Сценарій інформаційно-просвітницької години «Пам'ятай Чорнобиль»



Скачати 119.89 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір119.89 Kb.
Сценарій інформаційно-просвітницької години

«Пам'ятай Чорнобиль»

(присвячений 30-м роковинам Чорнобильської катастрофи та проведенню Року вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи)

  1. Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає полин.

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить?
Журбо моя! Зажуро!

Ти сива, сиза, біла!

Ти чорний біль! Чорнобиль!
Ти відомий сьогодні кожному –

Не ім’ям своїм, а бідою,

Тою вулицею порожньою

Понад прип’ятською водою..




  1. На жаль, не всі річниці у наших календарях відмічені червоним святковим кольором.




  1. Сьогодні, напередодні 30-ї річниці Чорнобильської трагедії, ми віддаємо шану тим, хто брав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на атомній станції і тим, хто був змушений залишити рідні домівки – евакуйованим та переселенцям із зони відчуження, усім тим, кого торкнулася чорним крилом ця страшна біда.


(Лунає сигнал ЦО "Тривога", під звуки сигналу чується голос за сценою)


  1. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. 40 с, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Сумний...

(Звук сирени затихає)


  1. Ті, хто тієї ночі не спали, бачили, як над електростанцією спалахнуло вогняне сяйво, схоже на сніп полум'я. Та ніхто тоді й гадки не мав, що те сяйво смертельно небезпечне. Відлік часу став уже далеко не мирним, а бойовим і пішов на години, хвилини, секунди. Мирна щаслива весна перестала існувати для українського народу...




  1. «…засурмить третій Ангел і впала з неба велика зоря, палаючи немов смолоскип. І впала на третину рік та водні джерела . І ймення цієї зорі – «Полин». І третина вод стала як полин. І багато людей повмирало від води, бо згіркла вона...»

(Біблія. Новий завіт. «Одкровення святого Іоанна Богослова»)
(Лунає дзвін)


  1. Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І пливе над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

То дзвонять дзвони не Хотині,

Де слід лишила свій війна,

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.

Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв.


  1. Лунає екологічний дзвін. Тривогою та болем наповнені його звуки. Болем за нашу землю, яку зрошують смертоносні кислотні дощі, за отруєні хімічними відходами ріки, за небо з озоновими дірами, за вирубані ліси. Тривогою – за майбутнє життя.




  1. Стогне дзвін. Та найгіршими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.




  1. Набат звучить! Чорнобиль чорні крила

Без краю простягнув. Куди від них втікать?

Набат звучить! А чайки білокрилі,

Не знаючи біди, в смертельну синь летять.

Набат звучить! Минають дні і роки

Та скуті нерви. Їм уже не жить.

Набат звучить! Але життя уроки

Не зможуть, схоже, нас чомусь навчить!


  1. На грані людства, на краю –

В тривозі атомній стою.

Душа тривожиться мов птиця:

А що, як висохне криниця?

Тривожиться у полі колос:

Чому замовк пташиний голос?

І вмить здригається планета,

І річка Прип’ять, і річка Лета.

Не все, не все пощезне в світі,

Ще в зорях – сад, земля – у цвіті.



  1. У ці дні ми привертаємо увагу до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дію радіації – наших співвітчизників і жителів інших держав. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров'я та життя.




  1. Зойкнула земля чаїним криком:

  • Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом:

  • Йди, синочку. Хто ж , коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

  • Сину, збережи і захисти!

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

  • Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?




  1. Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні після лиха...




  1. Ті, що згоріли в огні

В перші хвилин двобою,

Землю прикрили собою,

Як наші діди на війні.

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці,

Пам’ятник їм вознести

Треба у кожному серці.


  1. Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп’ялась,

І опалила ваші лиця,

І в танці дикому зайшлась,

Коли вже й хмари спопеліли

У знавіснілому вогні, -

Ви смерть приборкати зуміли

На тім, останнім рубежі.

Не віддали їй на поталу

Світанків наших ніжний щем,

Ви, як один супроти стали,

Пекельним січені вогнем.
17. Чорнобильський дзвін.

За ким же б'є він?

За тим, хто пішов

У високу блакить,

Щоб звідти на мудрість

Нам очі відкрить. .

Щоб пам'ять не згасла,

Щоб ти пам'ятав,

Як розлючений той

Там реактор палав.

Чорнобильський дзвін.

Печаль і журба,

За тими б'є він,

Кого вже нема...



Хвилина мовчання.
(Чути звук серцебиття, що поступово перетворюється на звук радіаційного випромінювання. Виходить 1-й учень. У нього, як і в наступних учасників, на шиї пов’язано жовту хустку.)
1-й учень

Я – Зона. Чорнобильська зона. Скалічена, спотворена, непридатна до життя місцевість. 30 років тому я була щедрою врожайною землею, обраною нашими пращурами із часів Київської Русі.

Трагедія сталася 26 квітня 1986 року. Вона ввійде в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Надто дорого заплатили й ще заплатимо за Чорнобиль. За кілька днів людство зробило крок з епохи доатомної в епоху незвідану.

Виходить 2-й учень.

2-й учень

Я – біль, Чорний біль. Я народився з вибухом реактора в ніч з 25 на 26 квітня.



Ведучий

Болю! Тобі вже 30 років. Чому ти не вщухаєш?


2-й учень

Звичайний біль проходить, а я – особливий , чорнобильський, на все життя.


Ведучий

Ти приніс людям горе, страждання. Втратили життя землі й ріки, спустіли донедавна мальовничі села, поселилася скорбота в «мертвому місті» Прип’яті, радість покинула людей.

Хто буде відповідати за кожне страждання дитини, за кожну сльозу матері, за кожну людську душу? Хто в цьому винен?
2-й учень

Ви, люди! Ваші байдужість, легковажність, бездумність, безвідповідальність, некомпетентність - ось хто винен! Чорнобиль – важкий, болісний урок, і забути його неможливо.


На сцену виходить 3-й учень.

3-й учень (звертається до 2-го учня)

Чи мав ти колись друга, а той, твій друг, зрадив тебе?

А чи мав ти колись сім’ю, яка б зреклась тебе?

А може, мав ти запеклого ворога, що згодом став для тебе найдорожчою людиною?

Якщо ти відповіси «так», то зрозумієш, про що я говорю.

Якщо твоя відповідь «ні», то вислухай мене, бо це моя сповідь, моє каяття, моя покута.

Я – Атом! Я – вбивця. Я став би на коліна перед своїми жертвами. Та не можу. Я колисав би тих скалічених мною діточок на своїх руках, та не вмію жаліти.

Ніхто не знає, скількох я вбив. Цього не знаю навіть я сам.

Я — атом, колись я був мирним,
Мене розщепили колись,
А зараз я з болем настирним,
Розщеплюю душі наскрізь.

Розкрилася скринька Пандори,


І вискочили промінці.
Цього не хотів я робити,
Однак, не під силу мені.

І той саркофаг над четвертим,


Сховати не в змозі мене,
Повірити важко в безсмертя,
Але ж я існую, я є!
До нього підходить 5-й учень.

5-й учень


Я – радіація . Сама по собі – я безпечна. Адже кожна людина трішечки радіоактивна. Я можу бути спокійною протягом тисячоліть.

Небезпечною ж буваю, коли людина штучно втручається в моє існування. І ось тоді мене не зупинити, бо я стаю нечутною, невидимою, недосяжною.

Я не визнаю державних кордонів, мені байдуже, хто стане на моєму шляху.
Наперед виходить 6-й учень.

6-й учень

Я – працівник Чорнобильської АЕС. Я був свідком того, як усе починалося. Ми бачили плоди своєї праці, і нас це ще більш надихало. Ми не могли навіть замислитися над тим, що ми побудували небезпеку для людства.

Лише деякі вчені розуміли небезпеку АЕС, пов’язану з дефіцитом кваліфікованих кадрів, зниженням якості матеріалів та обладнання. Але вони не могли запевнити наше керівництво в цьому – йому потрібна була ця енергія. А на те, що стоїть за її здобуванням, вони не зважали.
Ведучий

Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.


Ведучий

З’явившись під знаком біблійної зірки Полин, той «чорний Чорнобиль» став якщо не розплатою, то найсерйознішою пересторогою нашому варварству, технократичній сваволі, яка порушила закони природи.



Ведучий

Ця зірка Полин наче була посланням з майбутнього як грізне попередження нам усім: опам’ятайтеся, задумайтеся, поки не запізно.




  1. Ти відомий сьогодні кожному —
    Не ім’ям своїм, а бідою.
    Тою вулицею порожньою
    Понад прип’ятською водою.

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе,
У якому ти жив сторіччі!
Запеклись перестиглі ягоди,
Наче кров, на твоїм обличчі.


  1. Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин з активної зони реактора, які хмарою перенеслись на великі відстані.




  1. На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію вертались на весні,

Як сніжниця попелище біле

Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,

Поржавіла хвоя і трава,

Журавлина крихітна вервечка

Напиналась наче тятива.

Не було ні стогону, ні крику,

Тільки пошум виморених крил,

Журавлі несли печаль велику

Наче тінь невидимих могил.

Не спинились птиці на кордоні,

Де всякає атом у пісках,

І дивився батько з – під долоні,

І ридала мати в небеса.


  1. На квітучий українській землі з'явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом. На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживають у забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть понад 35 тисяч людей пов'язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.




  1. Радіація – невидимий і тому підступний ворог усього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. Обезлюдніли села, де століттями ростили жито, виховували дітей. Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди. Їх дуже мало, та все ж живуть Довкруг усе заростає бур'яном.




  1. Ні звуку, ні скрипу, лиш вітер

Гуляє в порожніх оселях...

Ще треба й таке пережити —

Безлюдні покинуті села.
Було село. Тепер села немає.

Там річка омивала береги

І люди там жили,

Тепер і їх немає —

Роз'їхались по світу хто куди...


  1. Здавна чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, лісами, багатими на ягоди, гриби, горіхи славилась чорнобильська земля. Та тільки до жахливої ночі 1986 року. Відтоді ця земля почала називатися «зоною».




  1. В зеленім лісі я була царівна,

В зеленім лісі я була жива.

Рудим став ліс, рудими стали тіні,

Рудою стала крона і трава.

Іржавий ліс, пустеля, мертва зона,

Апокаліпсис, Марсіанський краєвид?

Табличка: “Дихати і ходити заборонено”.

І незбагненне: “Не торкатися трави...”


  1. «Рудий ліс» - так назвали ділянку соснового лісу, яка була на шляху розповсюдження радіоактивної хмари від вибуху реактора. Саме на даній території випадали 26 квітня перші радіоактивні продукти чорнобильської аварії. Сосна – одне з нестійких дерев щодо радіаційної дії. Дуже швидко голки пожовкли, ліс став рудим.




  1. Проходять роки після аварії на ЧАЕС. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.




  1. «Мирний атом» став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго...




  1. Чи буде квітень, як завжди,

Дарунком весняної здоби.

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його «Чорнобиль!?

Чи, може, викинем його

З календарів своїх допоки

Нас темний грітиме вогонь

Ще не відкритих ізотопів?

Сумлінна мисль не має меж,

Її спинити годі.

І ти, Чорнобилю, ти теж

Не маєш меж сьогодні.


  1. Подай у душі доброго вогню —

Хай воскресає світ животворящий,

Хай до нащадків озоветься пращур,

Хай древній рід збере свою рідню.
Очисть від скверни воду нам і кров,

Хай доля нас завчасно не займає...

Пошли нам, Боже, згоду і любов

І той вогонь, що в світі нас тримає.




  1. Ця жахлива трагедія увійшла в історію, в усі хронічки людства, як найбільша техногенна катастрофа, як невигойна рана на тілі України.


  1. Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко

Бо Чорнобиль -трава – це полин.

Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска

Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько.

Чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх?

Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю

Як же ти допустила, щоб скалічили душу твою?

Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка...

Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,

І петля радіації стягує шию твою

Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба

Знай, що Бог ще чекає молитву твою.




  1. ЕКОЛОГІЧНА МОЛИТВА.

Пречиста Діво, збережи цей світ,

А в ньому нашу рідну Україну.

Сади і гори, ріки і моря,

І пташину, і звірину, й людину.
Усім хто є, усім, хто буде,

Даруй здоров’я, чистоту і вроду.

Щоб їх ім’я, а в імені – любов

Передавалися від роду і до роду.


34.Дякуємо за увагу.







База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка