«Шляхи підвищення дидактичної компетентності педагогів як умова забезпечення якісної освіти»



Скачати 497.41 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації15.09.2017
Розмір497.41 Kb.
  1   2


Харківський обласний

науково – методичний інститут безперервної освіти

Харківської обласної державної адміністрації
Управління освіти

Комінтернівської районної в м. Харкові ради


Ярмарок педагогічний ідей та технологій за темою:
«Шляхи підвищення дидактичної компетентності педагогів

як умова забезпечення якісної освіти»

Створення умов для профільного навчання та профорієнтаційної роботи в навчальному закладі



Розвиток творчого мислення учнів

при вивченні математики в профільних класах

Робота учителя Селезньової

Анастасії Сергіївни

математика в старших класах

Харківської загальноосвітньої

школи І – ІІІ ступенів № 60

Харків – 2009

Автор: Селезньова Анастасія Сергіївна


АНОТАЦІЯ

Селезньова Анастасія Сергіївна. Розвиток творчого мислення учнів при вивченні математики в профільних класах – Х.: ЗОШ І –ІІІ ст.. № 60 – 71 с.


В роботі розкрито сутність поняття творчого мислення як основи научуваності учнів, розглянуті найважливіші психолого-педагогічні принципи та методи розвитку творчого мислення учнів в навчальній діяльності. Розроблено проект «Золотий переріз – формула гармонії і досконалості». А саме, план проекту, засоби оцінювання проекту, методичні і дидактичні матеріали, учнівські приклади.
Ключові слова: творче мислення, математика, профільне навчання, метод проектів.

Рекомендовано радою інформаційно – методичного

центру управління освіти Комінтернівської

районної в м. Харкові ради до участі

в обласному ярмарку педагогічних ідей
Протокол № ______ від _________________

ЗМІСТ


ВСТУП………………………………………………………………………


4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ В НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1.Сутність поняття творчого мислення як основи научуваності учнів…...……………………………………………………………………...

7


1.2. Психолого-педагогічні принципи розвитку творчого мислення учнів в навчальній діяльності……………………………………………………

14


1.2.1. Принцип гармонійного розвитку компонентів мислення………......................................................................................

15


1.2.2. Принцип спеціальної організації мнемічної діяльності………………………………………………………………..

18


1.2.3.Принцип чергування індивідуального і групового творчого мислення………………………………………………………………...

21


1.3. Методи розвитку творчого мислення учнів в навчальній діяльності……………………………………………………………………..

24


1.3.1.Проблемні методи навчання……………………………………..

24

1.3.2.Когнітивні методи навчання……………………………………..

29

1.3.3.Креативні методи навчання………………………………………

33

1.3.4. Метод проектів…………………………………………………...

35

1.3.5.Метод «мозкового штурму»……………………………………..

37


РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ МАТЕМАТИКИ В ПРОФІЛЬНИХ КЛАСАХ
2.1.План проекту……………………………………………………………..

39

2.2.Засоби оцінювання проекту ……………………………………………

43

2.3.Методичні і дидактичні матеріали……………………………………..

46

2.4.Учнівські приклади………………………………………………………


54

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….


67

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………


69

ВСТУП

Творче мислення – один із феноменів, який виділяє людину зі світу тварин. З початку життя у людини з'являється потреба до самовираження через творчість, тому вона і вчиться мислити творчо, що є одним зі шляхів активного пізнання світу. А саме воно здійснює прогрес як окремого індивіда, так і людства в цілому.

ХХІ століття характеризується високим темпом розвитку науки і техніки, комп’ютеризацією, яка звільняє людину від одноманітних рутинних формальних функцій для творчої діяльності. В зв'язку з цим зростає потреба до творчого мислення, яке дає змогу людині ставити нові проблеми, знаходити нові рішення, робити відкриття.

Творче мислення притаманне не тільки вченим, а і учням. З психологічної точки зору не існує принципової різниці між творчим мисленням вченого, який відкриває об'єктивно нові, ще невідомі людству закономірності навколишнього світу, і творчим мисленням учня, який робить відкриття нового лише для нього самого, оскільки в основі лежать спільні психічні закономірності. Однак умови пошуку нових знань у них зовсім різні, як і рівень процесу мислення, який приводить до відкриття. Але слід пам'ятати, що передумовою відкриття об'єктивно нового є вміння відкривати суб'єктивно нове. Тому актуальною вимогою для створення умов профільного навчання є розвиток творчого мислення учнів у навчальній діяльності, яка і реалізує одну з проблем дидактики старшої школи, а саме перехід навчання на більш високий щабель інтелектуального і творчого розвитку учнів.

Творче мислення як психічний процес має свої специфічні особливості, без знання яких неможливо підвищити його ефективність. Тому в різні часи питаннями мислення займались вчені-психологи різноманітних шкіл і напрямів. Як процес репродуктивний, процес в результаті якого не виникає нічого принципово нового, а відбувається лише перекомбінування вихідних елементів, розглядали мислення асоціаністи (А. Бен, Д. Гартлі). У наш час цей підхід знайшов своє вираження в біхевіоризмі (А. Вейс, Б. Скіннер). Представниками іншого підходу до мислення як до чисто творчого процесу були прибічники гештальтпсихології (М. Вертгаймер, В. Келлер, К. Кофка та інші). У працях радянських психологів творчість виступає як найбільш характерна, специфічна якість мислення, яка відрізняє його від інших психічних процесів. Ідеї творчого характеру мислення розроблялись в працях Б. Г. Ананьєва, П. Я. Гальперіна, А. В. Запорожця, А. Н. Леонтьєва, Н. А. Менчинської та багатьох інших. Серед праць, присвяченим питанням розвитку творчого мислення при навчанні математиці слід відмітити роботи В. А. Крутецького, Д. А. Пойа, Л. М. Фрідмана, Є. Н. Турецького.

Однак, проблема полягає в тому, що серед великої кількості наукового матеріалу з цієї тематики немає конкретного фактичного матеріалу, який дозволив би будувати навчання учнів з урахуванням особливостей творчого мислення. Існує багато методичних посібників з курсу математики, але в ході роботи не зустрілось жодного, в якому були б зібрані, узагальнені та конкретизовані відомості, які б дозволили розвивати творче мислення учнів при вивченні математики в профільних класах.



Об’єкт дослідження: навчально-виховний процес у школі.

Предмет дослідження: проблеми теорії розвитку творчого мислення учнів в навчальній діяльності.

Мета дослідження: визначити та систематизувати оптимальні умови і конкретні методи розвитку творчого мислення учнів в навчальній діяльності, на основі яких розробити проект «Золотий переріз – формула гармонії і досконалості».

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що розвинути творче мислення учнів при вивченні математики в профільних класах, зацікавити їх математикою, прищепити смак до «відкриття» математичних фактів можливо лише при умові використання відповідних психолого-педагогічних принципів та методів навчання.

У відповідності до предмета, мети та гіпотези дослідження були поставлені такі задачі:



  1. Проаналізувати питання сутності поняття творчого мислення як основи научуваності учнів.

  2. Розглянути та систематизувати психолого-педагогічні принципи розвитку творчого мислення учнів.

  3. Виокремити та систематизувати методи навчання, які забезпечують розвиток творчого мислення учнів при вивченні математики в профільних класах.

  4. Розробити проект з математики, враховуючи виділені психолого-педагогічні принципи та методи навчання.


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ В НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1. Сутність поняття творчого мислення як основи научуваності учнів

Предмет нашого дослідження – творче мислення. Хоча це поняття давно вживається в психологічній літературі, його зміст дискусійний. Звертаючись до аналізу літератури, ми ставили перед собою задачу визначити сутність поняття творче мислення саме як основи научуваності учнів.

У мисленні, як процесі пізнання дійсності, сплетені його продуктивні і репродуктивні компоненти, причому питома вага їх в конкретній розумовій діяльності може бути різною. Під впливом зростаючих вимог життя до творчого її компоненту виникла необхідність виділити особливі види мислення: продуктивне і репродуктивне. Як синоніми до поняття «продуктивне мислення» вживають терміни: творче мислення, самостійне, евристичне, креативне. Синонімами до репродуктивного мислення служать терміни: словесно-логічне, дискурсивне, розсудливе, рецептивне.

Творче мислення характеризується високим ступенем новизни одержуваного на його основі продукту, його оригінальністю. Це мислення з'являється тоді, коли людина, спробувавши розв'язати задачу на основі її формально-логічного аналізу з прямим використанням відомих йому способів, переконується в безплідності таких спроб і у нього виникає потреба в нових знаннях, які дозволять розв'язати проблему; ця потреба, і забезпечує високу активність суб'єкта, який розв'язує проблему.

З психологічної точки зору, немає принципових відмінностей між продуктивним мисленням вченого, що відкриває об'єктивно нові, ще невідомі людству закономірності навколишнього світу, і продуктивним мисленням учня, що робить відкриття нового лише для нього самого, оскільки в його основі лежать загальні психічні закономірності. Тому ми розглядатимемо творче мислення учнів як найвищий ступінь продуктивності, що приводить до відкриття не тільки нових для всього людства, а і нових для самого учня знань. Іншими словами ми розглядатимемо творче мислення учнів в його особистісному аспекті – як інтелектуальної здібності до суб'єктивного відкриття, самостійного надбання знань, тобто те, що характеризує розум людини, або його інтелект.

Проаналізувавши психологічну літературу можна виділити найважливіші показники, за якими судять про творче мислення:



  1. оригінальність думки, можливість отримання відповідей, що далеко відхиляються від звичних;

  2. швидкість і плавність виникнення незвичайних асоціативних зв'язків;

  3. «сприйнятливість» до проблеми, її нестандартне розв'язання;

  4. швидкість думки як кількість асоціацій, ідей, що виникають в одиницю часу відповідно до деякої вимоги;

  5. здатність знайти нові незвичні функції об'єкту або його частини.

Психологи виділяють такі етапи творчого мислення:

  1. початковий етап – виникнення в проблемній ситуації пізнавальної мотивації у суб'єкта;

  2. центральна ланка – здійснення специфічної форми пошукової пізнавальної активності суб'єкта;

  3. результати – суб'єктивне відкриття невідомого і становлення психічних новоутворень;

  4. перевірка результатів.

Грахам Уоллес, використовуючи дані самоспостереження відомих учених (таких, як Р. Гельмгольц і А. Пуанкаре), розмежував 4 «стадії творчого мислення»: підготовка, дозрівання, натхнення і перевірка істинності, суть яких співпадає з вище поданими етапами творчого мислення [10, с. 311].

В результаті творчого мислення відбувається становлення психічних новоутворень – нових систем зв'язків, нових форм психічної саморегуляції, властивостей особистості, її здібностей, що знаменує зрушення в розумовому розвитку.

Отже, творче мислення характеризується високою новизною свого продукту, своєрідністю процесу його отримання і, нарешті, істотним впливом на розумовий розвиток. Воно є вирішальною ланкою в розумовій діяльності, оскільки забезпечує реальний рух до нових знань.

Розглядаючи індивідуально-типові компоненти творчого мислення, ми ставили перед собою задачу виділити ті його особливості, від яких залежить легкість оволодіння різнорідними знаннями, темп просування в них, тобто зв'язували його з поняттям загальних здібностей. У учнів ці властивості їх психіки обумовлюють успішність навчальної діяльності, швидкість і легкість в оволодінні новими знаннями, широту їх перенесення, тобто виступають як їх загальні здібності до навчання. Для їх визначення в радянській психології досить широко стали використовувати термін «научуваність».

За визначенням Калмикової З. І. научуваність – це складна динамічна система інтелектуальних властивостей особистості, якостей розуму, від яких залежить продуктивність навчальної діяльності (за наявності початкового рівня знань, позитивної мотивації) [16, с. 31].

Одна з найважливіших якостей розуму – його глибина. Ця якість виявляється в ступені істотності ознак, які людина може абстрагувати при оволодінні новим матеріалом, при розв'язанні проблем, і в рівні їх узагальненості. Протилежна якість – поверхневість розуму. Вона простежується в виділенні зовнішніх, спостережуваних явищ ознак, в встановленні випадкових зв'язків між ними, що відображає низький рівень їх узагальненості.

Творче мислення припускає не тільки широке використання засвоєних знань, але і подолання «бар'єру минулого досвіду», відходу від звичних мисленевих операцій, вирішення протиріч між актуалізованими знаннями і вимогами проблемної ситуації, оригінальність розв'язків, їх своєрідність. Цю сторону мислення найчастіше визначають як гнучкість розуму, при якому людина легко переходить від прямих зв'язків до зворотних, від однієї системи дій до іншої, якщо цього вимагає розв'язувана задача, він може відмовитися від звичних дій. Інертність розуму виявляється в протилежному: у схильності до шаблону, в труднощі переходу від одних дій до інших, в тривалій затримці над уже відомими діями. Ці якості розуму виділяють багато дослідників (У. І. Зикова, З. Ф. Жуйков, Т. В. Косма, Е. Н. Кабанова-Меллер, Т. М. Кудрявцева, 3. І. Калмикова, А. А. Люблінська, Н. А. Менчинська, А. 3. Редько).

Для творчого вирішення проблеми важливо не тільки виділити істотні ознаки, що вимагаються ситуацією, але і, утримуючи в думці всю їх сукупність, діяти відповідно до них, не відволікаючись на провокуючий вплив зовнішніх, випадкових ознак аналізованих ситуацій. Цю сторону розумової діяльності визначили як стійкість розуму. Труднощі в орієнтації на ряд ознак, що входять в зміст нового поняття або закономірності, необґрунтована зміна орієнтації, перехід від одних дій до інших під впливом випадкових асоціацій – показник нестійкості розуму.

Для того, щоб інтуїтивно знайдені знання придбали дієву силу, тобто могли бути передані іншим, використані для розв'язання широкого кола задач, повинні бути добре усвідомлені як їх істотні ознаки, так і способи оперування цими знаннями. От чому однією з основних якостей розуму, що входять до научуваності, вважається усвідомленість своєї розумової діяльності.

Зовні добре виражена особливість творчого мислення – самостійність при надбанні і оперуванні новими знаннями. Ця якість розуму виявляється в постановці цілей, проблем, висуванні гіпотез і самостійному розв'язанні цих проблем.

Такі основні, як ми вважаємо, особливості творчого мислення, якості розуму, від яких (за інших відносно рівних умов) залежить успішність навчання. Разом з тим глибина, гнучкість, стійкість, усвідомленість і самостійність розуму – це і компоненти научуваності як розумової здібності до засвоєння знань. За рівнем їх розвитку і специфіці поєднання можливо судити про індивідуальні особливості научуваності учня. Тому вони розглядаються нами і як показники научуваності.

Отже, аналіз літературних даних дозволив виділити як особливий вид творче мислення, особливості якого формуються і розвиваються в діяльності, перш за все навчальній. Удосконалюючи зміст, умови і методи навчання, можна істотно підвищити їх вплив на розвиток творчого мислення учнів, на їх здібності до самостійного оволодіння новими знаннями. Тому в роботі поставлено мету одержати деякий матеріал для визначення і систематизації оптимальних умов і методів розвитку творчого мислення учнів в навчальній діяльності, а саме при вивченні математики в профільних класах.


1.2. Психолого-педагогічні принципи розвитку творчого мислення учнів

Відповідно до вимог, що висуваються до профільних класів, навчання в них орієнтоване на розвиток творчого мислення, що забезпечує можливість самостійного надбання нових знань, застосовування їх в різноманітних умовах навколишньої дійсності. В результаті творчого мислення виникають новоутворення, формуються нові системи зв'язків, нові властивості, якості розуму (гнучкість, глибина, усвідомленість тощо), які знаменують собою зрушення в розумовому розвитку. Саме тому навчання направлено перш за все на цю сторону психіки. Щоб підвищити його розвивальний ефект, необхідно враховувати специфіку творчого мислення, співвідношення індивідуально-психічних його особливостей у учнів. Процес пошуку нових знань протікає стрибкоподібно; у ньому використовуються як алгоритмічні, так і евристичні прийоми, він не може здійснюватися без опори на раніше наявні знання і припускає вихід за їх межі. Тому ми поставили перед собою задачу виділити найважливіші психолого-педагогічні принципи, які забезпечать ефективний розвиток творчого мислення учнів. Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, ми до таких принципів віднесли: принцип гармонійного розвитку компонентів мислення, принцип спеціальної організації мнемічної діяльності, принцип чергування індивідуального і групового творчого мислення.


1.2.1. Принцип гармонійного розвитку компонентів мислення

Калмикова З. І. зазначає, що одна з істотних особливостей творчого мислення – поєднання усвідомлених, словесно-логічних і недосить усвідомлюваних інтуїтивно-практичних компонентів, які не знаходять адекватного відображення в слові [16, с. 256]. Словесно-логічне мислення виконує провідну роль на початковому етапі вирішення проблеми, коли суб'єкт намагається безпосередньо застосувати знайомі йому способи дій, а також на кінцевому етапі при перевірці знайденого рішення.

На основному етапі, коли суб'єкт шукає принципово нові рішення, відкриває ключ до нього, головну роль виконують інтуїтивно-практичні компоненти розумової діяльності.

Інтуїтивному вирішенню проблеми сприяють практичні дії, операція образами, використовування наочності, конкретних опор. Як такі опори можуть виступати схеми, креслення, графіки, формули і інші види символічної наочності. Всі ці засоби наочності слугують цілям моделювання відбиваного в свідомості змісту вирішуваних суб'єктом проблем. Заміна конкретних дій з предметами операцією з моделями виправдана тим, що на думку учня, який вирішує проблему в моделях уже відкинута більшість другорядних ознак, а на перший план їм висунуті ті, які він вважає істотними. Тим самим полегшується пошук шляху вирішення проблем.

Вирішення проблеми у вербальному плані розгортається поступово, ланка за ланкою. Одночасно в свідомості людина утримує лише відносно невелике число даних, що ускладнює встановлення нових зв'язків між ними, розгляд під різними точками зору. Перевага словесно-логічного мислення – його велика узагальненість – при вирішенні нової проблеми не завжди виграшна, оскільки людина ще не знає складу істотних ознак і характеру відношень між ними, саме вони є об'єктом його пошуків.

Наочно-образне мислення дає цілісну картину, що відображає зміст задачі (відповідно до суб'єктивного розуміння ситуації), що забезпечує можливість одночасного обсягу, «бачення» всіх одиниць, які є в умові. Вільне оперування образами і складовими їх елементами дозволяє легше виявити функціональні та іншого типу зв'язки між вхідними в умову задачі даними і тим самим наблизити розв'язок. При цьому не відбувається того перевантаження пам'яті, яке неминуче при спробі утримати в свідомості всі елементи умови складної задачі. Використання зовнішніх наочних опор (предметів або моделей) ще більше полегшує пошук співвідношень, що вимагаються задачею, між даними.

Таким чином, процес рішення проблеми здійснюється в результаті тісної взаємодії різних компонентів мислення: і понятійних (вербальних), і практичних, і наочно-образних (виконуючих провідну роль в інтуїтивно-практичному мисленні). Взаємовідношення між ними залежить не тільки від специфіки вирішуваної проблеми, але і від індивідуальних особливостей учнів.

Оскільки творче мислення – це мислення, результатом якого є відкриття принципово нового або вдосконаленого розв'язання тієї або іншої задачі, а критичне мислення є перевіркою запропонованих розв'язань з метою визначення області їх можливого застосування, то творче мислення направлене на створення нових ідей, а критичне – виявляє їх недоліки і дефекти. Для ефективного вирішення задач необхідні обидва види мислення, хоча використовуються вони окремо: творче мислення є перешкодою для критичного, і навпаки. Це полягає втому, що при надмірній стимуляції творчої фантазії критична здатність може залишитися нерозвиненою. На жаль, невміння думати критично – це один з можливих непередбачуваних результатів прагнення підвищити творчу активність учнів. Слід пам'ятати, що для більшості людей в житті потрібне розумне поєднання творчого і критичного мислення [10, с. 150-151].

Отже, у творчій розумовій діяльності в тісній взаємодії виступають різні її компоненти (і практичні, і образні, і понятійні), а також критичне мислення. Переважання одного з них визначається особливостями психіки учнів. Відповідно до цього в навчанні повинен реалізуватися принцип гармонійного (оптимального для індивіда, стимулюючого його здібності) розвитку різних компонентів мислення.


1.2.2. Принцип спеціальної організації мнемічної діяльності

У психологічних роботах, безпосередньо пов'язаних з проблемами творчого мислення, немало уваги надається опису негативної ролі минулого досвіду, який може перешкоджати, гальмувати рух в принципово новому напрямі, підкреслюється необхідність подолання «бар'єру минулого досвіду».

Посилена увага до однієї сторони розумової діяльності (творчого мислення) в практиці навчання може привести (і в якійсь мірі вже привела) до недооцінки іншої її сторони – репродуктивного мислення і нерозривно пов'язаної з нею мнемічної діяльності, яка забезпечує міцність знань, їх готовність до актуалізації відповідно до вимог задачі. В результаті цього в учнів часом не формується міцної системи знань основ матеріалу, що вивчається, через що гальмується й інтелектуальний розвиток.

У психологічних дослідженнях закріплення знань перш за все пов'язується з процесами тренування, з числом повторень, що забезпечують міцність знань. Дослідження показали, що немає такого прямого зв'язку між кількістю повторень і міцністю знань, що робота по закріпленню знань є вельми складною мнемічною діяльністю, в якій пам'ять і мислення виступають у нерозривній єдності [16, с. 314].

Оволодіння новим матеріалом вимагає діяльності, направленої на оперування належними засвоєнню поняттями в процесі розв'язання системи задач, що активізує мимовільну пам'ять. Проте далеко не завжди засвоювані знання переводяться при цьому в довготривалу пам'ять. Формуванню міцних знань, готових до актуалізації в різних ситуаціях, при вирішенні нових проблем, сприяє пряма установка на запам'ятовування матеріалу, що становить основу навчального предмету, і спеціальне навчання раціональним прийомам мнемічної діяльності.

Нерідко вважають, що не слід піклуватися про знання формул, їх завжди можна відтворити по довідниках. В простих ситуаціях, коли залежності використовуються завжди однаково (тобто коли потрібне репродуктивне мислення), їх попереднє спеціальне запам'ятовування не обов'язкове, цілком можливе використання зовнішніх засобів (довідників і т. п.). Навпаки, в складних ситуаціях, при розв'язанні нестандартних задач, тобто тоді, коли повинне активізуватися творче мислення, необхідне міцне закріплення основних формул в пам'яті.

Пряма установка на запам'ятовування підвищує рівень розумової активності при роботі над засвоюваним матеріалом, ступінь її саморегуляції і самоконтролю, що значно збільшує ефект засвоєння. Цьому ж сприяє свідоме застосування раціональних прийомів мнемічної діяльності (таких, як групування, класифікація, складання плану, виділення смислових опор і т. д.). Творче мислення припускає вихід за межі наявних знань. Проте саме ці знання – опора у відкритті нового. Щоб відкривати нове, відкидати вже відоме, необхідно володіти цим старим, мати достатньо широкий осяг знань (враховуючи і їх операційну сторону), яких достатньо для руху вперед. Щоб виконати важливу вимогу розвиваючого навчання необхідно передбачити спеціальну організацію мнемічної діяльності.

У зв'язку з великим обсягом належних засвоєнню знань необхідно по можливості «стиснути», «ущільнити» їх, що можна здійснити на основі більш раннього введення узагальнених знань – теорій, законів, загальних методів розв'язування широкого класу задач. Такі знання дозволяють учням не запам'ятовувати безліч окремих часткових закономірностей, способів розв'язування, а самим на основі логічних міркувань «виводити» їх із загальних положень.

Закріпленню в довготривалій пам'яті невеликої кількості інформації, що включає найзагальніше і значущіше для подальшого оперування змістом засвоюваних знань, сприяє «накладення» цієї інформації на наочно уявлені «опори» – умовні знаки, символи, що відображають не тільки окремі елементи цих знань, але і взаємозв'язки між ними.

Таким чином, ми виділили і охарактеризували психолого-педагогічні принципи розвитку творчого мислення учнів, які виступають в тісному зв'язку між собою як необхідні умови підвищення якості навчання. Оскільки в роботі розглядаємо розвиток творчого мислення учнів саме під час навчального процесу, то виділення цих принципів необхідне для оптимального вибору методів розвитку творчого мислення в навчальному процесі.


1.2.3. Принцип чергування індивідуального і групового творчого мислення

Для того, щоб більш ефективно розвивати творче мислення треба проаналізувати, що заважає мислити творчо, а що навпаки стимулює цей процес. У літературі виділяють такі перешкоди творчого мислення.



Конформізм – бажання бути схожим на іншого – основний бар'єр для творчого мислення. Людина побоюється виказувати незвичні ідеї через побоювання здатися смішною або недуже розумною.

Цензура – особливо внутрішня цензура – другий серйозний бар'єр для творчості. Наслідки зовнішньої цензури ідей бувають достатньо драматичними, але внутрішня цензура набагато сильніша зовнішньої.

Третій бар'єр творчого мислення – це ригідність, що часто з'являються в процесі шкільного навчання. Типові шкільні методи допомагають закріпити знання, прийняті на сьогоднішній день, але не дозволяють навчити ставити і вирішувати нові проблеми, покращувати вже існуючі рішення.

Четвертою перешкодою для творчості може бути бажання знайти відповідь негайно. Надмірно висока мотивація часто сприяє ухваленню непродуманих, неадекватних рішень [10, с. 150 - 151].

Всі ці перешкоди з’являють, як при індивідуальному, так і при груповому творчому мисленні. Але аналіз психологічної літератури дозволяє стверджувати, що групова ситуація стимулює процеси знаходження і висловлення нових ідей, що є прикладом свого роду соціальної допомоги. Людина середніх здібностей може знайти майже вдвічі більше розв'язків, коли вона працює в групі, ніж коли вона працює одна. У групі вона знаходиться під впливом багатьох різних розв'язків, думка однієї людини може стимулювати іншого і т.д.

Крім того, в груповій ситуації з'являється змагання між членами групи. До тих пір, поки це змагання не викличе критичних і ворожнечих установок, воно сприяє інтенсифікації творчого процесу, оскільки кожен учасник прагне перевершити іншого у висуненні нових пропозицій.

Зі збільшенням кількості ідей підвищується їх якість. Останні 50 ідей є, як правило, кориснішими, ніж перші 50. Очевидно, це пов'язано з тим, що завдання все більше захоплює учасників групи.

Психологічно правильно, що оцінка запропонованих ідей виконується іншими людьми, оскільки звичайно недоліки власної творчості помічаються насилу.

Але виходячи з таких перешкод творчого мислення як цензура, конформізм, можна стверджувати, що групове творче мислення може й гальмувати творчий процес.

Виходячи з перешкод творчого мислення, проаналізованих в роботі для реалізації принципу чергування індивідуального і групового творчого мислення можна запропонувати цілий ряд рекомендацій як вчителям, так і учням.

І. Поради вчителям:


  1. Порадьте учням записувати всі ідеї, що приходять в голову, як хороші, так і погані. Поясніть, що якщо вони прагнутимуть висувати тільки хороші ідеї, це може привести, з одного боку, до «погіршення» потенційно плідних думок, а з іншою – до постійного відчуття незадоволеності.

  2. Попередьте учнів, що коли займаються творчою роботою, не варто розвивати критичне мислення (оцінка висловлених думок і обґрунтований висновок). Нехай вони дадуть собі більше часу на роздуми і спробують розіграти задачу, яку розв'язують, в ролях або намалювати її схему, щоб створити про неї наочніше уявлення. Порекомендуйте розмовляти вголос з самим собою і, розігруючи задачу в ролях, проходити через всі її розв'язки. Розкажіть, що завжди корисно йти за кроками відомих творчо мислячих людей і проявляти завзятість.

  3. Поясніть учням, що якщо вони хочуть мислити творчо, то вони повинні навчитися надавати своїм думкам повну свободу і не намагатися спрямовувати їх у певному руслі. Це називається вільним асоціюванням. Людина говорить все, що приходить їй в голову, яким би абсурдним це не здавалося.

  4. Розвиток творчого мислення буде ефективнішим, коли учні під час навчання в парах, групах або в колективних заняттях з цілою групою виконують функції викладача.

ІІ. Поради учням:

  1. Свідомо докладайте зусилля до того, щоб проявляти оригінальність і висувати нові ідеї.

  2. Не турбуйтеся про те, що про вас можуть подумати люди.

  3. Прагніть мислити широко, при цьому, не звертаючи уваги на заборони, що накладаються культурними традиціями.

  4. Якщо ви помилилися при першій спробі, розгляньте інші варіанти і спробуйте знайти нові шляхи.

  5. Будьте завжди відкриті для дискусії і перевіряйте свої припущення.

  6. Шукайте пояснення дивних і незрозумілих речей.

  7. Долайте функціональну фіксованість і шукайте незвичні способи застосування звичних речей.

  8. Відмовтесь від звичних методів діяльності і спробуйте пошукати нові підходи.

  9. Щоб видати якомога більше ідей, використовуйте метод «мозкового штурму».

  10. При оцінці ідей прагніть бути об'єктивним. Уявіть, що вони належать не вам, а іншій людині.

Отже, для того, щоб більш ефективно розвивати творче мислення, необхідно оптимально чергувати періоди індивідуального і групового творчого мислення.

Таким чином, виділено і охарактеризовано психолого-педагогічні принципи розвитку творчого мислення учнів, які виступають в тісному зв'язку між собою як необхідні умови підвищення якості навчання. Оскільки в роботі розглядається розвиток творчого мислення саме під час навчального процесу, то виділення цих принципів необхідне для оптимального вибору методів розвитку творчого мислення в навчальному процесі.


1.3. Методи розвитку творчого мислення учнів в навчальній діяльності

Враховуючи вище зазначені психолого-педагогічні принципи розвитку творчого мислення учнів, перейдемо до виділення способів взаємопов'язаної навчальної діяльності вчителя і учня, спрямованих саме на розвиток творчого мислення останніх. Іншими словами серед сукупності методів навчання виділимо і систематизуємо саме ті, які сприятимуть розвитку творчого мислення учнів. Проаналізувавши педагогічну і методичну літературу до цих методів віднесли: проблемні методи навчання, когнітивні методи навчання, креативні методи навчання, метод проектів, метод «мозкового штурму».


1.3.1. Методи проблемного навчання

Основна ідея проблемного навчання – побудова навчальної діяльності через розв'язування пізнавальних навчальних задач або завдань, що мають незаповнені місця, наприклад, недостатні умови для отримання відповіді. Організація проблемного навчання відбувається на основі проблемних питань, задач, завдань і ситуацій.



Проблемне питання на відміну від звичайного не припускає простої згадки або відтворення знань.

Проблемна задачаформа організації навчального матеріалу з заданими умовами і невідомими даними, пошук яких припускає активну розумову діяльність: аналіз фактів, з'ясування причин походження об'єктів, їх причинно-наслідкових зв'язків та іншого. Розв'язання проблемної задачі може мати форму словесного міркування, математичних розрахунків, пошукової лабораторної роботи.

Проблемне завдання припускає доручення або вказівку учням до їх самостійної пошуково-пізнавальній діяльності, які спрямовані на отримання необхідного результату. Проблемні завдання виконуються у формах пошуку, письменництва, винахідництва, експерименту і т.п.

Проблемна ситуація – стан розумового ускладнення учнів, обумовлений недостатністю раніше засвоєних ними знань і способів діяльності для розв'язання пізнавальної задачі, завдання або навчальної проблеми.

Структура заняття в проблемному навчанні відрізняється від традиційної і включає три етапи: актуалізація опорних знань і способів дії; засвоєння нових понять і способів діяльності; застосування їх, формування вмінь і навичок.

До методів проблемного навчання крім методу проблемних ситуацій, завдань, задач та питань відносять: дослідницький метод, евристичний та сократичний методи [28, с. 129].

Дослідницький метод. Найвідомішими є два тлумачення дослідницького методу навчання.


  1. Це метод, при якому вчитель пропонує учням самостійно «відкрити» (відкрити заново) теореми, формули, закономірності, які вивчаються.

  2. Це метод, при якому поряд з узагальненням готових знань вчитель ставить перед учнями окремі питання та проблеми, що потребують досліджень [3, с. 46].

Сократичний метод. Сократичним називають метод навчання, при якому вчитель за допомогою системи навідних питань підводить учнів до відкриття ними істини і потрібних висновків. А якщо учні на деякі питання вчителя відповідають неправильно, він за допомогою інших питань переконує їх в абсурдності таких відповідей [3, с. 43].

Евристичний метод. Природним продовженням сократичного методу є евристичний метод навчання. Так зазвичай називають метод навчання, який поєднує сократичний та репродуктивний методи, коли вчитель ставить перед учнями питання, вислуховує відповіді, уточнює та виправляє їх, але при цьому на деякі питання відповідає сам, робить деякі пояснення. В результаті маємо навчання з елементами «відкриттів» учнів, яке протікає порівняно швидко [3, с. 45].

Отже, оскільки методи проблемного навчання (метод проблемних ситуацій, завдань, задач та питань, дослідницький, сократичний та евристичний методи) відповідають специфіці творчого мислення через направленість на відкриття нових знань, то використання їх в навчальній діяльності, безумовно, сприятиме розвитку саме творчого мислення у учнів.


1.3.2. Когнітивні методи навчання

Проаналізувавши літературні джерела [9;42] виділимо методи розвитку творчого мислення в навчальній діяльності, які одержали назву когнітивні методи навчання (методи навчального пізнання). Особливістю пізнавальних методів є те, що їх застосування приводить до створення освітньої продукції, тобто креативного результату. Тому методи пізнання є також і креативними. Проте первинною метою використання даних методів є пізнання об'єкту, тому їх основна специфіка пов'язана з когнітивними, а не з креативними процесами.



Метод емпатії (вживання) означає «відчуття» людиною стану іншого об'єкту. За допомогою чуттєво-образних уявлень учень намагається «вжитися» в об'єкт, що вивчається, відчути і пізнати його зсередини.

Метод смислового бачення. Це продовження і поглиблення попереднього методу, який дозволяє їм зрозуміти (побачити) першопричину об'єкту, закладену в ньому ідею, тобто внутрішню сутність об'єкту.

Метод образного бачення – емоційно-образне дослідження об'єкту. Пропонується, наприклад, дивлячись на число, фігуру, слово, знак або реальний об'єкт, намалювати побачені в них образи, описати, на що вони схожі.

Метод символічного бачення полягає у відшуканні або побудові учнем зв'язків між об'єктом і його символом. Після з'ясування характеру відносин символу і його об'єкту вчитель пропонує учням спостерігати який-небудь об'єкт з метою побачити і зобразити його символ в графічній, знаковій, словесній або іншій формі. Важливе місце займають пояснення і тлумачення учнями створених «символів».

Метод порівняння застосовується для порівняння версій різних учнів, а також їх версій з культурно-історичними аналогами, які формулювали великі вчені, філософи, богослови, при порівнянні різних аналогів між собою.

Метод евристичного спостереження. Спостереження є джерелом знань учня, способом їх добування з реальності буття, тобто його можна віднести до евристичних методів навчання. Мета даного методу – навчити учнів здобувати і конструювати знання за допомогою спостережень.

Учні, які здійснюють спостереження, одержують власний результат, що включає: а) інформаційний результат спостереження; б) використаний спосіб спостереження; в) комплекс особистих дій і відчуттів, що супроводжували спостереження.



Метод дослідження. Учням пропонується самостійно досліджувати заданий об'єкт за таким планом: цілі дослідження – план роботи – факти про об'єкт – досліди, малюнки дослідів, нові факти – питання і проблеми, які виникли – версії відповідей, гіпотези – думки рефлексій, усвідомлені способи діяльності і результати – висновки. Подібна алгоритмізація діяльності учнів аніскільки не поменшує їх творчості.

Метод конструювання понять. Зіставляючи і обговорюючи уявлення учнів про поняття, вчитель допомагає добудувати їх до деяких прийнятних форм (не обов'язково до тих, які є в підручниках). Результатом такої роботи виступає колективний творчий продукт – спільно сформульоване означення поняття, яке записується на дошці. Одночасно вчитель пропонує учням познайомитися з іншими формулюваннями поняття, які наведені, наприклад, авторами різних підручників або інших книг.

Метод гіпотез. Учням пропонується завдання – сконструювати версії відповідей на поставлене вчителем питання або проблему. Метод гіпотез розвивається при розв'язанні прогностичних задач типу «що буде, якщо...».

Метод прогнозування. Учні прогнозують розв’язок поставленої проблеми, а через заданий час порівнюється з вірним розв’язком, проводиться обговорення результатів, робляться висновки.

Метод помилок. Даний метод припускає заміну сталого негативного відношення до помилок на конструктивне використання помилок (і псевдопомилок) для поглиблення освітніх процесів. Увага до помилки може бути не тільки з метою її виправлення, але і для з'ясування її причин, способів її виникнення. Відшукання взаємозв'язків помилки з «правильністю» стимулює евристичну діяльність учнів, приводить їх до розуміння відносності і варіативності будь-яких знань.

Метод конструювання теорій. Учням пропонується виконати теоретичне узагальнення виконаної ними роботи такими способами: 1) знайдені учнями факти класифікуються за заданими вчителем факторами, наприклад, факти про будову об'єкту, факти про його функції, факти про процеси, факти про взаємозв'язки; 2) з'ясовуються типи позицій спостерігачів, наприклад, хронологічна позиція (послідовна фіксація і опис подій), математична (досліджуються кількісні характеристики об'єкту, його форми і пропорції), образна (знаходяться виразні словесні характеристики об'єкту, його символічні риси); формулюються питання і проблеми.

Таким чином, інтерпретуючи когнітивні методи до специфіки того чи іншого навчального предмету, їх можна використовувати на різних етапах навчальної діяльності для розвитку творчого мислення учнів.


1.3.3. Креативні методи навчання

Проаналізувавши літературу [9;42] можна виділили такі методи навчання, які орієнтовані на створення учнями суб'єктивно нового для них результату – освітнього продукту , а саме креативні методи навчання.



Метод придумування – це спосіб створення невідомого учням раніше продукту в результаті їх певних розумових дій. Метод реалізується за допомогою таких прийомів: а) заміщення якостей одного об'єкту якостями іншого з метою створення нового об'єкту; б) відшукання властивостей об'єкту в іншому середовищі; у) зміна елементу об'єкту, що вивчається, і опис властивостей нового, зміненого об'єкту.

Метод «Якби...». Учням пропонується скласти опис або намалювати картину про те, що відбудеться, якщо в світі що-небудь зміниться, наприклад: всі об'ємні геометричні фігури перетворяться на плоскі.

Метод гіперболізування. Збільшується або зменшується об'єкт пізнання, його окремі частини або якості, наприклад, придумується найменше число.

Метод аглютинації. Учням пропонується поєднати не з’єднувані в реальності якості, властивості, частини об'єктів і зобразити, наприклад, обсяг порожнечі.

Метод синектики (Дж. Гордон) базується на методі мозкового штурму, різного виду аналогій (словесної, образної, особистісної), інверсії, асоціацій та інших. Спочатку обговорюються загальні ознаки проблеми, висуваються і відсіюються перші розв'язки, генеруються і розвиваються аналогії, використовуються аналогій для розуміння проблеми, вибираються альтернативи, шукаються нові аналогії, повертаються до проблеми. В цьому методі широко використовуються аналогії – прямі, суб'єктивні, символічні, фантастичні.

Метод інверсії. Коли стереотипні прийоми виявляються безплідними, застосовується принципово протилежна альтернатива рішення. Наприклад, об'єкт досліджується із зовнішньої сторони, а рішення проблеми відбувається при розгляді його зсередини.

Отже, інтерпретуючи креативні методи відповідно до навчального предмету та вибираючи оптимальні з них для розв'язання конкретної проблеми, учень може відкривати об'єктивно нове. А це й говорить про те, що це методи розвитку творчого мислення учнів в навчальній діяльності.


1.3.4. Метод проектів

Метод проектів виник в двадцяті роки XX ст. у сільськогосподарських школах США. Американський педагог В X. Кілпатрик розрізняв 4 види проектів: творчий (продуктивний), споживацький, проект рішення проблеми, проект-вправа. Основна задача проектів – озброєння учня інструментарієм для вирішення проблем, пошуку і досліджень в життєвих ситуаціях.

Основна цінність методу проектів полягає в тому, що він орієнтує учнів не на просте вивчення теми, а на створення конкретного освітнього продукту. Учні індивідуально або в групах за певний час виконують пізнавальну, дослідницьку, конструкторську або іншу роботу на задану тему. Їх задача – вирішити наукову, технічну або іншу проблему або задачу.

До організації проекту висуваються такі вимоги:



  1. Проект розробляється з урахуванням інтересів учнів. Тема проекту для всіх учнів може бути одна, а шляхи його реалізації в кожній групі – різні. Можливе одночасне виконання учнями різних проектів.

  2. Проект є значущим для найближчого і опосередкованого оточення учнів – однокласників , батьків, знайомих.

  3. Робота за проектом є дослідницькою, моделює роботу в науковій лабораторії або іншій організації.

  4. Проект педагогічно значущий, тобто учні отримують знання, будують відносини, опановують необхідні способи мислення і дії.

  5. Проект наперед планують, конструюють, але разом з тим допускають гнучкість і зміни в ході виконання.

  6. Проект орієнтований на вирішення конкретної проблеми, його результат має споживача. Цілі проекту звужені до розв'язання задачі.

  7. Проект реалістичний, орієнтований на ресурси, що є у розпорядженні [42, с. 236].

Тематика освітніх проектів може бути різноманітна. Освітній проект має структурну основу, яка відображається в його положенні або програмі: назва проекту; цитата, гасло або інша форма представлення проекту; загальна характеристика проекту; ідея проекту; цілі і задачі проекту; учасники проекту;

умови реєстрації в проекті; терміни реалізації проекту; етапи проведення проекту; умови участі в проекті (організаційні, технічні, інші); особливості проведення проекту, види діяльності учасників; форми взаємодії організаторів проекту з його учасниками і іншими суб'єктами; критерії оцінки робіт окремих учасників, всього проекту; діагностична і оцінююча група; результати проекту, їх оцінка, призи і нагороди; можливе продовження і розвиток проекту; автори, координатори, адміністратори, організатори проекту.

Назва, кількість, послідовність, зміст і стиль структурних елементів проекту формулюються на основі конкретних цілей і задач. Стиль положення про проект може відповідати основній ідеї проекту.

Таким чином, в методі проектів можуть бути використані методи проблемного навчання, когнітивні і креативні методи. В цьому методі особливо проявляється принцип групового творчого мислення, про ефективність якого ми вже зазначили.


1.3.5. Метод «мозкового штурму»

«Мозковий штурм», запропонований А. Ф. Осборном. Проаналізувавши джерела [10;46], можна стверджувати, що основна задача методу – збір якомога більшої кількості ідей в результаті звільнення учасників обговорення від інерції мислення і стереотипів. Для «штурму» пропонуються питання, що вимагають нетрадиційного рішення. Цей метод складається з таких етапів:



    1. Формулювання навчальної проблеми, обґрунтування задачі для пошуку її розв'язку. Визначення умов і правил колективної роботи. Формування декількох робочих груп по 3-5 учнів і експертну групу, яка оцінюватиме і відбиратиме якнайкращі ідеї.

    2. Розминка. Швидкий пошук відповідей на питання і задачі тренувального характеру. Мета цього етапу – допомогти учням звільнитися від незручності, обмеженості, скутості.

    3. «Штурм» поставленої проблеми. Ще раз уточнюється поставлена задача, нагадуються правила обговорення. Генерація ідей починається за сигналом викладача одночасно у всіх групах. Кожен виказує вголос свої ідеї. Забороняється критикувати пропоновані ідеї, можна тільки доповнювати і комбінувати їх. До кожної групи прикріпляється експерт, задача якого – фіксувати на папері ідеї, що висуваються. «Штурм» триває 10-15 хвилин.

    4. Оцінка і відбір якнайкращих ідей групою експертів.

    5. Обговорення підсумків роботи груп, оцінка якнайкращих ідей, їх публічний захист [10, с. 149].

Отже, в цьому методі найяскравіше проявляється принцип чергування індивідуального і групового творчого мислення учнів. Його можна використовувати при всіх методах проблемного навчання, поєднуючи з когнітивними і креативними методами.
РОЗДІЛ 2

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИКИ В ПРОФІЛЬНИХ КЛАСАХ

2.1. План проекту


Автор навчального проекту:

Прізвище, ім’я та по-батькові:

Селезньова Анастасія Сергіївна

Назва навчального закладу:

ХЗОШ № 60

Місто, село:

Харків



Опис Проекту

Назва проекту:

Золотий переріз-формула гармонії і досконалості

Основні питання:

Ключове питання:

Чи існує формула істинної краси мистецтва і природи?

Тематичні питання:

Що називають золотим перерізом?

З якими геометричними фігурами пов’язують золотий переріз?

Де в природі і мистецтві зустрічається принцип золотого перерізу?


Стислий опис:

Цей проект розрахований на учнів 10-11 класу фізико – математичного профілю. В процесі проекту учні

  • у цікавій дослідній роботі удосконалюють свої знання з тем: «Многокутники», «Відношення»;

  • вчаться використовувати комп’ютерні технології для виконання необхідних завдань;

  • шукають зв’язки математичної формули золотого перерізу з природою і мистецтвом;

  • аналізуючи одержані результати, учні роблять висновки про можливість практичного застосування знань геометрії в навколишньому середовищі.

Учні в процесі роботи над проектом об’єднуються в творчі групи.

Результатом учнівської роботи над проектом буде знаходження формули істинної краси природи і мистецтва.

Вчитель може використовувати всі принципи і методи розвитку творчого мислення, запропонованих у першому розділі, на свій розсуд.


Державні освітні стандарти та навчальні програми:

Освітня галузь "Математика"

Основною метою освітньої галузі є:



  • опанування учнями системи математичних знань, навичок і умінь, необхідних у повсякденному житті та майбутній трудовій діяльності, достатніх для успішного оволодіння іншими освітніми галузями знань і забезпечення неперервної освіти;

  • формування в учнів наукового світогляду, уявлень про ідеї і методи математики, її роль у пізнанні дійсності;

  • інтелектуальний розвиток учнів (логічного мислення і просторової уяви, алгоритмічної, інформаційної та графічної культури, пам'яті, уваги, інтуїції);

  • економічне, екологічне, естетичне, громадянське виховання, формування позитивних рис особистості;

  • навчання математичної мови;

  • формування уявлень про математичні поняття і методи як важливі засоби моделювання реальних процесів і явищ.

Основними завданнями реалізації змісту освітньої галузі в основній школі є:

  • формування уявлень про математичні поняття і методи як важливі засоби моделювання реальних процесів і явищ;

  • набути знання основних відомостей про золоті многокутники, золоте відношення.

Освітня галузь "Природознавство"

  • набуття учнями досвіду практичної та експериментальної діяльності, застосування знань у пізнанні світу.

Освітня галузь "Технологія"

  • спираючись на знання з основ наук на рівні предметно-практичної діяльності; залучення учнів до проектно-технологічної, інформаційної та дослідницької діяльності; розвиток в учнів здатності реально оцінювати свої можливості для вибору посильних творчих завдань.

Освітня галузь "Суспільствознавство"

  • встановлювати зв'язок між подіями і явищами.

Освітня галузь "Мови і літератури"

  • вироблення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (читання, говоріння, письмо) і в різних сферах спілкування (особистісна, публічна, освітня);

  • формування комунікативної компетенції;

  • формування читацької та мовленнєвої культури, творчих здібностей, культури полеміки, критичного мислення, самостійного аналізу та оцінювання прочитаного.




Навчальні цілі та очікувані результати навчання:

  • сформувати та узагальнити знання основних відомостей про золоте відношення (золотий переріз) та золоті многокутники;

  • встановити зв’язки між природою, мистецтвом і формулою золотого перерізу;

  • показати, що внутрішня гармонія вивчаємої теми є відображенням фундаментальних властивостей навколишнього світу;

  • навчити раціонально використовувати комп'ютерні засоби при розв'язанні задач, пов’язаних з опрацюванням інформації її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням і передаванням;

  • сформувати вміння здійснювати проектну діяльність за заданими умовами;

  • сформувати вміння і навички в усіх видах мовленнєвої діяльності, користуватися довідковою літературою.

Діяльність учнів:

На початку роботи над проблемою учні ознайомлюються з учительською мультимедійною презентацію, яка розкриває мету і завдання проекту.

Після цього вони:



  • об’єднуються в групи («Природа», «Мистецтво», «Геометрія»);

  • розподіляють обов’язки між членами групи (пошук матеріалів в мережі Інтернет, робота в бібліотеці, дослідження матеріалів в засобах масової інформації);

  • учні самостійно висувають гіпотезу і знаходять її підтвердження в ході обробки джерел інформації;

  • учні обговорюють отриману інформацію і систематизують її;

  • під керівництвом вчителя створюють презентацію: розробляють сценарій та зміст слайдів, створюють її в Power Point;

  • під керівництвом вчителя створюють свої публікації в Microsoft Publisher, висвітлюючи ідею ключового та тематичного питання;

  • під керівництвом вчителя складають план створення сайту та послідовно здійснюють його;

  • проводять показ презентації - звіту про виконану роботу перед класом на підсумковій конференції;

  • пропонують публікації як шкільну стінну газету;

  • аналізують відгуки про створений сайт;

  • проводять самоаналіз та самооцінку виконаної роботи.

Приблизний час, необхідний для реалізації навчального Проекту:

Всього має бути витрачено приблизно 8 уроків по 45 хвилин, плюс додатковий час для роботи кожного учня та групової роботи в комп’ютерній лабораторії чи за спільним (класним) комп’ютером.

Вхідні знання та навички:

Знати означення золотого відношення, означення многокутників та їх властивості.

Диференціація навчання:

Обдаровані учні:

Обдаровані учні очолюють роботу творчих груп, систематизують відібраний матеріал, надають консультації.

Оцінювання знань та вмінь учнів:

Оцінювання здійснюється за розробленими формами оцінювання, окремо за презентацію, публікацію, та веб сторінку. Учитель може виставити і загальну оцінку за сумою отриманих за різні види роботи балів. Методи оцінювання: спостереження, аналіз, тест.

Ключові слова:

Золотий переріз, золоті многокутники, мистецтво, природа.


2.2. Засоби оцінювання проекту

Publishen ПУБЛІКАЦІЯ

Учень________________________________Дата______



Критерії оцінювання


Само

оцінка

Оцінка

учнів

Оцінка вчителя

«Неперевершено!»

(3 бали)


«Добре!»

(2 бали)


«Задовільно!»

(1 бал)


Зміст

  • Відповідність темі













  • Раціональне співвідношення статі, оголошень, реклами.










  • Статті написані з використанням питань: Що? Де? Коли? Як?










  • Список учасників роботи. Використані матеріали, посилання










Оформлення

  • Оформлення логічне і зрозуміле










  • Елементи дизайну відповідно до теми










  • Легко читається текст










Писемність

  • Відсутність орфографічних і граматичних помилок










Всього балів










Середній бал





Power Point ПРЕЗЕНТАЦІЯ

  1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка