Розділ Історія та сучасний стан розвитку екскурсійної справи в Україні 6



Скачати 426.31 Kb.
Сторінка6/6
Дата конвертації16.04.2016
Розмір426.31 Kb.
1   2   3   4   5   6

3.2 Аналіз історико-культурних та соціально-економічних об´єктів як туристичний ресурс

Останніми роками в розвиток і модернізацію туристичної інфраструктури країни вкладено майже мільярд гривень — це півтора-два десятки великих готельних комплексів і сотні невеличких готелів, що сьогодні активно працюють на ринку.

У нас з’явилося більше турпродуктів, котрі можна продавати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Водночас ми чітко усвідомлюємо: перебудова туристичної інфраструктури тільки-но розпочалася.

Ось-ось у Києві відкриється перший мережевий готель. Причини того, що досі такі готелі в Україні не діяли, відомі — багато хто хотів починати з Києва, але там до минулого року існував 20-відсотковий готельний збір. Донині не вирішено питання виділення землі під готелі [44, C. 153]

Сьогодні досить жваво обговорюється питання задекларованого урядом скасування віз для громадян країн — членів Євросоюзу. Плюси цього рішення очевидні.

Слід цілковито підтримати ідею максимального сприяння в’їзду до нашої країни громадян із держав Євросоюзу. Адже нині процедура одержання віз в українських консульствах є не лише складною, а й дорогою. Якщо ж через скасування віз наші консульські установи і втратять чималі кошти, то за рахунок збільшення в’їзного турпотоку все це з окупиться. Втративши, умовно кажучи, 70 «візових» євро або доларів, ми придбаємо набагато більше.

Скасування візового режиму дуже позитивно позначиться на бажанні іноземців їхати до України. Адже не секрет, що багатьох просто лякали суми, які доводилося сплачувати за термінове відкриття українських віз. Інше важливе питання — яким буде контроль за туристами, котрі приїздять в Україну, як гарантувати їхню безпеку? Сьогодні ми, надаючи певну візову підтримку, беремо всі ці питання на себе. А от хто їх вирішуватиме в разі скасування віз, поки що незрозуміло.

Скасування віз для туристів із країн Євросоюзу, США, Канади, Швейцарії, Японії, Австралії і Нової Зеландії — шлях, яким свого часу пішли прибалтійські країни, Чехія, Угорщина, Польща.

Та мабуть, нам краще запозичити практику турків: на кордоні, скажімо, доларів за двадцять клеїти в паспорт громадян цих країн марку і — ласкаво просимо. Звісно, робити це швидко, без зволікань, не вимагаючи ніяких додаткових документів.

Практично всі керівники регіональних турфірм говорять про проблеми, спричинені тіньовим турбізнесом, що процвітає у багатьох областях України. Коли в Києві це явище практично зведене нанівець, то в тому-таки Львові, Кам’янці-Подільському дуже багато приватних осіб, котрі, не маючи відповідних ліцензій і не сплачуючи ніяких податків, приймають групи іноземних туристів, підривають цим турринок свого регіону. Оскільки, знижуючи ціни, вони перехоплюють групи, завдаючи шкоди тим, хто працює офіційно. Це питання потребує жорсткого державного регулювання.

Найбільший головний біль — катастрофічна нестача в Києві тризіркових готелів. Просто ніде селити групи. «Русь» і «Либідь» — монополісти, які сьогодні міцно стримаються. Наприклад, 2007 року порівняно з 2006-м добова ціна місця у «двійці» зросла на двадцять чотири у.о. (це ціна готелю «Русь».) Харчування — ще плюс десять у.о. Разом — тридцять чотири.

А стояло б іще три готелі, ніхто б не підвищував ціну до шістдесяти у.о. на добу.

Державна підтримка туризму в Україні необхідна. Проте, можливо, є сенс дещо змінити пріоритети. Було б непогано, якби в нас створювався не лише «фірмовий» турпродукт, а й, скажімо, загальнонаціональні культурні маршрути. Таким чином, на міжнародних виставках ми могли б представляти не лише маршрути, розроблені туроператорами — учасниками цих заходів, а й плоди загальнодержавної туристичної «творчості» [12, C. 99].

Більше того, ми можемо, об’єднавшись, приміром, із тією-таки Молдовою і Грузією, створити чудовий маршрут, що матиме назву «Винний шлях». Саме держава має допомагати розробляти такі державні або полідержавні турпродукти, які згодом можна дуже вигідно продавати. Цією темою потрібно серйозно зайнятися, просувати її через ЮНЕСКО.

Весь світ знає такі проекти, як «Великий шовковий шлях», «Із варяг у греки». Чому б не розвинути до світових масштабів маршрути «Київська Русь», «Шляхами Шевченка»?

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

На основі проведеного SWOT–аналізу сформульовано основні стратегічні напрями діяльності кластеру:

1) Стратегічні напрями дії, що базуються на сильних сторонах та можливостях: створення сприятливого підприємницького середовища в регіоні і окремих територіальних громадах для розвитку сільського туризму; диверсифікація туристичних продуктів регіону; розвиток людських ресурсів територіальних громад шляхом залучення до підприємництва у сільському туризмі; інституційний розвиток сільського туризму (через партнерство, довгострокову підтримку та ін.).

2) Стратегічні напрями протидії для подолання впливу слабких сторін і загроз: активізація інформаційної діяльності у сфері сільського туризму; організація навчально-консультативної та маркетингової допомоги; сприяння та підтримка «туристичних» інвестицій в регіоні; програмно-цільове забезпечення розвитку сільського туризму на місцевому та регіональному рівнях.

Кластер сільського туризму має реальні можливості стати генератором розвитку ряду інших сфер економіки регіону, і в першу чергу, агропромислового комплексу, народних промислів, інформаційно-навчального сектору, транспортної і будівельної індустрії тощо. Він може утворити підґрунтя для структуризації економічних відносин у сільському туризмі, стати концентратором інтересу для інвесторів та приватного сектору, що забезпечить значні синергетичні ефекти, розвиваючи економіку та підвищуючи якість життя населення.


Висновки



Екскурсія являє собою наочний процес пізнання людиною навколишнього світу, побудований на заздалегідь підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташованих у приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів і т. д.

Екскурсійний метод споконвіку застосовувався в педагогічному процесі. І до цього дня однією з функцій екскурсії є культурно-освітня, а по відношенню до молоді, що вчиться, цю функцію можна назвати освітньою. Три основні принципи екскурсійного процесу включають основні принципи цілісного педагогічного процесу. Наприклад, здійснення принципу локалізації має на увазі виконання принципів наочності, культуросообразності, зв'язки теорії з практикою. Принцип акциональності має на увазі виконання принципів свідомості, активності, самодіяльності; співпраці; колективного характеру виховання і навчання; пріродосообразності; доступності; пошани до особи дитини у поєднанні з розумною вимогливістю до нього. Принцип екскурсійної розповіді вимагає виконання таких принципів освіти як науковість, доступність, систематичність і послідовність, зв'язок теорії з практикою.

В Україні досі немає навіть повного уявлення про ті скарби, якими володіємо. Близько 9400 населених пунктів України мають понад 70 тисяч об’єктів культурної спадщини, що потребують дослідження та взяття на облік.

Результат екскурсійно-рекреаційного використання природних ресурсів - оздоровчий ефект, що проявляється в підвищенні працездатності, зниження захворюваності, смертності, інших соціальних показниках, тобто якщо в сільськогосподарському та інших видах використання ресурсів ми отримуємо економічний ефект безпосередньо у сфері їх застосування, то в рекреаційному використанні соціальний ефект перетворюється на економічну в інших сферах (досягнуте підвищення працездатності збільшує продуктивність праці, скорочується час хвороб, знижуються витрати охорони здоров'я та ін). Складність збору інформації, пов'язана з віддаленістю результатів оздоровлення від місця його отримання (як у часі, так і територіально), відсутність чітких методик визначення економічного ефекту від оздоровлення не дозволяють достовірно визначити економічну ефективність природних ресурсів в рекреаційному використанні.

Обґрунтування і реалізація в Україні власних довгострокових проектів розвитку туристично-екскурсійних комплексів визначає доцільність ознайомлення із світовим досвідом організації туристично-екскурсійної діяльності.

Одним із шляхів підвищення ефективності функціонування екскурсійної діяльності є використання нових сучасних форм стимулювання господарської діяльності суб’єктів підприємництва, в тому числі через реалізацію нетрадиційних ринкових механізмів у формі спеціальних (вільних) економічних зон та територій пріоритетного розвитку.

Перед Україною стоїть багато завдань у справі розвитку туризму. Важко говорити про значний розвиток туризму, доки держава не впорається спочатку з проблемою безпеки, будівництвом автострад і доведенням до європейського стандарту української залізниці. Якщо Прагу щороку відвідують кільканадцять мільйонів туристів, то це відбувається значною мірою тому, що це місто знаходиться у двох годинах їзди від колишньої залізної завіси. На жаль, Україна знаходиться набагато далі.




Список використаної літератури


  1. Закон України “Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об’єктів культурної спадщини на 2004-2010 рр.” Від 20 квітня 2004 р. № 1692 – ІV.

  2. Аріон О.В., Уліганець С.І. Географія туризму: навч.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К.: ВГЛ "Обрії", 2009. — 172с.

  3. Бабарицька В.К., Малиновська О.Ю. Менеджмент туризму. Туроперейтинг. Понятійно-термінологічні основи. Сервісне забезпечення турпродукту: навч. посібник. — 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: Альтерпрес, 2008. — 286с.

  4. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма. — М.: Финансы и статистика, 2003. — 176с.

  5. Вацеба В.Я. Туристичне країнознавство: Конспект лекцій / Чернівецький національний ун-т ім. Ю.Федьковича. — Чернівці: Рута, 2003. — 32с.

  6. Вечерський В.В. Спадщина містобудування України. Теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць. – К.: НДІТІАМ, Головкиївархітектура, 2003. – C – 106.

  7. Виноградська А.К. Напрямки розвитку туристичного бізнесу в Україні // Проблеми якості у громадському харчуванні, готельному господарстві і туризмі: Зб. наук. пр. – К.: Мін. освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. у-т, 2000. – 317 с.

  8. Внутрішній туризм в Україні: окремі аспекти. - К., 2002. — 162 с.

  9. Волков Ю.Ф. Введение в гостиничный и туристический бизнес. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. — 348 с.

  10. География туризма: учебник / А.Ю. Александрова (ред.). — М.: КНОРУС, 2008. — 592с.

  11. Голубничая С.Н. Основы экскурсионного дела. — Донецк, 2003. — 214с.

  12. Гонтаржевська Л.І. Ринок туристичних послуг в Україні: навчальний посібник / Донецький ін-т туристичного бізнесу. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 180с.

  13. Гуляев В.Г. Туризм: экономика и социальное развитие — М.: Финансы и статистика, 2003. — 303 с.

  14. Данильчук В.Ф., Алейникова Г.М., Бовсуновская А.Я., Голубничая С. Н. Методология оценки рекреационных территорий. — Донецк: ДИТБ, 2003. — 197с.

  15. Державна програма розвитку туризму на 2002—2010 рр. – 15 с.

  16. Державний реєстр національного культурного надбання (пам’ятки архітектури і містобудування). /Пам’ятки України: історія та культура. – 1999. - № 3

  17. Джанджугазова Е.А. Маркетинг в индустрии гостеприимства. — М.: Издательский центр "Академия", 2003. — 224с.

  18. Довідка про кількість пам’яток археології, історії, монументального мистецтва, архітектури і містобудування України станом на 1 січня 2002 року. /Культура і життя. – 2002.- № 31. – С. 3

  19. Дурович А.П. Маркетинг в туризме. — Минск: Новое знание, 2003. — 496с.

  20. Дурович А.П. Реклама в туризме. — М.: ООО "Новое знание", 2003. — 253с.

  21. Дурович А.П., Кабушкин Н.И., Сергеева Т.М., Бирицкая Н7 М., Бирицкая Н. М., Бондаренко Г. А. Организация туризма. — Минск: ООО "Новое знание", 2003. — 630с.

  22. Емельянов Б.В. Экскурсоведение. – М.: Советский спорт, 2007. – 216. с.

  23. Зайцева Н.А. Менеджмент в социально-культурном сервисе и туризме. — М.: Издательский центр "Академия", 2003. — 224с.

  24. Закон України про туризм. — К.: Парламентське видавництво, 2003. — 20с.

  25. Квартальнов В.А. Иностранный туризм. — М.: Финансы и статистика, 2003. — 228с.

  26. Кифяк В.Ф. Організація туризму: навч. посібник. — Чернівці: Книги - ХХІ, 2008. — 344с.

  27. Король О.Д., Крачило М.П. Менеджмент туризму: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці: Рута, 2008. — 240c.

  28. Лабскір В.М., Любієв А.Г., Юшко О. В., Курило С.І., Копієвська Л. А. Туристичні об'єкти України. - Х.: НТУ "ХПІ", 2002. — 175 с.

  29. Любіцева О.О., Панкова Є.В., Стафійчук В.І. Туристичні ресурси України: навч.посібник. — К.: Альтерпрес, 2007. — 369c.

  30. Мальська М.П. та ін. Основи туристичного бізнесу: Навч. посіб. / Мальска М.П., Худо В.В., Цибух В.І. – К.: ЦУЛ .- 2004 .- 271 с.

  31. Ополченцев И. И. Маркетинг в туризме: обеспечение рыночной позиции. — М.: Советский спорт, 2003. — 187с.

  32. Основи туризмознавства. — К.: КНТЕУ, 2003. — 100с.

  33. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство. — К.: Альтерпрес, 2003. — 104с.

  34. Перелік істоорико-культурних, історико-архітектурних, історико-меморіальних, історико-етнографічних заповідників та музеїв-заповідників України. /Культура і життя. – 2002. - № 31. – С. 2.

  35. Правик Ю.М. Маркетинг туризму: підруч.. — К.: Знання, 2008. — 303с.

  36. Правове регулювання туристичної діяльності в Україні: Станом на 1 трав. 2002 р. - К.: Юрінком Інтер, 2002. — 640 с.

  37. Проблемы и перспективы развития отечественного внутреннего и въездного туризма: природная и материально-техническая база, экономическая и социальная эффективность: материалы Х Междунар. науч.-практ. конф. студ., магистров, аспирантов и молодых ученых, 6-7 мая 2008 г.:в рамках реализации гор. прогр. "Неделя студенческой науки - 2008" / Донецкая областная гос. администрация; Донецкий городской совет - исполнительный комитет; Управление культуры и туризма Донецкой облгосадминистрации; Донецкий ин-т туристического бизнеса — Донецк: Донецкий ин-т туристического бизнеса, 2008. — 257с.

  38. Слободенюк Е.В. Вплив подорожі та туризму на культурний розвиток людини // Мультиверсум: Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В.В.Лях. – Вип. 26. – К.: Український Центр духовної культури, 2001. – С. 186-193.

  39. Смаль І.В. Основи географії рекреації і туризму. — Ніжин: Видавництво НДПУ ім. Миколи Гоголя, 2004. — 264с.

  40. Стратегічний менеджмент у туристичній індустрії. — К.: КНТЕУ, 2003. — 20с.

  41. Теоретические основы рекреационной географии / Под ред. В.С.Преображенского и др. – М.: Наука, 1975. – 224 с.

  42. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: монографія. — 2-ге вид., випр. та доп. — К.: КНТЕУ, 2009. — 462с.

  43. Туризм в Україні 2007: Статистичний бюллетень. – К., 2008 – 41с

  44. Украина туристическая. — К., 2004. — 64с.

  45. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні: Навч. посіб. для студ. вузів. — К.: Вища школа, 2002. — 195 с.

  46. Холловей Дж. Кристофер Туристический маркетинг / А.А. Кожевникова (пер.с англ.). — пер. с 4-го англ. изд. — К.: Знання, 2008. — 575с.

  47. Храбовченко В.В. Экологический туризм — М.: Финансы и Статистика, 2003. — 207 с.

  48. Христов Т.Т. Религиозный туризм. — М.: Издательский центр "Академия", 2003. — 287с.

  49. Чудновский А.Д., Жукова М.А. Менеджмент туризма. — М.: Финансы и статистика, 2003. — 286с.

  50. Школа І.М., Ореховська Т.М., Козьменко І.Д., Лощенюк І.Р. Менеджмент туристичної індустрії. — Чернівці: Книги - ХХІ, 2003. — 595с.

  51. Tourism in a Globalized Society. Alexandria, Egypt, WTO Strategic Group, 24 June 2002. – 121 p.



1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка