Сценарій відкритої виховної години «Від родини йде життя людини»



Скачати 76.06 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір76.06 Kb.

СЦЕНАРІЙ

відкритої виховної години
«Від родини йде життя людини»



Куратор: Добрий день, вам люди добрі. Добрий день, дорогі гості, любі діти, колеги. Ми раді вітати всіх вас у нашому родинному колі!

«Від родини йде життя людини», - так говорять у нас в Україні.

Кажуть, що людина з’являється на світ із стиснутими кулачками, з пронизливим криком, наче погрожуючи завоювати все навколо. А відходить з нього, як правило, з відкритими долонями: дивіться, мовляв, я нічого не забираю з собою, все залишаю людям. Але між цими двома моментами, розділеними не таким вже й довгим часом, пролягає дивовижний і кожен раз неповторний шлях становлення особистості.

Все найкраще, що є на Землі, йде від сім’ї. Без сім’ї, як і без природи, людство обійтись не може. Сім’я, як сонце, як небо, як вода і повітря, і як сама земля-годувальниця! Сім’я дає життя дитині. В ній немовля одержує перші враження й уявлення про світ. Родина виступає як перше соціальне й емоційне мікросередовище, в якому розвивається та виховується людина з моменту її народження. Тож недарма кажуть: коли міцна сім’я, то й сильна держава. Від фізичного та морального здоров’я сім’ї залежить духовне благополуччя народу. І горе тій нації, яка дозволяє занапастити сім’ю.

Серед усіх геніальних надбань людства одне з провідних місць належить сім’ї, родині. Саме вона є тим могутнім джерелом, який найтісніше об’єднує людей у родинне гніздо на основі шлюбних і кровних взаємозв’язків.

Функції сім’ї надзвичайно благородні й різноманітні: це - продовження роду людського, виховання дітей, забезпечення і передача новим поколінням духовних і матеріальних цінностей і життєвого досвіду.

Звернення до джерел родинності проходить червоною міткою у Декларації ООН «Про роль, обов’язки, права родини», а 15 травня проголошено Днем родини.

Звучить пісня “Родина ”.

Студент:

На всі світи і віки ти озирнись,


Де слово перше вимовив колись.

Де пісня мамина і пестила, і гріла,


Ввійшла життям і в душу, і у тіло,
Живила серце соком калиновим.

А коли виріс, стала на порозі


Водою й хлібом з житньої зорі.

Не дай же їй сліпим метеоритом,


Хай ще гарячим, пролетіть над світом,
Не дай умерти серед нас, живих.

Хоч скільки б нас не обсідало лихо,


Не дай забутися, з якого роду,
З якого кореня у світі почались.

Ведучий: Українська родина - це золотий осередок суспільства, міць якого і стабільна опіка над дітьми зумовлюють силу народу, нації, держави.

Традиційна українська родина та, що складалася впродовж віків у середовищі українців. Коріння її сягає у глиб сивої давнини.



Ведучий: Знати свій родовід, зберігати про нього нетлінну пам’ять — означає любити Вітчизну. Із школярських років ми вивчаємо свої корені, свій родовід - родинне дерево.

Студент: (розповідає про свій родовід)

Ведучий: “Дерево життя — це гілочки, на яких ростуть три листочки.

Перший листочок — це символ минулого часу, другий - сучасного, третій - майбутнього.

Все навколишнє — це наслідки минулих днів. А в тому, що відбувається зараз, народжується майбутнє.

Сьогодні в залі присутні: наше юне покоління та покоління наших батьків. Але спільним для усіх нас є корінь, що починається у нашому місті Нововолинську.



Звучить пісня «Про Нововолинськ»

Ведучий: Нелюдські випробування випали на долю української родинну чорні дні голодомору 1932-1933 років. Штучний голод убив 7 млн. чоловік, з них - 3 млн. дітей.

Студент: Уривок з «Молитви за убієнних голодом» Катерини Мотрин:

Богородице! Матір наша небесна! Свята Покрово, покровителько люду святоруського! Куди ж ви всі відійшли? Чого ж залишили мою землю і нарід мій на поталу червоних дияволів?

Чи ж не бачите, що вони доточують кров із могутнього українського дерева? Чи ж не бачите криниці, повної українських сліз? Чи ж не бачите, що то не Україна вже, а велетенська могила? Де ж ви, сили небесні?

І стояла вона, осліпла від горя, обдерта, сива, напівблаженна, мукою підпирала небо, моторошно озиралася мати-Україна, на велетенському хресті розіп’ята, й вишіптувала: «Дітоньки мої! Заждіть! Ось квасок, петрушечка зійдуть. Вже ген зозуля маслечко колотить, вже ген жита зеленіють, сади біліють. Івани, Марії, Тараси! Стривайте! Зачекайте! Куди ж ви? Як же я без вас?

Ганно! Ганно! Блаженна Ганно! Стеряна Ганно!

Дитя в казані варила і, як вовчиця, рвала його зубами, і вила, вила, вила, аж холонули далекі світи... Прости, земле! Простіть, зорі! Всі сили земні і небесні, простіть муку і божевілля мого народу! Ту моторошну дику ніч, усі жахи, небачені від сотворіння світу, простіть!



Звучить музика “Реквієм” (фонограма).

Під кінець - “Аве Марія”.

Ведучий: Окрема трагічна сторінка нашої родини – українська еміграція. Впродовж недавньої історії Україна пережила кілька хвиль переселення українців в різні краї.

Звучить пісня “Чуєш, брате мій?”

Ведучий: Нині за межами України мешкає понад 10 мільйонів українців. Значні українські поселення розташовані у США, Канаді, Австралії, Аргентині, Бразилії та інших країнах світу. На жаль, і тепер відродження України, становлення її як незалежної держави взяло українську родину у свої спільниці. Економічні негаразди не дають нашим матерям і батькам стати в рівень із родинами всього світу. І вони задля майбутнього нашого, своїх дітей, зважились на непосильну працю в Італії, Португалії, Іспанії.

Студент:

Я пишу вам із чужини, щоб сказати:


“Так важко рідну землю покидати,
так важко перенести біль розлуки,
Та не одна терплю я тії муки.

Хто залишив удома маму й тата,


кого чекає чоловік-дружина,
Нас тут багато, ой багато -
В Італії маленька Україна.

Як важко нам усім в полоні,


Тай не від щастя себе ув’язнили,
И син не одній сказав по телефону:
“Мене не любиш, коли залишила”.

Занило серце матері від болю:


колись ти зрозумієш все, маленький.
Не від добра розстались ми з тобою,
я саме через тебе тут, рідненький.

Щоб ріс ти, як усі маленькі діти,


щоб мав ти одягнути що і з’їсти,
Я мушу кривду не одну терпіти
І не одну вечерю не доїсти.

Не їхні діти любі нам та милі,


Не їхні люди є до нас привітні.
Ми тут - раби, робоча сила
І навіть імена у нас не рідні.”

Ведучий: Згадаймо сьогодні як багато зробила для світу мати, жінка. Згадаймо терпіння і сльози тих матерів і жінок, що проводжали своїх синів і чоловіків в Афганістан, і молилися, молилися, щоб вони повернулися живі і здорові.

Звучить музика “Аве-Марія”

Ведучий: Перше слово, яке вимовляє дитина, це слово “мама”. Мати! Вона як дивна-предивна музика, хвиля за хвилею змиває з душі тугу і втому, надихає до творчості й любові. Вона, як молитва, оберігає нас, прощає гріхи.

Звучить пісня “Про маму”

Ведучий: Сила материнської любові! Вона ще не пізнана до кінця, хоч оспівана у сотнях, а може, тисячах поетичних творів.

Студент: “Легенда” М. Вороного

Дівчину вродливу юнак покохав:


Дорожче за неї у світі не мав.

І клявся, божився, що любить її


Над сонце, над місяць, над зорі ясні.

“Тебе я кохаю. За тебе умру...


Віддам за кохання і неньку стару!”

Та мила його не боялась гріха:


Була як гадюка, зрадлива, лиха.

Всміхнулась лукаво і каже йому:


“Не вірю, козаче, коханню твому.”

Як справді кохаєш, вірний єси,


мені серце неньки живе принеси”.

Юнак мов стерявся: не їв і не спав,


Три дні три ночі він десь пропадав.

І стався опівночі лютий злочин.


Мов кат, витяв серце у матері син...

І знову до милої з серцем в руках,


Побіг, і скажений гонив його жах,

Ось-ось добігає, не чуючи ніг...


Та раптом спіткнувся і впав на поріг.

І серденько неньчине кров’ю стекло,


І ніжно від жалю воно прорекло...

Востаннє озвалось до сина в ту мить:


“Мій любий, ти впав... Чи тебе не болить?”

Куратор: Батько і мати - найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Перші поняття про щастя, чесність, правду теж пов’язані з ними. З перших днів, місяців і років життя, коли дитина перебуває під опікою любові матері, поступово розвивається поважна любов батька, її присутність дуже потрібна, бо вона чудово урівноважує виховний вплив на дитину. Тож, власне, батько при своїй чоловічій дужості й силі духу, служить прекрасною опорою як його авторитету, так і авторитету матері.

Авторитет батька - як у домашньому колі так і в громадській сфері духовного життя українців - високий. Втрачене в ньому надолужити важко, а втім і неможливо. (“Не навчив батько, не навчить і дядько”)



До слова запрошуються батьки.

Студент:

Рідний батьку, живи!


Рідна мамо, живи!
Найсвятіше у мене - це Ви.

Свою славу дзвінку, своє щастя й біду


Принесу на поріг, Вам до ніг покладу.

Куратор: Тема “Батьки і діти” - вічна тема. Майже три з половиною тисячі років тому на колишніх таблицях, які отримав Мойсей від Бога на горі Сінай, були висічені слова: “Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було та щоб довголітнім ти був на землі”.

Ця заповідь була і є святою. Цуратися своїх батьків, чи залишати


їх напризволяще в старості - гріх, великий гріх, а від людей - сором.

Звучить легенда “Як син батька на лубку вивозив

Студент:

Батьки і діти, діти і батьки.


Нерозділиме і одвічне коло.
Ми засіваємо житейське поле
І не на день минущий - на віки.

Між нас не ляжуть вирвами роки,


Бо ваша кров пульсує в нашій долі...
Батьки і діти... Діти і батьки...
Нам нічого ділить на спільнім полі.

Ведучий: Цінності родини - це піклування про дітей, батьків, гостинність, культ предків, демократичні стосунки, оберігання цілості сім’ї. Українське прислів’я каже: “Нащо клад, коли в сім’ї лад”. У хорошій родині немає місця бездушності і жорстокості, брехні. В ній панує повага одне до одного. Неоціненним скарбом для родини є подружня вірність і любов.

Звучить пісня «Любов - це талісман».

Ведучий: Через міцну родину, тісні міжпоколінні стосунки, де шанували старших, немічних та батьків, пролягають шляхи національної культури нації.

Естетична культура народу яскраво виявляється у всіх жанрах мистецтва, зокрема народного, прикладного: через білу вишиванку символ чистоти серця, червону нитку рушника - любов.

З давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу, своєї родини. Як радісно стає на душі батькам, коли збирається вся родина на Святий, Щедрий та Багатий вечори. І зовсім недавно всі ми святкували одне з найбільших свят - Великдень. І в цей день діти спішать до своїх батьків, щоб разом поснідати свяченою паскою, ще раз отримати їхнє благословення.

Звучить молитва «Отче наш».

Ведучий: Де б ти не був, у яких краях не мандрував, які прекрасні дороги не стелилися тобі, але найдорожча дорога до рідного дому, до рідної оселі, де ріс із найдорожчими тобі людьми.



Студент: Батьківський заповіт (Р.Братунь )

Ти можеш навчитись чужому звичаю


І мову чужу, наче пісню завчить,
Але і в раю не знайти тобі раю,
Якщо ти не будеш Вітчизною жить!

Якщо позабудеш стежину до хати,


Яку дитинчам навпростець протоптав,
І матір, і рід свій, і слово крилате,
То, значить чужинцем бездушним ти став.

Чужинцем не тільки для рідного роду.


І навіть для тої нової землі.
Для друзів нових, що тебе у негоду,
Пригріли ласкаво у власнім теплі.

Ведучий: Магічна, незборима сила кровного відчуття роду, рідної сім’ї має могутнє психологічне і генетичне підґрунтя. Храм української родини оспівано в багатьох піснях.

Куратор: Міцної та щасливої вам сім’ї, дорогі наші діти!

Щастя усім вашим родинам, шановні гості, дорогі колеги!



Хай у ваших сім’ях завжди панує любов і кохання, мир і злагода!

Звучить пісня «Де, згода в сімействі».


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка