Сборник научно-методических работ к 80-летию со дня рождения Эльвиры Михайловны Сапожниковой Симферополь 2013



Сторінка6/12
Дата конвертації16.04.2016
Розмір2.72 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Литература

1. Гаспринский И. М. О национальной идее: Сборник статей / Ред.-сост. А.Р. Эмиров и др. – Симферополь: ИД «Стилос», «Полуостров», 2010. – 112 с. – (Библиотека газеты «Полуостров»).

2. Елпатьевский С. Крымские очерки. Год 1913. – Феодосия, Издательский дом “Коктебель”, 1998.

3. Речевой этикет: русско-украинско-крымскотатарские соответствия: Учебное пособие. – Київ: Педагогічна думка, 2012.

4. Шире круг: русско-украинско-крымскотатарский учебный тематический словарь (в соавт. с Г.Ю. Богданович и др.) – Симферополь: ЧП “Предприятие Феникс”, 2011. – 244 с.

ЗМІСТОВНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ «РИТОРИКА» ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЮРИДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Чабан Н. І.

Україна, м. Херсон

Актуальність дослідження. Політичні, соціокультурні, духовні, економічні зміни, які відбуваються в Україні, призвели до появи нових переконань, життєвих орієнтирів, цінностей кожної особистості. У першу чергу до цього процесу приналежна студентська молодь, тому зростає роль соціально-гуманітарної підготовки майбутніх фахівців у системі професійної освіти. Як зазначається в Законі «Про вищу освіту», професійна підготовка в Українській державі має бути спрямована на формування в молоді не тільки фахових знань та умінь, але й світоглядної свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів духовно розвиненої особистості.

Відповідно до вимог суспільства щодо професійної освіти студентів юридичних спеціальностей навчальними планами передбачено вивчення соціально-гуманітарних дисциплін, спрямованих на підготовку майбутніх фахівців до комунікативної діяльності в обраній праці. Це насамперед такі дисципліни, як «Українська мова (за професійним спрямуванням)», «Риторика», «Ділова українська мова» тощо.

Питанням риторичної підготовки студентів присвятили свої роботи такі вчені, як Д. Александров, Є. Клюєв, В. Молдован, Г. Сагач [1; 3; 7]. Теоретичний зміст програмного матеріалу з риторики розкрито у працях Н. Калашник, Ю. Рождественського, П. Сопера, Л. Стратій, І. Чепіги [6; 8]. Методичне забезпечення занять риторичної спрямованості обґрунтовано у дослідженнях Л. Зарецької, М. Костючек, Л. Мацько, О. Мацько, А. Мурашова, В. Стец, І. Стец та ін [2; 5; 9]. Проте запропоновані зміст, форми, методи, засоби викладання навчального матеріалу використовуються переважно у фаховій підготовці філологів і не враховують специфіку юридичної праці. Адже за функціональними обов’язками юристам доводиться готувати промови і здійснювати публічні виступи в органах судочинства.

Зважаючи на актуальність окресленої проблеми та її недостатню розробленість у педагогічній теорії та практиці соціально-гуманітарної підготовки юристів, обґрунтовано мету дослідження: розробити та експериментально перевірити змістовно-методичне забезпечення викладання риторики у процесі соціально-гуманітарної підготовки майбутніх юристів.

У ході дослідження визначено такі задачі:


  1. Розробити програму з курсу «Риторика» для студентів юридичних спеціальностей.

  2. Обґрунтувати методику її упровадження у процес соціально-гуманітарної підготовки майбутніх юристів.

  3. Експериментально перевірити ефективність змістовно-методичного забезпечення викладання курсу «Риторика» для студентів юридичних спеціальностей.

Попереднє дослідження теорії і практики викладання риторики у фаховій підготовці студентів філологічних спеціальностей висвітлило необхідність створення змістовно-методичного забезпечення цієї дисципліни з урахуванням специфіки професійного навчання майбутніх юристів.

Курс «Риторика» входить до циклу спеціальних дисциплін навчального плану підготовки правознавців. Визнаючи продуктивність традиційного підходу до викладання курсу риторики, враховуємо особливості спеціальності «Правознавство» і вважаємо за доцільне інтеграцію основ публічного мовлення та теоретичних основ судової риторики.

Риторика як наука й мистецтво ефективної усної переконуючої комунікації, безумовно, становить фундамент професіоналізму юриста нової демократичної України. Оволодіння мистецтвом доцільного й переконуючого мовлення надає можливість краще себе реалізувати в будь-якій спеціальності юридичної професії.

Проаналізовані теоретичні положення педагогіки вищої школи зумовили основні підходи до створення дидактичної моделі змістовно-методичного забезпечення викладання курсу «Риторика» для студентів юридичних спеціальностей. Запропонована нами концептуальна ідея моделі ґрунтується на науково-теоретичних засадах:



  • системного підходу щодо професійного навчання особистості в умовах розвитку української державності, основні положення якого відображено в документах, що регламентують діяльність вищих освітніх закладів;

  • діяльнісного підходу до розвитку особистості, розкритого у працях Б. Ананьєва, Л. Виготського, К. Платонова, С. Рубінштейна;

  • гуманістичної парадигми освіти щодо ролі соціально-гуманітарної підготовки у професійному навчанні, викладеної у працях В. Бутенка, С. Гончаренка, О. Сухомлинської.

Запропонована нами дидактична модель змістовно-методичного забезпечення викладання курсу «Риторика» для студентів юридичних спеціальностей (рис. 1) включає основні структурні компоненти педагогічного процесу у вищому навчальному закладі.

Метою курсу є оволодіння ораторською майстерністю, мистецтвом побудови та виголошення промов.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:


  • ознайомлення з методикою підготовки та проведення публічних виступів;

  • ознайомлення з особливостями судових промов, вимогами до їх підготовки та виголошення;

  • розширення ерудиції;

  • формування навичок вираження власної думки;

  • розвиток навичок публічного виступу, подолання фобії виступу перед численною аудиторією;

  • формування вмінь та навичок вести полеміку;

  • формування вміння аналізувати виступи й давати їм критичну оцінку.

Курс «Риторика» акумулює найважливіші здобутки цілого комплексу гуманітарних наук (теорія комунікації, лінгвістика, психологія, філософія, соціологія, логіка, педагогіка, літературознавство, еристика, естетика, етика тощо), які в діалектичній єдності зорієнтовані на формування й розвиток комунікативної культури, удосконалення й оптимізацію нормативного мовленнєвого спілкування в ім’я торжества «людського в людині».

Мета

    • загальний розвиток нормативних мовленнєвих умінь та навичок студентів;

    • навчання форм ефективної переконуючої комунікації за різних сучасних ситуацій життєвого та професійного спілкування:

    • формування умінь та навичок ораторського мистецтва, розвиток майстерності публічної промови.

Зміст занять з риторики

Предметна сфера сучасного ораторського мистецтва. Види красномовства. Історичні витоки й розвиток ораторського красномовства як теорії красномовства і прикладної дисципліни у Стародавньому Світі й Київській Русі. Функції ораторства в сучасному світі. Вітчизняне ораторське мистецтво. Методика та етапи підготовки промови. Структура ораторського твору. Специфіка публічного мовлення як спілкування з колективним співрозмовником. Структура діяльності ритора. Типи промов. Зовнішня культура оратора. Логіка та емоції в промові. Судове красномовство: жанри, специфіка. Ділове листування юриста.



Методи пізнавальної діяльності студентів на заняттях з риторики

Методи контролю пізнавальної діяльності студентів

Усне опитування, письмове опитування,

тестування, захист промов.

Методи організації та реалізації пізнавальної діяльності студентів
Розповідь,

пояснення, лекція, ілюстрація, демонстрація, практична робота, самостійна робота, аналіз, моделювання промов.



Методи стимулювання пізнавальної діяльності студентів

Зацікавлення, заохочення, зауваження, ділові ігри, створення проблемних ситуацій.



Засоби реалізації змісту занять

Наочні посібники

Таблиці, плакати, схеми на дошці, відеофільми, аудіо записи промов.



Дидактичні матеріали
Законодавчі акти про юридичну діяльність, завдання для практичної та самостійної роботи, інформаційні матеріали про роботу юристів, тести.

Навчальні посібники
Посібники з риторики.


Рис. 1. Дидактична модель змістовно-методичного забезпечення викладання риторики для майбутніх юристів
Розроблена нами програма навчального курсу «Риторика» зорієнтована на потреби сьогодення — навчити майбутніх юристів технологіям ділового спілкування та виголошення промов, що є безумовним свідоцтвом комунікативної компетентності сьогоднішнього юриста, і враховує сучасні наукові досягнення в осмисленні таємниць мистецтва словесного вираження і впливу на аудиторію.

Програма складається з трьох взаємопов’язаних і взаємозумовлених частин, які в сукупності з урахуванням певної послідовності відтворюють логіко-структурну модель курсу:



  1. Предметна сфера риторики давньої та сучасної як теорії і практики красномовства.

  2. Основи ораторського мистецтва.

  3. Прикладна риторика.

Зміст занять з курсу передбачає ознайомлення студентів з основними теоретичними поняттями та категоріями навчальної дисципліни: співвідносність термінів «культура мовлення», «ораторське мистецтво», «риторика»; сутність риторики й історичні витоки, риторика античності, риторична формула як сукупність семи риторичних законів, публічне мовлення, різновиди і структура публічного мовлення, специфіка судового красномовства, концепція виступу, аргументація й контраргументація, види аргументів, сучасні риторичні методи аргументування тощо. Система практичних занять разом із системно організованою самостійною роботою дає змогу опанувати новий матеріал, закріпити й деталізувати його. На практичні заняття виносяться такі питання: загальне поняття про красномовство, риторика — наука про закони красномовства, види красномовства: судове (юридичне), академічне, політичне, церковне, суспільно-політичне, риторика Стародавнього світу, Греції, Риму, Київської Русі, риторичний ренесанс України, публічне мовлення як спілкування з колективним співрозмовником, принципи і правила безконфліктного спілкування, головні критерії оцінки промови, сутність та різновиди полемічного мистецтва, ознаки мовної культури оратора, етикет телефонної розмови, афористичність мовлення тощо.

Навчальний курс «Риторика» зорієнтований на актуалізацію питань культури мовлення, частково опанованих студентами з дисциплін «Культурологія», «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Передбачений зв’язок курсу «Риторика» з дисципліною «Іноземна мова (за професійним спрямуванням)» у ході розв’язання актуальних питань сучасного мовного етикету східних слов’ян через порівняння з англомовним (франко-, германомовним) етикетом.

У результаті засвоєння матеріалу курсу «Риторика» студенти повинні оволодіти певним обсягом знань та компетентностей, а саме: знати сутність і сучасний статус риторики; своєрідність риторики як самостійної теоретико-прикладної науки; риторичну формулу як сукупність основних законів організації та управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю; історичні витоки риторики, риторичні традиції Давньої Греції та Риму; історію вітчизняного ораторського мистецтва; традиції давньоруського красномовства; українську школу красномовства; специфіку, різновиди і жанри публічного мовлення; особливості судового красномовства, роботи видатних судових ораторів; сучасний етикет публічного мовлення; стратегію, тактику і концепцію публічного виступу; етапи творчої діяльності оратора; сучасні вимоги до промовця; види аргументів і ситуації їх використання; сучасні методи риторичного аргументування; принципи безконфліктного спілкування; риторичну специфіку громадсько-політичного, усного ділового мовлення і жанрів засобів масової комунікації; прийоми активізації уваги слухачів; сутність полеміки й полемічні прийоми; вимоги до мовної культури юриста; правила спілкування для мовця і слухача; етикет телефонної розмови; найуживаніші мовні моделі звертання, ввічливості, вибачення погодження, непогодження тощо; критерії оцінювання усної промови; найважливішу навчально-довідкову і популярну вітчизняну та зарубіжну літературу з красномовства.

У процесі практичних та самостійних занять з риторики студенти набувають умінь: коректно вступати у комунікацію за різних ситуацій спілкування; поставити запитання (для встановлення контакту, для одержання інформації тощо) і дати коректні відповіді; користуватися прийомами «відходу» від запитання; подавати думки з аргументами/контраргументами; підготувати публічне мовлення за визначеною темою; виступити з промовою перед широким загалом; всебічно оцінити публічну промову; спілкуватися літературною мовою; доречно і влучно вживати афоризми, крилаті вирази, прислів’я.

Частково навчальний матеріал курсу (підготовка рефератів, повідомлень з тем практичних занять, доповідей, промов на конференціях тощо) пропонується для засвоєння студентами в процесі самостійної роботи. Самостійна робота студентів передбачає читання, риторичний аналіз зразкових промов; самостійну підготовку (написання й виголошення) яскравої публічної промови з власноруч визначеної проблеми [4; 10].

У ході самостійної роботи над підготовкою промов студентам рекомендується дотримуватись такого алгоритму написання тексту:



  1. Скласти план промови, для чого необхідно обміркувати намір, сформулювати мету майбутньої промови; зафіксувати у перших чернетках основні ідеї виступу та основні його частини. На підставі отриманих у ході такої роботи результатів розробити спочатку простий план з 6-7 пунктів, в якому визначається головне в промові. Потім необхідно цей план ускладнити, здійснивши більш детальний розподіл пунктів на підпункти.

  2. Здійснити елокуцію (вираження думки в тексті). Спочатку необхідно добрати слова згідно комунікативної мети майбутнього виступу. Після цього переходять до побудови словосполучень, речень, фрагментів тексту, цілого тексту.

  3. Виконати роботу над стилем, використовуючи засоби виразності мови і вдосконалюючи підготовлений текст.

  4. Підготуватись до виступу з огляду усної виразності промови.

  5. Контрольно-оціночний етап. У ході даного етапу здійснюється аналіз та оцінювання майбутньої промови перед аудиторією.

Будь-яка промова має як позитивні, так і негативні сторони, тому їх треба правильно сприймати й оцінювати. З цією метою в практиці вироблено ряд критеріїв оцінювання промови (табл. 2):

Таблиця 2.

Критерії оцінювання промови



Оцінювання змісту:

Оцінювання методики викладу матеріалу

Оцінювання мови і стилю

Оцінювання техніки мовлення

  1. теоретичний рівень;

  2. зв’язок із життям, практикою;

  3. новизна матеріалу;

  4. логічність;

  5. достовірність і багатство аргументів та фактів;

  6. інформаційна насиченість;

  7. самостійність тверджень

  1. врахування особливостей аудиторії;

  2. дохідливість;

  3. проблемність викладання;

  4. чіткість структури;

  5. продуманість і оригінальність вступної та заключної частин мови;

  6. підтримка контакту з аудиторією;

  7. чіткість відповідей на запитання;

  8. вміння виділити головне;

  9. вміння застосовувати ілюстративний матеріал і наочність;

  10. відповідність стилю промови, виду і жанру публічного мовлення

  1. багатство лексики;

  2. лексико-граматичний склад мовлення;

  3. використання стилістичних фігур і тропів;

  4. використання художніх образів;

  5. правильність наголошування і вимови слів;

  6. емоційність;

  7. відсутність багатослів’я, штампів, слів-паразитів

  1. володіння голосом;

  2. правильність дихання;

  3. чіткість дикції;

  4. виразність і точність інтонації;

  5. темп, паузи і ритм мовлення;

  6. доречність невербальних засобів виразності (жести, міміка тощо)

Дослідно-експериментальна робота з перевірки ефективності запропонованого змістовно-методичного забезпечення проводилась на базі Херсонського державного університету й Харківського національного університету внутрішніх справ.

Для педагогічного експерименту було сформовано експериментальну і контрольну групи. Контингент студентів цих груп наведено у таблиці 3.

Для забезпечення належних умов дослідно-експериментальної роботи та отримання валідних результатів до груп увійшли студенти 2 курсу. У доборі груп враховувались однакові умови навчання. До складу як експериментальної, так і контрольної групи увійшли юнаки та дівчата, що навчаються за ідентичними спеціальностями.



Таблиця 3.

Контингент студентів, які брали участь у педагогічному експерименті



Групи

Студентські групи

Кількість студентів

Середній бал успішності

всього

з них

Загальний

За соціально-гуманітарними дисциплінами

дівчат

хлопців

Експериментальна

Харківського національного університету внутрішніх справ

24

14

10

3,8

4,1

Контрольна

Херсонського державного університету

24

13

11

3,9

4,3

Перед початком дослідно-експериментальної роботи було проаналізовано середній бал успішності з предметів, які вивчались у соціально-гуманітарному циклі та загальний — за всіма дисциплінами першого року навчання. Відповідно до наведених у таблиці 3 даних, можна дійти висновку, що до експериментальної і контрольної груп увійшли студенти з ідентичними стартовими пізнавальними можливостями.

В експериментальній групі було проведено заняття з риторики за розробленими нами навчальною програмою та тематичним планом відповідно до запропонованої методики їх реалізації. Використовувалось змістовно-методичне забезпечення, змодельоване у таблиці 1. Зміст лекційних, практичних та самостійних занять було наповнено пізнавальним матеріалом з майбутньої праці юристів. За змістом самостійної роботи студенти виконали підготовку, виголошення та аналіз риторичних промов, ідентичних до виступів професіоналів на судових засіданнях.

У контрольній групі заняття з риторики проводились за традиційними методиками: теми занять було обрано аналогічно до тих, що викладались у експериментальній групі, проте їх зміст не відображав специфіку юридичної праці. Студенти контрольної групи також готували та виголошувати промови, але їх тематика не була пов’язана з юридичною діяльністю.

З метою визначення результативності занять з риторики у експериментальній та контрольній групах було проаналізовано оцінки студентів. Результати аналізу успішності їх на заняттях наведено у таблиці 4.



Таблиця 4.

Успішність студентів при вивченні риторики



Рівень успішності

Експериментальна група

Контрольна група

кількість студентів

кількість студентів

Високий (5 балів)

9

4

Достатній (4 бали)

10

10

Середній (3 бали)

5

9

Низький (2 бали)

0

1

Якість знань

19

14

Згідно з таблицею, студенти експериментальної групи показали вищий рівень якості знань. Поряд з кількісним було здійснено якісний аналіз знань студентів з риторики. Студенти експериментальної групи виявили більш глибокі знання з таких тем, як «Методика та етапи підготовки промови», «Структура ораторського твору», «Специфіка публічного мовлення як спілкування з колективним співрозмовником», «Структура діяльності ритора», «Типи промов», «Зовнішня культура оратора», «Логіка та емоції в промові». Для них не складало труднощів рішення завдань аналітико-пошукового та продуктивного характеру. Навпаки, студенти контрольної групи зазнавали суттєвих труднощів не стільки у засвоєнні теоретичних питань, скільки у виконанні завдань аналітично-пошукового та продуктивного характеру з підготовки й виголошення промов. Таким чином, кількісний і якісний аналіз успішності студентів на заняттях з риторики засвідчив ефективність запропонованого нами змістовно-методичного забезпечення.

У ході проведеного нами дослідження зроблено такі висновки:



  1. Вивчення досвіду викладання риторики у вищих навчальних закладах дає підстави стверджувати, що запропоновані зміст, форми, методи, засоби викладання навчального матеріалу використовуються переважно у професійній підготовці студентів філологічних спеціальностей. Фактично вивчений педагогічний досвід не може бути повністю перенесений у риторичну підготовку майбутніх юристів, оскільки не відображає специфіку цього виду професійної праці.

  2. Моделювання змістовно-методичного забезпечення викладання риторики у студентів юридичних спеціальностей довело доцільність реалізації у змісті занять тем «Методика та етапи підготовки промови», «Структура ораторського твору», «Специфіка публічного мовлення як спілкування з колективним співрозмовником», «Структура діяльності ритора», «Типи промов», «Зовнішня культура оратора», «Логіка та емоції в промові». Відповідно до змісту дібрано три групи методів: методи організації та реалізації пізнавальної діяльності студентів, методи стимулювання пізнавальної діяльності, методи контролю пізнавальної діяльності. Основними засобами реалізації змісту занять визначено ті, що відносяться до групи наочних посібників, дидактичних матеріалів та навчальних посібників.

  3. Розроблена навчальна програма курсу «Риторика» для студентів юридичних спеціальностей, зміст, плани та методичні рекомендації до лекційних, практичних і самостійних занять враховують специфіку майбутньої праці правознавців. Важливою складовою опанування риторики студентами є підготовка, виголошення та аналіз промов за моделями виступів юристів у сфері судочинства.

  4. Кількісний і якісний аналіз успішності студентів на заняттях з риторики, здійснений під час дослідно-експериментальної роботи, засвідчив ефективність запропонованого нами змістовно-методичного забезпечення викладання запропонованого курсу.


Література

1. Александров Д. Н. Риторика: Учебное пособие для вузов. — М.: Юнити-Дана, 2000. — 534 с.

2. Зарецкая Л. П. Риторика. Теория и практика речевой коммуникации. — М., 1990.

3. Клюев Е. В. Риторика: Учебное пособие для вузов. — М., 2001.

4. Кравченко І. Ф., Чабан Н. І. Підвищення ефективності вивчення риторики впровадженням тренінгових технологій // Психологические тренинговые технологии в правоохранительной деятельности: научно-методические и организационно-практические проблемы внедрения и использования, перспективы развития: Материалы ІІІ международной научно-практической конференции. Донецк, 24-26 мая 2007 года. — Донецк: Донецкий юридический институт ЛГУВД, 2007. — С. 525-532.

5. Мацько Л. І., Мацько О. М. Риторика: навчальний посібник. — К.: Вища школа, 2003. — 311 с.

6. Рождественский Ю. В. Теория риторики. — М., 1990.

7. Сагач Г. М. Риторика. — К.: Райдуга, 2000.

8. Сопер П. Основы искусства речи. — М.: Прогресс, 1992. – 416 с.

9. Стец В. А., Стец І. І., Костючек М. Ю. Основи ораторського мистецтва: Навчальний посібник. — Тернопіль: Економічна думка, 1998. — 60 с.

10. Чабан Н. І. Навчально-методичний посібник з риторики. — Херсон,2007. — 101 с.

ПОСЛОВИЦЫ КАК ЛИНГВОДИДАКТИЧЕСКИЙ МАТЕРИАЛ ДЛЯ УЧИТЕЛЯ-СЛОВЕСНИКА

Ященко Т. А.

Украина, г. Симферополь
Компетентностный подход к образованию представляется в равной степени актуальным как для высшей, так и для средней общеобразовательной школы.

Современная учебная программа по русскому языку определяет основную цель обучения как «достижение свободного владения русским языком во всех видах речевой деятельности на основе речевой, языковой, социокультурной и деятельностной компетенций» [7 с. 2].

Не вызывает сомнения целесообразность самой по себе установки на формирование речевой компетенции учащихся, но понимание принципа коммуникативности в лингводидактическом аспекте, на наш взгляд, нуждается в уточнении, так же, как и задачи по обучению видам речевой деятельности, прежде всего продуктивным (говорение и письменная речь). Достаточно убедительной представляется мне позиция В. И. Стативки: при обучении русской диалогической речи украинских школьников нелогично копировать методику обучения иностранной диалогической речи; при этом существенно, каким информационным и культурным «багажом» учащихся обеспечивается речевая деятельность [10]. Принцип коммуникативности в обучении русскому языку предполагает обращение к текстам разных видов и жанров.

В своей статье я хочу показать многообразие возможностей использования текстов пословиц для взаимосвязанного развития видов речевой деятельности и формирования культурной компетенции учащихся на уроках русского языка.

Пословица обладает ярко выраженной коммуникативной направленностью, целостностью содержания и отточенностью лаконичной формы. Пословицы аккумулируют общечеловеческий и национальный опыт познания природного и социального мира. Они, как правило, аксиологичны, им присуща оценочная модальность, то есть характеристика того или иного явления с точки зрения определенной системы ценностей, которая чрезвычайно важна для формирования духовного и нравственного мира школьника.

Если говорить о практике преподавания русского языка с учетом триады «мышление – язык – культура», то несомненно, что пословицы и поговорки являются идеальным материалом для ее осознания. Само по себе это положение отнюдь не ново. Вспомним, что Лев Николаевич Толстой, обучая крестьянских детей в Яснополянской школе, непременно обращался к пословицам. Пословицы, поговорки и загадки активно использовались в учебниках русского языка для народных школ, издаваемых в конце XIX – начале XX вв.

Используются пословицы и в современных учебниках русского языка, но в основном как дидактический материал при изучении правил орфографии и пунктуации. Хотя, безусловно, авторы практикуют и такие задания по развитию речевой деятельности, как построение аргументированного монологического высказывания: объясните значение пословицы; как вы понимаете основной смысл данной пословицы, почему и др. [1; 2; 3]. Лингвокультурологический подход к изучению пословиц наиболее успешно реализован в учебном пособии С. И. Львовой [6].

Не вызывает сомнения, что для развития монологической и диалогической речи, включающей развернутую аргументацию своего мнения, навыки адекватной реакции на реплики собеседника, важна постановка проблемы, обсуждение которой актуально для индивидуальной концептосферы участников коммуникации. Тексты пословиц дают для этого разнообразный материал, ориентированный и на определение «шкалы ценностей», что чрезвычайно важно для подросткового и юношеского возраста.

В некоторых случаях оказывается полезным предложить для обсуждения целый блок пословиц, связанных общей темой. Покажем это на примере анализа пословиц на весьма актуальную тему «Богатство и бедность». При работе с этими пословицами можно дополнительно ознакомить класс с библейскими текстами, с которыми они соотносятся по смыслу. Параллельно считаю полезным обращать внимание на учеников на особенности и разнообразие грамматических конструкций анализируемых текстов. Материал почерпнут мною из книги И. М. Сирота «Русские пословицы библейского происхождения» [9].

Лингвистический анализ сходных по семантике пословиц, соотнесенных с библейскими текстами, позволяет увидеть богатство и разнообразие лексико-грамматических форм выражения причинно-следственных отношений в русских пословичных текстах, связанных с определенными этическими представлениями. Так, например, мысль о том, что богатство причиняет беспокойство, в библейском тексте представлена конструкцией с каузативными глаголами и причиной в позиции подлежащего: Бдительность над богатством изнуряет тело, и забота о нем отгоняет сон (Книга премудрости Иисуса, сына Сирахова 31.3.). При этом точно определено, что причина – не само богатство, а отношение к нему (бдительность над богатством, забота о нем). Соотносимые пословицы часто используют тот же образ: забота о богатстве – причина плохого сна. Их синтаксические конструкции весьма разнообразны. Это могут быть сложные предложения разных типов: Богатому не спится: богатый вора боится; Мамон гнетет, так и сон неймет [9, с. 63]. Лаконичны и выразительны простые предложения с именными сказуемыми: Лишние деньги – лишняя забота; Деньги – забота, мешок – тягота.

Богатство как причина плохого сна, беспокойства может быть представлено в самом признаковом именовании субъекта и выражено в противительной конструкции: Богатому сладко естся, да плохо спится [4, с. 86]. (Эта же мысль выражена в современном «одномоментном анекдоте» – высказывании «нового русского»:Раньше я хуже ел, зато лучше спал. Сама причина плохого сна заключена в подтексте – изменение образа жизни по сравнению с тем, что было раньше).

Заметим, что при представлении противоположной ситуации (примеры взяты из [4, с. 86]) причинно-следственные отношения уступают место условно-следственным: Без денег сон крепче (сравним:Если нет денег, сон крепче); Меньше денег – меньше хлопот; Денег нет, так и подушка под головой не вертится.

Но в то же время пословица отнюдь не прославляет «безденежье» как норму жизни: Деньги – склока, а без них плохо. См. также шутку: Что милее ста рублей? – Двести [там же].

В соответствии с народными представлениями, не только богатство становится причиной горя (Через золото слезы льются), тоски (Деньги, что каменья: тяжело на душу ложатся), греха (Богатый совести не купит, а свою погубляет), Божьего наказания (Пусти душу в ад, будешь богат), порочности детей (Богатство родителей – порча детям), но и бедность ведет к греху и пороку (Бедность не грех, а до греха доводит; Пустой мешок введет в грешок; Бедность крадет, а нужда лжет; Не я лгу, мошна лжет).

По своему смыслу приведенные пословицы соотносятся с притчей Соломоновой: Двух вещей я прошу у Тебя; не откажи мне, прежде нежели я умру: суету и ложь удали от меня, нищеты и богатства не давай мне, - питай меня насущным хлебом, дабы пресытившись я не отрекся Тебя и не сказал: «кто Господь?» и чтоб обеднев не стал красть и употреблять имя Бога моего всуе [9, с. 63]). Как видим, в тексте притчи просьба Богу об избавлении от двух крайностей, нищеты и богатства, сопровождается обоснованием, выраженным целевой конструкцией с отрицанием (дабы не отрекся от тебя … и не стал красть), включающей условия, выраженные деепричастиями (пресытившись, обеднев), называющие состояния богатства и нищеты, равно ведущие к греху. Представленный материал убедительно демонстрирует гибкость и богатство русского языка, что проявляется в разнообразии и точности грамматического построения пословиц.

Продолжением работы с этой темой может стать сочинение-рассуждение «Отношение к богатству в современном обществе», «Что я считаю настоящим богатством?» и т.п. или проведение соответствующей дискуссии. Вспомним, что Лев Николаевич Толстой предлагал детям написать рассуждения или описать конкретный случай, соотносимый с содержанием пословицы (при этом и сам брался за перо).

Для нравственного воспитания учащихся и развития их речи полезно также обращение к пословицам, объединенным общей темой «Награда и наказание», типа: Кто рано встает, тот добро наживет.

Материал этих пословиц может быть использован при изучении сложноподчиненных предложений с коррелятивной связью с придаточными определительными. При этом полезно заметить, что определительные отношения в конструкциях такого типа осложняются причинно-следственным значением.

Ряд пословиц данного типа соотносятся с тестами Священного Писания. Приведем ряд примеров: Милосердный будет благословляем, потому что дает бедному от хлеба своего (Притчи Соломоновы 22.9). – Кто добро творит, того Бог благословит; Проклят злословящий отца своего или матерь свою (Второкнижие 27.16). – Кто об отце или матери худо говорит, того Бог смерть ускорит. Подробней этот материал представлен в моей книге «Каузация в русском языковом сознании» [11, с. 229-236].

Пословица в ряде случаев является хранилищем давних (зачастую языческих) верований, базирующихся на древнейших архетипах. В то же время в пословице может быть заключена разнообразная культурологическая информация, включающая сведения об этнографических особенностях народной жизни, обычаях и традициях.

Примеры общеизвестны: В Тулу со свои самоваром не ездят; Не все коту масленица; Язык до Киева доведет.

Успешному развитию речевой деятельности учащихся способствует взаимосвязанное обучение различным видам речевой деятельности. Покажем это на примере работы с пословицейНе выноси сор из избы. На первом этапе работы учитель предлагает одному ученику или нескольким ученикам прочитать культурологический и лексикографический материал, связанный с этой пословицей. При этом используются различные виды чтения: просмотровое (поиск информации), изучающее (глубокое осознание информации). Затем учащиеся с помощью учителя готовят письменный текст, рассказывающий об истории пословичного выражения (при этом развиваются навыки конспектирования и реферирования). На основе этого текста разрабатывается развернутое монологическое высказывание (несколько высказываний).

При умелой организации самостоятельной работы учащихся с различными словарями и справочной литературой можно проделать «увлекательное путешествие» в глубину содержания и происхождения пословицы и одновременно показать особенности ее современного употребления. Общее современное значение этой пословицы ‘Не надо рассказывать посторонним людям о неприятностях, которые имеют место в твоей семье, в трудовом или учебном коллективе, в кругу близких друзей’. Первоначальное значение этой пословицы было несколько иным.

В «Толковом словаре живого великорусского языка» В. И. Даля значение пословицы и ее история раскрываются в словарной статье «Сор»: «не переноси домашних вестей, не сплетничай; сор сметается под лавку и сжигается в печи; он бы мог послужить злым людям для знахарской порчи» [5, т. 4, с. 276]. Можно использовать и фрагмент работы А. А. Потебни по поводу этой пословицы, где разъясняются и ее сугубо обиходный смысл, и ее связь с древними верованиями. «Определить происхождение ее не трудно. Что это за совет: не выносить сора из избы? Это может показаться глупым, неряшливым; но если взять во внимание среду и время, в которые возникла это пословица, то она будет верна. Почему сору не надо выносить? Во-первых, потому, что в рубленых избах пороги бывают очень высоки, иногда в пол-аршина, так что без особенных приспособлений действительно невозможно это сделать. Во-вторых, всору в избе находятся остатки живущих в ней людей, след их, а след человека отдает самого человека во власть других. Это верование коренится в глубокой древности. У разных народов земного шара существовало верование, что изображение человека есть некоторая таинственная замена самого человека <…> Такое же значение имел для людей и след человека, оставшийся на песке. Для того чтобы заставить человека полюбить, берут след от его ноги, оставшийся на песке, бросают его в раскаленную печь и говорят: «Как горит след, так и сердце того-то пусть горит ко мне». Понятно, что при таком веровании было бы преступлением выбрасывать сор из избы; он сметался под лавку, а затем сжигался в печи» [8, с. 113-114].

Я специально привожу дословно такое пространное высказывание А.А. Потебни, чтобы показать, что о пословицах, как и о других произведениях народного творчества, великий ученый-лингвист пишет увлекательно и вполне понятно для наших учащихся.

Приведенная пословица и в работе А. А. Потебни, и в Словаре В. И. Даля рассматривается в связи с обрядами и традициями. В. И. Даль приводит варианты пословицы, связанные со свадебным обрядом: Шуба ты, шуба, не делай ты шуму: ты, шуба, избу мети, сору на улицу не носи; и с правилами поведения молодой жены: Избушку мети, а сор под порог клади; Мети, мети, а сор на улицу не выкидывай (свекор и свекровь говорят невестке, молодой) [5, т. 4, с. 276].

А. А. Потебня также обращается к этим обрядам, важным для понимания смысла пословицы: «Известно, что когда невестка входит в дом своего мужа, она обязана смотреть за порядком в доме. Есть обряд, вскоре после свадьбы – пробный день: ее посылают за водой, дают ей ведра и говорят иронически: «Мети избу, да не выметай сора, а мы соберем толоку, да и разом вывезем его». Здесь это говорится в переносном значении и значит: «Не передавай того, что слышишь в семье, чужим; не отдавай интимной семейной жизни во власть посторонним, равнодушным к ней людям» [8, с. 114].

С выметанием сора как следа (то есть части) человеческой жизни связываются и приметы ‘Нельзя подметать, когда покойник еще находится в доме’: Сор при покойнике вымести, всех из дому выносить [5, т. 4, с. 276]; нельзя подметать (то есть уничтожать след человека) сразу после его отъезда, чтобы с ним не случилось беды (о символике следа смотри также в: [11, с. 208-209]).

В случае успешного аудирования остальными участниками класса этого текста и необходимого комментария учителя можно перейти к дискутивному полилогу, в ходе которого вначале выясняется, насколько адекватно воспринята информация об истории пословицы, а затем учащимся предлагается высказать свое мнение по поводу смысла этой пословицы и особенностей ее функционирования в современной разговорной речи, преимущественно как поговорки выносить сор из избы.

Для организации диалогической речи можно предложить вопрос: всегда ли хорошо и нравственно «не выносить сор из избы»? Учащиеся могут развивать эту тему, обращаясь к разнообразным фактам современной социальной жизни, материалам СМИ и собственному опыту. Диалог наэтомутему носит дискуссионный характер, так как разнообразные жизненные коллизии часто ставят перед детьми и подростками проблемы: что важнее – этические нормы или корпоративная солидарность; стоит ли обсуждать с друзьями жизнь своей семьи и т.п.

Таким образом, тексты пословиц являются неисчерпаемым лингводидактическим материалом для учителя-словесника.

Перспективным представляется также сравнительно-сопоставительное изучение пословиц разных народов, посвященных одной теме.


Литература

1. Богданович Г. Ю., Сапожникова Э. М. Русский язык. 8 класс. Учебное пособие. – Симферополь, 2008. – 97 с.

2. Быкова Е. И., Давидюк Л. В., Снитко Е. С. Русский язык: учеб.для 5 кл. общеобразоват. учеб. заведений с рус. яз. обучения / Е.И. Быкова, Л.В. Давидюк, Е. С. Снитко. – К.: Зодиак – ЭКО, 2005. – 288 с.: ил.

3. Вознюк Л. В. Русский язык: синтаксис. Пособие для учащихся. – Тернополь: Навчальна книга. – Богдан, 2006. – 344 с.

4. Даль В. И. Пословицы русского народа / В. И. Даль. – М.: Гослитиздат, 1957. – 991 с.

5. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / В. И. Даль. – М.: Рус. яз., 1978 – 1980.

6. Львова С. И. За страницами школьного учебника: Рус.яз.:5: Пособие для учащихся. – М.: Просвещение, 1998. – 222 с.: ил.

7. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання (12-річна школа) Російська мова 5 клас. – Київ: Міністерство освіти і науки України. – 2004

8. Потебня А. А. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица, Поговорка // Потебня А. А. Теоретическая поэтика: Учебное пособие для студ. филол. фак. высш. учеб. заведение / Сост., вступ. ст. и коммент. А. Б. Муратова. – 2-е изд., испр. – СПб.: Филологический факультет СПбГУ; М.: Издательский центр «Академия», 2003. – С. 60-144.

9. Сирот И. М. Русские пословицы библейского происхождения / Предисловие и репринтное издание А. Рубинштейна. – Брюссель : Изд-во «Жизнь с Богом», 1985. – 112 с.

10. Стативка В. И. Взаимосвязанное обучение умениям речевой деятельности: монография. – Сумы: Редакционно-издательский отдел СУМ ГПУ им. А. С. Макаренко, 2004. – 332 с.

11. Ященко Т. А. Каузация в русском языковом сознании: монография. – Симферополь: ДИАЙПИ, 2006. – 478 с.




1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка