„сугестивна психотерапія. Методи навіювання: навіювання наяву, під час сну, неглибокого сну, у гіпнотичному та наркотичному стані. Пряме І непряме навіювання

на методичній нараді кафедри

____________ 200 р., протокол №__
Зав.кафедри В.М.Пашковський

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

МЕТОДИЧНУ ВКАЗІВКУ СКЛАВ

К. МЕД.Н., ДОЦЕНТ РУДНИЦЬКИЙ Р.І.
Методична вказівка практичного заняття

з психотерапії та психокорекції в клінічній практиці

час сну, неглибокого сну, у гіпнотичному та наркотичному стані.

Пряме і непряме навіювання.
Тривалість заняття – 8 академічних годин.
І. НАВЧАЛЬНА МЕТА.
Знати:

1. 
   Визначення „сугестивна психотерапія”.
   
2. 
   Класифікацію методів навіювання.
   
3. 
   Навіювання наяву (у не сплячому стані).
   
4. 
   Варіанти навіювання наяву.
   
5. 
   Навіювання під час неглибокого природного сну.
   
6. 
   Навіювання і гіпнотичному стані.
   
7. 
   Прийоми визначення навіюваності.
   
8. 
   Методики і техніка гіпнотизації.
   
9. 
   Стадії гіпнозу.
   
10. 
    Прийоми де гіпнотизації.
    
11. 
    Ускладнення при гіпнотизації і тактика їх усунення.
    
12. 
    Види гіпнозу.
    
13. 
    Навіювання у наркотичному стані.
    
14. 
    Пряме навіювання.
    
15. 
    Непряме навіювання.
    
16. 
    Показання і протипоказання для сугестивної психотерапії.
    

1. 
   Проводити прямее навіювання.
   
2. 
   Засвоїти варіанти навіювання наяву.
   
3. 
   Проводити проби на гіпнабельність та навіюваність.
   
4. 
   Засвоїти техніки гіпнотизації.
   
5. 
   Ознайомитись з методикою непрямого навіювання.
   
6. 
   Техніку навіювання у наркотичному стані.
   

1. 
   Засвоїти техніку навіювання наяву.
   
2. 
   Опанувати різні варіанти навіювання наяву.
   
3. 
   Засвоїти техніку проведення навіювання під час неглибокого природного сну.
   
4. 
   Прийоми визначення ступеня навіюваності та гіпнабельності.
   
5. 
   Засвоїти методику і техніку гіпнотизації.
   

Заняття починається з визначення мети і постановки задач практичного заняття. Визначається початковий рівень знань та умінь з теми заняття.

Звертається увага студентів на теоретичні знання та практичне оволодіння технікою сугестивних методик.

Навіювання визначається як подача інформації, яка сприймається без критичної оцінки, що впливає на перебіг нервово-психічних і соматичних процесів. Шляхом навіювання можна викликати різні відчуття, уявлення, емоційно-вольові стани, а також впливати на сомато-вегетативні функції організму.

Навіювання поділяються на вербальні та невербальні. Основним засобом вербального навіювання є слово, мова сугестора (людини, яка навіює). Додатковими формами навіювання можуть бути різні жести, міміка, певна поведінка, установки, які впливають на підсвідомість пацієнта.

Виділяють гетеросугестію – навіювання, яке проводиться іншою особою, та аутосугестію – самонавіювання. Навіювання, яке викликане яким-небудь процесом, вчинком, дією, називають реальним, викликане за допомогою слів – вербальним.

Навіювання з лікувальною метою може проводитись у стані неспання (наяву), в гіпнотичному стані, а також у стані неглибокого природного і наркотичного сну. Навіювання буває контактним або дистанційним.

Навіювання, яке реалізується безпосередньо через слово лікаря, визначають як пряме. При непрямому, прихованому навіюванні, лікар використовує додатковий (проміжний) подразник, з дією якого хворий, як правило, і пов’язує отриманий лікувальний ефект.

Навіювання в не сплячому стані (наяву) основане, перш за все, на впливі слова лікаря безпосередньо на другу сигнальну систему і через неї на ті чи інші соматичні синдроми і хворобливі симптоми.

Формули навіювання проводяться наказовим імперативним тоном, з врахуванням психологічного стану хворого і характеру клінічних проявів захворювання. Вони можуть бути направлені як на покращення загального стану (сну, апетиту, працездатності і ін.), так і на ліквідацію окремих невротичних симптомів.

Лікар пояснює пацієнту суть його хворобливих симптомів і, таким чином, розширює кругозір хворого, викликаючи у нього критичне відношення до хворобливого стану. Потрібно навіяти хворому впевненість в одужанні.

Навіювання у стані неглибокого природного сну проводиться шляхом нашіптування лікувальних формул сплячому пацієнту (дитині). Воно проводиться тихим голосом, але навіюючим тоном. Формули, направлені на поглиблення сну, чергуються з лікувальним навіюванням, яке повторюється з перервами. За сеанс проводиться до 6-ти серій таких навіювань. Найчастіше навіювання під час природного сну використовується при лікуванні фобій та істеричних симптомів у дітей.

Найпоширенішим методом у клінічній практиці є метод навіювання у гіпнозі (гіпносугестивна психотерапія). В основі цього методу лежить той факт, що в стані гіпнозу значно знижується критика щодо інформації, яка поступає, і відповідно, підвищується навіюваність пацієнтів.

Основною умовою для проведення метода навіювання у гіпнозі є вміння лікаря викликати гіпнотичний стан і на його фоні провести лікувальне навіювання. Весь процес гіпносугестивної психотерапії можна умовно розділити на декілька етапів: підготовчий. Гіпнотизації, лікувального навіювання у стані гіпнозу, дегіпнотизації з постгіпнотичним навіюванням.

Навіювання в гіпнотичному стані широко застосовують з лікувальною метою при нервово-психічних захворюваннях, психосоматичних розладах, в терапевтичній, акукшерсько-гінекологічній, хірургічній, дерматовенероло-гічній практиці.

При непрямому (прихованому) навіюванні лікар використовує додатковий (проміжний) подразник, з яким хворий, як правило, пов’язує отриманий лфкувальний ефект. Часто приховане навіювання є більш ефективним, ніж пряме.

Студенти самостійно, під керівництвом викладача, проводять один на одному, а потім і на курованих хворих, техніки сугестивних психотерапевтичних методик.

На заключному етапі практичного заняття викладач перевіряє кінцевий рівень професійних умінь і практичних навичок. Підводить підсумок практичного заняття, відповідає на запитання студентів, які виникли у процесі роботи з хворими. Дається завдання на наступне практичне заняття.

1. 
   Визначення суті сугестивної психотерапії.
   
2. 
   Класифікація методів навіювання.
   
3. 
   Навіювання наяву – зміст, техніка.
   
4. 
   Варіанти навіювання наяву.
   
5. 
   Навіювання під час неглибокого природного сну.
   
6. 
   Гіпносугестивна психотерапія.
   
7. 
   Методики і техніки гіпносугестації.
   
8. 
   Стадії гіпнозу.
   
9. 
   Прийоми де гіпнотизації.
   
10. 
    Ускладнення при гіпнотизації та шляхи її усунення.
    
11. 
    Види гіпнозу.
    
12. 
    Наркопсихотерапія.
    
13. 
    Пряме навіювання.
    
14. 
    Непряме навіювання.
    
15. 
    Показання та протипоказання до застосування сугестивної психотерапії.
    

1. 
   Рудницький Р.І. Практикум з психотерапії.– Чернівці: БДМУ,2001.–С.19-44.
   
2. 
   Психотерапия /Под ред. Б.Д. Карвасарского. – СПб:„Питер”, 2000. – С. 322-350.
   
3. 
   Михайлов Б.В. и др.. Психотерапия. – Харьков: ОКО, 2002. – С. 183-219.
   
4. 
   Психотерапевтическая энциклопедия /Под ред. Б.Д. Карвасарского. – СПБ: „Питер”, 1998. – 713 с.
   

1. 
   Лакосина Н.Д. и др. Клиническая психология. М.: „Мед пресс- шифр”, 2005. – С. 233-236.
   
2. 
   Слободяник А.П. Психотерапия, внушение, гипноз. – 4-е изд. испр. и доп. – Киев „Здоров’я”, 1982. – 376 с.
   
3. 
   Ахмедов Т.І., Вітенко І.С. та ін. Гіпносугестивна психотерапія: навчальний посібник. – Харків НУЦІО „Крим Арт”, 2000. – 332 с.
   

Методичну вказівку склав