Розділ 1 загальні питання агропромислового виробництва взаємодія суспільства та природи у сфері виробництва продуктів харчування та сировини для промисловості



Скачати 10.94 Mb.
Сторінка48/57
Дата конвертації16.04.2016
Розмір10.94 Mb.
1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   57

Бджільництво. Серед багатотисячного різноманіття видів комах людина одомашнила лише два види – шовкопрядів і бджіл, які є базою бджільництва. Бджільництво – галузь тваринництва, що займається розведенням бджіл з метою одержання меду, воску, маточкового молока, отрути бджіл (апітоксин), прополісу, а також для запилення сільськогосподарських культур (плодових, ягідних, кормових, технічних, овочевих, бахчових, зернових) з метою підвищення їх врожайності. Бджільництво – один із стародавніх промислів людини. Протягом свого історичного

розвитку бджільництво пройшло декілька етапів:

− дике бджільництво – суть його полягає в тому, що мед збирали від диких бджіл,

які жили в дуплах дерев;

− колодне бджільництво (бортництво) – утримування бджіл у колодах, що не роз-

бираються;

− рамкове бджільництво – розведення бджіл з використанням рамок, започаткував

його український практик і вчений бджільництва П.І. Прокопович, який у 1814

році винайшов і вперше в світі сконструював розбірний рамковий вулик, а також

розробив систему заходів підвищення ефективності бджільництва.

Найбільш поширені в Україні породи бджіл: карпатська, українська та інші. Запилення рослин бджолами підвищує врожайність до 60%. З цією метою вулики з

бджолами перевозять до полів, забезпечують бджіл чистою водою. У залежності від

культури ставлять різну кількість вуликів для запилення. Так, на 1 га гречки слід ставити 2-3 бджолосім’ї, 1 га еспарцету – 3-4, а 1 га соняшнику – 1 бджолосім’ю.

Бджоли поширені скрізь, де є квіткові рослини. Вони відносяться до підряду жаля-

чих перетинчастокрилих. Ці комахи мають третій рівень організації життя, утворюють бджолину сім’ю – своєрідний складний організм, який складається з декількох тисяч (60-80 тис., які живуть лише один сезон) робочих бджіл, декількох сотень трутнів і однієї матки (яка з весни до осені відкладає 2-2,5 тисячі яєць, живе до 5 років).

Бджолина сім’я здатна збирати велику кількість меду і квіткового пилу, забезпечувати розмноження, захищатись від ворогів, підтримувати оптимальну температуру і вологість у вулику тощо. Кожна бджолина сім’я має свої особливості: специфічний запах, агресивність, здатність до збирання меду (за сезон нормальна сім’я може зібрати до 200 кг меду, у т.ч. – до 100 кг товарного), прополісування гнізда, зимостійкості, роїння.

Ці особливості сім’я зберігає до тих пір, доки в ній живе одна й та ж матка.

В Україні бджільництво розвивалось у всі часи, нині нараховується понад 2,6 міль-

йона бджолиних сімей, які виробляють 12-16 тис. т меду. Бджіл розводять у всіх природно-кліматичних зонах країни. Найвищу продуктивність бджільництво має в зонах Лісостепу і Степу.

За кордоном бджільництво розвинене в Росії, Польщі, Румунії, Білорусі, Чехії, Словаччині, Франції, США, Мексиці, Канаді, Австралії та інших країнах.



6.12. Екологізація тваринництва

Про актуальність проблеми екологізації тваринництва свідчить те, що з 1600 до 1974 років на Землі зникло 63 види і 55 підвидів ссавців, у тому числі 11% видів диких непарнокопитних, 8% сумчастих, 3% ластоногих, 2,6% комахоїдних. Цей процес незворотний і небезпечний важкими наслідками для людства, чисельність якого, навпаки, досить інтенсивно зростає.

Сьогодні принцип охорони тваринного світу повинен базуватися на комплексі заходів, спрямованих на збереження самих тварин, а також на збереження середовища їх проживання, створення умов для їх розмноження і здійснення міграції. Раціональна екологізація тваринництва на основі природних і екологічних законів гарантує збереження і навіть поліпшення якості природного довкілля, а також забезпечує виробництво екологічно чистої тваринницької продукції шляхом оптимізації навантаження, підтримання і посилення факторів природного потенціалу через системи саморегулювання, самопоновлення, самозахисту тощо та прогнозованої керованості використання природного потенціалу.

Важливим заходом екологізації сільськогосподарського тваринництва є підвищення його продуктивності (високі прирости, молочна, яєчна та інша продуктивність, якість продукції). Це дозволить зменшити поголів’я тварин всіх галузей тваринництва при зростанні обсягів виробництва цієї продукції.

Важливо розширювати умови для пасовищного утримання тварин, особливо великої рогатої худоби. Розширення галузі м’ясного скотарства створює умови, при яких зростання обсягів виробництва яловичини дозволяє значно зменшити витрати праці (на 1 ц приросту – до 5-6 людино-годин), енергії та інших ресурсів, а також підвищити ефективність використання плавнів, боліт, байрачних та інших угідь, ресурсів лісового фонду тощо. Природно-кліматичні умови в Україні дозволяють утримувати на пасовищі м’ясну худобу (корів з телятами) до 7-8 місяців протягом року.

Галузь вівчарства також невибаглива до утримання (не вимагає капітальних з високою вартістю приміщень), дозволяє ефективно використовувати пасовища, пожнивні рештки на полях, низькоякісні корми, перетворюючи їх у баранину з низьким вмістом холестерину (до 24 мг/% проти 75 мг/% у складі яловичини), молоко овець (стимулює функцію печінки, виводить “шлаки” з судин, чим профілактує інфаркт), вовну (винятково екологічна і природовідповідна сировина для виготовлення одягу), овчини, смушки тощо. Засвоєння клітковини корму в овець на 20% вище, ніж у великої рогатої худоби. В Україні виробляється менше 0,7 кг баранини на душу населення, тоді як у Новій Зеландії – до 30,5 кг, в Австралії, Китаї – по 20 кг, у Греції – 14 кг.

Необхідно зменшувати площу орних земель за рахунок розширення пасовищ і сінокосів з дешевими і повноцінними кормами. Значні можливості екологізації має свинарство за рахунок інтенсифікації галузі тавдалого поєднання з іншими, наприклад скотарством, вирощуванням зернових злаків тощо.

Екологізація тваринництва вимагає вдалого вибору місця для розбудови тваринницьких приміщень, щоб усунути можливість потрапляння стоків сечі, скидів гною до водойм. Сечу і гній слід використовувати як цінні органічні добрива. Їх не можна накопичувати великими масами біля ферм, у байраках, лісосмугах тощо. Вони не повинні бути середовищем для розмноження мух, гельмінтів тощо.

Екологізація тваринництва передбачає озеленення територій тваринницьких ферм, створення зелених насаджень дерев і чагарників навколо них. Самостійним напрямком екологізації тваринництва та природоохоронної діяльності повинні стати охорона і збереження раритетних порід сільськогосподарських тварин. Види тварин і породи, які експлуатуються людиною, зникають ще з більшою швидкістю, ніж дикі тварини. Ці процеси в екології одержали назву “генетична ерозія”. Природа ефективно уникає “генетичної ерозії” за рахунок видового різноманіття. А в галузі

сільськогосподарського тваринництва видове і породне різноманіття під тиском антропогенних факторів незворотно збіднюється. Навіть у межах біосфери видовий склад спрощується.

Є підстави вважати, що якщо цей процес докорінно не змінити, то через 100 років половина видів, які існують у природі, зникнуть. Якщо на сьогодні в країнах світу нараховується понад 1000 порід великої рогатої худоби, понад 600 порід овець, майже по стільки ж сотень порід свиней і коней, то їх може залишитися одиниці. Катастрофічно змінюється породний склад тварин і в Україні. Так, до 1990 року велика рогата худоба в Україні була представлена чистопородними тваринами, а в 1997-1998 роках породний склад тваринництва різко змінився в сторону “синтетичних” порід, одержаних шляхом багатопородних схрещувань.

Породи сільськогосподарських тварин сьогодні також потребують заповідання

(створення колекційних стад у господарствах науково-дослідних закладів, спеціальних відділів у зоопарках, спеціальних ферм-музеїв при навчальних та аграрних закладах тощо).

Нагальним є створення Червоної книги України сортів рослин і порід тварин. Наприклад, навіки зникла порода коней українська степова. Коні цієї породи були кудлаті, влітку і взимку жили під відкритим небом, харчувались підніжним кормом. Вони були невеликі на зріст, але надзвичайно міцні й витривалі. Під загрозою знищення є сіра українська, білоголова українська, бура карпатська, пінцгау та ряд інших аборигенних порід великої рогатої худоби. Така ж ситуація склалася в свинарстві і вівчарстві. Майже знищені волошські, решетилівські, сокольські та інші породи овець. Знищена українська довговуха порода свиней. До речі, в Росії заснована Червона книга домашніх тварин.

Вдалим прикладом охорони рідкісних порід сільськогосподарських тварин є робота Чиллінгемського парку графства Нортамберленд, який знаходиться на кордоні Великобританії та Шотландії. Тут утримується унікальне стадо білої великої рогатої худоби.

Ці тварини живуть у Чиллінгемі приблизно з ХІІІ століття. Ще в той час 600 га території парку обгородили стіною, щоб розводити цю худобу для одержання продукції. У цих тварин рижуваті вуха, чорні копита і плямисті морди. Плями у тварин з’являються у віці двох років і поступово поширюються по шиї та холці. У бугаїв роги ростуть вперед і загинаються зовні, а у корів загинаються назад. Форма черепа і ріг у них такі, як у тура – дикого виду великої рогатої худоби, який вже вимер.

За всю історію не зафіксовано випадків, щоб у цих тварин телята народжувались іншої масті. Вчені вважають, що ця біла худоба ніколи не схрещувалася з іншими породами великої рогатої худоби. У стаді здійснюється тільки парування корів з вожаком (це найкрупніший, найсильніший бугай стада). Вожак утримує свою “владу” біля трьох років, цим, певною мірою, профілактується інбридинг (споріднене спарювання). Встановлено, що за групами крові ці тварини відрізняються від усіх порід Західної Європи. Деякі фахівці вважають чиллінгемську

білу велику рогату худобу прямими нащадками турів.

Утримуються тварини вільно, зоотехнічна робота із гуртом не проводиться. Навіть взимку тварини живляться на пасовищі і відмовляються від зерна і комбікормів. Телята народжуються дрібними, без допомоги фахівців ветеринарної медицини. Для отелення корови залишають гурт і після отелення протягом тижня переховують новонароджених від тварин свого стада.

Потім корова зі своїм телям наближається до стада, першим до них підходить вожак. Члени стада обнюхують теля і вирішують за своїми законами, чи прийняти його до гурту. Починаючи з 1967 року, в Шотландії було створено резервне стадо, щоб запобігти вимиранню породи, наприклад, через епідемію ящура тощо.

Значний досвід збереження сірої української породи великої рогатої худоби накопичено науковцями біосферного заповідника “Асканія-Нова”, де ці тварини цілорічно утримуються у вольєрах. Такий досвід збереження рідкісних і зникаючих порід сільськогосподарських тварин може бути використаний заповідниками, зоопарками України й інших країн світу.

У тваринництві на вказану проблему звернув увагу академік А.С. Серебровський ще в 30-ті роки минулого століття. А вже в 1974 році на Міжнародному конгресі прикладної генетики в Мадриді (Іспанія) детально обговорювались заходи, спрямовані на припинення процесу виснаження генетичних ресурсів домашніх тварин. Наприклад, у Китаї порівняно ще недавно було 130 порід свиней, а станом на 2000 рік тут розводять біля 56. В Україні генофонд свиней представлений 15 породами, у тому числі поголів’я великої білої породи становить 84,4%, української степової білої – 9,7%, української м’ясної і миргородської – по 1,6%, полтавської м’ясної – 1,2% і всіх інших – 1,5%.

На сьогодні в Україні знищені українська довговуха порода свиней, українські степові коні, поліські чорноголові вівці тощо. Вчені дійшли висновку, що захист генофонду селекційних утворень доцільно здійснювати підтримуванням популяції у вихідному стані, створювати спеціальні банки генетичної інформації у вигляді накопичення в спеціальних сховищах генеративних клітин у глибоко замороженому стані.

Приклад такої діяльності по збереженню сортів рослин показав ще М.І. Вавілов у 30-ті роки минулого століття. Заходи збереження генофонду порід, що рекомендуються FAO, обгрунтовуються наступним.

1. У перспективі вимоги людей до продукції тваринництва і зміни системи її вироб-

ництва в залежності від ринкової кон’юнктури важко передбачити, тому можуть відбутися якісні зміни параметрів функціонування організмів тварин, що будуть різко відрізнятися від сучасних.

2. Породні популяції акумулювали віковий досвід й інтелект людини, тому заслуго-

вують їх збереження як важливих елементів науково-культурної спадщини.

3. На певному етапі аборигенні породи, будучи малоефективними при чистопород-

ному розведенні, можуть з користю використовуватись у певних програмах схрещування.

4. В експериментальних умовах утримування адаптовані аборигенні породи можуть

конкурувати з культурними породами, які більш вимогливі до умов утримання та годівлі.

5. Локальні породи, як правило, пов’язані з історією регіону їх мешкання, є складо-

вою частиною загального процесу розвитку тваринництва і тому мають виховне зна-

чення, у тому числі як раритети, як пам’ятники науки і культури, як об’єкти туризму

тощо.


6. Аборигенні породи характеризуються високою природовідповідністю, резистент-

ністю до інфекційних захворювань тощо. Вони можуть бути використані в майбутньому в процесі формування трансгенних тварин.

7. Локальні породи мають особливу цінність у визначенні генетичних і фізіологіч-

них зв’язків з новими селекційними формуваннями.



КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Визначте місце і значення тварин у природі та житті людини.

2. Охарактеризуйте історію розвитку сільськогосподарських тварин.

3. Вкажіть основні види продукції та сировини тваринництва.

4. Вкажіть структуру продуктивного тваринництва в світі і в Україні.

5. Назвіть основні системоутворюючі фактори продуктивного тваринництва.

6. Охарактеризуйте суть і значення технології в тваринництві.

7. Зробіть класифікацію технологій виробництва у тваринництві.

8. Охарактеризуйте потоково-цехову технологію виробництва молока.

9. Дайте визначення породи сільськогосподарських тварин.

10. Зробіть класифікацію порід за природно-кліматичними ознаками, рівнем доско-

налості, напрямком продуктивності.

11. Дайте визначення екстер’єру, інтер’єру, конституції тварин.

12. Зробіть класифікацію селекції.

13. Вкажіть класифікацію кормів.

14. Дайте визначення кормової одиниці і раціону.

15. Вкажіть принципи нормування годівлі тварин.

16. Вкажіть біологічні особливості великої рогатої худоби.

17. Вкажіть біологічні особливості свиней.

18. Вкажіть біологічні особливості сільськогосподарських птахів.

19. Вкажіть біологічні особливості овець.

20. Охарактеризуйте біологічні особливості коней.

21. Охарактеризуйте значення бджільництва.

22. Охарактеризуйте сільськогосподарське тваринництво зони Степу України.

23. Вкажіть основні напрямки перспективного розвитку сільськогосподарського

тваринництва.

24. Зробіть розподіл тваринництва на основні та допоміжні галузі.

25. Охарактеризуйте суть екологізації тваринництва на сучасному етапі суспільного

розвитку.

Приклади формування задач по тваринництву

1. На фермі утримується 100 корів, сервіс-період у яких становив 80 днів. Скільки

буде одержано телят на цій фермі протягом року?

2. На фермі 400 корів, сервіс-період у яких становить 80 днів при нормальній три-

валості (19-21 день) статевого циклу. Визначте кількість спермодоз, потрібних

для осіменіння цих тварин.

3. На фермі 300 корів і 200 телиць, на осіменіння яких витрачено 4000 спермодоз.

Визначте індекс осіменіння для цих тварин.

4. На фермі 1000 корів і 250 телиць, індекс осіменіння яких становив 2,5. Визначте

потрібну кількість спермодоз для осіменіння цих тварин.

5. На фермі 1200 корів і 250 нетелів. Визначте оптимальну кількість місць у поло-

говому відділенні і їх розподіл за секціями (дородова, родова, післяродова).

6. На фермі 1000 корів з приблизно рівним розподілом отелень по місяцях року.

Складіть графік отелень для цієї ферми, що забезпечує до 85% отелень протягом

періоду з листопада до березня, і вкажіть зооветеринарні заходи, що забезпечу-

ють отелення тварин протягом стійлового періоду.

7. У день народження собівартість теляти становить 1,5 ц молока. На фермі було

500 корів, від яких протягом року одержали 86% телят, на 4% менше, ніж протя-

гом попереднього року. Визначте, скільки центнерів молока втрачено на фермі

внаслідок зниження виходу телят на 4%.

8. На фермі 15 січня було 100 корів з тривалістю тільності два місяці. Визначте

дату запуску і передбачуваного отелення для цих тварин.

9. Міжотельний період 100 корів становить 380 днів. Визначте кількість днів без-

пліддя у цих тварин.

10. На фермі 50 корів, які мали по 80 днів тимчасового безпліддя. Визначте трива-

лість міжотельного періоду цих тварин.

11. Міжотельний період 100 корів становить 365 днів. Визначте тривалість сервіс-

періоду цих тварин.

12. На фермі є 1000 корів, які мали в середньому тривалість сервіс-періоду 100 днів.

Визначте збитки від безпліддя на цій фермі, якщо один день безпліддя однієї

корови завдає збитків на 2 гривні.

13. На фермі 50 корів мають у середньому по 70 днів безпліддя. Визначте трива-

лість сервіс-періоду цих корів.

14. На фермі 500 корів запліднились у середньому через 60 днів після отелення.

Визначте тривалість міжотельного періоду цих тварин.

15. На фермі 400 корів, з них 150 запліднились через 45 днів після отелення, 100 –

через 55 днів, 100 – через 65 днів, 25 – через 80 днів і 25 тварин – через 100 днів

після отелення. Визначте кількість днів безпліддя на цій фермі.

16. На 1 січня на фермі було 1200 корів і 250 телиць віком старше двох років. 20

січня було вибраковано 100 корів, 20 лютого – 150 корів. Протягом року на цій

фермі було одержано 1100 телят. Визначте вихід (%) телят з розрахунку на 100

корів і телиць на фермі.

17. Корова на 1 січня народила двійнят (бичка живою масою 25 кг і теличку живою

масою 20 кг). Середньодобовий приріст бичка становив 900 г, а телички – 700 г.

Визначте вік бичка і телички, в якому вони досягнуть господарської зрілості.

18. Протягом року від плідника одержували сперму два рази на тиждень дуплетни-

ми еякулятами. Середній об’єм еякуляту становив 8 мл з рухливістю сперміїв 9

балів. Визначте, скільки спермодоз одержали від плідника протягом цього року.

19. Від плідника одержали еякулят об’ємом 6 мл з рухливістю 8 балів і концентра-

цією 1,5 млрд./мл. Для осіменіння однієї корови витрачають 15 млн. сперміїв з

прямолінійно-поступальним рухом. Визначте, скільки можна штучно осіменити

цим еякулятом.

20. Від плідника одержали 7 мл сперми з рухливістю сперміїв 8 балів і концентраці-

єю 1,2 млрд./мл. Визначте, скільки сперміїв з прямолінійно-поступальним ру-

хом у цьому еякуляті.

Література

1. Аграрный сектор США в конце ХХ века. – Москва, 1997. – 537 с.

2. Адамец Л.А. Общая зоотехния. – М.: Изд. колх. и совхоз. лит., 1936. – 593 с.

3. Антонюк В.С., Сапего В.И., Рокетцкий П.П. Основы интенсивной технологии

производства молока и мяса. – Минск: Урожай, 1990. – 234 с.

4. Бюлетень Міжнародної федерації молочників (ІДБ). – Брюссель, 2001. – № 368.

– 46 с.

5. Гопка Б.М., Калантар О.А. Коні в сільському господарстві. – К.: Урожай, 1989. –



152 с.

6. Давиденко В.М. Тваринництво Миколаївської області. – Миколаїв: МДАА,

1995. – 30 с.

7. Давиденко В.М. Біотехнологічні фактори відтворення овець. – К.: Аграрна нау-

ка, 1998. – 250 с.

8. Давиденко В.М. Теорія і практика біотехнології використання племінних бара-

нів. – Миколаїв: МДАУ, 2004. – 346 с.

9. Данкверт С.А., Дунин И.М. Производство и мировой рынок молока в начале

ХХІ века. – Москва: Лесные поляны, 2002. – 70 с.

10. Дмитроченко А.П., Пшеничный П.Д. Кормление сельскохозяйственных живот-

ных. – М.; Л.: Колос, 1975. – 480 с.

11. Животноводство / В.А. Арзуманян, А.П. Бегучев, В.И. Георгиевский и др. – М.:

Агропромиздат, 1991. – 512 с.

12. Зубец М.В. Напрямки зростання агропромислового комплексу України. – К.:

Аграрна наука, 1999. – 47 с.

13. Иванов В.К. Тропическое и субтропическое животноводство. – Одесса: ОСГИ,

1987. – 16 с.

14. Кондратенко П.М. Основи тваринництва. – К.: Вища школа, 1975. – 197 с.

15. Кравченко Н.А. Разведение сельскохозяйственных животных. – М.: Колос, 1973.

– 486 с.


16. Кугенев П.В. Скотоводство в тропиках и субтропиках. – М.: УДН им. П. Лумум-

бы, 1966. – 110 с.

17. Лановська М.Г., Черненко Р.М., Шматківська Г.Г. Тваринництво. – К.: Вища

школа, 1993. – 335 с.

18. Лернер И.М., Дональд Х.П. Современные достижения в развитии животных. –

М.: Колос, 1970. – 264 с.

19. Лискун Є.Ф. Загальне тваринництво. – Київ; Харків: Держ. видав. колгоспної і

радгоспної літератури, 1937. – 456 с.

20. Лобашов М.И. Очерки по истории животноводства. – М.: Колос, 1954. – 384 с.

21. Машкін М.І. Молоко і молочні продукти. – К.: Урожай, 1996. – 336 с.

22. Настільна книга сільського господаря / М.Я. Молоцький, О.Г. Денисенко, В.В.

Юрчишин та інші. – К.: Наш час, 1995. – 575 с.

23. Никонов А.А. Спирали многовековой драмы: аграрная наука и политика России

(ХVIII-XX вв.). – М.: Энциклопедия российских деревень, 1995. – 574 с.

24. Новиков Ю.С. Беседы о сельском хозяйстве. – М.: Колос, 1989. – 223 с.

25. Новиков Ю.С. Беседы о животноводстве. – М.: Наука, 1980. – 315 с.

26. Основи технології виробництва продукції тваринництва / М.Ф. Кулик, Т.В. За-

суха, В.К. Юрченко та інші. – К.: Сільгоспосвіта, 1994. – 432 с.

27. Практикум по животноводству / В.А. Александров, А.Ф. Верниченко, Н.С. Ше-

велев и др. – М.: Колос, 1984. – 256 с.

28. Рейтинг регіонів за підсумками діяльності агропромислового комплексу Украї-

ни в 2000 році. – К.: Мін. агрополітики і науки, 2001. – 23 с.

29. Современная концепция аграрного развития // Отечественная история. – 1993. –

№2. – С. 3-29.

30. Технология производства продуктов животноводства / А.В. Всяких, Ю.К. Све-

чин, А.Е. Ерохин и др. – М.: Агропромиздат, 1989. – 543 с.

31. Энциклопедия сельского хозяйства. – Минск: Беларусская энциклопедия, 1994.

– 640 с.


РОЗДІЛ 7 ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

7.1. МАШИНИ ТА ЗНАРЯДДЯ ДЛЯ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ

  • Лущильники

  • Плуги та розпушувачі

  • Борони

  • Котки

  • Культиватори

  • Комбіновані грунтообробні агрегати

Обробіток грунту — одна з найважливіших ланок в системі вирощування сільськогосподарських культур. Для його виконання існує досить велика кількість машин і знарядь різної спрямованості.

7.1.1. Лущильники

Лущильники бувають дискові та лемішні. Дисковими лущильниками обробляють грунт на глибину 4-10 см, а лемішними — на глибину до 12 см. Промисловість випускає причіпні дискові лущильники з шириною захвату від 5 до 20 м. Ширина захвату лемішних лущильників не перевищує 2,5 м.

Робочі органи дискових лущильників - сферичні диски діаметром 450 мм. їх розміщують групами - батареями по 9-10 дисків, а батареї встановлюють під час роботи з різними кутами атаки (15-35°). Із збільшенням кута атаки збільшуються ширина і глибина обробітку кожним диском. Лущення стерні проводять звичайно при куті атаки 35°. На слабозасмічених грунтах кут атаки можна зменшити до 30°. Якщо лущильник використовують для боронування, то кут атаки встановлюють у межах 15-20°.



Лущильник дисковий гідрофікований причіпний ЛДГ-10 (рис. 28) складається з рами 1, яка спирається на два пневматичні колеса 2, і восьми дискових батарей 5. Рамки батарей шарнірно прикріплені др брусів 3, що спираються на каретки 4. Кожна каретка складається з бруса і двох самовстановних обгумованих або пневматичних коліс. Бруси секцій розсувними тягами 6 з’єднані з рамою. Наскрізні марковані отвори на брусі призначені для встановлення батарей з різними кутами атаки (15, 20, 30, 35°). Кожна батарея має дев'ять сферичних дисків, надітих на квадратну вісь. Диски затис- нуті на осі між шайбами, стягнутими гайками. Диски очищаються від налиплого грунту скребками, прикріпленими до кутників. Для регулювання глибини обробітку секції дисків обладнані натискними штангами з пружинами. Збільшення глибини обробітку на важких грунтах досягається завантаженням баласту в ящик, укріплений на рамі 1 (на рисунку не показано). Для переведення секцій у транспортне положення і зміни глибини обробітку грунту призначена гідравлічна система. Шток гідроциліндра 7 з’єднаний з брусом секцій і під час переміщення повертає брус 3, виглиблюючи диски з грунту.

Для лущення стерньового поля лущильник може бути обладнаний плоскими дисками, а також пристроєм, що складається з шести секцій сферичних дисків, призначених для утворення ямок на поверхні грунту. Диски, ексцентрично закріплені на осі і повернуті один відносно одного на 180°, почергово заглиблюються в грунт і утворюють ямки, глибина яких 13-15 см.



c:\documents and settings\admin\рабочий стол\media\image1.jpeg

Рис. . Причіпний дисковий гідрофікований лущильник ЛДГ-10:

1 - рама; 2 - опорне колесо; 3 — бруси секцій; 4 - каретка з самовстановними колесами; 5 - батарея дисків; 6 - тяга; 7 — гідроциліндр

Глибина обробітку лущильником 4-10 см, ширина захвату 10 м, робоча швидкість 8-12 км/год., маса 2450 кг, виробність 11 га/год. при швидкості 11 км/год. і куті атаки 35°. Лущильник агрегатують з тракторами класу 30 кН.

Причіпні дискові лущильники ЛД-20, ЛДГ-15 і ЛДГ-5 відрізняються від ЛДГ-10 в основному кількістю секцій дисків. Вони мають, відповідно, 16, 12 і 4 секції і ширину захвату 20, 15 і 5 м.

Плуг-лущильник лемішний напівначіпний ППЛ-5-25 призначений для післяпож- нивного лущення фунту на глибину 8-10 см і поличкової оранки грунтів на глибину до 18 см. Плуг комплектують корпусами, призначеними для роботи на швидкостях 9 і 12 км/год. Ширина захвату плуга 1,25 м, маса 450 кг. Його агрегатують з тракторами класу 14 кН.

Плуг-лущильник лемішний напівначіпний ППЛ-10-25 має десять корпусів, розрахованих на лущення стерні на глибину до 12 см і переорювання грунту на глибину 16 см. Ширина захвату плуга 2,5 м, виробність 2 га/год. Плуг агрегатують з тракторами класу 30 кН.

7.1.2. Знаряддя для основного обробітку грунту



Вони бувають двох типів: поличкового та безполичкового, найпоширенішими з яких є наступні.

Плуг начіпний п’ятикорпусний ПЛН-5-35
призначений для обробітку грунтів з питомим опором до 88,3 кПа (0,9 кгс/см2) без каміння та інших включень. Його агрегатують з тракторами класу 30-40 кН. Якщо плуг працює при швидкостях 9-12 км/год., його комплектують швидкісними корпусами. На плуг можна встановлювати вирізні, напівгвинтові, культурні з грунтопоглиблювачем, а також корпуси з висувним долотом. Плуг можна укомплектувати лемешами, наплавленими твердим сплавом, або двошаровими лемешами.

Плуг напівначіпний п’ятикорпусний ПЛ-5-35 призначений для оранки грунтів без каміння, які мають питомий опір до 127,5 кПа (1,3 кгс/см2), на глибину близько 30 см.

Плуг обладнано корпусами з культурною робочою поверхнею. Плуг комплектують також корпусами з напівгвинтовою або гвинтовою поверхнею, вирізними корпусами, корпусами з висувним долотом і лемешами, наплавленими твердим сплавом або виготовленими з двошарової сталі. Залежно від питомого опору грунту плуг може працювати на швидкостях 6-12 км/год.

Плуг начіпний чотирикорпусний ПЛН-4-35 призначений для основного обробітку грунту з питомим опором до 88,3 кПа (0,9 кгс/см2) під різні культури. За своєю конструкцією плуг ПЛН-4-35 аналогічний конструкції плуга ПЛН-5-35.

Плуг начіпний чотирикорпусний IJH-4-40 призначений для глибокої оранки грунтів під цукрові буряки, зернові і технічні культури, агрегатують з тракторами Т-150 і Т- 150К. Його поставляють з корпусами, що мають швидкісну робочу поверхню. Полиця - складена. Переріз стояка корпусу, передплужника і дискового ножа - круглий. До стояка корпусу, розплющеного внизу, прикріплюють башмак. Дисковий ніж встановлюють на консолі перед заднім корпусом плуга. Гвинтовим механізмом опорного колеса, що обертається на конічних роликопідшипниках, змінюють глибину оранки. Дисковий ніж має шарикопідшипники одноразового змащення. Плуг обладнаний причілком для борін, що дає змогу одночасно з оранкою здійснювати боронування.

Плуг ПН-4-40 навішують на систему трактора, встановлену за двоточковою схемою, яку застосовують при роботі тракторів з начіпними плугами або іншими начіпни- ми машинами, що мають велику довжину. Триточкову схему навіски рекомендують використовувати під час роботи тракторів з начіпними культиваторами, сівалками та іншими начіпними машинами, які мають невелику довжину, але значну ширину. При агрегатуванні плуга ПН-4-40 начіпну систему встановлюють за двоточковою схемою зі зміщенням від осі трактора праворуч на 150 мм для трактора Т-150К і на 60 мм - для трактора Т-150.

Плуг напівначіпний дев’ятикорпусний ПТК-9-35 (рис. 29) призначений для оранки фунтів під різні культури. Його агрегатують з тракторами К-700, К-700А і К-701. Для оранки важких грунтів плуг переобладнують у восьмикорпусний. В цьому разі знімають дев’ятий корпус з передплужником, а дисковий ніж встановлюють проти восьмого корпусу.

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\media\image2.jpeg

Рис. 29. Напівначіпний дев’ятикорпусний плуг ПТК-9-35: а - загальний вигляд; б - навіска плуга; 1 - навіска; 2 - опорні металеві колеса; 3 — корпус; 4 - рама; 5 - пневматичні колеса; 6 - сигнальний щиток; 7 - гідроциліндри ЦС-110 підняття плуга; 8 - вісь навіски; 9 - шарнір навіски; 10 - гідроциліндр ЦС-75 рами




Плуг можна обладнати корпусами з шириною захвату' 40 см, а також пристроєм ПВР-3,5, який призначено для ущільнення грунтів, подрібнення брил і вирівнювання поверхні поля під зернові і технічні культу ри.

Плуг ничіпний дисковий чотирикорпусний ПНД-4-30 призначений для оранки перезволожених важких грунтів з питомим опором до 127,5 кПа (1,3 кгс/см2) під посіви рису та інших культур. Спереду дисків на стояках встановлені передплужники з польовими дошками. Польова дошка і її стояк розрізають фунт у вертикальній площині. Передплужники зрізають верхню частину скиби фунту і скидають у борозну попереднього проходу, полегшуючи цим роботу дискових корпусів.

Плуг напівначіпний шестикорпусний ПЛП-6-35, який призначено для оранки грунтів з питомим опором до 88,3 кПа (0.9 кгс/см2), обладнаний корпусами, що мають робочу поверхню культурного типу, і пристроєм для навішування борін.

В останні роки на ланах країни з’явилися плуги нового покоління вітчизняних та іноземних виробників.

Оборотні плуги моделей MF DP9 - це нові моделі напівначіпних оборотних плугів, спроектовані для роботи на великих площах. Моделі можуть мати 6, 7 і 8 корпусів, призначених для роботи з більш потужними тракторами.

Для запобігання пошкодження корпусів плуга на кам’янистих грунтах моделі мають зрізуючі болти, або ж систему Auto-reset.

Рама кріпиться до механізму перекидання плугів, забезпечуючи реверсування в будь-яких умовах, опускаючи плуги на раму та під час реверсу. Зміна з транспортного положення в робоче здійснюється дуже легко.

Регулювання борозни від 12° до 18° здійснюється ступінчасто перестановкою болтів (через 1°) на кожному стояку. Відстань від грунту до рами 686 мм.

Плуг складається з допоміжної та основної рами. При роботі циліндрів основна рама перекидається над допоміжною, після чого вісь регулювання глибини стає в паралельне до грунту положення. Корпус плуга кріпиться болтами до основної рами таким чином, що дозволяє регулювати ширину борозни від 30 до 50 см в залежності від відстані між корпусами.

Технічна характеристика

Кількість корпусів

6

6+1

6+1 + 1

Регулювання ширини захвату

Механ.

Механ.

Механ.

Відстань від землі до рами (см)

686

686

686

Захват корпусу (см)

30-46

30-46

30-46

Відстань між корпусами (см)

99

99

99

Потужність трактора (к.с.)

170

200

230


Плуг напівначіпний оборотний DP9. Виробник - фірма Massey Ferguson. Обладнаний 6-8 корпусами, агрегатується з тракторами до 230 к.с. Призначений для глибокого обробітку грунту без розбивки поля на зачіпки (рис. 30).

Важкий напівначіпний оборотний плуг MF 745 THSRT. Виробляється тією ж фірмою і може комплектуватися з 7-10 різноманітними корпусами. Агрегатується з тракторами потужністю 200-350 к.с. Призначення плуга та основні принципи роботи такі ж, як у плуга DP9 .

Напівначіпні плуги SFS та SFT також пропонуються фірмою Massey Ferguson для основного обробітку грунту. Кількість корпусів - 5-8. Плуг комплектується різними корпусами: АХ (глибина обробітку 10-30 см), FC (добре працює в посушливих умовах), АН (глибина обробітку 25-35 см), ST (для роботи на грунтах, що налипають на робочі органи) (рис. 32).


c:\documents and settings\admin\рабочий стол\media\image4.jpeg

Рис. 32.
Напівначіпний плуг SFS


Напівначіпні плуги з регульованою шириною захвату ПП-6-35/50 та ПП-7-35/50.



Це 6-7-корпусні плуги з шириною захвату від 2,1-3,0 до 2,45-3,50 м. Глибина обробітку від 18 до ЗО см. Агрегатується з тракторами потужністю 160-300 к.с.

Напівначіпні плуги з регульованою шириною захвату ПП-5-40/55Б та ПП-6- 40/55Б. Комплектуються 5 та 6 корпусами. Глибина обробітку 22-35 см. Ширина захвату відповідно по модифікаціях 2,00-2,75 та 2,40-3,30 м. Агрегатуються з тракторами потужністю 200-300 к.с. (рис. 33).


c:\documents and settings\admin\рабочий стол\media\image5.jpeg

Рис. 33.
Напівначіпні плуги з регульованою шириною захвату ПП-5-40/55Б




Плуги начіпні П-3-30/45; П-4-35/50; П-5-35/50. Призначені для роботи у важких умовах. Глибина обробітку 18-30 см; ширина захвату по модифікаціях: 0,90-1,35; 1,40- 2,00; 1,75-2,50. Агрегатується з тракторами потужністю 60-180 к.с.

Плуг начіпний серії “Варіант”. Забезпечує добре загортання рослинних решток, оптимізацію параметрів оранки завдяки регулювання ширини захвату, рівномірності глибини. Для оранки на глибину 18-30 см випускається 5 моделей плуга, а на 22-35 см - 3. Число корпусів - від 3 до 7. Ширина захвату 0,90-3,50 м. Тип корпусів - напівгвин- тові. Відстань між корпусами відповідно до модифікацій 85 га 102 см. Агрегатується з тракторами класу 14-50 кН (рис. 34).


c:\documents and settings\admin\рабочий стол\media\image6.jpeg

Рис. 34. Плуг начіпний трикорпусний серії "Варіант”






Глибокорозпушувач “Эффект”. Призначений для об’ємного розпушування грунту на глибину до 60 см. Ширина захвату 0.8 м. Агрегатується з тракторами потужністю 120-150 к.с. (рис. 35).

Культиватор-плоскоріз-глибокороіпушувач КПГ-250А призначений для безполи- чкового обробітку грунту на глибину до 30 см із збереженням на поверхні до 75% післязбиральних рослинних решток. Комплектується двома плоскоріжучими ножами шириною 110 см кожний. Агрегатується з тракторами класу 30 кН. Виробність 1,3 га/год. Використовується для основного обробітку легких та середніх за механічним складом грунтів, а також на важких при помірній їх зволоженості. Недоцільно застосовувати на ущільнених, пересушених, солонцюватих грунтах.

Плоскоріз-глибокорозпушувач начіпний секційний ПГ-3-5 за агротехнічними показниками роботи мало відрізняється від КПГ-250А. Агрегатується з тракторами класу 50 кН, а також ЗО кН (Т-150). Ширина захвату 3,2 м (з трьома робочими органами); 5,3 м (з п’ятьма ножами). Виробність за 1 годину складає (з трактором К-701) 2,36-4,59 га.

Плоскоріз-глибокорозпушувач 3-лаповий ПГ-3-100. Призначення, умови застосування та якість роботи такі ж, як і КПГ-250А. Агрегатується з тракторами класу 30 кН (Т-150). Ширина захвату 3,2 м. Виробність складає 3,0 га/год.

Плуг чизельний начіпний ПЧ-2,5 призначений для основного обробітку еродованих та ерозійно небезпечних грунтів на глибину до 45 см. Застосовується на грунтах з різним механічним складом, ступенем ущільненості, зволоженості, але не забур’янених кореневищними та коренепаростковими бур’янами. Після проходу знаряддя на поверхні грунту залишається 65-70% післяжнивних та післязбиральних решток. Ширина захвату 2,5 м. Агрегатується з тракторами класу ЗО кН (Т-150). Виробність 2,0 га/год.

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\media\image7.jpeg


c:\documents and settings\admin\рабочий стол\media\image7.jpeg

Рис. 35. Глибокорозпушувач ‘‘Эффект”
Пристрій ПСТ-2,5 призначений для кришіння грудок, вирівнювання і часткового ущільнення поверхні фунту при роботі в афегаті з чизельним плугом ПЧ-2,5. Застосовується на важких за механічним складом, ущільнених та сухих грунтах, а також в інших випадках, коли після проходу плуга утворюються брили.

Плуг чизельний начіпний ПЧ-4,5 та пристрій ПСТ-4,5 відрізняються від плуга ПЧ-2,5 тільки шириною захвату (4,5 см). Виробність дорівнює 3,2 га за годину основного часу. Агрегатується з тракторами класу 50 кН.

Плуг-розпушувач н ’ятикорпусний начіпний ПРПВ-5-50 призначений для безполич- кового розпушу вання грунтів з питомим опором до 0,11 МПа, вологістю до 30% і твердістю до 5,0 МПа. не засмічених камінням, на глибину до 40 см. Агрегатується з тракторами класу 30 кН (Т-150). Виробність 1,8-2,25 га/год.

Діагональний розпушувач ПРН-31000 призначений для основного безполичкового обробітку на глибину до 35 см при питомому опорі грунту до 0,11 МПа, вологості не менше 20% і твердості до 5,0 МПа. Може задовільно працювати на схилах крутістю до 8°. Конструкція робочих органів дозволяє монтувати розпушувач на начіпних, напівна- чіпних та причіпних плугах загального призначення. При роботі не перемішуються шари грунту, зберігається понад 80% стерньових решток. Застосування діагональних розпушувачів дозволяє зменшити питомий тяговий опір у порівнянні як із плугами, так і з плоскорізами-глибокорозпушувачами, підвищити виробність і зменшити витрачання пального, а також металоємність.

Лапа підрізна ЛП-0,35 (стояки СибИМЕ) призначена для безполичкового розпушування грунту на глибину до 30-35 см із збереженням післяжнивних і післязбиральних рослинних решток. Питомий опір грунту не повинен перевищувати 0,9 кг/см2. Ширина захвату робочого органу 35 см. Лапа підрізна встановлюється на серійних плугах загального призначення. Доцільно застосовувати на забур'янених кореневищними і коренепаростковими бур'янами та ущільнених полях, де плоскорізи-глибокорозпушувачі не спроможні забезпечити високу якість роботи.

1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   57


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка