Соціально-психологічних термінів адаптація



Скачати 373.01 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації14.04.2016
Розмір373.01 Kb.
#7379
  1   2   3
СЛОВНИК

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ

ТЕРМІНІВ

Адаптація – властивість людини, що характеризує її стійкість до умов середовища, виражає рівень пристосувань до нього. З іншого боку, А. Виступає як процес пристосування людини до умов, що змінюються. Тут важливо бачити також взаємний характер А. Людини і того середовища, з яким вона вступає в регулятивні адаптаційні зв’язки в праці та житті.

Адаптація психічна – психічне явище, що виражається в перебудові динамічного стереотипу особистості відповідно до нових вимог оточуючого середовища.

Адаптація соціальна – пристосування індивіда чи групи людей до умов та вимог соціального середовища. А.с. є узгодження самооцінок і домагань суб’єкта з його можливостями і з реальністю соціального середовища. В процесі А.с. людина засвоює моральні норми і цінності найближчого оточення, традиції і звичаї трудового колективу, неформальних груп.

Адекватна поведінка – поведінка особистості, групи, що відповідає прийнятим в групі, колективі нормам міжособистісних стосунків.

Анамнез – сукупність інформації, отриманої в бесіді з людиною або її рідними чи близькими про умови минулого життя. А. Особистості іноді вживається як синонім поняття – “історія розвитку особистості”.

Атестація персоналу – процес оцінки результативності діяльності працівників за визначений період, один з ключових елементів в системі управління персоналом. Виділяють такі функції А.п.: визначення факту придатності того чи іншого працівника до певної діяльності; отримання інформації про ступінь укомплектованості підрозділів кваліфікованими кадрами; надання працівникам можливості корекції своїх уявлень про власні ділові якості і властивості виконання ними трудових функцій та обов’язків; визначення ступеню ефективності програм розвитку персоналу.

Безробітний – людина в працездатному віці, яка володіє знаннями і здібностями до праці, готова до виконання роботи на професійному рівні, але не має робочого місця, хоч бажає працювати. Б. Офіційно реєструється в службі зайнятості з метою пошуку підходящої роботи, шукає її і готовий приступити до неї.

Безробіття – соціально-економічне явище, коли частина економічно активного населення, бажаючого працювати, не може застосовувати свою робочу силу, бо пропонування робочої сили різко перевищує попит на неї. Б. виникає в період економічної кризи, коли кількість наявних робочих місць менша від кількості бажаючих отримати роботу.

Безробіття технічне – безробіття, викликане відмиранням ряду професій і виникненням принципово нових, що вимагають не тільки спеціальних знань, але й більш високого рівня освіти.

Безробіття часткове – явище, коли певна частина працівників зайнята неповний робочий день внаслідок нестабільних трудових відносин.

Біржа праці – установа, що виступає на ринку праці посередником між шукаючим роботу і роботодавцями. Її основними функціями є: облік безробітних та осіб, що бажають змінити роботу; вивчення попиту і пропозиції на ринку праці; інформаційне забезпечення шукаючих роботу та роботодавців; виплата допомоги по безробіттю.

Валідність методики – у найзагальнішому значенні міра відповідності між тим, що закладено в конкретній методиці, й тим, що вона собою являє. В. методики визначається кореляцією її результатів з іншими критеріями якості, що вимірюється (наприклад, валідність методики оцінки рівня розвитку інтелекту визначається кореляцією результатів за методикою з успішністю виконання відповідної діяльності).

Вибір професії – свідоме формування людиною власних професійних планів з метою оптимальної реалізації своїх фізичних і духовних сил у певній галузі професійної діяльності. Вибір професії буде правильним і свідомим, коли він зроблений з урахуванням людиною своїх індивідуально-психологічних особливостей, інтересів, здібностей і потреб ринку праці в кадрах.

Візуальна психодіагностика – галузь психології, завданням якої є вивчення зовнішніх характеристик поведінки і зовнішнього вигляду людини з метою проникнення у внутрішній психологічний зміст особистості та оптимізації використання її індивідуальних можливостей.

Внутрішнім трудовим розпорядком нази­вається система регульованих трудовим пра­вом відносин, що складаються в процесі праці між роботодавцем і працівниками всередині підприємства, установи, організації, яка за­безпечує здійснення особистих прав і вико­нання обов'язків всіма учасниками цього про­цесу.

Внутрішня готовність до діяльності – високий рівень розвитку мотивації, пізнавальних, емоційних та вольових процесів особистості, колективу, що забезпечує успіх.

Воля – свідома організація і саморегуляція людиною своєї діяльності і поведінки, що спрямовані на подолання внутрішніх і зовнішніх перешкод у досягненні поставленої мети. В. проявляється у вольовому зусиллі, в тому, щоб направити свою активність у визначеному напрямку, чи загальмувати цю активність, коли цього вимагають обставини, мета.

Врівноваженість нервових процесів – властивість, яка характеризує баланс, співвідношення збудження і гальмування. Нервова система врівноважена, коли процес збудження дорівнює за силою процесу гальмування, неврівноважена – коли один з них переважає.

Генеральна сукупність – сукупність об’єктів, на яку поширюються висновки, отримані в результаті дослідження.

Гностичні здібності – це такі особистісні якості, що забезпечують людині, з одного боку, швидке і точне розпізнання предметів, явищ, а, з іншого, - успішне оперування відображеними образами дійсності (знаками, поняттями, ідеями).

Гнучкість розуму – пластичність, здатність змінити плани, способи вирішення задач у відповідності з об’єктивними обставинами, які змінюються.

Громадська думка – спільні для соціальної групи (колективу) уявлення, судження, розуміння важливості для неї предметів, явищ, подій. Г.д. як спільність оціночних суджень членів групи виникає в процесі їх спільної діяльності, спілкуванні і відображає її позицію.

Групова сумісність – соціально-психологічне явище, що відображає ступінь ефективності спільної діяльності людей, можливість їх адаптації один до одного.

Дисгармонія особистості – особистісне відхилення, що супроводжує кризові ситуації, які виникають на різних етапах життєвого шляху з достатньо вираженою визначеністю (відхилення розвитку від гармонійного, оптимального, що виявляється у дедалі ширших поведінкових збоченнях, комунікативних проблемах, невротичних симптомах). Дисгармонійна особистість, неадекватно відображаючи власні статево-вікові, індивідуально-психологічні, комунікативні та інші властивості, сприймає й довколишню дійсність крізь фільтри внутрішньоособистісних викривлень, що породжує нові невідповідності і вдруге ускладнює подальшу гармонізацію.

Дисциплінованість – вольове зусилля особистості, що проявляється в діях та поведінці людини у відповідності з законами, нормами і правилами.

Діагноз – аргументоване визначення певного стану на основі всебічного дослідження (рівня розвитку здібностей, професійної придатності, характеру і суті хвороби тощо).

Діагноз психологічний – висновок психолога (групи психологів) про індивідуально-психологічні особливості особистості як в нормі, так і при патології, виявленні в результаті її вивчення методами психодіагностики.

Дієздатність – здатність людини не тільки виконувати певні дії і діяльність, але й відповідати за це.

Ділова етика – (етика підприємства) сукупність певних принципів, правил та норм господарської поведінки підприємців (бізнесменів). Більшість значних компаній у країнах з ринковою економікою розробляють та приймають кодекси ділової етики (честі).

Ділові якості – здатність знаходити найкращий підхід до розв’язання виникаючих ситуацій і найкоротший шлях досягнення мети, самостійно мислити та оперативно приймати обґрунтовані рішення, послідовно й ініціативно забезпечувати їх виконання.

Діяльність – специфічно людська, регульована свідомістю як вищою інстанцією, внутрішня і зовнішня активність, що спричиняється потребою. Д. направлена на пізнання, творче відтворення і перебудову зовнішнього світу.

Довільна увага – увага, що виникає внаслідок поставленої мети, свідомо спрямовується і регулюється особистістю. Д.у. потребує зусиль і тривала її веде до втоми.

Домагання – прагнення особистості досягнути певного статусу, мети, результату діяльності. Завищений рівень домагань з одного боку сприяє розвитку активності особистості.

Екстраполяція – розповсюдження висновків, отриманих в результаті вивчення однієї частини явищ на іншу частину цього роду явищ.

Екстремальна ситуація – це несподівана, незапланована, нештатна обстановка, що різко порушує і ускладнює виконання професійних завдань і несе загрозу життю чи успішному виконанню діяльності.

Екстремальні умови – умови, що вимагають від працівника напруги фізіологічних і психічних функцій, що різко виходять за межі норми. Екстремальний режим в загальному розумінні – це режим праці в умовах, що різко виходять за межі звичайних. Відхилення від звичайних умов діяльності вимагають підвищеного вольового зусилля, інакше кажучи, викликають напругу.

Емоції – це психічні стани людини, в яких реалізується безпосереднє ситуативне переживання (задоволення, радості, страху) особистістю значимості діючих на неї явищ і ситуацій. В Е. проявляється позитивне ставлення особистості до певних об’єктів, сфер діяльності, до самого себе, інших людей.

Емоційна збудливість – властивість особистості або тимчасовий психічний стан, що проявляються в легкій появі чітко виражених у відповідь на емоціогенні чинники. Е.з. пов’язана з якимись активними вольовими актами.

Емоційна напруженість – стан людини, що викликається конфліктними умовами, підвищеною ймовірністю виникнення аварійних ситуацій, несподіваним або довготривалим напруженням інших видів і визначає тимчасове пониження стійкості психічних процесів та професійної працездатності.

Емоційно-вольова стійкість – здатність психіки людини зберігати високу функціональну активність і працездатність в умовах впливу стресорів, фрустраторів як в результаті адаптації до них, так і в результаті високого рівня розвитку емоційно-вольової саморегуляції.

Емпатія – якість особистості, її здатність емоційно відкликатися на переживання, почуття і психічні стани інших людей. Е. передбачає суб’єктивне сприйняття іншої людини, уміння поставити себе на її місце, проникнення в її внутрішній світ, розуміння її переживань, думок, почуттів. Е. зближує людей в спілкуванні, доводить його до довірчого, інтимного рівня.

Задатки – деякі природжені анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи, аналізаторів, які зумовлюють природні індивідуальні відмінності між людьми. З. Є передумовою розвитку, формування здібностей.

Задатки здібностей – деякі генетично детерміновані анатомо-фізіологічні особливості індивіда, що обумовлені структурою мозку, нервової системи. Основою задатків загальних і специфічних здібностей виступають: а) типологічні властивості нервової системи; б) співвідношення першої і другої сигнальної систем; в) індивідуальні особливості побудови аналізаторів, окремих ділянок головного мозку. Задатки самі собою не визначають здібностей, бо їх формування залежить від умов життя і діяльності людини.

Зайнятість населення – ступінь участі працездатного населення в різних формах народного господарства. Все працездатне населення країни, що проживає в конкретних соціально-економічних, культурних та інших суспільних умовах, розподіляється на дві нерівні групи: зайнятих в суспільному виробництві і незайнятих в ньому через відсутність вакантних робочих місць. Перехід до ринкових відносин супроводжується неминучим спадом виробництва, скороченням зайнятості, появою безробіття. Законодавством передбачені захисні заходи, що пом’якшують негативні наслідки безробіття.

Засоби виробництва – сукупність предметів і засобів праці, що їх використовують у процесі виробництва суспільних благ.

Звичка – закріплений у житті людини спосіб дії і поведінки, здійснення якого у певних ситуаціях набирає сили потреби. З. властиве сильне внутрішнє спонукання, схильність до певної дії, вчинку. Розрізняють З. добрі і погані, корисні та шкідливі. Позитивні, корисні З. сприяють духовному зростанню особи. Негативні, шкідливі З. слід викорінювати в процесі виховання і перевиховання людини. З. належить до автоматизованих компонентів поведінки і виробляється внаслідок багаторазового повторення певних способів діяння.

Здібності – сукупність індивідуально-психологічних особливостей людини, які є умовою успішного виконання певної діяльності. Виділяють загальні З., які проявляються у всіх видах діяльності (загальні розумові здібності, пам’ять, увага тощо), і спеціальні, що відповідають вужчому колу вимог конкретної діяльності (музичний слух – для музиканта, технічне мислення – для інженера тощо).

Ідеал – це образ бажаного, взірець досконалості, який служить прикладом для особистості в діях і вчинках, у поведінці і діяльності.

Імідж – публічно зафіксований або підтримуваний вигляд, образ громадської особи, обличчя професії, діяльності, організації, способу життя.

Індивідуальний стиль діяльності – стійка індивідуально-специфічна система стосовно однорідних прийомів, способів, методів, навичок виконання тієї чи іншої діяльності. Індивідуальний стиль діяльності стає можливим і необхідним в силу індивідуальних відмінностей людей і компенсування недостатньо розвинутих якостей особистості, детермінуючих дану діяльність іншими, більш розвинутими. Таким чином індивідуальний стиль діяльності дозволяє досягти однаково ефективної діяльності при різному рівні розвитку професійно важливих якостей.

Індивідуальність – сукупність індивідуально-психологічних неповторних властивостей, що відрізняють одного індивіда від усіх інших.

Інтелект – відносно самостійна динамічна структура пізнавальних здібностей особистості, яка забезпечує їй гнучку адаптацію в мінливому середовищі та спрямоване перетворення його згідно з метою людини. Умовою розвитку і прояву І. є діяльність.

Інтелектуальні якості – якості особистості, що визначають особливості функціонування інтелекту, тобто здатність особистості до переробки різноякісної інформації і усвідомлена її оцінка. І.я. є результатом як освіти, навчання, так і певних біологічних передумов. Дані якості носять особистісний характер і є компонентом будь-якої професіограми.

Інтенсивність праці – ступінь напруженості праці в процесі діяльності. І.п. вимірюється кількістю людської енергії, що витрачається за одиницю робочого часу (годину, день). Нормальна І.п. означає таку затрату м’язових і нервових сил працівника, при якій задовольняється природна потреба людини в порції праці, забезпечуються розвиток її здібностей, відновлення сил працюючого до початку нового трудового дня, ефективне використання робочого часу.

Інтерес – вибіркова спрямованість людини на певний об’єкт чи діяльність, викликана позитивним, зацікавленим ставлення, емоційною привабливістю.

Інтерес до професії – вибіркова спрямованість особистості на професійну діяльність, абстраговану від подробиць самого змісту процесу праці.

Клімат соціально-психологічний – психологічний настрій в групі людей чи колективі.

Компетентність – поінформованість, обізнаність, авторитетність, професійні знання і вміння.

Компетенція – коло повноважень якоїсь певної структури чи посадової особи; коло питань, в яких дана особа досконало володіє знаннями та досвідом для досягнення намічених цілей.

Компенсація психічна – психічний ефект компенсування недостатньо розвинутих якостей особистості, детермінуючих дану діяльність, іншими, більш розвинутими. К.п. сприяє формуванню індивідуального стилю діяльності, досягненню високих результатів при різному рівні розвитку професійно важливих якостей особистості. К.п. повинна враховуватись при професійному відборі.

Комунікабельність – потреба і здатність особистості до спілкування з іншими людьми, товариськість. Для К. людини характерно легкість, контактність, здатність і уміння не розгубитись в ситуаціях спілкування, прагнення до ініціативи, лідерства в групі.

Комунікативна компетентність – здатність особистості установлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. До складу К.к. входить сукупність знань, умінь і навичок, які забезпечують ефективне протікання комунікативного процесу.

Комунікативність – відкритість особистості для інших, готовність спілкуватися, потреба мати контакти з людьми.

Консультація психологічна – одна з послуг психологічної служби, яка спрямована на надання її психологом-консультантом особам, що мають потребу в оптимізації своєї психологічної активності, в переборенні неприємних психічних станів, утруднень, почуттів безвихідності, в організації спрямування тощо.

Критичність мислення – прагнення все аналізувати, піддавати оцінці, не приймати все на віру, уміння правильно оцінювати свої дії, здібності, виявляти і визначати свої помилки.

Лабільність – одна з основних властивостей нервової системи, що характеризує швидкість виникнення і припинення процесу збудження. Л. психічних процесів означає їх швидку зміну. Л. психіки дає можливість швидкого і порівняно легкого переключення психічних функцій людини з одного виду діяльності на інші. Поняття Л. використовується для позначення швидкості, з якою фізіологічна система реагує на подразнення і повертається у вихідний стан.

Лідер – авторитетний член організації чи невеликої групи людей, особистісні якості якого дозволяють йому відігравати головну роль в соціальних ситуаціях і процесах, при прийнятті групових рішень і організації спільної діяльності.

Логічність розуму – уміння мислити логічно, здатність до розумних, доказових умовиводів.

Людський фактор – оптимальне використання в суспільному виробництві ступеню кращих якостей особистості, її здібностей, соціальних якостей (ініціативності, відповідальності, дисциплінованості тощо) трудової активності.

Макросередовищевся різноманітність соціальних зв’язків, відносин і інституцій, які виходять за межі безпосереднього життєвого досвіду і найближчого оточення людей.

Менеджер – досвідчений керівник в галузі організації і управління, який володіє знаннями в широкому діапазоні галузей, включаючи економіку, бізнес, соціальну психологію і т.д. Менеджери здійснюють керівництво господарство ринкового типу.

Менеджмент – управління (планування, регулювання, контроль), керівництво, організація виробництва. Сукупність методів, форм, засобів управління виробництвом для досягнення поставленої мети (підвищення ефективності виробництва, збільшення прибутку).

Менталітет – особливості індивідуальної і суспільної свідомості людей, їх життєвих позицій, культури, моделей поведінки, обумовлених соціальним середовищем, національними традиціями тощо. М. свідчить про специфічні риси соціалізації людини, її автономності та самобутності розвитку, суверенності як суб’єкту суспільного життя.

Метод професійної проби – один з прийомів професійного відбору, що полягає у виявленні особливостей поведінки досліджуваного в умовах штучного включення його в гадану майбутню професійну діяльність. М. п.п. є різновидністю експерименту.

Мікросередовище – сфера безпосереднього існування та життєдіяльності людини, включена в середовище її життєвого досвіду, вражень, сприйнять і відношень.

Мислення – процес опосередкованого й узагальненого відображення в свідомості людини предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках та відношеннях. М. людини залежить від змісту тих завдань, на розв’язання яких воно спрямоване, поділяють на практичне і теоретичне.

Мислення дивергентне – мислення, що спрямоване на пошук багатьох варіантів вирішення проблеми.

Молодь – соціально-демографічна група, виділена на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального положення, обумовлених тими чи іншими соціально-психологічними властивостями, які визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, виховання даного суспільства. Сучасні вікові межі молоді від 14 до 30 років.

Молоді спеціалісти – особи, які закінчили вищі і середні спеціальні учбові заклади і направлені на роботу відповідно до плану розподілу.

Моніторинг – систематичне відстежування, вивчення стану соціальних явищ і процесів, навколишнього середовища, співставлення результатів постійних спостережень для отримання обґрунтованих уявлень про їх дійсне становище, тенденції розвитку. М. проводиться з метою одержання необхідної інформації для прогнозування ситуації, розробки програм та прийняття рішень.

Моніторинг ринку праці – комплекс спостережень та досліджень, оцінка та прогноз стану ринку праці з метою отримання необхідної інформації для розроблення програм та прийняття рішень стосовно зайнятості населення.

Мотив – спонукальна причина дій та вчинків людини, зумовлених об’єктивними потребами. Основою М. діяльності і поведінки людини виступають потреби, інтереси, емоції, установки.

Мотиваційна напруженість – це боротьба мотивів, вибір оптимальних критеріїв для прийняття рішення.

Мотиваційна сфера особистості – система всіх спонукань особистості, її мотивів, потреб, установок, інтересів.

Мотивація – сукупність стійких мотивів, спонукань, що визначають зміст, спрямованість і характер діяльності людини, її поведінку.

Мрія – продукт уяви, в якій виражаються потаємні, нерідко нереальні, нездійсненні бажання. Активна мрія відіграє позитивну роль у підготовці до діяльності, створює своєрідний творчий “тонус”, служить могутнім стимулом до діяльності, коли ґрунтується на програмі дій, яку можна втілити в життя.

Навички – дії, які внаслідок багаторазового повторення стали автоматизованими і виконуються без зайвих витрат фізичної і нервово-психічної енергії. Н. необхідні в усіх видах діяльності людини (навчання, праця, спорт та ін.). Завдяки своїй автоматичності сформовані Н. не потребують свідомого керування кожним елементом, що входить до їхньої структури. Фізіологічною основою Н. є утворений у корі головного мозку людини динамічний стереотип.

Надійність методики – фундаментальна характеристика методики, яка показує, наскільки стабільні результати дослідження при неодноразовому обстеженні одних і тих же досліджуваних. Н.м. може визначатися шляхом повторного дослідження (через точно визначений відрізок часу) і вирахування коефіцієнту кореляції між результатами першого та повторного дослідження. Н.м. може визначатися і шляхом дослідження за допомогою декількох варіантів однієї і тієї ж методики, розподілу її на дві половини тощо. Надійність результатів дослідження залежить не тільки від якості самої методики, але й від процедури проведення дослідження (вона повинна бути абсолютно ідентичною в першому та другому випадках), соціально-психологічної однорідності вибірки.

Надійність тесту – постійність, стійкість результатів, отриманих з його допомогою. Н.т. визначається шляхом установлення кореляцій між результатами першого та повторного використання тесту чи співставлення даних, отриманих при проведенні тесту, з результатами застосування еквівалентного тесту.

Намір – свідоме прагнення завершити дію у відповідності з наміченою програмою, направленою на досягнення бажаного результату.

Каталог: files -> metod work -> profil
profil -> Концепція профорієнтаційної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі
metod work -> В.І. Уруський, заступник директора токіппо з наукової роботи
metod work -> Методичні рекомендації / Укл. В. Уруський Педагогічна діагностика зміст вступ
metod work -> Сценарії виховних заходів з історії та правознавства
metod work -> Розділ «Все про вчителя» Дзик Анатолій Петрович
profil -> Інформації про систему професійної орієнтації учнівської молоді призначений для: вивчення даної проблеми на засіданнях методичних об’єднань вчителів-предметників, класних керівників, керівників закладів освіти

Скачати 373.01 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка