Свято Масляної Ведучий: Добрий день вам, люди, в нашій світлій хаті! Як гостей найкращих Раді вас вітати На веселе свято До нас поспішайте, Масляну гостинну з нами проводжайте!



Сторінка2/6
Дата конвертації30.04.2016
Розмір1.02 Mb.
1   2   3   4   5   6

Панько. А ти, бджілко, кому молочко несеш, кого году­ватимеш?

2-а бджілка. Я, бджілка старша, несу молочко личинці, годувати її буду.

3-я бджілка. Ой, батечку-пасічнику, ой не повіриш, я — вентилятор.

Панько. Як Іде?

3-я бджілка. Крилами невтомно махаю, ось чому у ву­лику нашому повітря завжди чисте і свіже.

Ведуча. Летять, летять до Панька бджілки: постачаль­ник, каменяр, штукатур, полірувальник, водонос.

Бджоли. Трудівниці ми, де тільки не були: і на луках, і в садках, на гілках і на квітках. І не знайшли спочинку ні на мить, ні на хвилинку. Скільки то було роботи — все носили мед у соти, посидимо на квітках трішки, бо сто­мились крильця й ніжки.

Панько. Он скільки їх, і кожна зайнята своєю справою, кожна працює на совість. От би і в нас, людей, так би! І я втоми не відчуваю, коли пораюся біля бджіл, зміцнюю своє здоров'я, бо ж постійно перебуваю на свіжому повітрі. О, гляньте, як бджілки танцюють, який хоровод.

(Танок бджіл, їх змінюють дівчатка в барвінкових вінках під мелодію «Не шуми, калинонько», вони виконують сю­жетний танець «Спасівський вінок»).

Дівчинка. Український вінок! Оспіваний у піснях, опо­витий легендами та переказами, опоетизований майстра­ми пензля й слова, він був і є одвічним символом добра й надії.

(Танок з віночками).

Баба Настя. А з яких квіточок носять мед бджоли?

Діти. З різнобарв'я весняних і літніх лугових квітів, з гречки, з соняха, з експарцету.

(Пісня «Сіяв мужик гречку, жінка каже — мак...»).

ЛЕГЕНДА ПРО СОНЯШНИК

(дівчина-сонечко).

Колись Сонце сходило на землю зі своїми дочками. Од­ного разу наймолодша побачила красивого хлопця і зако­халася в нього. Він теж закохався в донечку Сонця і умо­вив її залишитися з ним жити на землі. Дарма Сонце гу­кало її додому і попереджало, що на Землі буде жити важ­ко. Вона залишилася з коханим. Пройшов час. Юнак ба­гато працював і приділяв їй уваги все менше. Вона стала сумувати за батьком, за зорями-сестрами. Забувши про гордість, вона просила батька забрати її до себе, та Сон­це не могло цього зробити, бо донька уже вросла в зем­лю...

І тоді красуня перетворилася на квітку, яка в журбі по­вертала голівку за Сонцем...

Назвали її як? Правильно. Соняшник.



Ведуча. А тепер усі бажаючі у дворі можуть пограти з нами у гру «Гори-буд», пісня-кричалка «Чика-бум».

Панько. Чи знаєте ви бджолині прикмети?

— Якщо при ясній погоді бджоли не вилітають з вули­ка — бути грозі.

А загадки знаєте?


  • Коло вуха завірюха, а у вусі ярмарок? (Вулик, бджо­ли)

  • В темній хатині живуть два Мартини, в'яжуть мере­
    живо без петлі й вузла. (Бджоли)

Баба Настя. Ось і настав Спас Медовий і яблучний. Бджоли нектар уже не носять, соти замуровують і готу­ються до зими.

Панько. Не перебивайте, тітко Насте, заждіть, я ще вам старовинне замовляння почитаю, послухайте:

«Бджоли рояться, бджоли плодяться, бджоли змиря­ються. Стану я на схід проти дальної сторони і чую шум і гул бджіл. Беру я бджолу, садовлю у вулик: «Не я тебе садовлю, садовлять білі зорі, срібночолий місяць, красне сонечко, садовлять тебе і заколихують... Ти, бджоло, роїся, у Панька Рудого сідай на круг. .Зачиняю я тебе ключем, замком, а ключі кидаю в океан-море, під зеле­ний кущ. Слово моє міцне».



Хлопчик. А що, бджоли чують вашу молитву?

Панько. Аякже! Чують, чують!

Баба Настя. Дівчата! А знаєте, що після Спаса дівчина яблуко ховає в пазуху, та парубка пригощає, бо яблуко до любові. А пісні співали... Заспівайте, дівчаточка!

(Пісня «Ой, я, молода, на базар ходила»).

Ведуча. А тепер давайте пограємо у гру «Брикси», знаєте? Це дуже давня гра.

Баба Настя. Було, колись, люди кажуть:

  • У серпні журавлі полетіли на південь-— ранньою бу­де зима.

  • Який рік на бджоли — такий і на вівці.

— У серпні часто гримить грім — на теплу осінь.
Дівчинка. Бабусю Насте! Ми теж знаємо!

Баба Настя. От і добре, тепер продовжимо гру-вікторину: хто більше назве прикмет народних, той переможе.

Прикмети на хорошу погоду в серпні,



1-а дівчинка. Бджоли вилітають за нектаром.

2-а дівчинка. Ластівки літають високо.

3-я дівчинка. Хмари пливуть високо.

4-а дівчинка. Жайворонки співають довго.

5-а дівчинка. Вдень жарко — вночі прохолодно.

1-а дівчинка. Солов'ї голосно співають.

2-а дівчинка. Ввечері, після дощу з'являється веселка.

3-я дівчинка. Голуби розтуркотілися.

4-а дівчинка. Повітря чисте, прозоре, перисті хмари стоять майже нерухомо.

Баба Настя. А перед тим, як занегодиться, що буває?

5-а дівчинка. Розкумкалися жаби.

2-а дівчинка. Кішка вмивається.

3-я дівчинка. Кінь хропе, трясе головою, задирає її.

4-а дівчинка. Собака качається по землі.

5-а дівчинка. Метушаться ворони. Надокучають ґедзі.

1-а дівчинка. Півні розспівалися. Цвіркун мовчить.

2-а дівчинка. Якщо при ясній погоді бджоли не виліта­ють з вулика — бути грозі.

Дівчинка. Тіточко Насте! А як це все помічати?

Баба Настя. Не помічати, то й хліба не жувати. А ви примітьте на той рік.

1 серпня (на Мокрини) буде дощ — наступного року гарно вродить жито.

Літо жарке, сухе — зима сніжна.

До речі, якщо на Спаса сухий день — предвістя сухої осені, мокрий — мокрої, а ясний — суворої зими.



Дівчинка. А моя бабуся казала, що у серпні ще можна спостерігати «зоряні дощі».

Баба Настя. Річ у тому, що в серпні проходить постійний зоряний потік Пессеїд. Немов літо догорає, са­лютує останніми спалахами. Яке це красиве видовище яс­ної ночі!

Серпень — жнивень, хлібосол, густоїд, припасень, капустник, холодні зорі, місяць яблук і меду, місяць дарів природи.

Житник 18 серпня. На Житника їдять свіжу цибулю з хлібом, сіллю та квасом, щоб були здорові і рум'яні.

Баба Настя. Мами, допоможіть пригостити дітей яблу­ками з медом, кавунами, динями, ласощами. Будьте здо­рові і рум'яні. Ходіть по ранній росі босі, духом здоров'я набирайтеся, з болячками ніколи не знайтеся.

(Пригощання).

Ведуча. А тепер відпустимо бджілок, нехай летять до пасік. (У височінь неба полетіли багато бутафорних бджілок і опустилися на пасіці). А ми дамо обіцянку берег­ти угіддя, природу, аби бджолам було де літати в наступ­ному році.

(І знову ігри, пісні, танці, веселощі. Всі піднімають кошик з дарами і співають: «І в вас, і в нас, хай буде гаразд...»).

Додаток.

Пасічники виготовляли три свічки. Трійця —і оберіг від злих сил і напастей. Ці свічки сим­волізують: Бога-Отця, Бога-Сина, Бога-Духа. Примовляли: «Пресвята родюча, земле наша, ниви, сади, городи, світ сонця вам. Праведне сонце місяцю ясний, зорі світлі, небо пречисте! Будьте милостиві до людей! і до худібки!»

Вранці на Спаса брали кошики із яблуками, грушами, городиною, медом, лікарськими рослинами, квітами (щоб потім робити купіль для немовлят) і йшли до церкви. Там, освячували все це, і виходячи із церкви, люди обмінювалися дарами природи, обдаровували бідних. Кожен мав з'їсти шматочок освяченого яблука. Дома з «Трійцею» обходили пасіку і розговлялися. Обід обов'язково почи­нався з освяченого яблука з медом. А потім відбувалися гуляння.

Я в садочку сиділа і рушник вишивала,

Вгорі ружа висіла, мені шить помагала.

Сюди-туди голка, сюди-туди нитка,

Ось тут буде хвостик, а ось тут ягідка.

Як зацвів мій рушник, заспівав мій рушник.

Очі вишні вбирають, а я в боки, та й співаю:

Сюди-туди голка, сюди-туди нитка...











Мета. Перевірити, як діти засвоїли знання про Запорозь­ку Січ, про козаків, козацький одяг, козацькі страви, козаць­кий посуд, про риси характеру, притаманні козакам; закріпити знання пісень, присяги; закріпити вміння са­мостійно створювати візерунок, характерний для українсь­кого керамічного^ посуду. Розвивати логічне мислення, пам'ять, самостійність, творчість, естетичний смак. Ви­ховувати любов і гордість за свою Вітчизну, повагу до національних традицій.

Словник. Вчити дітей використовувати слова-назви та слова-означення, які стосуються козацтва.

Заспіваю вам не пісню

Про стару старовину,

Розкажу я вам не казку,

А бувальщину одну.

Розкажу вам про минуле,

Що вже мохом поросло,

Що нащадками забуте,

За водою попливло.

Сьогодні ми помандруємо у далеке минуле нашого краю, побачимо, як жили наші діди та прадіди — славні українські козаки. Хто нам допоможе? (З'являються сороки).

Ми сороки-білобоки,

Ми вертухи-цокотухи,

Ми уміємо літати,

Вміємо і танцювати.

Справжні ми, непосидючі, Речі любимо блискучі! Все, що може блищати, Треба швидше забрати!

Ми почули, що ви хочете потрапити на острів козаків. Подивіться, що ми знайшли.



(Віддають дітям карту із зображенням о. Хортиця. Діти розглядають карту. Читають слова на карті: «Острів ко­заків»).

  • Як ви думаєте, що це за острів? Де знаходиться цей острів? Хто такі козаки?

Козаки — це вільні люди. Козаки — безстрашні люди. Козаки — борці за волю, За народу щасну долю!

  • Як їх ще називали і чому?

  • Що означає слово «Січ»?

  • На чому ще подорожували козаки?
    Ось і нас чекає човен. Тож рушаймо.
    (Звучить музика. Діти сідають у човен).

Козаки були сміливі, дотепні, любили влучне слово.
(Діти, виходячи із човна, називають приказки, прислів про козаків).

  • Козацькому роду нема переводу.

  • Козак з біди не заплаче.

  • Козак не боїться ні тучі, ні грому.
    •Де козак, там і слава.

Ось ми і на острові Хортиця. На цьому острові козаки
збудували фортецю із загострених паль і стовбурів. На високій башті майорить корогва. Якого кольору козацький
стяг?

Корогва у козаків вважалася найважливішою святинею,


втрата цієї святині означала ганьбу і поразку.

У центрі острова розташована церква святої Покрови,! навколо — хати, у яких жили козаки. Як називаються козацькі хати? (Курені)

Свої курені козаки ніколи не замикали: хто хоче, та заходь їж, пий, спочивай. Хто побуває — хрест серед хати поставить — значить були гості і дякували господареві;

—Хто був головою Війська Запорізького?



(Кошовий отаман)

— Хто був першим отаманом? (Байда Вишневецький)


Різний народ приходив до козаків: і грамотні, і неграмотні

. Найрозумніших і письменних обирали писарями.

Діти, а що це за скриня? У ній заховано скарб. Які її відімкнути? Ось є три ключі, але який з цих ключів підходить до замка? Спочатку треба розшифрувати код. (Складають перші літери назв зображених предметів читають слово «Січ», підбираючи ключ, на якому напнеш слово «Січ».

У скрині сховані бунчук і булава. Бунчук і булава — це козацькі клейноди, атрибути влади).

Яким повинен бути козак, щоб його обрали отаманом на козацькій раді?



(Діти по черзі беруть у руки булаву і називають, яким повинен бути козак). І

  • А як же можна було впізнати козаків? (За одягом, зачіскою)

  • Яку зачіску носили козаки?

  • Який одяг носили козаки?

  • Чим займалися козаки?

Часто їм доводилося переправлятися через дніпрове пороги. І ми з вами спробуємо свої сили. (Проводиться гра «Переправа через річку»).

А що їли козаки? (Галушки, соломаху, вареники і інше)


Вміли козаки відпочивати та розважатися. Важко уявити відпочинок козаків без запального танцю-гопака." Хто не танцює гопак, той не може називатися справжнім козаком. А ви вмієте танцювати гопака?

Танець «Гопачок»).

Страви у козаків були особливі, а де особливі страви там і посуд має бути особливим.

Скажіть, що тут зображено?

(Діти називають і показують куманець, плесканець барильце, тарілку, глечик, кухлик).

Ось дивіться, діти, залишився не розмальований посуд. Зараз ми його розмалюємо. (Діти розмальовують посуд. З'являється козак. Вітається з дітьми).



Козак. Ви багато знаєте про історію Запорозької Січі, любите свою Батьківщину, рідну мову. Ви з таким захоп­ленням розповідали про козаків, що я зрозумів — у нас є справжні козачата. Виростайте скоріш та вступайте до ук­раїнського козацтва. Але для цього ще потрібно жити за заповідями козаків. Ось що вони заповідали нащадкам. Сміливі будьте, козачата. Даруйте Україні вірність. У старших вчіться захищати Домівку рідну й людську гідність.

  • Не кажи: «Не вмію», а кажи: «Навчусь».

  • Не плач, козаче, отаманом будеш!

  • Менший старшому — вірний друг, а старший меншо­му — рідний батько.

Завжди цінуйте братерство і згоду,

Бо ви нащадки козацького роду. (Козак роздає «заповіді» дітям).



Вихователь. Діти, ви нащадки славних українських ко­заків, тож любіть Україну, шануйте її народ. Хай кожен з вас своїми вчинками і добрими справами доведе, що ко­зацькому роду нема переводу.

Присягайте, що Вкраїну

Будете любити,

Що ввіллєте в неї силу,

Щоб розвеселити!

Присягаймо на вірність Україні!



Учень.

Ми є діти українські —

Хлопці та дівчата,

Рідний край наш — Україна,

Красна і багата.

Учениця.

Присягаємо край рідний

Над усе любити,

Рідний на рід шанувати

І для цього жити.

Учень.

Як ріка в гору не піде,

Як сонце не згасне,

Так ми того не забудем,

Що рідне, що власне.

Учениця.

Що нам рідне, те нам буде

І красне, і гоже, —

Присягаємо: так буде!

Поможи нам, Боже!

(Виконується пісня «Козачата»).











Андріївські вечорниці

Ведучі. Добридень, шановна родино! Добридень, ша­новні гості!

Ось ми й зібралися знову в дружному тісному колі, більше дізнатися про народні українські звичаї та обряди, щоб віддати їм шану.

Отож, перенесімося з вами в минуле і уявімо таку кар­тину. Тихе українське село. Вечоріє. Аж раптом зи­мове повітря пронизує дівочий сміх, чути жарти, пісні. То хлопці й дівчата збираються на вечорниці.

(Звучить пісня «Добрий вечір, дівчино, куди йдеш»).

Дівчата.

Ото взяли та й сказали,

Куди ми помандрували.

Нині всі дівки гадають,

Хлопці ж їм лиш заважають.

Тож ходімо, дівчатонька,

Та до тітки в хатоньку.

Будемо гадати, долю закликати.



(Дівчата забігають до світлиці).

Добрий вечір, тіточко,

Наша люба квіточко!

Господиня. Добрий вечір, дівоньки, ясні мої зіроньки! Дівчата. Ти за нами сумувала? Дівчаточок виглядала?

Господиня.

Звісно, любі, я чекала,

Вам вечерю готувала:

І варенички, й узвар,

І чарівних трав відвар.

Дівчата.

А давайте поворожим!

Що ми вдіяти тут зможем?

Господиня.

Тілки з вишні ми поставим

І на них все загадаєм:

Як розпустяться листочки —

Заміж вийде чиясь дочка,

Якщо пустить пагінець —

Через рік йде під вінець.

А зів'яне - то погано...

Але в нас все буде гарно.

Мерщій гілочки беріть

І за мною говоріть.

Усі разом.

Ух-ух-ух! Втікай з хати злий дух! (З рази)

Ставлю гілочку вишневу я нині для щастя свого.

Ух-ух! Ух-ух! Хай тут буде добрий дух!

Злий дух уступися! Святий Андрію, заступися!

Дай, Боже, вишні зацвітати, а мені долі дочекати!

(Махають гілочками на чотири сторони круг себе).

Господиня.

В воду гілочки вмочайте,

До Різдва тепер чекайте.

(Дівчата ставлять гілки у посудину з водою).

1-а дівчина.

Стало в хаті холодати.

По дрівця б когось послати.

2-а дівчина.

Я піду, давайте, тітко,

Наберу дровець верітку.



(Дівчина виходить з хати).

3-я дівчина.

Ой, я знаю, як гадати!

Треба дрова рахувати.

Парна кількість - буде в парі,

А як ні — хай зачекає.

(Повертається дівчина, котра ходила по дрова).

4-а дівчина.

Де так довго ти блукала?

Що, коноплі засівала?

Хочеш хлопців приманити?

Чи ж нема чого робити?

Давай дрова порахуєм.



(Рахують усі разом. Виявляється, що їх парна кількість).

5-а дівчина.

Бути тобі в парі, чуєш! (Чути галас, сміх)

. 6-а дівчина. Ой, хлопці йдуть!

(Хлопці співають пісню «Ой на горі та женці жнуть». За­ходять до світлиці).

Хлопці.

Добрий вечір вам, дівчата,

Чи запросите до хати?

Разом поспіваємо,

В «калити» пограємо.

Дівчата.

Що ж, заходьте, любі хлопці,

Просим до світлиці.

Може, з вами веселіші

Будуть вечорниці. Хлопці.

Авжеж, будуть веселіші,

Бо ми на язик гостріші!

А ви, мов ті миші, сидите у тиші.


Дівчата.

Що ж, ми вас розграємо,

Пісню заспіваємо

Про мишей і про кота.

Ось історія яка.

(Виконують пісню «Пісенька». Слова Наталки За-вальської, музика Олега Петрова. Журнал «Пізнайко»)

1-й хлопець.

Що ж, пожартували й досить.

Мій живіт вже їсти просить.

Калита ж у вас прекрасна:

І рум'яна, й пишна, й ясна.

Потрудилися не марно.

Хто ж так випік її гарно?

Хто зерна намолотив

І тістечко замісив?

Дівчата.

Є в нас дівчина хороша:

І рум'яна, і пригожа.

Дуже любить працювати,

Не встигає й спочивати.

(Дівчата виконують українську народну пісню «Дівка Яв-дошка». У кінці пісні дівчина виходить з калитою наперед).

Хлопець Опанас.

То тебе Явдошка звати?

Як таку не покохати?

І весела, й жартівлива,

У роботі не лінива.

Мене ж кличуть Опанас...



Дівчина Явдошка.

Це ти в пана свині пас?

Йшов Панас, впав у квас,

Перекинув діжку, замурзав доріжку,

Узяв підводу, пішов по воду.

Рубав обухом, врубав води краху.

Повіз продавати — не винесе з хати.

Прийшла Палажка, наварила бражки.

Старий кінь напився та й омолодився.

Пішов запрягати, Панаса поганяти.

Панас впрягся у віз, побіг униз.

На горі спіткнувся, на дуб навернувся.

Чи так, чи не так, чи ти ледар, чи дивак...

Все про тебе знаємо, пісню заспіваємо.



(Дівчата виконують народну пісню «Жив був дивак»).

Хлопець Опанас.

Годі з мене насміхатись,

Час вже справою займатись.

Я не ледар, не дивак!

І доведу, що це так.

Дівчата.

Що ж, Панасе, доведи

. Покусай-но калити.

1-а дівчина.

Ой калита, калита,

Із чого ж ти вилита?

Ой я з жита сповита,

Ой я сонцем налита.

Для красного цвіту

По білому світу.

(Усі грають у гру «Калита». Першим починає Опанас).

Опанас. їду, їду калиту кусати.

Писар. А я буду писати!

Опанас. А я вкушу!

Писар. А я впишу! (Кусає калиту. Гра продовжується).

Господар.

А наша калита та смачна-смачна. Йди до неї, кусай її ззаду чи спереду. Йди до неї, кусай її, сторожа не бійся. Кусай, кусай калиту, але не засмійся. Йди до неї, кусай її і назад вертайся. А як вдало та й відкусиш, пари сподівайся.



Писар. Добрий вечір!

Хлопець. Добрий вечір!

Писар. Звідки йдеш?

Хлопець. З верха хати калиту кусати!

Писар. Давай, але не забувай, що я буду по губах писа­ти...

(Гра продовжується. Кого пописали, той платить викуп — фанти). Хлопці.

А наша калита нам набила живота. А тепер ми її з'їли і за паром полетіли.



Дівчата.

Наші хлопці — пустуни, цілий рік збиткують, Лиш на свято, раз у рік, трішки попрацюють.



Хлопці.

А дівчата-небожата люблять лиш хвалитись. Одна одну обмовляють, бо не вміють битись.



Дівчата.

Наші хлопці-ледацюги, не вміють робити,

Тільки хочуть біля печі свої боки гріти.

(Дівчата співають пісню «Грицю, Грицю»).

Хлопці.

Годі, годі вже сваритись, Нум, дівчаточка, миритись. (Розповідають мирилки).



Хлопці. Що, красунечки-дівчата, гру не хочете почати?

Дівчата. Знаєм ми, та гра така, як і ви — гидка, бридка.

Хлопці. Ви спочатку подивіться, а тоді уже сваріться.

(Заносять довгу палицю, на якій нанизані бублики).

Ви повинні так зробити,

Щоб бублика надкусити,

Та руками не торкатись,

Бо почнемо ми брикатись.

(Двоє хлопців тримають палицю з бубликами. Дівчата надкушують бублики, кожна по черзі. Хто надкусив бублик, того чекають щастя і вдача).

Господиня.

Щось так швидко вечоріє,

У світлиці вже темніє.

Треба свічку запалити,

В гості нічку запросити.

(Запалюють свічку).

2-а дівчина.

Прийди, прийди, нічко, гарна чарівничко.

Принеси з собою сонного напою;

А ще — щастя зорі для кращої долі.

Поможи дівчатам добре погадати.

(Заходить дівчина, котра виконує роль Ночі. Співає пісню «Колискова», слова Оксани Яковиної, музика Олега Петрова.»)

3-я дівчина.

Надійшла вже зоре-нічка.

Час запалювати свічку,

Перед дзеркалом сідати,

На коханого гадати.

Хто із дзеркала погляне,

Той твоїм навіки стане.



(Виконують пісню «Ворожіння» із мюзикла «Вечори на хуторі поблизу Диканьки).

Але тут не час й не місце.

Поодинці треба сісти,

Щоби долю не злякати

І чужого не забрати.

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка