Шпанер Людмила деякі аспекти формування інтернет-залежності



Скачати 72.38 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір72.38 Kb.
Шпанер Людмила

ДЕЯКІ АСПЕКТИ

ФОРМУВАННЯ ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНОСТІ

Я просто сиджу тут і дивлюся, як крутяться і крутяться колеса… Мені так подобається дивитися, як вони крутяться… Я уже не катаюся на цій каруселі… Мені потрібно було просто відпустити її… Мені потрібно було просто відпустити її… Мені потрібно було просто відпустити її…

Джон Ленон

            Сьогодні потік інформації зростає набагато швидше, ніж населення Землі. Від часу найдавнішої з відомих нам цивілізацій – давніх шумерів (приблизно 3800 років до н.е.) – й до 1900 року н.е., тобто  за 5700 років, людство оволоділо певною кількістю бітів інформації. За наступні п’ятдесят (з 1900 до 1950 року) знання подвоїлися. Потім подвоєння відбулося через 20 років, приблизно до 1970 року. Далі потрібно було лише 10 років. Тепер подвоєння інформації відбувається кожні 2–3 роки. Надшвидкими темпами розвиваються інформаційні технології, мільйони комп’ютерів об’єднують у єдину всесвітню мережу – Інтернет, яка стала доступною для багатьох людей. Виникає багато нових інтересів, мотивів, змінюються потреби, установки, з’являються нові форми психологічної і соціальної активності, безпосередньо пов’язані з новим простором.

            Інтернет став місцем зберігання величезної кількості інформації. Подорожувати посиланнями можна практично до безмежності, число сайтів величезне, їхня тематика невичерпна. Він доступний і простий для користувача. Якщо є гроші на провайдера, то в будь-який час дня і ночі можна “зануритися” в мережу. Легко знайти цікавого співрозмовника, відповідно до своїх зацікавлень, і немає потреби триматися тільки його, бо завжди можна знайти іншого, можливо й кращого. Не потрібно відповідати за свої слова і віртуальні вчинки. Перебуваючи в Інтернеті, можна зреалізувати свої фантазії, які є неможливими в реальному житті, можна миттєво перенестися з однієї точки земної кулі в іншу і навіть бути присутнім у кількох місцях одночасно,  конструювати не схожі на себе віртуальні особистості. У середовищі Інтернету можна бути ким хочеш, виглядати як завгодно, бути істотою будь-якої статі, віку, будь-якого роду занять, уподобань. Отже, Інтернет дозволяє людині конструювати свою ідентичність за власним вибором.

Всесвітня        мережа сьогодні більше нагадує чарівну казку, у якій "користувач" володіє надприродними можливостями, на відміну від реального життя. Не дивно, що Інтернет найбільше відповідає міфологічному мисленню маленької дитини. Таке мислення ніколи не зникає повністю, а тільки витісняється зі свідомості з віком, воно зберігається в несвідомому дорослої людини, породжуючи віру в прикмети і магічні ритуали. Отже, Інтернет є ідеальним середовищем для актуалізації багатьох психічних процесів несвідомого, архетипного характеру. Для багатьох людей, у психологічному сенсі, Всесвітня мережа стала дверима в той чарівний казковий світ, який людина змушена була покинути в дорослому віці, під тиском об'єктивних умов реального світу. У процесі соціалізації дитини, безпосереднє афективне сприйняття і реагування придушується виконанням набору соціально-схвалювальних норм і правил. І в ситуації, коли чинні норми і правила стають непотрібними або втрачають свою силу, проявляється первинний, примітивний, такий, що дотепер придушувався, засіб реагування. Подібні висновки, тільки стосовно культурного життя, зробив Зігмунд Фройд у працях "Майбутнє однієї ілюзії" і "Невдоволення культурою". Він вважав, що процес відмови від  суворих культурних норм завжди повинен супроводжуватися певним задоволенням. Саме воно, поряд з іншими чинниками, і є тією притягальною силою, що змушує користувачів проводити багато годин за екраном монітора. Це твердження достатньо добре ілюструє "ефект азарту", тобто тягу до самого процесу пошуку інформації, на шкоду її вивченню, аналізу і переробці. Іншими словами, відбувається зсув акценту з аналітичної діяльності на пошукову активність. Про детальний психологічний механізм цього явища покищо рано робити якісь висновки. Проте, можна припустити, що тут знову ж відіграють роль чинники своєрідного регресу психічної діяльності, оскільки пошукова активність є генетично більш давньою і менш енергозатратною діяльністю в порівнянні з аналітичною.

Інтернет став доволі привабливим і простим способом відходу від реальності, гарним засобом сховатися від різноманітних проблем для тих, хто страждає від негараздів у сім'ї, на роботі, схильний до депресій. Психіатри вважають, що це схоже на пристрасть до алкоголю або азартних ігор і призводить не лише до того, що людина відкладає прийняття важливих рішень, але також і до зміни її особистості. Особливості віртуальної реальності такі, що користувач, який опинився в ній, “змушений” актуалізувати витіснені в несвідоме інфантильні уявлення і поведінкові патерни. Ефект посилюється ще й тим, що це здебільшого відповідає власним психологічним потребам користувача.

Першими з позиції психологічної науки почали досліджувати Інтернет  1994 р. американці К.Янг, І.Голдберг, М.Гріффітс, Дж. Грохол, Дж.Сулер та ін. Вперше термін “інтернет-залежність” (або “інтернет-адикція”) як аномальний потяг до перебування в мережі застосував Айвен Голдберг у 1996 році.

Вчені дослідили, що виникнення Інтернет-адикції не підпорядковується закономірностям формування залежностей, які встановлені на підставі спостережень за курцями, наркоманами, алкоголіками або патологічними гравцями. Якщо для формування традиційних видів залежностей потрібні роки, то для Інтернет-залежності цей термін різко скорочується: за даними К.Янг, 25% адиктів набули залежності протягом півроку після початку роботи в Інтернеті, 58% – протягом другого півріччя, а 17% – через рік. Окрім того, якщо довгострокові наслідки залежності від алкоголю або наркотиків добре вивчені, то Інтернет-адикція ще не стала об’єктом тривалого спостереження.

Формування залежності від Інтернету можна розділити на 4 стадії. Перша стадія –  людина сідає і починає працювати в мережі. Друга – вона проявляє зацікавлення і намагається використовувати Інтернет для роботи і розваг. Третя –  найстрашніша: людина увесь час проводить в Інтернеті, втрачає відлік часу, відходить від комп'ютера тільки для того, щоб поїсти і поспати. Четверта стадія – це стадія спокійного ставлення до Інтернету, коли його використовують тоді, коли є потреба. Більшість людей проходить швидко усі ці три стадії і переходять на четверту. Але деякі користувачі можуть зупинитися на третій стадії, і тоді їм потрібна допомога спеціаліста.

Інтернет-узалежнені особи мають аномальний потяг до роботи з комп'ютером (до ігор, програмування або інших видів діяльності), проводять компульсивну навігацію по WWW, здійснюють пошук у віддалених базах даних. Їх притягують азартні ігри, онлайнові аукціони. Інтернет-адикти стають аномально залежними від "кібер-відношень", тобто від соціальних застосувань Інтернету: від спілкування в чатах, групових ігор і телеконференцій, що часто приводить до заміни існуючих у реальному житті членів сім'ї, друзів віртуальними. Багато з них стають залежними від "кіберсексу", тобто від порнографічних сайтів в Інтернеті, від обговорення сексуальної тематики в чатах або на спеціальних телеконференціях "для дорослих". Адикти відчувають радість, ейфорію під час перебування в мережі, не можуть зупинитися,  навіть якщо насатає час їжі або сну. Інтернет-адикти часто і декілька разів підряд перевіряють свою електронну пошту. Поза мережею вони стають роздратованими, відчувають спустошеність, депресію, усе більше часу проводять в Інтернеті, зневажають рідних, близьких і друзів, втрачають працездатність.

В узалежнених користувачів проявляється синдром карпального каналу (тунельне ураження нервових стовбурів руки, пов'язане з тривалою перенапругою м'язів). Вони відчувають головний біль, сухість в очах, болі у спині, страждають розладами сну.

На нашу думку, за проявами залежності від Інтернету нерідко ховаються інші адикції (патологічні залежності) або психічні відхилення. Страждання людей, які мають межові психологічні стани, може, зокрема, проявитися в ненормальній пристрасті до Інтернету, до онлайнових систем спілкування тощо. Вони просиджують весь час за комп'ютером, забуваючи про їжу, сон, цілком захоплені мерехтінням екранних сторінок. Але не варто думати, що ці ж люди до появи Інтернету були цілком здорові. Якби не було на світі ні Інтернету, ні комп'ютерів –  вони з тією ж маніакальною завзятістю дивились би телевізор, слухали радіо, читали газети, обмінювалися поштовими марками або збирали модель залізниці. Депресивні хворі, які більше від інших відчувають страх відчуження, використовують Інтернет, щоб перебороти труднощі міжосо­бистіс­ної взаємодії в реальному житті. Схильність людини до повного "відключення", до втрати соціальної адаптації – це симптом щиросердечного стражданняджерело якого варто шукати в психіці хворого, а не в Інтернеті чи філателії.

Проблема адикції починається тоді, коли прагнення відходу від реальності, пов'язане зі зміною психічного стану, починає домінувати у свідомості, стає центральною ідеєю. Цьому процесу можуть сприяти біологічні (наприклад, індивідуальний засіб реагування на інформацію в мережі), психологічні (особистісні характеристики, психотравми), соціальні (сімейні і позасімейні) чинники. Існує взаємозв'язок із такими нехімічними адикціями як роботоголізм і гемблінг (патологічна гра). Методи роботи з такими людьми психологічно такі ж, як і при будь-якій іншій залежності, чи то алкогольної або наркотичної.

Залежні від Інтернету користувачі потребують  кваліфікованої психотерапевтичної допомоги. За кордоном є декілька он-лайн центрів підтримки інтернет-адиктів, один із яких заснував К. Янг – найвідоміший дослідник Інтернет-залежності. У Рунеті на сьогодні є Служба Анонімної Допомоги користувачам Інтернету, що пропонує психологічну підтримку он-лайн (мережевий аналог "телефону довіри") і "Віртуальна психологічна служба". Але якими б кваліфікованими не були віртуальні служби психологічної допомоги, усе ж більшість спеціалістів рекомендують очну індивідуальну і/або групову психотерапію, з акцентом на роботі з уявою, емоціями. З огляду на вказані труднощі у здійсненні міжособистісних взаємодій і соціальної адаптації в осіб, що страждають інтернет-залежністю, у лікуванні надається перевага груповим варіантам психотерапії.

***


Отже, залежність від Інтернету, або інтернет-адикція – реально існуючий феномен. Для того, щоб вважати це захворюванням, на сьогодні ще недостатньо клінічних даних. Якщо Інтернет-адикція буде згодом таки визнана захворюванням, то число хворих стане істотно меншим, ніж зараз прогнозується. Розширення симптоматики вигідне сьогодні фахівцям із психічного здоров'я і дослідникам цього феномена. За проявами залежності від Інтернету нерідко ховаються інші адикції або психічні відхилення. Залежні від мережі користувачі потребують кваліфікованої психотерапевтичної допомоги.

Феномен інтернет-адикції постійно видозмінюється разом із розвитком Інтернету і заслуговує докладного вивчення. Важливо застосовувати як якісні, так і кількісні дослідницькі методи.

У розвитку інтернет-залежності винна аж ніяк не Всесвітня мережа, а особистісні характеристики людей, які прагнуть з різних причин втекти від реальності. Просто для цього Інтернет достатньо зручний і до того ж легкодоступний. Тобто Всесвітня мережа – це такий же засіб втечі, як, наприклад, алкоголь, причому менш небезпечний для здоров'я людини і  суспільства. Не варто поспішати ставити собі діагноз. Інтернет не може зруйнувати нам ні життя, ні здоров'я. Це можемо зробити тільки ми самі.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка