Система роботи практичного психолога з педагогічним колективом навчального закладу



Сторінка4/4
Дата конвертації12.04.2016
Розмір0.56 Mb.
1   2   3   4

Поради психолога учителю-предметнику


  • На помилках учаться. Помилки навіть потрібні для навчального процесу. Діти не мають боятися припуститися помилки.

  • Давайте дітям можливість максимально виявити свою ініціативу. Учіть учнів самостійно думати і працювати.

  • Творче ставлення до роботи й навчання – запорука ефективного уроку.

  • Не у всіх дітей вистачає терпіння та наполегливості поступово переходити від простого до складного. Не дозволяйте учням не вірити у свої сили.

  • Якщо ваш голос виказує ваше роздратування, розчарування та зневіру, діти запам’ятають саме ці емоції, а не мудрість, яку ви намагалися до них донести.

  • Кожен учень по-своєму сприймає матеріал. Зважайте на це.

  • Найкращий той діалог, у процесі якого діти відгукуються не на слова, а на думки.

  • Добрій пам’яті передує пильна увага.

  • Думки учня набагато продуктивніші за думки вчителя.

  • Чогось навчитись можна тільки практикою.

  • Повторювати вивчений матеріал потрібно з інтервалами. Так економніше та ефективніше.

  • Створюйте проблемні ситуації на уроках. Там, де немає вибору, немає мислення.

  • Якщо дитина дивується – вона починає мислити. Нові ідеї – продукт творчої уяви.

  • Зацікавленість – найсильніша мотивація для навчання.

  • Учіть дітей робити записи.

  • Запам’ятовування матеріалу часто-густо залежить від його викладу. Про рівень учителя можна зробити висновок з того, як він уміє висловлюватися.

  • Є два основних мотиви, які формують поведінку людини: отримати винагороду й уникнути покарання. Застосуйте ці мотиви на уроках.

  • Якщо вчитель стоїть, він більше привертає до себе увагу дітей.

  • Плануйте дискусії, диспути на уроці. Це посилює увагу дітей.

  • Учитель не має говорити без упину. Діти не встигатимуть за його думками.

  • Про те, наскільки цікавим є зміст уроку, робіть висновок не зі свого погляду, а з погляду учнів. Особливо ретельно готуйте початок уроку. Часто саме від нього залежить успіх усього заняття.

Типові невірні моделі спілкування педагогів з дітьми


  1. «Момблан» - педагог над класом, царює в світі знань, мало цікавиться особистістю дитини, взаємостосунками.

  2. «Китайська стіна» - педагог визначає дистанцію між собою і учнями, намагається повідомити інформацію, а не навчити.

  3. «Локатор» - взаємостосунки з дітьми вибіркові, працює або з сильними, або з слабшими дітьми.

  4. «Робот» - діє на основі задуманої програми, не звертаючи увагу на обставини, які вимагають змін у спілкуванні.

  5. «Я сам» - учитель головний ініціатор педагогічного процесу, присікає всі форми учнівської ініціативи.

  6. «Гамлет» - Характеризується постійними сумнівами.

  7. «Товариш» - переважають дружні стосунки, але, якщо на них будується спілкування, то воно може втратити діловий контекст і набути особистісний зміст.

  8. «Тетерів» - педагог чує тільки себе, зайнятий тільки своїми думками, не завжди відчуває партнера, не направлений на дітей.

Заповіді педагогічного спілкування, які необхідно враховувати при спілкуванні з дітьми «Групи ризику»
Спілкування – найпоширеніша діяльність людини, без якої взагалі неможливо уявити життя, і яка є основою професійної діяльності, особливо педагогічної.
Спілкування пов’язане з взаємовідносинами.
Взаємовідносини – це специфічний вид відношень людини до людини, в яких є можливість одночасного, або відстроченого відповідного відношення, а спілкування це інформаційна і предметна взаємодія в процесі якої проявляються і формуються міжособистісні взаємовідносини.

  1. Думайте над своїми взаємовідносинами з дітьми, цілеспрямовано їх будуйте.

  2. Виходьте не тільки з завдань навчання, але й виховання.

  3. Орієнтуйте свою мову конкретно на співрозмовника, або групу дітей.

  4. Не будуйте взаємовідносини зверху вниз. Позиція педагога визначається не стільки його статусом, стільки особистими якостями.

  5. Умійте вислухати дитину до кінця.

  6. У випадку конфліктів ви не можете ображатись на дитину.

  7. Намагайтесь визначити психологічну атмосферу в класі. Не соромтесь дізнатись в своїй некомпетентності.

  8. Будьте тактовні, треба вказувати на неправоту, а не на недоліки в характері.

  9. Швидко відновлюйте спілкування, не робіть довгих пауз, односкладові відповіді показують, що спілкування розвивається погано.

  10. Звертаючись до дитини, говоріть повними реченнями.

Рекомендації педагогам щодо роботи з акцентуйованими підлітками
І. Демонстративний тип

  • спочатку підхвалювати, пізніше позитивну поведінку схвалювати поглядом, словом;

  • підкріплювати позитивні зміни у навчанні;

  • систематичні індивідуальні бесіди з підлітком про те, що цінніше зовнішній вигляд чи внутрішній світ;

  • підсилювати акторські якості, залучати до художньої самодіяльності;


ІІ. Нестійкий тип


ІІІ. Сенситивний тип

  • ніколи не робити винним несправедливо;

  • не виставляти перед класом;

  • підтримувати;


IV. Тривожно-педантичний тип

  • оптимістичний стиль підтримки;

  • не використовувати методи залякування;

  • підтримка, доброзичливе відношення;


V. Інтровертований тип

  • грубо не лізти у душу;

  • дуже вміло вивчати внутрішній стан;

  • моральна підтримка;


VI. Збудливий тип

  • аналізувати і оцінювати поведінку в процесі і індивідуальної бесіди;

  • створювати домовленість (усну чи письмову);

  • постійно спостерігати за поведінкою, щоб вчасно приглушити деспотизм;

  • залучати до видів діяльності, які дають виходу енергії;

  • контролювати поведінку і обговорювати індивідуально;


VII. Астено-невротичний тип

  • індивідуальний підхід;

  • здоровий спосіб життя;

  • увага;


VIII. Циклоїдний тип

Цикл І – це піднятий настрій, поведінка при цьому подібна до гіпертимів;



Цикл ІІ – спад настрою, працездатності, апетиту;

  • на грубість відповідає тим же;

  • не треба ламати цикл ІІ, а допомогти;


ІХ. Лабільний тип

  • недопустимі грубі слова, зауваження у вигляді гумору;

  • підтримка, комплімент, похвала;

  • доброта, фізичний контакт (рука покладена на плече і т.д.);


Х. Гіпертимний тип

  • дати цікаву роботу, доступну для нього;

  • не допускати жорстокості, надмірної вимогливості тому, що і він також поступить до вас;

  • може бути активний помічник вихователя;

  • коли до гіпертима добродушне відношення, то можна з ним встановити дружні стосунки, довіру.




Соціально значущі форми поведінки

Прояв девіантності

1 група

2 група

3 група

1

2

3

4

Ставлення до дорослого з повагою

Прояв грубощів

Прояв грубощів при зауваженні

Злегка зривається на незадоволення

Уміння володіти собою

Різко проявляється нестриманість

Прояв нестриманості

Запальність

Прагнення до краси і затишку

Байдужість до того, що оточує

Байдужість до того, що оточує

Байдужість до того, що оточує

Акуратність (охайність)

Неохайність, замацьореність

Неохайність, байдужість до зовнішнього вигляду

Байдужість до свого зовнішнього вигляду, неохайність

Наявність хобі

Відсутність інтересів до будь-чого

Відсутність інтересів, соціальна апатія

Відсутність інтересів, соціальна апатія

Протистояння шкідливим звичкам (куріння, наркоманія, алкоголь та ін..)

Вдихання парів бензину, клею, регулярне куріння, вживання алкоголю

Вживання алкоголю, куріння, токсикоманія

Вживання алкоголю, куріння

Психосексуальна культура

Заняття ананізмом. Використання нецензурних слів

Використання нецензурних слів

Вживання нецензурних слів

Неповага оточення, ровесників

Неповага оточення, зверхність над ровесниками

Неповага ровесників

Прояв неповаги, недовіри

Вихованість (хороші манери, ввічливість)

Грубощі, хамство, для досягнення мети використовує ввічливість

Грубощі

Прояв грубощів

Життєрадісність (почуття гумору)

У нормі

Замкнутість

У нормі

Обов’язковість (дисциплінованість)

Грубе порушення дисципліни

Свідоме порушення дисципліни

Підсвідоме порушення дисципліни

Незалежність (здатність діяти самостійно)

Надмірна самостійність

У нормі

Прояв слабості волі, підпорядкованість сильнішому

Освіченість (широта знань, рівень загальної культури)

Низька загальна культура

Низька загальна культура

Низька загальна культура

Відповідальність (почуття обов’язку, уміння тримати слово)

Безвідповідальність, невміння тримати слово

Безвідповідальність

Невміння тримати слово, безвідповідальність

Міцність волі (уміння домагатися свого, не відступати перед труднощами)

Паніка перед труднощами

Паніка перед труднощами

Відсутність волі, паніка перед труднощами

Чесність(правдивість, щирість)

Брехливість, нещирість

Брехливість

Використання щирості для отримання вигоди

Чуйність (турботливість)

Бездушність

Байдужість

У нормі

Законослухняність

Участь у кримінальних групах, розбої, грабежі

Крадійство

У нормі

У соціально-реабілітаційній роботі з дітьми і підлітками першої групи девіантності ключове значення має опір на такі якості їх особистості, як енергетичність, впертість у досягненні мети, прагнення до лідерства.


Для контингенту другої групи особливого значення набуває зміна обстановки і стереотипних форм реагування на неї.

Довір’я у відносинах, включення в організаційно-суспільну роботу, обігрування успіхів – це ті напрями реабілітаційної роботи, які доцільно використовувати саме з цією групою.


Для третьої групи дітей з девіантною поведінкою важливим є ритм і напруга серйозних справ, які їм доручаються, залучення їх до різних видів діяльності. Саме за цих умов у них є змога проявити себе, посісти адекватне місце в колективі. Тому слід активно сприяти пробудженню в них інтересу до життя, позитивних переживань, виявлення життєвих перспектив.

Висновок

Сучасні умови життя та рівень розвитку освіти в Україні вимагають від практичного психолога забезпечувати психологічний супровід всіх учасників навчально-виховного процесу. Організація психологічних занять на інтерактивних засадах, відмовляючись від лекційної форми подання інформації, більш цікава для педагогів. На таких психологічних заняттях-тренінгах разом з теоретичними питаннями має місце і діагностичний практикум. На педагогічному практикумі обговорюємо психолого-педагогічні ситуації. Педагоги отримують і методичний практикум – пам’ятки та рекомендації.

Як наслідок, учителі стали більше і частіше звертатися за допомогою до психолога, передусім піклуючись про виконання своєї професійної діяльності. Психологічні тренінги дають можливість педагогу пізнати самого себе, збагатити себе психологічними знаннями.

Наприклад, на тренінгу «Психологічна культура вчителя, як умова підвищення педагогічної майстерності» особлива увага приділялася темі «Конфлікт. Подолання конфліктності серед педагогів». Маємо результат. Педагогічний колектив нашої школи дружний. Взаємини «учитель-керівник школи» - задовільні. Рідше зустрічаються непорозуміння у системі «учитель-учень». На практичних заняттях вчителі мають можливість підвищити свою компетентність у спілкуванні, будувати ділову розмову, вміти слухати і розуміти співбесідника.

Вважаю, що значущим в кінці тренінгу є зворотній зв'язок, який дає можливість учасникам поділитися враженнями і побажаннями, а психологу – в подальшій роботі прислуховуватись і реалізувати різні тренінгові програми, спрямовані на здобуття учасниками занять психологічних знань.

В своїй практичній роботі допомагаю класному керівнику підібрати матеріал для проведення батьківських зборів, включаючи традиційні й нетрадиційні форми роботи з батьками. Жодна батьківська конференція чи батьківські збори не обходяться без практичних порад психолога щодо навчання і виховання психолога.



Система роботи практичного психолога з педагогічним колективом, особливо тренінгові робота, готує сучасного вчителя до діяльності в особистісно-орієнтованій парадигмі освіти. Адже зараз потрібні такі дії вчителя, які дають йому змогу виявляти себе разом з учнями у процесі здобуття знань та усувати перешкоди на шляху до засвоєння пошукових стратегій. А тут важливо мати знання з психології. І в цьому педагогу допоможе практичний психолог.

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка