Сценарій театралізованої акції «Незгасима свічка»



Скачати 94.48 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір94.48 Kb.
#31534
ТипСценарій
Україна пам’ятає – світ визнає!

Сценарій театралізованої акції «Незгасима свічка»



(для учнів 3 -11 класів)

Сценарій підготувала: Касьян Олена Дмитрівна,

педагог – організатор,

ЗОШ І – ІІІ ст..№5,

м. Переяслав – Хмельницький,

Київська обл..

Місце проведення: м. Переяслав – Хмельницький,біля пам’ятного хреста жертвам голодомору 1932 – 1933 років на Альтицькому кладовищі.

Дата: 23листопада 2013 року.

Час: з 13год. 15 хв. до 13 год. 45 хв.

Мета. Вшанування пам'яті жертв Голодомору, виховання почуття патріотизму, поваги до скорботних подій тих часів, історичного минулого України.

Прапор України із чорною стрічкою,Прапор Козацького братства Якима Андрушка, Переяслав – Хмельницької ЗОШ І- ІІІст.№5,емблема та гасло акції «Незгасима свічка». Учасники акції тримають плакати з назвами сіл Переяслав - Хмельницького району, які найбільше постраждали від голодомору. Один плакат з надписом «Переяславщина пам’ятає». На протязі всієї акції звучить класична музика. Музика повільно затихає і на її фоні звучать слова промовця:

Промовець. Ниє, скиглить пра- пра- пам`ять у мені!

Голодним зойком роздирає мертву тишу!

Безвольний вітер виє – на втіху сатані

Не колоски – серпи одні колише…

У пам’яті моїй вириті цілі кратери болю голодними смертями мільйонів-мільйонів українців! У моїй-твоїй-нашій спільній на усіх, національній пам’яті! Їх нічим не закопаєш вже, не завалиш брухтом нових історичних подій нації!

Одне життя назад, 80 років тому – я пам’ятаю, як була своїм змореним народом! Я пам’ятаю й те, що фізично винищити цілі покоління українців – це головна ціль Леніна, Сталіна і їх «сатанинської команди»! Технології масових вбивств – досконалі. Ті добре знали, що гени наступних поколінь усе пам’ятатимуть! Поставити одне покоління голодними на коліна, знищити, мов загнаних в клітку тварин, а ті, що виживуть – житимуть з комплексом принижених ще сотні років! "Чиста" робота на випередження! Гени пам’ятають! Так! Адже як тоді я пам’ятаю усе достоту у 32-33-му, іще не народившись?! Я, і кожен з нас, хто пам’ятає, як 11 мільйонів невинних – знищено найгіршою формою катувань за всю історію людства – ГОЛОДНИМ МОРОМ!

Я пам’ятаю все! Я пам’ятаю…

Ми,організатори акції «Незгасима свічка» сьогодні прийшли зі свічками, як до храму пам’яті і духовності, для того, щоб розбудити в душах Божий Храм і в майбутньому не повторити великий гріх!

В цей день зі словом до вас звертається директор ЗОШ І – ІІІ ст.. №5 Касьян Тетяна Володимирівна!

Виступ. Звучить мелодія «Моцарт Реквієм По Мрії». Виходить гурт учнів. Інсценізація «Панахида за померлими з голоду (1922,1932,1933,1946р.р.)».


Читець. Відкрийтесь, небеса!
Зійдіть на землю

Всі українські села, присілки та хутори,

Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

Засяйте над планетою, невинні душі!

Зійдіть на води й суші,

Збудуйте пам’яті невигасний собор!

Це двадцять другий рік.

Це тридцять другий рік.

Це тридцять третій рік.

Це сорок шостий рік.

Голодомор. Голодомор. Голодомор.

Селянка. Благословенний труд

Для щастя і добра –

Хліботворящий люд

На берегах Дніпра.

Це ми, о Господи,

Твої плугатарі,

Орали,сіяли,

Молились на зорі.

Немов своє дитя,

Ми пестили ріллю,

Кохали ми життя,

Вклонялись мозолю.

Вдихали чорнозем,

Вгорталися в лани,

Не знали, що помрем

З наказу сатани.



Читець. Котилась Україною скривавлена зоря.

Як вовки, шугали селами – сатрапи,-

найманці

Червоного царя.

Свободу,правду,людяність вони загнали в гріб.

Були ми небезпечними, бо мали власний хліб.

Цвіли сади,мов савани,- на всю небесну

Твердь,


Ми знали,що приймаємо за Україну смерть.

Селянка. Їдуть, їдуть людомори

У червоних прапорах,

Забирають із комори

Порох, зниділий на прах.

Вимітають пил зі скрині,

Зерен запашні сліди.

Залишають Україні

Хліб з кропиви і лободи.

Світ виносять із халупи,

Що віками там горів,

І складають поміж трупи

Недовмерлих матерів.

Їдуть, їдуть без осмути,

Борошно везуть вочу

І співають, щоб не чути

З ями стогону й плачу.



Читець. Не забудемо ніколи,не забудьте й ви,

Як ми тяжко помирали з веління Москви.

Як опухлі та болящі ми повзли в міста,

Як благали – ради Бога та ради Хреста.

Як штиками завертали нас у бур*яни,

Як нас потайки ховали без мольби й труни.

Як з могили видихали ми життя своє

З непочутною клятьбою, що тирана вб*є.



Хлопчик. Мамо, мамо, я скоро помру,

Не рятуйте мене, не треба.

Не ріжте ні брата мого, ні сестру,

Бо не впустить нас бозя до неба.

А як серце моє навіки засне,

Не вбивайтеся з горя, нене.

Покладіть біля вишні в садочку мене

І лягайте самі коло мене.

Забринить понад нами бджола золота,

А та вишня весняної ночі

Накриватиме цвітом наші чола й уста,

І росою вмиватиме очі.



Селянка. Тихо, як свіча,

Догорів народ,

Бо не мав меча

На чужих заброд.

Бо Господь йому

Скинув з неба плуг,

На ганьбу й страму

Дав покірний дух.

О, народе, встань,

Сам собі порадь,

Бо з чужих старань

Будеш помирать,

Буде знов душа

Йти на смертну креш,

Доки з лемеша

Зброї не скуєш.

Оберни сто суш

В золоті хліба,

Вийми з наших душ

Страх і плач раба.

Господи, прийди

В нашу непроглядь,

Дзвони розбуди,

Що в землі лежать!



Читець. Боже великий, всевладний,

Яви нам свою могуть,

Дай розпізнати правду,

Праведників не забудь.

Дивляться в Твої очі

Мільйони скатованих душ.

Пригорни їх, посели на спочинок,

Та їхнього сну не наруш.

Заступи нас і нашу державу

Од кривавих, лютих негод.

Всі ми – сущі, усопші, прийдешні –

Твій пшеничний, безсмертний народ.




Промовець. На початку 30 – х років ХХ ст. Переяславщина застогнала від більшовицької навали, котра розпочала проти селянства безкровну війну голодомором. Наслідки цієї війни були такими ж, як після наїздів кочовиків: люди залишили свої домівки,багато хат стояли пустками й руйнувались, а по вулицях і дорогах, у хатах, у криницях, на полях – трупи, трупи,трупи… 26 878 тисяч жителів Переяслав – Хмельницького району заморив голодом на смерть більшовицький режим протягом одного року. Українців знищували на очах усього світу. Але світ нічого не зробив, щоб допомогти.

Виходить учень,тримаючи в руках свічку. Інсценізація вірша «Біла молитва братика»


Учень. Бозю!

Що там у тебе в руці?!

Дай мені,Бозю,хоч соломинку…

Щоб не втонути в Голодній Ріці.

Бачиш,мій Бозю, я ще - дитинка.

Таж підрости хоч би трохи бодай.

Світу не бачив ще білого, Бозю.

Я – пташенятко. Прибите в дорозі.

Хоч би одненьку пір’їночку дай.

Тато і мама – холодні мерці.

Бозю, зроби, щоби їсти не хотілось!

Холодно,Бозю.

Сніг дуже білий.

Бозю, що там у тебе в руці?..



(А.Листопад «Біла молитва братика)


Бій годинника. Флеш – моб танцювальний,класичний

Промовець. До акції «Незгасима свічка» приєдналися відомі люди нашого міста: науковий працівник Національного історико – етнографічного заповідника «Переяслав» та автор відомих книг «Голодовка : 1932 – 1933 роки на Переяславщині: Свідчення»; «Голодомор 1932 – 1933 років в Україні та на Переяславщині» -Авраменко Юрій Васильови; а також отець Григорій!



Промовець по-черзі подає мікрофон виступаючим. Звучать слова диктора .

Хепенінг «Андруші».

Диктор. Андруші – село на березі Дніпра, на даний час затоплене Канівським водосховищем. Неподалік села на правому березі річки Трубіж, при впадінні його в Дніпро, знаходилися залишки літописного «города» Устя, який згадується в літописі 1096 та 1136 р.. В основі назви лежить чоловіче ім’я (прізвисько) Андрій (Андруша). В центрі села ще на 1956 рік зберігався кам’яний пам’ятник із зазначенням року смерті (1634) козака Якима Андрущенка, а в Реєстрах всього Війська Запорозького 1649 р. у 6 – й сотні Переяславського полку записаний козак Пилип Андрушко.

Назва с. Андруші перенесена на мікрорайон м. Переяслав – Хмельницького, куди були переселені жителі села після спорудження Канівської ГЕС.

До голодомору в селі налічувалося 301 господарство, де мешкало 690 чоловік.

У 1930 р. був створений колгосп ім.. Будьонного, розкуркулено 3 двори.

Загальна кількість померлих від Голодомору – 139 чоловік. Місця поховань жертв Голодомору знаходяться під водами Канівського водосховища.

Пісня…………………………………………… .

Промовець. Давні мудреці казали: згадавши ім’я людини через багато років ти її воскресаєш для людей навік. Нашим головним завданням є зробити постраждалих від голодомору безсмертними, згадавши кожного поіменно. Наша мета – пам’ятати, щоб жити.

У суботу 23 листопада 2013 року по всіх містах і селах нашої Батьківщини відбулася Всеукраїнська акція «Запали свічку!», присвячена вшануванню пам’яті невинно замученого голодом українського народу. Від кожного класу прошу запалити свічку пам’яті! Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави, на власній землі!



Запалюються свічки. Виходить учениця. Інсценізація


Учениця. Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом,а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими. Хто не зріс,

Що мали зватись гордо – українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці,донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас – бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.(Н.Вінградська. З поеми «Голодомор»)




Промовець. Їм не прокинутись уже зі свого сну:

Без крихти хліба зупинився їхній час.

Палає пам`яті свіча. Вогонь - не згас. (Бойчук Роман «Палає пам`яті свіча»)
Скорби народе! Не шкодуй в день пам’яті тепла!!!

Рік 33-й! Час незагоєний скимить, аж стогне!



Метроном. Від кожного класу приєднуються представники до направляючого із свічкою, проходять тричі усіх присутніх і виходять. Зачитуються списки жертв голодомору. Хепенінг «Незгасима свічка».

Промовець. Дякую небайдужим,що своєю присутністю вшанували мільйони жертв. Небайдужих,зацікавлених,бажаючих допомогти просимо підходити до організаторів для обміну контактами. Ваш маленький активний внесок – це більше,ніж велике мовчазне ігнорування.

Використані джерела
1.Вірші Про Голодомор, Проза Про Голодомор - Українські вірші ...

probapera.org/public.../8/.../pro-holodomor.ht...‎

2.Голодовка: 1932 – 1933 роки на Переяславщині: Свідчення /Упорядники: Ю.В.Авраменко,В.М.Гнатюк. – Переяслав – Хмельницький; Київ; Нью – Йорк: Видавництво М.П.Коць, 2000.

3. «Голодомор:причини і наслідки». – Газета « Освіта» №1. -Всеукраїнський громадсько – поліичний тижневик. – Видавництво «Київська правда». – м.Київ.

4.Д.Павличко. Вірш «Панахида за померлими з голоду (1922,1932,1933,1946р.р.)».

5.Сценарій акції «33 хвилини».





Каталог: public -> articles -> samovryaduvanna
public -> Учебно-методический комплекс «Современный терроризм: сущность, причины, модели и механизмы противодействия»
public -> В. П. Введение в историографию отечественной истории ХХ в.: Учебное пособие
public -> Алекcандр Иванович Доронин Бизнес разведка
public -> «Теория и методика культурно-досуговой деятельности»
public -> Розвиток творчих здібностей учнів засобами ікт на уроках географії Актуальність теми дослідження
samovryaduvanna -> Сценарій підготувала: Касьян О. Д., педагог-організатор, зош І-ІІІ ст №5, м. Переяслав- хмельницький
samovryaduvanna -> Сценарій підготувала: Касьян О. Д., педагог-організатор, зош І-ІІІ ст №5
samovryaduvanna -> Програма для кола любителів гри, для тих, хто має бажання організовувати і проводити ігри, цікаві ігрові програми для малечі; веселі конкурсні програми, атракціони для дітей старшого віку та підлітків
samovryaduvanna -> Сценарій підготувала: Касьчн О. Д., педагог організатор, зош І ііі ст №5, м. Переяслав Хмельницький

Скачати 94.48 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал