Статут дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту



Сторінка4/14
Дата конвертації26.04.2016
Розмір2.46 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

4.9. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків аварій на радіаційно небезпечних об’єктах

4.9.1. Аварії на радіаційно небезпечних об’єктах можуть супроводжуватися як додатковим зовнішнім рентгенівським, гамма-, бета- і нейтронним випромінюванням, так і радіоактивними викидами в атмосферу.

4.9.2. Ліквідація наслідків аварій на радіаційно небезпечних об’єктах здійснюється силами раніше створеного угруповання, особовий склад якого має бути заздалегідь навчений, інформований про радіаційну ситуацію в місцях виконання робіт та віднесений до складу аварійного персоналу.

Аварійно-рятувальні роботи виконуються у взаємодії зі з’єднаннями та частинами радіаційного, хімічного та біологічного захисту і спеціалізованими формуваннями інших міністерств та центральних органів виконавчої влади, для чого заздалегідь складаються плани (інструкції) взаємодії на випадок виникнення надзвичайних ситуацій та затверджуються керівниками відповідних міністерств та відомств.

4.9.3. Аварійно-рятувальні підрозділи можуть залучатися до ліквідації аварій на об'єктах ядерно-енергетичного циклу, експериментальних ядерних реакторах і критичних збірках, а також на складах радіоактивних речовин і на пунктах захоронення радіоактивних відходів, де можливі аварійні газоаерозольні викиди та/або рідинні скиди радіонуклідів у навколишнє середовище. Вони проводять радіаційну розвідку та спостереження, локалізацію і гасіння пожеж, дезактивацію території, будівель, споруд, техніки, обмундирування, спецодягу та засобів захисту, санітарну обробку особового складу підрозділів і формувань цивільного захисту та населення, здійснення дозиметричного моніторингу. Аварійно-рятувальні підрозділи проводять заходи з пилоподавлення, збирання і захоронення радіоактивних відходів, зведення водозабірних споруд, ремонту і будівництва шляхів, огородження зон радіоактивного забруднення, споруджують захисні споруди для укриття особового складу безпосередньо у зоні забруднення і медичного забезпечення підрозділів та населення, забезпечують підтримання належного епідемічного стану, контролюють ступінь ураження об’єктів зовнішнього середовища у районі аварії.

4.9.4. На час робіт в умовах радіаційної аварії особовий склад формувань відноситься до аварійного персоналу та прирівнюється до категорії А. При цьому він має бути забезпечений однаковою мірою з основним персоналом усіма табельними і спеціальними засобами індивідуального і колективного захисту (спецодяг, засоби захисту органів дихання, зору і відкритих поверхонь шкіри, засоби дезактивації тощо), а також системою вимірювання і реєстрації отриманих під час проведення робіт доз опромінення.

Аварійний персонал повинен бути постійно поінформованим про вже отримані та можливі дози опромінення і можливу шкоду для здоров'я. Обмеження опромінення особового складу формувань, зайнятого на аварійних роботах, виконується таким чином, щоб не були перевищені встановлені значення регламентів першої групи для категорії А.

4.9.5. Допускається заплановане підвищене опромінення осіб зі складу аварійного персоналу (за винятком жінок, а також чоловіків віком до 30 років) у випадках, якщо роботи в зоні аварії поєднуються із:

втручанням для запобігання серйозним наслідкам для здоров'я людей, які опинилися у зоні аварії;

зменшенням чисельності осіб, які можуть зазнати аварійного опромінення (запобігання великим колективним дозам);

запобіганням такого розвитку аварії, який може призвести до катастрофічних наслідків.

При цьому мають бути застосовані усі заходи для того, щоб величина сумарного опромінення не перевищила 100 мЗв (подвоєне значення максимального ліміту ефективної дози професійного опромінення за один рік).

4.9.6. При здійсненні заходів, у яких доза може перевищити максимальний ліміт дози, особовий склад, який виконує ці роботи, має бути з добровольців, які пройшли медичне обстеження, причому, кожний з них має бути чітко і всесторонньо проінформований про ризик подібного опромінення для здоров'я, пройти попередню підготовку і дати письмову згоду на участь у подібних роботах.

4.9.7. У деяких випадках, коли роботи виконуються з метою збереження життя людей, мають бути застосовані всі можливі заходи для того, щоб особовий склад аварійно-рятувальних формувань, який виконує ці роботи, не міг отримати еквівалентну дозу на будь-який з органів (включаючи рівномірне опромінення всього тіла) більше 500 мЗв. Виконання цієї вимоги забезпечує запобігання детерміністичним ефектам.

4.9.8. При отриманні учасником аварійних робіт дози опромінення більше 500 мЗв проводиться його кваліфіковане медичне обстеження, за результатами якого приймається рішення щодо подальшої участі рятувальника у роботах.

4.9.9. Керівник органу управління (підрозділу) після прибуття на місце аварії аналізує масштаби і характер можливого радіоактивного забруднення, його вплив на дії особового складу підрозділу, встановлює маршрути розвідки, рівні радіації, які необхідно відмічати спеціальними знаками, та характер позначення меж забрудненої ділянки, ставить завдання підрозділам та організовує їх взаємодію.

4.9.10. Під час постановки завдань вказуються особливості об’єкта, характер і масштаб аварії, завдання підрозділу, засоби підсилення, завдання підпорядкованим та приданим підрозділам, обсяги робіт, способи їх проведення та об’єкти зосередження основних зусиль, заходи безпеки під час проведення робіт і порядок використання засобів захисту, місця розташування медичних підрозділів, шляхи та порядок евакуації постраждалих, час початку та завершення робіт, порядок зміни, район збору після виконання завдань, порядок подання донесень, пункти управління, порядок охорони.

4.9.11. Силами радіаційної розвідки вирішуються такі завдання:

визначення забруднення місцевості та приземного шару повітря радіоактивними речовинами, передача інформації стосовно цього старшому начальнику;

визначення потужності дози гамма-випромінювання на маршрутах руху аварійно-рятувальних формувань та позначення меж зон радіоактивного забруднення;

визначення (за необхідності) шляхів обходу забруднених ділянок;

моніторинг динаміки змін радіаційного стану;

метеорологічні спостереження та урахування викликаної їх зміною динаміки радіаційної обстановки;

відбирання зразків води, продовольства, рослинності, ґрунту, атмосферних опадів та відправлення їх до лабораторії;

визначення рівнів поверхневого забруднення альфа-, бета-випромінюючими радіонуклідами об’єктів, техніки, майна;

дозиметричний контроль особового складу формувань після виходу із зони радіоактивного забруднення.

4.9.12. Для спостереження за радіаційним станом створюються пости радіаційного спостереження. Для визначення зон радіоактивного забруднення, контролю за забрудненістю місцевості, техніки, майна, продовольства, води, фуражу, відбору зразків об’єктів довкілля залучаються групи (ланки) пішої радіаційної розвідки, сили та засоби наземної та повітряної розвідок.

Пости, групи (ланки) як пішої, так і наземної і повітряної радіаційної розвідок повинні мати відповідне табельне дозиметричне, радіометричне та спектрометричне оснащення, спорядження для роботи в особливих умовах (ніч, зима, високі рівні забруднення місцевості тощо).

Невелика швидкість ведення розвідки та тривалий час знаходження розвідників на забрудненій території вимагають організації постійного контролю за рівнями опромінення особового складу формування розвідки з метою недопущення рівнів опромінення, що перевищують встановлені ліміти доз.

4.9.13. Дозиметричний контроль особового складу аварійно-рятувальних підрозділів проводиться з метою своєчасного отримання даних про дози опромінення особового складу. За даними контролю визначаються режими роботи формувань та їх радіаційне ураження. Контроль організовується як груповий (з метою отримання інформації про середні дози опромінення для визначення режиму та категорій працездатності), так й індивідуальний (з метою отримання даних про дози кожної особи, визначення захисних заходів та встановлення ступеня важкості променевого ураження особовому складу формувань, для цього видаються індивідуальні дозиметри).

Контроль за опроміненням особового складу формувань, що знаходяться на забрудненій місцевості, проводиться безперервно. Дози опромінення фіксуються в індивідуальних картках обліку доз опромінення.

Дозиметричний контроль радіоактивного забруднення техніки, майна, одягу, взуття, засобів індивідуального захисту тощо проводиться при виході особового складу з осередків радіоактивного забруднення.

4.9.14. Під час визначення завдань керівник органу управління (підрозділу) визначає ділянки (об’єкти), на яких потрібно зосередити основні зусилля, черговість, обсяг і строки виконання робіт, склад змін, порядок їх роботи та відпочинку, використання засобів захисту, встановлену дозу опромінення особового складу і заходи щодо захисту на випадок можливих наступних радіоактивних викидів, дії підрозділів для завершення робіт на даному об’єкті.

4.9.15. Організація та ведення аварійно-рятувальних робіт в осередку радіоактивного забруднення вимагають проведення комплексу заходів з радіаційної безпеки, спрямованих на зниження зовнішнього і внутрішнього опромінення працюючих, виключення занесення радіоактивного бруду на чисті території та у житлові приміщення.

4.9.16. Комплекс заходів з радіаційної безпеки включає: суворе нормування радіаційного фактора (захист часом, відстанню, робота по нарядах-допусках); медичний огляд всіх залучених до аварійно-рятувальних робіт і вирішення за його результатами питання допуску до роботи; інструктаж з питань радіаційної безпеки; систематичний контроль за динамікою радіаційної ситуації і визначення на його основі допустимої тривалості роботи на конкретній забрудненій ділянці, в приміщенні тощо; індивідуальний дозиметричний контроль і облік опромінення всіх працюючих; організацію індивідуального захисту особового складу; локалізацію забруднення та санітарно-пропускний режим, що виключає розповсюдження забруднення з осередків проведення робіт; організацію санітарної обробки та систематичної дезактивації спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту.

4.9.17. Безпосередньо в аварійному осередку необхідно діяти відповідно до спеціально розробленого плану, використовуючи аварійні комплекти засобів індивідуального захисту. При цьому особлива увага приділяється індивідуальному захисту органів дихання особового складу аварійних бригад і такій організації зберігання аварійних комплектів, що забезпечує їх отримання у мінімальний строк.

Тривалість роботи особового складу формувань у зоні Б (сильного забруднення) не повинна перевищувати 6 годин протягом дня, а для роботи у зонах В (небезпечного забруднення) і Г (надзвичайно небезпечного забруднення) повинен оформлятися наряд-допуск до проведення робіт, в якому вказуються нормативи щодо тривалості робочого часу та допустимої дози опромінення.

4.9.18. Для виключення розповсюдження радіоактивного забруднення за межі аварійної зони та зменшення ймовірності надходження радіоактивних речовин в організм рятувальників повинен бути організований санперепускник на межі зон, де організовують миття та перевдягання особового складу після закінчення робіт, пов’язаних із радіоактивним забрудненням шкіри та спецодягу.

4.9.19. При виході за межі зони радіоактивного забруднення кожен рятувальник зобов’язаний: у спеціально відведеному місці зняти додаткові засоби індивідуального захисту (бахили, нарукавники, костюми короткочасного застосування, гумові рукавички тощо) та здати їх на дезактивацію; у "брудному" відділенні санперепускника зняти основне спецвзуття, верхній одяг, шапочку і, у разі забруднення їх вище допустимих величин, здати на дезактивацію; зняти респіратор типу "Лепесток" та здати у радіоактивні відходи, респіратор типу РМ-2 здати на дезактивацію; прополоскати рот чистою водою, ретельно вимити руки чистою водою із застосуванням банного або туалетного мила; зняти натільну білизну та здати її на дезактивацію; майно, забруднення якого не перевищує допустимих рівнів, зберігається у шафах до наступного використання; знову помити руки та перевірити рівень їх забруднення. У випадку перевищення допустимого рівня забруднення шкіри провести повторну обробку із застосуванням препаратів для дезактивації ("Захист", "Радез" тощо); ретельно вимити тіло під душем із застосуванням банного або туалетного мила, витертися рушником та пройти перевірку чистоти шкіри тіла; у випадку виявлення забруднення шкіри, що перевищує допустимі рівні, повторити обробку під душем; у чистому відділенні санперепускника одягнути чистий одяг та взуття.

4.9.20. Спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту після кожного використання у зоні радіоактивного забруднення повинні дезактивуватися. Повинен бути встановлений рівень забруднення дезактивованого майна, при перевищенні якого дезактивація вважається недоцільною та майно переводиться в розряд радіоактивних відходів (наприклад, перевищення допустимого рівня у 5-10 разів).

Для дезактивації додаткових заходів індивідуального захисту повинна бути організована спеціальна ділянка, або приміщення в зоні санітарних шлюзів, або пункти санітарної обробки. Для дезактивації засобів індивідуального захисту органів дихання, а також їх наступного технічного обслуговування, збереження та видавання необхідно організувати спеціальні приміщення – респіраторні. Дезактивація протигазів та респіраторів проводиться відповідно до інструкції з їх використання.

4.10. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів при ліквідації надзвичайної ситуації, пов'язаної з аварією на водному об’єкті

4.10.1. Надзвичайна ситуація, пов'язана з аварією на водному об’єкті, призводить до загрози життю і здоров’ю людей, пошкодження або затоплення плавзасобів, забруднення акваторії.

Наслідки такої ситуації зумовлюють тривале знаходження постраждалих у воді, блокування їх у затопленому об’єкті, зникнення безвісти на маломірних та рятувальних плавзасобах і без них, втрату матеріальних цінностей, що перевозилися по воді, затоплення плавзасобів та інших об’єктів, забруднення акваторії.

4.10.2. Надзвичайна ситуація, пов’язана з аварією на водному об’єкті, характеризується складністю визначення місця пошуку на акваторії, постійними змінами координат та розміру району пошуку внаслідок впливу гідро-, метеоумов (течії, глибини, погодних умов тощо), необхідністю загальної координації діяльності залучених органів управління і сил, екстремальними умовами рятування людей з поверхні води і підводних пошуково-рятувальних робіт, застосуванням сорбентів та бонових загороджень при забрудненнях акваторії.

4.10.3. До ліквідації надзвичайних ситуацій на водних об’єктах залучаються органи управління та аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, формування інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, на які покладаються завдання пошуку і рятування на воді і які мають відповідні засоби для їх проведення.

На аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту покладаються завдання з пошуку і рятування зниклих безвісти людей на маломірних плавзасобах і без них та участі у пошуково-рятувальних операціях при аваріях суден і забрудненнях акваторії.

4.10.4. Збір даних про ситуацію на водному об’єкті проводиться з усіх можливих джерел, для чого проводиться опитування свідків, представників місцевої влади та родичів зниклих, встановлюються кількість зниклих людей, плавзасобів, наявність індивідуальних та колективних рятувальних засобів, можливий маршрут руху, місця останнього контакту із зниклими, погодні умови на момент зникнення.

4.10.5. Оцінка обстановки на водному об’єкті включає: оцінку району можливого пошуку, гідро-, метеоумов (течія, крига, глибини, погодні умови тощо); визначення складності та обсягів пошукових і рятувальних робіт, можливостей підрозділу та взаємодіючих сил щодо виконання завдань на воді (наявність плавзасобів, рятувального та водолазного спорядження тощо, рівень підготовки рятувальників та кваліфікація водолазного складу), потреби у залученні додаткових сил (водолазних, плавзасобів, авіації).

4.10.6. На підставі аналізу інформації про можливі місце і час виникнення надзвичайної ситуації, проміжок часу між часом виникнення ситуації та часом прибуття аварійно-рятувального підрозділу, можливого переміщення об’єкта пошуку за час, що сплинув, розраховується радіус району пошуку та його кордони, визначаються вихідний пункт пошуку, схема пошуку (по квадратах, що розширюються, по секторах, паралельними галсами, спільно плавзасобами і авіацією) та спосіб пошуку – надводний пошук на акваторії або водолазами і технічними засобами підводного пошуку на дні акваторії.

4.10.7. Особовому складу ставляться завдання, якими доводяться заходи безпеки, межі району пошуку, вихідний пункт та схема пошуку, розподіляються обов’язки і завдання між особовим складом та визначається порядок приведення в готовність плавзасобів, рятувального та водолазного спорядження, технічних засобів надводного та підводного пошуку, призначається час початку робіт та визначається порядок організації зв’язку.

4.10.8. Рішення про припинення пошуково-рятувальних робіт приймається керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації на водному об’єкті при різкому погіршенні погодних умов і неможливості через це продовжувати пошуково-рятувальні роботи, якщо надійшла інформація, що люди, які зазнали лиха, врятовані, якщо незважаючи на всі вжиті заходи потерпілих людей знайти не вдалося і не залишилося ніяких надій, що люди могли залишитися живими.

4.11. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів при ліквідації надзвичайної ситуації, пов’язаної з ДТП

4.11.1. ДТП – це ситуація, що виникла у процесі руху транспортних засобів і викликала загибель або поранення людей та пошкодження транспортних засобів. Наслідки такої ситуації зумовлюють тяжкі травми постраждалих та їх блокування у деформованих транспортних засобах, виникнення вторинних факторів ураження (займання, розлив пально-мастильних матеріалів та небезпечних речовин), винос (потрапляння) пошкоджених транспортних засобів, травмованих людей та вантажу у важкодоступні місця.

4.11.2. ДТП характеризується необхідністю екстреного реагування, використання спеціальних засобів, негайного надання медичної допомоги постраждалим під час їх вилучення з деформованих транспортних засобів, постійного підтримання взаємодії з відповідними підрозділами, в окремих випадках ліквідації забруднень, організації підвищених заходів безпеки рятувальників при проведенні робіт.

4.11.3. До ліквідації надзвичайних ситуацій, пов’язаних із ДТП (зіткнення і перекидання автомобілів, ДТП на залізничних переїздах, ДТП під час транспортування небезпечних вантажів, пожежі на автотранспорті, падіння автомобілів з крутих схилів, попадання автомобілів під лавини, селі, падіння автомобілів у воду), залучаються аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, інші аварійні формування.

4.11.4. При ліквідації надзвичайної ситуації, пов’язаної з ДТП, на аварійно-рятувальні підрозділи покладаються завдання з рятування постраждалих та усунення загрози вторинних факторів ураження (ліквідація пожеж, локалізація дії небезпечних речовин, ліквідація загрози обрушення пошкоджених конструкцій тощо).

4.11.5. З прибуттям аварійно-рятувального підрозділу на місце ДТП проводиться розвідка, під час якої визначаються стан аварійних транспортних засобів, положення і стан постраждалих, виявляється наявність або загроза виникнення вторинних факторів ураження.

4.11.6. При проведенні оцінки обстановки, що склалася внаслідок ДТП, оглядається місце проведення робіт та визначаються шляхи забезпечення безпеки рятувальників при їх виконанні (інтенсивність руху транспорту, розташування аварійного транспортного засобу щодо проїзної частини, визначення меж робочих зон тощо), проводиться оцінка складності та обсягів рятувальних і невідкладних робіт, можливостей залучених сил та засобів щодо їх виконання, впливу на виконання завдань метеоумов, часу доби та пори року.

4.11.7. Визначаються необхідні сили, засоби та способи дій, надається інформація керівництву через систему оперативно-чергової служби, організовується взаємодія з відповідними підрозділами з питань встановлення режимів руху транспорту для безпечного проведення рятувальних робіт, надання першої невідкладної медичної допомоги та евакуації постраждалих.

4.11.8. Організовується рятування людей шляхом пріоритетного виконання робіт із забезпечення доступу до постраждалих з тяжкими травмами, першочергового проведення робіт щодо зниження або усунення дії вторинних факторів (механічне, теплове або хімічне ураження тощо) на постраждалих, використання найбільш простих шляхів для швидкого доступу до постраждалих і надання їм першої медичної допомоги, негайного вилучення постраждалого із транспортного засобу при виникненні загрози ураження вторинними факторами або різкому погіршенні стану травмованих. Рішення щодо негайного вилучення постраждалого із транспортного засобу приймається на підставі висновку медичного персоналу.

4.11.9. Особовому складу ставляться завдання, якими доводяться заходи безпеки при виконанні робіт, визначаються межі робочих зон, встановлюється технологія виконання робіт, розподіляються обов’язки між особовим складом та визначається порядок приведення у готовність засобів рятування та інструменту, призначаються безпечні місця доступу до аварійного транспортного засобу і постраждалих, місця для безпечної стоянки транспортних засобів свого підрозділу, складування уламків і вантажу для усунення перешкод проведенню робіт, визначаються завдання медперсоналу.

4.11.10. Рішення про припинення аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків ДТП приймає керівник робіт з ліквідації наслідків ДТП після евакуації всіх постраждалих та усунення загрози ураження вторинними факторами.

4.12. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів при ліквідації надзвичайної ситуації на метрополітені

4.12.1. Надзвичайна ситуація на метрополітені - це ситуація, що призвела до порушення нормальної роботи метрополітену і викликала загибель або поранення людей, пошкодження рухомого складу, технічних систем і комунікацій.

4.12.2. До ліквідації надзвичайної ситуації на метрополітені залучаються об’єктові аварійні формування метрополітену, аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Державної служби медицини катастроф та інші підрозділи.

Організація ліквідації надзвичайної ситуації на метрополітені покладається на штаб, який очолює начальник метрополітену або призначений ним керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

4.12.3. На аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту покладаються завдання з надання екстреної медичної допомоги постраждалим, евакуації пасажирів з небезпечної зони (вагонів, що знаходяться на станції, платформ, розподільних залів, вестибюлів) та виведення їх на поверхню.

4.12.4. Керівник аварійно-рятувального підрозділу з прибуттям на місце надзвичайної ситуації за викликом доповідає посадовій особі метрополітену, яка керує роботами (начальнику станції, відповідальному черговому по станції), і діє за його вказівками відповідно до спільно прийнятих рішень.

При проведенні розвідки визначаються обсяг робіт, шляхи евакуації та можливі способи організації зв’язку при виконанні робіт.

При оцінці обстановки проводиться оцінка місця проведення робіт та можливості забезпечення безпеки рятувальників, оцінка складності та обсягів рятувальних робіт, можливостей залучених сил та засобів щодо їх виконання, впливу на виконання завдань вторинних факторів (задимленість, відсутність електропостачання, ураження хімічними речовинами тощо).

Визначаються необхідні сили, засоби та способи дій та надається інформація керівництву.

Організовується взаємодія з черговими службами, аварійними підрозділами метрополітену та швидкої медичної допомоги з питань визначення шляхів та порядку евакуації, надання допомоги з виведення пасажирів із станції, забезпечення проходу рятувальників до місця події, надання першої, а також екстреної медичної допомоги постраждалим на поверхні.

Організовується рятування людей шляхом надання першої допомоги постраждалим на місці, евакуації пасажирів з небезпечної зони та виведення їх на поверхню усіма спільно визначеними шляхами, передачі постраждалих працівникам швидкої медичної допомоги.

Особовому складу ставляться завдання, якими доводяться заходи безпеки при виконанні робіт, визначаються ділянки проведення робіт, шляхи евакуації пасажирів та постраждалих на поверхню, розподіляються обов’язки між особовим складом, визначаються порядок та способи зв’язку між рятувальниками при виконанні завдань.

4.12.5. Рішення про припинення робіт аварійно-рятувальним підрозділом Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту приймає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації на метрополітені після виконання підрозділом поставлених завдань.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка