«сучасні досягнення внутрішньої медицини», «сучасні досягнення в хірургії»



Сторінка8/42
Дата конвертації11.04.2016
Розмір6.25 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   42

ФУНКЦІОНАЛЬНА ОЦІНКА ЕЗОФАГОГАСТРОСТОМІЇ У ХВОРИХ НА РАК СТРАВОХОДУ

Винниченко О. І., студ. 6-го курсу

Науковий керівник - к. м. н., асист. Винниченко І.О.

СумДУ , кафедра хірургії з дитячою хірургією та курсом онкології

Метою роботи було визначення функціональних проявів інтраторакального шлунка, використаного в якості трансплантата після резекції стравоходу з приводу рака та можливості їх корекції.

Матеріали роботи: за період із січня 1999 по грудень 2006 року 72 пацієнтам з I-III стадією раку стравоходу було проведено езофагогастректомію в Сумському обласному онкологічному диспансері. 21 з них мали термін життя 3 або більше років. Дані 18 з них було проаналізовано. Серед них було 17 чоловіків і 1 жінка. На момент езофагогастректомії середній вік їх складав 59 років. Всі вони мали до операції симптоми: 16 (88,8%) - дисфагію; 15 (83,3%) - біль у грудях; 12 (66,6%) – анемію; 14 (77,8%) – одинофагію; 8 (44,4%) - втрату ваги більше 7 кг.

Всім пацієнтам була виконана езофагогастростомія по Lewis. Пілоротомія проведена 17 пацієнтам. У 16 (88,8%) пацієнтів було диференційовано плоскоклітинний рак, у 1 (5,6%) – аденокарциному, у 1 (5,6%) - недиференційований рак. 3 (16,7%) пацієнти після операції були класифіковані в I-у стадію, 9 (50,0%) – в стадію II і 6 (33,3%) - в стадію III.

Результати: інформація про функціональний статус була отримана у всіх 18 пацієнтів. Тільки 2 (11,2%) пацієнти не мали симптомів. 5 (27,8%) хворих мали дисфагію до твердої їжі, 2 (11,2%) - відчували біль при ковтанні, у інших двох пацієнтів виникала дисфагія після прийому пом’якшеної їжі і у 1 (5,6%) - при вживанні рідини. 8 (44,4%) хворих отримали не менше однієї післяопераційної дилятації. 14 пацієнтів (77,8%) мали печію, яка в 12 (50,0%) випадках була тимчасова і у 2 (11,2%) - тривала. 8 (44,4%) пацієнтів отримували менше їжі, але частіше. 13 (72,2%) пацієнтів не відновили втрачену вагу після операції, 4 (22,2%) - зберегли свою вихідну передопераційну вагу і 1 (5,6%) пацієнт набрав вагу у порівнянні з передопераційним станом. У 9 (50%) хворих після вживання їжі спостерігався демпінг-синдром: у 4 (22,2%) - з діареєю, у 3 (16,6%) - з абдомінальною колькою, у 3 (16,6%) - із нудотою, у 2 (11,2%) - з запамороченням.

Пацієнти з гастроезофагеальним анастомозом розташованим на верхівці плевральної порожнини мали значно менше симптомів рефлюксу (p<0,05) ніж ті, в котрих анастомоз був розташований на рівні v. azygos.

Були проаналізовані функціональні результати через 3 та 9 місяців після операції. Через 3 місяці демпінг-синдром, дисфагія та переповнення шлунку спостерігався у 50%, 44,4% та 22,2% відповідно. Але через 9 місяців проблема демпінг-синдрому та переповнення шлунку майже не турбувала пацієнтів, в той час як дисфагія спостерігалась у 5 (27,8%) пацієнтів, а печія і регургітації - майже у 75%.

Висновки: шлунок є оптимальним субстратом після резекції стравоходу. Якість життя пацієнтів після езофагогастректомії залежить від післяопераційної дисфункції органів. Існує сильна кореляція між зміною органом розміру, форми, позиції ті післяопераційними симптомами. Симптоми аспірації, дисфагії, діареї, демпінг-синдром можуть зменшуватися з часом.


РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ЖОВЧНОКАМ’ЯНИЙ ІЛЕУС

Столяренко В.С., магістрант; Цилюрик В.В., студ. 6-го курсу

Науковий керівник – доц. Кащенко Л.Г.

СумДУ , кафедра хірургії з дитячою хірургією та курсом онкології

Гостра непрохідність кишок (ГНК) у результаті обтурації кишки жовчними конкрементами є порівняно рідкісним захворюванням. Серед різних форм ГНК вона складає від 0,2 до 7%. Досить значна захворюваність на жовчнокам’яну хворобу (ЖКХ), яка в останні роки прогресивно збільшується, безумовно призводить і до збільшення різних її ускладнень, зокрема до утворення біліодигестивних нориць, через які конкременти з жовчного міхура можуть мігрувати у шлунково-кишковий тракт і призводити до кишкової непрохідності.

У Сумській міській клінічній лікарні №5 за період з 2000 по 2005 рік з приводу ГНК біліарного генезу лікувалось 7 хворих жіночої статі віком від 63 до 86 років. В термін до 24 годин від початку захворювання було госпіталізовано 4 пацієнтки, через 3 доби – 1, через 4 доби – 1 і через 7 діб – 1. До операції ЖКХ виявлена у 3 (42,8%) хворих. При госпіталізації ГНК встановлена у 3, із них тільки в однієї хворої виявлена жовчна нориця з підозрою на біліарний ілеус. Інші хворі госпіталізовані з гострим апендицитом (1), дифузним перитонітом (2), гострим тромбозом мезентеріальних судин (1). Таким чином, ГНК жовчнокам’янного генезу до операції була діагностована лише у однієї пацієнтки, у всіх інших обтурація кишки жовчними конкрементами виявлена під час оперативного втручання. При госпіталізації всі хворі скаржилися на затримку газів, відсутність дефекації, нудоту, блювання, 5 пацієнток турбував переймоподібний біль у животі. При об’єктивному обстеженні асиметрія живота виявлена у 4 хворих, шум плеску - у 2. Усім хворим проводили загальноклінічне, лабораторне, рентгенологічне та інструментальне дослідження, зокрема: УЗД, оглядову рентгеноскопію органів черевної порожнини, пробу Шварца за допомогою барієвої суміші та контрастних (металевих) міток. Особливу увагу приділяли ультразвуковому дослідженню органів черевної порожнини в момент госпіталізації хворих.

У жодного з хворих жовчні камені не були виявлені до операції, оскільки не були рентгенконтрастними. Чаші Клойбера спостерігали у 4 пацієнток, гіперпневматоз - у 5, групування контрастних міток – у 5.

Всі 7 хворих оперовані: в термін до 6 годин від моменту поступлення в стаціонар − 4 , від 24 до 48 годин – 3.

Ускладнення в післяопераційному періоді виникли у 3 пацієнток: нагноєння післяопераційної рани -2; евентрація – 1. Всі хворі виписані з одужанням.


МАЛОИНВАЗИВНАЯ ХИРУРГИЯ МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ У ЖЕНЩИН ДЕТОРОДНОГО ВОЗРАСТА

Андрющенко В.В., Лукавенко И.М., Языков А.В.

СумГУ, кафедра хирургии с детской хирургией и курсом онкологи,

лечебно-диагностический центр ДП «Силмед»

Лечение доброкачественных опухолей молочной железы до недавнего времени включало удаление сектора железы вместе с кожей и подлежащей фасцией. Однако в последнее десятилетие в мире распространилась тенденция выполнять органосохраняющие операции при ранних стадиях рака. Это тем более приемлемо при доброкачественных заболеваниях молочной железы. Поэтому применение косметических разрезов и экономное иссечение ткани железы, особенно в репродуктивном периоде, является важнейшим показателем качества операции. Малоинвазивные доступы и методы операции при доброкачественных поражениях молочной железы стали предлагаться с 1997года.

С целью улучшения функциональных и эстетических результатов операции необходимо решать следующие задачи: 1) уменьшение длины и маскировка послеоперационного рубца; 2) создание тоннеля в подкожной клетчатке по направлению к образованию; 3) минимальная травматизация железистой ткани; 4) максимальное сохранение выводных протоков железы; 5) ультразвуковая предоперационная разметка при непальпируемых образованиях.

За период 2006-2007 г.г. в стационарном отделении лечебно-диагностического центра ДП «Силмед» было произведено 10 малоинвазивных операций по поводу доброкачественных заболеваний молочной железы женщинам в возрасте от 18 до 38 лет. Подвергались удалению фиброаденомы диаметром от 0,5 до 2,5 см (9 больных). У одной пациентки удалось контрастировать, выделить и изолированно резецировать расширенный выводной проток с доброкачественной интрадуктальной папилломой.

С целью формирования малозаметного рубца применяли периареолярный разрез кожи по краю пигментного круга длиной 2,0-3,0 см. После отсепаровки подкожной клетчатки во все стороны кожа растягивается, и размеры оперативного доступа увеличиваются до 4,0-5,0 см. Специальным распатором создается тоннель по направлению к образованию. При небольших размерах образования предварительно производится его фиксация тонкой иглой для интраоперационного обнаружения. Если образование расположено по краю железистой ткани, то производится его электроэксцизия подкожно с оставлением минимального дефекта ткани. Специально разработанный нами двулепестковый зажим позволяет в «малом пространстве» удерживать опухоль в процессе ее удаления. При глубоком расположении фиброаденомы железистая ткань рассекается радиально. Применение специального инструментария и налобного осветителя позволяет через небольшой косметический разрез сформировать и удерживать достаточно объемную полость, так называемое «малое пространство», в котором осуществляются все этапы удаления доброкачественных образований молочной железы. Указанная методика оперирования позволяет максимально сохранить не только форму и эстетичный вид, но и функцию органа. В отдаленные сроки у оперированных пациенток формировался не возвышающийся над поверхностью практически незаметный рубец.
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ В ГЕРНІОПЛАСТИЦІ

Ніколаєнко Р.М., Лукавенко І.М., магістранти

Науковий керівник - доц. Андрющенко В.В.

СумДУ, кафедра хірургії з дитячою хірургією та курсом онкології,

лікувально-діагностичний центр ДП «Сілмед»

Актуальність проблеми післяопераційних вентральних гриж(ПОВГ) залишається досить значимою, тому що ПОВГ ускладнюють 6-8% планових та 10-12% ургентних лапаротомій. На сьогоднішній день ПОВГ - це не локальний патологічний процес, а складне поліетіологічне захворювання, що призводить до багатьох порушень в діяльності внутрішніх органів. При ліквідації дефекту черевної стінки натяг тканин в зоні операції приводить до ішемічних розладів та зменшення механічної міцності тканин, що в комплексі призводить до неспроможності швів і утворенню грижі черевної стінки. При цьому підвищується внутрішньо-черевний тиск, що викликає погіршення діяльності серцево-судинної та дихальної систем, створює додаткове навантаження на шви. Незважаючи на велику кількість запропонованих способів пластики грижових воріт(більше 200) рецидиви зустрічаються в 10-45% спостережень. Для поліпшення результатів хірургічного лікування ПОВГ в сучасній герніології все частіше використовуються безнатяжні «free tension» методики аллопластики.

За період з 2005 по 2007 роки в стаціонарному відділенні лікувально-діагностичного центру ДП «Сілмед» з великими та гігантськими ПОВГ проліковано 46 пацієнтів (34 жінки). Для характеристики ПОВГ використовувалась класифікація Chevrel I.P. Найчастіше грижа виникала після лапаротомій в зв’язку з гінекологічною патологією-21(45,6%),після оперативного лікування жовчнокам’яної та виразкової хвороби -16(34,7%), серединних лапаротомій при захворюваннях органів черевної порожнини - 6(13.0%), інші операції- 3(6,5%).

Основний матеріал для аллопластики–поліпропіленова сітка. Ми користувалися різними методиками аллопластики:1)протез поверх зашитих грижових воріт (Chevrel)т.з. «on lay» технологія - 73,9%, недоліком якої є контакт імпланта з підшкірною клітковиною, що призводить до ускладнень – лімфорея, сероми; 2)протез підапоневротично - передочеревинно (Renn) т.з. «sub lay» технологія – 17,4%; 3)протез в дефект черевної стінки без зведення країв грижових воріт т.з. «in lay» технологія - 8,7%. Це дозволяє зберегти або помірно зменшити об’єм черевної порожнини, щоб не запустити каскад патологічних процесів що відбуваються при збільшенні внутрішньочеревного тиску. Післяопераційні ускладнення-3 випадки(6,5%). Інфільтрат та серома п/о рани -2 хворих(4,3%),у однієї пацієнтки лімфорея спостерігалась 10 діб.

18 пацієнтів оглянуті понад рік після операції. Рецидиву грижі, дискомфорту в ділянці черевної стінки не виявлено. Результати лікування найбільш складної групи пацієнтів з великими та гігантськими ПОВГ методиками без натяжної герніопластики засвідчують ефективність даних технологій.
ОПЫТ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯ АППЕНДИКУЛЯРНОГО ПЕРИТОНИТА У ДЕТЕЙ

Запорожченко А.Г., начмед; Бондарюк Л.Н., з/о; Коваль С.В., клин ординатор;

Марчук А.А., Иванов Ю.В., Егоров В.В., Вовк А.В., студ. 5-го курса

Научный руководитель – доц. Барсук А.М.

Днепропетровская государственная медицинская академия

Разлитой перитонит у детей является одним из наиболее тяжелых гнойно-септических заболеваний и в настоящее время. Самой частой причиной перитонита в детском возрасте был и остаётся острый аппендицит.

В ОДКБ г. Днепропетровска за период 2003-2007 г. находилось на лечения 108 детей с аппендикулярным перитонитом у которых применена лапроскопическая методика оперативного лечения.

Возрастная категория составила от 1 года до 17 лет. Распределение по половому признаку: девочек 62 (57,4%), мальчиков 46 (42,6%).

Конверсии на лапаротомный доступ произведены в 3 случаях разлитого перитонита, когда отмечались выраженные изменения петель тонкого и толстого кишечника и невозможно лапароскопически разделить плотные фибринозные сращения и межпетельные абсцессы.

В качестве базового набора оборудования в нашей клинике использовали стандартный комплект эндовидеохирургичсекого оборудования фирмы «Karl Storz», ТFТ монитор, пишущий DVD рекодер.

Оперативное вмешательство состояло из следующих последовательных этапов:

Создание пневмоперитонеума и введение троакаров. Оценка состояния брюшной полости, расположение червеобразного отростка, определение метода и тактики лечении. Первичная санация брюшной полости.

Резекция большого сальника по показаниям. Обработка брыжейки червеобразного отростка. Аппендэктомия.

Окончательная санация и ревизия брюшной полости. Дренирование брюшной полости.

Аппендэктомия произведена путём наложения титановой клипсы на основание или лигатурным методом. В ряде случаев произведена ретроградная аппендэктомия.

При ревизии определяли и санировали различные гнойные затёки и осумкования. Следует отметить, что санацию проводили физиологическим раствором или раствором Рингера.

Дренирование производили от 1 до 3-мя силиконовыми дренажами на срок от 1 до 3 суток в зависимости от степени и распространения воспалительного процесса в брюшной полости.

Анализ послеоперационных осложнений показал, что их количество значительно уменьшилось и составляют 6,48% (7 детей).

Выводы: к преимуществам лапароскопического метода лечения при аппендикулярном перитоните у детей относится: малотравматичность, полноценная ревизия и санация брюшной полости, невыраженный послеоперационный болевой синдром, уменьшение послеоперационных осложнений, сокращение сроков госпитализации, хороший косметический эффект.

Лапароскопический метод может быть применён для лечения различных форм аппендикулярного перитонита у детей. а также является операцией выбора.


ВИПАДОК УСПІШНОГО ЛІКУВАННЯ РЕЦИДИВНОЇ НЕВПРАВИМОЇ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОЇ ВЕНТРАЛЬНОЇ ГРИЖІ (ПІСЛЯ ІМПЛАНТАЦІЇ ПОЛІПРОПІЛЕНОВОЇ СІТКИ ПО ТЕХНІЦІ IN LAY), УСКЛАДНЕНОЇ НЕПОВНИМИ ТОНКОКИШКОВИМИ НОРИЦЯМИ ЧЕРЕЗ ГНІЙНУ ПОРОЖНИНУ

Вишневський Ю.О., Бик П.Л.

Науковий керівник - д.м.н., проф. Мішалов В.Г.

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра госпітальної хірургії №2 з курсом грудної та судинної хірургії

Мета роботи: описання успішного лікування пацієнтки з невправимою рецидивною післяопераційною вентральною грижею живота (після імплантації поліпропіленової сітки по методиці in lay), ускладненою двома неповними тонкокишковими норицями через гнійну порожнину.

Методи і матеріали: Хвора Д., 52 р. Діагноз: Рецидивна невправима післяопераційна вентральна грижа середніх розмірів. Дві неповні несформовані тонкокишкові нориці через гнійну порожнину. Жовчнокам’яна хвороба: хронічний калькульозний холецистит. Великий інфільтрат з гнійною порожниною в ділянці післяопераційного рубця. Злукова хвороба очеревини. Часткова злукова кишкова непрохідність. Діастаз прямих м’язів живота. Аліментарне ожиріння ІІ-ІІІ ст.

Виконана одномоментна операція з усуненням всієї патології.

Результати і обговорення: Перебіг післяопераційного періоду без ускладнень. Отримувала консервативне лікування в повному обсязі. На момент виписки лабораторні показники в нормі. На контрольному УЗД органів черевної порожнини патологічних змін не виявлено. На 13 добу після операції шви зняті, рана зажила первинним натягом, в задовільному стані виписана додому. Контроль через місяць – загальний стан хворої задовільний, рецидиву хвороби немає.

Висновки:

Кишкові нориці відносяться до рідкісних ускладнень аллопластики з використанням проленових сіток, лікування яких потребує детального обстеження, вибору адекватної тактики, повноцінної передопераційної підготовки а також високої майстерності хірургів.

При виконанні операцій за методикою in lay та sub lay необхідно ізолювати протез від органів черевної порожнини і підшкірної жирової клітковини.

Ігнорування принципів вибору способу пластики в залежності від типу грижі, спрощення авторських методик, погана фіксація сіток веде до рецидиву захворювання та супутніх ускладнень, пов’язаних з використанням сітчастих аллотрансплантантів.
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННАЯ СПАЕЧНАЯ НЕПРОХОДИМОСТЬ КИШЕЧНИКА У ДЕТЕЙ

Колесник И.В., врач-интерн; Берелет А.А., студ. 5-го курса

Научный руководитель – доц. Барсук А.М.

Днепропетровская государственная медицинская академия,

кафедра детской хирургии

Послеоперационная спаечная непроходимость кишечника (ПСНК) одно из самых тяжелых осложнений после оперативных вмешательств на органах брюшной полости.

Цель работы: изучение причин возникновения, лечения и профилактики ПСНК. Материалы: нами произведен анализ лечения 109 больных, которые проходили лечение в ОДКБ г. Днепропетровска за период с 1995 по 2007г. Из них 26(24,5%) человек с ранней формой ПСНК, 83(75,5%) детей с поздней формой ПСНК. По возрасту дети распределились: от 0-12 мес. - 5.6%; 1-3 года - 5.6%; от 4-6 лет - 7.5%; от 7-10 лет - 26.4%; от 11-14 лет - 52.8%; от 15-18лет - 2.1%. По времени от последней операции до появления клинической симптоматики ПСНК: 1 месяц - 22,9%; до 3 месяцев - 28%; до 6 месяцев - 9.4%; до года - 9.4%; до 3 лет - 17%; более 3 лет - 13.73%. Мальчики болеют чаще - 78(71%), чем девочки - 31(29%). По срокам от момента появления первых симптомов до госпитализации: в первые 12 часов - 41,5%; в первые сутки - 18,9%; 48 часов - 17%; более двух суток - 22,6% детей.

Непосредственной причиной возникновения непроходимости были: аппендэктомия по поводу острого аппендицита, перитонит, дезинвагинация, лапаротомия по поводу закрытой травмы живота, болезнь Крона. При анализе проведенных оперативных вмешательств отмечено, что в 42% случаев они сопровождались существенными трудностями в не зависимости от заболевания ( перитонит, травма брюшной полости и др.), почти у половины больных определялось нагноение послеоперационной раны, длительная динамическая непроходимость.

Таким образом, полученные данные говорят о том, что наиболее опасным для возникновения спаечной непроходимости первое полугодие 60,3% особенно первые три месяца (почти 50% случаев). Среди возрастных групп заболеванию наиболее часто подвержены дети в возрасте от 11 до 14 лет, в особенности мальчики. Из этого следует, что бережное отношение к кишечнику во время оперативных вмешательств на органах брюшной полости, интубация кишечника при операциях сопровождающихся повреждением (поражением) брюшины, борьба с парезом и активные профилактические мероприятия, проведенные в первое полугодие после тяжелых операций, являются наиболее значимыми для предупреждения ПСНК.
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ КАВА-ФИЛЬТРОВ ДЛЯ ПРОФИЛАКТИКИ ТЭЛА

Белослудцев А.Д., Кравченко К.О., студ. 5-го курса

Научный руководитель – ассист., к.м.н. Кисилевский Д.А.; ассист., к.м.н. Куриляк С.Н.

Днепропетровская государственная медицинская академия,

кафедра госпитальной хирургии

Венозные тромбоэмболические осложнения – актуальнейшая медицинская проблема, так как венозный тромбоз и легочная эмболия являются причиной 25% послеоперационной летальности.

Цель работы: оценить профилактическую эффективность кава-фильтрации.

Материал: ретроспективный анализ историй болезни пациентов, которым был имплантирован кава-фильтр на базе ОКБ им. Мечникова в период 2003-2006 гг.

Оцениваемые параметры: пол, возраст, диагноз, модель кава-фильтра, медикаментозная терапия, ПТИ, ранние и поздние осложнения лечения и их взаимосвязь.

Результаты: Возможные осложнения - синдром нижней полой вены (НПВ), дислокация фильтра, окклюзия мелких сосудов, обструкция фильтра, препятствие току крови, воздушная эмболия, перфорация стенки сосуда, дистальная эмболия, инфицирование, разрыв интимы, рецидивирующая ТЭЛА. Всего в период 2003-2006 гг. в Областной клинической больнице им. Мечникова было установлено 75 кава-фильтров: 29 - ОСОТ, 10 - Cordis OptEase, 36 - Cordis TrapEase. В 28 (37.3%) случаях наблюдались осложнения, из которых 3 (4%) закончились летальным исходом. Структура осложнений: повторная ТЭЛА – 8 (10,7%), синдром нижней полой вены – 16 (21,3%), тромбофлебит – 4 (5,3%).

Выводы: - Повторные эпизоды ТЭЛА – 10,7%, из них 4,0% - летальный исход.

- В период 2003-2006 гг. значительно уменьшилось количество осложнений и летальных исходов после установки кава-фильтра.

- На основании проведенного ретроспективного анализа можно сказать, что эффективность профилактики ТЭЛА с помощью кава-фильтра – 89,3%. Но, несмотря на высокую эффективность и уникальность метода, широкий спектр показаний, «бескровность» установки, легкость удаления, его нельзя назвать совершенным в связи с наличием внушительного перечня противопоказаний и серьезных осложнений, связанных с имплантацией КФ.
ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ФЛЕБОСКЛЕРООБЛІТЕРАЦІЇ В ЛІКУВАННІ ВАРИКОЗНОЇ ХВОРОБИ НИЖНІХ КІНЦІВОК

Матвеєв Р.М., Сулік В.В., Малиновська Л.Б., Дабабсех І.М., Мустафаєв Т.Ч.

Науковий керівник – проф. Мішалов В.Г.

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця,

кафедра госпітальної хірургії №2

Актуальність. Поширеність варикозної хвороби серед населення становить від 26 до 38% у жінок і від 10 до 20% у чоловіків працездатного віку; найчастіше варикозна хвороба розвивається у віці 20-25 років; жінки на варикозну хворобу страждають набагато частіше, ніж чоловіки, особливо підвищується ризик виникнення захворювання під час вагітності, підвищеній масі тіла, генетично детермінованій схильності; ураження вен найчастіше буває двостороннім і велика підшкірна вена пошкоджується в 10 разів частіше, ніж мала;

Завданнями лікування варикозної хвороби залишаються: ліквідація варикозного синдрому, усунення ознак ХВН та профілактика рецидиву захворювання. Методом вибору при оперативному лікуванні залишається венектомія за Трояновим-Тределенбургом-Бебкоком-Наратом з усуненням патологічного кровотоку в коллатералях ВПВ та МПВ. Наслідки оперативного втручання характеризуються високим відсотком рецидивів (від 13,5 до 70%). Саме тому превалює тенденція до використання мінімально інвазивних технологій, таких як склеротерапія.

Матеріали та методи дослідження. Для проведення лікування було сформовано дві групи хворих варикозною хворобою нижніх кінцівок з телеангіектазіями (n=37), яким проводили венектомію за Трояновим-Тределенбургом-Бебкоком-Наратом, з перев’язуванням коллатералей –першій(«а») (n=20), другій(«b») - з інтраопераційним склерозуванням коллатералей полідоканолом 1-3% (n=17); в подальшому обом групам призначалась компресійна терапія. Для лікування телеангіоектазій використовувалась мікросклеротерапія для другої групи, та електрокоагуляція волосяним електродом для першої.

Результати. Біль при проведенні мікросклерооблітерації спостерігалася - у 14 пацієнтів(82%), рефлекторний ангіоспазм у 13 пацієнтів(76%), облітерація після одноразової їн’єкції у 15 пацієнтів (88%), постін’єкційна гіперпігментація у 4 хворих(23,5%), яка зникла через 6місяців, поява нових телеангіектазій спостерігалась у 1 хворого (5,9%).

Висновок: таким чином проведені спостереження показали, що варикозна хвороба нижніх кінцівок у поєднанні з наявністю телеангіектазій вимагає лікування з використанням склерооблітерації, як терапії вибору у зв’язку з скороченням ліжко-дня; кращим косметичним ефектом, згідно опитування хворих; зниженням больового синдрому в післяопераційному періоді; меншим набряком кінцівок; відсутністю опіків, які залишаються після електрокоагуляції та може використовуватись самостійно при наявності телеангіектазій, без переривання трудової діяльності чи навіть в амбулаторних умовах.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   42


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка