Шляхи підвищення ефективності здійснення диференціації навчання на уроках іноземної мови



Скачати 103.92 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір103.92 Kb.
Бондаренко С.Ю.,

методист центру методичної та соціально-психологічної служби управління освіти Кіровоградської міської ради



ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ

ІНОЗЕМНОЇ МОВИ


Ідея диференційованого підходу до учнів у процесі навчання належить до вічних проблем школи і є найважливішим із загально-дидактичних принципів, необхідність реалізації якого в шкільній практиці зумовлена тим, що забезпечити формування особистості дитини, засвоєння нею знань з усіх навчальних дисциплін та вироблення в неї практичних умінь і навичок, розвиток її здібностей та обдарувань можна лише шляхом індивідуалізації навчання. Особливого значення набуває індивідуалізація навчально-виховного процесу в початковій школі, бо остання є фундаментом, на якому будується подальше навчання та виховання [1, с. 7].

Актуальність проблеми полягає в тому, що процес засвоєння знань індивідуальний, але багато в чому однаковий у дітей окремої групи чи навіть класу. Враховуючи загальні психологічні особливості школярів, вчитель тим самим має забезпечувати розуміння матеріалу кожним учнем. Але досягти цього нелегко, оскільки здібності до навчання в дітей різні. Щоб учень на уроці постійно був зайнятий виконанням посильного завдання, слід, глибоко вивчивши індивідуально-психологічні відмінності наших вихованців, відповідним чином поєднувати фронтальні, індивідуально-групові та індивідуальні форми роботи. Велику допомогу тут надають диференційовані завдання.

Мета диференціації процесу навчання – забезпечити кожному учню умови для максимального розвитку його здібностей, нахилів, задоволення пізнавальних потреб і інтересів в процесі засвоєння їм змісту загальної освіти [4, с. 115].

В розумінні диференціації виділяють три основних аспекти:



  • урахування індивідуальних особливостей учнів;

  • групування учнів на основі цих особливостей;

  • варіативність навчального процесу в групах.

Існують такі форми внутрішньокласної диференціації як виконання завдань різного рівня складності та дозування учителем допомоги учням. Способами включення диференційованих завдань в навчальний процес у виконанні завдань різного рівня складності є такі варіанти, коли учитель дає сам завдання кожному учню, або учні самостійно вибирають завдання. При дозуванні учителем допомоги учням учитель пропонує завдання, але об’єм дозування допомоги визначає сам учень. Спрямованість диференційованих завдань у завданнях різного рівня складності це:

  • завдання на ліквідацію прогалин в знаннях учнів;

  • завдання, які враховують наявні в учнів знання з даної теми.

При дозуванні учителем допомоги учням пропонуються наступні завдання:

  • розбивка тексту або вправи на самостійні частини;

  • завдання з письмовою інструкцією;

  • робота з підготовчими вправами, з наочним матеріалом [2, с. 201].

Однією із складових успіху засвоєння знань учнями на відповідному їм рівні та допомоги вчителю при організації роботи на уроці є різнорівневі завдання. Тобто вчитель має розуміти, що за диференціацією учнів стоїть також складання для них певних завдань, які будуть для них оптимальними не лише по рівню розвитку та успішності, а й урахуванням їх здібностей, нахилів. Подана нижче схема є опорною для складання різнорівневих завдань.



Завдання навчання

Вимоги до умінь учнів

Відповідність рівню засвоєння

Зміст завдання

Формування фактичних знань

Уміти відтворювати терміни, поняття, означення

Репродуктивний (пізнання) – формальні знання. Вид пам’яті – механічний

1. Що називається…

2. Що таке…

3. Дайте означення…


Формування фактичних знань (поняття, факти)

Уміти відтворювати, пояснювати, підтверджувати прикладами

Репродуктивний (розуміння) – елементарні знання. Вид пам’яті – механічний

1.Скласти методом простої підстановки.

2. Знайти в тексті

3. Пояснити…

Завдання на використання елементарних знань для пояснення типових (стандартних) прикладів, явищ.



Формування уміння застосовувати знання на практиці

Уміти відтворювати знання, пізнавати їх в новій ситуації

Конструктивний (елементарні уміння). Вид пам’яті – логічний

Завдання на використання знань за взірцем, пред’явлене учню в нестандартній ситуації (перед використанням знань їх потрібно перетворити)

Формування уміння творчо використовувати наявні знання

Уміти здійснювати перенесення знань в нову ситуацію

Творче (перенесення) – вище уміння. Утворення нових психічних структур

Творчі завдання

У процесі використання диференційованих завдань необхідно здійснювати поступовий перехід від колективних форм роботи учнів до частково самостійних і повністю самостійних у межах уроку або системи уроків. Такий підхід дає можливість учням брати участь у виконанні завдань, складність яких зростає [3, с. 14].

Система диференційованих навчальних завдань повинна:


  • забезпечити різний темп просування в засвоєнні знань, умінь і навичок різними за рівнями розумового розвитку на даному етапі навчання учнями, забезпечувати при цьому засвоєння, застосування, а також необхідне закріплення понять, що вивчаються;

  • будується за принципом поступового зростання складності, забезпечувати спочатку рівень обов’язкової підготовки, як основу диференціації навчання;

  • сприяти загальному розвитку учнів;

  • відповідати конкретним дидактичним цілям уроку, етапу навчання і узгоджуватися з формами навчальної діяльності;

  • будуватися на базі діючих підручників з притягненням додаткового дидактичного матеріалу;

  • мати завдання трьох рівнів, які відповідали б розробленим в психології та методиці навчання іноземної мови рекомендаціям відповідно складності, трудності і ступеня проблемності, а також відомим в дидактиці рівням засвоєння знань і способів дій.

Важливою методичною рекомендацією є і те, що в практичній роботі учителю на уроці дуже важко орієнтуватись на різні фактори, практично він не може організувати роботу одночасно більш ніж з 2-3 групами. Отже, щоб була можливість управлінь діяльністю в цих групах, клас не може бути розбитий більше ніж на 2-3 групи. Для такої розбивки потрібен один, але найбільш важливий критерій. Таким критерієм може бути рівень розвитку мислення. В багатьох методичних роботах питання індивідуалізації розв'язується в плані попередження помилок і засвоєння змісту. Цього недостатньо. Необхідно організовувати індивідуальний підхід так, щоб він не просто забезпечував засвоєння знань, але й сприяв розвитку учнів. Ця думка точно сформульована О.О.Кирсановим: «... одна з принципових вимог до навчальної діяльності - не пристосування навчання до рівня підготовленості учня шляхом зниження об'єктивних труднощів, а систематичне, послідовне, цілеспрямоване розширення потенціальних можливостей до об'єктивних вимог» [6, с. 135].

Отже, для успішного проведення диференційованого навчання вчителю необхідно:



  • вивчити індивідуальні особливості та навчальні можливості учнів;

  • визначити критерії об’єднання учнів у групи;

  • використовувати й удосконалювати здібності і навички учнів у груповій та індивідуальній роботі;

  • систематично й об’єктивно аналізувати роботу учнів;

  • планувати діяльність учнів з формування в них навичок самостійної діяльності і вміння керувати власним навчальним процесом;

  • відмовлятися від малоефективних прийомів організації навчання, заміняючи їх раціональнішими за даних умов;

  • здійснювати постійний зворотний зв’язок на уроці;

  • вміло використовувати засоби заохочення тощо [7, с. 4].

Дослідження диференціації навчання

Методика № 1: "Застосування диференційованого навчання вчителями іноземної мови"

Методика спрямована на те, щоб показати, на якому реальному рівні знаходиться розвиток, або ж застосування диференційованого підходу в середній школі.



Інструкція досліджуваному: перед Вами тест із 14 питаннями. Дайте на них відповіді і напишіть їх на окремому аркуші паперу.

1. Прізвище, ім'я, по-батькові.

2. Ваше місце роботи.

3. В яких класах Ви викладаєте іноземну мову?

4. Які діти навчаються в класі (на прикладі одного класу)?

5. Чи знаєте Ви характер та індивідуальні особливості кожного учня?

6. Допомагає Вам це в роботі?

7. Чи знаєте Ви що таке фронтальна, групова, індивідуальна робота в класі, якщо так, то чи використовуєте її?

8. Чи знаєте що таке диференційований підхід до навчання?

9. Що таке індивідуальний підхід?

10. Як Ви використовуєте диференційований підхід для обдарованих дітей.

11.   --- для відстаючих у навчанні,

12.   --- для інтелектуально сильних дітей?

13.   Чи організовуєте Ви навчання учнів з урахуванням їх інтересів та захоплень?

14.   Дайте загальну оцінку здійснення диференційованого підходу в школі.

Методика № 2: "Диференціація школярів з допомогою анкетування"

Дана методика допоможе вчителю диференціювати школярів за нахилами, визначити проблемні місця у вивченні іноземної мови, тобто вчитель за результатами дослідження зможе побачити, на що потрібно звернути увагу при роботі з певним школярем (граматика, лексика, фонетика). Анкетування також зможе показати, яке загальне відношення учня до іноземної мови, і в подальшому вчень може ивикористати ці результати у навчальному процесі.



Інструкція досліджуваному: перед вами анкета, яка містить 16 питань. Вам потрібно уважно прочитати їх та відповісти на окремому аркуші паперу.

1. Якби у тебе був би вибір, яку б школу ти відвідував охочіше?

a) образотворчого мистецтва;

b)  музичну;

c)   трудового виховання;

d)  фізичного виховання;

e) гуманітарну.

2. В школі тобі найбільш подобається:

a) навчатися, уроки;

b)  спілкуватися з ровесниками;

c)  спілкування з учителем;

d) клас;


e) їдальня;

f) спортзал.

3. Більше за все ти любиш уроки:

a) фізкультури;

b) образотворче мистецтва;

c) народознавства;

d) музики;

e) трудового навчання;

f)   іноземної мови.

4. Краще ти сприймаєш матеріал:

a) який написаний на дошці;

b) представлений у таблицях або схемах;

c)  який пояснює вчитель;

d)  аудіювання;

e) матеріал, поданий для самостійного опрацювання;

f)  матеріал, засвоєння якого передбачає рольові або ж рухові ігри.

5. Чи часто тобі потрібна додаткова допомога при підготовці домашнього завдання:

a) завжди;

b) інколи;

c) лише коли я зовсім не розумію матеріал.

6. Ти сприймаєш іноземну мову як один з головних предметів чи другорядних:

a) головний;

b)  один із головних;

c)  один із другорядних;

d)  другорядний.

7. Виконання домашнього завдання із іноземної мови ти починаєш:

a) із найлегших вправ;

b) із найважчих;

c) із творчих та найцікавіших для тебе вправ.

8. Цікавими вправами для тебе є:

a) творчі завдання;

b) завдання підвищеної складності;

c) ті, які я дуже добре розумію і які не потребують додаткової витрати часу;

d) виконання домашнього завдання з іноземної мови потребує завжди допомоги з боку батьків або вчителів.

9.   Труднощі у мене виникають при виконанні:

a) граматичних вправ;

b) фонетичних вправ;

c) лексичних вправ;

d) творчих завдань.

10.   Особливу увагу я звертаю на:

a) правильність граматики;

b) лексичний запас мови;

c) правильну вимову.

11.   У граматичному матеріалі я погано розумію:

a) часові форми;

b) модальні дієслова;

c) вживання артиклів, прийменників, дієслів та управління дієслів;

d) у структурній постановці речення (підрядне, сурядне, мети…);

e) всі вище названі пункти.

12.   При перекладі найбільші труднощі у мене виникають при:

a) пошуку незнайомих слів у словнику;

b) логічному поєднанні елементів речення;

c)  розумінні перекладеного;

d) у всіх вище названих пунктах.

13.   Коли мені потрібно відтворити почуте, я:

a) без проблем можу це зробити;

b) мені потрібно занотувати, а потім розповісти, але з допомогою нотаток;

c) нотуєш, декілька разів перечитуєш, промовляєш про себе і потім відтворюєш почуте;

d) дуже довго читаєш нотатки, запитуєш декілька разів у вчителів та однокласників незрозумілі моменти;

e) пишеш повний переказ тексту;

f)  тобі важко сконцентруватися, ти багато чого не можеш зрозуміти у почутому, тому це завдання дається дуже складно.

14.   При виконанні творчого завдання:

a) воно дається тобі легко, ти відносишся до нього з відповідальністю та інтересом;

b)   тобі потрібен тривалий час для його виконання, так як ти використовуєш багато додаткового матеріалу і намагаєшся якнайцікавіше та найоригінальніше викласти матеріал;

c)   не дуже полюбляєш це робити, але виконуєш на достатньому рівні;

d)   виникають проблеми, так ніяк не можеш логічно пов'язати матеріал та правильно викласти думку;

e) краще зробиш вправи з підручника, адже там є пояснення і схожі вправи, а можливо і відповіді;

15.   Для того, щоб вивчити нові слова, ти:

a) розвішуєш їх по квартирі;

b)   просто сідаєш і вчиш, доки не вивчиш до автоматизму;

c)   вчиш, а потім кладеш книжку під подушку;

d)   намагаєшся вчити відразу, але легше, коли зустрічаєш їх у вправах і використовуєш на практиці;

e) не любиш вчити слова тому, що з першого разу це не виходить майже ніколи, потім їх забуваєш.

16.   В цілому ти можеш сказати, що:

a) любиш іноземну мову, це добре в тебе виходить;

b)   вчитель і батьки кажуть, що ти добре можеш знати цей предмет, тому намагаєшся їх не розчаровувати і вчити його;

c)   здається, непогано знаєш, але це не твій улюблений предмет;

d)   хотів би краще знати іноземну мову та, на жаль, не маєш достатньо часу для її опанування;

e) тобі іноземна мова дається важко [9, с. 9-12].
Література
1. Акимова Н.О. Индивидуальность учащегося и индивидуальний поход / Акимова Н.О., Козлова Т.Н. // Знание, 1992. – № 3. – С. 7.

2. Бордовская Н.В. Педагогика : учеб. для вузов / Бордовская Н.В., Реан А.А. – СПб. : Питер, 2001. – 304 с.

3. Бухаркина М.Ю. Технология разноуровневого обучения / Бухаркина М.Ю. // Иностранные языки в школе. – 2003. – № 3. – С. 14.

4. Володько В.М. Індивідуалізація й диференціація навчання: понятійно-категорійний аналіз / Володько В.М. // Педагогіка і психологія. – 1997. – 356 с.

5.   Державний стандарт початкової загальної освіти. – К., 2011.

6.   Педагогіка: теорія та історія : навч. посіб. / ред. кол. – К. : Вища школа, 1995. – 237 с.

7.  Полат Е.С. Разноуровневое обучение / Полат Е.С. // Иностранные языки в школе. – 2001. – № 1. – С. 4.

8.  Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою – К. : Освіта, 2011.



9.  Фіцула М.М. Педагогічні проблеми перевиховання учнів / Фіцула М.М. – К. : Педагогіка, 2000. – С. 9-12.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка