Розділ 1 загальні питання агропромислового виробництва взаємодія суспільства та природи у сфері виробництва продуктів харчування та сировини для промисловості



Скачати 10.94 Mb.
Сторінка7/57
Дата конвертації16.04.2016
Розмір10.94 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   57

Перша ЕТГ. До неї входять нееродовані (повнопрофільні) ґрунти, розташовані на рівнинах і схилах крутістю до 3°, характер рельєфу і якісний стан ґрунтового покриву яких дає змогу вирощувати всі види культур, включаючи і просапні. У межах першої ЕТГ виділяють дві технологічні підгрупи: а) рівнинні землі, на яких немає обмежень у виборі напрямку обробітку ґрунту та сівби; землі на схилах (крутість 1-3°) і ділянки з нахилами до 1° в середній і нижній частинах водозбору в Степовій і Лісостеповій зонах з великими водозбірними площами, на яких обробіток

ґрунту і сівбу сільськогосподарських культур проводять лише упоперек схилів або контурно з допустимим нахилом до горизонталей місцевості. На таких землях поля сівозмін поздовжніми сторонами і лісосмугами на них розміщують упоперек схилу або контурно.

У Степовій і Лісостеповій зонах, де є прояви водної і вітрової ерозії ґрунтів, на землях першої ЕТГ перевага надається захисту земель від водної ерозії. Тому поздовжні сторони полів і лісосмуги на них розміщуються впоперек схилів. Заходи проти вітрової ерозії посилюються ґрунтозахисним обробітком, посівом куліс упоперек основного напрямку панівних вітрів. З метою забезпечення захисту ґрунтів від водної ерозії впоперек схилів на парах проектуються буферні смуги, а впоперек основного напрямку панівних вітрів, які співпадають з напрямком схилу, висівають куліси, захисна дія яких виявляється переважно в осінньо-зимовий та ранньовесняний періоди, тобто в період найвірогіднішого прояву пилових бур.

Друга ЕТГ включає землі, які розташовані на схилах від 3 до 5. зі слабо- і середньозмитими ґрунтами. На землях другої ЕТГ розміщують ґрунтозахисні сівозміни з використанням культур, що мають високу ґрунтозахисну здатність. Розміщувати пари і просапні культури на землях другої ЕТГ недоцільно. Для диференціації протиерозійних заходів, включаючи й агротехнічні, коригування ґрунтозахисних сівозмін (за ступенем насиченості багаторічними травами) землі другої ЕТГ поділяють на дві підгрупи: а) землі з крутістю схилів 3-5° без чітко сформованих улоговин; б) землі з крутістю схилів 3-5°, що пересічені улоговинами.

Третя ЕТГ. До неї належать землі на схилах крутістю понад 5., а також землі з малорозвиненими ґрунтами на елювії твердих порід, піску, з малоеродованими, але низькопродуктивними ґрунтами, які повністю виводять з обробітку з наступним залуженням або залісненням.

При визначенні меж технологічних груп земель враховують, що суворо по горизонталях лінію переходу однієї групи в іншу проводити не завжди доцільно через складну їх конфігурацію. Тому слід дотримуватись основного напрямку горизонталей з випрямленням лінії переходу по улоговинах. При цьому ділянки, що складаються з більш як 30% площ гіршої групи, виділяють у групу земель менш інтенсивного використання.

На лініях переходу однієї технологічної групи земель в іншу необхідно проектувати водорегулюючі, переважно дворядні, лісові смуги, посилені найпростішими гідротехнічними спорудами (канава в нижньому міжрядді, вал – дорога по нижньому узліссі). Після визначення меж технологічних груп земель приступають до організації сівозмін, що є одним із найважливіших процесів у системі протиерозійної організації території.

Ґрунтоохоронні сівозміни. При визначенні оптимальної структури ґрунтозахисних сівозмін потрібно враховувати: фактори захисту ґрунту від ерозії, стабілізації його родючості, врожайність. Впроваджувані схеми сівозмін по зонах повинні забезпечувати захищеність ґрунтів І технологічної групи – на 65-75%, ІІ – на 75-80% та ІІІ – на 85- 95%.

В господарствах Степу та Лісостепу ерозійну стійкість і продуктивність сівозмін можна збільшити на 8-10% за рахунок проміжних посівів.

За рахунок введення смугових посівів культур суцільного способу сівби з просапними захищеність полів можна збільшити до 20 і більше відсотків. Найбільш ефективну сівозміну при цьому можна розрахувати за формулою:
Бг = (У1 · К1 + У2 · К2 + ... Уn · Kn) · 0,35 – (М1 + М2 + ... Мn) Пл,
де Бг – баланс гумусу в сівозміні, т/га за рік; У – врожаї основної продукції кожної (1,2, …, n) культури сівозміни, т; К – коефіцієнт відношення основної продукції до пожнивних і кореневих решток; М – мінералізація гумусу під кожною (1, 2, …, n) культурою, т/га за рік; Пл – площа сівозміни, га.

У правильно організованих ґрунтозахисних сівозмінах раціонально використовується водний та поживний режими ґрунту, регулюються мікробіологічні процеси, відбувається поповнення органічної речовини в грунті, пригнічення бур’янів, збудників хвороб, шкідників.

Оптимальна структура посівних площ в сівозміні повинна не тільки забезпечувати отримання високої продуктивності культур, але й сприяти надійному захисту ґрунту від ерозії. Так, багаторічні трави й озимі культури мають найбільший коефіцієнт захищеності поверхні поля від дії води й вітру. Далі у цьому відношені розміщуються однорічні трави, ранні ярі зернові та зернобобові, просапні. Чорний пар має нульову захищеність (табл. 2.4.1).

Таблиця 2.4.1

Ґрунтозахисна здатність сільськогосподарських культур у залежності

від крутості схилу, % до чистого пару

Культура і фон


Крутість схилу, град.

3

6

9

Багаторічні трави

Озимі на зерно

Ярий ячмінь, коноплі

Однорічні трави, горох

Цукровий буряк

Просо, овес

Гречка

Соняшник


Кукурудза

Картопля


Пар чистий

Стерня озимих

Стерня ярих суцільної сівби


95

83

50



47

47

42



39

37

35



32

0

51



25

94

78

46



42

36



35

34

32



28

0

45



23

84

69

41



37

32



31



0

39



21

Ґрунтозахисна ефективність різних культур зменшується зі збільшенням крутості схилу, що зобов’язує з особливою увагою ставитись до підбору та розміщення сільськогосподарських культур в сівозміні. При цьому враховують також, в якій мірі культури реагують продуктивністю на ступінь змитості ґрунту.

На землях, що знаходяться на схилах крутістю понад 3., організовують кормові ґрунтозахисні сівозміни з набором культур, які надійно захищають ґрунт в першу чергу від води. Тут небажано вирощувати просапні культури. На цих землях ґрунтозахисні сівозміни повинні вирішувати такі завдання: захищати ґрунти від змиву, розмиву, дефляції, покращувати родючість ґрунту, сприяти отриманню високих і стабільних врожаїв сільськогосподарських культур при їх низькій собівартості. На продуктивність кормових ґрунтозахисних сівозмін значно впливає правильний підбір видів і сортів рослин, застосування прогресивних технологій їх вирощування.

Продуктивність культур тут залежить і від зональності (зволоженість, температурний режим), ступеня змитості ґрунту. Наприклад, озимі, горох і ячмінь добре ростуть на слабозмитих ґрунтах, але різко зменшують врожайність на середньо- та сильнозмитих.

В Степу недостатня родючість еродованих ґрунтів, часті посухи створюють складні умови для вирощування сільськогосподарських культур. На схилах, де значна частина атмосферних опадів втрачається зі стоком і менш сприятливі умови в порівнянні з іншими зонами країни, основою ґрунтозахисних кормових сівозмін є багаторічні трави. З багаторічних трав тут краще вирощувати еспарцет звичайний та піщаний, стоколос безостий, райграс високий, пирій безкореневищний, житняк посухостійкий.

В цій зоні можна рекомендувати такі ґрунтозахисні сівозміни:

1, 2 – багаторічні трави; 3 – кукурудза на зелений корм; 4 – озима пшениця; 5 – ярі

колосові з підсівом багаторічних трав;

1, 2 – багаторічні трави; 3 – озиме жито; 4 – кукурудза на зелений корм або ранній силос; 5 – озиме жито з підсівом багаторічних трав;

1, 2 – багаторічні трави; 3 – озима пшениця; 4 – смуговий посів кукурудзи та однорічних трав на зелений корм; 5 – однорічні трави або озиме жито з підсівом багаторічних трав;

1, 2 – багаторічні трави; 3, 4 – озиме жито смугами з кукурудзою на силос; 5 – однорічні трави з підсівом багаторічних трав;

1, 2, 3 – багаторічні трави; 4, 5 – озиме жито смугами з кукурудзою на силос або зелений корм; 6 – ярі колосові; 7 – однорічні трави з підсівом багаторічних трав.

У господарствах з розвиненим тваринництвом доцільно мати таку сівозміну: 1, 2 – еспарцет на сіно; 3 – суданська трава або соняшник + горох кормовий; 4 – однорічні трави або озиме жито з підсівом еспарцету.

При проектуванні ґрунтозахисних сівозмін їх ґрунтозахисну здатність розраховують за формулою:


Пзс =
де Пзс – захищеність ґрунту в сівозміні; %. Зк – захищеність поля культурою або групою культур у полі, %; Дв – доля культури або групи культур у сівозміні, %; n – кількість полів у сівозміні.

Якщо розрахункова захищеність менша вказаних вище вимог, то в сівозмінах передбачають смугове розміщення посівів, залуження улоговин, проміжні посіви та інші заходи. За рахунок смугового розміщення посівів сільськогосподарських культур ґрунтозахисна здатність сівозміни збільшується на 17,6-21,2%, а комплексне його застосування із залуженням улоговин – на 20-25%.

В Лісостепу більш продуктивна суміш трав із люцерни (30%), конюшини (10%), тимофіївки (30%) та стоколосу безостого (30%).

Одним з найпростіших і дешевших заходів захисту орних земель від паводкових та зливових вод є смугове розміщення сільськогосподарських культур із залуженням водотоків.

Ґрунтозахисні особливості смугового розміщення посівів полягають в тому, що при чергуванні на полях різних агрофонів створюються умови для зменшення лавинного ефекту дії ерозії. При смуговому розміщенні посівів швидкість повітряних потоків у приземному шарі ґрунту скорочується на 20-25%, а сконцентровані на відкритих фонах потоки рідкого стоку розсереджуються між рослинами. Культури суцільного способу сівби захищають поверхню ґрунту від ударів дощових крапель та повітряних потоків.

Цей ґрунтозахисний захід у порівнянні із звичайними посівами має такі переваги: висота снігового покриву збільшується на 25-35%, а запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту – на 10-18 мм; температура приземного шару повітря на 1-1,7. нижча, а його відносна вологість на 1,9-8,8 абсолютного процента вища; температура ґрунту на 0,8-2,5. нижча; врожайність сільськогосподарських культур зростає в середньому на 21%.

Смугове розміщення посівів не потребує спеціальної техніки та серйозних змін в агротехніці вирощуваних рослин. При розбивці поля на смуги потрібно ретельно вивчати його рельєф, і якщо є улоговини або промоїни, по яких скидається значна кількість рідкого стоку, їх потрібно відвести під залуження. Цей захід дозволяє в певній мірі випрямити межі смуг, що забезпечує кращі умови для роботи сільськогосподарських машин і знарядь.

В залежності від рельєфу місцевості смуги можуть бути: прямі паралельні, контурно-паралельні, контурно-паралельні із залуженням улоговин.

При створенні криволінійних смуг необхідно, щоб радіус кривизни був зручним для роботи агрегатів, не призводив до втрат врожаю і становив при чергуванні культур суцільного способу сівби з паром 50 м і просапними – 90 м. Для захисту ґрунтів від видування смуги слід розміщувати під прямим кутом до напрямку ерозійно небезпечних вітрів. В умовах пересіченої місцевості відхилення смуг від перпендикулярного не повинно перевищувати 45. в районах слабкого та 25-30° в районах сильного прояву дефляції.

Ширина смуг повинна бути меншою критичної довжини схилу, небезпечної в ерозійному відношенні, при відсутності рослинного покриву; забезпечувати достатнє розсіювання та затримання стоку, кольмотаж змитого ґрунту, а також зменшення швидкості вітру в приземному шарі; бути однаковою по всій довжині і забезпечувати ефективне використання сучасних високовиробних машин і знарядь.

Ширину смуг встановлюють залежно від: механічного складу, фільтраційної здатності та ерозійної стійкості ґрунтів, крутості схилу, його довжини та форми, ґрунтозахисної спроможності вирощуваних рослин, напрямку та інтенсивності дифляційно небезпечних вітрів.

Оптимальну ширину смуг у кожному конкретному випадку встановлюють по найбільш небезпечній в ерозійному відношенні культурі й узгоджують з парною кількістю проходів посівних агрегатів.

На полях, що піддаються вітровій ерозії, ширина смуг для ґрунтів важкого механічного складу не повинна перевищувати 100-120 м. Якщо такі ґрунти у поверхневому шарі містять більше 4% карбонатів, а також на середніх суглинках ширина смуг не повинна перевищувати 75 м. На ґрунтах легкого механічного складу смуги створюють завширшки до 50 м (табл. 2.4.2).

При смуговому розміщенні посівів на схилах з метою запобігання створення терасованих виступів – агротерас через поступове зсунення ґрунту доцільно надавати перевагу безполичковим способам обробітку ґрунту.

У табл. 2.4.2 наведені схема чергування культур і ротаційна таблиця зі смуговим розміщенням окремих культур.

Ґрунтоохоронна агротехніка Основні завдання агротехнічних грунтоохоронних заходів у попередженні водно-ерозійних процесів полягають у:

− покращенні водопроникності ґрунту;

− зменшенні генетичної енергії дощових краплин при їх зіткненні з ґрунтом;

− гальмуванні швидкості потоку води по схилу.



Таблиця 2.4.2

Ширина смуг (посівних) у залежності від крутості схилу,

агрофону та ґрунтів, м

Крутість

Схилу,

град.


При чергуванні

Багаторічних трав


Озимих і ярих

колосових

суцільної сівби

З чистим

паром

З просапними

З ярими

колосовими


З озимими

колосовими

З чистим

паром


З проса-

пними


Супіщані грунти

1

2

3



4

5

6



7

75,6

75,6


57,6

43,2


25,2



75,6

75,6


75,6

50,4


43,2

32,4




75,6

75,6


72,0

72,0


57,6

43,2


36,0

151,2

151,2


151,2

122,4


93,6

72,0


57,6

67,2

67,2


50,4

32,4




75,6

75,6


67,2

50,4


32,4

25,2




Суглинкові ґрунти

1

2

3



4

5

6



7

75,6

75,6


68,4

50,4


32,4



75,6

75,6


75,6

67,2


50,4

32,4




75,6

75,6


75,6

72,0


72,0

50,4


43,2

151,2

151,2


151,2

151,2


115,2

86,2


72,0

75,6

75,6


75,6

43,2


32,4



75,6

75,6


75,6

57,6


43,2

32,4




Це можна досягти відповідним обробітком ґрунту, який поєднував би глибокий з мілким, поличковий з безполичковим, спеціальні заходи обробітку ґрунту; істотне значення мають способи сівби, напрямок посіву, густота рослин на площі та ін.

Захист поверхні ґрунту від дефляції обумовлює наявність у поверхневому (0,5 см) шарі 50-60% агрегатів розміром більше 1 мм, а також вегетуючих рослин або їх решток; останнє досягається в основному застосуванням безполичкового мінімалізованого обробітку ґрунту.

Агротехніка вирощування сільськогосподарських культур, насамперед обробіток ґрунту, на еродованих та ерозійно небезпечних ґрунтах повинна істотно відрізнятися від рекомендованої для повнопрофільних ґрунтів.

Перш за все обробіток повинен забезпечувати надійний захист його поверхні від змиву та видування дрібнозему упродовж усього циклу вирощування сільськогосподарських культур.

Оскільки схилові землі характеризуються гіршим водним режимом, обробіток в умовах нестійкого та недостатнього зволоження має забезпечити поглинання якомога більшої кількості опадів і запобігти непродуктивним витратам вологи через випаровування. В умовах надмірного зволоження обробіток повинен сприяти безпечному відведенню лишків води зі схилів.

Таблиця 2.4.3

Чергування культур в сівозміні та ротаційна таблиця при смуговому розміщенні посівів на схилах



По

лів


Чергування

культур

у сівозміні

та розміщення

в перший рік

ротації

Чергування культур по роках

Другий

Третій

Четвертий

П’ятий


1


Багаторічні

трави


Кукурудза

на силос



Багаторічні

трави


Однорічні

трави



Озима

пшениця



Кормові

коренеплоди

Горох


Ярий ячмінь

з підсівом

багаторічних

трав


Озиме жито

2


Багаторічні

трави


Однорічні

трави на з/к




Озима

пшениця



Кормові

коренеплоди

Горох


Ярий ячмінь

з підсівом

багаторічних

трав


Озиме жито

Багаторічні

трави


Кукурудза

на силос



3

Озима

пшениця



Кормові

коренеплоди

Горох


Ярий ячмінь

з підсівом

багаторічна трав

Озиме жито



Багаторічні

трави


Кукурудза на

силос



Багаторічні

трави


Однорічні

трави на з/к




4


Кормові

коренеплоди

Горох


Ярий ячмінь

з підсівом

багато річ них трав

Озиме жито



Багаторічні

трави


Кукурудза

на силос



Багаторічні

трави


Однорічні

трави на з/к




Озима

пшениця



5


Ярий ячмінь

з підсівом бага-

торічних трав

Озиме жито



Багаторічні

трави


Кукурудза

на силос



Багаторічні

трави


Однорічні

трави на з/к



Озима

пшениця



Кормові

коренеплоди

Горох

Важливішим завданням обробітку змитих та видутих ґрунтів є створення умов для послаблення процесів мінералізації органічної речовини, переважання темпів гуміфікації над мінералізацією, розвитку корисних мікро- та макроорганізмів, поліпшення агрофізичного стану ґрунту, збільшення його енергетичного потенціалу.

Як зазначають Каштанов О. М. та Заславський М. М. (1984), протиерозійний обробіток, крім природоохоронної функції, повинен бути ще й економічно доцільним, сприяти зменшенню трудових, матеріальних та енергетичних витрат на виробництво сільськогосподарської продукції. Розглянемо принципові особливості протиерозійного обробітку ґрунту по зонах країни.

Степ. В умовах зони виняткового значення набуває гнучкість обробітку ґрунту на еродованих і ерозійно небезпечних землях, під якою розуміють нестандартний підхід до вибору глибини, кількості технологічних операцій, знаряддя для їх виконання тощо, не поступаючись при цьому у принципових питаннях щодо спрямованості обробітку в цілому.

Протиерозійний обробіток ґрунту в Степу, як і в інших зонах країни, базується на широкому використанні безполичкових ґрунтообробних знарядь, яким спочатку відводилась роль захисту ґрунту від вітрової ерозії, а пізніше була доведена їх універсальність у попередженні як вітрової, так і водної ерозії. Теоретичною основою використання цих знарядь є те, що вони залишають на поверхні й у поверхневому шарі ґрунту післяжнивні та післязбиральні рештки попередньої культури, які здатні захистити ґрунт від видування і від змиву, навіть у тому випадку, коли агрегатний склад поверхневого шару знаходиться на рівні, нижчому ерозійно небезпечної межі. Каштанов О.М., Заславський М.М. (1984) вважають, що система обробітку ґрунту з використанням безполичкових ґрунтообробних знарядь має позитивні якості:

1) захист ґрунту від ерозії стерньовими рештками в післязбиральний період; 2) утворення поверхневого органо-мінерального шару ґрунту з доброю водопоглинальною і водо утримуючою здатністю, а також з оптимальною щільністю;

3) зменшення за рахунок післязбиральних решток здування снігу з полів;

4) поліпшення балансу гумусу в поверхневому шарі ґрунту;

5) попередження створення брил при основному обробітку;

6) збільшення вмісту поживних речовин у поверхневому шарі ґрунту;

7) попередження утворення плужної підошви;

8) підвищення продуктивності виробництва та ін.

Яким же має бути обробіток ґрунту під окремі культури?



Озима пшениця по чистому пару. Досліди Інституту охорони ґрунтів УААН та інших науково-дослідних установ показали, що після пізніх попередників, найчастіше соняшника, восени краще за все ґрунт не обробляти. Рослинні рештки, що залишаються на поверхні, надійно захищають ґрунт від ерозії, а також сприяють затриманню снігу.

Для запобігання стоку талих вод схилові землі при цьому зцілюють. Щоб якомога довше зберегти на поверхні рослинні рештки попередника, навесні парові поля не дискують, а обробляють важким протиерозійним культиватором, який одночасно з обробітком подрібнює сухі стебла соняшника і мульчує ними поверхню поля.

Якщо ж у призначеному під пар полі переважають багаторічні бур’яни, його восени обробляють плоскорізними знаряддями.

Озимі після непарових попередників. Основне завдання обробітку ґрунту під цю групу культур, в тому числі й ґрунтоохоронного, – створити умови для отримання дружних сходів і подальшого розвитку рослин, що сприятиме надійному захисту поверхні ґрунту як від видування, так і змиву. Проте на схилових землях після ранніх попередників потрібно подбати про захист ґрунту від ерозії у проміжок часу між збиранням попередника і сівбою озимини. Тому тут потрібно віддавати перевагу безполичковим ґрунтообробним знаряддям, а також щілюванню одразу після обробітку.

Ярі культури. Особливість літньо-осіннього обробітку ґрунту в умовах прояву водної, вітрової або разом обох видів ерозії полягає у створенні надійного протиерозійного фону від збирання врожаю попередника до отримання повних сходів вирощуваної культури навесні наступного року. Дослідами встановлено, що це завдання найкраще здійснюється в системі зяблевого обробітку ґрунту з використанням комплексу протиерозійних ґрунтообробних знарядь безполичкового типу.

Після ранніх стерньових попередників лущення ґрунту більш доцільно виконувати плоскорізними культиваторами. Після їх проходження на поверхні ґрунту залишаються незруйнованими 80-85% пожнивних решток, здатних значно зменшити відчуження дрібнозему при зливах. За даними Науково-дослідного інституту кукурудзи, застосування плоскорізних культиваторів для лущення стерні на схилах зменшує стік зливових опадів з 97,5 до 37,2 мм і збільшує сумарне поглинання води ґрунтом від 116,3 до 176,6 мм; змив ґрунту при цьому зменшується в 5,5 раза (Пабат І.А., 1978).

Подальший обробіток залежить від типу забур’яненості поля. Якщо там переважають однорічні бур’яни, досить застосувати для їх знищення голчасті борони: вони добре заглиблюються у ґрунт, який вже був злущений плоскорізними культиваторами, та вичісують сходи однорічних бур’янів разом із падалицею. Якщо ж у полі вегетують багаторічні або добре розвинені однорічні бур’яни, повторний обробіток виконують лише плоскорізними культиваторами на глибину 10-12 см. У другій половині вересня –на початку жовтня ґрунт розпушують на прийняту для кожної культури глибину.

В системі зяблевого обробітку ґрунту значна грунтоохоронна та вологонакопичувальна роль належить пізньоосінньому. Щілини нарізають на схилах у напрямку, наближеному до горизонталей, через 4-6 м на глибину 50-60 см. Встановлено (Чешко В.А.,1971), що одна глибока щілина в центрі поля, яка складає всього 0,002% його площі, збільшує фільтрацію води на 74%, глибину промочування – до 77% та площу поглинання майже удвічі.

Щілювання зябу, крім значного грунтоохоронного ефекту, за даними Інституту охорони ґрунтів УАА (Грабак Н.Х. та ін., 1993), сприяє додатковому накопиченню продуктивної вологи в мертвому шарі ґрунту в таких розмірах: по центру щілини – 23,5 мм (16,2%), на відстані 1 м від центру щілини – 16,0 (11,0%), на відстані 2 м 9,8 мм – 6,7%.

Щілювання ефективне не тільки на зябу, але й на посівах озимих і багаторічних трав.

Заслуговує на увагу і смуговий обробіток ґрунту на схилах, коли поличковий обробіток через певні проміжки чергується з безполичковим.

Система основного обробітку ґрунту із застосуванням комплексу безполичкових знарядь і поліпшеного зябу, доповнена пізньоосіннім щілюванням на схилах, створює навесні (найбільш ерозійно небезпечний період) досить надійний ґрунтозахисний фон: на поверхні залишається 50-70% поживних решток, значна частина пилуватих часток з поверхневого шару ґрунту під час безполичкового розпушування сепарується в нижче

розташовані прошарки; пізно піднятий зяб характеризується доброю водопроникністю.

Для захисту еродованих та ерозійно небезпечних грунтів від змиву та видування дрібнозему винятково важливого значення набуває мінімалізація, а в недалекій перспективі – і нульовий обробіток ґрунту, адже чим менше ґрунт піддається механічному впливу, тим менше він відчужується.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   57


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка