Сучасні підходи до організації науково-методичної роботи з педагогічними працівниками Тьютор Н. М. Гладка



Сторінка1/7
Дата конвертації12.04.2016
Розмір1.21 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
  • Сучасні підходи до організації науково-методичної роботи з педагогічними працівниками Тьютор Н.М.Гладка

Рекомендації до вивчення курсу


  1. Самостійно вивчити поданий навчальний матеріал

  2. Виконати  завдання для самоперевірки, спрямовані на набуття вмінь і навичок організації науково-методичної роботи з педагогічними працівниками  у школі

  3. Виконати тести (підсумковий контроль)

Завдання курсу


Систематизувати знання та вміння щодо організації науково-методичної роботи з науково-педагогічними працівниками у закладі освіти

Сформувати вміння:

-                   розкривати сутність поняття «науково-методична робота як цілісна динамічна структура»;

-                   використовувати інноваційні підходи щодо організації методичної роботи у школі

Розвинути установки до:

-                   інноваційності;

-                   креативності;

-                   аналізу та рефлексії;

-                   створення комфортного інноваційного, психологічного, інформаційного простору для підвищення професійної майстерності педагогічних працівників.

Мета курсу


підвищення рівня професійної компетентності керівників закладу освіти;

- закріплення професійних знань, отриманих під час самоосвітньої діяльності та консультаційних спілкувань;

- розвиток уміння застосовувати набуті знання у практичній діяльності.

Графік курсу


Увага! Слухачі очно-дистанційних курсів навчаються за окремим графіком, затвердженим планом курсів.

Педагогічні працівники, які бажають самостійно опрацювати спецкурс у міжкурсовий період, мають дотримуватися поданого нижче графіку:



  • 1 набір: жовтень-листопад;

  • 2 набір: січень-лютий;

  • 3 набір: квітень-травень.

Набір слухачів спецкурсу (до 30 осіб у групі) здійснюватиметься у такі терміни:

  • 1 набір: до 1 жовтня;

  • 2 набір: до 1 січня;

  • 3 набір: до 1 квітня кожного року.

Навчально-тематичний план дистанційного курсу


п/п

 

Назва теми

Години

1

Науково-методична робота як цілісна динамічна система

1 год

2

Робота над науково-методичною проблемою

1год

3

Інноваційні підходи до організації методичної роботи у школі

1 год

4

Педагогічна рада – центр колективної професійної думки

1 год

5

Психолого-педагогічний семінар – одна з основних форм методичної роботи

1 год

6

Шкільний методичний кабінет – осередок сприятливого інноваційного середовища в закладі освіти

1 год

 

Всього:

6 годин

Науково-методична робота як цілісна динамічна система


Науково-методична робота як цілісна динамічна система складається з двох підструктур - навчально-методичної і науково-дослідницької, які тісно взаємопов'язані і взаємозумовлені. Навчально-методична підструктура спрямована на підвищення професійно-педагогічної культури педагогів і комплексне методичне забезпечення навчально-виховного процесу; науково-дослідницька підструктура стимулює процес створення і впровадження нових педагогічних ідей, технологій навчання і виховання, забезпечує експериментальну перевірку їх ефективності.

У сучасному загальноосвітньому навчальному закладі в системі науково-методичної роботи вирішуються такі основні завдання:


- поглиблення філософсько-педагогічних знань, які сприяють розбудові й оновленню української загальноосвітньої школи;
- підвищення рівня теоретичної і психолого-педагогічної  підготовки;
- організація роботи по вивченню нових освітніх програм, навчальних планів, освітніх державних стандартів;
- систематичне вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду, впровадження досягнень педагогічної науки;
- збагачення новими педагогічними технологіями, формами і методами       навчання    та         виховання;
організація діяльності єдиних дослідницьких колективів, які об'єднують дослідників-педагогів, учнів та вчених;
- підвищення загального рівня професійно-педагогічної культури, надання допомоги у розвитку якостей і властивостей особистості, необхідних для сучасного              педагога.
        Зміст науково-методичної роботи визначається метою (завданнями) науково-методичної роботи, а також завданнями, які випливають із аналізу результатів діяльності педагогічного колективу,      окремих     педагогів.
       У загальноосвітній школі звичайно складається певна система науково-методичної роботи з педагогічними працівниками, використовуються індивідуальні, групові та масові форми роботи, що взаємодіють,  доповнюють          одна  одну.

 Індивідуальні форми науково-методичної роботи. У статті 55 Закону України "Про освіту" наголошується, що педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на "вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи". У цьому плані особливої актуальності набуває індивідуальна науково-методична робота  педагога.


       Під індивідуальною науково-методичною роботою розуміють цілеспрямовану, планомірну та систематичну роботу педагога над удосконаленням теоретичної та практичної підготовки. Найважливішою індивідуальною формою науково-методичної роботи       є       самоосвіта педагогів.
        Самоосвіта - це самостійно надбані знання з урахуванням особистих інтересів і об'єктивних потреб загальноосвітньої школи, одержані з різних джерел додатково до тих, що отримані в базових навчальних закладах. Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом його роботи виступає поліпшення якості викладання предмета, якості виховної роботи, підвищення рівня знань, вихованості і розвитку    учнів.
       До найважливіших завдань самостійної роботи учителя можуть бути віднесені: вивчення нових програм і підручників, аналіз їхніх дидактичних та методичних особливостей; самостійне засвоєння нових технологій навчально-виховного процесу; оволодіння методологією і методикою педагогічного дослідження; активна участь у роботі науково-методичних семінарів і методичних об'єднань, різних творчих груп; підготовка методичних розробок; систематичне вивчення передового        педагогічного     досвіду.
       Результати самоосвіти вчитель репрезентує на кожному її етапі, беручи участь у семінарах, інформуючи на засіданні методичного об'єднання, доповідаючи на педагогічних читаннях, науково-практичних                конференціях      тощо.
      Самоосвіта є найгнучкішою формою отримання знань, тому що вона здійснюється на діагностичній індивідуалізованій основі. Сутність індивідуалізації полягає в тому, що зміст, форми та методи самоосвіти підпорядковуються індивідуальним особливостям педагога, рівню його професійно-педагогічної культури, умовам педагогічної праці, реальним можливостям. Серед останніх велике значення має сформованість різностороннього інтересу до пізнання, наполегливість і воля у подоланні труднощів, розвинена рефлексія, самокритичність.
      Одним із важливих видів самостійної діяльності педагога є його індивідуальна робота над шкільною науково-методичною темою (проблемою). У процесі індивідуальної роботи над науково-методичною темою (проблемою) вчитель вивчає джерела науково-методичної інформації, досвід педагогів-новаторів, аналізує власну педагогічну діяльність з метою подолання недоліків у ній або удосконалення сильних сторін діяльності, теоретичного узагальнення й осмислення власного досвіду.
       Результати індивідуальної роботи учителя над обраною науково-методичною темою (проблемою), як правило, оформляються письмово. Найчастіше використовують реферативну форму, оскільки реферат найкраще відображає основні  етапи діяльності           вчителя,     а        саме:
1) обґрунтування доцільності вибору індивідуальної проблеми в ракурсі завдань загальношкільної науково-методичної теми
2) короткий аналіз літератури з теми
3) опис особистого досвіду роботи в рамках обраної теми;
4) вплив роботи над темою на результати навчально-
виховної    діяльності  з       предмета;
5) висновки з наслідків індивідуальної роботи над науко
во-методичною   темою.
     Основні групові форми науково-методичної роботи. Групові форми об'єднують педагогів за інтересами, в них створюються оптимальні умови для обміну досвідом роботи, для творчих дискусій, виконання практичних завдань.  До групових форм належать перш за все методичні об'єднання, школи передового педагогічного досвіду, проблемні, ініціативні          групи.
     Найбільш поширеною груповою формою науково-методичної роботи є методичні об'єднання. Організовуються за територіальною ознакою (шкільні, міжшкільні, кущові, районні), за типами шкіл, навчальними предметами, їх циклами. У школах методичні об'єднання створюються за наявності трьох і більше вчителів однієї спеціальності. Якщо в одній школі менше трьох учителів - утворюються міжшкільні методичні об'єднання.
Керують методичними об'єднаннями надзвичайно компетентні, авторитетні вчителі-методисти; вчителі, які мають звання «старший учитель».
     До змісту роботи методичних об'єднань входять питання підвищення рівня навчально-виховної роботи і якості знань учнів; обговорення методик викладання, що використовуються різними учителями; впровадження передового педагогічного досвіду і досягнень педагогічної науки; розробка шляхів впровадження інновацій; обговорення найважчих розділів і тем нових програм та підручників; організація позакласної роботи з учнями в позаурочний час (проведення олімпіад, конкурсів, аукціонів знань, громадських оглядів знань тощо); професійна допомога молодим учителям; вироблення          єдиної позиції викладання предмета.
         Методичні об'єднання готують тематику і види творчих контрольних робіт для перевірки знань учнів, систематично проводять зрізи знань учнів з основних розділів програм у різних класах, обговорюють результати контрольних робіт з метою надання своєчасної допомоги учителю і учням.
Основними формами роботи методичних об'єднань можуть бути:
- заслуховування і обговорення доповідей з актуальних питань, огляд новітньої наукової та педагогічної літератури, обговорення цікавих публікацій;

- проведення відкритих уроків, практичних занять (розв'язування задач, виконання лабораторних робіт, використання технічних засобів тощо);

- організація консультацій;

- заслуховування звітів учителів, вихователів, класних керівників; участь в атестації вчителів;

- участь у вивченні, узагальненні та впровадженні педагогічного досвіду;

- вивчення, проведення контрольних зрізів успішності та якості знань учнів; прийняття рішень про моральне та матеріальне стимулювання вчителів, вихователів, класних керівників.



   Школи передового педагогічного досвіду реалізують ідею наставництва. Вони створюються за наявності в педагогічному колективі одного або кількох учителів - майстрів педагогічної праці, носіїв передового досвіду і служать для передачі цього досвіду, його набуття іншими педагогами. Ці школи можуть мати внутрішкільне значення, передбачаючи роботу з групою вчителів, котрі працюють у тій самій школі, а можуть мати і міжшкільне значення    - охоплювати учителів різних шкіл.
         Робота керівника школи передового досвіду з педагогами, які навчаються у цій школі, передбачає:
спільне планування чергової теми навчальної програми і конкретного           уроку; взаємне відвідування уроків і їх аналіз;
консультації з теорії і методики викладання навчального предмета; спільне планування виховної роботи;
взаємне відвідування виховних справ;
консультації з теорії і методики виховної роботи;
допомогу в підготовці перевірних і лабораторних робіт;
обговорення книг і статей, зміст яких відповідає змісту досвіду,         що вивчається, та інше.
         Поряд із цим у школі передового педагогічного досвіду застосовуються і своєрідні "домашні завдання", які слухачі виконують самостійно в період між заняттями. Завдання включають опрацювання відповідної літератури, підготовку та проведення уроків або виховних справ із застосуванням заздалегідь визначених методів або прийомів роботи. Мета таких занять - закріплювати знання, які слухачі отримують у школі передового педагогічного досвіду. Така творча співдружність допомагає удосконалювати роботу не тільки прикріпленого вчителя, а й самого керівника школи передового досвіду.
Проблемна (інноваційна) група - форма творчої діяльності педагогів, спрямована на вивчення, узагальнення та поширення передового досвіду і запровадження у шкільну практику досягнень педагогічної   науки.
Члени проблемної групи вивчають науково-педагогічну літературу з проблеми, досвід, що існує, консультуються з ученими і методистами. Досягнувши високого рівня компетентності, вони розробляють рекомендації з питань впровадження в практику нових досягнень. Під керівництвом і за участю членів проблемної групи в школі формується передовий педагогічний досвід з дослідницької проблеми.
       У зв'язку з тим, що правовий статус навчальних закладів з питань організації науково-дослідницької роботи збільшується, діяльність проблемних груп набуває дослідницького характеру. Вони розробляють і реалізують на практиці власні методичні знахідки, концепції. Зокрема, група виконує дослідно-експериментальну роботу відповідно до основних вимог науково-дослідної роботи: обґрунтовує проблему і тему дослідження, формулює гіпотезу, визначає основні етапи й очікувані проміжні результати, обирає методи дослідження, визначає контрольні й експериментальні класи. Така робота здебільшого здійснюється під науковим керівництвом викладачів вищих педагогічних навчальних закладів.
      Діяльність проблемних груп сприяє створенню у педагогічному колективі творчої атмосфери, яка благотворно впливає на інших учителів, стимулює їх до участі     в         проблемних         групах.
        Ініціативні групи, як правило, утворюються на час підготовки і проведення найвагоміших науково-методичних заходів (педагогічної ради, науково-педагогічної конференції, педагогічних читань тощо). Ініціативна група вивчає стан актуальних читань навчально-виховної та науково-методичної роботи, відвідує уроки й позакласні заходи, проводить бесіди з учителями, анкетування, узагальнює думки та висловлює побажання щодо удосконалення певної ділянки       роботи.

Нетрадиційні форми роботи

У науково-методичній діяльності педагогічних колективів широко використовуються такі нетрадиційні форми впровадження нових педагогічних ідей, як "мозковий штурм" (мозкові атаки), методичний ринг, методичний фестиваль, педагогічний КВК, творчий звіт майстрів педагогічної праці, спеціальні творчі тренінги; такі ігри, як "Аукціон ідей", "Прес-бій",  "Референдум".


     Масові форми науково-методичної роботи сприяють збагаченню професійних інтересів педагогів, удосконаленню їх знань, виробленню позицій із важливих педагогічних проблем сучасності, виявленню й узагальненню найкращого педагогічного досвіду. До масових форм науково-методичної роботи належать шкільні семінари і семінари-практикуми, педагогічні читання, науково-практичні конференції, виставки  тощо.
     Теоретичний семінар є формою, яка забезпечує педагогам методологічну підготовку з тим, щоб сформувати у них уміння самостійно оцінювати педагогічні явища і факти. Водночас семінари сприяють вивченню сучасних педагогічних теорій, єдності теоретичної і практичної їх підготовки. Це досягається шляхом визначення конкретних конструктивних пропозицій щодо поліпшення практики навчання і виховання учнів, організації самоосвіти         педагогів.
     Семінари-практикуми - форма навчання учителів, класних керівників, вихователів, змістом якої є спостереження й аналіз відкритих уроків, інших форм навчальної роботи; спостереження і аналіз проведеної колективної творчої справи, вирішення педагогічних ситуацій і завдань. У процесі практикуму педагоги опановують методику спостереження уроку чи виховної справи, вчаться проводити їх системний аналіз.

 Протягом останніх десятиріч особливо активізуються практичні заняття у вигляді ділових, рольових ігор, організаційно-діяльнісних ігор, різного роду тренінгів. Перевага цих форм у варіативності ситуацій, що програються, моделюванні ситуацій, можливості колективного обговорення, зіткнення різних точок зору, що допомагає викорінити спрощений підхід до складних        педагогічних       явищ.


       Педагогічні читання є підсумковою формою науково-методичної роботи. Вони проводяться за підсумками роботи певного часового відрізка або у зв'язку із завершенням певного етапу роботи. У доповідях, рефератах, повідомленнях педагоги інформують колег про результати своїх пошуків з тієї чи іншої проблеми. Слухачі знайомляться з новою інформацією, співвідносять її з власними здобутками, обмінюються досвідом, розширюють свій   педагогічний       кругозір.
        Шкільні педагогічні читання готує науково-методична рада школи. Вона визначає теми доповідей і виступів, організовує консультації, бібліографічні огляди, виставки літератури і напрацювань учителів. Усі заплановані доповіді та виступи, як правило, проходять апробацію у шкільних  методичних об'єднаннях.
        Науково-практична конференція є формою підбиття підсумків роботи педагогічного колективу над актуальною науково-методичною проблемою, а також формою виявлення й узагальнення найкращого педагогічного досвіду.
         На конференції обговорюються теоретичні й практичні питання навчання і виховання, що мають здебільшого між-предметний характер. Наприклад, "Формування громадянської культури учнівської молоді", "Індивідуалізація і диференціація навчання учнів", "Шляхи підвищення ефективності      уроку".   Кращі доповіді шкільних педагогічних читань, науково-практичних конференцій рекомендуються на районні, а потім - на обласні, республіканські педагогічні читання і науково-практичні конференції.
Педагогічна виставка є формою пропаганди і впровадження передового педагогічного досвіду у шкільну практику. Тематика експозицій передбачає репрезентацію досягнень педагогічного колективу у справі відродження та розбудови української національної школи, пропаганду найефективніших форм і методів навчання і виховання, показ системи роботи найкращих учителів школи, висвітлення діяльності батьківських і учнівських органів самоуправління   тощо.
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка