Тема уроку: „Собори душ своїх бережіть, друзі”
( за романом О.Гончара „Собор”)
Мета уроку: допомогти учням осмислити роль і місце собору у долі людей; ствердити думку про те, що собор у романі – символ духовної краси людини, її особистої причетності до історичного буття народу і людства в цілому; розкрити філософське значення роману; його злободенність духовно-історичну цінність; розвивати вміння висловлювати особисту точку зору з приводу проблем, які обговорюються; розвивати творчий потенціал, виховувати почуття патріотизму, моральної чистоти, глибокої духовності.
Обладнання: портрет О.Гончара; ілюстрації соборів на комп’ютерах: Троїцький собор у Новомоськовську на Дніпропетровщині, Святогірський монастир; Всехсвятський, Миколаївська церква м. Артемівськ; фотографії зруйнованих соборів у м. Артемівську. Тести різнорівневі, завдання для творчих груп, поезії
С. Решетової (місцевої поетеси), Л.Костенко, у запису – дзвони собору.
Тип уроку: проблемний семінар
На дошці: портрет О.Гончара „Собори душ своїх бережіть, друзі”
Знати: роль і місце собору у долі героїв роману; собор - символ духовної краси людини, особистої причетності до історичного буття народу; філософське значення роману.
Вміти: висловлювати особисту точку зору з приводу обговорюваних проблем; зіставляти різні погляди в процесі полеміки; виявляти здатність аргументувати свої твердження.
ПЛАН УРОКУ
-
Актуалізація знань. Тестування.
Інтерв’ю з письменником
-
Робота в групах: відділ культури (літературознавці та історики)
відділ краєзнавства
відділ маркетингу
-
Складання реклами ( роботі на комп’ютерах)
4. Підсумок уроку
-
Домашнє завдання: підготуватися до контрольного твору, прочитати роман О.Гончара „Людина і зброя”
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
Вмикаються монітори комп’ютерів із зображенням соборів звучать дзвони собору. На фоні дзвонів слова учителя:
В якому храмі помолитись Богу?
В якому, люди, поки ще не пізно?
В які, скажіть, вдарити нам дзвони,
Щоб припинить душі лиху руїну?
Ось саме цю „душі лиху руїну” намагався викрити ще в далекі шістдесяті роки ХХ ст. О.Гончар, створивши роман „Собор”. Серед тогочасного „благополуччя” поява цього роману викликає гнів у чиновників різних рангів, і на 18 років було роман вилучено з літературного процесу. Не заборонено, ні! Приковано! Та „зона зла” вже була безсила чинити опір надалі – і сьогодні ми вчитуємось у роман, вчимося його мудрості.
(Учитель оголошує тему і мету уроку)
ІІ. Актуалізація опорних знань.
1. Вчитель: Шановні діти! Ви усі прочитали роман, і я вам пропоную відповісти на тестові питання:
3 учні – на середній рівень (по 0,5 б. оцінювання)
2 учні – отримують завдання: користуючись додатковими матеріалами і алгоритмом складання тесту, скласти тест і варіанти відповіді.
2. Робота з класом:
Гра: інтерв’ю з письменником.
Вчитель: Уявіть собі, що ви – письменник. Я – кореспондент
(Пояснення терміна „інтерв’ю” (це слово французького походження) – розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем.
Питання для інтерв’ю:
-
Який тип людини, які її якості вас приваблюють?
-
Що ви завжди цінували у житті і людях?
-
Що ви мали на увазі під собором?
-
Викриваючи руйнацію, про що ви мріяли?
-
Чому в романі постійно співіснують давній дев`ятибанниий собор – шедевр ХVІІІ ст. і монумент титану праці? Що ви хотіли сказати цими образами – символами?
-
Якою була ваша реакція на те, що роман 18 р. замовчувався?
(Перевірка і оцінювання тих, хто відповідав на питання тестів і складав тести)
ІІІ. Робота в групах
-
Відділ літературознавства
-
Краєзнавчий відділ
-
Відділ маркетингу
Завдання для груп:
Літературознавці
-
Яким постає собор у романі?
-
Як ставляться до собору зачіплянці?
-
Як ви ставитесь до ідеї В.Лободи щодо зруйнування собору?
-
Що символізує собор?
Відділ маркетингу
-
Чи потрібні сьогодні старовинні собори?
-
Погоджуєтесь ви з В.Лободою у тому, що більше користь для людей буде якщо на місці собору буде ринок або шашлична?
У процесі полеміки учні доходять висновку: собор є символом духовної суті людського життя, сучасного, минулого та цілих поколінь. „Собор” відкриває нам свою мудрість: усі вчинки, і великі, й незначні, народжуються у душі, благословляються у її соборі.
Значить: ось що головне – собор душі! І від того, які святині вона вміщує і проповідує, залежить і життя, і доля. Сьогодні перед вами, випускниками, стоїть важливе питання: як правильно обрати свій шлях, щоб потім усе життя не каратися за помилку. „Собор” підказує: керуйся дороговказом святинь собору своєї душі, відчуй, чого від тебе очікують люди, мобілізуй свої здібності й можливості – і твори добро!
А зараз я пропоную Вам уявити, що Ви – відоме видавництво. Вам необхідно зробити рекламу роману О.Гончара „Собор” для продажу за кордоном. Зробіть рекламу, користуючись папкою, закладеною у комп’ютерах. Від кожної групи я запрошую по 3 учні.
ІV. Підсумок уроку
Вчитель: Роман „Собор” вразив душу багатьох людей. Не дивно, а зовсім природно, що про нього відгукнулася поетеса – наша землячка, колишня вчителька С.А.Решетова
(учениця читає напам’ять поезію С.Решетової „Собори душ своїх бережіть...”)
Бережіть собори своїх душ
І тоді, як нікого любити.
Храм душі облудами не руш,
Бо тебе прокляттям вкриють діти.
Бережіть собори у душі –
Світлий день не промине ніколи.
До джерела мудрості спішіть,
Щоб байдужість не замкнула коло.
Бережіть собори у душі
І тоді, як розпач серце здушить.
Злі слова хай будуть вам чужі,
І собор врятує ваші душі,
Бережіть собори у душі –
Не покине у біді надія.
І на чистих аркушах пишіть
Світлі думи і пречисті дії.
Бережіть собори своїх душ...
Вчитель: Як ви розумієте рядки з вірша „Собор врятує ваші душі...”
(учні пояснюють)
Вчитель: Цю ж тему піднімає і поетеса Л.Костенко у поезії „Життя іде, і все без коректур”
(читають діти поезію напам’ять)
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
І ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
В які природа убереться шати.
Єдиний, хто втомлюється, - час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
А ми, нічого, - пройдемо, як тіні,
Щоб тільки неба очі голубі
Що землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
Щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
І як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка,
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
Бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Вчитель: Як ви розумієте „Людині бійся душу ошукать...”?
Лунають дзвони соборів
Вчитель: Любі друзі! Ви стоїте на порозі дорослого життя. Я бажаю Вам, щоб ви збудували „собор своєї душі” і боялися ошукати душу людині.
V. Д/З: підготуватися до контрольного твору, прочитати роман О.Гончара „Людина і зброя”.
Поділіться з Вашими друзьями: |