Сценарій виступу агітаційної бригади «Екологічний бумеранг»



Скачати 125.57 Kb.
Дата конвертації02.05.2016
Розмір125.57 Kb.
Цюрупинська спеціалізована школа І-ІІІ ст. №4

Сценарій

виступу агітаційної бригади

«Екологічний бумеранг»

Вчитель біології Бєлоусова Н. Г.

  • Ведуча: Добрий день! Ми вітаємо всіх присутніх в цьому залі. А ви знали,що 22 квітня у всьому світі відмічають «День Землі»! Зараз у світі ведуться розмови щодо Третьої Світової війни. Але Третю Світову війну оголошено давно. Це війна людини з Природою. Людина забула,що вона є творінням природи,вона існує в природі,підкорена її законам. У цій війні вже помітна сторона,яка зазнає поразки- це природа. Природний світ гине,він гине дуже швидко… Людина уявила себе Царем. Щоб урятувати Природу,ми повинні стати добрішими,милосерднішими,людянішими. Ми запрошуємо вас на виступ агітаційної бригади «Екологічний бумеранг»

  • Учень: Щось не те в Україні,щось не все в порядку.

Сади вишневі похилились,хрущі вже мало де гудуть,

Лише жуки ті колорадські картоплю день і ніч гризуть.

Жайворонки над полями більше не співають,

Тільки одні хімікати вітри розганяють.

На городах наших огірки не родять,

Одні хмари з кислими дощами понад нами ходять.



(Звучить пісня про Україну. На сцену виходить Кум Іван у вишиванці.)

Кум Іван(зачудовано роздивляється навкруги й декламує)

Дивлюсь я на небо і думку гадаю:

Чому я не сокіл, чому не літаю?

Збоку підходить Кум Степан.



Кум Степан (посміхається): Агов! Куме,схаменіться! Подивіться на те небо. Там уже птахам місця не вистачає. Звідусіль на них бідолашних пруть літаки,гелікоптери,ракети й повітряні кулі. А ще вам,куме,в небо закортіло. Схаменіться,куме!

Кум Іван: Ой закортіло, куме Степане! Ой, закортіло! Ви озирніться навкруги! Яка довкола насолода! І ліс, і річка, і луги - прекрасна Матінка-Природа!

Кум Степан: Ось послухайте, куме, одну легенду про Матінку-Природу.

Було у матері - Природи три доньки. Одну з них звали Краса, другу-Доброта, третю-Любов. Дружньо вони жили, доньки любили свою матір, обожнювали її, піклувалися про неї, допомагали їй. Та якось серед них виникла суперечка: « А хто ж важливіший для нашої матері – Природи, від котрої з нас більше користі?»



Краса: Я найважливіша,бо роблю Природу прекрасною, неповторною, чарівною.

Доброта: А от і ні, я найважливіша! Бо є люди які не розуміють тебе – Красу, а тому часто шкодять нашій матері природі. Я же роблю людей добрими до Природи.

Любов: Найважливіша я- Любов, адже ваша краса й доброта нічого не варті без мене. Насамперед Природу потрібно любити.

Кум Іван: А ви як вважаєте, куме, хто найголовніший?

Кум Степан: Та слухайте, куме!

Краса: Звезды меркнут и гаснут. В огне облака.

Белый пар по лугам расстилается.

По зеркальной воде, по кустам лозняка

От зари алый свет разливается.

Дремлет чуткий камыш. Тишь, безлюдье вокруг.

Чуть приметна тропинка росистая.

Куст заденешь плечом - на лицо тебе вдруг

С листьев брызнет роса серебристая.

Потянул ветерок – воду морщит, рябит.

Пронеслись утки с шумом и скрылись.

Далеко-далеко колокольчик звенит.

Рыбаки в шалаше пробудилися,

Сняли сети с шестов, весла к лодкам несут…

А восток всё горит – разгорается.

Птички солнышка ждут, птички песни поют,

И стоит себе лес, улыбается.

Вот и сонце встает, из-за пашен блестит;

За морями ночлег свой покинуло,

На поля, на луга, на макушки ракит

Золотыми потоками хлынуло.

Едет пахар с сохой, едет - песню поет,

По плечу молодцу всё тяжелое…

Не боли ты, душа! Отдохни от забот!

Здравствуй, сонце да утро веселое!



Доброта. У одного селянина був великий собака. Став його собака старий і вже не міг стерегти хазяйського добра. Не захотів хазяїн дарма годувати собаку. Надумав його втопити. Поплив він із собакою на човні і узяв із собою мотузку й камінь. Далеко вони запливли. Прив ’язав чоловік камінь на шию собаці та штохнув ногою у воду. Собака зник у воді. Але раптом човен перехилився на один бік і чоловік упав у воду. Уже й сам став тонути, але раптом почув , що хтось тягне його. То був його собака. Камінь у нього розв’язався і він кинувся рятувати свого хазяїна. Вхопив зубами за сорочку й витягнув на берег. Заплакав чоловік, обійняв собаку. Соромно йому стало. До самісінької смерті годував свого рятівника.

Любов: Любіть природу вічно.е Любіть її красу. І сонце, що так світить, І блискітку – росу. Довкілля це прекрасне, Бо нам у ньому жить, І бездонне небо ясне, І кожну, кожну мить! Любіть природу палко! Не топчіть ногами фіалку. Як розоремо оцей світ вщерть, Вирок нам без війни буде – смерть.

Кум Іван: Цікаво, цікаво! А красиво то як! Кум Степан: Куме, Чи ви блекоти об’їлися, чи ще від сну не прокинулися? Де ви ту красу побачили? Давно вже тієї краси й слід простиг! Тут плакати потрібно! Кум Іван: І чого ви, куме, приперлися? Тільки настрій зіпсували. Які там біди вам вважаються? От покажіть мені хоч одну біду! Покажіть! Кум Степан: І покажу! Та й не одну. Кум Іван: Он дивіться – ліс! Ходіть покажете мені біду.

(Екологічна казка. На галявині танцюють метелики та пташки,з’являється Баба Яга, проганяє їх. )

Баба Яга: Киш! Киш! Киш! Не заважайте! Час пішов той в небуття. В іншім лісі політайте! (Метелики та пташки зникають) Як завод про неї взнав, Зараз прийде мій дружок, Зразу річку ту забрав, Ось, поставлю пиріжок, До своїх потреб пристроїв - Наварю скоріш борщу, Тут такого він накоїв! Кошу гарно пригощу! І тепер вже ця водиця Сорока: Ой, біда, біда, бабусю! Ні для чого не годиться. Баба Яга: Тихше! Аж стріляє вусі! Бачила я мертву пташку… Ну, кажи, чого волаєш? Кощій: В це повірити не важко… Сорока: Так кощій же помирає! Баба Яга:Не піднятись їй в політ… Баба Яга: Що? Того не може буть - Кощій:Ой, ой, ой! Болить живіт! Він безсмертний! Баба Яга:Зараз буду лікувати. Сорока:В тому й суть! Що ж тобі, Кощію, дати, Допомогу викликали, Щоб поставити на ноги? Всіх Лісовиків скликали, Голос за Зараз принесуть сюди… сценою:Ой рятуйте!Sos! Тривога! Баба Яга: Де ж набрався він біди? Баба Яга: Хто це зовсім там сказився? Сорока: Ось у нього і спитаєш, (Влітає сорока) І сама все швидко взнаєш! Сорока:Змій Горинич отруївся! Я ж по лісу полечу і усіх оповіщу Баба Яга:Що, шукав нові пригоди? Що у лісі небезпека десь Сорока:Ні, гуляв біля заводу! блукає не далеко!(Летить) Раз повітрям там дихнув Лісовики вносять Кощія,він стогне. Й зразу лапи простягнув - Кощій: Ох, Ягуся, помираю… Схоже, зовсім він не дише! Баба Яга: Ти ж безсмертний! Баба Яга:То несіть його скоріше! Кощій:Вже й не знаю ! Кошо, ліки ось приймай, Баба яга: Зараз я зроблю дізнання… Та на піч в куток лягай, Кощій: Глянь, які терплю страждання Триголового я буду, То ж рятуй мене скоріше… Рятувати теж від бруду! Баба Яга: Схоже, він на ладан дише, (Лісовики вносять Змія Горинича) Занедужав, бачу дуже… Баба Яга:Дорога тут кожна мить - Що болить у тебе, друже, Штучне дихання робіть! Що ж це за напасть така? (Лісовики роблять штучне дихання, Кощій: Пив я воду зі струмка Змій Горинич оживає) Баба Яга: Зрозуміло! Ну й накоїв - Змій Горинич: Що таке було зі мною? Не жилось тобі в спокої! Ой! Не можу головою Кощій: Та що я таке зробив? Ворухнути ні, одною, Я ж завжди ту воду пив! Може, побував в двобою? Баба Яга: То було поки заводу Баба Яга:У двобою… Із заводом. Не казав ніхто про воду, Дякуй нашому народу, Що у лісі споконвіку Що сюди тебе приніс. Вся збиралася у ріку й дарувала всім життя…

Кощій:Небезпечним став наш ліс! А раніше ж був як дім, Як жили ми дружно в нім: Ягоди, грибочки, квіти, Шелестять зелені віти, А як випаде роса, Все блищить – яка краса! Лісовик:Так, нас всіх ліс укривав, Всіх із радістю приймав, І метеликів, й пташок, Навіть дрібних мурашок - Всі потрібними були, Поки люди не прийшли, А тепер!(Махнув рукою) Баба Яга:Тепер завод Труїть лісовий народ! Забруднив він річку нашу, Диму стільки, що аж страшно! Змію,ти наступний раз Надягай же протигаз, Як подихати зберешся, Може, цілий і вернешся! Лісовик: Так у Змія теж є дим! Баба Яга: Не рівняй його із тим! Чистий він екологічно - Це природі нашій звично. Та Змій ним й не зловживає, Рідко полум’я пускає. Змій: Що ж я, неук? Розумію. Я сто років вже говію І нікого не палю - Бо природу я люблю! Рівновагу не порушу - То ж терпіти голод мушу, Але через цю природу Я директора заводу З задоволенням би з їв , Якби десь його зустрів! ( Пташка привела Метелика)

Пташка: Ось ,Метелик захворів - Він з квіток пилку поїв, Й крильця в нього не літають… Метелик: Ой погано, помираю! Вже не можу я літати, Любі квіти запиляти, Крильця не несуть барвисті… Баба Яга: Видно , з тим пилком не чисто! Ось аналіз я зроблю, Домішку враз встановлю. О, та тут важкі метали, Та до того ж ще й немало! Трави тут мої безсилі. Метелик: Швидше , я втрачаю сили… Баба Яга: Гей, Лісовики , за мить Ви Метелика домчіть У лікарню лісову Й швидко викличте Сову - Технологія у неї Досконаліша моєї. Часу й сил хай не жалкує І Метелика лікує! ( Лісовики виносять Метелика) Кощій: Скільки ж нам проблеми мати - Треба скаргу подавати! Змій: А на кого? Кощій: На людей - Не співає соловей , І не в’ють гнізда зорянки , Не стрічають співом ранки. Не гуляє вже звірина - То чия в цьому провина ? Змій: Й друг мій Сірий Вовк сумує, Ні на кого не полює, Каже , й так лишилось мало… Баба Яга: Видно ,і його дістало ! Я живу серед лісів З незапам’ятних часів, Але я не зустрічала, Щоб істота руйнувала Середовище своє Те, що їй життя дає ! Кощій: Треба всіх сюди збирати, Ліс наш рідний рятувати, Поки він іще вцілів Від кислотних їх дощів! Змій: Закликаємо людину Зупинитись на хвилину І замислитись над тим, Що Земля – наш спільний дім! Баба Яга: Бережіть наш ліс і річку Навіть , якщо це не звично - Досить вам все руйнувати! Змій Горинич: Разом будем зберігати І планету , і природу , Їхню неповторну вроду! Кощій: Хай течуть для нас завжди Ріки чистої води! Змій Горинич: І повітря без отрути Вільно щоб могли вдихнути , Сорока: І усі , усі комашки , І дзвінкі , веселі пташки , Лісовик: Й навіть ми , Лісовики , Будем жити залюбки. Сорока: Ми звернімось до народу : Всі: Рідну бережіть природу! Кум Іван: Та ходімо , куме , звідси. Моторошно тут. Ну, трохи втратили люди пильність , тому й сталася така неприємність у лісі. Кум Степан: А куди ж вам , куме, ще хотілося піти? Кум Іван: Ходімо , куме , до річечки. ( схвильовано). Степане, а де ж річечка? Нещодавно я тут був. Років зо два чи три тому. Такі верби росли!.. Таку рибку ловив!.. А може, ми заблукали , куме? Кум Степан: А он, куме, дивися іде учнівський загін. Ходімо запитаємо, може вони нам допоможуть! Учень 1: Вітаємо всіх присутніх у цій залі, Здоров я і добра усім бажаєм. Учень 2: Прийшли агітувати ми за природу, Щоб зберегти для нашого народу. Учень 3: Ми тільки починаємо в світі жити, А вже життя це маємо боронити. Учень 4: Ми хочемо повітрям свіжим дихать, І босоніж в травиці влітку бігать. Учень 1: Ми хочемо ловити сонця промінь, В сріблястій річці плавати без втоми. Учень 2: Ми хочемо щасливо, добре жити, Адже твої, плането, всі ми діти-квіти. ( Звучить мелодія пісні І. Білик «Країна» ) Учень 3: Для всіх на світі у нас єдина - Планета наша, Земля – країна. Учень 4: Вона яскрава, така красива, Моя планета, ти просто диво. Учень 1: Планета наша така ніжна, Але терпіння не безмежне. І людству треба схаменутись, І подивитись з двох сторін. Кум Іван: Ой, куме, досить з мене цих жахів! Давайте в якусь веселішу місцинку поїдемо, наприклад, на море. Кум Степан: На море, то й на море. Ніяк ви, куме, не вгамуєтесь. ( Куми виходять. Учні виносять на сцену плакат. На плакаті напис : «Пляж закрито! Купатися заборонено! Небезпечно для здоров я!» ) Кум Іван: Ой, і викупаємося! Ой, і відпочинемо! Кум Степан: Прочитайте-но, куме , он ту табличку. Кум Іван: Ой, Боже! І тут лихо! Тікаймо, куме, звідси в Карпати. Там душа відпочине. ( Куми виходять. Звучить пісня «Там, де гори й полонини…» Заходять куми. )

Кум Іван: От бачите, куме , тут привітно. Он красуня Говерла височіє. Піднімемося куме , на Говерлу. Подивимося на матінку Україну!

( На сцену виходить учень з папкою, читає. )

Учень: За розпорядженням голови Івано-Франківської обласної держадміністрації, масові сходження на Говерлу заборонені у зв’язку з погіршенням екологічної ситуації.

Кум Степан: Ну що, куме Іване, побачили гори? Чи не час нам додому повертатися?

Кум Іван: Ой, куме! І надивився ж я на біди природні. Ой, і праві ж ви були, куме! Що ж його тепер робити? Хтозна. Натомився я, куме. Давайте перепочинемо хоч трішки. А потім поміркуємо, що нам робити далі.

Учень ( з глобусом у руках )

Смотрю на глобус – шар земной,

И вдруг вздохнул он, как живой.

Грустит глубокая река,

Свои теряя берега,

И слышу голос я реки:

« Ты береги нас, береги» ,

И шепчут мне материки:

« Ты береги нас , береги».

В тревоге рощи и леса,

Роса на травах, как слеза,

И тихо просят родники:

« Ты береги нас, береги».
( Всі учні виходять на сцену. )

Учень: Грустная вышла сегодня прогулка, все мы расстроились не на шутку.

Учень: Вместе решили природу спасать , лесу родному всегда помогать.

Учень: В нем не сорить и траву не топтать, если пикник – за собой убирать.

Учень: Птиц подкормить и в лесу не шуметь.

Учень: В общем , родную природу беречь!

Учень: Мы – люди , мы все в ответе за природу на планете.



Учень: В ответе за листок и за травинку,

Учень: В ответе за зеленую тропинку.

Учень: За свежий воздух , голубое небо и за подснежник под пушистым снегом.

Учень: В ответе мы за дымку за горою

Учень: И за родник с прозрачною водою

Учень: Мы можем сохранить и приумножить

Учень: Давайте же природе мы поможем!

Учень: И вместо глупо сорванной травинке

Учень: Посадим деревце мы на тропинке

Учень: Не будем загрязнять родную речку



Учень: Пусть на планете жизнь продлится вечно!



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка