Сценарій свята «Я маю в серці те, що не вмирає…»



Скачати 90.29 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір90.29 Kb.


    1. Сценарій свята «Я маю в серці те, що не вмирає…»

Ведучий: Дорогі діти! Шановні гості!

Сьогодні у нас свято. Ми помандруємо в країну дитинства Лесі Українки,її юності та зрілості,в країну поезії однієї з найяскравіших постатей в історії української культури.

Поговоримо й про те, яку роль відіграла книга у житті та творчості Лесі Українки. Адже її життєвий шлях є яскравим прикладом того, що може дати книга людині в її самоосвіті, пізнанні світу і,навіть, у досягненні геніальності. Бо саме такою була Леся Українка – геніальною жінкою світу.

Учень 1 То хто ж вона, Леся Українка? Звідки такий глибокий розум, сила духу, стійкість? У якій сім’ї вона зростала і мужніла, де вчилася і з ким дружила, коли була дитиною?

Учень 2 25 лютого 1871 року у невеликому волинському місті Звягелі (нині Новоград-Волинський) в родині відомого громадського діяча, юриста за освітою, Петра Антоновича Косача і письменниці Ольги Петрівни Драгоманової-Косач (псевдонім Олена Пчілка) народилася донечка, яку назвали Ларисою.

Ведучий Це потім вона стане великою поетесою,це потім її мужній голос пролунає на всю Україну і на весь світ. а поки що росте собі звичайна дівчинка. не зовсім,правда,звичайна. Все її цікавить,захоплює,чарує: і чому веселка схожа на барвистий пояс, і чому пташки по-різному співають, і про що гомонять старезні дуби, що верхів’ям сягають хмар. Її привітні сірі очі з однаковою теплотою дивилася і на сільських діток, що прибігали до неї бавитися, і на багатьох видатних людей, що бували у їхньому домі.



Учень 3 Великий вплив на Лесю-дитину мав батько. Лесина сестра Ольга згадує, що Леся «зо всіх нас шістьох дітей найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею.»

Стриманість, терплячість і витривалість, уміння володіти собою, бути самопожертовним задля тих, хто потребував допомоги, лагідність і доброта – риси, які Леся успадкувала від батька, його Косачевого роду.



Учень 4 Ні сили, ні коштів не шкодував він ніколи задля Лесі. Раніше від інших розгледів геній своєї доньки, робив усе, щоб продовжити їй життя. найбільшою журбою його було Лесине здоров’я.

Ведучий Мати Лесі України Ольга Петрівна Косач походила зі старовинного роду Драгоманових, була письменницею. Свої твори вона підписувала псевдонімом Олена Пчілка. де б не жила велика родина Косачів, мати завжди заводила пасіку. Вона любила спостерігати, як невтомно трудяться працьовиті бджоли. Так само невтомно все життя працювала і Олена Пчілка. Це вона навчила своїх дітей працювати для свого народу,любити Україну та рідну мову.

Учень 5 Лесина мати – Ольга Петрівна Косач-Драгоманова – талановита поетеса,етнограф,громадський діяч,перекладач. Мала фундаментальну освіту, вільно володіла 5-ма мовами,малювала,знала й любила музику,перекладала з інших мов.

Учень 6 У домі,завдяки матері був суворий режим. Все було розписано, щоб діти жодної хвилини не гаяли. багато читали, займалися мовами.

Своїм літературним і громадським феноменом Леся завдячує матері.

Для Лесі мама була завжди найвродливіша і найталановитіша жінка в світі.

Ведучий Леся виростала серед рідних і близьких людей, які любили свій край і свій народ,дбали про нього; які розмовляли українською мовою і поважали мову інших народів; у родині, де цінувались знання та шанувалась книга.

Лесин батько Петро Антонович Косач ще зі студентських літ увійшов до українського товариства «Громада» і відтоді постійно підтримував матеріально різні українські громадські справи, видання книг і журналів.



Учень 7 У сім’ї Косачів було шестеро дітей: Михайло, Лариса, Ольга, Оксана, Микола, Ізидора. Леся – друга дитина у сім’ї. З братом Михайлом, який був старший майже на 2 роки, дівчинку зв’язувала найщиріша дружба. До тринадцяти літ вони були нерозлучні: разом гралися,розважалися,разом читали книжки,разом навчалися. Леся була еталоном сестри. За нерозлучність їх і називали одним іменем «Мишелосіє».

Учень 8 Леся навчилася читати на четвертому році свого життя, а на п’ятому – писати. Перша самостійно прочитана чотирирічною дитиною книжка – «Розмова про сили» Михайла Комарова. Перший лист,написаний п’ятирічною Лесею, - до дядька Михайла Драгоманова.



Ведучий Своїм дітям Олена Пчілка дає освіту рідною мовою. Для цього їй довелося організувати школу вдома. Адже значна частина України на той час входила до складу царської Росії, тож українських шкіл не було. Також було заборонено друкувати книжки українською мовою.

Отже, першою вчителькою Лесі була мати.

Олена Пчілка написала багато творів для дітей. Лесі та її братам і сестрам вони дуже подобались.

Давайте і ми пригадаємо відомі нам твори Олени Пчілки.

Учень 9 Що любила читати маленька Леся? Одна з найулюбленіших книжок Лесиних у ранньому дитинстві – збірник сербських народних дум і пісень у перекладі Михайла Старицького.

Захоплюється дівчинка й «Міфами класичної давнини» Штоля, «Працями» П.Чубинського (том з піснями), «Казками», зібраними Іваном Рудченком (братом Панаса Мирного).



Учень 10 Мати сама підбирає дітям книги, по змозі українською мовою. Таких книг тоді було обмаль, але Олена Пчілка намагалася зробити все, щоб зацікавити дітей рідним словом. Для цього чимало перекладала сама – найбільше з російської та польської, а також західно-європейських мов.

Учень 11 Любов до рідної землі зародилась у серденьку Лесі ще змалечку,а потім вона вилилась у чудові поетичні рядки, звернені до коханого краю.

Вірш «Красо України, Подолля»

Ведучий Косачі жили в Звягелі, в Луцьку, але найбільше любили будинок у Колодяжному.

Садиба Косачів у Колодяжному, недалеко від Луцька, не була відгорожена від решти світу, від життя простого люду високим парканом. Діти бігали на народні свята, ходили з мамою по курних селянських хатах, бавилися з сільським дітьми, набиралися народного духу. Разом з матір’ю Леся ходила по селах записувати народні пісні, обряди,казки та бувальщини. мати виховувала в дітей повагу до свого народу,бажання допомагати людям.

Леся гралася зі своїми сільськими подругами в різні ігри, бігала з ними по лісу і на пасовисько, читала їм книжки. У «білому будинку», як називали будинок Косачів, ставили вистави, влаштовували шевченківські свята, концерти народної музики, в яких брали участь не лише косачівські діти, а й селяни Колодяжного. Леся читала їм «Катерину», «Гайдамаків», які вони особливо любили слухати.

Учень 12 Це було надзвичайно на той час. Всі дивувалися, що панські діти ходить у «хлопському (українському) одязі й розмовляють мужицькою мовою.»

Інсценізація твору Л. Хрипливої «Дивна дівчинка»

Учень 13 Саме тітоньці присвятила свій перший вірш дев’ятирічна Леся. Ця поезія була відгуком на заслання у Сибір улюбленої тітки «Єлі» (Олександри Антонівни Косач).

Вірш «Надія»

Учень14 А через кілька років у сім’ї Косачів сталася ще одна подія: Леся і Михайло мали надіслати Лесині вірші «Конвалія» і «Сафо» з’явилися вперше друком з іменем авторки Леся Українка. Поетесі йшов тоді тринадцятий рік.

Вірш «Конвалія»

Ведучий Виховання Олени Пчілки не обмежувалося лише наукою, літературними студіями. Мати змалку привчала своїх дітей трудитися на землі, любити все живе у природі й її саму. Культ природи у Косачів полягав не лише у пасивному споглядання її краси, а й у її охороні, постійному плеканні і насаджуванні дерев, квітів. Всі діти виростали працьовитими,не цуралися жодної роботи, навіть найчорнішої. Леся змалку мала «золоті руки».

Учень 15 Кожна дитина у родині мала свого городчика, квітничка, доглядала посаджене своє деревце. Лесі, як найстаршій сестрі, не раз доводилося лишатися на господарстві замість мами, яка часто у громадських і видавничих справах їздила до Києва.

Учень 16 Саме улюблена тітка «Єля» навчила маленьку Лесю (6 років) вишивати народні узори та плести вінки. Дівчинка гарно вишивала,мережила для братів і сестер, родичів і знайомих сорочечки і рушнички. І вже тоді невтомна дитина вишила батькові сорочку.

Учень 17 Захоплювалася дівчинка й театром. Відпочиваючи в бабусі в гадячому,охоче,з радістю готувала для сільських дітей мамину лялькову виставу «Кармелюк» - була в ній і головним режисером, і костюмером, і актрисою. А взимку грали оперу Лисенка «Коза-Дереза»,Леся виступала в ній як режисер і концертмейстер.

Учень18 Та найбільшим дитячим захопленням Лесі була Поезія. У дитинстві вона заучувала напам’ять і декламувала кожний вірш,що потрапляв їй на очі. Дівчинка вирізнялася блискучою пам’яттю.

Насамперед це були байки Леоніда Глібова,батькового вчителя. його «Кущ та Билина» так проникливо читала, що присутні плакали; ще дуже охоче читала «Русалку» Адама Міцкевича в перекладі Панька Куліша.



Ведучий Діти Косачів дуже любили читати з батьками. Це було великою радістю для них. Петро Антонович декламував напам’ять своїм ще зовсім маленьким дітям багато віршів. дуже гарно переповідав різні повчальні пригоди із стародавнього життя народів світу. Захоплення історією залишилось у Лесі на все життя.

У 19 років вона пише для сестри Оксани підручник «Стародавня історія народів сходу».



Учень 19 До 10 років Леся росла як всі діти. Жвава,весела,непосидюща дівчинка, яка понад усе любила танцювати (особливо вдвох з братом «Козака») і співати, стрибати і плавати,бігати навперегони і лазити по деревах.

Ведучий Леся Українка була музично обдарованою. Музика в її серці жила завжди. Батьки купили Лесі фортепіано.

Уроки їй давала дружила композитора Миколи Лисенка, Ольга Олександрівна,талановита шляхетна і дуже красива жінка. під впливом своєї вчительки Леся ще дужче полюбила музику, почала писати свої перші музичні композиції.

Згодом сама поетеса зізнавалася: «Мені часом здається, що з мене вийшов би значно кращий музика, як поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт». Дуже скоро через хворобу Лесі довелося залишити заняття музикою. це було великою втратою для неї, і Леся написала дуже зворушливий вірш «До мого фортепіано», де прощається з улюбленим інструментом, ніби з добрим другом.

Ведучий На 10 році в Лесине життя увійшло лихо. На свято Водохреща Леся дуже застудилася і важко захворіла. Почався туберкульоз кісток, який вразив спочатку руку, потім – ноги, а далі перекинувся на легені та нирки. З цим страшним ворогом воювала ще 30 років свого життя. Але хвороба не зламала вільного духу, ніжності і любові до життя.



Вірш «Давня весна»

Ведучий Затяжна й невиліковна хвороба не дала можливості майбутній поетесі здобути систематичну освіту. Довелося поглиблювати свої знання самотужки під опікою матері та під керівництвом дядька Михайла Драгоманова, відомого історика,людини енциклопедичних знань.

Та ніхто ніколи не чув від Лесі нарікань. ця риса була притаманна їй ще з дитячих років.



Вірш «Як дитиною бувало»

Учень 20 Про стійкість характеру поетеси, її силу волі свідчить і те, що Лесі Українці вдалося досить ґрунтовно опанувати 9 мов: російську, французьку, німецьку, англійську,італійську,польську, болгарську,грецьку,латинську.

Починала вивчати ще 3 мови: шведську, іспанську,грузинську.



Вірш «Contra spem spero!» (Без надії сподіваюсь)

Ведучий У Лесі було 3 сестри і 2 брати. Всі п’ятеро вчились у гімназіях. Після закінчення гімназії усім дітям батьки дали змогу здобути вище освіту.

Лише одна вона через хворобу не змогла вступити до будь-якого офіційного навчального закладу – здобула блискучу домашню освіту. Джерелом знань були книги і тільки книги! Пізніше відкривала незнищенні духовні скарби в найвизначніших бібліотеках світу.

І сучасники визнавали її однією з найосвіченіших жінок усіх часів і народів, відзначали, що вражає всіх широтою інтересів і глибиною проникнення у суть явищ і подій.

Ведучий А хвороба не відступала. Ніяке лікування не допомагало. Лесю вирішили повезти до моря. 17-річна хвора Леся виїжджає, залишаючи рідну Волинь, на південь для лікування. Вимушену розлуку важко переживає і виливає свої почуття в циклі віршів «Подорож до моря».

Коли море вперше постало перед нею – величне, в усіх красі, - то зачарувало юну поетесу.

Вірш «Вже сонечко в море сіда»

Ведучий Останні 10 років свого життя Леся Українка жила в Україні дуже мало, наїздами. Більше на Кавказі, в Криму, Італії, Єгипті, тому що вологий клімат Батьківщини шкодив її здоров’ю. Та вона не переставала вчитися. вчилась і як була здорова, і в ліжку, і вдома, і як була в дорозі. Не розлучалась з книжкою і як була в лікарні.

Потрапляючи в будь-яке місто на лікування, Леся насамперед записувалася до найкращої бібліотеки.

За своє життя ця геніальна жінка користувалась послугами всесвітньовідомих бібліотек Парижа, Відня, Берліна, Женеви, Мілану, Петербурга, Москви, Мінська, Києва.

Ця талановита, розумна і дуже мужня жінка захоплювалась творами відомих усьому світові письменників і поетів: Байрона, Шекспіра, Гомера, Шевченка, Міцкевича.

Спілкувалась і листувалась з багатьма видатними сучасниками: Лисенками, Старицькими, Іваном Франком, Ольгою Кобилянською, Михайлом Коцюбинським.

Бібліотекар багато творів написала Леся Українка для дітей. Це і збірки дитячих пісень та ігор, і відомі нам казки «Біда навчить», «Лелія», «Метелик», вірші для дітей (Знайомство з виставкою)

Звучать поезії Лесі Українки для дітей:



  1. «Мамо, іде вже зима» ( у формі діалогу)

  2. «На зеленому горбочку»

  3. «Вишеньки-черешеньки»

Ведучий Дивовижною була скромність цієї великої людини, її оптимізм, уміння тішитися «окрайчиком щастя» серед страждань і болю. перед смертю, коли ледве могла ходити, потішала себе: «Що ж,і на лежачих світить сонце».

Ось такою була наша геніальна Леся Українка – сильною, принциповою, непохитною в своїх ідеалах і водночас – ніжною, люблячою, ласкавою, чутливою до інших.



Учениця читає вірш О. Журливої «Пам’яті Лесі Українки»



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка