Розвиток творчої особистості дошкільнят шляхом використання казок В. О. Сухомлинського



Сторінка1/3
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.6 Mb.
#9464
  1   2   3






























Розвиток творчої особистості дошкільнят шляхом використання казок В.О.Сухомлинського


Ярмошевич А.Є, директор Рівненського дошкільного дитячого будинку

РІВЕНЬ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОГО СВІТОГЛЯДУ ДІТЕЙ

СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗА ТВОРАМИ

В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

Душевність, людяність, щирість… Знайомі, звичайно, слова, але не такі й уживані сьогодні. Чи випадково? Мабуть ні: спочатку минуле вправно формувало в нас матеріалістичний світогляд, вело якнайдалі від ідеалізму, від проблем людського духу; тепер сучасність з її економічними пріоритетами, прагматичними орієнтаціями на вузькоспрямовані чесноти (енергійність, діловитість, кмітливість тощо) витісняє з активного словника багатьох ці теплі, добрі такі природні поняття.

А якщо це стосується дошкільнят, то тут доцільно застосувати слова: що посіємо, те й матимемо. Тому саме думка про те якими людьми стануть сьогоднішні діти, змушує нас повернутись обличчям до засад духовного виховання і не позбавити малюків внутрішнього світла, чудодійної життєвої сили, що сіє добро, щирість, відкритість, довіру, любов до людей.

То ж розглянемо детальніше яким чином проблема духовного виховання вирішується в нашому дошкільному закладі.

Роботу з дітьми по формуванню духовного світогляду використовуючи твори В.О.Сухомлинського: «Як зайчик грівся проти місяця», «Учитель і учні», «Пелюстки й квітка», «Навіщо дякувати», «Іменинний обід», «Хлопчик і сніжинка», «Борщ із скибкою чорного хліба», «Петрик, кішка і собака», «Врятував сонечко», «Соловейкова пісня»здебільшого відбувається на заняттях мовного блоку та в ІІ половині дня.

Переглянувши роботу педагогів та поспостерігавши і поспілкувавшись з дітьми слід зазначити, що вихователі старших груп окреслили в своїй роботі три вельми важливих напрямки роботи ознайомлення дітей з духовністю, душевністю і моральністю. Хоч ці поняття й тісно пов’язані між собою, кожне з них має свою специфіку



КРАСА ЛЮДСЬКИХ ВЧИНКІВ

(вплив творів В.О. Сухомлинського на формування духовності дітей)



Фізичний зріст людини визначається відстанню від голови до землі.

Моральний – відстанню від голови до неба

Шарль П’єрмон

Духовна сфера особистості – складне й досить широке поняття. На сучасному етапі воно вивчається комплексно на різних рівнях науки і практики, тому і тлумачиться з різних позицій.

Ім’я В.О. Сухомлинського відомо далеко за межами України. З плином часу інтерес до творчої спадщини відомого педагога зростає і поширюється. Спадщина Сухомлинського - це 48 книг, півтори тисячі казок та велика кількість статей.

Філософія розглядає духовну сферу як внутрішній світ людини, її сідомість, світоглядні орієнтації. В.О. Сухомлинський в духовній сфері вбачає «внутрішній світ людини, її самосвідомість і діяльність цієї самосвідомості, що може бути спрямована на різні сторони і об’єкти, на будь-які феномени зовнішнього і внутрішнього світу людини. Духовна сфера, як бачимо, це сфера нематеріальна. Вона передбачає внутрішнє сприймання, самоусвідомлення, може здійснюватися як на високому так і на низькому рівні. Тому і особистість може бути духовно богатою або низькодуховною.

Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського переконує у тому, що лише високодуховна особистість прагне передавати багатства своєї душі нащадкам. Для низькодуховного педагога мета – самоціль, що часто супроводжується застосуванням неадекватних методів її досягення. Це призводить у практичних випадках до утвердження свого «Я» за рахунок приниження інших. Високодуховний педагог завжди прагне до досягнення гармонії у стосунках із дітьми на грунті взаємної довіри і любові. Для нього не існує поганих дітей. Все залежить від того на скільки він глибоко знає їх і вміє проникати в духовний світ кожного з них, залишаючи там зерна добра.

Отже, кожний педагог, маючи справу з дитячими душами, повинен постійно вдосконалювати власний духовний потенціал, щоб завжди у всьому бути «ідеалом людяності» для своїх вихованців, вміти проникати в духовний світ кожного з них, закладаючи основи найважливіших цінностей життя: істини, добра, краси. Адже спрацьовує «закон бумеранга»: що ми вкладаємо у душі своїх нащадків, те обов’язково повертається нам сторицею.

Багато видатних педагогів стверджують, що саме морально – етичні настанови, отримані у ранньому віці, залишаються у людини на все життя. Це означає, що іноді людина може не розуміти, чому вона вчинила так, а не інакше, чому не може через щось переступати. Розвиваючи духовну культуру дитини, перед усім варто розвивати емоційну чутливість, закладати основи моральності, допомагати відчути єдність всього живого на землі. Саме у
розв’язанні цих завдань допомагає спадщина В.О. Сухомлинського – невичерпне джерело літературного матеріалу з морально – етичної тематики. В.О. Сухомлинський зазначав, що справжнє моральне виховання неможливе без виховання емоційного. Емоційна сприйнятливість до моральних істин, ідей, принципів стає рельністю тоді, коли дитина, пізнаючи світ, входить до нього активно, дієво. Пізнавати навколишній світ розумом і серцем – це означає осягати моральні істини, ідеї і принципи в їх реальному конкретному вираженні.

У педагогічній спадщині Сухомлинського ми знайомимося з оригінальною методикою виховання культури почуттів, з його відомими методичними прийомами створення емоційних ситуацій, як опори у вихованні та подорожі у світ краси і добра, розвитку художньо – естетичної творчості. В.О.Сухомлинський писав, що вчити відчувати це головне, що є у вихованні. Він визначив напрями роботи педагога у вихованні емоційної культури дітей. У формуванні емоційно – почуттєвої сфери дитини важливе місце посідає стиль взаємин педагога і вихованців. Якщо ми дотримуємося думки, що кожна дитина – яскрава індивідуальна особистість, то ми, педагоги, маємо прагнути формувати універсальні загальнолюдські цінності, бо це – запорука вільного і демократичного життя. У творчості В.О.Сухомлинського червоними нитками проходять дві головні ідеї, взаємопов’язані та взаємозалежні між собою: перша – оспівування краси рідної природи у різні пори року, виховання любові до кожної травинки, кожної грудочки рідної землі; друга - оспівування краси людських стосунків, любові до Батьківщини, до батьків, повага до старших, дружби, взаємодопомоги. Складні філософські поняття стають доступними дітям завдяки тому, що вони ознайомлюються з відповідними творами, намагаються аналізувати вчинки героя, переносять почуте на власний досвід та вчаться робити висновки.

Чим більше ми вчитуємося у твори Сухомлинського, тим більше розуміємо їхню глибину, зміст, ту основну думку, яку хотів донести педагог і дивуємося тому, як глибоко В.Сухомлинський розумів дитину, дитячі преживання, знав думки дітей, їх мрії, як тактовно, ненав’язливо вчив дітей робити правильний вибір, правильні висновки. Філософські твори великого педагога спонукають і вихователів і дітей до роздумів, др аналізу вчинків героїв, до відповідних висновків, викликають бажання наслідувати їх або навпаки чинити по іншому. Темі філософії життя, місцю кожного у цьому житті на землі присвячено багато творів: «Зелене та рум’яне яблучко», «Колючка не може бути доброю», «Камінь і струмок», «Лебедина пір’їнка» та багато інших.

В.О.Сухомлинський наголошував: «Ввести дитину у складний світ людських стосунків – одно з найважливіших завдань виховання». Любов педагога до своїх вихованців, його доброзичливість, чуйність мають величезну силу позитивного впливу. Діти чутливі до любові, вбирають до себе її промені, а це позначається на їхньому розвитку, особливо на духовному, моральному.


НАПРЯМКИ ФОРМУВАННЯ ВИСОКОДУХОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ. МОДЕЛЬ «Я – ДУХОВНО ВДОСКОНАЛЮЮСЬ»

На сьогоднішній день перед педагогами стоїть важливе завдання -сприяти духовному розвитку дитини. Щоб успішно його виконати, потрібні грунтовні знання змісту процесу духовного становлення особистості дошкільника.

Існує безліч теорій, тлумачень та уявлень про те, що треба формувати в першу чергу, а що другорядне в духовному житті малюка.

Вивчивши відповідну лутературу, спостерігаючи розпочату роботу вихователів в цьому напрямку, аналізуючи ті зміни, що відбуваються в дитячих душах, ми виробили певну модель напрямків роботи по формуванню високодуховної особистості.

В першу чергу - сприймаємо особистість дитини як таку, що має вроджену потребу до духовного самовдосконалення, самопізнання, самостворення. Отже, маємо педагогічну віру в малюка.

Ми розглядаємо розвиток високодуховної особистості в трьох напрямках: душевність, духовність, моральність.

На що саме вони направлені?


  1. Душевність розглядається як внутрішнє життя особистості – її думки, переживання, мрії, наміри, цілі, плани. Культивуючи у дитини душевність як важливу якість особистості, важливо виховувати інтерес до себе, «внутрішній погляд», «внутрішнього контролера». Допомагаючи дитині розуміти власні емоції, почуття, навчаючи чуттєвому спийняттю, виробляючи пізнавально – інтелектуальне ставлення, розвиваючи сферу малюка, яка і є головною складовою душевності.

  2. Моральність – це правила поведінки людини стосовно інших людей, суспільства. Саме моральність робить нас здатними бути частиною соціуму. Щоб рухатись у напрямку формування моральності необхідно давати дітям моральні знання, етичні поняття, закладати моральні якості, пробуджувати совість і сором, виховувати волю, вчити керувати власною поведінкою. Такий розвиток повинен проходити в атмосфері справедливості, порядності, щирості.

  3. Духовність - є складним гармонійним поєднанням певних психічних і особистісних якостей людини. Духовність - це основа і шлях до розвитку, до досконалості. Саме духовні цінності мають віднайти належне їм місце у всіх сферах людського життя, тому духовні начала – основа життєдіяльності людини.

Тому, намагаючись сформувати поняття про духовні цінності, ми виробляємо в дітей певний ідеал, орієнтир до якого треба прагнути.

Добро, краса, любов, істина, гармонія допоможуть дитині знайти правильний шлях у цьому житті, а в майбутньому його сенс.


Слід зауважити, що рухатися в цих напрямках неможливо педагогу самотужки. Тільки тоді, коли вихователь знайде розуміння, підтримку і продовження своєї роботи в сім’ї, ми зможемо говорити про реальні результати. Тож все починається із партнерства БАТЬКИ - ПЕДАГОГИ -ДІТИ.
МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ ЧЕРЕЗ ЛІТЕРАТУРНУ СПАДЩИНУ В.СУХОМЛИНСЬКОГО

Педагогічний колектив широко використовує літературну спадщину В. Сухомлинського для дітей, плекаючи духовність, душевність, моральність своїх вихованців та у спілкуванні з родиною.

Казковий світ Василя Сухомлинського це невичерпне джерело:


  • розвитку соціально – емоційної сфери дітей;

  • розвитку особистих якостей, які зумовлюють моральну поведінку, формування якостей, які необхідні для спілкування, оволодіння уміннями встановлювати контакти при спілкуванні;

- створення атмосфери радості, «як джерела оптимістичної впевненості
дитини в своїх силах», без чого «неможливе розкриття природних
схильностей, здібностей, обдарувань».

  • навчання дітей емоційно–естетично сприймати навколишній світ, сприяння розвитку дитячої уяви та фантазії;

  • пробудження вміння бачити, захоплюватись і цінувати прекрасне у всьому: природі, творах мистецтва;

  • утвердження духовних, національних почуттів, адже «розум людини, що формується, вбирає в себе ідеологію і психіку народу, його переконання, традиції, інтелектуальну, моральну, естетичну культуру»;

  • заохочення дітей до складання казок, віршів, оповідань;


















3.

"Тільки живий красивий"

Правило:

Не лови метелика – він квітка неба, хай

живе собі.

4.

"Золотий гребінець"



Правило:

Нехай людина добро приносить, бо світ

навколо любові просить.

5.

"Щоб метелик не наколовся"



Правило:

Дерева в садочку не ламай! Комашку

маленьку не ображай.

6.

"Петрик, собака і кошеня"



Правило:

Тваринку маленьку не ображай, дай їй

поїсти і захищай.

7.

"Як білка Дятла урятувала"



Правило:

Добре серце за чужу біду болить.


















8.

"Дуб - велетень"

Правило: В лісі вогнище не пали, а почав -загаси.

9. "Могутній Дуб і Кабан"

Правило:

Дерева усі шануйте. Не ламайте і не

псуйте.

10. "Зайчик і горобина"



Правило:

Щоб нам добре всім було, Несіть в душі своїй тепло. І знайте істину просту – Несіть у серці доброту.

11. "Сонце і Сонечко"

Правило:


У лиху годину пізнаєш вірну людину.

12. "Хай я буду ваша - бабусю"

Правило:

Майте в серці доброту, а не злість і

чорноту.













13. "По волосинці"

Правило:


Маленька праця краща за велике

неробство.

14."Як хлопці мед поїли"

Правило:


Не соромитися говорити правду, бо у

правді – сила!

15. "Хризантема і цибулина"

Правило:


Пам'ятайте, що тільки добрим серцям краса

відкривається.

16. "Фіалка і бджілка"

Правило:


На доброму серці світ тримається.

17. "Подорожник"

Правило:

Ми всі господарі природи. Тож збережемо

її ми вроду.


ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРЕСИВНОЇ СПАДЩИНИ

В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО В ПРАКТИКУ РОБОТИ

ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Трансформація суспільства в Україні спрямована на створення відкритої, правової, демократичної держави, тому перспективи освітньої діяльності пов’язані з гуманізацією, демократизацією, безперервністю навчально-виховного процесу. Його основою є концепція цілісності особистості дитини, єдності індивідуального, національного, інтелектуального, морального аспектів у навчанні та вихованні.

Сьогодні ми вже маємо офіційні документи, які передбачають перспективи подальшого розвитку дошкільної освіти, вдосконалення педагогічної майстерності. Але все це пов’язане перш за все з гуманізацією педагогічної свідомості, гуманізації всього процесу дошкільного життя. Адже аналіз і прогнозування довкілля в Україні говорить про те, що потрібно створити систему роботи, яка була б спрямована на розвиток самосвідомості дитини, її індивідуальності, самобутності, життєвої компетентності.

Так от саме науково-дидактична система Василя Олександровича Сухомлинського, одного з найвідоміших педагогів-гуманістів ХХ ст., якнайбільше відповідає вимогам дошкілля на даному етапі розвитку.

Його життя і діяльність вважають потужним науково-творчим потенціалом і гуманістичним подвижництвом, що пройняті безмежним і безкорисливим почуттям любові до дітей.

Не секрет, що декілька років тому українська педагогічна спадщина вивчалась фрагментарно, вихоплювалося з системи, наприклад, того ж Сухомлинського, не лише те, що не йшло в розріз із загальноприйнятими догмами, штампами.


Тому педагогічна громадськість України не досконало знайома з дивовижним світом українського просвітителя В.О.Сухомлинського, якого на міжнародній конференції в м.Салоніки (Греція 1993 р.) піднесли на рівень Сократа і Песталоцці наших часів. Вже один факт багато про що говорить.

«Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей».

І «… щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддати їм своє серце» - у цих, уже крилатих словах Сухомлинського, відображено кредо його життя і які мали б стати кредом кожної молодої людини, яка готується поступати до педагогічного навчального закладу.

В.О.Сухомлинський говорить: «Справжнім педагогом може вважати себе тільки той, хто в кожному своєму вихованцеві бачить людину в майбутньому». А тому раніше, ніж думати про знання, потрібно в дитині роздобути людську гідність, непомітно торкнутися найчутливіших куточків його душі. Для цього потрібно добре знати своїх вихованців. в цьому нам допомагає психолог-педагогічна характеристика на кожну дитину, яка ведеться з І молодшої групи і разом з особистою папкою дитини передається до 1 класу шестирічок, а потім віддається дитині на пам’ять (без характеристики, звичайно).

В папці знаходяться:


  1. Дерево роду (з фото або без).

  2. Походження прізвища, імені (по можливості).

  3. Найкращі роботи за роки дошкільного закладу.

  4. Перші зошити.

  5. Вдалі, смішні вислови дитини.

  6. Коли, де був переможцем, учасником.

  7. Листок здоров’я.

  8. Психолого - педагогічна характеристика.

І лише знаючи дитину, її особливості, працюємо з нею і її батьками, в чому на кожному кроці допомагає нам багата педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського.

Колективно до цієї невичерпної скарбниці ми звернулися, готуючись до відзначення 80-річчя з дня народження Василя Олександровича і розпочали цю підготовку засіданням педагогічної ради «Екологічна вітальня» в листопаді 1997 року.

Чому саме Екологічна? Це дуже просто пояснюється. Педагогіка Сухомлинського охоплює всі грані роботи дошкільного закладу, хоча прямо на довкілля він не працював. Але творче переосмислення і застосування ідей великого педагога може допомогти при вирішення багатьох проблем у сьогоднішньому життя дошкільника.

Звичайно, можна сперечатися, яка з ідей і тез вченого найважливіша для сьогодення – чи про роль сім’ї у вихованні дитини, чи про виховання гуманності та любові до природи, чи то про культ матері, чи моральне оновлення дитини – цей перелік можна продовжувати.

В даному випадку ми взяли тезис Сухомлинського: природа – джерело
доброти. Вивчення її – це засіб виховання у маленької людини гуманності, моральності, сердечності, чуйності та інших загальнолюдських цінностей. Лише таким відношенням до природи можна виховати в дитині світлі, добрі почуття, виховати таке ставлення до природи, що перетворює знання морально-етичних норм і правил на внутрішнє надбання людини.

От саме тому наша «співпраця» з Сухомлинським й почалася з «Екологічної вітальні». На цій педраді було заплановано цілий ряд заходів, метою яких було те, щоб ідеї, думки Василя Олександровича увійшли в наше життя, адже поділяюча їх більшість є аксіомами педагогіки.

Найперше ми організували семінар-практикум по ознайомленню з педагогічною спадщиною великого українця.

1998 рік в дошкільному закладі був проголошений роком В.О.Сухомлинського і з того часу ми постійно звіряємо нашу практику з його ідеями і думками, усвідомлюючи, що наші малята будуть починати самостійне життя в складних умовах на зламі століть. І наш труд, творчість, старання направлені на те, щоб увійшли вони в майбутнє здоровими, добрими, впевненими, людяними, з прагненнями творити, вчитись, працювати для блага Вітчизни і свого народу. Адже В.О.Сухомлинський теж все своє життя віддав творенню людини майбутнього.

До речі слід сказати, що педагогічна спадщина мислителя допомагає нам в роботі над науково-дидактичною проблемою дошкільного закладу: поять років ми працювали над проблемою «Нестандартні форми роботи з дошкільниками» і другий рік працюємо над проблемою «Життєва компетентність дошкільників – стратегічна мета виховання». Досвід роботи з першого питання вивчений і узагальнений метод кабінетом райво і рекомендований для впровадження в дошкільних закладах району.

У Сухомлинського поетичні хвилюючі слова: «Людина стала людиною, коли почула шепіт листя, пісню коника, дзюрчання весняного струмка, дзвін срібного дзвіночка, жайворонка в літнім небі, шурхіт завірюхи за вікном, ласкавий плескіт води і урочисту тишу ночі – почула і затамувала подих, слухає сотні і тисячі років цю чудову музику життя». Вони стали епіграфом зустрічі дітей, батьків і педагогів старших груп.

«Зберемо чудову музику життя» - так називається цей захід, сценарій якого складено в колективі. Сюди входять: анкета для батьків, виставка – опис ігор екологічного спрямування, прослуховування народних прикмет про природу, виставка дитячих малюнків, виставка робіт учасників гуртка флоромозаїки, читання казок і віршів про природу, написаних дітьми разом з батьками.

З названих форм роботи стає ясним, що ця зустріч має на меті вирішити одну з найважливіших проблем сучасності взагалі і педагогіки зокрема – виховати людину, яка б відносилась до природи не споживацьки, а чітко уяснила, що людина без струмочка, коника, квітки і зеленого дерева не буде Людиною. Без допомоги сім’ї робота педагогів у цьому як і в будь-якому іншому напрямку, буде малоефективною, тому такі зустрічі стали традиційними і проводяться в лютому місяці, бо потребують великої


попередньої роботи.

Взагалі наші вихователі прагнуть, щоб батьки своїм прикладом, досвідом, знаннями стояли на позиціях дошкільного закладу – саме це принесе неоціненні плоди в майбутньому. Тому ми розпочали випускати газету для батьків «Ромашковий світ», в якій висвітлюємо найважливіші аспекти певної проблеми. Найпершою була газета з проблеми екологічного виховання батьків, а через них – їх дітей.

У системі Сухомлинського природі як об’єкту пізнання приділяється велика увага. Але природа сама собою не виховує. Виховує тільки активна взаємодія людини з природою. «Добрі почуття своїм корінням сягають у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість народжуються у процесі, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу. Ми прагнемо, щоб усе життя вихованців було сповнене творінням у світі природи» - ця думка теж одна із перлин спадку Сухомлинського. І вона теж перекликається з екологічною проблемою, успіх у вирішенні якої належатиме дітям, яких ми сьогодні вчимо мити руки і застібати ґудзики.

В кожній групі є екологічна стежина, подорожуючи по якій, діти роблять корисні для природи справи. Але в усіх групах стежина починається з ділянки лікарських рослин.

Вже традиційним став тиждень лікарських рослин теж за сценарієм наших вихователів. Наслідок роботи в даному напрямку – діти старших груп знають, які лікарські рослини є в нашій місцевості, як і коли їх збирати, як готувати, як вживати і при яких захворюваннях.

Слід згадати той немаловажний фактор, що при спілкуванні з природою в будь - якому ракурсі, вихователі ненав’язливо, але постійно нагадують про необхідність збереження і збагачення природи, пояснюють, чому з’явилася Червона книга, чому потрібно подолати в собі упереджене ставлення до деяких представників флори і фауни.

В педколективі підготовлено розробку хвилинок споглядання і милування природою, які проводяться з усіма віковими групами дітей. Цим ми теж завдячуємо ознайомленню зі спадщиною Сухомлинського, який запровадив уроки серед природи у Павлиській школі. З допомогою хвилинок милування ми намагаємося задіяти тонкі механізми впливу на емоційну сферу дитини. в кожної групи є куточки краси, проводимо свято осінніх квітів.

Це своєрідна форма естетично-емоційного контакту дітей з навколишнім світом.

Проведення таких форм роботи відрізняється від звичайних, оскільки збагачує дітей не тільки знаннями, скільки емоційно-образним сприйняттям природи. Адже наше головне завдання - активізація не інтелектуальної, а перш за все, емоційно-чуттєвої сфери дитини.

І тут не можна не наголосити важливість яскравого емоційного слова вихователя. «В руках вихователя слово – такий же могутній засіб, як музичний інструмент в руках музиканта, як фарба в руках живописця, як різець і модмур в руках скульптора», - говорив Сухомлинський. Саме злиття образу, емоції і слова формує у дитини стан духовної готовності до пізнання


природи і перетворення її за законами краси.

Побачене вами підтверджує думку великого педагога про те, що «Природа – колиска дитячої думки і треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла цю школу дитячого мислення. Осмислюючи закономірності природи, дитина стає Людиною, тому що вона поступово усвідомлює саму себе, як найвищу сходинку довгої еволюції природи. І людина до цього часу сильна й могутня, поки вона – вірний син матері-природи. З цього повинні починатися і освіта, і виховання: через працю, збереження і збагачення природи, споглядання і творчість, науковий пошук, спостереження і милування».

Звичайно, жодна з цих форм роботи не існує в чистому вигляді, всі вони органічно переплітаються одна з іншою. Тут доречно згадати про дві вже традиційні виставки-конкурси, які проходять при величезній підтримці батьків.

Перша по терміну «народження» - «Природа і фантазія», яка щорічно присвячується Дню визволення Полтавщини від фашистських загарбників і при демонстрації кращих її експонатів на День міста, наші діти завжди займають призові місця. Друга виставка «Не рубай ялиночку, краще гілочку прикрась» вперше була проведена в рік Сухомлинського, в грудні місяці. Після демонстрації ялинкових композицій у вітрині магазину, ми отримали на них замовлення. І тепер щороку ми виготовляємо для декількох офіційних закладів такі композиції, які ви бачите нам виставці, чим зберігаємо декілька вічнозелених красунь.

Цей конкурс започаткував екологічно - валеологічний день, присвячений вічнозеленим деревам і їх збереженню. День починався біля живої ялинки на ділянці лікарських рослин, її прикрашування. Автор цього дня - теж наша вихователька.

І так будь –яке спілкування дитини з природою у нас здійснюється на засадах екологічної етики. Це спілкування проникнуте співчуттям до живих істот, співпереживанням, що спрямоване на допомогу, охорону і збереження життя в усьому його розмаїтті. Такого співпереживання навчаємо терпляче, наполегливо, як вчать малюка ходити.

Цій меті підпорядковано і оформлення діорами «Допоможіть мені, люди!» по змісту Червоної книги України.

Процес збагачення природи йде шляхом озеленення групових кімнат (більше 250 вазонів кімнатних квітів), озеленення подвір’я. Обов’язковими учасниками цього процесу є діти.

Природа, за Сухомлинським, є значним фактором пізнання. Тому вирощуючи цибулю, петрушку в холодну пору, діти старших груп спостерігають, досліджують, як впливає на рослину відсутність світлу, води, якість ґрунту і т. д. Наприклад, зерно для корму папуг діти пророщують на папері, на марлі, просто на тарілочці і роблять висновки про те, в яких умовах воно краще росте.

Так дітям прищеплюються елементарні навички аналізу, порівняння, зіставлення, синтезу, а це означає, що діти привчаються не просто дивитися


на оточуючий їх світ, а органічно входити в нього, спостерігати за ним, думати і робити висновки. Діти вчаться виділяти головне з усієї маси інформації, встановлювати причину і наслідок.

А це вже – керівництво процесом думання дитини – надзвичайно складна річ, яка вдається не кожному педагогу. А це одна з основних вимог дидактичної системи Сухомлинського. Ми «включаємо процес думання навіть в такому простому процесі, як пиття фіточаїв, трави і квіти для яких заготовляються працівниками дитсадка. Діти, п’ючи такий чай, пригадують, яка трава має такий запах, смак. Перед питтям діти «дихають» ароматом цього чаю.

За часів Ярослава Мудрого дітям із заможних сімей під голови клались подушечки – «думки», наповнені лавандою, чебрецем, хмелем, м’ятою і полином. Наші мами своїм дітям виготовили такі ж подушечки і щоосені наповнюють їх цілющими травами. Всі діти перед сном кладуть їх біля великої подушки (крім дітей, схильних до алергії). У вересні – листопаді повітря у спальнях напоєне ароматом скошених лук, так діти під час денного сну отримують сеанс аромотерапрії.

Матеріали нашого досвіду роботи демонструвались по телеканалах «Оля», «Лтава», надрукована листівка «Збережемо музику життя» обласним товариством охорони природи.

Девізом, чи прологом, до слідуючого аспекту діяльності педколективу є слова великого педагога: «Діти повинні жити в світі краси, гри, казки, музики, фантазії, творчості». Те, що все життя дітей в дошкільному закладі проходить в казково-ігровій атмосфері, в атмосфері душевного піднесення – незаперечний факт, бо це основа дошкільного життя.

А у творенні цієї атмосфери беруть участь всі працівники ясла-садка, діти, їх батьки. І тут – безмежне поле діяльності для нас. Саме оформлення «Ромашки» підпорядковується цій ідеї великого педагога: затишок, безліч квітів, сучасний дизайн розвивального середовища.

Так, наші діти щороку беруть участь у районній виставці «Майбутнє твориться сьогодні». Вироби представляються завжди по всіх номінаціях і відзначаються журі. Наші діти також виступають з авторськими творами і в концерті талановитих дітей.

В.О. Сухомлинський вважав, що казка – благородне і нічим не заміниме джерело виховання любові до Вітчизни. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона творіння народу. Така є ж висока оцінка у вихованні дітей дається ним і народній пісні, культурі, традиціям.

Сам великий педагог склав масу мудрих, цікавих казок, тому щороку до дня народження Василя Олександровича ми практикуємо свято «Дивосвіт казок Сухомлинського», яке завжди складається з двох частин:


  1. Перегляд казок В.О.Сухомлинського, інсценованих старшими дітьми і вихователями для молодших дітей.

  2. Конкурс казок, авторами яких є старші діти і їх батьки.

«Без казки – живої та яскравої, яка володіє свідомістю і почуттями дитини, неможливо уявити дитяче мислення і дитячу мову. Дуже важливо,
щоб діти не лише слухали казку, а й самі її творили. Через казку, через неповторну дитячу творчість – вірна дорога до серця дитини». Тому ми практикуємо складання казки з дітьми. Наша спеціальна дослідна група видала до 10-річчя незалежності України збірку казок дітей я/с «Ромашка».

Традиційними стали фестивалі української культури «Перлини душі народної», які проводяться в перший тиждень грудня м’ясця. Весь цей тиждень проникнутий українським національним колоритом, українськими мелодіями, українськими традиціями. Кожен день детально спланований, це – виставки «Дивосвіт решетилівських майстрів», предметів побуту, національної іграшки, конкурси малюнків, знахідки з бабусиної скрині, фольклорні свята з виступом ансамблю «Калинка», виставки сімейних реліквій.

За сценаріями наших вихователів проводяться Дні творчості та казки. Створено матеріальну базу для декількох видів лялькового театру. Але особливо люблять наші діти дивитися спектаклі, поставлені працівниками дошкільного закладу.

«Уміти творчо мислити, бути винахідливим, розумним повинен і


майбутній математик, і майбутній тракторист. Розум повинен давати щастя
насолоджуватися культурними і естетичними цінностями. Дитина повинна
стати зацікавленим учасником процесу оволодіння

знаннями» (В.О.Сухомлинський). Іще нам імпонують слова «… ми прагнемо, щоб дитину хвилювало все: взаємодія живого і неживого, уявлення про особистість, народ, людство, патріотичні почуття до Вітчизни».

До того, що вже було сказано, слід добавити, що для розвитку дітей вихователями широко використовується ТРВЗ (теорія розв’язання винахідницьких завдань), причому всі її прийоми, опис яких публікувався в пресі, або науково-популярній літературі. ТРВЗ допомагає нам впроваджувати в життя педагогічну спадщину українського педагога саме в плані розвитку розуму і винахідливості. Ігри «добре-погано», кляксографія дітям дуже подобаються.

Широко практикуються вихователями завдання: допишіть казку, оповідання, домалюйте картинку, придумайте фінал події, складіть загадку за текстом, домалюйте до заданих фігур елементи, які б утворили певні змістові зображення, які функції може виконувати предмет крім своїх основних.

Розв’язання кросвордів, ребусів для наших дітей – робота ординарна, це вже система. Часто проводяться уявні подорожі, малювання по пам’яті, малювання під час звучання музики «Що навіяла тобі мелодія». Що навіяв тобі осінній (весняний, зимовий) парк, ліс.

Педколектив використовує розвиваючі ігри Б.Нікітіна, логічні завдання, розваги «Що? Де? Коли?», інтелектуальні ігри. Особливо наші діти люблять працювати над проблемними ситуаціями. З практики знаю: цей цінний, але складний метод роботи, навіть, у школах практикується не охоче.

Активній участі дітей у розв’язанні проблемної ситуації сприяє той факт, що наші вихователі діють за принципом: кожна думка має право на життя. Хай які б абсурдні речі не говорили діти – кожний з них буде вислуханий і
прокоментований вихователем, тому в процесі проблемних ситуацій не беруть участі хіба що замкнуті діти, але і їх вихователі прагнуть активізувати, розговорити.

Така ж ситуація з проведенням диспутів «Психологічний комфорт душі». Діти активно, з запалом відстоювали свою думку, відповідаючи на питання: чи буває хороший або поганий настрій у тварин, природи взагалі, чого ти не бажаєш людям, яка в тебе реакція на фільми жахів, чи тим їх любиш, що б ти зробив, щоб усі люди були радісними, як ти розумієш слова: я люблю цілий світ, я бажаю йому добра. Хай не дотримані всі канони диспуту, адже це слово асоціюється з дорослістю, сформованістю позицій, думки, інтелекту. Але розкрилися дитячі душі так, як ні при жодній іншій формі роботи.

Не менш важлива, ніж уже згадана вище, думка В.О.Сухомлинського про роль дитячої руки для інтелектуального розвитку дитини «Рука з міліардами її положень – великий вихователь свідомості, творець розуму», або «… витоки здібностей і обдарувань дітей на кінчиках їх пальців».

Адже через дотик дитина пізнає світ, тобто своїми ніжними рученятами діти збагачують свій розум, розвивають мислення, виховують свої почуття, постигають відчуття. Жодного дня в жодній групі не проходить, щоб діти не працювали рученятами: поливання, рихлення землі, годування рибок, папуг, досліди, ліплення з пластиліну чи глини, вирізування, вишивка, робота над флоромозаїкою, оригамі, колажами, панно, конструювання з паперу, паперова пластика, образотворча нитка – це неповний перелік того, чим зайняті наші діти. тут чимала заслуга батьків, які у великій мірі забезпечують матеріальну базу для цих видів роботи і часто беруть участь у виконання деяких творчих робіт.

В цій роботі дуже ефективно проявив себе метод проекту – це забута технологія, яка сьогодні практикується нами як технологія розвивального навчання і особливо часто нею користуються керівники гуртка «Чарівний світ» та «Флоромозаїка».

Як ви бачите – без проекту, без дизайну такі вироби виготовити неможливо.

Все, про що говорилося вище – праця, а по ставленні до праці Василь Олександрович судив про моральність людини і всього суспільства. Праця, за Сухомлинським – це елемент духовного життя і один з засобів виховання моральних цінностей дітей.

У роки дитинства духовне життя людини має своїм найважливішим джерелом світ речей, тому ми й намагаємося урізноманітнити цей світ, в якому дитина перебуває по 9 годин щодня.

У цьому віці привчання переважає над переконанням. Отож вихователі виступають у ролі безпосередніх організаторів і саме вони в процесі повсякденного життя і діяльності підводять до розуміння моральних норм і правил поведінки. Чим менший вік, тим безпосереднішим має бути моральне виховання.

«Майстерність і мистецтво морального виховання особистості полягають у тому, щоб моральні цінності розкривалися перед дітьми в яскравих образах,


які захоплюють думку і хвилюють душу» (В.О.Сухомлинський)

Моральне виховання – це цілісний процес розвитку особистості. Процес морального вдосконалення дитини розглядається Сухомлинським через призму гуманності, чуйності, а це виховується цілеспрямованим і систематичним впливом на свідомість і поведінку дитини.

Добро і зло – основні поняття моральності. Одним із напрямків у розвитку особистості дитини є вікова компетентність – це зі спадщини Сухомлинського і це саме те, чого вимагає від нас Закону України «Про дошкільну освіту» та вимагає Базовий компонент, тому ми й взяли цю ідею проблемою педколективу.

Прагнення дитини зробити щось корисне для людей, природи приведе до формування моральної самосвідомості, розуміння морального добра. Тому девізом колективу є слова талановитого педагога: «Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре» і ми намагаємося передати це дітям. Текст «9 негідних речей» Сухомлинського роздрукований для кожної групи.

Ця азбука включає зміст і методику роботи з виховання у дітей любові до Батьківщини, гуманного ставлення до людей і обов’язку перед дітьми групи, ставлення до батьків, рідних і близьких людей, розуміння добра і зла, виховання норм поведінки. В дошкіллі потрібно на конкретних прикладах утверджуватися в душах дітей почуття совісті, сорому, справедливості, щедрості, милосердя.

Найглибшим, найміцнішим каменем педагогічної системи Сухомлинського є виховання у кожної дитини поваги до самої себе. Те ж саме можна сказати тепер і про дошкільну освіту, і про Базовий компонент.

На думку Василя Олександровича повага до людської гідності і виховання самоповаги є сферою педагогічної творчості і великого інтелекту педагога. «Ця сфера педагогічної творчості є найбільш недосконалою і саме в цій сфері допускається найбільше помилок» - ніби сьогодні сказано.

Для роботи вданому напрямку не відводиться спеціального часу – це повинно робитися щосекунди, кожним словом і кожною дією вихователя, а для цього потрібно, щоб у колективі дорослих дошкільного закладу панували Добро і Злагода.

«Оволодіння рідною мовою визначає багатство, широту інтелектуальних і естетичних інтересів особистості» - це теж позиція великого українського педагога.

Про мелодійність, красу і багатство української мови сказано дуже багато і кожен вихователь про це наголошує дітям, виховуючи в них гордість за приналежність до великого, щедрого душею, широкого українського народу, який через усі історичні поневіряння зберіг до наших днів найбільше надбання будь-якої нації – мову. Адже без мови немає народу, немає Вітчизни, немає культури.

Вже традиційними стали літературні свята, присвячені творчості Л.Українки, Т.Шевченка, Н.Забіли, І.Франка, літературні вікторини і брейн -ринги, свята українського фольклору, родинні свята на базі мовного багатства України, конкурси команд дітей на краще знання українських
загадок, казкових героїв, приказок, лічилок і т.д. пісень мам і тат, пісень бабусь і дідусів, колискових. Для цього створена фонотека «Пісенний віночок». В години розваг діти готують драматизації творів фольклору в різних видах театру, особливо користується дитячий фольклор.

Хоча в педколективі є вихідці з різних областей України, в дитячому садочку панує полтавський діалект з його м’якістю і соковитістю. Всі педагоги ефективно борються з засміченістю української мови, словами – паразитами у своїй мові і слідкують за цим же в дитячій мові на всьому протязі перебування малюків у дошкільному закладі.

Вихователі звертаються до дітей словами Сухомлинського: «знай, бережи збагачуй велике духовне надбання свого народу – рідну українську мову. Це мова великого народу, великої культури». А наступні його рядки методично орієнтують вихователів: потрібно спрямувати свою роботу так, щоб донести до сердець малюків музику, чудесне звучання рідного слова, дивовижне багатство відтінків думок і почуттів, які можна передавати українською мовою.

Серед природи: на полі, у парку, на подвір’ї, біля річки – всюди вчимо дітей помічати найтонші відтінки барв і звуків, яскраво розповідати про те, що вони бачать і чують. Це ж ми спостерігали і на занятті.

Сухомлинський образно називав слово музикантом, який торкається глибинних струн людської душі. Наші вихователі прагнуть словом торкнутися струн, що називаються Громадянськістю, Людяністю, Честю, Гідністю.

Одним з положень дидактичної системи Сухомлинського є думка про невичерпне джерело національної культури, особливо мистецтва, для реалізації розвиваючого навчання. Адже мистецтво – це універсальна мова людського спілкування, засіб створення естетичного розвивального мікро середовища.

Для вирішення цієї ідеї створена колекція репродукцій полотен відомих митців як українських, так і зарубіжних, зразків декоративно-прикладного мистецтва. На цій основі та ще й гарною образною мовою вихователі вчать дітей бачити, відчувати, милуватися, захоплюватися чарівним світом творчості Людини: розписами К.Білокур, М. Пимоненка, виробами гончарів Київської, Опішнянської шкіл, народними іграшками, вишиванками, писанками.

Нам дуже пощастило. Адже Решетилівку у світі, без перебільшення, знають як центр вишивки і килимарства. Решетилівські рушники, гобелен, килими обійшли всю земну кулю. Вихователі ознайомлюють з цим життєдайним джерелом краси на прикладах виробів міських майстрів: тканими шторами, налавниками і килимами фабрики художніх виробів ім. К.Цеткін, панно, вишитим в Решетилівському СПТУ, картини, подарованої членом Спілки художників України Пилюгіним Є.І. та рушником члена Спілки художників України Пилюгіної Л.П., фото килимів і гобеленів наших народних художників Товстухи Л.С. і Бабенко Н.Н. на прикладі зразків виробів декоративно-прикладного мистецтва різних регіонів України.


Всі матеріали використовуються вихователями в роботі з дітьми, щоб предметно показати їм, наскільки багатий талантами і золотими руками народ, до якого вони належать.

Значною педагогічною знахідкою великого новатора є культ Матері, який панував у Павлиській школі. Виховання любові до Матері у хлопчиків – це у майбутньому турботливе й чуйне ставлення до жінок взагалі, а для дівчаток – це школа виховання гідності та відповідальності, адже мати-берегиня сім’ї, сімейного затишку, а сім’я – це найдорожче. Що є в людини. Про неоціненну роль впливу сім’ї на дитину Сухомлинським написано дуже багато. До 80-річчя В.О.Сухомлинського нами було оформлено музей сім’ї, який складався з чотирьох експозицій.

15 травня щороку в нашому дошкільному закладі відзначається міжнародний день сім’ї. В його програму входять: конкурси малюнків «Моя сім’я», «Нічого кращого немає, ніж тая мати молодая з малим дитяточком своїм», сімейні концерти, виставки сімейних реліквій, фестиваль знахідок сімейного виховання «Батьки пропонують, радять, навчають». В бесідах «Моя мама – трудівниця», які проходять по всіх групах, дітям ще раз нагадується, який виснажливий щоденний труд, як його потрібно цінувати, допомагати їй по господарству.

У другу неділю травня вже третій рік проводиться День матері – приємне свято вшанування рідної неньки, Божої матері і матері України, це надзвичайно гарне, багате емоціями, зворушливе свято.

Вже декілька років у травні теж проводиться День дівчаток, який став ще однією прекрасною традицією нашого колективу. Сценарій цього дня теж створений у колективі.

Впровадження в життя ідей педагога-новатора немислиме без піклування вихователя про здоров’я дитини. з терпінням і наполегливістю дітей переконуємо в необхідності берегти своє здоров’я з дитинства, а для цього потрібно доглядати за своїм тілом, загартовуватися водою, повітрям, сонцем.

В дошкільному закладі проводяться загальні оздоровчі процедури, гімнастика пробудження за Єфименком, вітаміно-фіто-аромотерапія, крапковий масаж, сеанси глибокого дихання, аутогенне тренування.

В літній період діти в приміщенні лише тоді, коли їдять і сплять, ходять з одіяльцями на стадіон, в парк, на берег річки, багато ходять босоніж і приймають сонячні та повітряні ванни в трусиках, виконуються різні види фізичних вправ. Проводяться осінні та весняні спартакіади, обливання рук і ніг холодною водою, обдування вентилятором. При цьому обов’язково враховується стан здоров’я дитини, його настрій, адже всі процедури проводимо лише на фоні позитивних емоцій.

Влітку значно збільшується кількість піших переходів, що допомагає підвищити режим рухової активності і для цього обираємо такі маршрути, де природні умови дають хороші можливості для зміцнення здоров’я дітей: парк, стадіон, берег річки.

З метою психічної реабілітації, саморегуляції психіки дитини проводимо психогімнастику, імітацію, пантоміму через усі види навчальної, ігрової,


трудової діяльності. Все це робиться строго індивідуально і повторюю ще раз на фоні позитивних емоцій.

З метою розширення компетенції дітей з проблеми збереження свого здоров’я ми виготовили букварик «Малечі – про безпечні й небезпечні речі».

Наші вихователі все більше уваги приділяють психологічним аспектам діяльності, впливові на емоційну сферу дитини: чому потрібні позитивні емоції, чому шкідливо ображати один одного. Вихователями проводяться психогімнастичні вправи та ігри «Хто що любить», «Зайченята в телевізорі», «Добра чарівниця». Діти навчаються пов’язувати емоційний стан з певним виразом обличчя й подіями, які їх спричинили, добирати їм назви і пояснювати вибір.

Все, про що сказано вище – це наслідки кропіткої щоденної праці всього колективу. Велика роль у цьому відводиться атестації, самоосвіті.

Не можна не згадати і про зовсім нову форму роботи з підвищення фахового рівня вихователів - це спеціальні дослідні групи. З минулого року в нашому колективі працює така СДГ. В ній три вихователі. Підсумок першого року роботи: збірка казок і віршів, надруковане в газеті «Розкажіть онуку» інтегроване заняття «Незнайома знайома картопля», вивчений досвід нашого вихователя по темі «Художня діяльність дітей – сходинка на шляху збагачення компетентності дошкільників», авторські розробки Дня зустрічі зимових птахів та Всесвітнього дня Землі, стаття надрукована в районній газеті.

Трохи перефразовуючи Сухомлинського, можна сказати, що дитячий садочок – тонкий і чутливий інструмент, який творить мелодію людської гармонії, але при умові, що цей інструмент добре настроєний, а настроюється він особистістю вихователя. Тому з самого дня народження ми живемо за вже названими правилами, плюс взаємоповага, взаємовиручка, терпимість, здорова конкуренція. Як наслідок – дітям і батькам у нас подобається, до нас ідуть, нас підтримують. Наші вихователі щороку з дня відкриття садочка отримують перші місця на конкурсі «Вихователь року», ми представляємо районне довкілля на всіх обласних зібраннях, наш досвід демонструвався в інституті післядипломної підготовки вчителів.

В роботі педагогічного колективу вже утвердилися всі риси дидактично-методичної системи В.О.Сухомлинського:


  1. Постановка перспективних цілей розвитку дітей у процесі навчання і виховання з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей.

  2. Необхідність інтелектуалізації трудової діяльності, взаємозв’язок чуттєвого і логічного елементів пізнання.

  3. Еколого-валеологічний напрямок в роботі.

  4. Педагогічна система розвитку літературної творчості старших дітей.

  5. Стимулювання інтелектуальних почуттів та пізнавальних інтересів дітей.

Сухомлинський говорив, що кожна школа повинна мати своє обличчя: свої звичаї, традиції. Ми вже це маємо і намагаємося примножувати: 1. Музей сім’ї.


  1. Дні Сухомлинського.

  2. Тематичні дні.

  3. Фестивалі української культури.

  4. Діорама «Допоможіть мені, люди!»

  5. Три роботи і декілька казок у педагогічній пресі.

Це все допомагає нам розпочати виховання людини, яка б своєю поведінкою, практичною діяльністю, світоглядною позицією повністю відповідала законам і закономірностям національної ментальності і стала б носієм генетичної пам’яті українського народу.

Ідеї визначного українського педагога сьогодні підкріплені правовими аспектами сучасної дошкільної освіти. Це – погляд у майбутнє, паростки якого проростають уже сьогодні.



Каталог: method kabinet -> biblioteka.php -> %D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8
%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8 -> Методист інклюзивна освіта: наукові засади, проблеми та перспективи впровадження в загальноосвітній навчальний заклад
%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8 -> Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Національне виховання учнів: регіональний аспект
%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8 -> Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Кафедра корекційної освіти
%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8 -> Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Тезаурус методичного працівника
%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8 -> Методист моніторинговий підхід до вивчення стану навчання І виховання у загальноосвітніх навчальних закладах
%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8 -> Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Національне виховання учнів: регіональний аспект
%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8 -> «методичні поради щодо роботи з батьками» для курсантів – слухачів вчителів початкових класів, класних керівників Рівне 2012
%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8 -> Вчимося жити здоровими Науково – методичний посібник Друге видання Рівне 2011
%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8 -> Методичний порадник «Моніторинг в освіті» р івне, 2011 Над методичним порадником працювали


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка