Сценарій свята, присвяченого Дню народження Т. Г. Шевченка "Ми не забули тебе, Кобзарю!"



Скачати 119.81 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір119.81 Kb.
#31550
ТипСценарій
Сценарій

свята, присвяченого Дню народження Т. Г. Шевченка

“Ми не забули тебе, Кобзарю!”

Підготувала і провела

Сидоренкова О. П.

у співпраці з викладачами

музики, народним театром

«Арлекін» та студклубом

04 березня 2013 року для

учнів ліцею.



  • Свято розпочинається величальною композицією «Благословенна будь!»

  • Вступне слово Сидоренкової О. П. про мету свята, представлення гостей.

  • Хронікально-дукоментальний фільм «Геній української нації» (4 хв.)

  • На сцену виходять ведучі в українському вбранні.

Ведуча I

199 років минуло відтоді, як Бог благословив прийти у світ Тараса Шевченка, який дав українському народові книгу з книг - «Кобзар», національну нашу Біблію. І нині, у ХХІ столітті, нам сяє зоря його ідеалів: Україна, Воля, Правда, Істина, Любов. Шевченко знав ціну своєму слову. А сьогодні його слово звучить по всьому білому світу.

Ведуча II

Святкуючи 199-річчя від дня народження Найбільшого з Українців, ми, учасники урочистого дійства, звертаємось до всіх з його пророчим словом:


Воскресну нині! Ради їх,

Людей закованих моїх,

Убогих, нищих… Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю Слово!


Перед сценою – вокальна група, учасники в українському, національному вбранні. Виконується пісня на слова Тараса Шевченка «Думи мої, думи мої…» (Слайди на шифоні)

Линуть звуки інструментальної музики. На сцену виносять на вишитому рушнику «Кобзар». Ті, хто виносять, стають по центру авансцени.

Ведуча І

З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне.


Ведуча ІІ

До таких належить «Кобзар», книга, яку український народ поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних скарбів.


Ведуча І

Дивовижна доля цієї книги. Поезія, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання.


Ведуча ІІ

Хоча більшість поезій написана поза межами рідного краю, наскрізно струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських степів.


Ведуча І

«Кобзар» - книга невичерпна, книга – на віки.


Книгу «Кобзар» ставлять на журнальному столику, біля портрета Т. Шевченка. Поруч стоїть ваза з живими квітами. Внизу – виставка книг, яку підготували працівники бібліотеки.
Ведуча ІІ

Кожна поезія Т. Шевченка по-своєму промовляє до нас чарівним словом, то підносячи дух, то зворушуючи душу, то згуртовуючи нас у громаду, національний колектив, людську спільноту.


Ведуча І

Вчитуймося і вслухаймося!

Високий дух поета і «жива душу поетова святая, жива в святих речах», довіку з нами!

Сьогодні Шевченко до нас промовляє!


Пісня «Зоре моя вечірняя, зійди над горою» (вокальна група)

Читання поезій Т. Шевченка:



  1. «Якби ви знали, паничі»

Слайди: «Хата батьків», «Тарас у науці у дяка», «Тарасова наука».

  1. «Мені 13-й минало»

Слайд «Тарас пастух»

  1. «І золотої, й дорогої»

Слайди: «І золотої, й дорогої», «Сон»

  1. «Я не нездужаю, нівроку»

Слайд «Повстання гайдамаків»

  1. «Мені однаково»

Слайд «Т. Шевченко, фото»

  1. «І виріс я на чужині»

Слайди: «Смерть матері», «Німі на панщині ідуть»

  1. «Сон»(уривок з поеми)

Слайд «Кріпаків міняють на собак»

  1. «Послання і мертвим, і живим…» (уривок)

Слайд «Юродивий»

Якби ви знали, паничі, Слайди «Хата батьків у Кирилівці»

Де люде плачуть живучи, «Тарас в науці у дяка»

То ви б елегій не творили «Тарасова наука»

Та марне Бога б не хвалили,

На наші сльози сміючись.

За що, не знаю, називають

Хатину в гаї тихим раєм.

Я в хаті мучився колись,

Мої там сльози пролились,

Найперші сльози; я не знаю,

Чи єсть у Бога люте зло!

Що б у тій хаті не жило?

А хату раєм називають!


Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину... В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло... Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою,

Ще молодую, у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи —

Носити воду школярам.

Брати на панщину ходили,

Поки лоби їм поголили!

А сестри! сестри! Горе вам,

Мої голубки молодії,

Для кого в світі живете?

Ви в наймах виросли чужії,

У наймах коси побіліють,

У наймах, сестри, й умрете!

Мені тринадцятий минало. Слайд «Тарас - пастух»

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога......

Уже прокликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу... І не знаю,

Чого маленькому мені

Тойді так приязно молилось,

Чого так весело було.

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!.. А дівчина

При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу.

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала...

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до води.

І золотої й дорогої Слайди «І золотої й дорогої»


Мені, щоб знали ви, не жаль «Сон»
Моєї долі молодої:
А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі,
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.
Мені здається, що се я,
Що це ж та молодість моя.
Мені здається, що ніколи
Воно не бачитиме волі,
Святої воленьки.Що так
Даремне, марне пролетять
Його найкращії літа,
Що він не знатиме, де дітись
На сім широкім вольнім світі,
І піде в найми, і колись,
Щоб він не плакав, не журивсь,
Щоб він де-небудь прихиливсь,
То оддадуть у москалі

Я не нездужаю, нівроку, Слайд «Повстання гайдамаків»

А щось такеє бачить око,

І серце жде чогось. Болить,

Болить, і плаче, і не спить,

Мов негодована дитина.

Лихої, тяжкої години,

Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,

Не жди сподіваної волі —

Вона заснула: цар Микола

Її приспав. А щоб збудить

Хиренну волю, треба миром,

Громадою обух сталить,

Та добре вигострить сокиру,

Та й заходиться вже будить.

А то проспить собі небога

До суду Божого страшного!

А панство буде колихать,

Храми, палати муровать,

Любить царя свого п’яного,

Та візантійство прославлять,

Та й більше, бачиться, нічого.

Мені однаково, чи буду Слайд «Т. Шевченко, фото»

Я жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині —

Однаковісінько мені.

В неволі виріс між чужими

І, неоплаканий своїми,

В неволі, плачучи, умру.

І все з собою заберу,

Малого сліду не покину

На нашій славній Україні,

На нашій — не своїй землі.

І не пом’яне батько з сином,

Не скаже синові: — Молись,

Молися, сину, за Вкраїну

Його замучили колись. —

Мені однаково, чи буде

Той син молитися, чи ні...

Та неоднаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять...

Ох, не однаково мені.

І виріс я на чужині, Слайди «Смерть матері»

І сивію в чужому краї: «Німі на панщину ідуть»

То одинокому мені

Здається — кращого немає

Нічого в Бога, як Дніпро

Та наша славная країна...

Аж бачу, там тілько добро,

Де нас нема. В лиху годину

Якось недавно довелось

Мені заїхать в Україну,

У те найкращеє село...

У те, де мати повивала

Мене малого і вночі

На свічку Богу заробляла;

Поклони тяжкії б’ючи,

Пречистій ставила, молила,

Щоб доля добрая любила

Її дитину... Добре, мамо,

Що ти зарані спать лягла,

А то б ти Бога прокляла

За мій талан.

Аж страх погано

У тім хорошому селі.

Чорніше чорної землі

Блукають люди, повсихали

Сади зелені, погнили

Біленькі хати, повалялись,

Стави бур’яном поросли.

Село неначе погоріло,

Неначе люде подуріли,

Німі на панщину ідуть

І діточок своїх ведуть!..

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

І я, заплакавши, назад

Поїхав знову на чужину.


І не в однім отім селі,

А скрізь на славній Україні

Людей у ярма запрягли

Пани лукаві...


Погано дуже, страх погано!

В оцій пустині пропадать.

А ще поганше на Украйні

Дивитись, плакать — і мовчать!

У всякого своя доля Слайд «Кріпаків міняють на собак»
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,—
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка, підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазурі в печінки,—
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята; «Нехай,— каже,—
Може, так і треба».
Так і треба! бо немає
Господа на небі!
А ви в ярмі падаєте
Та якогось раю
На тім світі благаєте?
Немає! немає!
Шкода й праці. Схаменіться:
Усі на сім світі —
І царята і старчата —
Адамові діти.
Уривки з послання

«І мертвим, і живим…»

І смеркає, і світає,

День божий минає, Слайд «Юродивий»

І знову люд потомлений,

І все спочиває.

Тілько я, мов окаянний,

І день і ніч плачу

На розпуттях велелюдних,

І ніхто не бачить,

І не бачить, і не знає —

Оглухли, не чують;

Кайданами міняються,

Правдою торгують.

І Господа зневажають,

Людей запрягають

В тяжкі ярма. Орють лихо,

Лихом засівають,

А що вродить? побачите,

Які будуть жни́ва!

Схаменіться, недолюди,

Діти юродиві!

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся,


Схаменіться! будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром

Заковані люде,

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!


Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечерній

Тихо засіяє...

Обніміться ж, брати мої.

Молю вас, благаю!
Ведуча І

Алегорично-символічна поема - містерія «Великий льох» повертає нас в історичні часи українського буття: період діяльності Богдана Хмельницького, у часи І. Мазепи та в Шевченкову сучасність.

Великих льох – це символічний образ України.
Ведуча ІІ

Три пташки – душі – уособлення української свідомості і духовності трьох періодів вітчизняної історії. Три душі сповідуються про свої гріхи, за які їх не пускають до раю.


Інсценізація першої частини поеми-містерії «Великих льох» «Три душі».
Ведуча І

«Такого полум’яного культу материнства, - писав Максим Рильський, - такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері».


Ведуча ІІ

Іван Франко з цього приводу зазначав: «Я не знаю в світовій літературі поета, який би став таким послідовним, таким гарячим, таким свідомим оборонцем за права жінки на повне людське щастя.»



Вокальна група виконує пісню на слова Т. Шевченка «Така її доля…»(Слайди на шифоні)
Поезія Т. Шевченка «Хустина» у виконанні лауреата всеукраїнського конкурсу читців-декламаторів – Корнілової Анастасії.
Вокальна група виконує пісню на слова Т. Шевченка «Зацвіла в долині червона калина».(Слайди на шифоні)
Інсценізація поеми «Тополя»
Ведуча І

Моляться за Україну вуста Шевченковими словами, і чути їх у кожному куточку України.


Ведуча ІІ

І стоятиме слово Шевченка на сторожі людини, доки в наших серцях житиме пам’ять про Пророка, Кобзаря, Людини, яка стала символом нескореності духу, неординарності духу, неординарної творчої обдарованості.


Вокальна група виконує пісню «Дніпровська вода» (сл. Ю. Рибчинського, муз. І. Карабіца) (Слайди на шифоні)
Ведуча І

Він був сином мужика - і став володарем у царстві духа.


Ведуча ІІ

Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури.


Ведуча І

Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Ведуча ІІ

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.


Ведуча І

Доля не шкодувала йому страждань, але не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.


Ведуча ІІ

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець усе наново збуджуватимуть його твори.


Організатор свята оголошує, що найкращі учні ліцею відправляються до пам’ятника Т. Шевченка з корзиною живих квітів.


  • Сидоренкова О.П. говорить про Україну, яка здобула свою незалежність, про Шевченка, який мріяв її бачити такою. Підсумок свята.

  • Вокальна група «Апрель» співає пісню «Про Україну».

  • Завершення свята.

Каталог: doc -> files -> news -> 378
news -> Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Проектування готовності вчителя до інноваційної діяльності Виконавець: Ріпний Микола Петрович
news -> Шляхи формування читацьких інтересів у молодших школярів Ковальова Вікторія Іванівна, учитель початкових класів, учитель вищої категорії, старший учитель, санаторна школа ─ інтернат №2
news -> З початкової школи в основну: проблеми наступності
news -> ─найважливіша умова успішного навчання молодших школярів. Ковальова Вікторія Іванівна, спеціаліст вищої категорії, старший учитель, загальноосвітня санаторна школа ─ інтернат №2
news -> Повідомлення про оприлюднення проекту Концепції громадянської освіти та виховання в Україні Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України повідомляє про оприлюднення 29 листопада 2012
news -> Додаток базовий компонент дошкільної освіти
news -> Тема кохання в повісті Шолом-Алейхема "Пісня над піснями". Еволюція героїв (Шимек і Бузя) у часі. Біблійні мотиви в повісті. Утвердження етичних цінностей
news -> Конспект уроку з української літератури в 10 класі підготувала викладач української мови І літератури Технікуму промислової автоматики Одеської державної академії холоду
378 -> Сценарій шкільного заходу «Любіть Україну!»

Скачати 119.81 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал