Сценарій «Вишитий рушник»



Скачати 38.46 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір38.46 Kb.
Сценарій «Вишитий рушник»
Вед. Пасіченко Б.: Вишивкою ніжною, на білім полотні,

Вишивала щастя й долю, мамо ти мені.

Кольорами ясними, всі лягли нитки,

В кожнім своїм хрестику, усміхнешся ти.

Скільки серця, й радості, вишивці дала,
Вед. Безверха У.: Щоб щаслива донечка, й радісна була.

Щоб життя веселкою, між роками йшло,

Щоб квітками й зеленню, вмаяне було.

Враз з очей скотилася, дивная сльоза,

Ось уже й покрилася, у доньки коса.

І рушник весільний твій, дорогий до болю,

З вишитими буквами: «На щастя і долю…».
Вед. Пасіченко Б.: Одвічними символами в Україні є хліб і рушник. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу. Ще з язичницьких часів в Україні прижився звичай прикрашати стіни своєї оселі вишитими рушни¬ками, на кінцях яких вишивали символи-обереги. Обереги, як і узори на рушниках, дуже різноманітні та обов'язково мають бути неперервними. Часто це вишиті чоловічки, що немовби взялися за руки й не пускають злі чари.
Вед. Безверха У.: Жодне родинне свято в українському селі не обходилось без рушника. Тчуть їх і вишиваюь досі. Рушник пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Це ознака великої любові й незрадливості.

Вед. Пасіченко Б.: Слово надається начальнику відділу освіти, молоді та спорту

Нововоронцовської районної державної адміністрації

Тетяні Михайлівні Фоменко
Вед. Безверха У.: Приходила людина в життя – і зустрічали її рушником. Мати ще до народження дитинки готувала «рушник долі». Для хлопчика вишивали на ньому дубові листочки, щоб мужнім і сильним був син, а для дівчинки – калину, щоб була гарна, як калина. Цей рушничок після народження клала мама під подушечку дитині.

З ним несли дитину хрестити, на ньому благословляла мати сина чи доньку на одруження. Цей рушник берегли все життя.


Вед. Пасіченко Б.: Мистецтво вишивки виникло дуже давно. Передавалося від однієї майстрині до іншої. Про існування вишивок на території сучасних українських земель у давні часи свідчать стародавні історики, зокрема Геродот, та різні матеріали археологічних розкопок. У могилах перших століть нашої ери були знайдені залишки бавовняного одягу, прикрашеного багатоколірними нашивками. Найстарша датована пам’ятка української народної вишивки – фрагмент рушника 1673 р., який відзначається багатством візерунка та високою технікою виконання.
Вед. Безверха У.: У наш час традиція вишивати рушники зберігається. Є майстри і в нашому селищі, які присвятили своє життя мистецтву вишивки.
Вед. Пасіченко Б.: до слова запрошується Сокол Людмила, учениця Нововоронцовської ЗОШ №1, член Малої академії наук України, яка займається науково-дослідницькою роботою, досліджує мистецтво вишивки Нововоронцовщини.
Вед. Безверха У.: Традиції виготовлення й вишивки рушників передавалися від покоління до покоління, таким чином поступово сформувалися певні усталені ознаки українського рушника. Проте кожен регіон має свої відмінності як у формі, так і в способі розташування орнаменту (величина, характерні особливості мотивів та їх укладання на площині композиції, колорит тощо). Загалом вишивку на рушниках можна умовно поділити на орнаментальні та сюжетні композиції. Безліч рушників для прикрашення оселі, для хліба на столі, для побутового використання вишивали орнаментом.

Вед. Пасіченко Б.: Сюжетні композиції найчастіше з'являлися на рушниках, що використовувалися на різних урочистих подіях. На тих, якими в церкві зв'язували руки молодим, часто можна зустріти пару голубів, що задивилися один на одного коло квітки барвінку. А на тих, на які клали весільним батькам калачі, найчастіше були вишиті одна біля одної дві квітки, оскільки пара була нерозлучною. Для зустрічі молодої в молодого - по краях відра на коромислі, для того щоб доля була повною.
Вед. Безверха У.: На рушнику, яким накривали дзеркало при померлому в хаті, вишивали і хрест, щоб смерть ще когось не забрала з хати. Є й не вишиті, навіть відбілені рушники з цупких ниток. Такі рушники мали побутове призначення, слугували для витирання рук, обличчя, тіла й називалися утирачі. Гостеві завжди подавали окремий утирач, зливали на руки воду, показуючи свою повагу до нього. Не відбілювали й стирачі - рушники для витирання столу, лавок, посуду. З утирачем ходили доїти корову, ним накривали хліб чи діжку з тістом. Такі рушники могли прикрасити або непишним візерунком, або витканими кольоровими смужками, мережками.
Вед. Пасіченко Б.: А гордістю кожної родини були божники (або покутники) - рушники для образів. Для них брали найкраще тонке полотно, гарно вибілене. Український народ для кожного окремого життевого випадку створив особливу вишивку й особливий узор, ніби людська доля вишивається на рушнику різними кольорами.

Вед. Безверха У.: Сьогодні в Україні відбувається відродження народних християнських обрядів і звичаїв, пов'язаних із народженням і смертю людини, створенням нею сім'ї, вихованням дітей. I наше покоління теж сприймає рушник як символ материнського благословення та любові, як символ рідної оселі, родини. I нині рушник пов'язує кожну людину з її особистим історичним минулим.
Вед. Пасіченко Б.: Шануєте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату.



То обереги від біди.

Шануєте, друзі, рушники,


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка