Розробка рекомендацій по роботі з учнями «групи ризику» Учні "групи ризику"

Ризик – це ситуативна характеристика проблемної діяльності, що призводить до негативних наслідків, за якої можливі альтернативні варіанти помилки або успіху.

Учні, які стикаються з труднощами в навчанні, поведінці, які мають ознаки емоційних розладів, займають в класі позицію "відторгнутих, чий соціальний стан за тими чи іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть наодинці перебороти труднощі, які виникли в їхньому житті. Що в результаті може призвести до втрати ними соціальної значущості, морального образу, біологічної загибелі.

До цієї групи можуть належати учні різних категорій, але найчастіше це

• 
  діти-сироти;
  
• 
  діти, позбавлені батьківського піклування;
  
• 
  діти, схильні до правопорушень;
  
• 
  діти із деструктивних сімей;
  
• 
  діти з вадами фізичного та психічного розвитку;
  
• 
  обдаровані діти, із труднощами у спілкуванні.
  

• 
  схильні до правопорушень ( агресії, крадіжок, брехні та інших вад, що можуть призвести до кримінальних дій);
  
• 
  екологічної брутальності та егоцентризму (ставлення до всього, що оточує, як засобу задоволення власних і примітивних потреб);
  
• 
  поганих звичок:
  

• 
  тютюнопаління
  
• 
  алкоголізму
  
• 
  наркоманії
  
• 
  токсикоманії;
  
  • 
    Статевих порушень та їх наслідків (статевої розпусти, венеричних хвороб та СНІДу, статевого насильства тощо)
    

Складність визначення поняття „поведінки з відхиленням" в тому, що оцінка будь-якої поведінки має на увазі її порівняння з якоюсь нормою. Девіантною називають поведінку, що відхиляється від норми, є нестандартною. Вона завжди пов'язана з якою-небудь невідповідністю людських вчинків, дій, видів діяльності, розповсюдженим у суспільстві або групах нормам, правилам поведінки, ідеям, стереотипам, чеканням, установкам, цінностям.

Традиційно причини такої поведінки вчені бачать в особливостях сімейного виховання, насамперед розбещений, аморальний стан батьків, відсутність нагляду та опіки, низький рівень розвитку головних психічних функцій, у незадоволеній роботі педагогів, у впливі «вулиці» і неформальних груп, у суб'єктивному відношенні дитини до себе, своєї поведінки та оточенню.

Слід підкреслити, що такі вчені як Бехтерєв В.М., Каптерєв П.Ф., розуміли, що основні причини появи «важких дітей» лежать не тільки в несприятливих умовах життя і вадах виховання, а в самому державному устрої, який провокує подібні явища, коли значна частина населення знаходиться за межею бідності. Все це спричинило за собою погіршення взаємин між людьми, загострення конфліктів. І як показують реальні дані досліджень, багато дітей, втомившись від домашніх скандалів добровільно ідуть з життя, частина дітей, що регулярно піддається в родинах насильству, не витримує і починає бродяжити.

• 
  спостереження в класах;
  
• 
  групові діагностичні спостереження;
  
• 
  індивідуальне обстеження дітей;
  
• 
  функціональний аналіз проблем дитини, виявлення головних причин, які обумовлюють відхилення у поведінці чи емоційній сфері дітей та підлітків;
  

• 
  Індивідуальна робота (бесіди);
  
• 
  Робота з сім’єю (рекомендації щодо побудови сімейних стосунків, зміни стилю виховання);
  
• 
  Рекомендації вчителям щодо роботи з даною дитиною;
  
• 
  Заохочення до позаурочної, позашкільної діяльності, створення «ситуації успіху»;
  
• 
  Допомога неблагополучній сім’ї з боку класних керівників, психолога, адміністрації школи, служби у справах дітей
  

Вид поведін-ки, що викликає напругу	Демонстративні прояви
Основ-на харак-терис-тика поведін-кових проявів	постійне бажання бути у центрі уваги, "вразити" оточуючих; швидкоплинна змінюваність емоційних станів (настроїв); яскравість емоцій та емоційних проявів; гнучкість, гарна пристосовуваність; комунікативність; розвиненість інтуїції; вразливість, навіюваність, залежність від впливу соціуму; егоцентризм (трактування ситуацій, виходячи з власних потреб); артистичність, здатність до перевтілювання; потреба постійно отримувати соціальне заохочення.
Рекомен-дації щодо взаємо-дії	Робота з батьками: вчити задовольняти потребу дитини в увазі; підтримати у наявний момент часу; проявити зацікавленість особистістю та результатами діяльності; показувати свою небайдужість; об'єктивно ставитися до успіхів та заслуг дитини; не піддаватись на маніпуляції; направити на консультацію до спеціаліста-психолога.
	Робота з дитиною: створити оптимальні умови для розвитку творчих здібностей; в окремих випадках підіграти дитині, підказуючи вихід з даної ситуації; вчити долати гнів та регулювати тембр і силу голосу; направити на консультацію до спеціаліста-психолога.

Вид поведін-ки, що викликає напругу	Депресивні розлади
Основна харак-терис-тика поведін-кових проявів	перевага негативних емоцій; знижений тон переживань та демонстрації емоцій; всеохоплююче почуття нудьги та туги; зниження сили інтересів та вражень; тілесна в'ялість, коливання ваги; погіршення самопочуття (зниження апетиту, втрата ваги, безсоння тощо); загострення соматичних захворювань (головний біль, втомлюваність, сонливість тощо); неакуратне та байдуже ставлення до свого зовнішнього вигляду; постійне почуття самотності, непотрібності, провини та печалі; зменшення контактів, ізоляція від друзів та сім'ї; порушення уваги, що впливає на якість виконання роботи; відсутність планів на майбутнє; роздуми про смерть.
Рек-мен-дації щодо взаємодії	підбирайте "ключі" до розгадки депресії та її причин; поводьтеся з повагою до особистості депресанта; будьте уважними, не сперечайтеся з ним; задавайте запитання; не втішайте, але разом з тим пропонуйте конструктивний вихід; вселяйте надію; закликайте до активної діяльності, не залишайте людину напризволяще; оцінюйте ступінь ризику самогубства; проводьте роз’яснювальну роботу з сім’єю; направте до спеціаліста-психолога.

Вид поведін-ки, що викликає напругу	Агресивна поведінка
Основна харак-терис-тика поведін-кових проявів	поведінка базується на неконтрольованих спонуканнях, потягах; логічна оцінка вчинків не береться до уваги; погіршення самоконтролю; імпульсивність; запальність; впертість; почуття суперництва; яскраві прояви гніву, жорстокості, асоціальних вчинків; конфліктність; егоцентризм (людина задовольняє лише свої потреби та інтереси); підвищена збудливість, що призводить до частих скандалів та рукоприкладства.
Рекомен-дації щодо взаємодії	Робота з батьками: викликати жалість з боку батьків по відношенню до дитини ; пояснити механізм прояву гніву та агресивності; викликати спогади батьків про своє дитинство для аналізу власної агресивної поведінки; з'ясувати ставлення батьків до дитини (до її народження; в перші місяці життя — бажана/небажана дитина).
	Робота з дитиною: з гумором ставитися до агресивних нападів з боку дитини; ізоляція дитини від оточуючих на момент агресії; загалом доброзичливо ставитися до дитини; встановлювати довірливі та близькі стосунки; ігнорувати агресивні тенденції, не фіксувати на них увагу оточуючих; встановлювати заборону на агресивні дії; враховувати вікові та життєві кризи дитини; направити до спеціаліста-психолога.