Розділ Поняття рекреаційних ресурсів України,їх екологічний аналі



Скачати 480.04 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації16.04.2016
Розмір480.04 Kb.
1   2   3

3.1.Соціально-екологічні рекреаційні ресурси Тернопільської області на прикладі Бережанського району (культурні пам’ятки архітектури, археологічні місця, музеї).
Бережани розташовані в долині річки Золота Липа, а також на берегах Бережанського ставу. Бережани оточують гори: Сторожиська (398 м), Звіринець (372 м), Бабина Гора (401 м), Лисоня (400 м) та Яришків (408 м).

Панорама Бережан

Бережани відомі своїми численними архітектурними пам'ятками, збереженими у первісному вигляді. Серед найвизначніших — замок, Троїцький собор, Вірменська церква та інші.

До державного реєстру пам'яток архітектури національного та місцевого значення зокрема внесені Бережанська ратуша, Троїцький собор, Церква святого Миколая, Бережанський замок, Троїцький замковий костел-усипальниця, Костел Різдва Діви Марії (Бережани) (з дзвіницею), Миколаївський монастир бернардинів, Комплекс Вірменського костелу, а також окремі громадські та житлові споруди кінця 19-початку 20 століття.


Цікавим виразником стилю ампір виступає цілий ряд житлових бережанських будинків з мансардами та «пухкими», за висловлюванням Григорія Логвина, колонами. Час їх появи припадає на кінець XVIII-поч. XIX ст. Архітектурний модерн представлений у Бережанах декількома об'єктами.-174 Пам'ятники та меморіальні дошки[ред. • ред. код]
У Бережанах споруджено:

меморіальний комплекс жертвам німецько-радянської війни (1978, скульптор Е. Мисько),

пам'ятники Т. Шевченку (1993, скульп. М. Посекіра, Л. Яремчук) та Б. Лепкому (1997, скульп. І. Сонсядло),

встановлено погруддя А. Чайковського (1996, скульп. І. Сонсядло) та Д. Мирона-Орлика,

меморіальні таблиці І. Франкові (1981), М. Шашкевичу (1987, скульп. І. Козлик), Б. Лепкому (1991, скульп. К. Сікорський),

пам'ятний знак до 50-ліття депортації українців із Лемківщини (1996).


Меморіальна дошка на честь 125-річчя від дня народження І. Я. Франка встановлена по вул. Чайковського, будинок 11 (скульптор З. Мигоцький зі Львова). Сюди влітку 1894 року Іван Франко приїздив на запрошення письменника Андрія Чайківського для ознайомлення з книгозбірнею в с. Краснопуща, побував він також у приміському селі Рай (ни­ні околиця м. Бережани)[25].
Восени 2008 року було відкрито пам'ятник Івану Павлу ІІ. Бюст із бронзи встановили біля римо-католицького костьолу Різдва Діви Марії. Після урочистої літургії його освятили священики двох традиційних християнських конфесій міста. До встановлення пам'ятника долучилася римо-католицька громада Бережан і мешканці Ключборга, який є побратимом Бережан. Виготовили бюст у Польщі. На пам'ятному знаку українською та польською мовами викарбувано напис Українська земле, дякую тобі за приклад вірності Євангелії. Йоанн-Павло ІІ. Київ. 24 червня. 2001 року.

Місцевість навколо Бережан здавна була заселена людиною. На околицях міста було виявлено залишки трьох стоянок доби пізнього палеоліту. Ці дані занесені до матеріалів і досліджень по археології СРСР, що видавалися ще в 1960 р.[2]


Пізній палеоліт — це приблизно 38-11 тисяч років тому. Зазвичай, люди які залишили нам про себе сліди селилися недалеко від води, тобто від ріки Золотої Липи, на високих і сухих берегах, біля лісу. Так археологи на горі Звіринець виявили залишки крем'яної майстерні давніх часів. Висновок про те, що це була майстерня, можна зробити з великої кількості первісних знарядь праці з кременю: різці, скребки, ножі, та багато відходів від крем'яного виробництва — відщепів, пластинок, нуклеусів.
Після відступу льодовика на північ, кочівні гурти найдавнішого населення повільно просувались вгору Дністром і його притоками (Золота Липа) та височини, т. ч. і Бережанщину. Саме сліди цих людей знайшов Ю. Полянський у 1927 році на місці вищезгаданих трьох стоянок. Археологічні розкопки показали, що в межах сіл Мечищів, Саранчуки, Конюхи (нині Козівський район) є сліди селищ неолітичного періоду. З тих знахідок можна судити про те, що тодішня людина займалася примітивним обробітком ріллі, розводила домашню худобу, вміла ліпити глиняний посуд, варити страву, ткати полотно та шити одяг. Одним із занять первісних людей було полювання. Це засвідчують рештки тварин, що тоді водилися. Це ріг північного оленя, гомілкова кістка мамонта, зуб коня, що зберігаються у Бережанському районному краєзнавчому музеї, розташованому у приміщенні міської ратуші. Фонди музею зберігають ще роги оленя, зуб мамонта, колінний суглоб мамонта та інше.
Цікаву знахідку знайдено у 1935 році в с. Вибудів, що колись належало до Бережанського повіту. Селяни викопали скриньковий гріб з кількох кам'яних плит. Це швидше всього рештки представника напівкочового племені, що прийшло на наші землі з земель над Віслою і Сяном. Але ця знахідка на жаль, не була науково — опрацьована і досліджена. В с. Підвисоке теж розкопано могилу з обрядово-скороченими кістяками й кам'яними бойовими топірцями та глиняним посудом, прикрашеним відтисками шнурка. На жаль, поки що, ми дуже мало знаємо про той період на Бережанщині, коли на зміну каменю прийшов новий ужитковий матеріал — бронза (від середини ІІІ до поч. І тисячоліття до нашої ери). Але знайдена археологами бронзова сокира у с. Завалів (нині Підгаєччина), наконечні бронзові стріли у с. Потутори є доказом, що цей період в житті Бережанщини теж не випадкове з сув'язі поколінь. А в селі Волиця і Рибники є залишки поселення доби бронзи. Біля Бережан та в с. Котові археологи відшукали кілька глиняних посудин, що відноситься до так званої висоцької культури, це вже залізна доба (VI–IX ст.). Ці знахідки дають можливість уявити на якому рівні стояв розвиток хліборобства і скотарства, зародження первісного суспільства на території краю.
Розвиткові територій сприяло їх знаходження на торгівельному римському шляху, про що свідчать викопані римські монети у селах Котові.

4.Висновок
Нині потенціал рекреаційних ресурсів України використовується недостатньо. З 9 млн га потенційно придатних ландшафтних ресурсів використовується для всіх видів відпочинку 1,7 млн га, або 18,95 %. Це забезпечує відпочинок тільки кожного п'ятого жителя України, який віддає перевагу відпочинкові влітку. Рекреаційний потенціал України після аварії на Чорнобильській АЕС значно зменшився. Радіоактивного забруднення зазнали ландшафти і біологічні рекреаційні ресурси на площі 1,4 млн. га.

Для успішного розвитку рекреації необхідний комплекс певних умов. Виходячи з того, що рекреація поєднує оздоровчі та пізнавальні цілі, райони рекреації повинні мати сприятливі для оздоровлення людей природні умови (сприятливий клімат, різноманітний рельєф з мальовничими ландшафтами, наявність водних джерел тощо). Іншими словами, повинна бути деяка комфортність природних умов. Бажано, щоб останні поєднувалися з культурно-історичними місцями. При цьому створюється комплекс сприятливих умов для ознайомлення рекреантів з особливостями природи, життя і побуту населення, культурно-історичними цінностями того чи іншого району, де відбувається курс оздоровлення рекреанта.

У рекреаційних регіонах недопустиме розміщення екологічно небезпечних виробництв, оскільки їхні відходи позначаються на якості рекреаційних ресурсів. З переходом України до ринкових відносин індустрія відпочинку на базі використання рекреаційних ресурсів має стати важливою статтею доходів державного і місцевого бюджетів. Нині, за розрахунками Інституту економіки НАН України, надходження від туристського обслуговування становлять 0,9--1,1 % експортних доходів від зовнішньої торгівлі України. Важливими напрямами подальшого використання рекреаційних ресурсів країни є:

розвиток санаторно-курортних закладів, де лікування і оздоровлення населення поєднується з активним відпочинком, відновлюванням фізичних і духовних сил людей;

зміцнення матеріально-технічної бази туризму і відпочинку за рахунок як збільшення кількості місць у рекреаційних закладах, так і якісного оновлення діючих установ відпочинку з метою підвищення комфорту проживання та розширення сфери обслуговування;

створення кількох вільних рекреаційних економічних зон із широким залученням коштів і технологій зарубіжних країн як експериментальних лабораторій для поетапного входження рекреаційного потенціалу України до світового ринку туристських послуг;

розширення в Україні мережі національних природних парків та ландшафтних регіональних парків, що забезпечить раціональне й екологічно безпечне використання рекреаційних ресурсів.

5.Список використаної літератури
1. Геринович В. Наші Товтри // Краєзнавство. - Харків, 1930. - №1-5. - С.16-29.

2. Дворська Л. Чинники розвитку сільського зеленого туризму в Тернопільській області / Л. Дворська // Туристичні ресурси як чинник розвитку території: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.-семінару, (Тернопіль, 9 грудня 2011 року.). – Тернопіль: Видавництво ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2012. – С.197.

3. Дударчук К.Д. Історико-культурні туристичні ресурси Тернопільської області: стан збереження та використання [монографія]: Тернопіль: ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2013. – С.26-27.

4. Музеї України : довідник / Міністерство культури і мистецтв України. – К.: Задруга, 1999. – С.49.

5. Підставка Р. Науковий форум у Язловці // Тернопіль вечірній. – 2010. – №51. – 17 листопада. – С.6.

6. Пушкар Б.Т. Рекреаційне господарство регіону та його особливості // Науковий вісник Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. - Випуск №2: Географія. - Тернопіль, 2010. – С.170Бережани внесені до списку історичних міст і селищ 1-ої категорії цінності України; 2001 р. місту надано статус Державного історико-архітектурного заповідника.[26]:Зорик В., Синишин І. Бережани // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 966-528-197-6. — Т. 1: А-Й. — 2004. — 696 c. с.103—105

7.Андрушків Б. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили.- Тернопіль: «Підручники і посібники», 1998

8.Ґерета І. Бережани. — Львів, 1989

Бережанська Земля: Історично-Мемуарний Збірник. — Ню Йорк — Лондон — Сидней — Торонто, 1970. — Т. 1; Торонто — Ню Йорк — Лондон — Сидней — Бережани — Козова, 1998.— Т. 2;

9.Мазурак Я. Літературна Бережанщина: Біографічний довідник. — Бережани, 2000;

Бережани: Путівник. — Л., 2002.

10.Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.— Львів: Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір», 1995.Заставецька О. В. Географія Тернопільської області: навч. посіб. / О. В. Заставецька, Б. І. Заставецький, Д. В. Ткач. — 3-тє вид., доп. — Т.: 11.Підручники і посібники, 2001. — 104 с.

Мечник Л. А. Природа рідного краю : посіб. з природничого краєзнавства для вчителів поч. кл. / Л. А. Мечник, І. І. Мечник, О. М. Волошин. — Т.: Підручники і посібники, 1997. — 32 с.

12.Петранівський В. Л. Туристичне краєзнавство: навч. посіб. / за ред. Ф. Д. Заставного, В. Л. Петранівського, М. Й. Рутинського. — К.: Знання, 2006. — 575 с.

13.Свинко Й. М. Нарис про природу Тернопільської області : геологічне минуле, сучасний стан / Й. Свинко. — Т.: Навч. книга — Богдан, 2007. — 189 с.

Тернопільська область: географічний атлас : Моя мала Батьківщина / О. В. Заставецька. — К.: Мапа. 2009. — 20.






1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка