Розділ Поняття рекреаційних ресурсів України,їх екологічний аналі



Скачати 480.04 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації16.04.2016
Розмір480.04 Kb.
  1   2   3
Зміст

Вступ. 3

Розділ 1.Поняття рекреаційних ресурсів України,їх екологічний аналіз. 7

1.1.Характеристика природних і штучних рекреаційних ресурсів 13

1.2.екологічний стан природних рекреаційних ресурсів України. 19

Розділ 2.Загальна характеристика районів рекреації Західної України. 26

2.1.Розвиток туристично-рекреаційної мережі на прикладі 28 Бережанського району Тернопільської області. Розділ3. Проблеми та перспективи розвитку рекреаційного туристичного комплексу Тернопільської області 30

3.1.Соціально-економічні рекреаційні ресурси Тернопільської області на прикладі Бережанського району(культурні пам’ятки,архітектури,археологічні місця,музеї) 35

4.Висновки та пропозиції. 39

5.Список використаної літератури. 41



6. Додатки. 43

Вступ
Досвід показує, що майже в усіх областях України щорічно проводять свій відпочинок тільки неорганізованим способом кілька мільйонів чоловік. Разом з тим в Україні існують традиційні і перспективні санаторно-курортні райони з ефективними унікальними ресурсами для відпочинку і лікування. У гірських та передгірських районах Закарпатської області, особливо біля Сваляви, є значні запаси вуглекислих вод, на базі яких працює декілька курортів. Поблизу села Синяк є родовища сульфідних вод, а хлоридно-натрієві води розвідано в Усть-Чорній. Різноманітними мінеральними водами багата Львівська область. Цінні всесвітньо відомі гідрокарбонатно-сульфатні, кальцієво-магнієві, сульфатні, натрієво-кальцієві води є у Передкарпатському районі, зокрема в Трускавці та Східниці. На незначній відстані від Трускавця, у Моршині, розвідані й широко використовуються сульфатно-хлорні, натрієво-магнієво-кальцієві води. На північ від Львівського Передкарпаття зосереджені відомі сульфідні води в Любені Великому і Немирові. Такі води, а також грязі, є на півночі Івано-Франківської області в с. Черче. Усі ці ресурси мінеральних вод мають лікувальне значення. Чимале значення для лікування і відпочинку мають рекреаційні ресурси Полісся. Тут зосереджені значні масиви лісів, зокрема соснових. Переважає м'яка тепла зима і досить вологе літо. Є велика кількість прісних озер; повноводні ріки повільно протікають у низьких берегах. Першочергове значення мають рекреаційні ресурси тих місцевостей, які розташовані біля озер, рік і лісів. Можливості для лікування і відпочинку використовуються на Поліссі недостатньо. При цьому слід врахувати, що аварія на Чорнобильській АЕС негативно вплинула на можливості використання рекреаційних ресурсів центральної і східної частини Західного Полісся (північної частини Київської і Житомирської та деяких північних районів Чернігівської і Рівненської областей). Встановлено, що рівень радіації змінюється по вертикалі - біля основи крони він високий (30 %), над поверхнею крони він становить 100 %, на відстані 1 м від поверхні землі - 25%, над трав'яним покривом - 10 %. Унікальні і сприятливі для освоєння рекреаційні ресурси має крайня північно-західна частина країни. На півночі Волинської області, у верхів'ї Прип'яті, в добре освоєному в господарському відношенні регіоні, знаходиться так зване Українське поліське поозер'я. Воно характеризується великою кількістю різноманітних за площею та глибиною озер, великими лісовими масивами з переважанням сосни, значними площами лук і боліт. Абсолютні висоти цієї рівнинної території становлять 160-190 м. Насамперед це Південний рекреаційний район, до складу якого входять приморські території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та Автономної Республіки Крим. Даний район є порівняно посушливим (середньорічна кількість опадів 300-400 мм, переважно у холодний період) з дуже теплим і тривалим літом, теплою зимою, ранньою і короткою весною. Південний берег Криму характеризується м'яким субтропічним кліматом середземноморського типу. В межах названого району виділяються три підрайони: західний, кримський і східний. Західний підрайон (Одеська, Миколаївська області та західна частина Херсонської) характеризується помірним кліматом - більшою кількістю опадів, вищою відносною вологістю повітря і нижчою температурою морської води у літньо-осінній період. Тут зосереджені значні ресурси для організації грязьового лікування у вигляді намулової грязі солених озер і лиманів (Куяльницький та ін.). Значний ефект дають купання в морській воді, сонячні та повітряні ванни. Кримський підрайон, особливо невелика витягнута вздовж берега територія Південного берега Криму, захищена з півночі горами. Тут зосереджені надзвичайно сприятливі кліматичні ресурси для відпочинку та лікування: тепла волога зима з температурою січня +1...+5°С, липня - близько +25°С. У літньо-осінній період випадає невелика кількість опадів, переважає ясна безхмарна погода. Кількість годин сонячного сяйва тут коливається від 2000 до 2500 на рік. Сприятливі передумови для відпочинку і лікування є також у східній та західній частинах Криму. Унікальні грязі для лікування зосереджені в районах Євпаторії, Феодосії, Саку та в багатьох інших населених пунктах. Значні рекреаційні ресурси є у східному підрайоні, який простягається вздовж Азовського моря. Клімат у цьому підрайоні більш континентальний, температура менш солоної морської води вища. Підрайон має сприятливі кліматичні водно-морські та грязьові ресурси. Цінні лікувальні грязі є в районах Бердянська, Маріуполя. Унікальні рекреаційні ресурси є також у Карпатах, Передкарпатті і Закарпатті, які входять у вигляді підрайонів у великий Карпатський район. Він характеризується значною кількістю опадів (700-800 мм на рік у рівнинних районах і до 1700 мм в горах), високою відносною вологістю повітря, м'якою зимою, теплим дощовим літом і помірно теплою сухою осінню. Сніг у горах досягає товщини 40-80 см і лежить протягом 3,5 місяців. Гірські райони характеризуються чистим повітрям, насиченим влітку та восени ароматом ялин, ялиць і ялівцю, а також різнотрав'ям та листяними лісами. У районі розташовані великі масиви лісів, джерела цінних і різноманітних за своїм хімічним складом та лікувальними властивостями мінеральних вод, в ряді випадків унікальних. Найбільшу цінність мають водно кліматичні та лісові ресурси групи Шацьких озер (їх тут близько ЗО), в тому числі такі великі, як Світязь (площа близько 2,5 тис. га, максимальна глибина 58 м), Пулемецьке, Люцимир, Пісочне, Острів'янське, Перемут та ін. Значну частину регіону займає Шацький національний парк (майже 20 % його площі, близько 6500 га, припадає на озера). їх чиста вода, здебільшого з піщаними берегами, аромат соснових лісів, ресурси різноманітних дикорослих плодів, ягід і грибів, значні рибні ресурси, а також теплий і м'який вологий клімат - усе це створює винятково сприятливі умови для лікування та відпочинку, для формування тут нового санаторно-курортного комплексу державного значення. Перспективними для залучення до господарської діяльності є рекреаційні ресурси Лісостепової зони. Клімат тут м'який, вологість повітря дещо менша, ніж на Поліссі, опади переважають у першій половині літа. Складовою частиною рекреаційних ресурсів є чисті поверхневі, а також підземні мінеральні води, у тому числі лікувальні. У багатьох місцях країни зустрічаються радонові води різного хімічного складу (Вінницька, Хмельницька, Київська, Черкаська, Кіровоградська області та ін.). Хлорні натрієві води є в Полтавській області (Миргород); Харківська область характеризується великими запасами кремнистих гідрокарбонатних кальцієво-натрієво-магнієвих, а також гідрокарбонатних натрієво-магнієво-кальцієвих вод. Усі ці ресурси мінеральних вод мають велике лікувальне значення.


Розділ1. Поняття рекреаційних ресурсів України,їх екологічний аналіз.
У справі розвитку сфери туризму і рекреації велика роль рекреаційних ресурсів. Тому, щоб визначити можливості використання будь-якої території в рекреаційних цілях, необхідно вивчити й оцінити ті рекреаційно-туристичні ресурси, якими володіє територія. Під рекреаційними ресурсами розуміються компоненти природного середовища і феномени соціокультурного характеру, які завдяки певним властивостям (унікальність, оригінальність, естетична привабливість, лікувально-оздоровча значимість), можуть бути використані для організації різних видів і форм рекреаційних занять. Для рекреаційних ресурсів характерна контрастність з звичним середовищем проживання людини і поєднанням різних природних і культурних середовищ. Рекреаційними ресурсами визнається, мало не будь-яке місце, що відповідає двом критеріям: 1) місце відрізняється від середовища проживання, звичної людині; 2) представлено поєднанням двох або більше різних в природному відношенні середовищ; Класифікація рекреаційних ресурсів. Рекреаційні ресурси можна класифікувати наступним чином: 1) за походженням; 2) за видами рекреаційного використання; 3) за швидкістю вичерпання; 4) по можливості економічного заповнення; 5) по можливості заміни одних ресурсів іншими; 6) по можливості самовідновлення і культивування;

Залучення рекреаційних ресурсів у процес рекреаційної діяльності може бути різним за характером: 1) сприйматися візуально - пейзажі, екскурсійні об'єкти; 2) використання без прямого витрачання; 3) безпосередньо витрачатися в процесі рекреації;

За походженням природні рекреаційні ресурси поділяються на фізичні, біологічні, енергоінформаційні.

Фізичними рекреаційними ресурсами є всі компоненти неживої природи, віднесені до фізико-географічним ресурсів: геологічні, геоморфологічні, кліматичні, гідрологічні, термальні.

Енергоінформаційні рекреаційні ресурси представляють собою поля ноосферної природи, службовці факторами аттрактивности місцевості або ландшафту і позитивно впливають на психофізичний (емоційне і духовне) стан людини. Цей тип ресурсів є основою для розвитку культурного і релігійного туризму.

Під біологічними рекреаційними ресурсами розуміються всі компоненти живої природи, включаючи грунтові, фауністичні, флористичні.

Всі природні рекреаційні ресурси - фізичні, біологічні, енергоінформаційні об'єднані між собою і нерозривно пов'язані потоками речовини та енергії, формують комплексні рекреаційні ресурси природно-територіальних рекреаційних комплексів;

На цій основі виділено типи природних рекреаційних ресурсів: геологічні, морфологічні, кліматичні та ін Кожен тип природних рекреаційних ресурсів володіє властивими, притаманними тільки їм ознаками, на основі яких виділяють види: 1) по можливості використання (прямі та опосередковані). 2) за ступенем атрактивності; 3) по лікувально – оздоровчих; 4) за історичною та еволюційної унікальності; 5) за екологічним критеріям.

Рекреаційні ресурси багато в чому є похідним від рекреаційних потреб населення, які в свою чергу, визначаються завданнями соціокультурного освоєння території. Таким чином, основна причина і фактор перетворення сукупності тих чи інших властивостей території у рекреаційні ресурси - потреби соціокультурного освоєння території. Під туристичними ресурсами розуміються поєднання компонентів природи, соціально - економічних умов і культурних цінностей, які виступають як умови задоволення туристичних потреб людини. Туристичні ресурси можна розділити на наступні групи:

1) природні - клімат, водні ресурси, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, національні парки, мальовничі пейзажі; 2) культурно-історичні - культурні, історичні, археологічні, етнографічні об'єкти;

3) соціально-економічні умови і ресурси - економіко-географічне положення території, її транспортна доступність, рівень економічного розвитку, трудові ресурси і т.д.

Треба зазначити, що рекреаційні ресурси більш широке поняття, ніж туристичні, оскільки включає компоненти природи, соціально - економічні умови і культурні цінності як умова задоволення всіх рекреаційних потреб людини, в тому числі і лікувальних.

Для виявлення рекреаційних можливостей території важливо провести рекреаційну оцінку природних ресурсів; оцінка-це відображення зв'язку між людиною (суб'єктом) та елементами навколишнього середовища або середовищем в цілому. У науці склалися три основні оцінки природних ресурсів: медико-біологічний, психолого-естетичний, технологічний.

Провідну роль при медико-біологічних оцінках відіграє клімат. При аналізі необхідно виявити комфортність умов, що визначається кліматичними та медико-біологічними характеристиками, але поняття «комфортність» відносно, тому що для деяких видів відпочинку (наприклад, лижних походів) комфортними можна вважати умови, характерні для зимового періоду середньої смуги і для перехідних сезонів північних територій.

При психологічній оцінці враховуються, насамперед, естетичні якості території - екзотичність і унікальність. Екзотичність території визначається як ступінь контрастності місця відпочинку по відношенню до постійного місця проживання, а унікальність - як ступінь зустрічальності або неповторності об'єктів і явищ. Вченими було запропоновано ряд положень для вимірювання естетичних властивостей території. Так, найбільш привабливими ландшафтами є прикордонні: вода-суша, ліс-галявина, пагорб-рівнина.

Технологічна оцінка відображає взаємодію людини і природного середовища за допомогою «технології» рекреаційної діяльності і техніки. Оцінюються, по-перше, можливості для певного виду рекреації, а, по-друге, можливості інженерно-будівельного освоєння території.

Економічна оцінка природних рекреаційних ресурсів необхідна для економічного обгрунтування вкладень у відтворення, охорону і поліпшення використання рекреаційних ресурсів. Ця оцінка тісно пов'язана з видом ресурсу, його якістю, місцем розташування щодо районів попиту, технологією використання, екологічними якостями. Зв'язок може бути виражена системою якісних та кількісних показників. До кількісних відносяться - доступність місць відпочинку і туризму, їх пропускна здатність, витрата лікувальних ресурсів на людину в день, концентрація людей в рекреаційних зонах і т.д. Якісні показники враховують привабливість туристського об'єкта, пейзажу, рівень комфорту і т.д.

Особлива складність в оцінці рекреаційних ресурсів полягає в тому, що їх треба розглядати як з позиції організаторів відпочинку, так і з позиції відпочиваючих. Ефективність відпочинку визначається можливістю поєднання різних видів занять, що передбачає необхідність комплексного підходу до оцінки ресурсів. При оцінці ресурсосочетаній важливо виявити вагу і значимість окремих компонентів, що складають загальну цінність природного комплексу.

Існують різні методи оцінки природних рекреаційних ресурсів, але найпоширенішою і найбільш відповідної комплексного рекреаційного аналізу території є оцінка ступеня сприятливості тих чи інших параметрів для рекреаційного дослідження. При розгляді природних ресурсів доцільно застосовувати пофакторно-інтегральну оцінку ресурсу в залежності від виду рекреаційної діяльності, в якій цей ресурс використовується.

Також для розвитку туристичної індустрії велике значення має облік норм антропогенного навантаження на природні комплекси, оскільки неграмотна експлуатація природних ресурсів згубно позначається на екологічному стані природних комплексів. Таким чином, обов'язковою умовою придатності природних рекреаційних ресурсів є екологічне благополуччя природного середовища.

Різновиди природних рекреаційних ресурсів

Серед рекреаційних і туристичних ресурсів особливо велика роль і значення природних рекреаційних ресурсів. Вони поділяються на:

1) кліматичні;

2) геоморфологічні;

3) гідрологічні;

4) гідромінеральні;

5) грунтово-рослинні;

6) фауністичні.

Особливе місце серед них займають ландшафтно-природні ресурси, які являють собою комплексні рекреаційні ресурси.

Розглянемо окремі види природних рекреаційних ресурсів.

Кліматичні рекреаційні ресурси.

Кліматичні рекреаційні ресурси - представляють собою метеорологічні елементи або їх поєднання, які мають медико-біологічними властивостями і використовуються в процесі рекреації.

Цей вид рекреаційних ресурсів - основний. Певні типи клімату сприяють ефективному підвищенню фізичних і духовних сил людини як самі по собі, так і в поєднанні з іншими природними ресурсами, які можуть бути віднесені до рекреаційних в даному регіоні. У цьому сенсі кліматичні рекреаційні ресурси можуть мати регіональний аспект.

Вплив клімату на організм людини називають Биоклимат. Відповідно до цього биоклиматические параметри відрізняються від звичайних метеорологічних характеристик, тому що являють собою комплексний вплив метеорологічних характеристик повітряних мас на організм людини: температури, швидкості вітру, вологості, тиску.

Для оцінки Биоклимат всі биоклиматические параметри розглядаються за ступенем сприятливості їх впливу на організм людини. При цьому несприятливі фактори, які надають підвищене навантаження на адаптаційні системи організму людини, названі дратівливими. Метеорологічні умови, що призводять до менш вираженого напрузі пристосувальних механізмів в організмі людини, названі тренують. У цілому вони відносно сприятливі, а для більшості людей, які не страждають важкими захворюваннями, є корисними умовами, які надають тренувальних дій. Щадні кліматичні умови сприятливі для всіх без винятку людей, в тому числі для ослаблених хворих, що знаходяться на лікувальному відпочинок у санаторії або на курорті.

Категоріювання медико-кліматичних умов дає науково обгрунтовані критерії для рекомендацій населенню при освоєнні нових територій, вибір місця проживання, плануванні та проектуванні профілю курортних зон, організації санаторно-курортного процесу, підвищення ефективності санаторно-курортного лікування та організації оздоровчого відпочинку.

Термічний режим характеризується тривалістю періодів: безморозного, сприятливого для літньої рекреації; сприятливого для зимової рекреації; купального періоду; а також тепловідчуття людини в холодний і зимовий період для забезпеченості теплом у теплий період.

Період, сприятливий для зимової рекреації встановлюється коли середньодобова температура досягає -5 ° С, але не нижче -25 ° С, при цьому можливі заняття всіма видами зимового відпочинку.

Період, сприятливий для літньої рекреації, визначається кількістю днів з середньодобовою температурою вище +15 ° С, при цьому стають можливими заняття всіма видами літнього відпочинку.

Тривалість купального сезону визначається числом днів з температурою води вище +17 ° С. На території Росії тривалість купального сезону варіює від 30 до 120 днів на рік. Режим вологості. У Биоклимат враховуються дві основні характеристики вологості: відносна і абсолютна. Для рекреаційних цілей важлива відносна вологість у денні години. Взимку майже повсюдно відносна вологість висока, її добовий хід не виражений, переважають «вологі» дні з вологістю близько 70%. У теплий період нічні значення вологості бувають досить високі: 70-80%. В окремі «сухі» дні вологість вдень опускається до 30% і менше. Найбільш часто «сухі» дні відзначаються в травні. У цілому для здоров'я людей сприятлива відносна вологість у 40-60%. Тривала вологість менше 30% діє іссушающе на шкіру. Проте існує певний контингент хворих, що страждають нефритами, для яких лікування в сухому кліматі життєво необхідно.

З абсолютною вологістю пов'язана така дискомфортне явище, як задуха. Воно спостерігається у теплу пору року, коли вологовміст дуже високо. Духота особливо важко переноситься, якщо супроводжується термічним перегрівом, - розвивається гігротермічної дискомфорт; вона негативно впливає на страждають захворюваннями серцево-судинної системи, бронхіальною астмою.

1.1 Характеристика природних і штучних рекреаційних ресурсів. Під туристичними ресурсами розуміють сукупність природних та штучно створених людиною об'єктів, придатних для створення туристичного продукту. Як правило, туристичні ресурси визначають формування туристичної діяльності в тому чи іншому регіоні. Наприклад, основними критеріями, які визначають придатність території для санаторно-курортного лікування, є наявність родовищ лікувальних мінеральних вод, озокериту, сприятливі кліматичні умови, екологічно чисте природне середовище. При цьому чим більші запаси лікувальних ресурсів, вища їх лікувальна ефективність, тим вищу цінність мають рекреаційні території. Як правило, такі території невеликі за площею, обмежуються границями населеного пункту, в якому розташовані бальнеологічні ресурси.

Природний потенціал України складають узбережжя Чорного, Азовського морів, рельєф, водні (понад 70 тис. річок, більш як 3 тис. природних озер і 22 тис. штучних водоймищ), лісові, рослинні та тваринні ресурси. На їх основі створено 11 національних природних парків, 15 державних заповідників, заказники, дендропарки, пам'ятники садово-паркового мистецтва, які належать до природоохоронних територій. Родовища лікувальних грязей, а також мінеральних і радонових вод входять до рекреаційного потенціалу нашої країни, який має не тільки внутрішнє, але й міжнародне значення.

Туристичні ресурси мають такі основні властивості

привабливість;

кліматичну привабливість;

доступність;

ступінь вивченості;

екскурсійна значимість;

пейзажні та відеоекологічні характеристики;

соціально-демографічний стан;


природничі запаси;

спосіб використання тощо.

Дані ресурси використовуються в оздоровчих, туристичних, спортивних та пізнавальних цілях. Наприклад, у Карпатському регіоні є ресурси для спортивного виду рекреаційної діяльності. Це стосується гірськолижного, туристичного, мисливського, спелеологічного підвидів.

Туристичні ресурси умовно можна поділити на три групи:

природні;

інфраструктурні;

історико-культурні.

Динамічний розвиток туристичної індустрії вимагає наявності обох груп. Навіть при високих привабливих властивостях природних ресурсів без наявності комунікацій, засобів зв'язку, комунальної інфраструктури, просвітницьких закладів, пам'яток культури, мистецтва тощо туристична діяльність для широкого кола споживачів неможлива.

Незважаючи на свою соціально-гуманну роль, туризм впливає на екологію. Зменшення впливу індустрії туризму на екологію регулюється на державному та міжнародному рівнях за рахунок:

екологічної просвіти;

обмеження рекреаційно-туристичного навантаження на природні ресурси;

податкового регулювання.

Територіальна структура рекреаційно-туристичного комплексу визначається поєднанням туристичних та рекреаційних пунктів, центрів, вузлів, районів та зон, що сформувалися або формуються під впливом найрізноманітніших факторів.

Територія України представляє собою неоднорідні регіони як в історичному контексті, так і за рівнем соціально-економічного розвитку. Вони відрізняються між собою природними умовами, національним складом населення, системами розселення, напруженістю екологічної ситуації, економічним потенціалом, системою міжрегіональних зв'язків тощо, в результаті чого сформувався відповідний територіальний поділ праці. Всі ці фактори знаходять своє відображення в економічному районуванні території.

Факторами формування територіальних туристично-рекреаційних об'єднань виступають:

спільність території;

ступінь зосередження (локалізація) рекреаційних закладів;

інтенсивність зв'язків між ними та закладами, що їх обслуговують;

наявність туристичних маршрутів;

обсяг рекреаційних послуг тощо.

Найпростішою формою сучасної територіальної організації рекреаційно-туристичного обслуговування є рекреаційний (туристичний) пункт, який являє собою окремо розміщені спеціалізовані заклади. За умов просторової замкнутості окремо розміщені об'єкти не можуть забезпечити рекреантам необхідний комплекс послуг.

Досконалішою формою територіальної організації рекреаційного Рекреаційні центри - окремі населені пункти з набором рекреаційних закладів або окремих об'єктів, що виступають центрами формування рекреаційного вузла. Саме на цьому рівні відбувається формування курортів лікувальної місцевості з наявними природними лікувальними ресурсами та необхідними умовами щодо їх використання з лікувально-профілактичною метою.

Рекреаційний (туристичний) вузол - сукупність центрів та закладів рекреаційного обслуговування на компактній території. Тут зосереджуються не окремо взяті, а взаємодоповнюючі і поєднані рекреаційно-туристичні заклади і підприємства.
Сукупність рекреаційних пунктів, центрів, вузлів, що спільно використовують рекреаційні ресурси, і розташовані на ній інфраструктурні райони найчастіше поліфункціональні, а саме курортно-оздоровчі.

Як найвищі таксономічні одиниці територіально-рекреаційного обслуговування можуть виділятися рекреаційні регіони та рекреаційні зони.

Рекреаційний регіон - це група рекреаційних районів у межах певних територій, що характеризуються спільністю природних та історико-культурних ресурсів, єдиними інфраструктурними взаємозв'язками тощо.

Для рекреаційно-туристичних районів характерний ряд особливостей. По-перше, це соціальне за своїм характером і кінцевим продуктом утворення. Його продукція - рекреаційно-туристичні послуги. У рекреаційно-туристичному районі між виробництвом і споживанням, як правило, немає часового розриву. По-друге, для рекреаційно-туристичних районів характерна яскраво виражена орієнтація на ресурси.

М.Мироненко та І.Твердохлєбов [66] виділяють наступні основні ознаки рекреаційного району:

існуюча рекреаційна спеціалізація і ступінь її розвитку;

наявність внутрішнього структурно-територіального взаємозв'язку рекреаційного обслуговування населення;

рівень рекреаційного освоєння території;

спільність проблем перспективного розвитку окремих частин даної території з позицій рекреаційної галузі.

Виходячи з цих основних ознак, у Карпатському регіоні можна виділити декілька рекреаційних районів з різною спеціалізацією, ступенем освоєння, перспективами розвитку, значенням їх для народногосподарського комплексу як регіону, так і України в цілому [26, 65-72].


Славсько-Сколівський рекреаційний район. Поділяється на два підрайони з яскраво вираженою спеціалізацією. Південна частина у межах смт. Славське і навколишніх населених пунктів має необхідні умови для організації зимових видів спорту і відпочинку. Тут сформувався один з основних центрів гірськолижного спорту в Україні. Північна частина має всі умови для оздоровлення, відпочинку, туризму. З освоєнням великого родовища лікувальної мінеральної води у смт. Верхнє Синьовидне сформується санаторно-курортний комплекс. Основними рекреаційними центрами району с: Славське, Сколе, Верхнє Синьовидне, Гребенів, Дубина, Климець, Корсетів, Корчин, Тухля, Тисовець.

Функціонують: пансіонат, туркомплекс, туристична база, гірськолижна база, 41 база відпочинку, ряд спортивно-оздоровчих баз, дитячих таборів.

Площа району складає приблизно 1,0 тис. км2. Максимальна рекреаційна місткість: влітку - 200 тис. чол., взимку - 100 тис. чол.

Верхньодніпровський рекреаційний район. Займає західну частину Українських Карпат. Простягається вздовж долин Дністра і Стрия від Старого Самбора до Борині. Через територію району проходять міжнародні залізничні та автомобільні магістралі Львів-Прага. Дана територія охоплює частини Старосамбірського та Турківського районів у межах Верхньодністровських Бескид на півночі та Стрийсько-Санської Верховини на півдні.

Основними галузями спеціалізації Верхньодністровського району є гірськолижний спорт і оздоровлення. Наявність значної кількості пам'яток історії та культури, природоохоронних об'єктів, мальовничих ландшафтів дозволяють організувати пізнавальні види рекреаційної діяльності. Ріки Стрий і Дністер придатні для занять водними видами спорту і туризму. На базі запасів мінеральних вод в Розлучі, Боберці, Грозевій можливе створення санаторно-курортних центрів. Певні можливості район має для розвитку спортивного полювання та рибальства.

У районі функціонують турбази, спортивно-оздоровча та гірськолижна бази в Розлучі, бази відпочинку в Розлучі, Ясениці-Замковій, Стрілках. У Тершові будується туристичний, а в с.Смерічка - санаторний комплекси.

Рекреаційне навантаження у районі (за винятком Розлуча) низьке, ресурси використовуються недостатньо, тому тут є значні резерви для подальшого розвитку. Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології провів дослідження родовищ мінеральних вод у промислово-розвинених регіонах України (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська і Харківська області), що дало можливість оцінити їх стан, виявити перспективні курортно-рекреаційні райони. Сучасний стан родовищ мінеральних вод, що видобуваються для промислового розливу, бальнеолікування, їх якісні характеристики слід оцінювати як задовільні, що відповідають діючим нормативам. Внаслідок непродуманої експлуатації відбулися деякі зміни у хімічному складі підземних вод. На підставі комплексної оцінки родовищ мінеральних вод на території кожної області виділено райони, які є перспективними для розвитку курортно-рекреаційної мережі. В Дніпропетровській області - Новомосковська курортно-рекреаційна зона, що географічно займає Новомосковський та частку Павлоградського району. В Донецькій області - Слов’янсько-Слов’яногорський, Велико-Анадольський, Приазовський райони, в Запорізькій області - Приазовський курортний район на відстань до 50 км від узбережжя Азовського моря. В Луганській області - Айдарський район, виділений вздовж долини ріки Айдар; Станично-Луганський район - у межах правобережжя ріки Сіверський Донець; Сіверсько-Донецький район - у межах лісових масивів ріки Сіверський Донець, Красна (від Краснореченська до с. Смолянинове). В Харківській області -Харківський та Зміївський райони [4].
Новий підхід до оцінки курортних ресурсів дав можливість у межах відомих курортів та курортно-рекреаційних місцевостей виявити нові типи мінеральних вод, раніше там невідомі. На курорті “Хмільник” досліджено мінеральні води з високим вмістом органічних речовин, які показані при гастроентерологічних та гепатобіліарних захворюваннях. Аналогічні води виявлено у гірському Криму АР Крим - мінеральна вода “Савлух-Су”. Використання цих вод з лікувальною метою розширює спектр медичних показників відомих курортів.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка