Щирий сміх подовжує життя Виховний захід



Скачати 309.52 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір309.52 Kb.

Щирий сміх подовжує життя

Виховний захід

Під жваву мелодію вибігають ведучі.

Ведуча. Добрий день вам, люди добрі!

Ведучий. Добрий день, люди хороші!

Ведуча:

Свято сміху в нас сьогодні:

Всіх щиро ми вітаєм вас.

І усмішок тут багато,

І красиво тут у нас.

Ведучий

На нашому святі будуть для всіх

І гумор, і танці, і пісня, і сміх.

Тож дозвольте вас вітати,

І повеселитись, й щастя побажати.

Ведуча

Користь сміху ми покажем,

Щоб проблеми нам долать.

Усмішкою вік подовжим

І не будем сумувать.

Ведучий

Від старого і малого –

Бо всі ми любим щедрий сміх,

З потворного й смішного

Посміятися не гріх.

Ведуча

Добрий сміх не б’є, не мучить,

Він на світі жити учить,

Тим і бажаний для всіх.



Ведучий

Любі гості, добрі люди!

Смійтеся на повні груди!

Ведуча. Світ сміху – це особливий світ. Це світ, у якому навіть ваші зажурені очі раптом починають сміятися. Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: «Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя».

Ведучий. Сміх – один із найсильніших захисників нашого організму від негативної дії стресу, а отже – від багатьох тілесних недуг. Під час сміху в головному мозку людини виділяються гормони щастя (ендорфіни), і ми почуваємося радісно, захищеними від усяких негараздів. Той, хто любить сміятися, хто сприймає життя іронічно, ніколи не захворіє на невроз.

Ведуча. Так, сміх і справді подовжує життя. Тут і бальзам Бітнера не треба купувати.

Сценка «Бальзам Бітнера»

Чоловік заходить в аптеку, його зустрічає жінка-фармацевт.



Чоловік. Добрий день

Жінка. Добрий день.

Чоловік. Дайте мені, будь ласка, бальзам Бітнера.

Жінка. Прошу.

Чоловік. Скажіть, а в ньому що – ноги парити треба?

Жінка. А у вас рецепт є?

Чоловік. Так, от…

Жінка. Ні, ні, ніг у ньому парити не треба, його треба в очі крапати.

Чоловік. Для чого крапати в очі. У мене ж ноги болять?..

Жінка. Правильно, на кожну ногу – до дві краплі.

Чоловік. Щось я не розумію.

Жінка. А тут нема чого розуміти. Вам укол від голови, перепрошую, куди роблять? Правильно, у м’яке місце. І ви не дивуєтесь, як ліки до голови піднімаються?

Чоловік. Ні.

Жінка. Так ось. Усе просто – крапаєте бальзам в очі, і ліки спокійно скапують до ніг.

Чоловік. То мені що – тазик треба підставляти, коли ліки будуть стікати по ногах?

Жінка. А ви поза очі не капайте, і не треба буде тазик підставляти.

Чоловік. А, зрозуміло, якщо очі заболять, в ньому треба парити ноги.

Жінка. Що ви – парити і парити… Якщо очі заболять, цим роблять клізму. А у вас що, ще й очі болять?

Чоловік. Ні.

Жінка. То чого ж ви мені голову морочите! Краще кажіть – піпетку брати будете?

Чоловік. Для очей чи для ніг?

Жінка. Повторюю, для ніг – піпетка, для очей – клізма.

Чоловік. Добре, давайте для ніг. Скажіть, а що треба робити, якщо вуха болять, чи, скажімо, є лупа?

Жінка. Якщо лупа, ноги треба парити в тазику, і довго, щоб запитання дурні в голову не лізли.

Чоловік. А вуха?

Жінка. А що – вуха?

Чоловік. Якщо вуха болять?

Жінка. Якщо вуха почали боліти, то бальзам не допоможе, це вам треба до хірурга на ампутацію.

Чоловік. Чого – вух?

Жінка. Ні, голови.

Чоловік. Це як? Як же жити без голови?

Жінка. А мені, здається, що вам однаково – чи з головою, чи без!

Чоловік. А як же я буду в очі краплі крапати, коли ноги заболять?

Жінка. А тоді треба ноги в тазику парити.

Чоловік. Ой, почекайте, щось ви мене зовсім заплутали. У вас є щось від голови?

Жінка. Вам від голови через що?

Чоловік. А через що у вас є?

Жінка. Через усе.

Чоловік. Тоді дайте мені через ніс, я ж піпетку для ніг брав.

Жінка. Будь ласка.

Чоловік. Що це?

Жінка. Аспірин «УПСА».

Чоловік. А як же його через ніс?

Жінка. Вставляйте в ніздрі і закрапуйте водою. Причому це треба робити, стоячи на голові.

Чоловік. А для чого?

Жінка. Щоб ліки в ноги не пішли.

Чоловік. Це ж треба, до чого дійшла наша фармацевтика!

Жінка. А давайте я вам ще і проносне дам. Це такий крем.

Чоловік. І що ж з ним треба робити?

Жінка. Його треба в обличчя втирати. Спробуйте, у нього запах свіжої полуниці. Не вірите? Беріть, це рекламний екземпляр.

Чоловік. І справді.

Жінка. Найголовніше – ефект моментальний.

Чоловік. Це точно. Ну добре, я пішов.

Жінка. Щасливо!

Ведучий. Усмішка і сміх – це ворота, через які в людину може потрапити багато хорошого. Вчені довели, що сміх збуджує центри позитивних емоцій, створює хороший настрій, допомагає жити, вчитися і працювати.

Ведуча. Щоб засміятись, людині потрібно напружити 17 м’язів, а щоб насупитися – аж 43! Тому веселим і усміхненим бути легше, чи не так?

Ведуча. Зовсім інакше звучить сміх народу, коли людина хороша, чесна, але в чомусь помилилась. Тоді той сміх – доброзичливий, товариський, що допомагає людині зрозуміти помилку і виправити її, як допомагають дружні зауваження. До вашої уваги…

 

Композиція «Гарна дівка»

-         Ти. Дівко, не вмієш прясти:

-         Дарма!

-         Ти не вмієш і печі топити.

-         Та дарма.

-         Ти не вмієш і шити.

-         Та дарма ж, кажу!

-         Ти не вмієш і танцювати…

-         А брешеш.



(Дівчата кидають йому хустки на голову, він втікає, звучить музика, дівчата танцюють).

-         Ти диви?! Таки вміють танцювати. (Тікає).



Ведучий. Коли людина сміється – вона здолає усі труднощі, усі негаразди. Китайський філософ Конфуцій сказав: «Скаржитися на неприємну річ – це подвоювати зло; сміятися з неї – це нищити його».

Ведуча. А давні японці, які віками змагалися з тайфунами, вулканами, численними ворогами, з бідністю і горем, не забували повторювати: «У дім, де сміються, приходить щастя». І довели світу, що це – істина!

Ведучий. Закликав бути веселим і мудрий Соломон: «Як міль – одягові і черв’як – дереву, так печаль шкодить серцю людини», - застерігав він людей.

Ведуча. Де немає сміху – там немає надії на оновлення. Де немає сарказму – там немає справжньої любові до людства. Тож давайте сміятися! Хай сміх освітлює обличчя, висміює неправду!

Сценка «На дорозі»

Даїшник. Ану, стій! Чого ти трясешся? Звичайна перевірка. (Обходить навколо велосипеда, постукує палкою по колесах). Підкачати треба було б. (Сердито). А де ще два колеса? Пропив, напевно. От як створюєш аварійну ситуацію.

Велосипедист. Вибачте, тут, мабуть, якась помилка.

Даїшник. Яка ще помилка! Це у тебе помилка на помилці. А я тільки розпочав огляд. Чому немає запасного колеса?!

Велосипедист. Мені що, його на спині возити?

Даїшник. НУ що ти, як маленький. Без запаски не можна. А як колесо спуститься?

Велосипедист. Поставлю латку.

Даїшник (передражнюючи). Латку він поставить. Ти на своєму драндулєті і до найближчої вулканізації не дотягнеш. За це, до речі, теж штраф треба платити. Техогляд давно проходив?

Велосипедист. А що, треба?

Даїшник. Ти вчора за кермо сів?

Велосипедист. Ні… 20 років уже їжджу.



Даїшник. І досі без довідки про техогляд? Ай-яй-яй, це ж який штраф треба платити!

Велосипедист. Ой, мені недобре.

Даїшник. Зачекай. А де у тебе аптечка? Що, і аптечки немає? Ну це, знаєш, - штраф.

Велосипедист. Ва…ва…валідолу не знайдеться?

Даїшник. А що, в тебе ще язик заплітається і обличчя якесь дуже вже червоне. Ану, дихни у трубочку! (Велосипедист астматично дихає). Ось тобі й маєш, ще й п’яний до всього. А я ж бачу, якось дивно ти поводишся!

Велосипедист. Я лише декілька ковтків пива випив!

Даїшник. Це справи не міняє. Платити все одно доведеться.

Велосипедист (розгублено). Як же так… Із глузду можна зійти… Вперше за 20 років – і таке.



Даїшник. Вперше чи не вперше, а відповісти все одно доведеться. Від нас не заховаєшся. 20 років, 20 років… Я може тут 30 років на цьому самому місці стою, а таких, як ти, лопухів ще не бачив. А цікаво, який у тебе кілометраж? А де спідометр? Де дошка приладів?

Велосипедист (починає божеволіти). Не знаю, мабуть, украли.

Даїшник. Непорядок. Це штраф. А-а-а! А ключ де?

Велосипедист. Який ще ключ?

Даїшник. Що означає – який? Я питаю, чому ключа нема? Машина крадена? Ну, хлопче, у тебе неприємності! Ану, вилізай із машини, руки на капот!

Велосипедист. З якої машини? Я ж на велосипеді.

Даїшник (дивиться на велосипедиста, наче вперше його бачить). Хм… дійсно, на велосипеді… Добре, проїжджай і не створюй пробок на дорозі, (навздогін), і наступного разу мені не попадайся, (до себе) а кардан у нього дійсно несправний, (за куліси) Михайловичу, а що ми вчора пила?

Ведучий. Гумор – це не просто сміх, це – сміхотерапія! Дейл Карнегі, який вчив людей мистецтва спілкування та досягнення успіху, склав таку ціну усмішці: вона нічого не коштує, а дає багато. Вона збагачує тих, хто її отримує, і не збіднює тих, хто її дарує. Вона триває лише мить, але пам’ять про неї може лишатися назавжди.

Ведуча. Гумор – добрий сміх. Він перейнятий приязню і любов’ю до людей. Жарт, дотепне слово часто впливають ефективніше, ніж будь-які повчання. А як корисно і важливо вміти посміятися із себе! Той сміх, що не ображає, а виліковує, - виховує людину.

Сценка «Не знали й не впізнали»

Син (вибігає). Дідуню! Гайда додому, і скажіть, що я зараз зі своєю класною дамою прийду. Тому нехай підготують прийом, ну там – кава, прикид, розумієте?

Дід. Розумію!

Дід. Жінко! Доню! Малий оце прибігав і казав, що з дамою прийде. Так що давай, готуй прийом – прикид.

Мама. Тату! Годі! Щось не зрозуміла, яка дама, який прикид?

Дід. Ну, я так зрозумів, що син приведе дівчину, даму, вона ніби класна, буде знайомитися із сім’єю. Готуй каву і знайди одяг відповідний, я теж пішов причепуритися.

Мама (до свекрухи). Мамо! Дайте-но швидше валер’янки! Зараз малий прийде  з дівчиною знайомити, треба встигнути підготуватись (заходить син і класна дама).

Син. Мамулю! Бабуню! Дідуню! Знайомтеся – це Юлія Ігорівна!

Мама (до свекрухи). Оце так! Таж їй, мабуть, усі 40! Ну і діла!

Свекруха. Вік – це не перешкода, закохана жінка – молодшає. Може, у них – духовна близькість. А якщо не тільки? Спробуємо з’ясувати.

Мама. Ну що ж, значить, це ви. Сідайте. І давно це у вас із Сашком?

Вчителька. Та вже, слава Богу, два роки, можна сказати – повне порозуміння з першого погляду.

Мама (до свекрухи). Обкрутила, безсовісна, з першого разу! І часто ви зустрічаєтесь?

Вчителька. Три рази здається, так, Сашо?!

Син. А після обіду?

Вчителька. А й справді – 5 разів на тиждень.

Свекруха. Ну і як він вам, може, все ж якісь незручності? Він же такий молоденький ще!

Вчителька. Ну що ви! Він у мене дуже здібний. Схоплює все з першого слова. Він – мій улюблений хлопчик.

Мама. Як! У вас щ й інші хлопчики є?

Вчителька. Аякже: Володька, Олежик і Віталік – вони усі Сашкові однолітки. Ви знаєте, що це – як наркотик, спілкуватися з такою чистою юною душею. Я віддаюся їм уся.

Свекруха. Так я і думала! Жінка її віку духовним спілкуванням сита не буде! Треба з’ясувати, які наслідки від їхнього спілкування. (До вчительки). Зараз ми вас пригостимо кавою. А може, ще чогось бажаєте?..

Вчителька. Мені б чогось солоденького.

Мама. Ну що ж, ви тут із нашим дідусем посидьте, погомоніть, а ми зараз принесемо. (До свекрухи). Ну що, бачите, солоденького їй хочеться! Он куди зайшло! Ну що ж, зараз я їй такого солоденького випишу! (Кидаються до вчительки). Знаєте що! Це вже… ну занадто!.. (Цієї миті вбігає донька).

Донька. Привіт! От і я! Ой, хто це в нас! Юліє Ігорівно! Як я вас давно не бачила. (Кидається їй на шию).

Тато і Мама. Ти її знаєш? Звідки? Давно?

Донька. Та це ж моя колишня класна керівничка, класна дама, як ми її називали. А тепер – Сашкова, вже 2 роки.

Тато і Мама. Вчителька?!! (Свекруха вмліває).

Донька. Ось що буває, коли батьки не ходять до школи і не знають учителів своїх дітей!

Ведучий. Наш український народ створив безліч жартівливих пісень, коломийок, каламбурів… У добрий час і в годину лихоліття добрий сміх не залишав наш люд. Українці вміють сміятися, створювати собі настрій, піднімати дух.

Ведуча. Бо українська душа споконвіку любила веселість, забуваючи життєві негаразди і прикрощі. А що може бути краще, як зібратися десь докупи, поспівати, пожартувати. Тож послухаймо українську народну жартівливу пісню.

Ведучий. Народний гумор особливо багато черпає із бездонної скарбниці українських сатириків Остапа Вишні, Павла Глазового, Євгена Дударя, Микити Годованця та ще багатьох інших майстрів дотепного слова.

Ведуча. Тож послухайте кілька українських гуморесок.

«Балада про цеглину»

Сидів рибалка над водою,

Скоцюрбивши спину

І на голову поклавши

Велику цеглину.

Повз нього молодичка

Бігла голонога,

Зупинилась, здивувалась:

- Вперше бачу його!

Обдивившись молодичку

За якусь хвилину,

Поклав рибалка на голову

Ще одну цеглину.

Потім тертю взяв і руба

Примостив на тім’я.

- Сідай, - каже – біля мене,

Скажи своє ім’я.

Молодичка запишалась:

- Звать мене Галина.

А навіщо вам здалася

Ще й третя цеглина?

Зняв рибалка із себе цеглину,

Поклав на травицю.

-         Якщо, - каже, - поцілуєш,

Взнаєш таємницю.

Повагалась молодичка

І рядочком сіла.

- Гаразд, - каже, - поцілую,

Скільки того діла…

І вже потім попросила:

- Відкривайте свою таємницю.

- Та яка там таємниця…

Сиджу ще з ранку –

Не клює клятуща риба,

Не йде на приманку.

Проса, каші і макухи

Витратив торбину,

А ти клюнула вже третя

На просту цеглину.

«Інтелігентна розмова»

Як це добре, громадяни,

Мати грамотних дітей!

- Яких знаєш письменників? -

Пита сина Єлисей.

- Пушкін.

- Далі.

- Гоголь.



- Далі.

- Горький, Мамин-Сибіряк.

- Далі, синку.

- Достоєвський, Лев Толстой, Гюго, Бальзак…

Єлисей зрадів:

- Прекрасно!

Ось ми вияснили так,

Що на вулиці Толстого

Я в пивній забув піджак.

«Кухлик»

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші – не мина

Жодної крамниці.

Попросив він: покажіть

Кухлик той, що скраю.

Продавщиця:

- Што? Чево?

Я не понімаю.

- Кухлик, люба, покажіть,

Той, що збоку смужка.

- Да какой же кухлик здєсь,

Єслі ето кружка?

Дід у руки кухлик взяв,

І насупив брови.

- На Вкраїні живете

Й не знаєте мови…

Продавщиця теж була

Гостра та бідова.

- У мєня єсть свой язик.

Нєкчєму мнє мова.

І сказав їй мудрий дід:

- Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має, бідна, язика,

І не знає мови.



«Картопелька»

- Почім твоя картопелька, синку мій хороший?!

- Сім копійок, - каже дядько,

На штангіста схожий.

Баба рада-радесенька:

- Звідки ти явився?

Такий совісний та добрий,

Де ти народився?

Швидко мацає картоплю

Обома руками.

- Хоч вона і дрібнувата,

Зваж три кілограми.

А той себе вище носа

Товстим пальцем стука:

- Ти що, бабо, з печі впала?

Сім копійок штука.



Ведуча. Так! Із кого б ще посміятися? Кого б не оминути своєю увагою?!

Ведучий. Шановні гості! На численні прохання, для любителів мелодрам, у нас у програмі 17836-та серія художнього фільму «Дика Роза». Ми запросили за великі гроші чудового перекладача! Тож просимо до перегляду.

Сценка «Дика Роза»

Рікардо. Буенос утрос, Розо!

Переклад. Доброго ранку, Розо!

Роза. Буенос не доброс.

Перекладач. Для кого добре, а для кого і не дуже.

Рікардо. Пініто куарне не дохло?

Перекладач. Як твоє здоров’я?

Роза. Граціє звєздато!

Перекладач. Дякую, все прекрасно!

Рікардо. Пініто хлябало, Роза!

Перекладач. Розо, дай мені трішки води.

Роза. Тутто екзіста шестьоро.

Перекладач. Зараз покличу служницю.

Роза. Кончіта!

Перекладач. Ти що, глуха?

Кончита. Сеньйоро верещало?

Перекладач. Ви мене кликали?

Роза. Так.

Перекладач. Звичайно, я кличу тебе вже 2 години.

Роза. Сеньйоро Рікардо опухло хлябало.

Перекладач. Сеньйоро Рікардо дуже хоче пити.

Кончита. Хлябало «Пепсі-кола»?

Перекладач. Дюшесу хочете?

Рікардо. Но! Хлябало унітазо.

Перекладач. Ні, простої води з-під крана.

Рікардо. Нумо де ховала Кончітте?

Перекладач. Кончито, а що у нас на вечерю?

Кончита. Пукалом, сеньйоре.

Перекладач. Горох, сеньйоре.

Рікардо. О, музико спортом карузо!

Перекладач. А давайте заспіваємо!

Усі співають. Роза Сальва – отер, Роза Сальва – отер.

Перекладач. Несе Галя воду, коромисло гнеться.

Ведуча

Сміх людський – чудесна штука.

Він – мистецтво і наука.

Він в житті і для життя.

Із потворного й дурного

Посміятися не гріх.

Добрий сміх не б’є, не мучить,

Він на світі жити учить,



Тим і бажаний для всіх.

Ведучий. У благородному місті Габрово на всесвітньо відомому будинку сатири і гумору викарбувано девіз: «Світ вцілів – бо сміявся». Безперечно, сміх дуже важливий, і ви самі сьогодні в цьому переконалися.

Ведуча. У народі кажуть: «Зі сміху люди бувають». Сьогодні наша усмішка – це усмішка сили, здоров’я, правди і моралі.

Ведучий. Ось і настав час прощатися з вами, друзі. Але ми хочемо побажати вам щирого сміху! Добрих жартів!

Ведуча. Веселих і доброзичливих друзів! Та нових дотепних вигадок і винаходів!

Усі разом. Смійтеся на здоров’я!

Сценка «У кожного свій хліб»

Кум 1. Люди! Майте совість! Змилуйтеся з каліки. Киньте хоч копійку. Бог віддасть вам гривню. О, дякую вам, пане. Он гляньте, думає, що я сліпий – кинув ґудзика.

Кум 2. Куме, тобі і ґудзик стане у пригоді. Пришиєм до штанів.

Кум 1. А, це ти, куме! А я й не впізнав.

Кум 2. Зате я тебе впізнав. Що ти тут робиш?

Кум 1. Ніби не бачиш. Індивідуальна трудова діяльність.

Кум 2. А ліцензію маєш?

Кум 1. Ні.

Кум 2. А податки платиш?

Кум 1. Тут своя податкова. Ой, дере гроші!

Кум 2. І тобі не соромно бути циганом?

Кум 1. Ми всі тепер, як цигани. Пустили нас із торбами по світу, а самі в депутати подались.

Кум 2. Де ти таке вбрання взяв?

Кум 1. Позичив на городі в опудала.

Кум 2. Але піджак ніби мій?

Кум 1. Так, я ж у твого опудала поцупив.

Кум 2. І не совісно тобі бідне опудало обдирати?

Кум 1. Хай не переживає, я йому в гуманітарні куплю кращий піджак.

Кум 2. Ну добре, ти краще скажи: а багато на день заробляєш?

Кум 1. Трохи є. Хочу іномарку купити.

Кум 2. То тобі все життя треба сидіти, аби такі гроші нажебрати.

Кум 1. А я не сам. Онде жінка грає стару і бідну, а оно свого онука загримував під циганчука.

Кум 2. То ти на сімейному підряді?

Кум 1. Хочеш, візьмемо і тебе у свою команду?

Кум 2. Ні, я в такі ігри не граюся.

Кум 1. А в які?

Кум 2. А я, куме, - рекетир. А тепер – давай сюди свій заробіток.

Кум 1. Ну ти. Куме, геть совість втратив.

Кум 2. У кожного свій бізнес. Ти собі сиди і випрощуй, а я буду рекетувати.

Кум 1. Совісті не маєш!

Кум 2. А ти маєш? Сидиш тут, здоровий, як бугай, і людей дуриш.

Кум 1. Скажи, куме, ти ж жартуєш?

Кум 2. Жартую. Зараз у країні одні жартують, а інші жебракують. Давай гроші! (Сваряться і виходять)

Ведучий. Українці завжди були щедрими на гумор і сатиру. Народні гуморески, жарти передають нам досвід цілих поколінь. Народ не шкодує барв, щоб висміяти ледарство, брехливість, невмілість. Вишукує народ їх по всіх куточках, витягує за хвіст та на сонце, і безжально шмагає сміхом. А що вже колючок у цьому сміхові – то годі й говорити.

Пісня «Усмішка»

Від усмішки хмарний день ясніш,

Від усмішки засія веселка в небі…

Поділись усмішкою щедріш,

І вона не раз повернеться до тебе.

 

Приспів

І тоді хмарки склика

В танець музика дзвінка,

І на скрипці коник грає веселіше…

Із блакитного струмка

Починається ріка,

Ну а дружба починається з усмішки.

 

Від усмішки сонячної вмить



Найсумніший дощик плакать перестане.

Сонний ліс ураз загомонить,

І заплеще, мов долонями, листками.

 

Від усмішки йде до всіх тепло:



До слона, і навіть до малої мишки..

Тож нехай, щоб добре всім було,

Мов ліхтарики, вмикаються усмішки!


 

Тепло батьківського хліба (виховний захід) - реферат українською


Виховний захід

на тему:


Тепло батьківського хліба

Мета. Ознайомлювати учнів з минулим нашого народу, звичаями нашого


краю; прищеплювати учням бережливе ставлення до хліба; виховувати повагу
до людей праці.

Обладнання. Колоски, коровай, вишивані рушники, ікони, модель печі.

(Сцена стилізована під кімнату сільської хати).

Господиня. Шановні гості! Запрошуємо вас до нашої господпи на хліб


та сіль, на слово щире та бесіду мудру.

(Пісня «Се наша хата»).

Маленькі сіни, ясна світлиця,

Всюди чистенько, чи так годиться.

Стукає в вікна груша крислата –

Се наша хата. (Двічі.)

Дубові лави, з ясеня скриня –

Білля ховає в ній господиня.

Вимиті вікна, писана стеля,

Біла постеля. (Двічі).

Трійця, Спаситель! Божа Мати,

А там Михайло, опікун хати.

Святий Микола глядить з-під ока

На нас з висока. (Двічі.)

Немов говорить: «Тіштеся діти! –

Маєте хату, є де стдіти.

За батька-матір Богу моліться

І пильно вчіться». (Двічі).

1-а дитина. Дивіться, сніп новий з’явився у нас.

2-а дитина. Невже з нового урожаю?

(Пісня «Дивувалися ліси»).

Дивувалися ліси:

Де поділися вівси?

Женчики позжинали,

Женчики пов’язали

Біленькими рученьками.

3-я дитина. А це вже, мамо, хліб з нового урожаю буде?

Господиня. Та вже ж, що так.

3-я дитина. Як пахне хліб!

Господиня. А чим же пахне хліб?

Чи знаєш ти, чим пахне хліб?

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор за рікою?

Хліб пахне працею людською!

Чи знаєш ти, чим хліб запах,

Коли жневують у степах

Твої батьки в гарячу пору?

Він пахне щастям хлібозбору.

Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Як поведуть твої брати

Зерном наповнені машини?

Хліб пахне соками земними.

Чи знаєш ти, чим хліб землі

Пахтить на вашому столі

Весною, влітку і зимою?

Хліб пахне радістю людською.

Господиня. Молодці ви в мене, діти. А хто мені скаже, звідки ж бере
початок шматочок хліба?

1-а дитина. Хліб починається з маленької зернини, яку посіяли у


теплий вологий грунт, з неї проростає рослина, яка викидає пшеничний
колосок. Влітку зерно дозріває. Потім комбайнери його збирають, а водії
відвозять на елеватор, де його провіюють і сушать.

2-а дитина. Готове зерно везуть до млина, там його мелють на


борошно. А потім з борошна на хлібозаводі печуть духмяний та поживний
хліб.

Господиня. Важка праця хлібороба. Це недоспані ночі, напружені дні,


висушені сонцем обличчя, мокра від поту сорочка.

3-я дитина.

Шануй же руки в мозолях,

Вклонися мудрим і землистим,

Які щороку на полях

Пшеницю сіють золотисту.

Господиня. Зараз на допомогу людині прийшла техніка – трактори,
комбайни, машини. А у давні часи кожен колосочок мали зібрати руки
селянина, зростити потом. Хто з вас пригадає, як раніше вирощували хліб.

У давнину поле орали волами чи кіньми. Зерно засівали вручну.

На жнива виходили всі. Чоловіки косили хліб косами, а жінки жали
серпами, в’язали у снопи, складали у копи.

СЦЕНАРІЙ ШКІЛЬНОГО СВЯТА БУКВАРЯ


(Виходять першокласники, святково одягнені).
Хлопчик 1: Є святкових днів багато
На листках календаря,
А між ними й наше свято —
Вшанування Букваря.
Дівчинка: День вітання і прощання —
Свято перших букварів,
Перша сходинка зростання
Для найменших школярів.
Хлопчик: В путь щасливу і широку
Всіх виводить перший клас,
До уроку, до уроку —
Чуєш, дзвоник кличе нас!
Дівчинка: Любі гості, мами й тати,
В нас — Букварикове свято.
Добре, що прийшли до нас
У гості в перший клас.
Хлопчик: Ми всіх гостей вітаємо
І дуже вам радіємо.
Усі вже букви знаємо,
Книжки читати вміємо.
Дівчинка: Ми всі вчимося залюбки.
Гартуємось, міцніємо.
Читаєм з захватом книжки
І про майбутнє мріємо.
(Пісня «Хмарка в небі»),
(Дівчинка сидить і читає Буквар, а збоку лежить лялька).
Дівчинка: Я кинула ляльку
Сиджу і мовчу.
Ой, ніколи гратись,
Бо літери вчу!
(Підходить до дівчинки вчитель).
Вчитель: — Оксанко, а скільки літер ти вже вивчила?
Дівчинка: — Ой, багато! Аж ЗЗ
Вчитель: — То ж на свято їх проси.
Дівчинка: — Шановні літери, ласкаво просимо на свято.
(Входять літери).
Учень: Нас 33, нас 33.
У нас міцна сім 'я,
Складаємо слова нові.
Від А до Я.
Учень: Ми мрію любимо й книжки,
Життя у нас буя.
Вчимося в школі залюбки
Від А до Я.
Учень:

Знай рідну мову і вивчай,


Вона твоя й моя,
Та перш за все абетку знай
Від А до Я.
Вчитель: Де ви, друзі, живете?
Звідкіля так дружно йдете?
Літери: І великі, і малі,
Ми живемо е Букварі.
Вчитель: Скажіть, будь-ласка, шановні літери, а чи завітає Букварик до
нас на свято?
Літери: Завітає. Тільки треба його гарно попросити.
Вчитель: То попросіть.
Літери: Любий Букварику, ласкаво просимо до нас на свято!
Буквар: Я мандрую по країнах,
Я з абеткою дружу,
І малечу, як зустріну,
Грамоти одразу вчу.
Учень: Ми літери відомі,
Ми всякому знайомі,
Але про кожну літеру
Ви знаєте не все.
Ми літери незвичні,
Ще й дуже симпатичні.
Бо кожна жарт чи віршика,
Чи казочку несе.
А. Автобус їде по селі,
Акація цвіте в саду,
А ми, зібравшися під нею,
Абетку вивчимо легку.
Б. Будинок білий біля річки,
З балконами на кожен бік:
Будують братик і сестричка,
Бо в них І тато — будівник.
В. Веселі вишні вкрили віти,
Виблискують з гущавини.
Василько ллє на квіти,
Щоб вищі виросли вони.
Г. Гриб у лісі заблудився,
Бо гіллячкою накрився.
Ґ. Голубок на ґанок сів,
Ґулю гусачок набив.
Д. Джерело дзюрчить-іскриться,
Дай водиці нам напиться.
Е. «Еі — сказала буква Е,
звір мене — не здожене!»
І, махнувши нам рукою,

махнувши нам рукою,


Е — зробилося луною.
Є. Єноти вивели гуляти
Своє єдине дитинча.
За їх сім 'єю вовк зубатий
Єхидно стежить з-за куща.
Ж. Жуки дзижчать в садочку літом,
По стежці жабка плиг та плиг!
Жоржини квітнуть жовтим цвітом,
Кружляю:, л бджоли біля них.
3. Зіна в зарослі пішла,
Зіна зайчика знайшла.
Й. й — великої немає,
й — слова на починає.
І. —Іваночку, Іваночку,
Іди посидь на ґаночку.
Ї. Їхав кіт на коні,
їв перепічки смачні.
Й. Йод в аптеці ми купили,
Його пляшечку відкрили.
«Ой! — Івасик наш ридає, —
Йод кусається, щипає/»
К. Куй, ковалику, підкову.
Коник мій поскаче знову.
Л. Лелека ластівку питає:
—Хто вище всіх птахів літає?
— Літають люди вище всіх,
На літаках своїх легких!
М. Мишко клишоногий в барлозі,
Мале мишеня у підлозі.
Н. Ніна, Нонна і Наталка
Не сварилися і змалку.
О. Осел по вулиці гаса —
Осла ужалила оса.
П. Похмуро плещуть хвилі в морі.
Пливе на північ пароплав.
І в хугу, й в шторм в морськім просторі
Він путь до пристані проклав.
Р. Рік у рік біля воріт
Риє нірку чорний кріт.
С. Спить старий сердитий сом,
Сому сниться сьомий сон.
Т. Тигреня ричати вчиться,
Тигра всякий звір боїться.
У. Уродила груша рясно,
Урожай зібрали вчасно.
Ф. Фурчить, блищить на різні фарби
Фонтан веселий у садку.
В нім водить флот, легкий та гарний,
Федорко в білім фартушку.
X. Ховрахи хотіли хліба,
Ховрахам давали рибу.
Ц. Цап до цапа в гості йшов,
Цап дороги не знайшов.
Ч. Через річку, через брід
Ходить чапля на обід,
Для маленьких чапленят
Носить чапля жабенят.
Ш. Шишка впала — не розбилась,
Шишка в трави закотилась.
Наша Шура в ліс пішла,
Але шишки не знайшла.
Щ. Ще дощ іде, періщить злива,
Щенятко вимокло, як хлющ,
JА щиглик,- щебетун щасливий.
Щебече, пурхнувши на кущ.
Ь. — Я не шість, я -— м 'який знак,
Це повинен знати всяк.
Я не літера проста,
Я пом 'якшую слова.
Ю. Юля юшку вранці їла.
Юля юшки не хотіла.
Мама просить: «Ще наллю».
Юля каже: «Не люблю!».
Я. Яструб ящірку несе,
Я — остання буква. Все!
(Пісня «Голосні звуки»).

вуки»).
(Забігає зайчик і плаче).


Зайчик: Нема вже літер, вже всі прочитані. Що робити? Я не хочу, щоб це

свято закінчувалося. Я так поспішав, але дощик мене не пускав.


Вчитель: Не плач, Зайчику-побігайчику. Сідай ось тут і відпочинь. Наше

свято ще триває і ти ще побачиш багато цікавого. («Пісня про школу»).


Зайчик: Мені дуже сподобалась пісенька. Дозвольте І мені виступити.

Діти: Просимо, просимо.


Зайчик: Звусь я Зайчик-Побігайчик.
Хочу зватись Зайчик-Знайчик.
Я вам віршик прочитаю,
Про своє життя під гаєм.
Там живеться мені добре,
Там характер мій — хоробрий.
Там я голосно сміюся.
І нікого не боюся!
Я оббігав сто доріг
І на свято я прибіг,
Бо мої малі зайчата
Хочуть літери вивчати
І просили дуже вас
Записать їх в перший клас.
Кожен Зайчик-Побігайчик
Хоче зватись Зайчик-Знайчик,
Кожен має довгі вуха,
Кожен вміє добре слухать.
Вчитель: То як, діти, запишемо зайчиків у перший клас?
Діти: Запишемо.
Зайчик: Дякую, дуже дякую! Побіжу порадую своїх зайчат! (вибігає),
(Забігає лисичка).
Лисичка: Ой, куди я потрапила?
Вчитель: На свято першокласників. Але мені здасться, що тебе не

запрошували.


Лисичка: Я Лисичка, я сестричка,
Хитрувати маю звичку.
Але тут на цьому святі
Я не буду хитрувати,
Моусу вам допомагати!
Я— Лисичка, я — сестричка,
Маю дуже гарну звичку:
Лінуватись не люблю
І за це себе хвалю/
Вчитель: Лисичко, а хіба гарно себе вихваляти?
Лисичка: Лінуватись не люблю.
Вчитель: То ти роботу любиш?
Лисичка: І працювати люблю і співати.
Вчитель: То, може, і нам заспіваєш?
Лисичка: Заспіваю, якщо попросите.
Діти: Просимо, просимо.
(Лисичка співає «Пісню про Лисичку»),
Лисичка: Ой, а квіточок зараз у гайочку багато, піду нарву! (виходить).

Учень: Ми також любимо квіти і підготували на свято абетку про них. Ось

послухайте.
1. Ми, українські діти,
Теж: любим трави і квіти.
2. З квітів не тільки букетик,
Зробимо альфаабетик.
3. Ось пригадуємо трошки:
Айстри, Барвінок, Волошки.
4. Далі пахучі Гвоздички,
Дзвонять Дзвіночки з травички.
5. Вище Бузковії грона.
Як фіалкова корона.
6. Є в нас і пишна Жорзісина,
Зірка, Іриси, Калина:
7. Пахне Любисток з алеї,
Мак, Нагідки, Орхідеї.
8. Є ще Петунії різні, Рози пахучі і ніжні.
9. Ще й синьоокі Сокирки —
Треба Тюльпанів лиш тільки
10. Гурт Чорнобривців шаліє.
Цинія й жовта Шавлія.
11. Флокси й зелені Хвощі,
Стебла купають в росі.
12. Юру від вітру боронить
Явір, що віти все клонить.
13. Зібрані нами квіти
Вам посилають привіти!
(Пісня «Ой єсть в лісі калина»).
Учень: Добрий Букварику!
Перша книжко!
Хочеться навіть поплакати трішки.
Учень: Жаль розлучатися, хоч і треба.
Ми не забудем ніколи про тебе.
Учень: Спасибі тобі за добру науку,
За паличку першу і першу букву.

ершу букву.


Учень: За перше слово, за першу казку,
За першої вчительки щиру ласку.
Учень: Ми пам 'ятатимем довгі роки
Мудрі й повчальні твої уроки.
Учень: Прощавай, Букварику, наш найперший друже.
Ми тобі дякуємо дуже
Буквар: Всі літери прочитані,
Усіх їх — 33.
Тепер всіх вас учитимуть
Підручники нові.
(Входить Читанка, Рідна мова, Математика, Світ навколо тебе).
Читанка: Я— Читанка нечитана,
Навчатиму вам клас.
Яз вами говоритиму
Про наш прекрасний час.
Рідна мова: Я не з лісу, я не з поля,
Нелегка у мене доля.
Через радість та біду
Я з віків до вас іду.
Я дитину колисала,
Батьківщину захищала.
І від роду і до роду
Зберігала.свою вроду.
Всі народи мову мають,
Всі пісень своїх співають.
Бо хто має мову рідну,
Той багатий, а не бідний
Математика: 1, 2, 3, 4, 5.
Вміють діти рахувать,
Але хто мене не знає,
Хап даремно не гуляє.
Щоби весело гулять,
Всі уроки треба знать.
Дуже точна я наука.
Вчіть мене лише на «5».
Світ навколо тебе: А де лягає соще спати,
І звідки вітер, звідки тінь,
І сніг чому такий лапатий,
І заєць такий вухатий,
Чого бджолі .дрімати пінь,
Чи справді гірша стала глина.
Від чого запашна малина,
Куди повзе рогатий жук —
Про все, малята, розкажу.
Вчитель: Дуже весело гуляти
Нам на святі Букваря,
Та прощатися із святом
Нам пора уже, пора!
Свято наше закінчилося, та спогади про нього будуть з нами усе життя.

(Звучить спокійна музика, батьки вручають дітям подарунки і т.ін.).



Українські сучасні пісні

***
Птаха


Щебетала мені птаха, щире щось, таке красиве,
І не знала, і не знала, як та пісня серцю мила.
Наспівалась, полетіла, долі кращої шукати,
Піднялась аж до хмарини, звідти пісні не лунати.
Приспів:
З висоти на землю подивилась,
Крильцями махала, не зігрілась.
Земле рідна моя! Я без тебе не я!
І до мене повернулась, це щоб я не сумувала,
І щоб пісня не забулась, та, що мати наспівала.
Не схотіла в край далекий, де завжди багато сонця,
До калини прилетіла, що біля мого віконця.
Приспів:
І співала птаха, і співала,
І піснями душу зігрівала:
Земле рідна моя! Я без тебе не я!


Прослухати пісню

***
Гілка калини


Гілка калини стука в віконце,
Я прокидаюсь разом із сонцем.
Радуйся ранку, добра людина!
Радуйся ранку, дружна родина!
Приспів:
Гори високі, ріки широкі,
Для мене єдина,
Ти моя Україна!
Дзвінкі струмочки і полонини,
Звуки трембіти, голос дівчини.
Радуйся пісні, добра людина!
Радуйся пісні, дружна родина!
Приспів.


Прослухати пісню

***
Мамина казка


Розкажи мені, матусю, казку добру,
Розкажи мені казочку свою.
Я запам’ятаю все надовго:
Голос твій і посмішку твою.
Приспів:
Там метелик золотий
Над трояндовим кущем,
А волошки синьоокі
Під зоряним дощем.
Там і радість, і тепло,
І надія, і любов.
Слухаю, а ти розказуй
Знов і знов.
Ввечорі сідає сонечко за хати,
Ти зігрій мене теплом своїм,
А коли сама я стану мати
Твою казку дітям розповім.
Приспів.


Прослухати пісню

***
Трава зелена


Трава зелена біля дому
І цвіт шипшини під вікном,
Таке все рідне і знайоме,
Що інколи здається сном.
Приспів:
Яка краса навколо мене,
Я нею дихаю й живу,
Хатинка біла, Україно,
Тебе матусею я зву.
Бабуся вранці кличуть снідать,
А я десь забарилася,
Знайшла волошки на городі,
На них я задивилася.
Приспів.
Там вітер ковилі гойдає,
Там жито, а там небокрай.
І музика така лунає,
Це може не земля, це рай!
Приспів.


Прослухати пісню

***
Хатиночка


Мій рідний край, ти поле і ставок,
І в синім небі зграї золотих зірок,
Хатинка край села, там де бабуся вік жила,
Колодязь у дворі, бузок квітучий навесні.
Приспів:
Білесенька, гарнесенька,
Хатиночка-картиночка,
Забуть тебе не можу я -
Така вже доля моя.
Мій рідний край, до тебе повернусь,
І щоб зігріть тебе, піснями пригорнусь.
З тобою разом ми, збулися радіснії сни,
Гніздо лелека в’є, а у садку бузок цвіте.
Приспів.


Прослухати пісню

***
Веснянка


Весна іде, весна гуде
Птахи летять і гомонять
З вирію знов повернулись вони
Віддані друзі весни
Приспів:
Весно, весна-красна
Ти нам співаєш пісень
І підспівує гай!
Весну, весну-красну
Ми так чекали всі,
В зелень дерева вдягай!
Весна іде, весна гуде
Струмки дзюрчать, струмки дзвенять,
Наче співають веснянку вони
Щиро, на всі голоси!
Приспів.

***
Пісня про маму


Колисає вітер, колисає
Білі, білі вишні у саду.
Я іду по стежці і здається,
Наче по дитинству я іду.
Приспів:
Посмішка щира твоя, втомлені руки,
Дай тобі Боже років щасливих життя,
Як мені гарно, коли ти, рідненька, з нами.
Хто може може бути краще від мами.
Пам’ятаю все я, пам’ятаю:
Біля хати ввечері удвох
Ми курчат маленьких годували
І лузали вистиглий горох.
Майоріє поле, майоріє,
Як в дитинстві ми по ньому йдем,
Мамина любов завжди зігріє,
З нею ми ніде не пропадем.
Приспів.


Прослухати пісню

***
ПІСНЯ ПРО МАМУ


Намалюю я матусі квітку лісову,
Намалюю сонечко, річку і траву,
Бо весела і зелена йде до нас весна,
А в її долонях чистих зоряна роса.
Посміхнулася матуся радісно мені
І навколо забриніли співи голосні.
В цей чудовий день весняний побажаєм вам,
Щоб усі на світі діти радували мам!


Прослухати пісню



Пишіть мені
Юля Турчина, м. Харків





  • Моя творчість

  • ГОЛОВНА

  • Загадки та лічилки

  • Логопедичні чистомовки

  • Абетка-логопедка

  • Вірші для дітей

  • Дайте відповідь мені...

  • Пальчикова гімнастика

  • Тлумачний словник

  • Мої пісні

  • Мої колекції

  • Приказки та прислів’я

  • Українські пісні

  • Вірші інших авторів

  • Дитячі забавлянки

  • Анекдоти жарти гуморески

  • Вишиванки

  • Українські страви

  • Логопеди

  • Знайди логопеда

  • Логопедична скарбничка

  • Особисте

  • Про мене

  • Події та новини

  • Найважливіше

  • Я можу вам допомогти

  • Я хочу...

  • Корисне

  • Пошук по сайту

  • Зворотній зв’язок

  • Мої друзі

  • Вебмайстерка мого сайту

  • Українські пісні від мого кума

  • Малюємо з моєю подругою

ЯндексДирект

Приготовить еду быстро и вкусно к Новому году. Рецепты и блюда онлайн

sreceptom.ru



  • новогодние салаты

Рецепты вкусных и полезных салатов на сайте журнала "Домашний Очаг"

www.goodhouse.ru



  • Онлайн игра "Зов Дракона"

Сражайся с ужасными монстрами в темных подземельях. Объедини светлые кланы

033.zovdrakona.ru



Стать партнёром








База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка