Сценарій Екологічної агітбригади «У пошуках синього птаха»



Скачати 73.33 Kb.
Дата конвертації02.05.2016
Розмір73.33 Kb.
Черкаськолозівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Дергачівської районної ради

Сценарій

Екологічної агітбригади
«У пошуках синього птаха»

Розробка сценарію заступника директора

з виховної роботи

Бучель Світлани Вікторівни

Стаж – 19 років

Категорія – вища



Дійові особи:

Шкода


Дівчинка

Капосниця

Хлопчик

Бруднуля

Бруднота

Атмосфера

Гідросфера

Літосфера

Біосфера


Декорації:


  • Дерево

  • Ялинка

  • Кущ

  • Річка

  • Риба

  • Сміття (пластикові пляшки, газети)

  • Український віночок

  • Сонечко


Ведучий Якось літнього сонячного дня на березі річки Лозовенька зустрілися дві давні подруги - Бруднуля і маленька Шкода.

Шкода. Невже це ти, Бруднуле?

Бруднуля. Так, я Шкодо!

(Б 'ють по руках і сідають на стільці)

Шкода. А я дивлюсь, ти виросла на річковій водичці.

(Плюється лушпинням від зернят на підлогу)

Бруднуля. (теж плюється) Як же мені не вирости. Люди про мене дбають. Росту в різні боки, апетит страшний. То сміття підкинуть, то делікатеси з городів надійдуть, то побутових нечистот піділлють. А Дергачівське сміттєзвалище! Ось я і виросла!

Шкода. Чула я про твої подвиги! Добру репутацію маєш! Моя школа! А я тебе ще пам'ятаю, коли ти пішки під столом ходила. А зараз - авторитет! Слухай, Бруднуле, з твоїми здібностями і з моїм розумом, може якусь серйозну справу звершимо.

Ось я думаю, кожен день біля нашої річки проїжджають сміттєвози, може намовимо водіїв, щоб вони відкрили кузова і тоді сміття у річку випаде. І ти поласуєш, і я задоволення отримаю!



Бруднуля. Прекрасна ідейка!
Ведучий Минуло з того часу багато років. Розвелося тієї нечисті видимо-невидимо. Розвіяв вітер це насіння по всьому світу. З Бруднуль повиростали великі Брудноти, а з малих Шкод - хитрі й підступні Капосниці. А ось і вона.

Капосниця. Як же я люблю людей! Ну, до чого ж я люблю цих розумників. І щоб я без них робила? Ось погляньте-но, яка я гарна! А все завдяки людям! Добре, що вони смітники придумали. А які смітники! Без цивілізації такого не втнеш! Скільки там чудових і корисних речей! Я стільки там чудових і корисних прибамбасів познаходила! Ось подивіться. Спідничка і маєчка - ультрафіолетового проміння не пропускаєчка. А ще я там знайшла капелюха з дірочками для кожного вуха. Я ж маю бути в курсі всіх подій, і бачити все маю.

(Натягає окуляри, зроблені з пластикових пляшок)
А рукавички он які моднячі, і головне зносу цим речам немає! Будеш носити-носити, носити-носити... Дощик поллє - помиє, сонечко вигляне - підсушить. Усе чисте! Спитаєте, що за матеріальчик? Скажу. Поліпропіленчики, полістерольчики, поліхлорвінільчики та інші новомодні «чики», всього і не запам'ятаєш. І прикиньте! У землі не розкладається, не гниє не знищується. Скарбниця для моєї великої родини. А все люди! Молодці, що й не кажи! Підеш до річки вмитися, а там... риба - вся до гори животиками пливе, загорає! Краса! Дощ пройшов - калюжі, мов калейдоскоп - зелені, червоні, жовті. Екзотика! А що вже радіації! Не на один рік вистачить. Люди все за мене роблять. Нікого нічим не здивуєш!

Бруднота. (Вбігає)

Люди йдуть, біду несуть! Все потрощать, поламають, Всіх образять, налякають.

Хай сховається усе

І живе, і не живе!

Люди йдуть, біду несуть!

Капосниця. Які люди? Де ти їх бачиш? (Дивиться в бінокль) Ота малеча? Теж мені люди! З рюкзаками... Так то школярі! Ого-го. Як вони сюди забрели. Треба всіх попередити. (Потирає руки) Цікаво буде подивитись на їхні пригоди в нашому царстві Землі.

Бруднота. А уявляєш, як їх зустрінуть подруги-захисниці! Від тієї малечі навіть мокрого місця не залишиться.

Капосниця. Ось і порозважаємось!

(входять сфери)

Атмосфера. Про що сперечаєтесь, нечупари?

Гідросфера. Чого крик зчинили?
Літосфера. Що не поділили?

(Заходять діти, вітаються)

Бруднота. Ось вам і відповідь на ваші запитання.

Капосниця. Діточки до вас завітали!

Атмосфера. Як ви посміли?!

Гідросфера. Яке зухвальство!

Літосфера. Геть звідси!

Біосфера. Начувайтеся!

Хлопчик. Чому ви нас так не дружелюбно стрічаєте?

Дівчинка. Ми ж люди.

Хлопчик. А людина, як відомо, цар Природи.

Біосфера. Цар!? Як ви смієте? Царі!.. Нацарювалися вже...

Атмосфера. Навіть не розмовляй із ними! Ведемо їх до нашої

володарки - Землі, хай вона їм покаже, хто цар.



(Хапають дітей)

Дівчинка. (Плаче). Ну, чому ж ви такі сердиті?

Хлопчик. Пити дуже хочеться, жодного джерельця ми по дорозі не побачили.

Гідросфера. У всіх своїх бідах винні ви самі. Мені вас зовсім не шкода!

Дівчинка. Що ж ми вам зробили поганого? Чим вас образили?

(Сфери обурюються)

Літосфера. Вони ще й питають! Подивіться на нас!

Атмосфера. Моє вбрання забруднене димом фабрик, заводів, теплових електростанцій. А що ви зробили з моєю святковою сукнею? Бачите?

(Показує велику діру)

Діти. Це не ми нас тут не було!

Атмосфера. Мені вас жаль. З кожним роком я все більше втрачаю сили і не в змозі захищати вас від згубних ультрафіолетових променів. Дощі, якими я щедро напувала все живе, знищують вас. Забруднюючи мене, ви створюєте парниковий ефект, наслідки якого можуть бути катастрофічними.

Літосфера. Важким тягарем лежать в мені токсичні і радіоактивні

відходи. А скільки незагойних ран ви наносите мені, видобуваючи корисні копалини. На моїй поверхні утворилися гори сміття, де панують мухи й пацюки.



Гідросфера. А ось мої надра

(Розкриває накидку): нафта, ртуть,свинець,побутові відходи, харчові відходи, цинк, добрива.
Біосфера. Земля повинна бути гарною, елегантною, прикрашеною квітами. А їх стає все менше і менше. Одні взагалі зникли, інші зникають, благаючи порятунку. І тваринам біда. Усі шукають хоч якогось захисту. А ваші казки про тварин? Вони теж змінились.

Біосфера. Все, досить з нас. Час відплатити людям за їх зухвалість. Покарати їх.

(З 'являється Земля)

Земля. Стійте, подруги мої, захисниці. Негоже Природі кривдити дітей.

Сфери. Вони винні! їх треба покарати...

Земля. Покарати їх можна... Але людям треба дати шанс усвідомити свої помилки і виправити їх. Підійдіть, діти, до мене, розкажіть усе про себе. Не бійтеся.

Діти. Ми школярі, учні Черкаськолозівської школи. Ми мандруємо з краю в край у пошуках Синього Птаха.

Капосниця. Вони, матінко Земле, ці люди, у своїй зухвалості дійшли до краю. Людина у них, бачте, цар Природи.

(Сфери обурені)

Земля. Заспокойтесь, любі, постривайте. Вислухаємо дітей. Розповідайте далі. Для чого вам Синій Птах?

Дівчинка. Неспокійно якось у нас, незатишно.

Хлопчик. Тривожно нам. Дергачівське сміттєзвалище забруднює грунти і підземні води.

Дівчинка. А сміттєвози, що проїжджають повз наше село забруднюють придорожні лісосмуги та річку.

Хлопчик. Руйнується ґрунтовий покрив в наслідок неправильного землекористування.

Дівчинка. І сказав нам один мудрець, що настане на Землі

блаженство лише тоді, коли прилетить до нас Синій Птах.



Хлопчик. А його все нема і нема. От ми його і шукаємо.

Земля. Зрозуміло. Я можу допомогти вам, діти, у ваших пошуках. Синій Птах живе у моїх володіннях, тому що жити він може лише на Землі, прикрашеній зеленим килимом лісів, гаїв, шовковими травами, і барвистими запашними квітами. Йому потрібне синє небо і чисте повітря. А головне йому потрібна ваша доброта. Чи готові ви зробити все можливе, щоб саме на Землі міг жити Синій Птах?

Діти. Так. Ми дуже хочемо врятувати Землю і виправдати її сподівання.

Земля. Я вірю, що мене порятують,

І засміється зоряна рілля.

І проліски в лісах весну відчують,

Сад захлинеться співом солов'я.

І вже не будуть з відчаї благати

Про порятунок води і гаї,

Щасливо будуть жити син і мати

І люди рай збудують на Землі.



Атмосфера. Ну що, покажемо дорогу до Синього Птаха?

Біосфера. Так ми дамо людям іще один шанс. Ходімо з нами.

(Всі уходять і виконується танок з Синім Птахом) Після танку виходять всі герої (крім Землі), діти одягають вінок Землі на голову.

Дівчинка. Я все зрозуміла. Я зрозуміла, про що говорив мудрець. Щасливі на Землі ми будемо лише тоді, коли любитимемо природу і житимемо в гармонії з нею.

Метелика тепер ловити я не хочу:

Він - квітка неба, хай живе собі,

Щоб радісно було мені й тобі.

І квітку лісову не стану рвати,

Її додому я не понесу,

Бо вдома їй джмеля не погойдати,

І не попити ранками росу.

І не стеблинку, гілку чи травинку

Я не ображу - це страшенний гріх,

Бо в кожній з них живе тремка живинка,

Що світиться довірою до всіх.



Земля. У мене з'явилася віра, що моє майбутнє в надійних руках. За добро платять добром.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка