Розділ Історія та сучасний стан розвитку екскурсійної справи в Україні 6



Скачати 426.31 Kb.
Сторінка2/6
Дата конвертації16.04.2016
Розмір426.31 Kb.
1   2   3   4   5   6

Розділ 1. Історія та сучасний стан розвитку екскурсійної справи в Україні

1.1 Роль значення екскурсій як засобу пізнання


Слово «екскурсія» походить від латинського «екськурсио».

Екскурсійна справа пройшла великий історичний шлях, перш ніж досягти свого сучасного стану. У різні історичні періоди розвитку наший країни екскурсії виконували різні завдання.

Історія екскурсійної справи є органічною частиною історії вітчизняної культури в цілому. Вона показує, як розвивалася національна самосвідомість, культурний рівень суспільства в той або інший історичний період. Історія екскурсійної справи є органічною частиною історії наший країни, її історичних етапів [25, C. 66]. У зв'язку з цим історію екскурсійної справи можна розділити на три основні етапи.

I етап – Виникнення екскурсійної справи в Росії.

II етап – Становлення Радянської екскурсійної справи.

III етап – Розвиток і вдосконалення екскурсійної справи в умовах розвиненого соціалізму в СРСР.

При розгляді поняття «Суть екскурсії» необхідно мати на увазі обумовленість екскурсійного процесу об'єктивними вимогами. Кожна екскурсія представляє особливий процес діяльності, суть якого обумовлена конкретними закономірностями (тематічность, цілеспрямованість, наочність, емоційність, активність і ін.) [3, C. 26]. Вперше про закономірність екскурсій було сказано на науковій конференції, проведеній в 1978 р. Головним екскурсійним управлінням Центральної ради з туризму і екскурсій ВЦСПС і Центральною науково-дослідною лабораторією по туризму і екскурсіям (ЦНДЛТЕ).

В даний час екскурсія виступає як щось закінчене, цілісне, таке, що має свої специфічні функції і ознаки, своєрідну індивідуальну методику. В значній мірі вона збагатилася за змістом, формам проведення і методиці підношення матеріалу і характеризується як невід'ємна частина ідейно-виховної і культурно-масової роботи. Отже, екскурсія є наочним процесом пізнання людиною навколишнього світу, побудований на заздалегідь підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташованих в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів і т.д. [18, C. 34]



Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

На підставі вивченої літератури про становлення і розвиток екскурсійної справи і застосування екскурсійного методу в Україні можна виділити три основні принципи, що відрізняють екскурсійний процес як процес пізнання навколишнього світу саме екскурсійним методом [5, C. 51].

Принцип локалізації об'єктів. Цей принцип означає вивчення реального, справжнього об'єкту по місцю його природного знаходження. З достовірності об'єкту витікає можливість максимальної наочності при розгляді його різних властивостей і сторін. Пізнання об'єкту в цьому випадку можливо не тільки зрітельно, але і за допомогою інших органів чуття - дотику, нюху, слуху. Залучення до оригіналу, свого роду таїнство дієприкметника, викликає емоційний підйом у екскурсантів, вони починають відчувати себе учасниками ритуальної дії. Такий підйом душевних сил різко загострює вразливість, сприяє посиленню сприйняття інформації. Сприйняття інформації у цей момент може відбуватися не тільки на образному або на логічному рівні, а комплексно, одночасно по різних каналах сприйняття - сенсорному (відчуття), емоційному (відчуття), інтелектуальному (логіка), інтуїтивному (передбачення або проникнення в минуле).

Спеціально підібрані об'єкти, залежно від вибраної теми екскурсії, можуть сприйматися і як «зорове поле», тобто можливість бачити весь навколишній простір, і як лінійно витягнутий зоровий ряд, протяжний уздовж маршруту екскурсії [18, C. 49].

Для реалізації цього принципу екскурсовод винен:

правильно підібрати екскурсійні об'єкти, найбільш екскурсії, що виразно характеризують тему;

продумати послідовність показу об'єктів (маршрут екскурсії);

продумати рух біля об'єкту і найбільш вигідні точки спостереження об'єкту;

проаналізувати можливість сприйняття об'єкту не тільки зрітельно, але і іншими органами чуття;

підібрати найбільш відповідні прийоми показу об'єктів.

Без такої роботи екскурсія може перетворитися на лекцію поряд з об'єктом, а лекція - це інша форма повідомлення знань.

При грамотному здійсненні цього принципу у екскурсантів розвивається візуальна культура: людина збагачується зоровими враженнями, у нього розвивається естетичний смак, розвивається спостережливість, чоловік набуває уміння дивитися так, щоб побачити, аналізувати побачене і комплексно сприймати його [41, C. 55].

По-друге, розвивається також і сенсорна культура, тобто уміння сприймати інформацію за допомогою відчуттів - дотикових, нюхових, слухових і т.д.

По-третє, зосередившись на теперішньому моменті огляду об'єкту, відключившись від побутової повсякденності, людина отримує психологічне розвантаження від нервової напруги завдяки зануренню в культурно-екскурсійне середовище. Таким чином, екскурсант може придбати навик емоційної корекції свого стану, навчившись по-новому, «екскурсійний» спостерігати навколишній світ [41, C. 57].

Принцип моторності, або акциональності. Професор Б.Є.Райков писав, що два принципи, локальний і моторний, тісно між собою зв'язані, і складають суть екскурсійного методу. У роботах сучасних авторів, зокрема Лескової Г.А., цей принцип названий акциональним. Під моторностью Б.Є.Райков розуміє необхідність пересування свого місця в просторі під час екскурсії, фізичного наближення до об'єкту, тобто здійснення дії з подолання простору з метою пізнання екскурсійного об'єкту.

Поняття акциональность має на увазі також можливість отримання знань в їх життєво активному значенні, і подальше застосування їх в конкретній діяльності людини.

Для успішного здійснення цього принципу екскурсовод продумує маршрут екскурсії з погляду пересування екскурсантів: поєднання автобусного і пішохідного способів пересування, подолання природних препон - спусків, підйомів, сходів, воріт, мостів і т.д. для імітування підкорення складних етапів подорожі. Ставить питання екскурсантам для активізації їх розумової діяльності, використовує елементи дискусії, обміну думками між екскурсантами, іноді розділяючи екскурсантів на групи, застосовує елементи ритуалу при огляді пам'ятників полеглим, культових установ і т.д.

Правильне застосування цього принципу розвиває пізнавальну активність екскурсантів, підсилює прагнення до пізнання, вселяє віру в свої можливості пізнавати мир і творити в нім [27, C. 96].

Принцип екскурсійної розповіді. Текст екскурсії, який складає екскурсовод, має свої особливості. Цей текст не може бути текстом лекції або текстом викладу матеріалу на шкільному уроці. Текст екскурсії - це особливий мовний жанр, що забезпечує словесний показ об'єктів. Текст розповіді повинен бути складений так, щоб підсилити наочність і відчутність об'єкту.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Екскурсійний метод споконвіку застосовувався в педагогічному процесі. І до цього дня однією з функцій екскурсії є культурно-освітня, а по відношенню до молоді, що вчиться, цю функцію можна назвати освітньою. Три основні принципи екскурсійного процесу включають основні принципи цілісного педагогічного процесу [22, C. 64]. Наприклад, здійснення принципу локалізації має на увазі виконання принципів наочності, культуросообразності, зв'язки теорії з практикою. Принцип акциональності має на увазі виконання принципів свідомості, активності, самодіяльності; співпраці; колективного характеру виховання і навчання; пріродосообразності; доступності; пошани до особи дитини у поєднанні з розумною вимогливістю до нього. Принцип екскурсійної розповіді вимагає виконання таких принципів освіти як науковість, доступність, систематичність і послідовність, зв'язок теорії з практикою.


1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка