Сценарій святкового концерту до міжнародного дня української мови
Ведуча 1: Доброго дня вам, шановні друзі! Ми раді вітати вас на святі рідної мови. Мова – це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.
Ведуча 2: Ми переконані, що тут зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова, знавці бездонної скарбниці нашого фольклору, української пісні.
Ведуча 1: Тож запрошуємо всіх вас на свято української мови, яка є живим корінням нашої вічно живої культури.
Ведуча 2: «Найбільше і найдорожче багатство у кожного народу – це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування» - писав Панас Мирний.
Ведуча 1: У світі існує понад 6 тисяч мов. Кожна мова неповторна. Як не існує веселки без різнобарв’я кольорів, так не існує людства без барвистого вінка мов.
Пісня українська Решетова Марія
Учень1: Притулім до серця рідне слово,
Доглядаймо, мов своє дитя,
Наша рідна українська мова
Пробудилась знову до життя.
Наша мова, мова калинова
Солов’їно лине у піснях.
Тож її плекаймо у любові,
Зберігаймо у своїх серцях.
Рідна мова – це душа народу,
(Як без душі прожити нам?)
Бог її нам дав у нагороду,
Ми ж передамо її синам.
Учениця 1 Турська А
Ще жива ти, Україна,
Ще не вмерло слово,
Встань, прокинься, пробудися,
Рідна наша мово!
Не одне лихе століття
Тиранів терпіла,
Та жила серед народу
І людям світила.
Квітла, мов лілея ніжна
Лютою зимою,
Знала певно, що народ твій
Завжди із тобою.
Учениця 2 Стащенко Д
Збереглася в вишиванках,
В золотому житі,
У простій бідняцькій хаті
Та в мужицькій свиті,
Тож давайте, українці,
Мову поважати,
Щоб пройшла через тортури
Та залізні грати!
Щоб створила, наче долю,
Пісню калинову…
Встань, прокинься, пробудися,
Рідна наша мово!
3 учениця.
Ми - юний цвіт нової України,
У наші очі дивиться народ.
Верстати шлях нам суджено єдиний:
Під кольорами сонця й небо сині
Сягнуть в житті небачених висот.
4 учениця.
Україно! рідна моя нене,
Розквітай, мов зоряний розмай
Найдорожче, все що є у мене –
Тільки ти, мій неповторний край.
5 учень.
Не довелось нам падать на коліна
Під знавіснілих яничарів крик.
Сьогодні час великого прозріння:
Шукаймо в праці й злагоді спасіння –
І нас Господь благословить навік.
Ведуча 1: Золота струна мови – символ таланту, краси і добробуту народу.
Ведуча 2: Вона піснею бринить у його душі, барвисто квітує на рушниках та килимах, дивує вигадливістю кольорових мініатюр на писанках, але найголосніше озивається в пісні.
З давніх давен існує одна прекрасна легенда:
Якось Господь Бог вирішив наділити всіх жінок світу талантами.
Француженки вибрали елегантність, угорки – любов до господарюванння , німкені – дисципліну і порядок.
Обдарувавши всіх, він раптом побачив у куточку ще одну
дівчину. Вона була боса, одягнена у вишивану сорочку, руса коса,
переплетена голубою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.
- Хто ти? – запитав Господь.
- Я Україночка.
- А чому ти не підійшла до мене скоріш?! Я всі таланти роздав.
Але не журись. У мене є два безцінних дари: краса і пісня
Взяла україночка дарунок, міцно притиснула його до сердця,
поклонилася і з ясним обличчам, і вірою понесла мову та пісню
в народ.
Ведуча 1: Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова – це показник існування нації. Поки існує мова – існує народ. У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова. Де б не проживали представники української діаспори: В Німеччині чи Австралії, Сполучених Штатах Америки чи в Канаді, - скрізь вони утворюють свої національні осередки, відкривають українські школи, випускають українську пресу, передають із покоління в покоління рідну мову аби не загубився український родовід.
Ведуча 2: на весь світ стало відомим імя Петра Яцика, українського мецената з Канади, який започаткував проведення Міжнародного конкурсу знавців української мови, спрямованого на пропаганду та підтримку розвитку української мови.
(пісня у виконанні учнів 7 класу « Ой у вишневому садочку ……»)
Ведуча 1: І як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, нам Богом даній землі, все ще зрікаємось мови наших пращурів, а значить і свого національного коріння.
Ведуча 2: Почуйте, друзі, крик згорьованої душі українських поетів, зойк їх зраненого серця, відчуйте їх болі у своїй душі – і згадайте, що ми українці, нащадки козацького роду, а не хохли без роду і племені.
Танок український ( виконують учні 7 класу)
Ведуча 1: Ностальгія.. не дає вона спокою розкиданим по світах українцям, боляче їм за втраченою піснею, забутим рідним словом.
Ведуча 2: А на їх рідній Батьківщині, у колисці їхнього роду підрізають крила українському слову, зачиняють у клітку народну пісню.
Ведуча 1: Чи є що святіше і прекрасніше як українська мова і пісня, яка пульсує милозвучно у серці сотнями нот? Чи є у світі куточок, де б не шанували і не захоплювалися її красою?
Учениця:вірш Буряченко Ю.
Пісня у виконання учнів 7 класу « А у нас на Україні »
Ведуча 1: Мова – це показник культури людини. Недаремно говорять: «Заговори, щоб я тебе побачив!». Зречення рідної мови призводить до мовної деградації, до самознищення особистості.
Ведуча 2: Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у словянському морі.
вірш
Я – дитина українська,
Вкраїнського роду.
Українці – то є назва
Славного народу.
Україна – то край славний,
Аж по Чорне море,
Україна – то лан пишний,
І степи, і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по - вкраїнськи
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по – вкраїнськи
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зійшли Боже Україні
І щастя, і долю! |