Світова велич Тараса Шевченка в колі сучасників



Скачати 95.81 Kb.
Дата конвертації16.04.2016
Розмір95.81 Kb.
Світова велич Тараса Шевченка

в колі сучасників

Кобилінська М.П., учитель

української мови і літератури

Миролюбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Братської районної ради, старший вчитель

Є поети одного міста, одного села, одного народу. Але є поети всіх міст, всіх сіл, всіх народів. Чому іноді поет однієї мови стає поетом усіх мов і народів? А це тому, що поезія таких митців, як Тарас Шевченко, настільки національна й настільки інтернаціональна, гуманна, настільки самобутня і настільки загальнодоступна, що смакує всім народам. Світова велич письменника визначається багатьма складниками: його місцем у світовому літературному процесі, впливом на читача та на хід історичних подій, внеском нових ідей, нових мистецьких засобів та скарбів у загальнолюдську культуру.

Тарас Шевченко – явище унікальне. Його немає з ким порівняти у письменстві інших народів не тому, що він кращий за інших, а тому, що це особливий генотип культури нашої країни. Талант Шевченка, його допитливість, незвичайна любов до всього рідного, до свого пригнобленого народу, до своєї культури, а також освіта, начитаність, праця над собою – все це було грунтом для появи геніальних його творів.

Навіть при житті авторитет Шевченкового слова був високий не тільки завдяки його політичній вагомості, а ще й тому, що, будучи позбавленим права на власну історію і національну самосвідомість, український народ сприймав твори свого поета не лише як красне письменство, а й як фактор розвитку всього культурного життя в Україні. В одному з листів наприкінці життя (1859 р.) Т.Шевченко писав: «Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу...». І сам же він своєю творчістю вивів свій народ у число непересічних за таланом і талантом.

Тарас Шевченко збагатив українську літературну мову, вдихаючи у себе з колиски всі болі і прагнення свого народу, всі барви й звуки свого краю, він перелив їх у пісенно-мальовничі слова. За образним висловом Василя Стефаника, Шевченко українське слово перетворив на чисте золото поезії. Він дбайливо відшліфував лексику, стилістику, синтаксис української мови, її фонетичні, морфологічні й зображувальні засоби – і цим зробив нашу мову ще прекраснішою, гнучкішою, барвистішою, багатшою.

А Шевченків «Кобзар» став синонімом сумління свого часу, бо сам автор зібрав сюди кожну сльозинку, найменший стогін болю кріпака. «Кобзар» в Україні – другий за популярністю після Біблії. Як відомо, Тарас Шевченко, за його ж свідченням, почав писати ще кріпаком у 1837 році, а першу збірку "Кобзар", що назавжди увійшла в історію української та світової літератури, видав у 1840 році в Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. У збірку ввійшло 8 творів: "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка", "Нащо мені чорні брови", "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч" та поезія "Думи мої, думи мої", що послужила епіграфом не тільки до видання, а й до всієї творчості поета. Після появи цієї збірки Шевченка почали називати Кобзарем. З усіх прижиттєвих видань перший "Кобзар" мав найпривабливіший вигляд: якісний папір, зручний формат, чіткий шрифт. Вихід цього "Кобзаря", навіть урізаного царською цензурою, – подія величезного літературного і національного значення. У світі збереглися лише кілька екземплярів "Кобзаря" 1840 року.

За життя автора з такою назвою в 1844 та 1860 роках вийшло ще дві збірки. 1844 року вийшов передрук першого видання з додатком поеми "Гайдамаки". "Кобзар" 1860 року було надруковано за кошти Платона Симиренка, з яким Тарас Шевченко познайомився у Млієві на Черкащині під час своєї останньої подорожі по Україні в 1859 році. Платон Симиренко – відомий на Україні цукрозаводчик і меценат – дав для видання "Кобзаря" 1100 карбованців. Воно було значно повніше попередніх: сюди увійшло 17 творів і портрет Тараса Шевченка.

Видання «Кобзаря» 1860 року передова громадськість сприйняла як визначну літературно-громадську подію загальноросійського значення, а 150-річчя із дня виходу повного друкованого видання "Кобзаря" 1860 року внесено до додатку до Постанови Верховної Ради України про пам'ятні дати та ювілеї 2010 року і відзначалося на державному рівні. Низка творів із «Кобзаря» перекладена на понад 100 іноземних мов.

У 2006 році видавництво «Корбуш» створило три «Кобзарі». Перший – колекційне видання: шкіряна оправа із золотим тисненням. Друге – більш доступне, але теж вишукане. А третє – перекладене англійською.

Душею вболівав Тарас Шевченко за долю рідного народу. А тому і залишив нам, нащадкам, духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Його вірш «Заповіт» перекладений більш ніж 140 мовами світу.

Велике значення для тодішніх і майбутніх поколінь мав виданий своїм коштом дешевий «Буквар» Шевченка для дітей простого народу. «Буквар південноруський», упоряджений Шевченком для український національних шкіл,– писав О. Гончар,– був улюбленою працею нашого національного генія, його прощальною, лебединою піснею, яку він посилав з похмурих берегів Неви далекій своїй Україні, її дітям, її прекрасному юному цвіту, в чиєму достойному майбутті поет вбачав і власне безсмертя».

Крім цього, Т. Шевченко є одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором близько тисячі мистецьких творів (втрачено бiльше 300). Американський художник Рокуел Кент писав: «Я – американець плоттю і кров’ю, але те, що я бачив із творів Шевченка-художника, і те, що я знаю про нього як про поета, викликає найглибші почуття щирого захоплення його талантом і творчістю. Я пишаюся цими творами, немовби я сам українець. Ваш Шевченко – це мій Шевченко. Я люблю і ціную Шевченка».

Великому Кобзарю присвячено багато творів. Вірші писали В. Симоненко, Б.Олійник, Є. Маланюк, М. Рильський, Л. Костенко та інші письменники.

Євген Маланюк у сонеті «Шевченко» наголошує:

Не поет — бо це ж до болю мало,

Не трибун — бо це лиш рупор мас,

І вже менш за все — «Кобзар Тарас»

Він, ким зайнялось і запалало.

Скорше — бунт буйних майбутніх рас,

Полум'я, на котрім тьма розстала,

Вибух крові, що зарокотала

Карою за довгу ніч образ.

Про Шевченка складено безліч прислів’їв та приказок.

Шевченко для людей – це безсмертний Прометей.

Сяє геній Кобзаря , мов у темряві зоря.

Нове життя будуємо – Кобзаря голос чуємо.

Хто з Шевченком знається, той розуму набирається.

Шевченко Тарас наче сонце для нас.

Слово Тараса – наша зброя і окраса.

Хто Шевченка прочитав, той багатий серцем став.

В наш чудовий час вічно житиме Тарас.

Шевченкові твори сяють, мов ясні зорі.

Ім’ям Тараса Шевченка названі заводи, навчальні заклади, вулиці, бульвари, а саме:



  • Київський національний університет ім.Т.Г.Шевченка

  • Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка Національної Академії наук України

  • Театр опери та балету ім. Т. Г. Шевченка (м. Київ)

  • Вулиця імені Тараса Шевченка у м.Вільнюсі

  • Вулиця імені Тараса Шевченка у м.Дніпропетровську

  • Вулиця імені Шевченка у м. Євпаторії

  • Гімназія №109 ім.Т.Г.Шевченка у м. Києві

  • Кінотеатр ім. Т.Г. Шевченка (м. Донецьк)

  • Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

  • Місто Форт Шевченка, парк імені Шевченка (м.Форт Шевченка, Казахстан)

  • Набережна Тараса Шевченка у м. Москві

  • Сад ім. Т.Г. Шевченка (м . Харків)

  • Станція київського метрополітену імені Т.Г. Шевченка

  • Теплохід "Тарас Шевченко"

  • Тернопільський академічний обласний драматичний театр iм. Т.Г.Шевченка

  • Ужгородська середня школа №1 ім.Т.Г.Шевченка

  • Черкаська обласна універсальна наукова бібліотека імені Тараса Шевченка

Перебування Тараса Шевченка в Києві вшановане декількома меморіальними дошками, зокрема на фасаді Червоного корпусу Київського університету; на будинку Літературно-меморіального музею; пам'ятний знак біля Хати на Пріорці, а також на церкві Різдва Христового на Поштовій площі, де в старій будівлі стояла домовина Кобзаря і було відправлено панахиду за упокій його душі. Ряд дощок встановлено в Санкт-Петербурзі — на будинку Академії мистецтв, де він жив, працював і помер; на Загородному провулку, де Шевченко проживав в 1832—1838 роках та на 5-ій лінії.

В Україні та за її межами існує багато пам'ятників Шевченку. Одним з найкращих вважається пам'ятник у Харкові, великі пам'ятники Кобзареві встановлені також у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Львові та інших містах. За кордоном пам'ятники Шевченку встановлено у Росії (Москва, Санкт-Петербург), США (Вашингтон), Канаді (Вінніпеґ, Торонто), Польщі (Білий Бір, Варшава), Чехії (Прага), Білорусі (Могилів), Грузії (Тбілісі), Угорщині, Парагваї, Узбекистані, Франції (Париж, Монтаржі), Австралії (Канбера). Могила поета оголошена державним заповідником.

Починаючи з 1962 року, щорічно присуджується премія імені Т.Г.Шевченка за найвидатніші досягнення літератури і мистецтва. У галузі літератури Шевченківська премія — одна з найпрестижніших відзнак України. Першим лауреатом Шевченківської премії став Олесь Гончар.

Портрет Тараса Шевченка зображено на банкноті номіналом 100 гривень та на золотій пам'ятній монеті номіналом 200 гривень.

За творами Тараса Шевченка поставлено фільми:


  • Катерина (1911)

  • Злива (1929)

  • Коліївщина (1933)

  • Прометей (1935)

  • Назар Стодоля (1936, 1953)

  • Лілея (1959)

  • Наймичка (1964)

Його образ створено на екрані в кінокартинах:

  • Тарас Шевченко. Заповіт.

  • Маленький Тарас (1926)

  • Тарас Шевченко (1926)

  • Тарас Шевченко (1951)

  • Сторінка життя (1964)

  • Сон (1964)

  • Тарас Шевченко. Заповіт (кіносеріал, 1992—1999),

  • Поет і княжна (1999)

  • Братство (2005)

Знято й чимало документальних, науково-популярних і телевізійних стрічок про поета:

  • Шевченко — художник (1954)

  • Імені великого Кобзаря (1959)

  • Думи Кобзаря (1960)

  • На Тарасовій горі (1961)

  • Розповіді про Шевченка (1963)

  • Тут жив Кобзар (1965)

  • Гілка вербова, гілка тернова (1989)

  • Мій Шевченко (2001)

Багато кінематографістів удостоєні за свої роботи Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (М. Бєліков, О. Бійма, Ю. Іллєнко, Л. Кадочникова, О. Косінов, Т. Левчук, М. Мащенко, Л. Мужук, С. Параджанов, Л. Осика, В.Шкурін, М. Шудря та інші).

Нині ми відзначаємо 200-річчя з дня народження геніального поета-революціонера Тараса Григоровича Шевченка. Його світлий образ безсмертний, як і сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. Безсмертна могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрастність його слова, мужність і пісенність його віршів, самовіддана любов до своєї Батьківщини, до свого народу. Ім’я Тараса Шевченка стало в наш час символом боротьби проти насильства, проти гніту , проти посягання на священні права людини – свободу і незалежність.

Тарас Шевченко був одним із тих, кого ми називаємо провісником нового життя, народним пророком, титаном духу. Про це свідчать слова визначного українця Івана Франка: «Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам та книжним ученим».

Тарас Шевченко – символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов'ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, пісні, його полум'яний гнів, боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів людей.

Свого часу Борис Грінченко зазначав: «Шевченко своєю національною свідомістю є геній, а своєю незмірною вагою, значенням у справі національного відродження свого рідного краю є явищем феноменальним, єдиним, може, на світі».

Поезію Шевченка люблять усі народи. Поет, який віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної України від соціального і національного гніту, виражав прагнення і сподівання всіх народів, всіх прогресивних людей світу. У 1961 році сторіччя з дня смерті поета, а в 1964 році – 150-річчя з дня народження Шевченка за ухвалою Всесвітньої Ради Миру та ЮНЕСКО широко відзначено в усьому світі. В багатьох країнах вийшли переклади «Кобзаря».

У розкриллі земних і заобрійних трас височіє над світом Великий Тарас. Він залишається серед нас, українців, і далі невмирущим як поет, як геній, як поводир, що показує нам шляхи у боротьбі за наші ідеали. А грузинський поет В.Гапріндашвілі писав: « Не вмре повік твоє святе ім’я, йому, як сонцю, вічно пломеніти! І буде пісня зроджена твоя, мов океан розбурханий, гриміти».

Список використаних джерел:



  1. Доля: Книга про Т.Шевченка в образах та фактах / Упоряд. В.Шевчук. – К., 1993.

  2. Спогади про Тараса Шевченка / Упоряд. В.Бородіна і М.Павлюк. – К., 1982.

  3. Святиня / Упоряд. З.Тарахан-Береза. – К., 1998.

  4. Сверстюк Є. Шевченко і час. – К., 1996.

  5. Світова велич Шевченка: У 3 т. – К., 1964.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка