«Розвиток основних фізичних якостей шляхом впровадження нових педагогічних технологій з урахування стану здоров'я, вікових і статевих особливостей учнів»



Скачати 160.65 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір160.65 Kb.
Нововолинська гімназія

Опис досвіду роботи

на тему:
«Розвиток основних фізичних якостей шляхом впровадження нових педагогічних технологій з урахування стану здоров'я, вікових і статевих особливостей учнів»


Підготував:

учитель фізичної культури

II категорії

Кашуба Олег Миколайович


Нововолинськ, 2012 р.
Виходячи з методичної концепції викладання фізичної культури, працюю над проблемою: « Розвиток основних фізичних якостей шляхом впровадження нових педагогічних технологій з урахування стану здоров'я, вікових і статевих особливостей учнів».

Можливість використання рухів завжди тісно пов’язана з розвитком рухових здібностей та фізичної підготовленості. Так, наприклад, у ходьбі, бігу, стрибках і метаннях так чи інакше необхідний прояв сили, швидкості, спритності, та статичної витривалості.

Показники стану рухових здібностей дітей дають правильніше уявлення про стан розвитку людини, її здоров’я, визначення, яким видом спорту краще займатися, у якому віці відбувається домінуючий розвиток тих чи інших якостей.

Науковими дослідженнями (В.М. Зациорский, 1970; Е.Н. Вавилова, 1971; Є.С. Вильчковский, 1983) встановлено тісний зв'язок між формуванням рухових здібностей і різноманітними руховими уміннями та навичками: для успішного формування рухових умінь та навичок необхідний достатній розвиток рухових здібностей.

Отже, від рівня останніх залежить ефективність навчання дітей руховим діям.

У процесі фізичного вихо­вання школярів та молоді побудова програм для підвищення рівня фізичної підготовленості вимагає раціонального підходу до оцінки індивідуального розвитку рухових якостей школярів.

Із 1991 року існують Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. Дослідження багатьох авторів доводять, що нормативні вимоги цієї системи оцінювання фізичної підготовленості не адекватні функціональним та руховим можливостям дітей та молоді. Це пов’язано в першу чергу зі зниженням рівня фізичного здоров’я підростаючого покоління та неадекватними засобами і методами педагогічного впливу на розвиток основних фізичних якос­тей.

Низький рівень здоров’я та фізичної підготовленості дітей передбачає зниження вимог до вели­чини та спрямованості фізичних навантажень, координаційної важкості вправ та умов здійснення диференційованого підходу до оцінки можливостей їх організму. Ефективність методики розвитку рухових якостей дітей шкільного віку залежить від того, наскільки в програмі фізичного виховання використана наукова інформація про статеві, вікові та індивідуальні особливості дітей цього віку й визначена міра доступного їм рівня розвитку рухових якостей.

Для оцінювання результатів прояву фізичних якостей, найбільш обґрунтованим буде викори­стання не порівняльних, а індивідуальних норм. Тому орієнтація на модель “середнього” учня буде неправильною, оскільки оцінювання досягнень школярів вимагають диференційованого підходу з урахуванням індивідуальних можливостей їх організму.

Шкільний вік характеризується наявністю сенситивних періодів розвитку основних фізичних якостей, що також потрібно враховувати при розробці програм педагогічних впливів на розвиток фізичних якостей. Зокрема О. О. Гужаловський, Л. С. Виготський, Л. В. Волков, С. В.Сем­брат відзначають поступовий розвиток спритності у школярів 7–9 років, а сенситивний період за найвищих темпів розвитку спостерігається від 7 до 8 років. У віці 11-12 років відбувається інтенсивний приріст швидкісно-силових якостей. В цьому віці для розвитку швидкісно-силових якостей (стрибучість) можна віддати перевагу динамічним вправам вибухового характеру, з використанням незначних по вазі обтяжило, у тому числі і ваги власного тіла (стрибки в довжину з подальшим відштовхуванням, застрибування на лавку, козла і ін.).

В останні роки все частіше використовується моделювання для побудови адекватних та опти­мальних моделей показників фізичної підготовленості.

Дослідження О. Андрєєва, Т. Суворова, С. Приймак, підтверджують, що на індивідуальні особливості розвитку організму дітей впли­вають: генетика, ефективність педагогічних впливів, умови життя, стан здоров’я та ін., що створюють значні труднощі для розробки уроків.

Тому, під час розробки уроків, я враховую статево-вікові особливості розвитку організму школярів, логіку педагогічного процесу фізичного виховання та рівень фізичного розвитку.

Тому, наявне питання э досить актуальним, що потребує особливого підходу до вирішення поставлених завдань.

Для того, щоб давати суттєві знання учням, намагаюсь постійно збагачувати свої знання, розширювати свій світогляд: черпаю нову корисну інформацію з фахових журналів, інтернету, цікавлюсь досвідом досвідчених учителів, мене також приваблюють цікаві розробки уроків, методи і прийоми роботи вчителів-новаторів.

Брав участь у Міжнародно науково – практичних конференціях по питаннях:



  1. «Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту України» 22 – 23 жовтня 2009 року в Міжнародному економіко – гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука м. Рівне;

  2. «Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту України» 14 – 15 жовтня 2010 року в Міжнародному економіко – гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука м. Рівне.

Свою педагогічну діяльність розпочав в 2006 році вчителем – реабілітологом в Центрі ранньої педагогічної реабілітації та соціальної адаптації дітей з особливими потребами «Пагінець» м. Рівне.

З 2007 року паралельно почав працювати по сумісництву викладачем на кафедрах фізичної реабілітації та фізичного виховання, Міжнародного економіко – гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука м. Рівне. На кафедрі фізичного виховання був тренером з гирьового спорту.

З 2011 року почав працювати у нововолинській гімназії учителем фізичної культури.

В 2007 році закінчив Міжнародний економіко – гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука м. Рівне.

За період своєї роботи підготував та випустив два навчально – методичних посібника:

1. Технічна та тактична підготовка спортсмена гирьовика;

2. Формування навичок великої моторики у дітей середнього дошкільного віку з синдромом Дауна.

В своїй роботі керуюся такими програмами:

1. „Основи здоров'я і фізична культура для загальноосвітніх навчальних закладів 1 – 4 класи 2006 року”.

2. „Основи здоров'я і фізична культура для загальноосвітніх навчальних закладів 5 – 11 класи 2011 року”.

3. „Фізична культура для спеціальної медичної групи загальноосвітніх навчальних закладів 5 – 11 класи 2011 року”.

Під час своєї діяльності враховую загальні вимоги до проведення сучасного уроку, а саме:



  1. озброювати учнів свідомими, глибокими, міцними знаннями;

  2. формувати в учнів міцні навички та вміння, що сприяють підготовці їх до життя; підвищити виховний ефект навчання на уроці, формувати в учнів у процесі навчання риси особистості;

  3. здійснювати всебічний розвиток учнів, розвивати їхні загальні та індивідуальні особливості;

  4. формувати в учнів самостійність, творчу активність, вміння творчо вирішувати завдання, які трапляються в житті;

  5. вироблення вміння самостійно вчитися, отримувати та поглиблювати чи поповнювати знання;

  6. формувати в учнів позитивні мотиви навчальної діяльності, бажання вчитися, потребу в розширенні й отриманні знань, позитивне ставлення до навчання.

Урок – основна форма фізичного виховання в школі, і обов’язковий для всіх учнів. Кожний урок становить єдиний процес, в якому виконання усіх завдань здійснюється у взаємному зв’язку. В той же час, загальні закономірності побудови уроку допомагають ефективніше підготуватися до нього.

Для проведення уроків фізичної культури в школі маємо просторий спортивний зал, спортивний майданчик для гри у волейбол та баскетбол, гімнастичне містечко зі смугою перешкод на шкільному стадіоні, футбольне поле.

Уроки розпочинаю з шикування класу, рапорту чергового, привітання, ознайомлення із завданням на урок, вимірювання частоти серцевих скорочень та виконання організовуючих вправ.

В підготовчій частині використовую загальнорозвиваючі вправи в русі та на місці, з предметами (гімнастичні палиці, скакалки, м’ячі, обручі), а також спеціальні підготовчі вправи. Загальнорозвиваючі вправи проводить черговий учень. Це дає можливість слідкувати, як учні володіють основними термінами.

Готуючись до проведення уроків, враховую і передбачаю фізичний стан класу, здійснюю особистісно-орієнтований підхід до навчання учнів. На уроках вирішую три основні напрями: оздоровчий, тренувальний, освітній.

Оздоровчий напрям - намагаюсь проводити найбільше уроків на свіжому повітрі, з метою загартування організму дітей та включаю в конспект уроків елементи корекційних вправ для профілактики порушень постави та плоскоступневості.

Тренувальний напрям - служить для підвищення рівня рухової підготовленості.

Освітній напрям - дає змогу озброїти учнів знаннями з історії фізичної культури, гігієни фізичних вправ, освоєння учнями методики рухових дій, тренування розвитку рухових здібностей.

Окремих теоретичних уроків не проводжу, але повідомлення теоретичних знань планую на кожному уроці. Прагну, щоб кожен урок був логічним продовженням попереднього і, водночас, підготовкою до наступного, змістовним, цікавим для учнів і таким, що спонукає їх до активної діяльності.

Однією з головних умов успішного навчання є здатність тримати дисципліну на уроці, в іншому разі не спрацьовують ніякі методичні прийоми та хитрощі. Дисципліна більшою мірою залежить від рівня насиченості уроку, від уміння вчителя перемикати фази уроку, від його здатності задавати мотивацію і стимулювати учнівські успіхи, від уміння тримати педагогічну дисципліну, від уміння використовувати на практиці активні методи навчання.

У практиці роботи з фізичної культури застосовую різні методи навчання:

- Словесні – пояснення, розповідь, розпорядження, команда, підрахунок;

- Наочні – показ вправи вчителем, показ плакатів, схем, карток;

- Практичні – виконання вправ учнями.

Пояснення намагаюсь, щоб було лаконічним, конкретним, доступним і відповідати рівню розвитку учнів. Під час пояснення складних вправ увагу дітей акцентую на основному, щоб вони виконували її свідомо.

Розповідь застосовую в процесі ознайомлення школярів з новими вправами та рухливими іграми. Новий матеріал подаю в цікавій та образній формі.

Бесіду проводжу у вигляді запитань-відповідей, з чого видно, як учні засвоїли матеріал.

Розпорядження – це словесна вказівка вчителя, що не має конкретної форми, але пов’язана з виконанням якоїсь дії учнів.

Команда розпорядження вчителя, що має конкретну форму і точний зміст. Команда часто супроводжується рахунком, що регулює темп і ритм вправ.

Серед методів навчання найдоступніший – показ. Показуючи вправу, майже завжди виконую її разом з учнями. Крім особистого показу досить часто застосовую на уроках схеми, картки.

Коли вивчається зв’язка гімнастика елементів, з великою кількістю вправ, після показу видаю дітям картку, по якій вони слідкують за послідовністю виконання вправ.

До практичних методів навчання належать вправи. Багаторазове повторення допомагає швидше оволодіти технікою вправи і підвищує якість виконання.

Під час проведення уроку намагаюсь поєднувати словесні методи навчання, наочного сприймання та практичні методи виконання вправ. Правильне поєднання цих методів сприяє формуванню в учнів повнішого уявлення про рухову дію.

Стараюсь привчати дітей до спортивної термінології, збагачувати їхній словниковий запас.

Залежно від того, які завдання ставляться на уроці, урок відноситься до певного типу. Проводжу:


  • Вступні уроки;

  • Уроки вивчення нового матеріалу;

  • Уроки повторення;

  • Уроки змішаного типу;

  • Контрольні уроки;

  • Підсумкові уроки.

На уроках використовую такі елементи новітніх педагогічних технологій: групові технології; ігрові технології (змагання); технологія індивідуального навчання; колективний спосіб навчання; технологія формування творчої особистості, а також ще використовую такі методи роботи учнів: фронтальний, позмінний, потоковий, круговий.

Фронтальний метод полягає в тому, що всі учні класу одержують одне завдання і вони виконують його одночасно під наглядом вчителя.

Позмінний метод полягає в тому, що учнів поділяють на зміни, які по черзі виконують вправи. Наприклад, такий метод використовую при виконанні нормативу „згинання і розгинання рук в упорі лежачи,“ „вис на зігнутих руках,“ де потрібне чітке виконання вимог.

Потоковий метод забезпечує виконання вправи учнями по черзі один за одним, тобто потоком. Наприклад, опірні стрибки, стрибки у довжину з міcця

та з розбігу, у висоту.

При груповому методі учнів об’єдную в групи за рівнем фізичної підготовленості. Кожна група самостійно займається окремою вправою, яка потребує досить багато часу для вивчення. Роботою кожного відділення керує командир, він же забезпечує допомогу, виконує страховку. Після виконання першого завдання відділення, по команді вчителя змінюють місце занять. Інколи використовують декілька варіантів групового методу організації учнів.

При одному варіанті кожне відділення проходить на протязі уроку всі етапи занять. При другому – виконує одне-два завдання, а на наступних уроках – інші. Груповий метод дозволяє дати всім учням різноманітні завдання, але й потребує підготовки активу учнів, здатного керувати відділенням, страхувати і допомагати при розучуванні вправ. Груповий метод частіше використовую при удосконаленні рухових дій і навиків.

При коловому методі тренування учнів також поділяю на групи. Кількість їх залежить від кількості місць занять, станцій. Стараюсь складати такий комплекс вправ, який би забезпечив послідовне навантаження на всі групи мускулів. Скільки в комплексі вправ, стільки ж і станцій. На кожній станції учні виконують певну вправу або кілька вправ. Потім за сигналом учні переходять на інше місце занять.

Цей метод дає змогу підвищити моторику, щільність уроку, розвивати фізичні якості, самостійність учнів. Колове тренування чергую з іншими видами занять.



Індивідуальний метод і метод змагання тісно переплетені один з одним.

В своїй роботі намагаюсь практикувати нестандартні уроки, наприклад: урок-змагання, урок-спортивна вікторина із застосуванням теоретичних і практичних знань по темі „Спортивні ігри,” уроки-конкурси.

Індивідуальний метод, часто використовую для дітей, які мають спеціальну медичну та підготовчу групу, а також для дітей після перенесених захворювань.

Також, для спеціальної медичної використовую ігровий метод начання, використовую рухливі ігри (див. додаток Б).

Особливу увагу звертаю на стан дітей під час виконання фізичних вправ, слідкую за об’єктивними та суб’єктивними ознаками організму на навантаження. На мою думку, дана частина роботи є дуже важливою, враховуючи теперішнє соматичне здоровя школярів,  вченими встановлено, що за період навчання в школі кількість здорових учнів зменшується в 4 рази. Статистика свідчить, що 97% випускників мають відхилення в стані здоров’я (Бурдіян Н.І., Язловецький В.С., Согрін Б.В., Баєва І.І. “Проблеми здоров'я у підготовці учителя фізичної культури”. Кіровоград, 1997р.).

Також, при плануванні навантаження, я враховую його адекватність (відповідність індивідуальним функціональним можливостям організму), поступовість підвищення (розвиток функціональних можливостей) та систематичність (послідовність, регулярність).

Головний метод контроль на уроці фізичної культури – вимірювання ЧСС. При перевищенні норми ЧСС (див. додаток А), я виясняю причину та звертаю більшу увагу на конкретного учня.

Працюючи з учнями, роблю висновок, що всі перераховані форми роботи фізичного виховання мають кінцеву мету: «Зміцнення здоров'я та сприяння нормальному фізичному розвитку учнів».

Саме, шкільне виховання - є базовим та формуючим у майбутньому житті випускника. Тому, велика відповідальність лягає на плечі педагога, який має, насамперед, своїм прикладом сформувати уявлення учнів про здоровий спосіб життя та значення фізичної культури в формуванні міцного здоров’я.

І на завершення скажу: „ Мети досягає той, хто її прагне.”


Додаток А

Норма ЧСС в спокої у дітей шкільного віку

Вік (роки)

Кількість ударів в (хв).

6

90-95

7

80-90

8

80-85

9

80-85

10

78-85

11

78-84

12

75-82

13

72-80

14

72-78

15

70-75

16

70 -72

17

65-70



Додаток Б

Рухливі|жваві| ігри для дітей спеціальної медичної групи

1. «У крузі|колі|»



Мета|ціль|: розвиток влучності, окоміру, координації рухів|, уміння концентрувати і перемикати|переключати| увагу, узгодженості|погодженості| дій.

Кількість гравців — 4 і більш.



Інвентар: м'ячі.

Інструкція. Дітей ділять на дві команди (два круги|кола|). По сигналу ведучого в кожній команді починається|зачинає| перекидання м'яча один одному. На сигнал «бавовна|виляск| в долоні» слідує|прямує| міняти| напрям|направлення|, на сигнал «разів» — підкидати м'яч вгору|угору|, на сигнал «два» — кидати через круг|коло|, тобто|цебто| коман­ди| міняються|змінюються| місцями. Виграє команда, яка, пере­кидаючи м’яч|, не впустила|упустила| його і закінчила завдання|задавання| швидше іншої команди.

Методичні вказівки. Ведучий може давати до 10 сигналів.

2. «Точні кидки»



Мета|ціль|: розвиток окоміру, влучності, координації рухів|.

Кількість гравців може бути будь-яким.



Інвентар: пластмасові тарілочки, обручі (вірьовки).

Інструкція.

На землі проводять лінію, а від неї на відстані| 6 і 14 метрах креслять три квадрати розміром 1 х 1 метр. Замість квадратів можна покласти обручі або зробити мішені з|із| вірьовок. Гравці по черзі підносять до лінії і кидають одну за іншою три тарілки в мету|ціль|. За кожне попа­дання| нараховуються очки: у далекий|дальній| квадрат — 3 очки, в середній — 2 очки, в ближній — 1 очко. Перемагає найвлучніший учасник гри, що набрав найбільшу кількість очок.

Методичні вказівки. Попадання від землі не за зараховується|. Якщо кинута тарілка залишилася в квадраті, то додається|добавляє| ще одне очко.
3. «Хто|КТО| перетягне|перетягуватиме|»

Мета|ціль|: розвиток спритності|жвавості|, сили, рівноваги, уміння ко­ординувати| рухи; виховання завзятості, волі, відчуття| партнерства, дружелюбності.

Кількість гравців може бути будь-яким.



Інвентар: кеглі.

Інструкція. Дітей ділять попарно. На підлозі (майданчику) креслять дві паралельні лінії на відстані чотирьох кроків одна від одної, що в середині грають — змагаються| пара — тримаються за праві руки, стоячи спиною один до одного і лицем до кеглів, поміщених за рисою|межею| з того і іншого боку. По команді кожен прагне перетягнути|перетягувати| «противника|супротивника|» на свою сторону і схопити кеглю. Якщо змагаються| команди, то підраховують|підсумовують| кількість переможців| гравців в кожній команді.

Варіант: гравець, програвший поєдинок, вибуває, а переможець| змагається з|із| переможцем з|із| іншої пари. Гра про­довжується| до тих пір, поки не виявиться найсильніший гравець.

Методичні вказівки. Діти змагаються на протезах стоячи. Якщо гравці без протезів, вони змагаються сидячи. На колясках грати заборонено.

4. «Збити кеглю»



Мета|ціль|: розвиток влучності, окоміру, координації рухів|, тренування навиків|навичок| природних рухів.

Кількість гравців — будь-яке.



Інвентар: кеглі, маленькі м'ячі.

Інструкція. Діти стоять або сидять в один ряд|низку|. Попереду|спереду|, на відстані 1,5—2 метрів, встановлені|установлені| кеглі. Граючі по­черзі|, прокатавши|прокотити| м'яч по підлозі|статі| (землі), прагнуть збити мету|ціль| — попасти в кеглю. Після|потім| вдалого|успішного| попадання в ціль кеглю переставляють на один крок далі, і гра продовжується|триває|. Перемагає той, у кого|КТО| кегля виявиться далі.






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка