Розділ 1 загальні питання агропромислового виробництва взаємодія суспільства та природи у сфері виробництва продуктів харчування та сировини для промисловості



Скачати 10.94 Mb.
Сторінка32/57
Дата конвертації16.04.2016
Розмір10.94 Mb.
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   57

Особливості удобрення овочевих культур. Невід’ємною ланкою технологій вирощування овочевих культур є система удобрення, тобто оптимальний розподіл добрив між культурами, норми їх, строки і способи внесення. Систему удобрення складають з урахуванням біологічних особливостей культур (вимоги до удобрення і винос поживних речовин), забезпечення грунту поживними речовинами, вологою, тривалості періоду вегетації, тепла тощо. Тому вона повинна забезпечувати стабільно максимальний вихід товарного врожаю з одиниці площі.

Завданням правильної системи удобрення овочевої сівозміни є забезпечення провідних культур оптимальною кількістю поживних речовин протягом періоду вегетації.

При такому підході і поєднанні системи удобрення з іншими агротехнічними заходами можна щороку одержувати високі і сталі врожаї овочевих культур. За даними Київської овоче-картопляної дослідної станції, післядія гною (40-60 т/га)

в сівозміні з багаторічними травами триває до 4-5, а без них – протягом 2-3 років. Це

свідчить про те, що за ротацію у восьмипільній овочевій сівозміні з одно- або дворічним використанням трав органічні добрива потрібно вносити 2, а без них – не менше 3 раз. У сівозміні органічні добрива вносять під капусту, огірки і цибулю (часник).

Мінеральні добрива вносять у кожному полі сівозміни залежно від біологічних особливостей культури. Під овочеві культури вносять також мікродобрива і бактеріальні препарати.



Заходи боротьби з шкідниками і хворобами в овочевих сівозмінах. У системі заходів щодо підвищення врожайності овочевих культур важливе значення має боротьба з шкідниками і хворобами. Це зумовлено тим, що при вирощуванні овочів, особливо у спорудах закритого грунту, створюються сприятливі умови для розвитку шкідників і хвороб – висока температура і вологість повітря, значна облистяність рослин і застій повітря.

Щоб запобігти поширенню хвороб і шкідників при вирощуванні овочевих культур, здійснюють профілактичні, механічні, термічні, хімічні і біологічні заходи. Особливу увагу слід приділяти профілактичним, агротехнічним, механічним, термічним і біологічним заходам. Хімічні заходи боротьби слід застосовувати обмежено. Пояснюється це тим, що після хімічних обробок у продукції залишається певна кількість пестицидів і їх похідних, шкідливих для людського організму.

Слід узяти до уваги, що основними заходами захисту рослин від шкідників і хвороб в овочівництві мають бути профілактичні. У передових господарствах в результаті їх здійснення запобігають з’явленню і поширенню багатьох видів шкідників і хвороб. До профілактичних заходів належать своєчасне збирання і загортання післяжнивних решток, протруювання насіння і садивного матеріалу, дезинфекція приміщень і знарядь, компостування свіжого гною і торфу, знищення бур’янів на узбіччях зрошувачів, доріг, захисних смуг, встановлення дезинфікуючих килимків тощо. До профілактичних належать і карантинні заходи.

Агротехнічні заходи боротьби – це систематичне дотримання правильного чергування культур у сівозміні, добір стійких сортів, використання здорового насінного і садивного матеріалу, своєчасний і якісний обробіток грунту, сівба в оптимальні строки, вегетаційні поливи, своєчасний догляд за рослинами, забезпечення оптимальної густоти рослин, поліпшення мікроклімату, внесення добрив у відповідних нормах і співвідношеннях, видалення і знищення бур’янів та хворих рослин з посівів.

Чим вищий рівень агротехніки і краще розвиваються рослини, тим менше вони пошкоджуються хворобами і шкідниками.



Механічний метод боротьби полягає у своєчасному збиранні та знищенні гусениць (личинок), дорослих жуків та їх яєць. Для знищення комах часто застосовують світлові пастки (вночі), витяжні вентилятори, різні приманки, ловчі канавки тощо.

Термічний метод – це дія на шкідників, їх личинки і яйця, а також на збудників хвороб високими температурами. Його застосовують для обробки насіння, металевих конструкцій, шпалери й субстратів у спорудах закритого грунту.

Хімічний метод боротьби полягає в обробці рослин, конструкцій теплиць і овочесховищ, знаряддя тощо різними пестицидами, які згубно діють на шкідників і збудників хвороб. Препарати вносять на плантації овочевих культур лише у рекомендованих дозах обприскувачами (ОВТ-1В, ОН-400, ОП-1600 та ін.), обпилювачами (ОШУ-50А) або аерозольними генераторами.

Біологічний метод – це знищення найбільш поширених шкідників овочевих культур за допомогою птахів, нешкідливих комах-паразитів і мікроорганізмів. До останніх належать віруси, гриби, протозойні збудники хвороб комах і гризунів. Так, для боротьби з біланом жилкуватим, озимою совкою застосовують трихограму, ентобактерин, БТБ тощо; проти попелиці – золотогузку. Боротьбу з павутинним кліщем ведуть за допомогою хижого кліща фітосейулюса. Для боротьби з білокрилкою використовують ашерсонію і енкаразію. Проти кореневої гнилі рослин овочевих культур родини гарбузових використовують триходермін тощо.

Культурозміни і рамозміни. В овочівництві закритого грунту для раціонального використання площі теплиць і парників складають культурозміну.

Культурозміна – це найбільш раціональне, агрономічно обгрунтоване чергування

культур на одній площі в закритому грунті протягом року. Мета культурозміни – максимальний вихід товарної продукції (овочів, розсади) з одиниці площі в несезонний період і в оптимальні строки.

При складанні культурозміни враховують потребу господарства щодо вирощування розсади для закритого і відкритого грунту, товарної овочевої продукції (по строках надходження і в асортименті), конструкції теплиць і організаційно-технічне оснащення споруд. Певне значення тут має вибір культиваційних споруд для вирощування основного виду продукції чи біологічних груп культур. Так, зимові засклені теплиці непридатні для вирощування розсади для відкритого грунту, оскільки в них немає пристосування для гартування рослин. У парниках у ранньовесняний період не вирощують ви-

сокорослі сорти помідорів, оскільки вони для цього не пристосовані. Невигідно вирощувати розсаду пізньої капусти у плівкових теплицях, бо її можна одержати в розсадниках відкритого грунту. Все це свідчить про те, що для кожної культури відповідно до її біологічних вимог слід використовувати найбільш економічно вигідні споруди закритого грунту.

Виробнича практика свідчить про те, що найбільш економічно вигідними культурами для споруд закритого грунту є огірки й помідори. Це пояснюється тим, що обидві культури високоврожайні і на плоди їх є великий попит населення. Складання культурозмін починають з визначення строку вирощування основної культури, а інші розміщують до і після основної. При цьому враховують потребу в розсаді по культурах (зі страховим фондом 10-15%). Встановлюють строки вирощування основних культур (огірків, помідорів); ущільнювачів (пекінської капусти, редиски, салату); приставних (селери, петрушки); вигоночних (цибулі на перо, щавлю, ревеню, петрушки); посівної зелені (шпинату, петрушки, селери).

При цьому беруть до уваги і можливість використання коридорів та підстелажних просторів для вигонки зелені (цибулі, петрушки, ревеню) з таким розрахунком, щоб максимально використати площу споруди.

Поряд з цим враховують і площу міжтепличного простору та припарникових ділянок, де можна вирощувати ранню овочеву продукцію. Проведення ремонту і дезинфікації теплиць та парників передбачають на період, коли втрати від їх використання найменші.

Завершальним етапом культурозміни є подекадний або потижневий графік

виробництва товарної овочевої продукції протягом року. Культурозміни у великих теплично-парникових господарствах найбільш доцільно складати по виробничих підрозділах, а в малих – по кожній теплиці.

Орієнтовні схеми культурозмін для різних типів культиваційних споруд наведені в табл. 5.1.1-5.1.2.

Таблиця 5.1.1

Культурозміни для розсадних теплиць

Культура, роботи

Призначення

Сівба,

висаджування


Вибирання розсади,

збирання врожаю,

проведення робіт

Початок

Кінець

Зимові засклені теплиці

Розсада огірків

Для зимових овочевих теплиць

15.11-5.12


15.12

5.01

Зелені(пекінська капуста, цибуля

на перо)


Товарна продукція

15.12-5.01


20.01

30.01

Розсада огірків


Для плівкових теплиць з

обігрівом повітря і грунту



20-30.01


15.02

28.02

Для плівкових

теплиць з

обігрівом повітря


15-28.02


15.03

25.03

Зелені (посівні)

Товарна продукція

15-25.03


20.05

5.06

Ремонт, дезинфекція






20.05-5.06

10-20.06

Розсада помідорів

Для зимових

овочевих


теплиць

10-20.06


25.07

1.08

Розсада огірків


Те саме

25.07-1.08

15.08

25.08

Розсада головчастого салату

Для зимових

Овочевих і

розсадних теплиць


15-25.08


5.09

20.09

Салат головчастий

Товарна продукція

5-20.09


20.10

30.10

Ремонт, дезинфекція





20-30.10

15.11- 5.12


Плівкові теплиці з обігрівом повітря і грунту

Сіянці ранньої

і кольорової капусти



Для пікірування

1-5.02


15.02

25.02

Розсада ранньої

капусти


Для відкритого грунту

15-20.02


1.04

15.04

Розсада кольорової

капусти


Те саме

15-25.02


1.04

15.04

Розсада огірків



15-20.04

15.05

20.05

Ремонт, дезинфекція






15-20.05

20-25.06

Розсада помідорів

Для плівкових теплиць

15-25.06


1.08

5.08

Помідори

Товарна продукція

1-5.08


1.10

20.11

Зелені (цибуля)

Те саме

25-30.11


25.12

30.12

Ремонт, дезинфекція







20-30.12

31.01- 5.02


Примітка. У південному Степу, Криму і Закарпатті вирощування розсади і овочів у зимово-весняний період починають на 10-12 днів раніше, в осінньо-зимовий – пізніше.

Таблиця 5.1.2

Культурозміни для овочевих теплиць


Культура, роботи

Сівба,

висаджування


збирання врожаю,

проведення робіт

Початок

Кінець

Зимові засклені теплиці

Огірки

15.12-5.01

1.02

15.07

Ремонт, дезинфекція



10-15.07

25.07-1.08

Помідори

25.07-1.08

20.10

10.12

Ремонт, дезинфекція



1-10.12

15.12-5.01

Плівкові теплиці з обігрівом повітря і грунту

Огірки (помідори)

15-28.02

20.03 (25.04)

25.07

Ремонт, дезинфекція



15-25.07

1-5.08

Помідори

1-5.08

1.10

20.11

Зелені (вигоночні)

15-20.11

15.12

15.01

Ремонт, дезинфекція



5-15.01

15-28.02

Плівкові теплиці з обігрівом повітря

Зелені (посівні,

вигоночні)



1-15.01


1.02

25.03

Огірки (помідори)

10-25.03

15.04 (15.05)

15.08 (20.11)

Ремонт, дезинфекція




10-20.11

1-15.01

Плівкові теплиці на сонячному обігріві

Огірки (помідори)

15-25.04

15.05 (15.06)

30.08

Примітка. У південному Степу, Криму і Закарпатті огірки і помідори у зимово-весняний період починають

вирощувати на 10-12 днів раніше.


КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. У чому полягає цінність овочів у харчуванні людей?

2. У якому вигляді можна споживати овочі?

3. Перерахуйте основні етапи розвитку овочівництва в Україні.

4. Охарактеризуйте сучасний стан в овочівництві України.

5. Що являє собою овочівництво як наука?

6. На вирішення яких питань спрямовані зусилля науковців-овочеводів України?

7. В яких сівозмінах можна розміщувати овочеві культури?

8. Назвіть схему чергування культур в овочевій сівозміні Степу України.

9. Як обробляють грунт на зяб під овочеві культури?

10. Як здійснюють передпосівний обробіток грунту під овочеві культури?

11. Розкажіть про особливості удобрення овочевих культур.

12. Які Ви знаєте заходи боротьби зі шкідливими організмами на овочевих культу-

рах?


13. Що таке культурозміна, які принципи її організації?
5.2. Картопля

• Народногосподарське значення та історія поширення культури

• Біологічні особливості та сорти

• Технологія вирощування

Серед сільськогосподарських культур картопля (Solanum Z.) займає одне з перших місць за універсальністю використання в народному господарстві. Вона є основною продовольчою, кормовою і технічною культурою.

Продовольча цінність бульб визначається високими смаковими якостями і сприятливим для здоров’я людини хімічним складом. Бульби містять від 14 до 22% крохмалю, 1,5-3% білків, 0,8-1% мінеральних речовин, до 1% клітковини. Крохмаль картоплі легко засвоюється, а біологічна цінність її білків вища, ніж інших культур. У бульбах багато вітамінів групи В, РР, каротиноїдів. У зимовий період картопля є основним джерелом вітаміну С для людини.

Вживають картоплю в їжу у вареному, тушкованому, смаженому вигляді.

Бульби картоплі широко використовують у тваринництві в сирому та запареному вигляді. Певне кормове значення мають силос із зеленого бадилля картоплі та відходи промислової переробки бульб – барда, вичавки та ін. 100 кг сирих бульб відповідають 29,5 кормової одиниці, силосу – 8,5, сушених вича-

вків – 52 кормовим одиницям.

При вирощуванні картоплі на корм вихід кормових одиниць з 1 га може перевищувати 5,5-6 тис.

Картопля – цінна сировина для виробництва спирту, крохмалю, глюкози, декстрину та іншої продукції. Вона є добрим попередником під ярі культури, а ранні сорти – і під озимі.

Історія культури, поширення. Картопля походить з Південної Америки. Індійські племена у Перу, Еквадорі, Болівії, Чилі вирощували її за 1-2 тис. років до н.е. У Європу (Іспанію) завезена в 1565 р., звідки поступово поширилася в інші європейські країни. У Росії картоплю почали вирощувати близько 1700 р., але інтенсивно вона почала поширюватись тільки з 1765 р.

Сучасна світова площа під картоплею становить близько 18 млн. га. Вирощують її у 130 країнах світу. Найбільші посівні площі – до 13 млн. га – зосереджені в європейських країнах.

В Україні площі під картоплею становлять 1,5 млн. га, найбільші вони на Поліссі (близько 60%) та в Лісостепу (до 30%).

Біологічні особливості. Картопля – однорічна рослина. Розмножують її вегетативним способом – бульбами та їх частинами, проростками, живцями, а в селекційній практиці – також насінням.

У вегетації картоплі розрізняють 3 періоди: від появи сходів до початку цвітіння,від початку цвітіння до закінчення росту надземної маси, від закінчення росту до в’янення надземної маси.

В розвитку картоплі виділяють чотири фази: сходи, бутонізація, цвітіння і достигання. Тривалість кожної з них залежить від особливостей сорту та умов вирощування. Наприклад, у середньостиглих сортів картоплі сходи з’являються через 15-20 днів, від сходів до початку бутонізації минає 17-24 дні, від бутонізації до повного цвітіння – 14- 18 і від цвітіння до відмирання бадилля – 45-48 днів. У ранньостиглих сортів усі періоди менш тривалі, у пізньостиглих – на кілька днів довші.

Картопля – рослина помірного клімату. Максимальні врожаї її збирають при середньодобовій температурі 17-18 °С. Бульби картоплі починають проростати при температурі ґрунту на глибині 10-12 см не менш як 3-5 °С. Але поява сходів при такій температурі затримується, і вони легко уражаються хворобами. Активніше проростають бульби при 7-8 °С.

Оптимальна температура для проростання бульб 18-20 °С (сходи з’являються на 12-13-й день). Якщо в період утворення бульб ґрунт прогрівається до 25 °С і при цьому спостерігається посуха, ріст бульб затримується, а при 29-30 °С припиняється. За таких умов можливе проростання вічок і поява пагонів на поверхні, а в ґрунті – столонів, на кінцях яких утворюються маленькі дочірні бульби. Під час короткочасних посух на бульбах, де шкірка ще не огрубіла, утворюються різні за розмірами і формою нарости.

Високі температури не тільки затримують ріст бульб, а й спричиняють температурне виродження картоплі.

Картопля чутлива до незначних приморозків. Наприклад, при зниженні температури до мінус 1-2 °С бульби гинуть, а бадилля чорніє і гине при мінус 2-3 °С. Приморозки згубно діють і на молоді рослини. Проте при достатньому нагромадженні цукрів у суху погоду вони можуть витримувати короткочасне зниження температури до мінус 4 °С.

Вимоги до вологи. Картопля досить вимоглива до вологи. Пояснюється це тим, що в неї при недостатньо розвиненій кореневій системі формується велика надземна маса. Тому високі врожаї її збирають лише при вологості ґрунту в період вегетації 75-85% НВ. При зниженні вологості ґрунту до 60% урожайність картоплі зменшується майже на 10%, а при вологості 40% – більш як на 40%. Найменш вимоглива картопля до вологи на початку росту – у період проростання і появи сходів, коли проростки і молоді рослини формуються за рахунок води материнських бульб.

Критичним періодом щодо вологи є фаза початку цвітіння, коли листкова поверхня рослин максимальна. Нестача вологи в цей період може призвести до зниження врожаю бульб на 20% і більше. Транспіраційний коефіцієнт картоплі становить 400-550. В окремі жаркі дні добре розвинений кущ випаровує до 4 л води. Тому в районах недостатнього зволоження слід приділяти увагу нагромадженню вологи в ґрунті.

Надмірне зволоження ґрунту шкідливо впливає на картоплю. Якщо, наприклад, у період бульбоутворення йдуть часті дощі і вологість ґрунту перевищує 85% НВ, спостерігається передчасне відмирання бадилля, припиняється ріст бульб і вони масово загнивають. Урожайність бульб знижується до 50-60 ц/га.

Вимоги до ґрунту. Коренева система картоплі характеризується підвищеною інтенсивністю дихання, поглинає в 5-10 разів більше кисню порівняно з іншими рослинами. Тому картопля добре росте на розпушених ґрунтах, а на ущільнених погано розвиваються столони, формуються дрібні, часто деформовані бульби.

Найбільш придатні для картоплі достатньо удобрені супіщані й суглинкові ґрунти,легкі чорноземи. Добре росте вона на окультурених некислих торфовищах і на заплавах річок, де складаються сприятливі умови зволоження і температурний режим.

Вирощують картоплю і на легких піщаних ґрунтах, але тільки при внесенні високих доз органічних добрив, які, крім прямої дії на рослини, поліпшують фізичні властивості ґрунту.

Малопридатні для вирощування картоплі важкі глинисті ґрунти, особливо з близьким заляганням ґрунтових вод. На них формуються дрібні бульби з низьким вмістом крохмалю.

Погано росте картопля на солонцюватих ґрунтах, на яких бульби дуже уражуються паршею.

Врожай картоплі найкраще формується при слабокислій реакції ґрунтового розчину (рН 4,5-6,5). При рН нижче 4,5 і вище 8 вона росте погано.



Особливості живлення. Картопля досить вимоглива до вмісту в ґрунті поживних речовин. Так, з урожаєм 150 ц/га бульб з ґрунту виноситься близько 85-90 кг/га азоту, 30-40 кг/га фосфору, 110-120 кг/га калію. Порівняно із зерновими культурами картопля виносить з ґрунту значно більше поживних речовин, але при цьому утворює в 2-2,5 раза більше продукції. Тому неродючі ґрунти малопридатні для її вирощування.

Хлоровмісні добрива послаблюють фотосинтез і знижують урожайність бульб та вміст у них крохмалю. При внесенні цих добрив погіршуються смакові якості бульб (з’являється неприємний запах).

Під картоплю застосовують високі норми добрив, але при надмірному удобренні азотом дуже розвивається бадилля, затримується бульбоутворення, подовжується вегетаційний період, спостерігається дуплистість бульб (зовнішні частини їх ростуть швидше, а внутрішні, розриваючись, утворюють дупло). Надмірне використання фосфору спричиняє передчасне відмирання бадилля, листя і цим знижує інтенсивність фотосинтезу. Надмірна кількість калію затримує дозрівання бульб. При внесенні надмірної кількості поживних речовин спостерігається ферментативне потемніння бульб, вони мають неприємні смак і запах.

Вимоги до світла і тепла. Картопля – світлолюбна культура. При затіненні рослини, як правило, жовкнуть, витягуються, у них порушуються процеси фотосинтезу і ґрунтового живлення, що призводить до зниження врожаю.

Картопля – рослина короткого дня. У районах з довгим світловим днем рослини інтенсивніше цвітуть, у них краще розвиваються вегетативні органи.


1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   57


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка