Розділ 1 загальні питання агропромислового виробництва взаємодія суспільства та природи у сфері виробництва продуктів харчування та сировини для промисловості



Скачати 10.94 Mb.
Сторінка26/57
Дата конвертації16.04.2016
Розмір10.94 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   57

Догляд за посівами. Після сівби кукурудзи площу коткують і боронують легкими або середніми боронами.

Якщо базові гербіциди, внесені навесні, виявляються недостатньо ефективними, посіви кукурудзи, забур’янені однорічними злаковими бур’янами, у фазі 3-5 листків (не пізніше) обробляють страховими гербіцидами, наприклад, олеогезапримом-200 або олеогезапримом-400 у дозі, відповідно, 4 та 2 л/га за препаратом або майазином у дозі 5-8 кг/га, розчинених у 300 л води. При засміченості поля одно- і двосім’ядольними багаторічними бур’янами посіви у фазі 3-5 листків обприскують амінною сіллю 2,4Д у дозі 0,7-1,2 кг/га, базаграном (2-4 кг/га), банвелом 4С (0,4-0,8 кг/га).

При забур’яненні посівів і відсутності гербіцидів широко застосовують до- і післясходове боронування середніми боронами у фазі першого листка, далі з інтервалом 4-5 днів – ще 1-2 рази та 1-3 міжрядні культивації. Розпушують міжряддя і захисні зони рядків культиваторами КРН-4,2А, КРН-5,6А, а для присипання бур’янів у рядках застосовують лапи-відвальники. Глибина розпушування ґрунту 4-6 см.

Збирання врожаю. У виробництві кукурудзу на зерно збирають у качанах без їх обмолочування і з обмолочуванням. У качанах з їх одночасним доочищенням або з доочищенням на стаціонарі (ПП-10) кукурудзу починають збирати при вологості зерна не більше 35-40% кукурудзозбиральними комбайнами КСКУ-6А, КСКУ-6, ККП-3, ККП-2, “Херсонець-9”, “Херсонець-200”; без качанів – при вологості зерна 30% – комбайнами “Нива” з пристосуванням ППК-4 або КМД-6.

Збирають кукурудзу також комбайном “ДОН-1500” при підвищеній вологості зерна (35-40%) із спеціальним пристосуванням ПДК-10 для одержання подрібненої зернострижневої суміші. Зібрані і подрібнені качани закладають у траншеї, на дно яких кладуть шар соломи 20-30 см, а стінки обкладають поліетиленовими плівками. Подрібнену масу при закладанні у траншеї ущільнюють, а після заповнення трамбують і герметизують плівкою з шаром соломи.

Зібране вологе зерно при зберіганні в траншеях, устелених плівками, консервують з додаванням спеціальних консервантів.

Зерно для комбікормової промисловості, насіння і для інших господарських потреб висушують на зерноочисних агрегатах та комплексах ЗАВ-25, ЗАВ-40, ЗАВ-50, КЗС- 50, КЗС-25Ш або на майданчиках активного вентилювання до вологості 15-16%. Качани з вологістю зерна не більше 28% зберігаються у сапетках, на горищах.

Кукурудзу на силос збирають силосозбиральними комбайнами (КСК-100, Е-200,

КС-2,6, КС-1,8 та ін.) у молочно-восковій стиглості. Подрібнену масу силосують, інтенсивно утрамбовують у траншеях і вкривають соломою. При збиранні у восковій стиглості застосовують комбайни, які подрібнюють масу на відрізки 0,7-0,8 см (“Полісся”, Дон-15 та ін.).



Вирощування кукурудзи при зрошуванні. Прирости врожаю зерна кукурудзи в Степу і на півдні Лісостепу за рахунок зрошення становлять від 30 до 50 ц/га і більше.

Під зрошувану кукурудзу проводять глибоку зяблеву оранку 28-30 см та один раз за 2-3 роки – експлуатаційне вирівнювання планувальниками П-6, ПА-3, Д-179 у два сліди по діагоналі до оранки. У ґрунт вносять гній (40-60 т/га) та мінеральні добрива (N90P60K30). Восени по оранці здійснюють вологозарядковий полив поливною нормою 800-1000 м3 води на 1 га.

Рано навесні ґрунт вирівнюють і проводять 2 передпосівні культивації, останню на глибину загортання насіння. Сіють кукурудзу пунктирним способом з міжряддям 70 см на глибину 5-7 см з одночасним внесенням у рядки до 50 кг/га гранульованого суперфосфату. Норму висіву розраховують на таку густоту рослин: середньоранніх гібридів – 75-90 тис. шт./га, середньостиглих – 70-75, пізньостиглих – 55-60 тис. шт./га.

Бур’яни в посівах кукурудзи знищують гербіцидами або проводять боронування та міжрядні розпушування. Поливи починають у фазі 8-11 листків і продовжують протягом 1,5-2 місяців, підтримуючи вологість ґрунту на рівні 70-75% НВ.

Поливна норма 400-500 м3 води на 1 га. У Степу в сухий рік поливають кукурудзу 3-4, в Лісостепу – 2- 3 рази. Після кожного поливу підсохлий ґрунт у міжряддях розпушують.

4.1.5. Соняшник

Сучасна екологічно безпечна, ресурсо- та енергозберігаюча технологія вирощування соняшнику передбачає комплексне проведення належних механізованих операцій в установлені строки для створення оптимальних умов і росту рослин протягом вегетації.



Місце в сівозміні. Встановлено, що при розміщенні посівів соняшнику на тому самому полі через 8-10 років можливість ураження хворобами і шкідниками майже повністю зникає, а через 4-5 років – призводить до значного забур’янення та ураження рослин шкідниками і хворобами (вовчок, гниль біла й сіра, несправжня борошниста роса та ін.), що зменшує врожайність і погіршує якість насіння. Через 8-10 років насіння вовчка втрачає схожість, а зачатки інфекції у ґрунті гинуть і рослини соняшнику наступного посіву не уражаються.

Кращі попередники для соняшнику ті, після яких у ґрунті залишається більше води і поживних речовин. У Степу найефективніші ланки сівозміни, де соняшник висівають після кукурудзи чи озимої пшениці, в Лісостепу – де опадів буває більше і в сівозміні вносять достатньо добрив, високі врожаї одержують при розміщенні соняшнику не тільки після озимої пшениці, а й після ячменю. Недоцільно висівати соняшник після суданської трави, цукрових буряків, а в Степу – також після ячменю та вівса.



Сорти та гібриди. В Україні поширені високоврожайні сорти й гібриди соняшнику

із значним вмістом олії в насінні, низькою лушпинністю (22-27%) та високою стійкістю проти найбільш відомих рас вовчка, шкідників і хвороб.

За тривалістю вегетаційного періоду сорти (гібриди) соняшнику поділяються на середньостиглі (вегетаційний період 120-140 днів), середньоранні (110-130), ранньостиглі (100-120) і скоростиглі (80-100 днів). В Україні районовано понад 70 сортів і гібридів соняшнику.

Майже всі площі його засівають сортами та гібридами олійної групи. До районованих сортів і гібридів соняшнику, поширених у Степу, Лісостепу України, належать: середньостиглі – Запорізький кондитерський, Краснодарський 885, СПК, Харківський 3 та ін.; середньоранні – Казіо, Одеський 123, Одеський 504, Оріон, Харківський 58 та ін.; ранньостиглі – Одеський 122, Одеський 249 та ін.; скоростиглі – Одеський 149 та Харківський 49.

Скоростиглі сорти й гібриди поступаються ранньостиглим і середньостиглим за урожайністю та олійністю насіння. Проте короткий вегетаційний період скоростиглих типів дає змогу вирощувати їх на півдні України в повторних посівах при зрошенні.

Високою врожайністю з високим вмістом олії в насінні відзначаються середньостиглі й середньоранні сорти та гібриди соняшнику.

У господарствах слід вирощувати не один, а два-три сорти чи гібриди соняшнику.

Це дає змогу ефективніше використовувати екологічний потенціал регіону та збиральну техніку і транспортні засоби.



Удобрення. Наявність елементів мінерального живлення в ґрунті в оптимальних співвідношеннях сприяє підвищенню продуктивності рослин, поліпшенню якості насіння.

Соняшник дуже вибагливий до поживного режиму ґрунтів порівняно з іншими

польовими культурами. Особливо багато він вбирає з ґрунту калію.

Для формування 1 ц врожаю насіння соняшник виносить з ґрунту 6,5 кг азоту, 2,7 фосфору і 15,5 кг калію. Проте, незважаючи на високий винос калію з ґрунту, соняшник на чорноземних ґрунтах більшою мірою потребує азотних і фосфорних добрив.

У південному Степу найбільший ефект дає внесення фосфорних добрив разом з азотними (N30-45P60), які забезпечують приріст урожаю насіння до 6 ц/га. У східних районах північного Степу внесення фосфорних добрив під соняшник високоефективне лише при поєднанні з азотними чи азотно-калійними добривами (N60-90P60-90K60).

Враховуючи, що значна частина фосфору, внесеного в ґрунт з добривами, стає недоступною для рослин, а частину елементів живлення, особливо калію, рослини поглинають безпосередньо з ґрунту, норму добрив і співвідношення елементів для кожного поля уточнюють. Залежно від забезпеченості рослин поживними речовинами ґрунту (згідно з агрохімічними картограмами, які є в кожному господарстві) використовують такі поправочні коефіцієнти:



Забезпеченість рослин

поживними речовинами ґрунту

Поправочний

коефіцієнт

дуже низька

низька


середня

підвищена

висока


1,5

1,3


1,0

0,7


0,5

Крім встановлення норм добрив за рекомендаціями науково-дослідних установ, можна визначати їх розрахунковими методами, з яких найбільш поширеним є розрахунок за вмістом поживних речовин у ґрунті (на заплановану врожайність).

Органічні добрива вносять під попередні культури, а мінеральні – під основний обробіток розкидачами РУМ-5, 1РМГ-4, РУМ-8, РУП-8. На полях, де восени не вносили повних норм основного добрива, мінеральне добриво вносять локально-стрічковим способом одночасно із сівбою на відстані 6-10 см від рядка і на глибину 10-12 см.

Важливою умовою підвищення ефективності внесення добрив під гібридний соняшник є рівномірний розподіл їх по площі. Недотримання цієї вимоги призводить до великого недобору врожаю. Нерівномірність розподілу добрив по площі не повинна перевищувати 20%.



Обробіток ґрунту. Основним в усіх зонах вирощування соняшнику в Україні є поліпшений зяблевий обробіток. На полях, засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур’янами, заходи обробітку в системі поліпшеного зябу рекомендується чергувати так, щоб домогтися повного знищення бур’янів. Перше лущення проводять після збирання попередника дисковими знаряддями (ЛДГ-10, ЛДГ-15, БД-10, БДТ-7) на глибину 6-8 см, друге й третє – по мірі відростання бур’янів лемішними лущильниками (ППЛ-10-25), важкими дисковими боронами (БД-ІО, БДТ-7), плоскорізними культиваторами на глибину 8-10 і 10-12 см. Інтервали між лущеннями та останнім лущенням і оранкою мають бути такими, щоб бур’яни встигли дати пагони.

Для боротьби з осотом найефективніше поєднувати передоранкові розпушування з використанням гербіцидів. Після відростання багаторічних бур’янів (не менш як 5-6 листків) посіви обприскують розчином гербіциду амінна сіль 2,4-Д (1,5-2,0 кг/га д. р.).

Поєднання обробітку ґрунту за системою поліпшеного зябу із застосуванням гербіцидів забезпечує загибель 94% осоту рожевого і 96% березки польової.

При розміщенні соняшнику після зернових догляд за посівами значно ускладнюють однорічні бур’яни, особливо пізні ярі (курай, просо куряче, щириця, мишії та ін.). Ці бур’яни найнебезпечніші, бо масові сходи їх з’являються в посівах переважно після закінчення обробітку ґрунту в міжряддях. Для знищення пізніх бур’янів застосовують переважно ґрунтові гербіциди (трефлан, гезагард-50 та ін.). Проте слід мати на увазі, що в посушливих умовах застосування трефлану недоцільне.

Неодноразові неглибокі обробітки до оранки провокують проростання минулорічного насіння бур’янів. При утриманні поля більше двох місяців у злущеному стані і наступній оранці проростає і знищується бур’янів у 10 разів більше, ніж по ранньому зябу після одноразового лущення.

Поліпшений зяб ефективний майже в усіх зонах, де вирощують соняшник. При цьому оранку доцільно проводити в південному Степу у жовтні, в північному – наприкінці вересня – на початку жовтня.

При розміщенні соняшнику після просапних культур, зокрема після кукурудзи, зяблевий обробіток полягає у дворазовому дискуванні після збирання попередників.

Кращі результати дає обробіток ярусним плугом ПНЯ-4-40, який загортає всі післяжнивні рештки. У південному Степу, де снігу на полях практично не буває і з гребенистої ріллі випаровується багато води, поверхню поля вирівнюють одночасно з оранкою.

У районах недостатнього зволоження Лісостепу застосовують таку саму схему зяблевого обробітку, як і в північному Степу, але поле орють не пізніше другої половини вересня – початку жовтня. Глибина основного обробітку 25-27 см.

У зоні достатнього зволоження наприкінці липня – на початку серпня після лущен- ня дисковими лущильниками поле орють плугами з передплужниками в агрегаті з котками і боронами, щоб вирівняти поверхню ґрунту. Надалі, в міру зволоження опадами та проростання бур’янів, проводять культивацію з одночасним боронуванням.

Додатковий обробіток зябу восени сприяє очищенню ґрунту від однорічних бур’янів і вирівнюванню поверхні ріллі.

Проти вітрової ерозії, особливо в південних і південно-східних районах степової зони України, де часто бувають пилові бурі, рекомендується безполичковий обробіток по типу поліпшеного зябу.

Передпосівний обробіток ґрунту полягає у ранньому закритті вологи й наступних культиваціях (1-2). При правильному застосуванні поліпшеного зяблевого обробітку до весни ґрунт не запливає, залишається розпушеним, а поверхня його – вирівняною.

В цьому випадку відпадає потреба у двох весняних передпосівних культиваціях. Передпосівну культивацію доцільно поєднувати із сівбою.

На чорноземах звичайних, важкосуглинкових, безструктурних і солонцюватих ґрунтах, схильних до ущільнення і утворення товстої кірки, а також на полях, дуже засмічених коренепаростковими бур’янами і післяжнивними рештками, слід застосовувати традиційний передпосівний обробіток зябу (ранньовесняне боронування і дві культивації).

Для передпосівної культивації культиватори комплектують універсальними стрілчастими лапами з шириною захвату 270 і 330 мм або розпушувальними лапами з пружинними стояками.

Якщо поля очищені від бур’янів недостатньо, застосовують гербіциди трефлан

(нітран, олітреф), прометрин (селектин, гезагард-50), дуал. Трефлан знищує проростки однорічних злакових бур’янів (мишію сизого та зеленого, проса курячого) і двосім’ядольних (лободи білої, щириці білої, щириці відігнутої, кураю та ін.).

Під дією сонячного випромінювання трефлан швидко розкладається, тому його треба одразу ж загортати в ґрунт. Норма трефлану на легких ґрунтах становить 1,25 кг/га д.р., або 5 кг/га за препаратом, а на середніх і важких – відповідно, 1,5 і 6 кг/га. Такі бур’яни, як гірчиця польова, амброзія, нетреба, паслін, редька дика й канатник, відносно стійкі проти трефлану.

Вони є ще й резерваторами гнилей білої та сірої. Для знищення цих бур’янів застосовують гербіцид прометрин за нормою 2-2,5 кг/га д.р., або 4-5 кг/га за препаратом. Прометрин ефективний проти бур’янів у роки, коли достатньо зволожений верхній шар ґрунту. Стійкі проти трефлану бур’яни можна знищувати внесенням у ґрунт суміші з 4 кг прометрину і 6 кг/га трефлану, розчинених у 300 л води.

Засмічені поля суцільно обприскують розчинами гербіцидів і негайно загортають їх культиватором. Високої ефективності трефлану досягають тільки при ретельному перемішуванні його з ґрунтом у посівному шарі на глибині 6-8 см. Доцільно внесення гербіциду поєднувати з передпосівною культивацією.

Сівба. При вирощуванні сортів соняшнику використовують кондиційне насіння (рН1-3), схожість якого не менша 87%, чистота 98% (із вмістом облущеного насіння – не більше 2%); гібриди (F) – відповідно 85 та 98% (із вмістом облущеного насіння не більше 3%). Проти хвороб (іржі, несправжньої борошнистої роси, гнилей, фомозу та ін.) насіння протруюють, використовуючи поширений протруювач ТМТД (3 кг препарату на 1 т насіння).

Високоолійні сорти соняшнику в усіх зонах України висівати дуже рано не слід. У південному і північному Степу, а також у східній частині Лісостепу при сівбі в середні строки, коли ґрунт на глибині 10 см прогрівається до 8-12 °С, одержують найбільші врожаї насіння.

У північному Лісостепу перевагу віддають раннім строкам сівби (одночасно з ранніми ярими культурами). При цьому одержують більші урожай насіння і вихід олії.

У районах Степу та східному Лісостепу середні строки сівби рекомендується диференціювати залежно від засміченості поля. На відносно чистих від бур’янів полях кращими є строки сівби соняшнику при прогріванні ґрунту на глибині загортання насіння до 8-10 °С.

Закінчують сівбу при температурі не вище 12-14 °С. На дуже засмічених

полях висівати соняшник слід трохи пізніше, при прогріванні ґрунту до 10-12 °С, і знищувати основну масу бур’янів, які проросли, передпосівною культивацією.

Глибина загортання насіння соняшнику становить 6-8 см.

Умовою одержання високого врожаю насіння є дотримання рекомендованої густоти посіву і рівномірне розміщення рослин на площі. При інтенсивній технології, коли густоту рослин регулюють не прориванням, а нормою висіву, треба висівати тільки висококондиційне насіння.

При регулюванні сівалки на норму висіву треба враховувати, що польова схожість насіння буває меншою за лабораторну на 20-25%, а під час боронування по сходах гине до 10% рослин. Тому страхова надбавка до норми висіву (табл. 4.1.2) має становити 30- 35%.

Висівають насіння соняшнику пунктирним способом з міжряддями 70 см пневматичними сівалками.



Догляд за посівами. Слідом за посівом грунт доцільно прикоткувати. Важливим заходом догляду за посівами соняшнику є боронування до і після появи сходів. Досходове боронування проводять середніми боронами через 5-6 днів після сівби, коли проростки соняшнику знаходяться на глибині, при якій зуби борони їх не пошкоджують, а бур’яни у фазі “білої ниточки”.

Таблиця 4.1.2

Рекомендована густота посівів соняшнику по зонах України

Догляд за посівами

Зона, підзона

Області

Кількість рослин,тис./га

Степ південний:

південна частина

центральна частина Зрошувані землі

Степ північний:

західна частина

центральна частина

східна частина


Ар Крим, Херсонська, Миколаївська, Одеська (південні райони), Запорізька (південні райони)

Запорізька (північні райони)

Області південного Степу

Кіровоградська, Одеська (північні райони) Дніпропетровська:

південні райони

північні райони

Донецька, Луганська

Уся зона


30-35

40-41


50-60

45-50


40-45

45-50


40-45

50-55


Слідом за посівом ґрунт доцільно прикоткувати.

Важливим заходом догляду за посівами соняшнику є боронування до і після появи сходів. Досходове боронування проводять середніми боронами через 5-6 днів після сівби, коли проростки соняшнику знаходяться на глибині, при якій зуби борони їх не пошкоджують, а бур’яни у фазі “білої ниточки”.

При похолоданні після сівби поява сходів соняшнику затримується. В такі роки для повнішого знищення бур’янів і запобігання утворенню ґрунтової кірки проводять дво-разове боронування: перше – через 5-6 днів після сівби, друге – за 3-4 дні до появи сходів.

Друге досходове боронування можна здійснювати, тільки коли проростки соняшнику не пошкоджуються зубами борони. Щоб запобігти їх пошкодженню, заглиблення зубів борони має бути меншим за середню глибину залягання проростків на 0,5-0,9 см.

Післясходове боронування соняшнику проводять у фазі 2-3 пар справжніх листків. Якщо боронують посіви у фазі сім’ядоль, то пошкоджується і загортається землею близько 17,5, а у фазі утворення 2-3 пар листків – 11% рослин. Боронувати поле після появи сходів треба вдень, коли зменшується відносна вологість повітря і молоді рослини стають не такими ламкими. Боронувати посіви соняшнику доцільно широкозахватними агрегатами при спілому ґрунті, щоб не допустити зайвого його ущільнення та руйнування структури. Швидкість руху агрегата під час досходового боронування 6-7 км/год., післясходового – не більше 4 км/год. У Степу доцільно розпушувати ґрунт у міжряддях на глибину 6-8 см культиваторами КРН-4,2, КРН-5,6, КРН-8,4.

Глибоке розпушування (12-14 см) призводить до зменшення врожаю. Тому на відносно чистих посівах доцільно проводити неглибокі обробітки, а на засмічених – починати культивацію міжрядь на більшій глибині, поступово зменшуючи її.



Десикація. У посівах соняшнику рослини достигають нерівномірно. Через 20-25 днів після цвітіння вміст олії в насінні досягає максимуму, але накопичення масла триває по мірі збільшення маси насіння, яке закінчується на 35-40 день після цвітіння (фаза фізіологічної стиглості).

Далі відбувається фізичне випаровування води із сім’янки і настає фаза повної

(господарської) стиглості. Для прискорення збирання і одержання сухого насіння посіви обробляють десикантами при середній вологості насіння на пні не більше 30%. Обприскування рослин десикантами при більш високій вологості насіння погіршує його якості – зменшується маса ядра і врожаю в цілому внаслідок гальмування фізіологічних процесів.

Десикацію проводять через 35-40 днів після повного цвітіння хлоратом магнію (20 кг/га) або реглоном (2 л/га). У вологу осінь, а також у роки епіфітотійного розвитку кошикових форм гнилі збільшують норми хлорату магнію до 25-30 кг/га або реглону – до 2,5-3 л/га.

Для кращого прилипання десикантів на гектарну норму препарату додають 50-70 мл агралу-90. При авіаобробці посівів препарат розчиняють у 100 л води на 1 га або в 300 л/га при обприскуванні тракторними обприскувачами 0ВТ-1В, ОВС-А. Проте норму дефіцитних препаратів можна наполовину зменшити в суміші з аміачною селітрою.

Десикація дає змогу прискорити початок збирання соняшнику на 7-8 днів, не зменшуючи врожаю насіння та виходу олії.

Через 10 днів після десикації на насінні вже немає залишків хлорату магнію і воно придатне для переробки.

Аналогічні результати одержано при використанні реглону в суміші з аміачною селітрою. Після десикації вологість кошиків зменшувалася більш як утричі.

Десиканти діють швидше при середньодобовій температурі понад 13-14 °С. Обробляти посіви ними треба в нежаркий час доби до 9-10 і після 15-16 год. Оскільки десикація соняшнику сполучена з негативними екологічними наслідками, виникає потреба у виведенні сортів та гібридів, більш вирівняних, з одночасним достиганням насіння.

3бирання врожаю. Урожайність соняшнику залежить від строку збирання, який визначають за ступенем стиглості та вологістю насіння. Залежно від погодних умов урожай починають збирати через 7-10 днів після обробки посівів хлоратом магнію і через 5-6 днів – реглоном. За цей час на оброблених полях вологість насіння знижується до 12-15%.

Збирають соняшник у фазі господарської стиглості, коли рослин з жовтими і жовто-бурими кошиками в посівах 12-16%, а з бурими й сухими – 85-88%. У Сте-

пу починають збирати соняшник при середній вологості насіння 12-14%, у Лісостепу – 16-18%.

Гібриди достигають дружно, особливо після обробки рослин десикантами. Тому збирання їх починають при вологості насіння 17-19%, а у вологу осінь – 20-22%.

Для збирання використовують зернозбиральні комбайни із спеціальними пристроями ПСП-1,5М чи 34-10ЗА та універсальними ПУН-5 для подрібнення і розкидання сте-бел по полю. Комбайни ДОН-1200 і ДОН-1500 обладнують пристроями ПСП-8 і ПСП-10. Щоб насіння менше обрушувалось і подрібнювалось, частоту обертання барабана встановлюють на рівні близько 300 об./хв.

Після первинного очищення на агрегаті ЗАВ-20 чи інших комплексах треба додат- ково обробити на машинах вторинного й остаточного очищення – СВУ-5, СМ-4, а також на пневмосортувальних столах ПСС-2,5, БПСУ-3.

Сухе й очищене насіння калібрують, що забезпечує висів заданої кількості насінин у рядки і позбавляє від необхідності проривати рослини. Для тривалого зберігання посівного насіння соняшнику його вологість має бути не більшою 7-8%.

1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   57


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка