Сценарій вечора пам’яті, присвяченого 28 річниці вибуху на Чорнобильській ас 2014Сценарій



Скачати 91.26 Kb.
Дата конвертації02.05.2016
Розмір91.26 Kb.
#33236
ТипСценарій
Глибоківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів

Харківської районної ради Харківської області

Сценарій вечора пам’яті,

присвяченого 28 річниці

вибуху на Чорнобильській АС

h:\чернобыль\73455760.jpg

2014Сценарій

Позад сцени емблема вечора – лелеки летять над затемненою кулею, в центрі емблеми – екран для мультимедіавідтворювача, навкруг емблеми віночок з терням, калиною і чорною стрічкою, над емблемою напис: «Чорнобиль» – скорбота пам’яті людської». Обабіч цитати.

На столику горить свічка, обабіч розставлені лампадки. З однієї сторони сцени державний прапор з чорною стрічкою, з іншої – плакат дзвону, сухий кущ біля якого стоїть одна лавочка.

Спереду на сцені натянутий колючий дріт, знак «Обережно-радіація», тин з похиленими зів’ялими рослинами.

В залі вимикається світло, чути сумний бій дзвону.



Чтець

Чи буде квітень, як завжди

Дарунком весняної здоби.

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його Чорнобиль?

Чи може викреслим його

З календарів своїх допоки

Нас теплий грітиме вогонь

Ще не відкритих ізотопів?

Безмежна мисль, немає меж

Її спинити годі!

І ти, Чорнобилю, ти теж

Не маєш меж сьогодні.

Ведучий 1

26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.



Ведучий 2

 Сьогодні ми зібралися з вами ось тут, щоб згадати про 28 річницю Чорнобильської трагедії.



Ведучий 1

Чорнобиль... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.



Звучить запис церковних дзвонів

(Початок слайдів)

Ведучий 2

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. о 1-й год. 23 хв. на Четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася катастрофа, яка з острахом сколихнула всю планету. Світ спочатку почув слово “Чорнобиль”, а потім “Україна”. А для багатовікової історії України – Чорнобиль став ще однією трагедією в хронологї духовного і фізичного знищення нації.



Ведучий 1

 1986 рік – аварія на Чорнобильській АЕС назавжди залишиться в наших серцях вічним болеем. Наслідки аварії страшні. Це мільйони людей, які постраждали від радіації. Виведена з господарського обігу частина території України під назвою “зона відчуження” – це сільськогосподарські землі , лісові масиви та водоймища . Зона відчуження – злочинна, мертва зона, яка охоплює 2712 кв.км . Для когось це можливо і “зона відчуження ”, а для нас це Батьківщина. Це відірваний від України і змордований край Батьківщини. Це наша зона Національної трагедії. Повернімося в той страшний квітень 1986 року…



(Слайди про молодий Чорнобиль до аварії)

Ведучий 2 

Райцентр Чорнобиль. Це ім’я походить від назви різновиду гіркого полину чорнобилки. Спочатку так іменувалося давнє поселення. Потім місто, а згодом і атомна електростанція. Мало хто знав про чорнобривого брата сивого полину, аж поки не стався страшний атомний вибух у місті, яке зветься Чорнобиль. І тоді згадали люди, що у книзі книг – Біблії говориться про полин і пов’язану з ним страшу катастрофу.



Ангел скорботи: (за сценою)

“...засурмить третій Янгол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І впала вона на третину річок та водні джерела. І ймення зорі тієї “Полин”. І стала третина води, як полин, і багато людей повмирало з води, бо згіркла вона”.



Ведучий 1

 Полин. Саме таку назву має степова трава чорнобиль.



(звучить сумна мелодія)

Чтець 2

Зоря полинова горить 


І осяває в дооколі. 
Порожні села, ниви голі, 
Бур'ян, що з вітром гомонить. 
Печать і пустка — на віки. 
Мов сльози, роси серебріють. 
І страшно, хижо, дико виють 
В безлюдній Прип'яті вовки.

Ведучий 2

 Красивою та багатою була Чорнобильська земля з її врожайними полями, садочками, річками та озерами, але …тільки до квітневої ночі 1986. Відтоді ця земля стала називатися “зоною”.



Ведучий 1

Згори, з вертольота страшно дивитися на зону – це наша поліська атомна Атлантида – це як моторошні візерунки смерті . Колись це був благодатний край, які тут були села старовинні… Як вони гарно називались: Крива Гора, Змолище, Красно, Залісся, Стоганівка, Товстий Ліс – у сіх їх багато, зона велика. Це понад 3000 кв.км., це десятки колись квітучих поліських сіл, а тепер на картах зони біля кожних з них в дужках “Не жил. Не жил. Не жил ” Вони ж не напишуть …мертві. Але, мабуть, мало хто знає , що у мертвому місті є діючий храм єдине пристанище для тих змучених душ, які жевріють ще по тих приреченх селах – це Свято-Ільїнська церква. Вже вкотре врятована Чорнобильськими людьми. І у війну, і після війни, і тепер до церкви сходьться прихожани і приїзджають з навколишніх сіл. Це самотні старі люди , яких так бездумно обізвали самоселами на їхній власній землі. Це аборигени ядерних реакцій.



Чтець 3

Чорнобиля гіркий полин 


На серце ліг незримо й тяжко, 
І плине над землею дзвін 
Із тихим стогоном протяжно. 
То дзвонять дзвони не Хатині, 
Де слід лишила свій війна, 
Це стогнуть землі України, 
Де мирний атом не мина. 
Він впав смертельною росою 
На рай дібров, на зелень трав, 
Своєю чорною косою 
Провів по розмаїттю барв. 
І попелом покрились села, 
І згинуло усе живе. 
Пропали усмішки веселі, 
Замовкло птаство лісове, 
Лиш на отруєній землі 
Небачена розкрилась квітка - 
Про допомогу крик німий, 
Між попелом остання іскра, 
Запала тиша….. 

Ведучий 2

Стояла тиха весняна ніч. Ніщо не віщувало біди. Та саме в таку погожу ніч 26 квітня 1986 року над Чорнобилем нависла страшна небезпека.



Ведучий 1

 Ті, хто не спав тієї ночі, бачили, що над одним із блоків АЕС спалахнуло дивне сяйво. Та ніхто й не міг подумати, що це і є смертельна небезпека.



Ведучий 2

 Зупинився плин мирного часу над Чорнобилем. Почалися страшні секунди, хвилини, години. Усе змішалося: страх, і гнів, і горе. Не було часу шукати винних, потрібно було рятувати живих. Адже наш народ вперше зітхнувся зі страшною ядерною енергією, яка вийшла з-під контролю.



Ведучий 1

 Жорстоку боротьбу з вогнем першими почали пожежники. Нечутна радіація косила людей. Лікарі, рятуючи потерпілих, подали разом з ними.

Ведучий 2: Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні ВПЧ-2 по охороні АЕС на чолі з начальником караулу В.Правиком. За караулом Правика прибув караул його бойового побратима лейтенанта Кибенка. Вони ринули у вируюче полум’я – у смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпек.

Ведучий 1

Вогонь усе лютував, не вщухав. Начальник караулу лейтенант Правик по рації передав виклик №3, за яким усі пожежні машини Київської обл. негайно вирушили до Прип’яті. На допомогу примчав і начальник пожежної частини майор Телятников “Ніколи в житті, - сказав він потім, не було в мене дороги важчої, ніж ця – завдовжки у хвилини.



Ведучий 2

 З неймовірним тріскотом палала величезна платина покриття над машинним залом і допоміжним корпусом, навкруги разом з вогнем задушливий дим. Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, в’їдався у шкіру. Люди слабшали від їдкого диму, нестерпної спеки і болю. Тищура, Ващук, Павик, Кибенюк обслуговували найнебезпечнішу ділянку.



Ведучий 1

 Відвага... Для пожежного це невід’ємна професійна риси, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичну роботу.



Ведучий 2:

 О, ні! Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Шість чоловік загинули майже відразу. Їх імена увійшли у безсмертя:

- Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Павлович Правик;

- Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Миколайович Кібенок;

- Сержант Микола Васильович Ващук;

- Сержант Володимир Іванович Тищура;

- Старший сержант Микола Іванович Тітенок.

Чтець 4

Ті, що згоріли в огні 


В перші хвилини двобою, 
Землю прикрили собою, 
Як наші діди на війні. 
Не залишили пости, 
Мужньо стояли на герці, 
Пам'ятник їм вознести 
Треба у кожному серці. 

Чтець 5

Перший удар на себе... 


Перший вогонь на себе... 
З полум'ям стали до бою, 
З полум'ям смертоносним. 
І заступили собою 
Світ — що малий, що дорослий.

Ведучий 1

 Усі вони молоді, вродливі, мужні. Вічна пам’ять їм, низький уклін усім покійним від усього людства. Навічно заснули герої пожежні. Скромні плити будуть нагадувати нам і майбутнім поколінням імена Правика, Ігнатенка, Дибенка, Титенка, Ти щури. Вічна слава героям!



Ведучий 2

 Нарешті вогонь вдалося погасити. Та застався страшніший ворог для усього живого – радіація. А боротися з нею не так вже й просто.

Коли вчені оцінили масштаби катастрофи, то дійшли висновку, що потрібно висиляти усіх із найбільш небезпечної зони – 30 км навколо станції.

Ведучий 1

Люди назавжди покидали свої домівки. Місце, де вони народилися, виросли, все, що надбали, потрібно було покинути. Та деякі так і не змогли цього зробити і всупереч усьому, залишилися там жити. Метушня, сльози, розпач… Усі збиралися від’їжджати, забувши, що завтра – Великдень…



Чтець 1

Кохану землю вбили без ножа, 


Витає смерть невидима над нами, 
Волає криком зболена душа, 
Димить реактор горя небесами. 

Чтець 2

 З колючим терням на чолі вінець. 


Земля у зоні — як у домовині... 
Хоч лжепророки дзвонять про кінець — 

Чтець 3

Кривава тінь від чорного хреста 


Жива ж душа, і жити в Україні.

Лягла степами аж на хвилі моря. 


Пекельна зона — дика і пуста, 
Гірка, як полиновий присмак горя. 

Чтець 4

Ще б'ється серце, бо ж душа жива. 


Хоч рясно зародила садовина — 
Та смертю дихає отруєна трава 
І плаче стронцієм поранена калина. 

Чтець 5

Хати скресають болем у селі, 


Жевріє ранок в голубім віконці, 
І півень на трухлявому щаблі 
Курчаток будить грітися на сонці. 

Чтець 1

Зіржавіє, згниє колючий дріт, 


Натомлена краса зітре кайдани, 
Проб'є кровинка товщу чорних літ, 
Жива роса загоїть земні рани.

Ведучий 2

 Переживши Чорнобиль, ми усвідомили, що щастя – це коли можна лягти в пахучу траву, не боячись радіації; це чиста річка, у якій можна скупатися, це усміхнені дитячі обличчя.



Ведучий 1

 Переживши Чорнобиль, ми усвідомили, що щастя – це коли можна лягти в пахучу траву, не боячись радіації; це чиста річка, у якій можна скупатися, це усміхнені дитячі обличчя.



Чтець 2

Чому крізь ні я знову бачу жінку,

Яка прорвалась крізь усі пости

І при дротах колючих просить:

Синку,

Солдатику до хати допусти!



Я тільки гляну в хату, тільки стану

На той поріг, що вистругав мій брат.

Але на неї, наче із туману,

Крізь сині сльози наплива солдат,

Він сам би рад у дім її пустити,

Але шепоче тужно: “Потерпіть”...

І плаче жінка: що його робити –

Солдат

Чорнобильський вітер по-душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає,

Годинник життя безупинно іде ...

Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.

Ведучий 2

Кажуть , час лікує рани. Хіба це правда? Просто біль відходить глибоко в серце, освоюється там – і нікуди уже від нього не дінешся…



Чтець 3

Мій біль, мій жаль, моя біда,

Моя ти пам’ять вічна.

Земля покинута й не та,

Отруєна й незвична.

Зелений край, колишній рай,

Краси шматки роздерті,

Отруйний дощ на чорний гай,

Тепер - це зона смерті.

Колючий дріт, залізний щит,

Богом полишена земля, і

Сірий байдужий краєвид -

Мій біль, печаль моя...

Ведучий 1

Сама природа зробила нам застереження : «Люди, не будуть байдужими, жорстокими, беспечними! Пам’ятайте, що доля планети , доля всього людства, наше майбутнє – у ваших руках!»



Світлий Ангел:

Думайте, люди! Думайте серцем й душею!


Нам і Хмельницьких АЕС не потрібно, ні Кримських.
Може ще мало калік на руках материнських?
То ж за яку наші діти страждають ідею?
Думайте, люди ! Думайте серцем й душею!
Хай не лінуються звивини нашого мозку!
Наше життя як краплини гарячого воску,
Тихо стікає в роззявлену чорну пащеку.
Сонце розбрату дійшло до свого апогею.
Думайте, люди! Думайте серцем й душею!

(Лунають дзвони Чорнобиля.

Діти запалюють свічки і звертаються до присутніх у залі зі словами, промовляючи їх почергово)

Б’ють тривожно Чорнобильські дзвони.


Вони нагадують нам про страшнее лихо.
Хай не повториться це ніколи.
Нехай земля зацвітає навесні буйним цвітом.
Нехай пахнуть трави співають пташки
Нехай повертаються журавлі до рідної землі.
Нехай кожен прийдешній день наповнює наші серця миром і спокоєм.

(Знову звучать дзвони)

Гріх перед Богом спокутувать будуть


Ті, хто порушив закони святі,-
Дзвони Чорнобиля стогоном будуть,
Щоб не було чорних днів у житті!
Стогін Чорнобиля спогадом – болем
Не затихатиме в наших серцях, -
Пам’ять про жертви не згасне ніколи!
Їй пломеніти в прийдешніх віках!
Боже великий, навічно єдиний,
В пісні – молитві до тебе іду:
Влий дух Святий, хай біль душі покине,
Хай спопелить Твоя Воля біду.



Каталог: 2014
2014 -> Методика превентивного
2014 -> Профілактика правопорушень серед неповнолітніх
2014 -> Методичні рекомендації для самостійної роботи слухачів курсів підвищення педагогічної кваліфікації Херсон 2015
2014 -> Урок 1 Здоровий спосіб життя. Принципи здорового способу життя. Практична робота Моделювання поведінки в разі погіршення самопочуття
2014 -> Положення про навчальні кабінети І лабораторію звукозапису Херсонського музичного училища Херсон 2008 положення про навчальні кабінети І лабораторію Херсонського музичного училища Загальні положення
2014 -> План роботи кабінету історії Старосалтівського професійного аграрного ліцею Завідуючий кабінетом
2014 -> Організація та науково-методичне забезпечення діяльності психологічної служби І пмпк
2014 -> Державний вищий навчальний заклад
2014 -> Черкасова Любов Михайлівна, заступник директора з виховної роботи у 2013/2014 навчальному році набув чинності новий державний стандарт

Скачати 91.26 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка