Сценарій круглого столу



Скачати 66.94 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір66.94 Kb.
«Гендерне насильство сьогодні: що це?»

( Сценарій круглого столу )

Сьогодні ми зібралися на круглому столі, який носить назву «Гендерне насильство сьогодні: що це?», щоб обговорити найбільш актуальні проблеми гендерного насильства. Це насильство в сім’ї, торгівля людьми, та насильство над дітьми в сім’ї і школі.

Щороку з 25 листопада до 10 грудня стартує міжнародна кампанія «16 днів проти гендерного насильства». Вона була започаткована 1991 року центром жіночого глобального лідерства (США). Дати проведення кампанії вибрані невипадково. 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством по відношенню до жінок. 10 грудня – День прав людини.

Проведення такої кампанії в Україні було ініційоване у 90-х роках неурядовими організаціями Києва, Донецька, Сімферополя, та Харкова. На сьогоднішній день заходи в рамках кампанії проходять майже в усіх регіонах України, привертаючи увагу до проблеми насильства, як порушення прав людини та залучення громадян до боротьби з цим ганебним явищем.

Тож метою кампанії «16 днів проти гендерного насильства» в Україні є актуалізація гострих проблем насильства в сім’ї та торгівлі людьми, а також активізація громадських об’єднань та державних установ у діяльності захисту прав жінок у нашій державі та формування насильницької ідеології в українському суспільстві. Участь у кампанії стала частиною державної гендерної політики та протидії усім формам насильства.

Ключовими датами кампанії «16 днів проти гендерного насильства є: 25 листопада – Міжнародний день ООН з викорінення насильства щодо жінок – присвячений сестрам Містраль, які були жорстоко вбиті під час диктатури Трухильо у Домініканській республіці в 1960 році.

2 грудня – Всесвітній день боротьби за скасування рабства. Цього дня в 1949 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами.

6 грудня – річниця з дня «Монреальської різанини», коли 14 студенток були вбиті злочинцем лише через те, що вони були феміністками.

10 грудня – День прав людини. !0 грудня 1948 року уряди країн – членів ООН визнали права людини «на життя, свободу та недоторканість особи для всіх без винятків, підписавши Загальну Декларацію Прав людини.

На жаль проблема насильства є однією з найактуальніших для українського суспільства. Насильство ставить людину в залежність, а також приносить шкоду суспільству в цілому і серйозною перешкодою на шляху до встановлення рівності та дотримання прав людини. Про це свідчать дані, як правоохоронних органів так і неурядових організацій. Зокрема це стосується насильства в сім’ї.

За даними Міністерства внутрішніх справ України на обліку за вчинення насильства в сім’ї знаходяться більше семи десяти тисяч осіб. Насильство по відношенню до жінок і дітей становить серйозну загрозу глобальному розвитку і досягненню цілей тисячоліття.

Це і психологічне насильство в сім’ї, фізичне насильство в сім’ї, економічне насильство в сім’ї, насильство над дітьми в сім’ї і школі.

Прояви насильства не обов’язково призводять до тілесних ушкоджень, інвалідності і смерті. Багато форм насильства проти жінок, дітей, літніх людей можуть призводити до психологічних і соціальних проблем, а наслідки проявляються через багато років. Зазвичай жертви потрапляють в лікарні та соціальні притулки, потребують серйозного лікування і психологічної реабілітації.

То ж давайте обговоримо цю проблему. До слова запрошується______

Відеоролик «Насильство в сімї»

Багато людей знають про проблеми торгівлі людьми з повідомленнями у пресі, соціальної реклами на телебаченні, з білбордів… Але мало хто усвідомлює її масштаби, а тим більше може припустити, що це станеться саме з ним. Як свідчить історія проблема торгівлі людьми, має глибоке коріння і суспільство на різних етапах свого розвитку по різному ставилось до неї. Але лише на початку ХХ століття розпочинається міждержавна робота, в рамках якої світове співтовариство розглядає торгівлю людьми як проблему боротьби із злочинністю. Для торгівлі людьми не існує державних кордонів, немає різниці між розвинутими державами і державами що розвиваються. Вона легко адаптується як до бідності, так і до розкоші, є актуальною майже до всіх народів.

Багато є жахливих історій, коли неповнолітніх дівчат перевозять за межі України. Або коли неповнолітнім дівчатам роблять паспорти – 18 літніх жінок і відправляють танцювати в Сирію, в Арабські Емірати. Дедалі тривожніших масштабів набирає торгівля дітьми, здебільшого безпритульними та сиротами, причому ця торгівля процвітає всередині самої України.

Один з основних пунктів торгівлі людьми в Україні – Одеса. Улюблений напрям для бізнесменів, які продають людей в рабство. Торгівля людьми – третій по прибутковості після торгівлі зброєю вид злочинної діяльності. За оцінками ООН, виключно на торгівлі людьми організовані злочинні угрупування, які заробляють 3,5 мільярдів доларів щороку.

Аналіз історій українських громадян, потерпілих від торгівлі людьми, свідчить, що ситуація, в яку вони потрапили за кордоном, була здебільше невідома та неочікувана ними самими. Про своє реальне становище за кордоном вони отримали уявлення вже після перетину державного кордону України. Перший шлях потрапляння людей у таку ситуацію є працевлаштування. Перш за все це оголошення в газетах про працевлаштування за кордоном. В кожному газетному номерів друкується в середньому 10 «слизьких» оголошень, «переважно для молодих і симпатичних жінок», Ось найбільш типові приклади, що дають інформацію для роздумів. «Робота в кращих клубах Європи для дівчат 18-30 ти років. Усі витрати за рахунок фірми. Щомісячна оплата від 1500 доларів США» І далі адреса місця для співбесіди.

Значна частина мігрантів їде за кордон на запрошення «випадкових» знайомих, іншими словами через мережі посередників та постачальників, які не оформлені в легальні фірми. Скажімо за одну дівчину «торговець» отримує від 200 до 5000 тисяч доларів.

Третім шляхом вивозу українських громадян за кордон є туристичні поїздки. Турфірми офіційно оформляють туристичні візи, які дозволяють легально виїхати з країни, але не дають можливості легального працевлаштування і тому українські громадяни працевлаштовуються нелегально. Відповідальність за їх долі фірми не несуть.

Є випадки потрапляння до рабства навіть через всесвітню мережу Інтернет. Дівчата та хлопці знайомляться та листуються з іноземцями з різних країн, висилають свої фотокартки, котрі потім з’являються на сторінках порнографічних сайтів. Трапляється, що після короткого листування вони з легкістю погоджуються на запрошення іноземців відвідати ту чи іншу країну.

П’ятий шлях вивезення – шлюбні оголошення та контракти. Багато жінок мріють одружитися з іноземцем. Існує практика запрошення жінок чи дівчат через шлюбні агенції начебто для одруження. Ці агенції не отримують ніяких ліцензій і не проходять перевірок. І те, яка доля чекає на наших співвітчизниць – золоті гори щастя чи рабська праця, - ніхто не може спрогнозувати. За таку жінку чоловіки, які звернулися до агенції, платять чималі гроші, а потім можуть перепродати або, покористувавшись , повернути. При цьому технічні та моральні збитки вони оплачують не жертві, а фірмі, що продала «товар».

Шостий шлях – це навчання. Громадян запрошують на навчання чи на практику за кордон, спокушаючи гарними умовами та майбутніми перспективами.



Давайте обговоримо цю проблему. Хто хоче виступити по цьому питанню?

Жорстоке поводження з дітьми визнано однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини у світі. Без подолання цього згубного явища не можливо створити умови для повноцінного розвитку дитини, реалізаціїї її особистості. Проблема насильства над дітьми свідчить про необхідність ретельного вивчення й розробки профілактичних заходів спрямованих на її вирішення, оскільки діти є найнезахищенішою, найвразливішою, майже повністю залежною від дорослих частиною суспільства. Незалежно від того, в якій формі відбувається насильство, з часом його прояви стають дедалі жорстокішими. Найбільш поширеним в сімейних стосунках є психологічне насильство, грубість приниження одне одного, а також фізичне насильство, зокрема побиття.

Близько половини опитаних дітей в Україні вважають себе недостатньо захищеними державою від жорстокості, знущання брутального поводження, викрадення та продажу, Насильство в сім’ї – серйозна поширена проблема в світі Воно впливає на життя дітей і підлітків: третина дітей в Україні щороку спостерігає акти насильства в сім’ї. Найбільш типовими наслідками такої ситуації стають скарги батьків чи вчителів на поведінку дітей; бійки, конфлікти з однокласниками, низька шкільна успішність, замкненість. До емоційних проблем таких дітей можна зарахувати підвищену агресивність, знижений настрій, депресію тривожність, страхи, нестійкість емоційної системи. Часто батьки скаржаться на психоневрологічні розлади у дітей – безсоння, енурези, а також соматичні – серцево-судинні розлади.

Діти, які зазнають жорстокого поводження і насильства, звертаються за психологічною допомогою вкрай рідко. А ось на вулицю вони тікають усе частіше. Це саме ті підлітки, з якими щодня стикається дільничий міліціонер – чи як з правопорушниками, чи як споживачами наркотиків, як просто нещасними безпритульними дітьми. В багатьох сім’ях існує фізичне насильство. Це тілесні покарання, а також залучення дітей до вживання алкоголю і наркотиків. У деяких сім’ях, як дисциплінарний захід використовують різні види фізичного насильства – від потиличників до ляпасів і шмагання ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство – це фізичний напад, що завжди супроводжується словесною образою та психічною травмою. Що без сумніву є прямим порушенням прав та свобод людини, та зокрема дитини.

Сексуальне насильство – використання дитини дорослими або іншою дитиною для задоволення сексуальної потреби, а також залучення до дитячої проституції, в тому числі з використанням порнографічної літератури, фотографій, кінофільмів з метою отримання прибутку.

Психологічне насильство (емоційне) – відсутність любові та уваги до дитини, приниження її людської гідності, грубість (словесні образи, погрози), заборона виходити на вулицю, гуляти з однолітками; маніпуляції дитиною з використанням при цьому неправди й незгоди кривдження її.



Нехтування, тобто зневажання основних потреб дитини – відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одягу, житлі, вихованні, медичній допомозі через низку об’єктивних причин – бідність, психічне захворювання, недосвідченість, а також без них.

Виступ______________


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка