Сценарій уроку біології з використанням ІКТ з теми «Віруси»
Автор: Кондрашова С.О., вчитель хімії та біології ЗОШ №17 м.Миколаєва
Анотація: в даному уроці використовуються методи ІКТ і активізації пізнавальної діяльності,проблемно-пошуковий підхід, пропедевтичні та тестові завдання, що сприяє створенню чітких уявлень учнів про віруси як неклітинні форми життя.
Мета уроку:
- поглибити знання учнів про ознаки життя;
- дайте поняття неклітинних форм життя;
- ознайомити учнів з будовою і життєвим циклом вірусів;
- розвивати вміння застосовувати знання про процеси життєдіяльності вірусів для профілактики вірусних хвороб людини, тварин і рослин;
- виховувати вміння дотримання правил поведінки в місцях, де можливе зараження вірусами.
Проблемне питання:
-Чи можна вважати віруси живими організмами?
Основні терміни:
- вірусологія;
- віріон;
- вакцинація;
- віруси;
- бактеріофаги;
- прості віруси;
- складні віруси;
- вірус імунодефіциту людини;
- синдром набутого імунодефіциту людини;
- епідемія;
-пандемія.
Концепція уроку
- Спираючись на вже вивчений матеріал, показати особливості будови і життєдіяльності вірусів, їх положення в системі органічного світу; показати роль вірусів в природі і житті людини.
Обладнання і матеріали:
- картки-завдання;
- презентація «Віруси»;
- навчальні таблиці з теми « Віруси».
Домашнє завдання:
-
Вивчити 30-32 параграфи підручника.
-
Відповісти на запитання 1-5, с.187; 1-3, с.192; 1-4, с.197.
-
Творче завдання: скласти кросворди, ребуси з теми «Віруси».
Хронометраж уроку:
-
Організаційний етап – 1 хв.
-
Актуалізація опорних знань, мотивація навчальної діяльності -7 хв.
-
Вивчення нового матеріалу – 25 хв.
-
Первинне застосування одержаних знань – 7 хв.
-
Підбиття підсумків уроку – 3 хв.
-
Домашнє завдання – 2 хв.
Хід уроку:
-
Організаційний етап.
-
Актуалізація опорних знань.
Бесіда.
- Що спільного та відмінного між живою та неживою природою?
- Які характерні ознаки життя?
- Що ви знаєте про віруси? (Повідомлення учнів).
3. Мотивація навчальної діяльності.
- Ми бачимо, що віруси дуже впливають на життя і здоров я людини.
Тому сьогодні ми вивчаємо тему…( Повідомлення теми і мети уроку).
Вивчення нового матеріалу:
Розповідь учителя з використанням презентації «Віруси». Під час розповіді учні заповнюють таблиці, які їм були роздані на початку уроку.
Віруси
Питання для аналізу
|
Характеристика
|
Методи дослідження
|
|
Форми існування
|
Клітинна, неклітинна (правильне підкреслити)
|
Розміри
|
|
Будова і форма
|
|
Життєвий цикл
|
|
Вірусні хвороби
|
|
Способи запобігання вірусним захворюванням
|
|
Значення вірусів у природі й житті людини
|
|
Відкриття
|
|
Первинне застосування знань
Тестовий контроль
1 варіант
-
Віруси відкрив в 1892 році:
а) Прузінер;
б) Івановський;
в) Мечніков;
г) Вернадський.
-
Віруси були відкриті під час вивчення хвороби:
а) СНІДу;
б) листкової мозаїки тютюну;
в) віспи;
г) туберкульозу.
3. Віруси – це організми:
а) одноклітинні;
б) багатоклітинні;
в) колоніальні;
г) неклітинні.
4. Віруси – це системи, що містять:
а) ядро;
б) нуклеїнову кислоту;
в) плазматичну мембрану;
г) цитоплазму.
5. Віруси небезпечні:
а) тільки для людини і тварин;
б) для людини, тварин і рослин, бактерій;
в) тільки для рослин;
г) тільки для бактерій.
6. Вірусами визивається захворювання:
а) ангіна;
б) грип;
в) дифтерія;
г) туберкульоз.
2 варіант
-
Вірус, зараження яким відбувається через кров:
а) віспи;
б) ВІЧ;
в) грипу;
г) сказу.
2. Бактеріофаг – це вірус, який уражує:
а) бактерій;
б) людину;
в) рослини;
г) тварин.
3. Віруси – це:
а) сімбіонти;
б) гетеротрофи;
в) автотрофи;
г) паразити.
4. Віруси:
а) дихають;
б) ростуть;
в) не проявляють ознак життя поза клітини-хазяїна;
г) живляться.
5. Клітини, що захищають від вірусів:
а) тромбоцити;
б) еритроцити;
в) лімфоцити;
г) макрофаги.
6. Вірусами визивається захворювання:
а) СНІДом;
б) туберкульозом;
в) дизентерією;
в) дисбактеріозом.
Підбиття підсумків уроку
-
Самоконтроль учнів:
а) правильність заповнення таблиці;
б) відповіді на тестові завдання (відповіді на екрані).
1 варіант 2 варіант
1(б) 1(в)
2(б) 2(б)
3(г) 3(в)
4(г) 4(а)
5(г) 5(в)
6(б) 6(а)
2. Відповідь на проблемне питання.
3. Оцінювання.
4. Домашнє завдання.
5. Вправа «Мікрофон»:
- Що мене найбільше вразило з цієї теми?
Інформація до уроку:
-Віспа, або натуральна віспа, чорна віспа, Variola або Variolavera (лат.), Smaillpox (англ..), Pocken або Blatern (нім.), Variole (фр.) –смертельно небезпечна вірусна хвороба, що відноситься до карантинних інфекцій. Характерними ознаками віспи є загальна інтоксикація, висока температура, своєрідні бульбашкові висипання на шкірі та слизових оболонках, після зникнення яких залишаються втягнуті рубці – віспини.
Віспа в історії
Віспа відома з найдавніших часів, і описи її симптомів збереглися в письмових пам’ ятках Індії, Китаю та Єгипту. Можливо, саме віспа погубила третину населення давніх Афін у період Пелопоннеської війни (430 рік до н.е.), і була тією спустошливою моровою пошестю, яка поширилась по Римській імперії після парфянських війн при Марке Аврелії у 165 -180 роках.
Хоча вперше термін «віспа» -Variola (лат.) – вжив у своїй «Хрониці» єпископ Авенча Марій (570), а через 10 років його повторив Григорій Турський, автор «Історії франків», до VIII століття середньовічна Європа не знала масових епідемій віспи, яка почалася тільки з приходом до Іспанії арабів. Іншим джерелом віспи в Європі стали хрестові походи XI-XIII століть. Нв початку XVI століття віспа була занесена до Англії а потім поширилася в її американських колоніях. Іспанські кораблі принесли віспу в Центральну і Південну Америку, де в результаті епідемій загинуло до 90% місцевого індіанського населення.
У XVII-XVIII століттях у Європі віспа щорічно призводила до загибелі 400 тис. осіб. Кілька європейських монархів стали жертвами віспи: королева Англії Марія IIв 1694, імператор Петро IIу 1730, король Франції Людовик XVу 1774, курфюрст Баварії Максиміліан IIIЙосип в 1777.
До південної Африки віспа потрапила з Індії в 1713, в Австралію в 1768, хоча в Новій Зеландії з’явилася тільки в 1913, поширившись за посередництвом американських місіонерів з Юти, на Гавайських островах в кінці XIXстоліття. Навіть після відкриття вакцини проти віспи Дженнером багато європейців, не вірячи в дієвість вакцини. Продовжували страждати від епідемій віспи: під час Франко-Пруської війни в 1870-1871 у французькій армії від віспи померло 23400 солдатів, тоді як німецька армія втратила від хвороби тільки 278 чол.
В кінці XVII століття багато європейських лікарів вже знали про практику щеплення віспи на Сході – на Кавказі, в Китаї, Індії та Африці. Праці англійського Королівського суспільства, підтримка практики інокуляції («щеплення») на особистому прикладі Мері Уорлі Монтагю, дружини британського посла в Туреччині, хоча і не привели до широкоо впровадження щеплень в англійському суспільстві, вплинули на вивчення хвороби. У 1721 році інокуляції піддалася англійська королівська сім’я, в 1768 на цю ж процедуру погодилася імператриця Катерина II та її син Павло. Практика інокуляції поширювалась в Європі та в США, але сам метод був далеко не досконалий, тому що лише зменшував кількість смертних випадків, але не запобігав нового виникнення епідемії. |