Розробка рекомендацій по роботі з учнями «групи ризику» Учні "групи ризику"



Скачати 70.88 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір70.88 Kb.
Розробка рекомендацій по роботі з учнями «групи ризику»
Учні "групи ризику"

Ризик – це ситуативна характеристика проблемної діяльності, що призводить до негативних наслідків, за якої можливі альтернативні варіанти помилки або успіху.

Учні, які стикаються з труднощами в навчанні, поведінці, які мають ознаки емоційних розладів, займають в класі позицію "відторгнутих, чий соціальний стан за тими чи іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть наодинці перебороти труднощі, які виникли в їхньому житті. Що в результаті може призвести до втрати ними соціальної значущості, морального образу, біологічної загибелі.

До цієї групи можуть належати учні різних категорій, але найчастіше це



  • діти-сироти;

  • діти, позбавлені батьківського піклування;

  • діти, схильні до правопорушень;

  • діти із деструктивних сімей;

  • діти з вадами фізичного та психічного розвитку;

  • обдаровані діти, із труднощами у спілкуванні.

Учні, які потребують посиленої педагогічної уваги:

  • схильні до правопорушень ( агресії, крадіжок, брехні та інших вад, що можуть призвести до кримінальних дій);

  • екологічної брутальності та егоцентризму (ставлення до всього, що оточує, як засобу задоволення власних і примітивних потреб);

  • поганих звичок:

  • тютюнопаління

  • алкоголізму

  • наркоманії

  • токсикоманії;

    • Статевих порушень та їх наслідків (статевої розпусти, венеричних хвороб та СНІДу, статевого насильства тощо)

Важких психічних і психологічних станів із наслідками депресії та суїциду, акцентуації та загострення психологічних тенденцій тощо

Психологічні особливості дітей «групи ризику»

Складність визначення поняття „поведінки з відхиленням" в тому, що оцінка будь-якої поведінки має на увазі її порівняння з якоюсь нормою. Девіантною називають поведінку, що відхиляється від норми, є нестандартною. Вона завжди пов'язана з якою-небудь невідповідністю людських вчинків, дій, видів діяльності, розповсюдженим у суспільстві або групах нормам, правилам поведінки, ідеям, стереотипам, чеканням, установкам, цінностям.

Традиційно причини такої поведінки вчені бачать в особливостях сімейного виховання, насамперед розбещений, аморальний стан батьків, відсутність нагляду та опіки, низький рівень розвитку головних психічних функцій, у незадоволеній роботі педагогів, у впливі «вулиці» і неформальних груп, у суб'єктивному відношенні дитини до себе, своєї поведінки та оточенню.

Слід підкреслити, що такі вчені як Бехтерєв В.М., Каптерєв П.Ф., розуміли, що основні причини появи «важких дітей» лежать не тільки в несприятливих умовах життя і вадах виховання, а в самому державному устрої, який провокує подібні явища, коли значна частина населення знаходиться за межею бідності. Все це спричинило за собою погіршення взаємин між людьми, загострення конфліктів. І як показують реальні дані досліджень, багато дітей, втомившись від домашніх скандалів добровільно ідуть з життя, частина дітей, що регулярно піддається в родинах насильству, не витримує і починає бродяжити.



Діяльність по роботі із дітьми «групи ризику»

  • спостереження в класах;

  • групові діагностичні спостереження;

  • індивідуальне обстеження дітей;

  • функціональний аналіз проблем дитини, виявлення головних причин, які обумовлюють відхилення у поведінці чи емоційній сфері дітей та підлітків;

Шляхи подолання проблем

    • Індивідуальна робота (бесіди);

    • Робота з сім’єю (рекомендації щодо побудови сімейних стосунків, зміни стилю виховання);

    • Рекомендації вчителям щодо роботи з даною дитиною;

    • Заохочення до позаурочної, позашкільної діяльності, створення «ситуації успіху»;

    • Допомога неблагополучній сім’ї з боку класних керівників, психолога, адміністрації школи, служби у справах дітей


Основні характеристики та рекомендації педагогам щодо взаємодії з важковиховуваними


Вид поведін-ки, що викликає напругу

Демонстративні прояви


Основ-на харак-терис-тика поведін-кових проявів

  • постійне бажання бути у центрі уваги, "вразити" оточуючих;

  • швидкоплинна змінюваність емоційних станів (настроїв);

  • яскравість емоцій та емоційних проявів;

  • гнучкість, гарна пристосовуваність;

  • комунікативність;

  • розвиненість інтуїції;

  • вразливість, навіюваність, залежність від впливу соціуму;

  • егоцентризм (трактування ситуацій, виходячи з власних потреб);

  • артистичність, здатність до перевтілювання;

  • потреба постійно отримувати соціальне заохочення.




Рекомен-дації

щодо взаємо-дії

Робота з батьками:

  • вчити задовольняти потребу дитини в увазі;

  • підтримати у наявний момент часу;

  • проявити зацікавленість особистістю та результатами діяльності;

  • показувати свою небайдужість;

  • об'єктивно ставитися до успіхів та заслуг дитини;

  • не піддаватись на маніпуляції;

  • направити на консультацію до спеціаліста-психолога.




Робота з дитиною:

  • створити оптимальні умови для розвитку творчих здібностей;

  • в окремих випадках підіграти дитині, підказуючи вихід з даної ситуації;

  • вчити долати гнів та регулювати тембр і силу голосу;

  • направити на консультацію до спеціаліста-психолога.




Вид поведін-ки, що викликає напругу

Депресивні розлади


Основна харак-терис-тика поведін-кових проявів

  • перевага негативних емоцій;

  • знижений тон переживань та демонстрації емоцій;

  • всеохоплююче почуття нудьги та туги;

  • зниження сили інтересів та вражень;

  • тілесна в'ялість, коливання ваги;

  • погіршення самопочуття (зниження апетиту, втрата ваги, безсоння тощо);

  • загострення соматичних захворювань (головний біль, втомлюваність, сонливість тощо);

  • неакуратне та байдуже ставлення до свого зовнішнього вигляду;

  • постійне почуття самотності, непотрібності, провини та печалі;

  • зменшення контактів, ізоляція від друзів та сім'ї;

роздуми про смерть.

Рек-мен-дації

щодо взаємодії

  • підбирайте "ключі" до розгадки депресії та її причин;

  • поводьтеся з повагою до особистості депресанта;

  • будьте уважними, не сперечайтеся з ним;

  • задавайте запитання;

  • не втішайте, але разом з тим пропонуйте конструктивний вихід;

  • вселяйте надію;

  • закликайте до активної діяльності, не залишайте людину напризволяще;

  • оцінюйте ступінь ризику самогубства;

  • проводьте роз’яснювальну роботу з сім’єю;

направте до спеціаліста-психолога.



Вид поведін-ки, що викликає напругу

Агресивна поведінка


Основна харак-терис-тика поведін-кових проявів

  • поведінка базується на неконтрольованих спонуканнях, потягах;

  • логічна оцінка вчинків не береться до уваги;

  • погіршення самоконтролю;

  • імпульсивність;

  • запальність;

  • впертість;

  • почуття суперництва;

  • яскраві прояви гніву, жорстокості, асоціальних вчинків;

  • конфліктність;

  • егоцентризм (людина задовольняє лише свої потреби та інтереси);

підвищена збудливість, що призводить до частих скандалів та рукоприкладства.

Рекомен-дації

щодо взаємодії

Робота з батьками:

  • викликати спогади батьків про своє дитинство для аналізу власної агресивної поведінки;

  • з'ясувати ставлення батьків до дитини (до її народження; в перші місяці життя — бажана/небажана дитина).

Робота з дитиною:

  • з гумором ставитися до агресивних нападів з боку дитини;

  • ізоляція дитини від оточуючих на момент агресії;

  • загалом доброзичливо ставитися до дитини;

  • встановлювати довірливі та близькі стосунки;

  • ігнорувати агресивні тенденції, не фіксувати на них увагу оточуючих;

  • встановлювати заборону на агресивні дії;

  • враховувати вікові та життєві кризи дитини;

  • направити до спеціаліста-психолога.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка