Склад та структура оборотних активів, напрямки їх оптимізації



Сторінка2/6
Дата конвертації26.04.2016
Розмір1.14 Mb.
1   2   3   4   5   6

Організація оборотних активів на підприємстві включає визначення потреби в оборотних активах, їх складу, структури, джерел формування, а також регулювання і управління використанням оборотних активів [40].

Одним з основних принципів організації оборотних активів є нормування. Реалізація цього принципу дозволяє економічно обґрунтовано встановити необхідний розмір оборотних активів і тим самим забезпечити умови для успішного здійснення ними своїх функцій.

Найважливішим принципом правильної організації оборотних активів є використання їх за цільовим призначенням. Порушення цього принципу шляхом відвернення з виробничого обороту авансованих оборотних активів на покриття збитків, всякого роду втрат по безгосподарності, на оплату завищених банківських відсотків по позиках, на внески до бюджету податкових платежів і т. д. дуже негативно позначилося на виробничій діяльності багатьох підприємств, привело, як вже відзначалося, до кризи платіжно-розрахункової дисципліни, зростання величезної заборгованості постачальникам за сировину, що поставляється, і готову продукцію, робітників і службовців – по заробітній платі, бюджету – по податкових платежах.

Важливим принципом організації оборотних активів є забезпечення їх збереження, раціонального використання і прискорення оборотності.

1.2 Склад та структура оборотних активів, їх класифікація

Склад і структура оборотних активів не є сталими. Вони змінюються як за роками, так і протягом року залежно від зміни характеру виробничої діяльності підприємства, особливостей формування запасів і витрат. Склад оборотних коштів – це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обороту. Склад оборотних коштів у різних галузях економіки може мати певні особливості.

Загальна класифікація оборотних коштів за різними ознаками подана на рисунку 1.1.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, тому що дає можливість підприємству визначати оптимальний склад і структуру, потребу і джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. З розвитком економічної науки розширюються й змінюються підходи до класифікації оборотних активів. Із змінами потреб управління та фінансування оборотних активів вводяться все нові критерії їх поділу [28].

З цієї точки зору нами були узагальнені та удосконалені основні підходи щодо класифікації оборотних активів (додаток Б).

Провівши дане дослідження, можна сказати, що на сучасному етапі розвитку визначальними умовами господарювання є невизначеність та ризиковість і тому актуальності набуває така класифікаційна ознака оборотних активів як ризик.

Провівши дане дослідження, можна сказати, що на сучасному етапі розвитку визначальними умовами господарювання є невизначеність та ризиковість і тому актуальності набуває така класифікаційна ознака оборотних активів як ризик. Для детальнішого й ґрунтовнішого аналізу ризиковості оборотних активів ми вважаємо за доцільне розділити оборотні активи не тільки за рівнями ризику, але й за видами ризику на: оборотні активи, яким притаманний виробничий ризик, комерційний ризик, фінансовий ризик та інвестиційний ризик.

Фонди обігу – залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери [32] .

Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. При цьому підприємство зацікавлене у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.

Структура оборотних активів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних активів. Структура оборотних активів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умови реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг), проведення розрахунків [33].

Необхідно зазначити, що порядок формування джерел створення оборотних активів на підприємствах залежить від форми власності, покладеної в основу функціонування підприємства, специфіки його організаційної побудови та інших факторів. Розміри і джерела поповнення власних оборотних коштів щорічно відображаються у фінансовому плані. Однак розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Важливим є те, що фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. А найважливіші показники господарської діяльності підприємства – прибуток і обсяг реалізованої продукції – безпосередньо залежать від швидкості обертання оборотних коштів [36].



Ненормовані оборотні кошти

Кошти на рахунках у банках і в касі підприємства, кошти в розрахунках, дебіторська заборгованість

На складі

Відвантажена

Грошові кошти та кошти в розрахунках

Готова продукція

Фонди обороту (сфера обороту)

Нормовані оборотні кошти

Незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів

Сировина, основні матеріали, куплені напівфабрикати. Допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини, МШП

Оборотні кошти у виробництві

Оборотні кошти у виробничих запасах

Оборотні виробничі (сфера виробництва)

Оборотні активи

Рисунок 1.1 – Класифікація оборотних активів [23]
Варто зазначити, що співвідношення між раніше наведеними групами оборотних коштів у загальній вартості характеризує їх загальну структуру. Ця структура є тим прогресивнішою, чим більша частина оборотних коштів зайнята у сфері виробництва. А перебування цих коштів у сфері обігу – лише необхідна умова безперервності процесу відтворення.

У свою чергу ефективність управління складом та структурою оборотних коштів підприємства залежить від рівня організаційності та узгодженості процесів аналізу оборотних коштів підприємства в попередньому періоді, планування оборотних коштів, контролю за виконанням планів та прийняттям управлінських рішень щодо підвищення ефективності використання оборотних коштів.

Отже, значення аналізу оборотних коштів полягає в тому, що він є інструментом ефективного управління оборотними коштами підприємства, який дозволяє оцінити в короткостроковому періоді структуру оборотних коштів, їх абсолютну величину та абсолютну величину окремих видів оборотних коштів.

1.3 Основні показники ефективності використання оборотних активів підприємства

Ефективність використання оборотних активів визначається швидкістю їх руху – швидкістю обороту або оборотністю. Чим швидше відбувається кругообіг оборотних активів, тим менша їх сума буде потрібна підприємству для успішного виконання виробничої програми [34,35].

Ефективність використання оборотних активів на підприємстві має важливе значення, оскільки справляє значний вплив на загальну ефективність всієї сукупності засобів, залучених підприємством. Це пояснюється тим, що тривалість обороту основних і оборотних засобів суттєво відрізняється через принципові відмінності за характером участі у виробничому процесі основних та оборотних фондів. Якщо перші неодноразово беруть участь у процесі виробництва, то оборотні фонди – один раз, повністю споживаючись у кожному його циклі.

Кругообіг оборотних коштів обчислюється з моменту оплати підприємством матеріальних цінностей, необхідних для виробництва продукції, до повернення цих коштів у вигляді виручки за реалізовану продукцію. Оборотність оборотних коштів характеризується двома взаємозалежними показниками: кількість оборотів, здійснених оборотними коштами протягом визначеного періоду часу (коефіцієнтом оборотності), і терміном їх обороту в днях [38].

Коефіцієнт оборотності розраховують за формулою:


(1.1)
де ЧД  – чистий дохід,

– сума оборотних коштів.
Інакше кажучи, кількість оборотів визначає обсяг продукції у вартісному вираженні, що випускається на 1 грн. оборотних коштів.

Термін обороту (оборотність) розраховують за формулою:


(1.2)
де Дк – кількість календарних днів у періоді.
Оборотність можна визначити як за всією сумою оборотних коштів, так і за кожною її частиною. Для розрахунку кількості оборотів кожного елемента оборотних коштів треба встановити відношення суми витрати за відповідними статтями витрат на виробництво до фактичної суми за цією статтею оборотних коштів. Термін обороту дорівнюватиме відношенню числа днів за цей період до кількості оборотів. Власне кажучи, він є запасом у днях цього елемента оборотних коштів. Тривалість одного обороту оборотних коштів у днях (О) обчислюється за формулою:
(1.3)
де З – залишки оборотних коштів (середні або на певну дату),

Т – обсяг товарної продукції,

Д – кількість днів у розглянутому періоді.
Зменшення тривалості одного обороту засвідчує поліпшення використання оборотних коштів.

Кількість оборотів за певний період, або коефіцієнт оборотності оборотних коштів (Ко), обчислюють за формулою 1.4.


(1.4)
Чим вищий за таких умов коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні кошти.

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз), обернений до коефіцієнта оборотності, визначають за формулою 1.5.


(1.5)
Крім зазначених показників, також може бути використаний показник віддачі оборотних коштів, що визначається відношенням прибутку від реалізації продукції підприємства до залишків оборотних коштів [35,36].

Показники оборотності оборотних коштів можуть обчислюватися за всіма оборотними коштами, що беруть участь в обороті, і за окремими елементами.

Зміна швидкості обороту оборотних коштів може спричинити відносне змінювання потреби в них. Розрізняють абсолютне та відносне вивільнення оборотних коштів. Вивільнення з обороту оборотних коштів розраховують:

Отже, кількісний бік оборотних коштів характеризує обсяг коштів, їх структура, а якісний – швидкість їх обороту, оборотність.

Оборотність – це швидкість руху оборотних коштів. Чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство. Прискорення оборотності оборотних коштів дає змогу заощаджувати значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів.В результаті прискорення обертання оборотних активів з обігу вивільняються матеріальні ресурси і джерела їх формування, при уповільненні – до обігу залучаються додаткові активи.

Прискорення обертання оборотних активів і вивільнення в результаті цього їх певної суми дає змогу підприємству спрямувати їх за своїм бажанням і обійтись без залучення додаткових фінансових ресурсів.

Одним із важливих факторів, який значно впливає на фінансовий стан підприємства є наявність дебіторської заборгованості, яка традиційно займає найбільшу питому вагу у поточних активах підприємства. Тому ми вбачаємо необхідним проаналізувати основні показники, які характеризують стан дебіторської заборгованості (таблиця 1.1).

Наступним, що потрібно розглянути у структурі оборотних активів – це стан запасів підприємства.

Вчені-економісти запропонували показники (коефіцієнт обіговості, коефіцієнт закріплення, тривалість одного обігу), які необхідні для аналізування інтенсивності використання виробничих запасів підприємства, як однієї зі складових оборотних активів підприємства [14].

Таблиця 1.1 – Показники, які характеризують стан дебіторської заборгованості [14]



Показник

Нормативне значення

Формула

Коефіцієнт відволікання оборотних активів

Зменшення

Кво =Дз / ЗА,

Дз – дебіторська заборгованість по товарним операціям за минулий період;

ЗА – загальна сума оборотних активів підприємства


Середній період інкасації дебіторської заборгованості

Зменшення

Сп = Дз / Вд,

Дз – середній залишок дебіторської заборгованості в аналізованому періоді;

Вд – одноденна виручка від реалізації в аналізованому періоді


Кількість оборотів дебіторської заборгованості за визначений період

Збільшення

Ко = ЗР / Дз,

ЗР – загальна сума реалізації продукції за аналізований період;

Дз – середній залишок дебіторської заборгованості в аналізованому періоді

Коефіцієнт обіговості виробничих запасів вказує скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду і розраховується за формулою:


(1.6)
де СРП– собівартість реалізованої продукції,

З   – запаси за звітний період.
Коефіцієнт закріплення виробничих запасів є оберненим до коефіцієнта обіговості, він показує вартість матеріалу на одну гривню чистого прибутку.

Зменшення цього показника є позитивним, що свідчить про підвищення ефективності використання запасів.

Показник тривалості одного обігу показує саме той час, протягом якого виробничі запаси трансформуються в кошти. Його визначають за формулою:
(1.7)
де Т – кількість, за яку обчислюється обіговість.
Якщо показник тривалості одного обігу зменшується і це не загрожує нормальному процесу виробництва, не спричинює дефіциту матеріальних ресурсів, тоді його вважають позитивним.

Скорочення тривалості обігу свідчить про збільшення швидкості обіговості та зменшення середніх залишків виробничих запасів.

Після визначення попередніх показників визначають коефіцієнт готової продукції за формулою:
(1.8)
де ЧВ – чистий дохід від реалізації продукції;

ГП – готова продукція [1].
На багатьох підприємствах цей показник не розраховують, що надалі негативно може позначитись на роботі підприємств. Велике значення для підприємства має проведення оперативного аналізування запасів, тому доцільно було б встановити його проведення на всіх виробничих підприємствах для щоденного виявлення відхилень від встановлених завдань, виявлення конкретних причин дії окремих факторів та встановлення винних у недоліках.

Пошук шляхів поліпшення оборотних активів передбачає насамперед впровадження сучасних технологій та інших досягнень науково-технічного прогресу, що забезпечують економію ресурсів, здешевлення виробництва і зростання якості продукції.

Важливу роль у цьому відіграє удосконалення відносин з іншими господарюючими суб’єктами, контрагентами даного підприємства. Мова йде про удосконалення умов матеріально-технічного обслуговування.

Крім того, покращення свого становища на ринку передбачає стабільність у відносинах з покупцями, вибір форм розрахунків, що гарантують платежі і забезпечують прискорення завершення реалізації продукції і надходження коштів на рахунки підприємства. Це не тільки сприяє поліпшенню фінансового стану конкретного підприємства, а й забезпечує закріплення господарських зв’язків, поліпшення фінансової і платіжної дисципліни.

Управління грошовими коштами або залишком грошових коштів, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства є невід`ємною частиною управління оборотними активами [46].

Розмір залишків грошових коштів на поточному валютному рахунках в касі підприємства визначає рівень його абсолютної платоспроможності, тобто готовність підприємства негайно розрахуватися по невідкладним фінансовим зобов`язанням (строк виконання до 1 місяця); впливає на тривалість виробничого циклу, а отже і на розмір фінансових коштів, інвестованих в оборотні активи.

Управління грошовими коштами повинно здійснюватись на таких засадах [36] : 

– підтримка мінімального залишку грошових коштів для безперебійного здійснення поточних розрахунків;

– створення резерву вільних грошових коштів на випадок можливого розширення обсягів виробництва;

– формування резерву грошових коштів для компенсації передбачених витрат і можливих втрат в процесі фінансово-господарської діяльності;

– своєчасна трансформація вільних грошових коштів у високоліквідні фінансові інструменти та їх зворотна конвертація для поповнення залишку грошових коштів.

Мінімальний розмір залишку грошових коштів визначається, виходячи з планового обсягу платіжного обороту та швидкості обороту грошових коштів, що складається на підприємстві з урахуванням особливостей його діяльності. Управління грошовими коштами включає такі етапи. На першому етапі аналізується ступінь участі грошових коштів в оборотних активах підприємства в динаміці. Для цього розраховуються наступні показники:

– коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах:

(1.9)


де Ку – коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах,

Сз – середній залишок грошових коштів в досліджуваному періоді,

ОАз – середня сума оборотних активів в досліджуваному періоді.
Якщо коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активів в динаміці зменшується, то це позитивно характеризує роботу підприємства, а навпаки – негативно.

– середній період обороту грошових коштів:


(1.10)
де По – середній залишок грошових коштів в досліджуваному періоді,

Вд – одноденна виручка від реалізації продукції в досліджуваному

періоді.


Якщо в досліджуваному періоді зменшується період обороту грошових коштів в порівнянні з минулим періодом, то це свідчить про прискорення оборотності грошових коштів і є позитивним в роботі підприємства.

– кількість оборотів грошових коштів.


(1.11)


де Ко – кількість оборотів грошових коштів в досліджуваному періоді,

ОР – обсяг реалізації продукції за досліджуваний період.
Збільшення кількості оборотів грошових коштів в досліджуваному періоді в порівнянні з минулим періодом свідчить про ефективне використання грошових коштів шляхом оптимізації платіжного обороту.

Результати проведеного аналізу використовуються для визначення оптимального залишку грошових коштів для здійснення поточної діяльності за формулою:




(1.12)
де Сзо – сума оптимального залишку грошових коштів для здійснення

поточної діяльності,



СВп –сума грошового обороту в плановому періоді (сума витрачених коштів),

Об – кількість оборотів грошових коштів в минулому періоді.
Оптимізувати грошовий оборот підприємства можна шляхом корегування потоків платежів, запровадження режиму економії, зменшення потреби у фінансових ресурсах.

До основних заходів щодо зменшення грошового обороту можна віднести: виключення зайвих платежів за сировину, матеріали за рахунок їх більш економного та раціонального використання; оптимізація бази оподаткування; придбання основних засобів на правах оренди та лізингу; купівля товарно-матеріальних цінностей на умовах відстрочки платежу; пролонгацію кредитів та перенесення строку окремих платежів за домовленістю з постачальниками та інші.

Підсумовуючи вище сказане можна зробити такі висновки: аналіз публікацій стосовно питання тотожності понять оборотні кошти, оборотні активи, оборотний капітал довів, що все ж більшість науковців приходять до висновку, що ці терміни тотожні. Проте все ж деякі стверджують, що у зв’язку з різною економічною сутністю понять «оборотні активи», «оборотні кошти», «оборотний капітал» слід відмовитися від ототожнення цих економічних категорій і визначитися з термінологію, в першу чергу , в економічних словниках.

Щодо класифікації оборотних активів, то нами було більш систематизовані основні класифікаційні ознаки і виявлено, що на сучасному етапі розвитку визначальними умовами господарювання є невизначеність та ризиковість і тому актуальності набуває така класифікаційна ознака оборотних активів як ризик.

У структурі оборотних активів було розглянуто основні показники ефективності використання дебіторської заборгованості, грошових коштів та виробничих запасів.

РОЗДІЛ 2


АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш»

2.1 Загальна характеристика ПАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш»

Всесоюзний науково-дослiдний технологiчний iнститут хiмiчного, насосно-компресорного та арматурного машинобудування (НДIтехмаш) був створений у 1964 роцi. При всiх змiнах структури, форми власностi й приналежностi до рiзних державних керуючих пiдроздiлiв компресоробудування було основним у дiяльностi iнституту. Наступним етапом розвитку НДIтехмашу стало формування iнституту ВНДIкомпресормаш.

Вiдповiдно до наказу Мiнхiммашу в липнi 1985 року ВНДIкомпресормаш увiйшов до складу Сумського науково-виробничого об’єднання «СНВО iм. М.В. Фрунзе».

На базi iнституту в 1993 роцi було створено науково-виробниче вiдкрите акцiонерне товариство «НИКМАС» (наказ Мiнмашпрому України No 755 вiд 20.12.1993).

Згiдно зборiв акцiонерiв публічне акцiонерне товариство АТ «НВАТ ВНДIкомпресормаш» стало правонаступником ВАТ «НИКМАС». Товариство входить до складу об’єднання «Концерн «Укрросметал», що являє собою багатогалузеву компанiю, що об’єднує ряд пiдприємств розташованих на територiї України, Росiї, Бiлорусiї, Казахстану, основним напрямком дiяльностi яких є виробництво високоефективного та енергозберiгаючого обладнання для промисловості та енергетики.

Концерн включає в себе декілька підприємств, серед яких ВАТ «НВАТ ВНДІ Компресормаш», ВАТ «Полтавський турбо-механічний завод», ВАТ «Глухівський завод «Електропанель», СНПП «Технокомпресормаш», ЗАО АТП «Укрространс», ЗАО «Укррос-Центр інформаційних технологій», ДП «Укрросбуд», ВАТ «Орелкомпрессормаш», ЗАО «Киевская книжная фабрика», ТЦ Універмаг «Київ», Студія «Стиль Тіффані» [24].

ПАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш» – спеціалізоване підприємство з виробництва компресорного устаткування призначеного для роботи з різними середовищами і в різних кліматичних умовах [39].

Сьогодні ПАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш» стабільно працююче підприємство, яке впевнено дивиться в майбутнє, вибудовує стратегію своєї присутності на ринку, проводить модернізацію виробничих потужностей і впровадження нових технологій.

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка