Система уроків за творчістю Михайла Коцюбинського



Сторінка4/4
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.71 Mb.
1   2   3   4
Тема. «Він слугував народові своєму, боліючи душею разом з ним» (значення творчості Михайла Коцюбинського).

Мета:

навчальна –

* узагальнити знання учнів про життєвий і творчий шлях письменника як одного з найталановитіших імпресіоністів в українській літературі;

* розкрити світоглядні позиції митця-патріота й гуманіста;

* допомогти усвідомити, що оптимізм і життєствердження — важливі духовні цінності буття людини;



розвивальна –

* розвивати творчі здібності, увагу, уяву;

* удосконалити вміння роботи в групах, самостійної роботи, уміння

висловлювати власну думку, аналізувати;



виховна

* виховувати любов до життя, повагу до творчості письменника, українського та світового мистецтва.



Тип уроку: урок узагальнення вивченого матеріалу.

Форма уроку: урок- літературна вітальня з елементами ретроспекції.

Очікувані результати -

учні повинні знати:

  • основні події життєвого й творчого шляху письменника;

  • мати уявлення про світоглядні позиції митця-патріота й гуманіста й про імпресіонізм у літературі та образотворчому мистецтві;

учні повинні вміти:

  • аналізувати й творчо використовувати самостійно отримані знання;

  • висловлювати власні думки про світоглядні позиції митця-патріота й гуманіста.

Обладнання: підручник, фотоколаж, вислови відомих людей, портрет Коцюбинського.

Епіграф: «Щось сильне тягне мене до літературної праці -

літературі я відданий цілою душею...

Я ще можу не противитись,

коли ображають мене як людину,

але коли ображають мій народ, мою мову,

мою культуру, як же я можу не реагувати на це?».

М. Коцюбинський



Перебіг уроку

І. Організація учнів до навчальної діяльності

(на уроці працюють: господар і господиня вітальні, завідувач музею, друзі Коцюбинського, дослідники його творчості)



ІІ. Оголошення теми, мети, епіграфа уроку

  1. Слово вчителя

Сьогодні ми поговоримо про велич людини, ім’я якої в дивовижно багатому на літературні таланти часі на межі двох віків — ХІХ і ХХ — було зорею першої величини. Це Михайло Михайлович Коцюбинський.

  1. Зачитування й обговорення епіграфа

ІІІ.Перевірка домашнього завдання

1. У чому таїна кохання Івана та Марічки?



Учні зачитують свої твори(вибірково).

2.Чому кожній людині варто прочитати «Тіні забутих предків»? Переконайте нас.



Учні демонструють буктрейлери на «Тіні забутих предків».

(Зразок див. додаток 1.)

3.Проблематика, конфлікти та ідейний зміст твору.



Учні демонструють ментальні карти. ( Зразок див. додаток 2.)

.

ІV. Узагальнення вивченого матеріалу

Господиня і господар. Доброго дня вам, люди добрі. Щиро просим до господи! Ніхто не може правдивіше розповісти про людину, зокрема письменника, ніж його друзі та знайомі.

Учитель. Гроно-запитання : у чому ж секрет успіху Сонцепоклонника як митця-патріота й гуманіста? Допоможуть нам це з'ясувати сучасники Михайла Михайловича (учні, що готували веб-квест «Вислови відомих людей про Коцюбинського»)

  1. Виступи- ретроспекції сучасників Коцюбинського

(їх ролі виконують учні)

Спогади відомого українського співака Михайла Микити (він зустрічався з М. Коцюбинським у свого вчителя М. В. Лисенка):

«Найбільше враження зробили на мене його великі, замріяні глибоко проникливі очі. Він мав статну, вище середнього зросту фігуру; красивої форми, чисто, до блиску виголену голову, прекрасні вуса, які йому дуже йшли і прикрашували його обличчя. Одягнутий був у білий, елегантно пошитий костюм. Узагалі в його постаті, одязі й манерах було стільки простоти, скромності і в той же час відбивалось якесь внутрішнє благородство і привабливість. Рухи його були скупі, жодного зайвого жесту, голос проникливий, прекрасного баритонового тембру, який запам’ятовувався і глибоко западав у серце. Від першої зустрічі з Михайлом Михайловичем у мене залишилось враження про нього як про надзвичайно розумну, культурну, виховану людину».



Остап Лисенко — музикознавець (син композитора М. В. Лисенка): «Досить було хоч раз побачити Михайла Коцюбинського, щоб полюбити його на все життя. Чехов писав, що все в людині повинно бути пре красним: і обличчя, думка, і одяг. Саме таким був Коцюбинський» .

Господиня і господар. З повагою й любов’ю ставилися до М. Коцюбинського учні, яких він навчав, селяни, з якими вів сердечні розмови, коллеги по праці й творчості. Послухайте спогади Єлизавети Бакші-Мельникової, у родині якої молодий Коцюбинський працював приватним учителем — готував трьох дітей до гімназії.

Є. Бакша-Мельникова: «Ласкавий з дітьми, він зумів зразу завоювати нашу загальну симпатію, і нам учитись було легко і приємно. Михайло Михайлович був не лише нашим учителем, а й вихователем та другом. У вільний від навчання час він читав нам доступні нашому розвиткові свої та інших авторів твори і тим розвинув нашу любов до України. Завдяки Михайлові Михайловичу я дуже полюбила все українське: носила український костюм, співала українських пісень, зацікавилась побутом селян…»

Ольга Дорошенко, чернігівська вчителька: «Дуже проста і мила людина у своєму поводженні, він завжди одягався у звичайне європейське вбрання, трохи строго, але елегантно. Не тільки серед людей, а й удома, серед членів своєї родини, він не допускав будь-якої недбайливості в костюмі і вимагав того ж від дітей і близьких, бо вважав, що культурна людина… завжди повинна бути пристойно й охайно одягненою, а тим більше, коли вона перебуває в суспільстві. Цього вимагає пошана до членів цього суспільства».

Михайло Мочульський, літературознавець: «Зовнішнім виглядом і манерою тримати себе Михайло Михайлович являв собою тип європейця у повному значенні цього слова. Колір обличчя в нього був смуглявий. Риси — тонкі, красиві. Вдумливе лице оживляли і робили особливо привабливі очі: невеликі чорні, блискучі, як гарячі вуглики».

Ірина Коцюбинська, донька письменника: «Він любив квіти, із захопленням вивчав їх, ботанічні знання були в нього досить великі. У садочку, що оточував наш будинок, яких тільки квітів не було… Батько дуже любив садок і разом з матір’ю насаджував дерева і квіти».

Володимир Гнатюк, етнограф: «Квіти — це була його пристрасть і розкіш, і треба було бачити, як його очі іскрилися і гуляли з утіхи, коли переходив царинкою, засіяною сотками різних квітів. Не міг здержатись, щоб не запитати когось про їхню місцеву назву, яку не раз записував собі, додаючи до неї й ботанічну назву… Високоінтелігентний, умів вести і піддержувати всяку розмову так, що кожний мав задоволення розмовляти з ним. Усе делікатний, старався ніколи нікого нічим не образити. До кожного привітний, скромний, нітрошки не зарозумілий, умів увійти в чуже становище, відчути його, зрозуміти чужу душу. Особливо був чулий на чужий біль…Безкорисний аж до пожертвування, усе робив із внутрішнього переконання, а нічого з інтересу… Гарячий патріот, любив свій край і народ над усе, готов був йому віддати всі свої сили, усі свої знання, весь свій талант…».

Відомий російський письменник М. Горький, друг Коцюбинського: «Людяність, краса, народ, Україна — це улюблені теми розмов Коцюбинського, вони завжди були з ним, як його серце, мозок і славні, ласкаві очі..»

Господиня і господар. Отже, спогади Михайла Микити дають живе уявлення про зовнішній вигляд Михайла Михайловича, красу і благородство його душі. А чи пам’ятають Сонцепоелонника чернігівчани, розкаже нам завідувач Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника імені

М. М. Коцюбинського.



ерегляд фотосвітлин)

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/8/8b/%d0%9c%d1%83%d0%b7%d0%b5%d0%b9_%d0%9c._%d0%9a%d0%be%d1%86%d1%8e%d0%b1%d0%b8%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%be%d0%b3%d0%be_%d0%a7%d0%b5%d1%80%d0%bd%d1%96%d0%b3%d1%96%d0%b2.jpg http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/4/41/%d0%9f%d0%be%d0%b3%d1%80%d1%83%d0%b4%d0%b4%d1%8f_%d0%9c._%d0%9a%d0%be%d1%86%d1%8e%d0%b1%d0%b8%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%be%d0%b3%d0%be_%d0%a7%d0%b5%d1%80%d0%bd%d1%96%d0%b3%d1%96%d0%b2.jpg

2. Виступ завідувача Чернігівського літературно-меморіального музею: «Літературно-меморіальний музей-заповідник знаного українського письменника Михайла Коцюбинського було засновано в Чернігові у вересні  1934року з нагоди 70-річчя від дня його народження. Основу музею склала меморіальна квартира Михайла Коцюбинського.

Музей-заповідник став не лише меморіалом літературної спадщини Михайла Коцюбинського, а й осередком дослідницької роботи з питань вивчення літературної діяльності письменника.

У 1992 музей-заповідник став ініціатором заснування Обласної літературно-мистецької премії імені Михайла Коцюбинського.

Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. М. Коцюбинського є місцем згуртування творчої інтелігенції Чернігівщини. Тут відбуваються науково-практичні конференції, читання, лекції, семінари, присвячені вивченню літературної спадщини письменника. У кінолекційній залі проводяться вечори-презентації творів сучасних письменників. Останніми роками відбулися творчі вечори літераторів.

Щороку у день народження Михайла Коцюбинського відбувається урочисте вручення премій імені Михайла Коцюбинського провідним літераторам та митцям Чернігівщини.

Тисячі відвідувачів з України та з-за кордону приїздять до Чернігова, щоб віддати шану великому українському письменнику.

Нині Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. М. Коцюбинського складається з меморіального будинку письменника, сучасної будівлі літературної експозиції та меморіального саду Коцюбинських; перед будівлею — погруддя письменника».

Відвідувачі музею мають можливість переглянути фільми за творами Михайла Коцюбинського. Музейні науковці наполегливо працюють над реекспозицією, виступають із популярними лекціями, роблять усе можливе, щоб зберегти все те, що оточувало письменника за життя».



V. Підсумок уроку

  1. Слово вчителя

Пригадайте епіграф нашого першого уроку, слова з новели «Intermezzo»: «Сонце! Я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів - хто знає, що вийде з того насіння? Може, вогні?».

Сходи вийшли прекрасні: у творчості Коцюбинського українська класична проза досягла свого найвищого рівня. І все його чесне та многотрудне життя, і вся його творчість підтверджують: так, він був і назавжди залишиться великим Сонцепоклонником і великою Людиною. Адже талант письменника справді розквітнув цвітом незвичайної краси, яку помітили не лише в Україні та Росії, а й у Європі. І передчасна смерть обернулася безсмертям його творів, відомих в усьому світі.

Повернімося до проблемного питання: у чому ж секрет успіху Сонцепоклонника як митця-патріота й гуманіста?


  1. Гроно-відповідь



Господиня і господар читають поезію В. Сосюри «Пам'яті Коцюбинського»:

Живе в серцях твоє безсмертне слово

І до народу рідного любов,

Немов зорі сіяння пурпурове,

Хоч ти від нас давно уже пішов

Ти з нами будеш вічно жити,


Як сяйво сонця, як вечірній спів,
Ти так любив землі своєї квіти,
І так, як квіти, ти людей любив.

VІ. Оцінювання учнів. Домашнє завдання

Написати лист Коцюбинському або створити фанфік «Тіні незабутих предків».



Використані джерела

1.Авраменко О., Пахаренко В. Українська література: підручник для 10кл. загальноосвітн.навч.закл. (рівень стандарту академічний рівень). – К.: Грамота, 2010-

с.158-164.

2. Коцюбинський М. М. Вибрані твори: оповідання, новели, повісті: для серед, та ст. шк.. віку — К.: Ґенеза, 2004.

3. Наулко Б. Культура і побут населення України.-К.: Либідь, 1991р. 

4.Карпати кличуть. Відеоролик. https://www.youtube.com/watch?v=IKvlnfm2kWk

5.Тіні забутих предків. Фільм. (https://www.youtube.com/watch?v=eGBWYyisV8E)

6. Спогади сучасників. (http://kotsubinsky.org/news/mikhajlina_kocjubinska, http://www.chl.kiev.ua/bibliograf/).

7.Схід сонця. Картинки. (http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/).

8.. Музей ім. Коцюбинського.Фото. (http://library.vspu.edu.ua/inform/kocubin.htm).



1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка