Розділ 1 загальні питання агропромислового виробництва взаємодія суспільства та природи у сфері виробництва продуктів харчування та сировини для промисловості



Скачати 10.94 Mb.
Сторінка47/57
Дата конвертації16.04.2016
Розмір10.94 Mb.
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   ...   57

Ці особливості розмноження дають можливість виводити молодняк птахів у інкубаторах одразу великими партіями, що зручно і вигідно при веденні галузі.

Велике значення в практиці має і полігамність сільськогосподарських птахів, тобто

здатність одного самця спаровуватися з багатьма самками.

Свійські птахи – виводкові. На відміну від гніздових (голуб та ін.), їх молодняк вилуплюється з яєць вкритий пухом і через кілька годин починає самостійно вишукувати і споживати корм.

Загальний стан, екстер’єр та конституція птахів значною мірою характеризують їх життєздатність, плодючість, господарсько-корисні ознаки. При вивченні екстер’єру птахів оцінюють різні статі – гребінь, голову, шию, гомілку, плесно, спину тощо. Між екстер’єром і господарсько-корисними ознаками існує

тісний зв’язок. Наприклад, у період активної яйцекладки відстань між кінцями лобкових кісток і кінцем кіля у курки збільшується, а в період припинення яйцекладки – зменшується. Вузький довгий кіль курки свідчить про погану несучість.

У гусей і качоквеликий обхват грудної клітки і довгий тулуб обумовлюють високу живу масу, добре розвинені м’язи кіля і довге стегно – ознака високої м’ясності.

Про стан птахів можна судити за її оперенням. У здорової, добре розвиненої птиці воно завжди буває гладеньким, блискучим. Зміна пір’я (линька) є показником фізіологічного стану організму птахів. Крім щорічної линьки, настає рання, або позачергова, при якій несучість птахів знижується або припиняється повністю. Добрі несучки починають линяти пізно, і линька в них відбувається швидко.

Органами, в яких формується яйце, є яєчник та яйцепровід. Яєчник нагадує собою жовто-рожеве гроно, яке складається з дуже великої кількості невеликих міхурців (фолікулів) і значної кількості розвинених з них жовтків різного розміру. До початку яйцекладки деякі фолікули яєчника, яких у ньому налічується 5-8 тис. і більше, починають збільшуватись. Дозріла яйцеклітина (жовток) після розриву фолікула потрапляє до яйцепроводу, який являє собою дуже довгу складчасту трубку, де утворюються білок, оболонка і шкарлупа яйця. Він складається з лійки, білкової частини, перешийка, матки і піхви. Під час несучості довжина яйцепроводу збільшується і досягає у курей 60 см і більше. Лійка – початкова частина яйцепроводу.

Тут сперматозоїд півня проникає в яйцеклітину і відбувається запліднення. Далі жовток, рухаючись у результаті скорочення стінок яйцепроводу, спочатку проходить по довгій білковій його частині. В ній розташовані залози, що виробляють білок, яким жовток тут огортається. Далі яйце потрапляє до відносно вузького перешийка яйцепроводу, де формуються підшкаралупові оболонки. Потім воно проходить у матку, де утворюються шкаралупа і кутикула.

В тому ж відділі яйцепроводу виділяються речовини, які надають шкаралупі яйця того чи іншого забарвлення залежно від виду і породи сільськогосподарських птахів. Кінцева ділянка яйцепроводу – піхва. Весь період формування яйця від надходження жовтка у воронку яйцепроводу до його знесення триває мінімум 23-24 години.

Сім’яників у самців два. Розміщуються вони у черевній порожнині. У статевозрілих самців у сім’яниках утворюються спермії. Спермії в яйцепроводі зберігають свою здатність до запліднення протягом 6-15 днів, а іноді і більше. Щоб самка несла запліднені яйця, достатньо одного осіменіння на кілька днів. Час знесення самкою першого яйця вважається строком її статевого дозрівання. Воно може настати раніше або пізніше залежно від породи і виду птахів. У курей яєч-

них порід статева зрілість настає у віці 5 місяців, у курей м’ясного напрямку – на 1-2

місяці пізніше, качок – 7, індиків – 8-9, гусей – 8,5-10 місяців.

На строк статевого дозрівання птахів впливають умови їх годівлі та утримання, а також тривалість світлового дня. При надмірній годівлі і тривалості світлового дня більше 14 годин за добу кури яєчних порід починають нестися у 130-денному віці, ще не закінчивши росту і не досягши достатнього фізіологічного розвитку. Такі кури в майбутньому несуть дрібніші яйця і досить швидко перестають нестися.

На початку яйцекладки сільськогосподарські птахи несуть дрібніші яйця, потім їх маса поступово збільшується і досягає нормальної величини 60-63 г. Несуться птахи з перервами. Кількість яєць, знесених птахами без перерви, називається серією, або циклом, і коливається від 1 до 90 штук. Час, коли птахи не несуться, називається інтервалом. Зміна серій та інтервалів – це ритм яйцекладки.

Період від початку несучості до чергової линьки називається біологічним циклом несучості, що пов’язаний з різними строками виводу птахів, і може починатися і закінчуватися в різні місяці, приблизно він рівний одному року. Цей цикл у качок, індичок і особливо гусей характеризується великою тривалістю і сезонністю. Триваліший біологічний цикл характерний для птиці з ранньою статевою зрілістю і стійкою ритмічністю несучості.

Продуктивний період яйцекладки у курей становить 52 тижні. Витрати корму на 1 кг яєчної маси становить у середньому 2787 г. Найбільшу кількість яєць птахи несуть у перший рік життя (за винятком гусей). На другий рік (після линьки) несучість їх знижується приблизно на 15%, а іноді й більше. Тому в товарних господарствах курей утримують тільки один рік, або близько 15-17 місяців.

Видові відмінності несучості досить великі. Добру несучість мають кури – 220-250 (продуктивність курей яєчних ліній та гібридних птахів становить до 280 яєць і більше за рік), качки – 180, індики – 100-150, гуси – 80-100 яєць і більше за рік. У птахівничих господарствах застосовують підлогове, кліткове та комбіноване

утримування птахів. В умовах присадибних господарств курей утримують у курниках, обладнаних сідалами, качок і гусей – на підлозі.

Основні породи сільськогосподарських птахів:

Курей яйценосні породи: легорн (несучість 245-250 яєць), російська біла, московська, єреванська, киргизька, італійська куропатчаста, сіра каліфорнійська, мінарка, орловська та інші; м’ясо-яєчні породи: род-айланд, нью-гемпшир, сусекс, австралорт, полтавська, полтавська чорна, корніш (корнцельські кури), плімутрок, українська вушанка, юрловська та інші; декоративні – лівенська; бійцівські – плімутрок.

Гусей – велика сіра (самки мають живу масу 6 кг, самці – 6,5, середньорічна несу-

чість 40 яєць), роменська (самки мають живу масу 4,5-6 кг, самці – 6-7 кг, несучість до 30 яєць), оброшинська (самки мають масу до 6,5 кг, самці – до 7 кг), китайська (самки мають масу 4-4,5, самці – до 5,5 кг, несучість до 50-70 яєць).



Індиків – біла широкогруда (самка має масу 10-11 кг, самці – 22-25 кг), бронзова широкогруда (самка має масу до 9 кг, самці – 16-20 кг), тихорецькі чорні (самки мають масу до 5 кг, самці – до 10 кг), московська біла (самки мають масу до 6 кг, самці – до 12-14 кг). Індики – найкрупніші свійські птахи. Найважчий у світі індик важив (разом з пір’ям) 37 кг 590 г. Після змагань на приз “Найважчий індик”, що щорічно проводиться в Лондоні, його в 1987 році продали за 4200 фунтів стерлінгів.

Качок – пекінська (самки мають масу до 3,5 кг, самці – до 4 кг), чорна білогруда (самки мають масу до 3,3 кг, самці – до 3,7 кг), українська породна група (самки мають масу до 4 кг, самці – до 4,5 кг), мускусні (самки мають масу до 1,8, самці – до 3 кг).

Часто розводять мулардів – гібриди від схрещування качок пекінської породи (кросів “Благоварський” у якості материнської породи) з мускусними качками ліній Ю-1 та Ю- 3 кросу “Ювілейний” у якості батьківської породи.

Привабливою галуззю птахівництва є голубівництво. В європейських країнах розводять понад 30 порід голубів, зокрема такі м’ясні породи: кінг, римська, страсерська, карно, мондаїн. В Угорщині широко розводять гібридів – тексан, угорський велетень (живою масою у місячному віці до 600-800 г). Голуби – типові гніздові птахи, протягом року виводять 18-22 голубенят. Скорозрілі голуби вже у віці 6 місяців дають приплід. Для гастрономічних потреб без відгодівлі голубів використовують у віці 28-30 днів, а відгодовують їх до віку 35-40 днів.

6.11. Інші галузі тваринництва

Конярство історично займало особливе місце серед інших галузей тваринництва. Різнобічне використання коня людиною визначило різноманіття порід коней і сприяло виникненню і швидкому розвитку науки про коня і практики його господарського використання – іпології (грец. “hippos” – кінь + logos – наука). Це ставило за мету вивчити коня як живий організм і розробити заходи ефективного його використання. Значення коня в житті людини змінювалось у залежності від розвитку виробничих сил, суспільного і політичного устрою, соціально-економічних умов, науково-технічного прогресу.

Україна має багаті традиції розведення коней. Трипілля, поруч з Дворіччям і Пафою, було одним із світових центрів одомашнення коней. Високий рівень розвитку мало конярство в періоди Київської Русі, запорізького козацтва (XVI-XVIII ст.). Протягом ХІХ і початку ХХ сторіч розвиток конярства стимулювався військовою діяльністю країн та інтенсифікацією розвитку сільського господарства..



Особливості біології розмноження коней. Понад 6,5 тисяч років минуло з часу одомашнення людиною диких коней на степових територіях сучасної України. Біля 400 порід коней виведено за цей період у різні історичні часи і в різних країнах світу, серед них аборигенні, заводські (спеціалізовані й комбіновані) верхові, упряжні, робочі, ваговозні, м’ясні, молочні, спортивні тощо. До м’ясних порід відносять казахську джабе, башкирську, алтайську, бурятську, тувінську, якутську, кушумську, хакаську, мінусинську, приобську, кустанайський та новокиргизький типи тощо, яких розводять головним чином в умовах табунного утримування. Основні верхові породи коней: арабська чистокровна, чистокровна верхова, ахалтекинська, терська, українська верхова та інші.

Упряжні породи – донська, стрілецька, орлово-ростопчинська, руська рисиста та інші. До верхово-в’ючних порід відносять карабахську, гуцульську породи.

У коней майже відсутня сезонність розмноження. Вони можуть проявляти статеву

охоту і виділяти сперму в усі сезони року. Господарської зрілості коні досягають у віці 2-3 років. У цьому віці молодих кобил вперше парують чи штучно осіменяють.

Тривалість статевого циклу у кобил коливається від 15 до 24 днів, а статева охота

може тривати від 3 до 7 днів. Найбільш оптимальний час осіменіння кобил – починаючи з 5 до 10 дня після вижеребки. А після початку статевої охоти оптимальний час осіменіння починається з 3-го дня, а далі – щоденно до завершення охоти.

Фолікули на яєчниках кобил розвиваються у фолікулярній ямці – малій кривизні яєчника, тому при ректальному дослідженні їх порівняно легко знаходити. Овулюють фолікули, починаючи з 3-го дня від початку статевої охоти. Тривалість жеребності у кобил коливається від 330 до 360 днів. Роди проходять легко. Тому післяродова інволюція матки проходить швидко. І вже через 5-10 днів тварина може проявити статеву охоту і запліднитись. Це обумовлено специфікою будови плаценти у кобил. Найчастіше народжується одне лоша, хоча відомий випадок, коли коби-

ла народила четверо лошат, а по двоє лошат родять 1-1,5% кобил.

Коні відносяться до найбільш довгоживучих сільськогосподарських ссавців. Тільки репродуктивну функцію вони зберігають понад 20 років. Важливою умовою ефективного ведення конярства є одержання щорічно від кожної кобили лошати. В умовах конезаводів і господарств одержують по 90 і більше лошат з розрахунку на 100 маток. Однією з головних умов забезпечення ефективного відтворення коней та поліпшення їх якості є правильно організоване парування, найбільш повне використання досягнень сучасної біотехнології і передової практики світового конярства.

Штучне осіменіння у конярстві застосовують з часів роботи І.І. Іванова, який в Асканії-Нова в умовах виробництва проводив штучне осіменіння коней з 1903 року. Воно застосовується і зараз як зоотехнічний метод для одержання більшої кількості приплоду від висококласних, оці-нених за якістю потомства плідників при найменших затратах. Штучне осіменіння в конярстві є дуже важливим і ветеринарним заходом.

Організація відтворення коней є важливою ланкою племінної роботи і включає визначення часу проведення парувальної кампанії, акушерсько-гінекологічну диспансеризацію кобил, розробку плану осіменіння і вижеребки маток, розробку режиму експлуатації репродуктивних тварин, їх годівлю та утримання тощо.

Конче важливим є дотримання оператором техніки безпеки при проведенні парування і штучного осіменіння кобил. При цьому кобил і жеребців слід розкувати – кобил на задні ноги, а жеребців на передні. Якщо через якісь причини кобилу не можна розковувати, то на її ноги надягають спеціальні башмаки. Під час парування, осіменіння і ректального дослідження на кобилу надягають шлею, яку закріплюють на путових суглобах.

В Україні функціонує 14 кінних заводів (найбільш відомі з них були засновані: Деркульський у 1765 році, Стрілецький у 1803 році, Лимарівський у 1818 році, Новоолександрівський у 1823 році, Провальський у 1842 році, Дубровський у 1888 році) і 171 племінна ферма, де розводять 17 порід коней. У 1916 році в Україні нараховувалось до 6,5 млн. коней. З 1930 року почалось зниження поголів’я коней. Після завершення Другої світової війни ці тенденції набули стійкого характеру, а з 1953 року, коли була ліквідована кавалерія як рід військ, чисельність конярства почала різко знижуватися. З 1991 року почалося зростання поголів’я коней у фермерських та інших приватних господарствах.

В Україні функціонує мережа іподромів, де щорічно оцінюють понад дві тисячі коней рисистих і верхових порід. Провідними є Київський, Одеський, Харківський, Львівський іподроми. Тільки на Київському іподромі щорічно оцінюють понад 600 коней. Стан конярства в Україні за останні 14 років _наведений у табл. 6.11.1.



Таблиця 6.11.1

Стан конярства в Україні

Показник


Рік

1990

1995

2000

2001

2002

2003

Поголів’я, всього

тис. гол.



753,5


736,6

698,1

698,1

698,1

684,3

У т.ч. у приватному

секторі: голів



26,9


190,5

390,5

390,5

390,5

494,7

%

3,6

25,9

55,9

55,9

55,9

72,3

Кобил, тис. голів

206,0

207,5

212,4

212,4

212,4

226,5

%

27,3

28,2

30,4

30,4

30,4

33,1

Вихід лошат на 100

кобил від трьох років і старше



31,0


33,1

32,4

32,4

32,4

34,2


М’ясна продуктивність коней не поступається великій рогатій худобі. Убійний вихід у коней залежить від вгодованості, віку, статі та породи. На 1 кг кісток у коней припадає 4-4,3 кг м’яса. Для харчування використовують і субпродукти (печінку, язик, серце, легені, голову, мозок), що становлять до 10% маси тіла тварини.

М’ясо коней характеризується пониженим вмістом жиру. Його склад приблизно такий: води – 74,2%, білків – 21,6%, жиру – 2,5%, золи – 1% при калорійності 1364 ккал. М’ясо коней містить біологічно активні речовини, що нейтралізують токсини туберкульозної палочки та інших мікробів. Воно багате на залізо, фосфор, кальцій, а також містить кобальт, йод, мідь. Цінність м’яса коней визначається кольором, ароматом, смаком, розподілом та складом жиру, вітамінами.

Висока цінність жиру коней. Він має низьку температуру плавлення (28-32 .С) і

значний вміст вітаміну А та ненасичених жирних кислот (линолевої, линоленової, арахидонової). Цей жир легко засвоюється і позитивно впливає на обмін холестерину, профілактує його відкладання на стінках кровоносних судин, попереджає атеросклероз, гіпертонію, інфаркт та інші серцево-судинні хвороби.



Молочна продуктивність коней. Секреція молока в молочній залозі кобил здійснюється за умови частого доїння, тому в природних умовах лоша ссе матір 50-60 разів протягом доби, таким чином стимулюючи вироблення молока. Доять кобил з інтервалом 1,5-2 години. Тривалість лактації у них становить 6-8 місяців, а в безплідних – довше року. Найвищу молочну продуктивність кобили мають від 3-4-ї лактації до 15 років. Молочна продуктивність кобил становить у середньому 2000-2500 кг, а рекордна – 6100 кг за лактацію. Молоко кобил містить жиру – 1,52-1,72%, білка – 1,71-2,7%, цукру – 6,32-6,56%, до 800 мг кальцію та до 500 мг фосфору на 1 л молока, воно багате на калій, натрій, кобальт, мідь, йод, марганець, цинк, залізо, вітаміни С, А, Е, групи В тощо.

Вже з V cторіччя до нашої ери з молока кобил виробляли кумис – цінний лікувальний напій, який також добре вгамовує спрагу. Конярство забезпечує одержання такої цінної сировини, як шкіра, волосся, копитний ріг тощо. У наші дні досить інтенсивно в Україні (зокрема, в Закарпатській, Івано-Франківській областях) і світі розвивається кінний туризм.

Для утримування коней будують і облаштовують конюшні для жеребців-плідників, кобил і молодняку з денниками або для групового утримування. Поять коней не менше трьох разів протягом доби, а в спекотну погоду кратність

напування збільшують, але не можна напувати розігрітих коней одразу після завершення роботи.



Кролівництво – допоміжна галузь тваринництва, що забезпечує виробництво дієтичного м’яса, хутра, пуху, шкіри тощо. Кролі характеризуються високою плодючістю, багатопліддям і скорозрілістю. Кролів відносять до класу ссавців, ряду гризунів (травоїдних), родини заячих, виду кролів. Одомашнені кролі на початку нашої ери. Батьківщиною свійських кролів вважають Іспанію та Францію. На території України і Росії кролів розводять з ХІ сторіччя.

Статевої зрілості кролі досягають у віці 3-3,5 місяців, але парувати їх слід при досягненні живої маси крупними породами 3,5 кг, середніми – 2,5 кг. Сезонність розмноження у кролів майже відсутня. Статевий цикл у них триває 8-9 днів. Найкращий час парування кролів влітку з 6 до 9 та з 19 до 21 години, а взимку – з 9 до 11 та з 15 до 17 години. Для парування самок підсаджують у клітку до самця. Через 10-15 днів після парування вже можна точно визначити крільність матки. Крільність у самок триває 30 днів. При народженні кроленята мають масу 40-64 г. Самки можуть суміщати крільність з лактацією, тому здатні давати 4-5 окролів протягом року.

У молоці кролематок 13-27% жиру, 10-15% білка, 1,8-2,1% молочного цукру, 2,6% мінеральних речовин. Висока поживність молока забезпечує швидкий розвиток кроленят, вже на 5-7-й день життя вони покриваються шерстю і їх жива маса подвоюється, на 10-11-й день починають бачити, на 15-20-й день вилазять із гнізда. Кроленята народжуються голими і сліпими. Відлучають кроленят від матки у віці 1,5-2 місяців при досягненні живої маси 0,9-1,2 кг. Утримують самок окремо від самців; якщо такої можливості нема, то самців каструють. Тривалість життя кролів сягає 5-8 років. У кролівництві застосовують як чистопородне розведення, так і міжпородне схрещування з метою одержання ефекту гетерозису.

Основні породи кролів. За характером продуктивності в кролівництві розрізняють м’ясо-шкурні, короткошерсті, пухові і м’ясні породи, а за розмірами і живою масою – крупні, середні, дрібні породи. М’ясо-хутрового напряму є радянська шин шила (виведені в звірогосподарствах Саратовської і Новосибірської областей), сірий велетень (виведена в звірогосподарстві “Петровський” Полтавської області), білий велетень (виведений в Бельгії і Німеччині), срібляста, віденська голуба, каліфорнійська біла, новозеландська біла, біла пухова (виведена в звірогосподарствах Кіровської, Курської областей та Татарської Автономної Республіки, Росія), російська горностаєва та інші. Нині відомо понад 60 порід кролів.

Здорові кролики мають міцний тулуб, живі чисті очі, блискучий щільний волосяний покрив. Вони рухливі і добре вгодовані. Кролів незадовільної тілобудови, з виступаючими стегнами, витягнутою головою, неправильною постановкою вух із звисаючими кінчиками, провислою спиною чи животом, з кривими лапами, кудлатим волоссям, що випадає, для розведення не використовують.



Годівля кролів. У кролівництві застосовують комбінований і сухий типи годівлі. При комбінованому типі використовують концентровані, соковиті, зелені і грубі корми. Сухий тип годівлі базується на використанні повнораціонних гранульованих кормів. Основними кормами для кролів є трава, сіно, силос, сінаж, гілковий корм, коренебульбоплоди, баштанні концентровані. Для годівлі кролів використовують зерно злакових і бобових рослин. Кращим кормом є овес, який згодовують у натуральному вигляді. Ячмінь слід подрібнювати, оскільки його оболонка у кролів слабко перетравлюється і викликає розлади травлення. Для збагачення раціону білками дають макуху, жмих, м’ясо-кісткове і рибне борошно. Краще концентровані корми кролям згодовувати у вигляді гранул або комбікорму.

Кролі добре поїдають харчові відходи. Але не можна згодовувати запліснявілі корми. Соковитими кормами для кролів можуть бути овочі, коренебульбоплоди, зокрема морква, капуста, турнепс, ріпа, редька тощо. Червоних буряків кролям краще не згодовувати, а кормових – обмежувати, оскільки їх органічні кислоти викликають розлади травлення, особливо у молодняку. Кролі добре поїдають гарбузи, кабачки та їх бадилля, а також зелені конюшину, люцерну, еспарцет, вику, овес, горох та їх суміші. Зелену масу перед згодовуванням підв’ялюють.

Добрим грубим кормом для кролів є сіно, гілковий корм. Кролі характеризуються капрофілією – поїданням власного калу, що містить непе-ретравлені поживні речовини, мікробний білок, вітаміни групи В і мікроелементи.

Потребу кролів у поживних речовинах і норму годівлі встановлюють із врахуван-

ням статі, віку, живої маси, фізіологічного стану, сезону року. У кролівництві застосовують комбінований і сухий типи годівлі. За умови комбінованого типу з концентрованих, соковитих, зелених і грубих кормів готують мішанки, а при сухому – використовують повнораціонні гранульовані корми.

Дорослих тварин годують два, молодих – три рази протягом дня у чітко визначений час. Вночі кролі споживають до 60% добової норми корму. Поять кролів чистою і свіжою водою.

Утримують кролів у залежності від природно-кліматичних умов і можливостей гос-

подарства в клітках, спеціальних ямах, крільниках з регульованим мікрокліматом.

М’ясо кролів смачне і за поживністю наближається до курячого. Шкіру кролів вико-

ристовують для виготовлення замші, легкого взуття, галантерейних виробів. Хутро

кролів використовують як у натуральному вигляді, так і в імітованому під морського

котика, нутрію, видру, білку, соболя, песця тощо. Кролів широко використовують у

наукових лабораторіях для біологічних і медичних досліджень.

1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   ...   57


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка