Секція: українська література роль колірних епітетів у циклах «кримські спогади»



Скачати 192.69 Kb.
Дата конвертації02.05.2016
Розмір192.69 Kb.


Глобинська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №3

Наукове товариство «Шукач»




Секція: українська література
РОЛЬ КОЛІРНИХ ЕПІТЕТІВ У ЦИКЛАХ

«КРИМСЬКІ СПОГАДИ» ТА «КРИМСЬКІ ВІДГУКИ»

ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Науково-пошукова робота

учениці 7 класу



Надтоки Оксани

Керівник: Галига Валентина Олександрівна

Глобине – 2014


ЗМІСТ

Вступ ................................... 3

Розділ 1. Художній світ Лесі Українки ................................... 5

Розділ 2. Роль епітетів у циклі «Кримські спогади» Лесі Українки

2.1. Епітети як художній засіб літератури ................................. 7

2.2. Семантико-стилістичні особливості епітетів у циклах «Кримські спогади»» Лесі Українки .................................9

Висновки ........................... 10

Список використаної літератури .......................... 12

Додатки:

Додаток 1. «Епітети в циклі поезій «Кримські спогади»

(укладач - автор роботи)



Додаток 2. «Колірні» епітети у віршах циклу «Кримські спогади» (укладач - автор роботи)



ВСТУП

Вивчення та дослідження творчого спадку Лесі Українки є актуальним, необхідним для правильного розуміння українського національного духу: поетеса відчула його найглибшу сутність, яка полягала в піснях, у народній поезії.


Досліджували творчий доробок поетеси багато літературознавців, зокрема: Петро Одарченко (дисертація «Стиль Лесі Українки»), Олександр Рисак  відомий літературознавець, «лесезнавець», критик, у якого основною темою наукових досліджень була творчість Лесі Українки (його  найвідоміші праці: «Животворный источник духовного вдохновения: Поэзия Леси Украинки в русских переводах» [15], «Лесин дивосвіт» [16], Анатоль Костенко, автор книги «Леся Українка» [7], Леоніла Міщенко, автор багатьох статей про Лесю, зокрема «Провісниця волі і братерства» [10; с. 6 – 24], Микола Жулинський [6] та інші.


Багато письменників теж аналізували творчий стиль Лесі Українки, зокрема: М.Рильський, Іван Франко. Слід зазаначити, що «товариші по перу» високо оцінювали творчість Лесі Українки, відзначаючи її особистісні якості: мужність, незламність, силу духу. Наприклад, Іван Франко свого часу із захопленням, із шанобливістю писав: «Говорячи про українських поетів цієї доби, може, на першім місці прийдеться поставити Лесю Українку. Це талант сильний, наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності» [19; с.519].

Стосовно вживання епітетів розглядала творчість Лесі Українки І.М.Бабій, кандидат філологічних наук, доцент Тернопільського педуніверситету. У її роботі «Семантико-естетичні особливості колірного епітета в поезії Лесі Українки» проаналізовано особливості семантики й стилістичного функціонування колірних епітетів, охарактеризовано кольоровживання поетеси, виявлено ознаки її індивідуального стилю. Для прикладу наводяться вірші «Красо України, Подолля!», «Соntra sреm sреrо».

Проте жодна робота не містить в собі дослідження поезій циклах «Кримські спогади» Лесі Українки з аналізом колірних епітетів. Вище згаданий факт обумовлює актуальність цього дослідження.

Мета дослідження – визначити епітети для вивчення їх впливу на експресивність поезії Лесі Українки.

Мета дослідження реалізується через досягнення ряду завдань:

дослідити вірші у циклах «Кримські спогади» та «Кримські відгуки» Лесі Українки


  1. проаналізувати колірні епітети;

  2. визначити найуживаніші епітети;

  3. зробити висновок про вплив епітетів на емоційне забарвлення поезії Лесі Українки.

Предмет дослідження – поезії циклу «Кримські спогади» Лесі Українки.

Об’єкт дослідження – колірні епітети.

Методи дослідження:

  1. аналіз;

  2. синтез;

  3. класифікація;

  4. узагальнення.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури, додатків.

Розділ 1. Художній світ Лесі Українки

Творчий здобуток Лесі Українки дуже різноманітний: драми, поеми, патріотична лірика, вірші-пейзажі, інтимна лірика. Народжена в родині письменниці Олени Пчілки і юриста, які багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов, перекладацької роботи, він бачив життя села, міста, церкви, літературної громади, інтелігенції. Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Узимку Косачі жили в Луцьку, а влітку – у селі Колодяжному. У близькому оточенні майбутньої поетеси були відомі культурні діячі: М. Драгоманов,   М. Старицький, М. Лисенко. Усе це сприяло формуванню в Лесі письменниці з раннього дитинства: у дев'ять років вона вже писала вірші, у тринадцять –почала друкуватись.  Серед факторів, які впливали на формування таланту Лесі Українки, була музика. Саме тому її вірші звучать мелодійно, особливої музичності надають епітети, зокрема: «вічним сном», «раннюю зорю», «таємная хвиля» («Безсонна ніч»); «кінь степовий, вільний, дикий» («Негода»); «той світ, загублений, таємний», «забутий незабутній рай надземний» («Байдари»).

Особливої уваги, на думку автора, заслуговує поезія Лесі Українки, яка присвячена морським пейзажам.

Південний краю! як тепер далеко

Лежиш від мене ти! за горами крутими,

За долами розлогими, за морем,

Що вже тепер туманами густими

Ці слова видатної української поетеси Лесі Українки з її вірша «Заспів», яким відкривається цикл «Кримські спогади», можна поставити епіграфом до всього життєвого і творчого періоду, пов'язаного з Кримом. У ранньому дитинстві, застудившись узимку на річці під час свята Водохрещі (хрещення води), Леся тяжко захворіла на страшну хворобу - кістковий туберкульоз і змушена була багато років свого життя перебувати на лікуванні в різних місцях світу. Одним із таких місць був для неї і Крим. Улітку 1890 року вона вперше приїхала на грязелікувальний Сацький курорт. Після лікування Леся разом з матір'ю вирушили в невелику подорож по півострову. Євпаторія, Бахчисарай, Севастополь, Ялта... Багато неповторних вражень одержала Леся під час цієї подорожі. Бахчисарайський палац з його знаменитим Фонтаном сліз, оспіваним багатьма поетами, Байдарські ворота на шляху з Севастополя, скромне призабуте житло рано помеpлого поета С. Надсона в Ялті... Усе це невдовзі знайде відображення у віршах «Бахчисарай», «Байдари», «Мердвен» («Чортові сходи»), «Надсонова домівка в Ялті» та ін. Потім ще до них додаються «Безсонна ніч», «На човні», «Негода» та інші вірші, навіяні перебуванням влітку 1891 року в Євпаторії. Зібрані воєдино, вони й складуть цикл «Кримські спогади».

Леся Українка прожила в Криму в цілому три роки. Дев'ятнадцятирічною дівчиною приїхала вона лікуватися на Сакський «грязевий» курорт. Незабутнє враження справили на юну поетесу безмірність і краса моря. Українка пише свій перший кримський вірш «Морська тиша». Під час морської подорожі з Евпаторії до Севастополя народився вірш «Співай, моя пісне». Відвідала Леся Українка і Бахчисарай. Поетесу полонила краса міста. Незабаром Українка виїжджає додому. На жаль, лікування грязями не допомогло. Хвороба прогресувала. У червні 1891 року письменниця знову приїжджає на лікування до Криму, до Євпаторії. Через безперервні болі писала Леся Українка мало. Після повернення додому створила цикл віршів «Кримські спогади» (1890- 1891) . В останній приїзд до Криму в 1907 році поетесою були написані вірші: «Народ до пророка», «Полярна ніч», «Хвиля». Наприкінці 1908 року Леся Українка виїхала до Грузії.

Розділ 2. Семантико-стилістичні особливості епітетів у циклах «Кримські спогади» Лесі Українки

2.1. Епітети як художній засіб літератури

Епітет є давнім образним засобом мови. О. Веселовський зазначав, що «історія епітета є історією поетичного стилю… І не тільки стилю, а й поетичної свідомості…; ціла історія смаку і стилю в його еволюції від ідей корисного і бажаного до видіння поняття прекрасного» [2, с. 56]. 

Епітет (грец. еpitheton – прикладка) – троп поетичного мовлення, призначений підкреслювати характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища і, потрапивши в нове семантичне поле, збагачувати це поле новим емоційним чи смисловим нюансом [5, с.238]. 

Л.Мацько підкреслює, що «семантична еволюція епітета значно розширила образні функції в тексті, лексико-граматичні моделі вираження. Епітет формується як образний, естетично маркований атрибут, що на лексичному і граматичному рівнях має образно-означальне наповнення, свою формально-граматичну структуру» [8, с. 340]. 

Що стосується класифікації, то це питання також висвітлюється з різних боків. Так, В. Москвін пропонує класифікувати епітети за способом позначення відповідної прикмети (метафоричний, метонімічний, зміщений), за семантичними параметрами (колористичні, оцінні), за структурою (прості, складні), за рівнем засвоєння мовою (загальномовні, індивідуально-авторські), за стійкістю зв’язків з означуваним словом (вільні, постійні; окремий різновид – антономазія), за стилістичним забарвленням (розмовні, газетні, книжні, поетичні, народнопоетичні, фольклорні), за кількісними характеристиками (ланцюжок епітетів, виделка, трійчатка), за поєднанням із фігурами повтору (тавтологічний, наскрізний). У класифікації В.Москвіна відчувається прагнення максимально повно окреслити систему різнобічних параметрів, за якими можна здійснювати розмежування епітетів не лише в художньому мовленні, а й в інших мовленнєвих стилях [12; с. 28 –32].

Тему епітетів розробляла Любов Мацько, зокрема вона досліджувала епітети в «Енеїді» І.Котляревського. Вона виділила в поемі такі групи епітетів за походженням: фольклорні, розмовного характеру, книжні та авторські, неологічні. [9]. 

При аналізуваннні епітетів циклу «Кримські спогади», була створена власна класифікація епітетів, що випливає з особливостей поезій циклу.


2.2. Семантико-морфологічні особливості епітетів у циклі «Кримські спогади» Лесі Українки

Цикл «Кримські спогади» являє собою збірку із 12 поезій. Для цього циклу характерно широке використання епітетів. Автором роботи було проведено аналіз епітетів, використаних у циклі. Усього було знайдено 143 епітетів.



Епітети за морфологічним вираженнням (частиною мови)

У ролі епітетів переважно вживаються прикметники («ясне небо, море, сонц»; «малим човенцем» («Тиша морська»). Таких епітетів переважна більшість. Причому для циклу «Кримські спогади» характерно вживання нестягненої форми прикметників:



  • «підводнії каміння» («Тиша морська» );

  • «невільная думка» («Грай, моя пісне!..»);

  • «таємная хвиля», «безсоннії ночі», «птахи нічнії», «думи страшнії», «людськеє горе», «світовеє горе», «ранню зорю» («Безсонна ніч»);

  • «темнії думи сумні», «людськеє лихо», «білії хмаринки», «Щогли тонкії», «тихую воду», «невгамовнеє серце» («На човні»);

  • «буйнії хвилі», «кривавеє тіло» («Негода»);

  • «червонії скелі», «гучні веснянії води», «скелею тяжкою», «луною гірською» («Мердвен»);

  • «краснії дари», «невидимая рука», «хвилі золотії» («Байдари»);

  • «дівча татарськеє вродливе» («Татарочка»).

Нестягнена форма прикметників притаманна для усної народної творчості, тому вірші циклу звучать саме як народні пісні. Усього таких епітетів у циклі «Кримські спогади» знайдено 30, що становить 21% від загальної кількості епітетів, що свідчить про широке використання поетесою цих епітетів. А це робить поетичні твори Лесі Українки наближеними до усної народної творчості.

Також у ролі епітетів використовуються дієприкметники («розбитий човен безталанний» («Негода»), «той світ, загублений, таємний» («Байдари»).



Епітети за походженням та вживанням

Крім оригінальних авторських епітетів, винайдених поетесою («грізні, люті вали білогриві», «розбитий човен безталанний», «чудовий сей край богоданний» («Негода»); «хуртовина грізная раптова» («Бахчисарайський дворець»), у віршах циклу вживаються і епітети фольклорного походження («тихую воду», «Ясную зорю» («На човні»), «людськеє горе», «раннюю зорю» («Безсонна ніч»), «далекій чужині», «далекій чужині» («Надсонова домівка в Ялті»).


Епітети за семантико-стилістичним значенням

Вище наведені епітети за семантикою мають особливе емоційне забарвлення. Поетеса використовує емоційно забарвлені епітетів, які передають почуття автора від описуваних картин: захоплення, милування або ж душевний неспокій. Так у вірші «Тиша морська» використані епітети надають елегійного звучання поезії, адже й сама назва передає настрій твору, наприклад: «ясне небо, море, сонце»; «країна світла»; «золотистої блакиті»; «плескотом тихим»; «хвилечка перлиста»; «малим човенцем»; «вічного проміння». Навпаки, у вірші «Негода» використані епітети, що передають неспокійний стан природи та ліричної героїні: «темний вечір»; «квиління пташині»; «лютому горі»; «морський човен, розбитий, нужденний»; «вихор південний»; «останки сумні, нещасливі»; «грізні, люті вали білогриві»; «розбитий човен безталанний»; «птаства хижого»; «чорная зграя»; «лютім ячанні»; «сильне море»; «буйнії хвилі»; «кривавеє тіло»; «нещасну країну».



Колірні епітети

При аналізуванні епітетів було помічено велику кількість «колірних» епітетів (термін Бабій А.М.). Наприклад: «вітрила білі», «білії хмаринки», «хвилі золотії».  Усього в циклі налічується 28 «колірних» епітетів (19,6%), які є назвами, кольорів, відтінків та ступенів вияву кольорів. Саме колірні епітети допомагають створити автору образну картину пейзажу, а читачам уявити ті краєвиди, які описує поет. Серед колірних епітетів у циклі «Кримські спогади» переважають світлі, яскраві: «країна світла», «вітрила білі», «золотим шляхом», «золотистої блакиті», « ясне сонце», « сріблястому сні»,» білий човник», « жовтих пісків», « хвилі золотії», «чадра біленька», «срібні, білі стіни».



ВИСНОВКИ
Цикл поезій «Кримські спогади», яка, безперечно, є витвором літературного мистецтва, являє собою цикл творів поетеси, що знаходились у тісному зв’язку з народом, з усною народною творчістю. ЇЇ вірші звучать як народна пісня: легко і невимушено, красиво і музично. Досліджуючи «Кримські спогади», була зроблена суцільна вибірка епітетів із віршів циклу (Додаток 1) та вибірка колірних епітетів (Додаток 2). Аналізуючи напрацьований матеріал, ми дійшли висновків:

  1. епітети є широковживаними засобом увиразнення мовлення у циклі «Кримські спогади»;

  2. за морфологічним вираженнням у віршах циклу серед епітетів є найбільш уживаними ті, що виражені прикметниками, що є характерним також і для народних пісень;

  3. відмічено активне застосування в ролі епітетів прикметників нестягненої форми, що є характерним для народних пісень;

  4. за походженням – велика частина фольклорні, що надає віршам музичності, простоти і зрозумілості; певну частину складають авторські, тобто «лесині», що надає своєрідного звучання поезії, але не робить її незрозумілою;

  5. за семантико-стилістичним значенням емоційно забарвлені епітети, які передають почуття автора від описуваних картин: захоплення, милування, радість, або ж душевний неспокій

  6. особливу роль у створенні настрою відіграють «колірні» епітети;

  7. при аналізі епітетів з віршів циклу «Кримські спогади» відзначаються наступні особливості:

- тісний зв’язок з усною народнопісенною творчістю;

- яскравість поезії (зорові образи – «колірні» епітети; музичність);

- емоційність поезії.
Практичне значення роботи полягає у:


  • використанні висновків і результатів в роботі гуртків мовознавства й літературознавства, роботі шкільного товариства «Шукач»;

  • ознайомленні зі змістом роботи однокласників з метою поглиблення знань з української літератури;

  • використанні матеріалів роботи на уроках української літератури при вивченні творчості Лесі Українки.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Бабій І.М. Семантико-естетичні особливості колірного епітета у поезії

Лесі Українки // http://eprints.zu.edu.ua/81/1/01bimplu.pdf

  1. Веселовский А. Из истории эпитета// Веселовский А. Историческая поэтика/ А. Веселовский. – М.: Высшая школа, 1989. – с. 42 – 58

  2. Волковинський О. Алітераційний епітет (із поетики символізму) //Слово і Час. – 2006, №12. с.28 – 34.

  3. Голуб И. Стилистика русского языка. /И.Голуб. – М., 1997. – с. 139. 

  4. Гром’як Р.Т., Ковалів Ю.І., Теремко В.І. Літературознавчий словник-довідник: Друге видання виправлене, доповнене. /Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів, В.І.Теремко. – К: Видавничий центр «Академія», 2007. – с.238.

  5. Жулинський М. Слово і доля./ М.Жулинський. – К: А.С.К., 2006. – с.146 – 179.

  6. Костенко А. Леся Українка. / А.Костенко – К: А.С.К., 2006. – 512 с.

  7. Мацько Л., Сидоренко О., Мацько О. Стилістика української мови: Підручник/ Л. Мацько, О. Сидоренко, О. Мацько. За ред. Л. Мацько. – К. : Вища шк., 2003. – 462 с.

  8. Мацько Л. Епітети у “Енеїді” Івана Котляревського // http://www.nicomant.fils.us.edu.pl/jrn/1999/j7/7.1/macko1.html

  9. Міщенко Л. Провісниця волі і братерства// Леся Українка. Твори у 4 тт. – К.: Дніпро, 1981, т. 1. – с. 6 – 24.

  10. Москвин В. Эпитет в художественной речи // Русская речь. – 2001. – №4. – с. 28 –32.

  11. Ой стелися, барвіночку. Українські народні пісні. – Видавництво «Книги – XXI, 2011. – с.320.

  12. Онопрієнко Т. Епітет як первісний троп і системоутворюючи й центр тропіки //Вісник Житомирського держ. пед. університету. – 2001. – №8. – с. 127 –130.

  13. Потебня О. Синекдоха й епітет // Потебня О. Естетика і поетика слова. – К., 1985. – с. 126 – 129

  14. Рисак О. Животворный источник духовного вдохновения: Поэзия Леси Украинки в русских переводах. / О.Рисак. – Львів: Вища школа, 1981. – 146 с.

  15. Рисак О. Лесин дивосвіт. / О.Рисак – Львів: Світ, 1992. – 184 с.

  16. Українка Леся. Твори у 2 тт. – К. : Наукова думка, 1986,

  17. Українка Леся. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975

  18. Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – К., 1984 – Т.41. – 679 c.

Додаток 1. «Епітети в циклі поезій «Кримські спогади»



Тиша морська

час гарячий полудневий;

ясне небо, море, сонце;

країна світла;

золотистої блакиті;

вітрила білі;

плескотом тихим;

хвилечка перлиста;

малим човенцем;

щире золото;

мале човенце;

золотим шляхом;

ясне сонце;

не страшні вітри;

ні підводнії каміння;

вічного проміння



Грай,моя пісне! ..

невільная думка;

пошарпані горем;

хвиля хибкая;

чайка прудкая


Безсонна ніч

таємная хвиля;

ночі темної;

дивні почвари;

безсоннії очі;

сонні кошмари;

птахи нічнії;

думки-гадки тяжкі та суворі;

думи страшнії;

хибке човенце;

людськеє горе;

світовеє горе;

вічним сном;

темному морю;

раннюю зорю;

На човні

нічко дивна;

темнії думи сумні;

сріблястому сні;

людськеє лихо;

ясне око;

ясної зорі;

білий човник;

білії хмаринки;

лебедині крила;

довгою стягою;

місяченько світло і рожеве, й срібне;

світло теє дрібне;

щогли тонкії;

корабельне місто;

серце багате;

тихую воду;

глибоко сховала;

тихе море;

невгамовнеє серце



Негода

темний вечір;

квиління пташині;

лютому горі;

морський човен, розбитий, нужденний;

вихор південний;

останки сумні, нещасливі;

грізні, люті вали білогриві;

розбитий човен безталанний;

жовтих пісків;

чудовий сей край богоданний;

кінь степовий, вільний, дикий;

серце живеє;

кров живая;

птаства хижого;

чорная зграя;

лютім ячанні;

сильне море;

буйнії хвилі;

кривавеє тіло;

нещасну країну

Мердвен

бескиди сиві;

червонії скелі;

злих духів;

чортові сходи;

гучні веснянії води;

скелею тяжкою;

луною гірською;



Байдари

дорога довга;

небі палкому;

сиві дві скелини;

потужні чари;

натури дивні;

краснії дари;

невидимая рука;

хвилі золотії;

той світ, загублений, таємний;

забутий незабутній рай надземний

Татарочка

шляхом битим;

гарячім каменистім полі;

дівча татарськеє вродливе;

молоденьке дівча;

чорнявій сміливій голівці;

шапочка маленька;

вид смуглявий;

чадра біленька;

брівок темних;



Бахчисарай

зачарований Бахчисарай;

промені злотисті;

срібні, білі стіни;

заклятий край;

дерева сріблисті;

тихий сонний рай;

винограднім листі;

тихий водограй;

чарівним спокоєм;

легкокрилим роєм;

красні мрії;

давні сни;

тонкії тополі;

давні часи

Бахчисарайський дворець

хуртовина грізная раптова;

ледве чутна мова;

оселя ся чудова;

звалища сумні;

колишні дні;

вродливі бранки;

Бахчисарайська гробниця

палкого сонця;

промені ворожі;

те каміння;

чужого краю;

Марія смутна;

палка Зарема;

бахчисарайська слава



Надсонова домівка в Ялті

смутна оселя;

в веселій країні;

горах зелених;

розкішній долині;

місця веселого;

смутний співець;

смутну оселю;

моря ясного;

гомону гучного;

бору соснового;

вітру буйного;

віттям плакучим;

безталанний поет;

вікна тьмянії;

хаті порожній;

голій стіні;

далекій чужині;

холодній країні

Додаток 2. «Колірні епітети у віршах циклу «Кримські спогади»



Тиша морська

вітрила білі;

країна світла;

золотистої блакиті;

хвилечка перлиста;

золотим шляхом;

ясне сонце;

Безсонна ніч

темному морю


На човні

сріблястому сні;

ясне око;

ясної зорі;

білий човник;

білії хмаринки;

місяченько світле і рожеве, й срібне;
Негода

темний вечір;

вали білогриві;

жовтих пісків;

чорная зграя

Мердвен

червонії скелі;



Байдари

хвилі золотії


Татарочка

чорнявій голівці;

чадра біленька;

брівок темних


Бахчисарай

промені злотисті;

срібні, білі стіни;

дерева сріблисті


Надсонова домівка в Ялті

горах зелених;



моря ясного;

вікна тьмянії.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка