Сценарій виховного заходу з досвіду роботи вчителя початкових класів



Скачати 132.44 Kb.
Дата конвертації16.04.2016
Розмір132.44 Kb.
«Талант у землю не ховай,
його цінуй та розвивай»
(Сценарій виховного заходу)


З досвіду роботи

вчителя початкових класів

Березанської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів №2

Ятченко Лариси Миколаївни


2013-2014 н.р.
Мета : довести учням ідею неповторності й унікальності кожної особистості; наголосити, що кожна людина наділена талантами; обговорити шляхи розвитку талантів; допомогти усвідомленню відповідальності за розвиток власних здібностей, талантів; розвивати творчу акторську майстерність дітей; виховувати гуманне ставлення до людей з обмеженими можливостями.

Обладнання: папки з творчими роботами дітей, атрибути до казки та сценок (дитяче ліжко, іграшковий кінь-гойдалка, сигнальні картки, дитячий посуд, веретено, газета, в’язальний гачок, кошик з горіхами), музичні записи ( «Diamonds»(-), «Танок маленьких лебедів»).

Хід заняття

І.Організаційний момент.

Учитель: Дорогі діти, я дуже хочу, щоб сьогодні у всіх вас був гарний настрій, бажання проявити власну творчість, бажання розвиватися, сприймати нову інформацію. А для того, щоб всі ми отримали заряд енергії на весь час нашого заходу пропоную подарувати один одному посмішку (посміхніться мені, гостям, один одному).

II. Основна частина.



1.Повідомлення теми, мети заходу.

Учитель: Тепер можна сміливо приступати до роботи.

Ми вже знаємо, що Указом Президента України 2013 рік оголошено Роком дитячої творчості. А оскільки цей рік уже наближається до кінця, то, ніби підсумовуючи його, ще раз хочеться підкреслити, що ми теж діти творчі і талановиті. Тому тема нашого заходу звучить так: «Талант у землю не ховай, його цінуй і розвивай».

Сьогодні ми поговоримо про таланти, вияснимо чи кожна дитина творча, талановита, визначимо, що необхідно для розвитку власних здібностей, талантів та, звичайно, покажемо деякі з них.

2. Розповідь з елементами бесіди.

- Але перш за все, давайте з’ясуємо, що ж означає саме слово «талант».

- Діти, як ви думаєте, що таке талант? Відповіді дітей.

Учитель:

Талант – таке обдарування, яке дає змогу людині на високому рівні виконувати певну діяльність і отримувати значущі результати в ній. В народі кажуть, що талант - це Божий дар.

- А чи кожна людина володіє якимось талантом?

- Можливо, деякі люди його зовсім не мають? Як ви гадаєте?

Відповіді дітей.



Учитель:

Насправді, діти, кожна людина наділена різноманітними талантами: хтось має гарний голос і співає, хтось пише чудову музику, а хтось її виконує; хтось, маючи хист до слова, розповідає про красу цього світу, а хтось, володіючи пензлем і фарбами, відтворює цю красу у своїх картинах. Хтось має талант лікаря, вчителя, архітектора. Хтось вміє смачно готувати, хтось робити чудові зачіски, а хтось, можливо, де б не опинився, вміє дарувати радість оточуючим. Разом, слугуючи своїм талантам, люди слугують один одному, допомагають робити цей світ кращим і добрішим.

Всі ми знаємо, що серед нас живуть люди, які з різних причин – в результаті нещасних випадків, хвороби або від народження мають певні вади, це - інваліди. Вони є членами нашого суспільства, і так, як і інші, радіють, навчаються, займаються спортом, працюють. І в них теж є таланти, вони люблять і вміють творити, вони серцем відчувають красу і надзвичайно цінують величезний Божий дар –життя! Тому, мабуть, більше ніж інші намагаються як найповніше розкрити усі свої здібності.

Дівчинка, яка не може малювати руками, але вона малює ногою;

людина, яка у інвалідному візку сходить на Говерлу;

люди, які танцюють бальні танці у інвалідних візках;

людина з паралізованою рукою вишиває;

люди, яким не дано побачити навколишню красу, оспівують життя...

Таких прикладів є чимало. І ми повинні з повагою відноситися як до таких людей вцілому, так і до їхніх досягнень, адже вони їм так важко даються.

Але, нажаль, іноді буває так, що людина, хоч і нічим не обділена, та не хоче прислухатися до себе, до своїх здібностей, не плекає того дару який має, ніде не проявляє і не розвиває його. Про таких людей говорять, що вони свої таланти заривають в землю, тобто не цінують і не використовують.

- Давайте поміркуємо чому вони так роблять?

- Які риси характеру їх до цього спонукають?

Відповіді дітей.

Так, це характерно людям байдужим, ледачим. Адже щоб бути в чомусь талановитим - необхідно обов’язково цінувати свій дар і працювати над його розвитком. І чим більше дарів має людина, тим більше зусиль вона має докласти, щоб виплекати їх, щоб мати з них користь як для себе так і для інших. Так ще й для інших. Адже було б досить дивно, якби композитор, створивши унікальну музичну річ, заховав її подалі від людей, а сам кожного вечора награвав би її тільки для власного задоволення. Або письменник писав лише для себе, чи художник, який малював би картини і нікому їх не показував. Тому, кожна людина повинна пам’ятати, що вона просто не має морального права ховати свої таланти, а, навпаки, повинна розвивати їх та дарувати іншим.



3. Гра «Впізнай талант».

-Діти, а зараз ми перевіримо, які таланти та здібності маєте ви? Я буду читати речення, а будете сигналізувати хлопком, якщо це стосуватиметься вас.

- Вмію гарно малювати.

- Вмію красиво співати

- Вмію добре танцювати.

- Вмію робити красиві речі своїми руками.

- Вмію добре грати в футбол.

- Вмію смачно готувати.

- Вмію добре плавати.

- Вмію дружити.

- Вмію писати вірші, казки, розповіді.

4. Представлення проекту .

1). Історія виникнення.

Це, звичайно не всі «вмію», які є в нашому класі.

Адже тут зібрались діти старанні і талановиті. За браком часу ми не можемо ні вислухати, ні показати таланти кожного. Але, недаремно на останнє моє речення було так багато хлопків. Сьогодні ми маємо можливість представити нашим гостям нашу спільну творчість, наш творчий проект, над яким ми працюємо ще з 2 класу. Називається він « Наш клас має таланти». Цей проект був започаткований з метою активізувати цікавість учнів до читання; сприяти розвитку їх творчого потенціалу; допомогти обдарованим дітям у здійсненні перших творчих кроків. Кінцевим продуктом проекту бачимо збірочку творів дітей, зібраних з 2 по 4 клас, яку ми хочемо представити батькам на випускному святі, а найкращі з них ще й опублікувати в місцевій газеті.

Навчаючись у 2 класі на одному з уроків читання ми вчилися складати рими. Це заняття так захопило дітей, що вони і в позаурочний час грали в «слова», римували, а в декого виходило щось схоже на віршики. І тоді в мене виникла думка створити проект, в рамках якого кожна дитина, яка забажає, зможе спробувати себе в ролі маленького поета чи письменника.

Діти захопилися моєю ідеєю, уважно прислуховувались до порад, вчились спостерігати, підмічати різні цікавинки довкола, пробували передавати це у віршиках , коротеньких розповідях. .Особливо подобалось складати якісь переплутанки, небилиці. Було багато невдалих спроб , але було багато і таких, що постійно поліпшувались. Звичайно, не всі діти брали однакову участь. Хтось писав частіше, хтось рідше, хтось взагалі не виявив такого бажання, але в 3 класі робота знову продовжилась. Цікавою новинкою стало спільне складання сценок до тих прислів’їв, які зустрічалися в читанці, адже ми зрозуміли, що прислів’я краще пам’ятати, коли їх в сценках обіграти. Зараз до вашої уваги пропонуємо кілька таких коротеньких сценок, які ми разом склали і обігрували під час уроків, щоб краще запам’ятовувати прислів’я.

2). Виконання сценок.

Додаток 1.
3).Представлення методики Джанні Родарі.

Особливо, так би мовити злет творчої фантазії у дітей відчувся наприкінці 3 класу після того як на одному з уроків позакласного читання ми познайомились з творчістю італійського казкаря Джанні Родарі. Крім того, що він писав казки, вчителював, він усе своє життя присвятив розвитку творчості в дітей не лише дітей. Він вчив людей жити щасливим творчим життям мислячої людини. Джанні Родарі вважав, що навіть якщо дитина не збирається в майбутньому стати поетом, композитором чи художником, то все одно залучення її до творчості дарує дитині багато чого істинного, необхідного, важливого.

В нього була своя методика складання казок, яку будь хто може використовувати для розвитку своєї творчості.
- Діти, давайте пригадаємо які способи складання казок пропонував Джанні Родарі?

Відповіді дітей.

Ознайомившись з цими методиками, прослухавши приклади таких казок, діти захоплено взялися творити. Не можна сказати, що в усіх це виходило, але спробував себе у ролі казкаря кожен учень. А, прочитавши розділ «Читанки» «Із скарбниці казкарів світу» в нас виникла ідея створити спільну казку, використавши методику «Салат казок».Тобто ми об’єднали всіх героїв вивченого розділу в одну нову казку. Яку ми зараз із задоволенням представимо вашій увазі.

4). Постановка казки «Спляча красуня на новий лад».

Додаток 2.
111. Підсумок заходу.

Учитель: Навіть казка нам показала, що кожен з нас має талант і таланти у всіх нас різні, і у різній кількості.

Але який би то талант не був, ми не маємо права про нього забувати, а навпаки повинні цінувати і розвивати його (мають сказати діти).

Було б дуже добре, якби кожен з вас, діти, поки ви ще маленькі, вчилися шукати їх у себе. Пізнавайте себе, прислухайтеся до своїх здібностей, пробуйте себе у різних видах діяльності (беріть участь в різноманітних гуртках, в спортивних змаганнях, будьте активними в шкільних святах, намагайтеся завжди до всього підходити творчо).

Це дасть вам змогу в майбутньому чітко знати, що вам ближче, що у вас краще виходить, ви зможете правильно обрати свій професійний шлях, займатися улюбленою справою, яка приноситиме задоволення вам та користь іншим.




Додаток 1

«Прислів’я краще пам’ятати, коли їх в сценках обіграти»
(Сценки)

***


- Скажи, Васильку, як звертатись треба до мами й тата, дідуся й бабусі, до друзів вірних і до вчителів, до всіх людей за різних ситуацій? Які слова вживати потребу бачиш ти?
- Звичайно чемні, ввічливі, хороші. Але навіщо їх придумали багато? Попробуй но тепер усі завчить. Хватило б і одного.
- Ну що ти, друже, одного зовсім мало. Тут як не крути, а слово чемне, кожному приємне і в кожній ситуації своє.
***

- Мамо, застели мою постіль!

- Мамо, допоможи одягнутися!

- Мамо, зроби мені зачіску!

- Мамо, налий чаю!

- Мамо, склади портфель!


- Доню, втрутився тато, - а тобі не соромно усі свої обов,язки перекладати на маму?
- Ні, адже я ще маленька.
- Бджола теж маленька, а й та працює.
***
- Онучку, а що це ти робиш?
- Ой, дідусю, не питай! Горіхи збираю. Мама наказала назбирати повний кошик, але я ще й половини не назбирав. Ця робота для мене заважка!
- Ех, онучку, запам’ятай: не важка робота, коли є охота.

***

- Матусю, а де ти була так довго?


- На роботі був дуже важкий день, тому і затрималась.
- То ти напевне стомилася?
- Є трішки, але я хвилинку відпочину і приготую вам вечерю.
- Не турбуйся, рідненька, вечеря вже зварена, в хаті прибрано, господарство доглянуте. Ми ж у тебе молодці?
- Так, дійсно молодці! І навіщо той клад, коли в сім’ї лад.
***

- Мамо, а чому всім дітям необхідно ходити до школи?


- Щоб розуму набиратися.
- А навіщо людям розуму набиратися?
- Щоб вирости освіченою людиною.
- А навіщо та освіта потрібна? Невже не можна без неї?
- Та можна, але що знати і вміти, того за поясом не носити, але воно помагає нам краще жити.
***
- Мамо, а чому весною трава зелена-зелена?
- Тату, а чому руль у машині спереду, а не ззаду?
- Андрійку, а чому сонце на небі забирається так високо, що його не дістати?
- Бабусю, а чому у нашої кози є роги?
- Дідусю, а чому курі так рано лягають спати?
- Дмитрику, від твого «чому» уже у вухах дзвенить. Це в тебе якась нова гра чи що?
- Та ні, просто вчителька вчора казала, що хто багато питає, той багато знає.

Додаток 2
«Спляча красуня на новий лад»
(Казка )

В кожній казці, чи то на щастя, чи то на біду, завжди діють якісь чари. Не оминули вони і 15-літню красуню королівну, яка вколола собі палець веретеном і вмить впала на ліжко, занурившись у столітній сон.

Спала вона міцно і солодко, і навіть, бачила цікаві, кольорові сни. Їх було безліч, але останній був чи не найдивніший.

Наснилася їй неймовірна заморська країна, яка звалася Україною. Люди в ній були красиві і сильні, розумні і талановиті. І вирішили вони влаштувати конкурс, який мав назву «Україна має талант».

Людські потоки, мов ріки, спливали у дивовижне місто Київ, яке було в тій країні головним. Там вони мали змогу показати свої таланти, на які були дуже багаті, і заробити на цьому великі гроші. Адже на переможця чекала неймовірна винагорода-цілий 1000 000 чарівних гривень.

Захотілося і Сплячій красуні випробувати себе в такому конкурсі. Але самій податися туди було якось боязко, незвично. І королівна вирішила запросити у подорож своїх казкових знайомих : Кота у чоботях, Піноккіо, Іванка з вірним другом Горбокоником та Карлсона з Малюком. Вони з радістю погодилися, дістали килим літак і полинули на кастинг.

У великому залі було велелюдно. Величезна сцена манила своїм сяйвом і блиском, віщуючи близьку перемогу. Але три крісла, які стояли прямо перед сценою неймовірно лякали учасників. Адже в них мають сидіти судді, які і вирішуватимуть кому віддати винагороду.

Тож конкурс «Україна має талант» розпочато.


- Доброго дня. Я Ігор Кондратюк - відомий продюсер, а нині суддя конкурсу.
- Здрастуйте. Я - Слава Фролова – телеведуча, суддя.
- Привіт! Впізнали? Я - Влад Яма – відомий хореограф, суддя.
- Ну і який конкурс без ведучої? Завжди ваша Оксана Марченко.
- Ласкаво просимо учасників на сцену!
Марченко:

- Знайомтесь, перший учасник – Кіт у Чоботях!



Кіт:

- Доброго дня!



Марченко:

- Здрастуйте! Дозвольте зробити вам комплімент, у вас дуже гарні чоботи.



Кіт:

- Дякую.


Кондратюк:

- Так, чоботи справді гарні, а як з талантом?



Слава:

- Хто ви? Звідки? Що покажете?



Кіт:

- Я – неоціненна спадщина одного мірошника, яку він залишив для найменшого сина. Завдяки моїм численним талантам той з бідного нещасного юнака перетворився на вельможного пана – Маркіза Карабаса. Тож я – талановитий чарівник. І сьогодні буду показувати вам фокуси.


Показує фокус – жарт
Кондратюк:

- Від мене вам «ні» - це несерйозно.



Яма:

- Несерйозно але незвично, цікаво. Кажу «так».



Слава:

- Це смішно. «Так».



Кіт:

- Дякую. До побачення.


Марченко:

- Зустрічайте другого учасника. Це казковий герой – Піноккіо.



Піноккіо:

-Здрастуйте!



Марченко:

- Вітаємо вас! Пане, а чому це у вас такий довгий ніс? Це справжній чи пластика?



Піноккіо:

- Ображаєте, пані! Це моя справжня дерев’яна гордість! Шановні судді, завдяки тому , що мій носик такий довгий, я часто суну його куди не слід. Але це, нажаль, не талант, це мій недолік. А талант у мене в іншому: я вмію красиво і каліграфічно писати.


Яма:

- Та хіба ж це талант?



Слава:

- Он у 3-Б класі Березанської школи №2 всі учні вміють красиво і коліграфічно писати, та вони ж не прийшли на сцену.



Кондратюк:

- Талант, юначе, це дещо інше.



Піноккіо:

- Та ні- ні, ви мене не так зрозуміли. Я вмію красиво і каліграфічно писати носом. Ось подивіться ( виводить носом «талант»).


Судді:

- Непогано. Так, так, так.



Марченко:

- Третій учасник…Ой та їх двоє. Будь ласка представтесь.



Іванко:

- Доброго дня! Мене звуть Іваном, а це мій вірний друг Горбоконик.


У мороз мене зігріє

Влітку холодом обвіє

В голод хлібом покріпить

В спеку медом освіжить.


Слава:

-Коник, звичайно, чудовий. А чий талант нам потрібно оцінити, ваш чи його?



Іванко:

- Наш спільний. Адже ми в парі виконуємо різні трюки, смертельно-небезпечні номери. Горбоконику, покажи но свою вдачу: стрибай, лети, крути, верти! Та не так, дужче, швидше!

- Що за лишенько? Вибачте, шановні судді, мабуть він сьогодні не в дусі.

Яма:

- Ну що ж, ми не хочемо вас образити, та вам від нас : ні, ні, ні (3 «ні»).



Кондратюк:

- Прийдете наступного разу.

Виходить, розвівши руки.
Марченко:

- Шановні судді, учасників під №4 теж двоє.

Та я бачу, що їх і представляти не треба(кружляють).

Кондратюк(знімаючи окуляри):

- Я не помиляюся ? Це той самий Карлосон, що живе на даху, а з ним Малюк?



Карлсон і Малюк:

- Так, це ми.



Слава:

- Те, що ви вмієте літати – це звичайно талант, але він уже нам відомий. Хотілося б побачити щось новеньке.



Карлсон:

- А крім літати ми вміємо ще й танцювати.



Малюк:

- Найкраще у нас виходить «Танок маленьких лебедів». Але, нажаль, ми не можемо виконати його в повному складі.



Карлсон:

- Владе, Ігоре, а може ви затанцюєте разом з нами?



Судді(разом) :

- Та залюбки!



Оксана:

- Славо, поки вони готуються до танцю дозвольте мені заповнити цю паузу піснею.

- Звичайно, будь ласка.

Оксана Марченко співає.



Слава:

- Оксано, я просто в захваті! У вас же справжнісінький талант!

Пообіцяйте, що наступного разу ви прийдете на конкурс не як ведуча, а як учасниця.

- Дякую за гарні слова. Я обов’язково над цим подумаю, а зараз маємо продовжувати. Тож зустрічайте наших танцюристів!


Виконують танок.
Слава:

- Всім вам від мене 3 «так».



Ведучі.

Нарешті прийшов час вийти на сцену і Сплячій красуні. І мала вона показати свій талант - заспівати чудову пісню своїм прекрасним голосом.

Та, нажаль, сталося непередбачуване. Принцеса так перелякалася, що й кроку не змогла зробити, не те, що заспівати. Від того переляку вона й прокинулася, навіть без поцілунку принца.
Спляча красуня:

- То це був лише сон? А як же конкурс, як же мій талант, перемога?


Ведучі:

- Не засмучуйся, красуне, адже ти прокинулась у 21 столітті!

Тепер ти при бажанні зможеш взяти участь ще у багатьох конкурсах, зокрема «Голос країни», «Х-фактор» чи інших.
- І це – дуже добре. Бо будь-який талант треба розвивати! Але то вже буде інша історія.

Гарна казка вийшла у нас,

Попрацював 4-Б клас.

Будем і далі казки творити,



Адже вони помагають нам жити!


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка