Розділ 1 загальні питання агропромислового виробництва взаємодія суспільства та природи у сфері виробництва продуктів харчування та сировини для промисловості



Скачати 10.94 Mb.
Сторінка15/57
Дата конвертації16.04.2016
Розмір10.94 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   57

Степ. Тут ефективність добрив залежить від наявності вологи. Добрива дозволяють рослині економніше витрачати вологу. Бездефіцитний баланс гумусу досягається при внесенні 8-9 т/га органічних добрив. Гній вносять у парове поле під кукурудзу, буряки.

А взагалі місце внесення гною тут не має вирішального значення (табл. 3.4.8).



Таблиця 3.4.8

Орієнтовна система удобрення в сівозміні Степу



поля

Культура


Органічні

добрива,

т/га


Мінеральні добрива, кг/га

Основне

удобрення

Припосівне

Піджив-

лення

N

P2О5

K2O

N

P2O5

K2O

N


1

Пар чорний

25






















2


Озима пшениця







60

30










30

3

Кукурудза на зерно




90

90

90

10










4

Кукурудза на силос

30







10

10

10







5


Озима пшениця




30

60

40










60

6

Ярий ячмінь

+ еспарцет






40

40

40













7

Еспарцет






















30

8

Озима пшениця




30

60

40










60

9

Кукурудза на зерно

30

60

60

40

10

10







10

Соняшник




30

60

30













На 1 га сівозмінної площі

8,5


28

43

32

3

2




18


КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що являє собою система удобрення культур?

2. Яка роль азоту як елемента живлення рослин?

3. Охарактеризуйте роль фосфору та калію в житті рослин.

4. Від чого залежить винос поживних речовин рослинами, і яким він буває?

5. Як обчислюють коефіцієнти використання елементів живлення з ґрунту та добрив?

6. Що таке ґрунтова діагностика?

7. Що таке рослинна діагностика, і якою вона буває?

8. Які органи рослин беруть участь у засвоєнні поживних речовин?

9. Як засвоюють рослини поживні речовини впродовж вегетаційного періоду?

10. Якими методами розраховують норми внесення добрив?

11. Як використовують дані науково-дослідних установ при встановленні норм вне-

сення добрив?

12. Охарактеризуйте найпоширеніші види азотних добрив.

13. Які ви знаєте фосфорні та калійні добрива?

14. У чому полягає зональна специфіка удобрення культур в сівозмінах?

3.5. Система захисту рослин від бур’янів, шкідників, хвороб

• Попереджувальні заходи

• Агротехнічні заходи захисту рослин

• Біологічні заходи захисту рослин

• Фізичні заходи

• Механічні заходи

• Хімічні заходи захисту рослин

• Карантин рослин

На Землі в результаті еволюційного процесу склались своєрідні складні взаємовідносини між рослинами-продуцентами та іншими живими організмами – консументами.

Ці взаємовідносини ґрунтувалися на основі збалансованого природного біохімічного механізму в біоценозах. На планеті відбувалась саморегуляція в екологічних системах.

Із входом у природні взаємовідносини людини ситуація змінилася. Збільшення чисельності населення почало призводити до постійного знищення лісів, розорювання земель, введення в культуру для своїх потреб корисних для людини рослин.

В результаті таких змін виник дисбаланс в агроекосистемах. Так, зокрема, почались масові спалахи у розвитку шкідливих організмів, що пошкоджують дикорослі та введені в культуру рослини. Тому дуже важливим питанням є захист рослин від бур’янів, шкідників, хвороб з метою збереження врожаю.



Попереджувальні заходи. У розділі 2.6 “Окультурення ґрунтів і покращення їх санітарно-гігієнічного стану” йшлося про цілу низку попереджувальних (профілактичних) заходів, які можуть покращити фітосанітарний стан ґрунту. Вказані заходи є обов’язковими також і при захисті рослин від шкідливих організмів.

Особливу увагу в цій справі варто акцентувати на наступних питаннях:

− очищення посівного матеріалу від насіння бур’янів та шкідників, які розвива-

ються всередині його (горохова зернівка, люцернова та конюшинова товстоніж-

ки тощо), від ріжків споринії, сажкових мішечків, які містять збудників хвороб

та карликової сажки пшениці, кам’яної сажки ячменю;

− правильне зберігання й використання гною та інших органічних добрив;

− згодовування тваринам концентрованих кормів тільки в перемеленому або запа-

реному вигляді;

− обкошування доріг, меж, узлісь, полів, захисних лісосмуг, інших місць, де веге-

тують бур’яни, до або під час їх цвітіння;

− дотримання оптимальних строків, способів сівби та норм висіву насіння;

− своєчасне та якісне збирання врожаю.

Агротехнічні заходи. Агротехнічні заходи захисту рослин передбачають спрямоване використання традиційних засобів вирощування сільськогосподарських культур, які включають обробіток ґрунту, удобрення, догляд за посівами, збирання врожаю та інше.

Обробіток ґрунту. Система обробітку ґрунту, як відомо, складається із зяблевого, передпосівного та післяпосівного обробітків. За їх допомогою відбувається знищення бур’янів, а також їх насіння та вегетативних органів розмноження в ґрунті. Насіння в ґрунті знищують шляхом провокації їх до проростання з наступним підрізанням проростків одним із заходів обробітку. При обробітку ґрунту культиваторами, дисковими й зубовими боронами та іншими знаряддями для поверхневого та мілкого обробітку насіння загортають у ґрунт або пошкоджують вегетативні органи і тим самим примушують проростати спляче насіння бур’янів. В системі обробітку ґрунту проводиться дворазове лущення стерні (ґрунту) дисковим, поличковим чи плоскорізним знаряддями на глибину залягання кореневищ багаторічних бур’янів, у результаті якого вони подрібнюються, що викликає проростання бруньок. З появою сходів бур’янів проводять глибоку оранку. Виснаживши запаси поживних речовин на проростання, сходи бур’янів вже не зможуть вибратись на поверхню з глибоких прошарків і гинуть. Цей метод бо-

ротьби з кореневищними бур’янами зветься методом провокації та удушенням.

Великий ефект у боротьбі з бур’янами, шкідниками та хворобами досягається під

час механічного догляду за чорним паром шляхом культивації та боронування. Істотного фітосанітарного оздоровлення полів можна досягти в літньо-осінній період під час зяблевого обробітку землі під ярі культури після попередників, які рано збираються.

Значна кількість бур’янів знищується при застосуванні поліпшеного зяблевого обробітку, при до- та післясходовому боронуваннях просапних культур, культиваціях міжрядь з використанням прополювальних борінок і окучників, які вичісують і присипають бур’яни в рядках.

Добрива. Використання мікро- і макродобрив створює сприятливі умови для росту і розвитку рослин і підвищує їх стійкість до шкідливих організмів. Велике значення воно має в боротьбі з хворобами злаків, бобових, цукрового буряку, картоплі та інших культур.

Сівозміни обмежують накопичення в посівах шкідників, збудників хвороб, бур’янів. Дія сівозмін проявляється по відношенню до тих бур’янів, шкідників і хвороб, розвиток яких прив’язаний до однієї або обмеженої кількості культур (хлібна жужелиця, коренева бурякова попелиця, вовчок соняшниковий, колорадський жук та ін.)

Строки і способи збирання врожаю. Збір врожаю в оптимально ранні строки без втрат позбавляє шкідників можливості завершити харчування і піти на зимівлю у доброму стані. В цьому випадку спостерігається значна загибель шкідників і зменшення їх чисельності у весняний період наступного року. При роздільному збиранні в обмежені строки зернових культур скорочується чисельність шкідливого клопа-черепашки, зернової совки. При ранньому збиранні картоплі зменшується ураженість бульб фітофторозом та іншими хворобами.

Використання стійких сортів рослин. Селекціонерами створено чимало сортів і гібридів, стійких до шкідників і хвороб, які необхідно висівати за умов вірогідного поширення шкідливих організмів.

Строки і способи сівби. Значення строків та способів сівби для захисту рослин визначається зниженням шкодочинності бур’янів, хвороб і шкідників у тих випадках, коли порушується співпадання часу появи шкодочинної фази шкідливого організму та уразливої фази рослин. В багатьох випадках важливі ранні строки сівби. Завдяки їм насіння сходить задовго до появи шкідників і розвитку хвороб, у результаті чого завдана рослинам шкода стає менш відчутною. Ефективність ранніх строків сівби виявляється при захисті хлібних злаків від стеблових хлібних пильщиків, злакових мух, гороху від горохової попелиці та ін.

Має значення в обмеженні чисельності і шкодочинності комах і спосіб сівби. Так, при вузькорядному і перехресному посівах ярої пшениці складаються менш сприятливі умови для розвитку багатьох стеблових шкідників цієї культури. Деякі пізні культури за умови значної засміченості полів висівають дещо пізніше, щоб додатковими передпосівними культиваціями очистити поле від бур’янів.



Біологічні заходи. Суть біологічних заходів захисту рослин полягає у використанні для боротьби із шкідливими організмами їх природних ворогів, а також хвороботворних мікроорганізмів. До ворогів шкідників належать комахоїдні птахи, хижі та паразитичні комахи, хижі кліщі, нематоди та ін. Організми, що харчуються комахами, звуться ентомофагами, кліщами – акарифагами.

Ентомофагів у захисті рослин використовують шляхом інтродукції та акліматизації, внутрішньоареального переселення, сезонної колонізації, охорони місцевих ентомофагів.

Інтродукція та акліматизація – цілеспрямоване ввезення ворогів шкідників, що відсутні в даній місцевості, та їх пристосування до нових умов існування.

Внутрішньоареальне переселення полягає в перевезенні природних ворогів шкідни-

ків з однієї зони в іншу в межах ареалу.

Сезонна колонізація – штучне розведення і щорічний масовий випуск природних ворогів шкідливих організмів у природне середовище. Це широке використання трихограми в боротьбі з плодожерками, совками та іншими шкідниками, хижого кліща фітосейумоса в боротьбі з павутинним кліщем тощо.

Ентомофагів і акарифагів штучно розводять на біофабриках і в біолабораторіях, які

створені в кожній області країни.

Охорону та використання місцевих ентомофагів здійснюють шляхом обмеженого, коли це можливо, обробітку сільськогосподарських культур пестицидами; використання агротехнічних та інших заходів, що сприяють активізації діяльності природних ворогів шкідливих організмів.

Велике значення для ефективного використання місцевих ентомофагів має створення для них додаткової кормової бази шляхом посіву нектароносних рослин – фацелії, гречки, гірчиці та ін. Важлива також організація заказників для охорони ентомофагів.

Для комахоїдних птахів (синиць, шпаків, дятлів та ін.) створюють гніздівки, густі чагарникові зарості, в яких багато видів птахів люблять гніздитись, та ін.

В боротьбі зі шкідливими організмами використовують біологічні препарати, виго-

товлені з мікроорганізмів або продуктів їх життєдіяльності. До таких препаратів відносять бактостеїн, БІП, ентобактерин, дендробацилін, фітобактеріоміцин, бактероденцид та ін.

Проте для боротьби з бур’янами найчастіше використовують правильне чергування культур у сівозміні, оптимальні способи, строки і норми висіву сільськогосподарських культур. Завдяки високому рівню агротехніки, кращим умовам для життя культурних рослин в сівозмінах підвищується їх конкурентна спроможність по відношенню до бур’янів. Особливо високою вона є у багаторічних трав і озимих зернових культур. Дотримання сівозміни у поєднанні з внесенням добрив, оптимальними строками сівби та нормами висіву насіння, меліорацією ґрунтів та застосуванням інших заходів пригнічує бур’яни у посівах та зменшує їх шкодочинність.

Найбільший ефект у боротьбі з бур’янами дає комплексне використання попереджувальних і винищувальних заходів, які особливо добре проявляються в сівозміні.

Попереджувальні заходи боротьби повинні вміло поєднуватися з винищувальними з урахуванням біологічних особливостей сільськогосподарських культур. Тільки при таких умовах досягається повне і швидке очищення посівів від бур’янів, а ґрунту – від насіння і вегетативних органів розмноження бур’янів.



Фізичні заходи. Основними з них є використання впливу на шкідливі організми високої або низької температури, променевої енергії, струмів високої частоти. Наприклад, у боротьбі із пиловою сажкою пшениці та ячменю проводять термічне протруювання насіння шляхом занурення в гарячу воду (48-50°С). Для знищення горохової та квасолевої зернівок на насіння культури діють низькими температурами (–10 – –11°С).

Впливаючи на комах іонізуючим випромінюванням, досягається їх стерилізація (обезпліднення). У процесі сушіння насіння гинуть небезпечні шкідники злаків.



Механічні заходи. Суть механічних заходів боротьби зі шкідливими організмами полягає у використанні пасток, капканів проти гризунів, механічних перешкод для захисту культурних рослин від наповзання шкідників, клеєвих кілець, які накладають на стовбури дерев для попередження крони від наповзання комах з нижніх частин стовбура. Наприклад, для боротьби із яблуневою плодожеркою на стовбур дерева накладають ловчі пояси з товстого паперу, мішковини, рогожі.

До механічних методів боротьби зі шкідливими організмами відносять і ручне зби-

рання та знищення комах.

Хімічні заходи. Хімічні заходи боротьби передбачають використання для знищення шкідливих організмів та бур’янів спеціальних хімічних препаратів – пестицидів.

Пестициди класифікують за об’єктами використання, засобами проникнення в організм шкідників, хімічним складом та будовою. За об’єктом використання пестициди поділяються на такі групи:

− інсектициди – речовини, що використовуються для боротьби із шкідливими ко-

махами;


− акаріциди – із кліщами;

− нематоциди – із нематодами;

− молюскоциди – із слимаками;

− родентициди – із гризунами;

− фунгіциди – із грибними хворобами;

− бактерициди – із бактеріальними хворобами;

− вірусоциди – із вірусними хворобами;

− гербіциди – для боротьби із бур’янами.

Речовини, що використовуються для знищення яєць шкідливих комах та кліщів, називаються овіцидами, личинок – лавріцидами. Речовини, що можуть бути використані в боротьбі з різними шкідливими організмами, відносяться до комплексних груп: інсектоакарициди – для боротьби зі шкідливими комахами та кліщами, ісектофунгіциди – із грибними хворобами та комахами тощо.

За способом проникнення в організм шкідників пестициди об’єднують у три групи:

− кишечні – викликають отруєння шкідника при проникненні в організм через ро-

тові органи та кишечник;

− контактні – викликають загибель шкідника при зіткненні з поверхнею тіла і про-

никненні через шкіряний покрив;

− фуміганти – викликають загибель шкідника при проникненні в організм через

органи дихання в газоподібному та пароподібному стані.

Пестициди класифікують також за хімічним складом, це передбачає об’єднання їх у групи в залежності від вмісту певних елементів або груп (наприклад, група міді, сірки, хлорорганічні та ін.) або за хімічною будовою (хлоровані терпени, фталіміди, триазини та ін.).

Серед пестицидів дуже важливою є група гербіцидів. Вони бувають суцільної і вибіркової дії. При використанні гербіцидів суцільної дії на полях знищується вся рослинність. Тому їх використовують тоді, коли немає культурних рослин: на полях після збору врожаю, в чистих парах, на краях доріг, на межах, на зрошувальних каналах.

Значно ширше в землеробстві використовують гербіциди вибіркової дії, які

уражують одні види рослин і не пошкоджують інші. В залежності від характеру ура-

ження рослин ці препарати поділяються на системні та контактні.

Системні гербіциди – солі та ефіри 2,4-Д, 2М-4Х, карбін та ін. – впливають на всю рослину, проникаючи в неї через листя, коріння, стебла, переміщуються по судинопровідній системі. Це найбільш розповсюджені гербіциди, серед яких є ґрунтові, що вносять у ґрунт – вони всмоктуються кореневими волосками і переміщуються по всіх органах рослин, і наземні, які при обприскуванні бур’янів проникають у рослини через листя та інші наземні органи. Системні гербіциди накопичуються в токсичних дозах в листях, корінні, в зонах активного росту, викликають глибокі порушення фізіологічних процесів. Вони пригнічують фотосинтез, порушують процес утворення хлорофілу, вуглеводний і азотний обмін, внаслідок чого деформуються і скручуються листя і стебла, бур’яни припиняють ріст і через 2-3 тижні гинуть.

Контактні гербіциди – пропаніл, реглон, дінітроортокрезол та інші – уражають листя і стебла рослин лише в місцях безпосереднього зіткнення з ними. Вони не пошкоджують кореневу систему, і багато бур’янів після обробки такими гербіцидами знову відростають. Повна класифікація гербіцидів наведена на рис. 11.

Способи використання пестицидів. Обпилювання – нанесення на поверхню об’єкта порошкоподібних пестицидів (дусти) в боротьбі із шкідниками, хворобами рослин і бур’янами. В даний час цей спосіб використовується обмежено через ряд недоліків: відносно велике витрачання препарату, не досить рівномірний розподіл і погана утри маність на поверхні об’єкта, великі втрати препаратів внаслідок зносу вітром та ін.

Обприскування – нанесення на поверхню шкідливого об’єкта пестицидів у краплинно-рідкому стані. Пестициди для обприскування використовують у вигляді розчинів, суспензій та емульсій .c:\documents and settings\admin\рабочий стол\media\image1.jpeg



Рис. 11. Класифікація гербіцидів

Гранульованими препаратами посіви сільськогосподарських культур обробляють для боротьби зі шкідниками і бур’янами. У більшості випадків гранульовані препарати являють собою гранули нейтральних речовин, а в деяких випадках – гранульовані добрива, на поверхню яких нанесені пестициди; їх вносять у ґрунт проти комах, які там знаходяться, а також проти бур’янів.

Застосування пестицидів у вигляді аерозолів полягає у введені їх у високодиспергованому твердому або рідкому стані у вигляді диму і туману в середовище існування шкідливого організму. Такі пестициди використовують для знищення комірних шкідників у зерносховищах до завантаження зерна. В польових умовах використовують аерозолі з краплями розміром більше 5 мк.

Фумігація – введення пестицидів у середовище існування шкідників у пароподібному або газоподібному стані. Шляхом фумігації знищуються шкідливі організми в зерносховищах, оранжереях і теплицях, у ґрунті.

Протруювання насіння і посадкового матеріалу – нанесення пестициду на насіння для знищення інфекції рослинного або тваринного походження. Протруюють насіння або посівний матеріал, занурюючи його у розчин, суспензію або емульсію пестициду з наступним томуванням і просушенням (вологе протруювання); обробляючи рідкими протруювачами без наступного просушування (напівсухе) або порошкоподібними протруювачами з додаванням води (сухе із зволоженням).

Отруєні приманки передбачають поєднання пестициду із принадним матеріалом, переважно з кормом. Їх використовують для боротьби із гризунами і шкідливими комахами.

Поряд з отрутохімікатами для боротьби із шкідниками починають використовувати хімічні засоби іншого характеру дії. Репеленти мають відлякуючу дію і використовуються для попередження нападу шкідників на рослини. Атрактанти, навпаки, приваблюють шкідників, часто з дуже великих відстаней, чим полегшують наступне знищення зібраних на обмеженій площі особин. Орієнтовні системи хімічного захисту основних польових культур наведені на рис. 13-16.

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\media\image1.jpeg

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   57


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка