Розділ 1 загальні питання агропромислового виробництва взаємодія суспільства та природи у сфері виробництва продуктів харчування та сировини для промисловості



Скачати 10.94 Mb.
Сторінка14/57
Дата конвертації16.04.2016
Розмір10.94 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   57

Таблиця 3.4.3

Коефіцієнт використання основних елементів живлення з добрив

Добрива і культура

N

P2O5

K2 O


Мінеральні добрива

Зернові культури

Цукрові буряки, баг. трави, картопля

Органічні добрива (гній)

Пряма дія

Післядія (2 рік)


0,5-0,6

0,6-0,7


0,30

0,15


0,2-0,25

0,25


0,40

0,20


0,6-0,7

0,70


0,60

0,10


Величина Kg залежить від біологічних особливостей культури, врожаю, виду добрив, прямої їх дії та післядії тощо.

Для визначення потреби рослин в елементах живлення використовують різні методи діагностики. Найпоширенішими є ґрунтова і рослинна діагностики. Ґрунтова дає змогу визначити вміст амонійного та нітратного азоту в ґрунті, рухомих сполук фосфору, калію та інших елементів.

Рослинна діагностика ділиться на візуальну та хімічну. Візуальна дає можливість оцінити стан посіву і приблизно встановити нестачу деяких елементів живлення у рослинах.

Хімічна діагностика ділиться на тканинну і листкову. Перша дає змогу визначити вміст NОз, Р і К у соку рослин або їх тканинах. Ця робота проводиться у польових умовах за допомогою експрес-лабораторій (ОП-2, “Діагностика”, “Тканинна діагностика”та інші).

Результати хімічної діагностики використовують при визначенні потреби рослин в удобренні, коригуванні рекомендованих норм і доз добрив. Коригування норми добрив Hg проводять за формулою

Нg = Р

де Р – рекомендована норма добрив, кг/га; Вопт – оптимальний вміст елемента живлення в рослині, %; Вфакт – фактичний вміст елемента живлення, %.

Одночасне використання ґрунтової і рослинної діагностики дає змогу приймати більш обґрунтовані рішення при встановленні норм і доз, способів і строків використання добрив з метою впливу на врожай і його якість.

Використовуючи метод інфрачервоної електроскопії (ІЧС), можна визначити вміст основних елементів живлення в рослинах у кілька разів швидше, ніж хімічними методами. Застосування ІЧС дає можливість давати рекомендації щодо застосування добрив.

Збалансоване застосування органічних добрив, макро- і мікроелементів сприяє підвищенню поживної цінності продукції.

Рослини ростуть і розвиваються завдяки кореневому і повітряному живленню. Через листя вони засвоюють більше 95% вуглекислого газу. Із водних розчинів рослина засвоює зольні елементи, N. Проте основна кількість води, азоту та зольних елементів надходять у рослини через кореневу систему.

Коренева система – орган поглинання і синтезу поживних речовин. Загальна площа поверхні поглинання кореневої системи рослин може досягати сотень квадратних метрів.

Поглинання елементів живлення починається з адсорбції. Первинна адсорбція відбувається на поверхні клітин кореневої системи. Після цього починається складний процес пасивного й активного їх транспортування в клітину.

Поживні речовини найбільш активно поглинаються рослинами з тієї частини ґрунту, яка знаходиться в безпосередньому контакті з корінням. Тому всі заходи, що сприяють кращому розвитку коріння, сприяють і кращому використанню рослинами поживних речовин з ґрунту.

В різні періоди росту й розвитку рослини пред’являють неоднакові вимоги до умов зовнішнього середовища, в тому числі й до живлення. Поглинання рослинами N, Р, К протягом вегетаційного періоду відбувається нерівномірно. Розрізняють критичний період живлення, коли нестача елементів живлення різко погіршує ріст і розвиток рослин, і період максимального поглинання, що характеризується найбільш інтенсивною потребою поживних речовин.

На початку свого розвитку усі рослини потребують відносно небагато поживних речовин, однак вони дуже чутливі як до нестачі, так і до надлишку їх у розчині.

Початковий період критичний по відношенню до фосфору. Нестача Р у цей час настільки відчутна, що різко падає врожайність навіть у тому разі, коли у подальшому його було достатньо. В цей час поживні речовини повинні бути в легкодоступній формі.

В період інтенсивного росту вегетативної маси провідна роль належить азоту.

У фазах цвітіння та на початку формування плодів потреба в азоті зменшується, а збільшується роль фосфору та калію.

В період утворення плодів поглинання всіх поживних речовин поступово зменшується, а потім припиняється зовсім.

Кожна культура має свої особливості. Зернові, наприклад, характеризуються коротким періодом живлення.

Трави, цукровий буряк відзначаються тривалим періодом поглинання поживних речовин.

На використання рослинами елементів мінерального живлення значною мірою

впливають умови навколишнього середовища, такі як вологість ґрунту, його аерація,

температура, світло, реакція ґрунтового розчину тощо.

При складанні системи удобрення враховують обсяг виробництва органічних добрив, необхідність проведення хімічної меліорації ґрунтів, культуру землеробства, біологічні особливості вирощуваних рослин і сортів, заплановану врожайність, наявність мінеральних добрив, рекомендації науково-дослідних установ тощо.

В системі удобрення культур в сівозміні потрібно враховувати: місце і норми внесення меліорантів, органічних добрив, туків та насичення ними сівозміни.

Згідно з системою удобрення щороку коригують план застосування добрив у сівозміні.

Норми внесення добрив визначають такими методами:

1) використання результатів польових дослідів з добривами;

2) балансово-розрахунковим;

3) комплексним;

4) економіко-математичним.

В результаті проведення польових дослідів з добривами встановлюють

рекомендовані норми добрив при складанні системи удобрення культур сівозміни.

Із балансово-розрахункових методів поширені такі: розрахунок норм добрив за за-

пасами поживних речовин у ґрунті на запланований врожай; розрахунок норм добрив на приріст врожаю. Суть першого полягає у визначенні норм добрив за різницею між виносом поживного елемента запланованим врожаєм і наявністю цього елемента в ґрунті. При цьому враховують коефіцієнти використання поживних речовин з ґрунту і добрив.

Основною відмінністю другого методу від першого є те, що розрахунки норм добрив здійснюють на величину приросту врожаю.

При встановленні очікуваної (планової) врожайності враховують бальну оцінку землі, оптимальні або фактичні ресурси органічних і мінеральних добрив, агротехнічні можливості, наявні сорти, технічне забезпечення.

При використанні нормативу витрат добрив на одиницю врожаю норму добрива

розраховують за формулою

Д=ΔУНК

де Д – норма N, P2O5 і К2О для вирощування запланованої врожайності, кг/га; ΔУ – запланований приріст врожайності за рахунок добрив, ц/га; Н – норматив витрат добрив на одиницю приросту врожайності, кг/га; К – поправочний коефіцієнт на вміст рухомих сполук Р і К в ґрунті (для встановлення норми азоту К=1).

Дані науково-дослідних установ України про ефективність застосування добрив під різні культури дали можливість на основі застосування економіко-математичних методів розробити нормативи витрат добрив на утворення одиниці врожаю сільськогосподарських культур стосовно певних ґрунтово-кліматичних умов (табл. 3.4.4).



Таблиця 3.4.4

Нормативи витрат добрив на вирощування 40 ц/га зерна озимої пшениці

на чорноземі типовому з урахуванням забезпеченості ґрунту Р2О5 та К2О, кГц

Вміст у ґрунті

Р2О5, мг/100 г

Елемент

живлення


Вміст у ґрунті К2О, мг/100 г

7,8


11,2

14,6

18,0

3,4


N

P2 O5

K2 O


1,4

1,02


0,78

1,4

1,02


0,75

1,4

1,02


0,75

1,4

1,02


0,75

5,1


N

P2 O5

K2 O


2,90

2,16


2,09

2,90

2,16


1,95

2,90

2,16


1,89

2,90

2,16


1,69

6,8


N

P2 O5

K2 O


2,71

2,01


2,09

2,71

2,01


1,95

2,71

2,01


1,81

2,71

2,01


1,68

8,5


N

P2 O5

K2 O


2,53

1,86


2,09

2,52

1,86


1,95

2,52

1,86


1,84

2,52

1,86


1,68

10,2


N

P2 O5

K2 O


2,53

1,72


2,08

2,36

1,72


1,95

2,34

1,72


1,89

2,34

1,72


1,68

11,8


N

P2 O5

K2 O


2,53

1,59


2,09

2,36

1,59


1,95

2,20

1,59


1,84

2,17

1,59


1,68


Основні види мінеральних добрив. Вони бувають однокомпонентними, до складу яких входить один із головних елементів живлення, та комплексними, що містять 2 або більше необхідних рослинам елементів живлення. Останні бувають подвійними (амофос, калійна селітра тощо) і потрійними (нітрофоска, нітроамофоска).

Залежно від вмісту елементів живлення однокомпонентні добрива поділяють на прості (з вмістом головного елемента живлення до 20-25% – простий суперфосфат, натрієва селітра та ін.) і концентровані (з підвищеним вмістом головного компонента живлення – до 30% і більше).

За агрегатним складом мінеральні добрива поділяють на тверді та рідкі. Перші випускають гранульованими та порошкоподібними.

Найпоширенішими азотними добривами є аміачна селітра, сечовина, сульфат амонію.



Аміачна селітра NH4NO3, розчинна у воді, білого кольору, гігроскопічна. Містить 32-35% азоту. Рослини споживають як амонійний, так і нітратний азот.

Сечовина (карбамід) CO(NH2)2, вміст азоту 46%. Це найбільш концентроване тверде мінеральне добриво білого кольору, розчинне у воді. Її широко використовують для позакореневого підживлення рослин, зокрема пшениці та кукурудзи.

Сульфат амонію (NH4)2SO4, містить 19-21% азоту та 23-24% сірки. Білого, сірого та червонуватого кольору, легкорозчинний у воді. Краще застосовувати на ґрунтах з лужною реакцією ґрунтового розчину.

Найпоширенішими фосфорними добривами є суперфосфат простий та подвійний.



Суперфосфат простий Ca(H2PO4)2.CaSO4. Вміст засвоюваної рослинами Р2О5 становить від 14 до 21%. Застосовують як основне та припосівне добриво, рідше використовують для підживлення.

Суперфосфат подвійний Ca(H2PO4)2.H2O+H2PO4. Вміст засвоюваної Р2О5 становить 40-50%, водорозчинної – 37-42%. Поведінка цього добрива в ґрунті, а також процес засвоєння рослинами такі самі, як і простого суперфосфату.

Серед калійних добрив найпоширеніші калій хлористий та 40% калійна сіль змішана.



Калій хлористий KCl. Вміст калію становить 53-60,6%. Добриво білого або червонувато-бурого кольору, злежується. Вноситься як основне добриво, рідше при сівбі та підживленні.

Калійна сіль змішана 40% – суміш KCl і каїніту. Використовується, як і калій хлористий, мало гігроскопічна.

Основні види органічних добрив, які застосовуються для удобрення культур, описані в розділі 2.6 “Окультурення ґрунтів і покращення їх санітарно-гігієнічного стану”.

Рекомендовані норми добрив під основні культури наведені в табл. 3.4.5.

Таблиця 3.4.5

Рекомендовані норми добрив під основні культури

в різних ґрунтово-кліматичних зонах України, кг/га

Культура

Зона, ґрунт

Норма добрив

N

P2O5

K2O

Полісся і Карпати

Озима пшениця

Дерново-підзолені і сірі опідзолені

90


90


90

Кукурудза на зерно



90

60

90

Озиме жито



70

70

70

Картопля



90

70

120

Льон



45

90

90

Лісостеп

Озима пшениця

Чорноземи типові

Темно-сірі опідзолені



90

120


90

90


90

90


Кукурудза на зерно

Чорноземи типові

і опідзолені



90


90

60

Зернобобові



30

60

60

Цукрові буряки

Чорноземи типові

160


170

150

Соняшник



60

60

60

Картопля



120

180

180

Степ

Озима пшениця


Чорноземи звичайні

Чорноземи південні

Темно-каштанові

ґрунти


90

90

90




90

60

60




60

40




Кукурудза на зерно


Чорноземи звичайні

Чорноземи південні

Темно-каштанові


90

90

90



90

60

60



60

40



Зернобобові





60

40

Соняшник


Чорноземи звичайні

Чорноземи південні

Темно-каштанові


60

60

60



60

60

60



60

40




Система удобрення в сівозміні. Полісся. Враховуючи невисоку родючість більшості ґрунтів зони, основну увагу тут потрібно приділяти вапнуванню та органічним добривам. Вапнякові матеріали краще вносити під озиму пшеницю, картоплю, кукурудзу, багаторічні трави під основний обробіток. З метою запобігання втрат азотних добрив їх краще вносити навесні (табл. 3.4.6).

В цій сівозміні на 1 га припадає: органічних добрив – 15 т та мінеральних – 250 кг.


Таблиця 3.4.6

Орієнтовна система удобрення культур в багатопільній сівозміні Полісся

поля

Культура

Органічні

добрива, т/га

Мінеральні добрива, кг/га

N

P2O5

K2O


1

Конюшина






60

90

2

Озима пшениця

25

50

45

45

3

Льон-довгунець




45

90

90

4

Озима пшениця + жито на з/к




90


90

90

5

Картопля

50

90

70

120

6

Ярий ячмінь




45

45

45

7

Кукурудза на силос + кормо-

ві буряки



50


150

80

120

8

Ярий ячмінь з підсівом коню-

шини





60


45

45


Лісостеп. Бездефіцитний баланс гумусу може бути забезпечений при внесенні 13-14 т/га органіки. Тут значну кількість азотних добрив можна вносити під основний обробіток ґрунту (табл. 3.4.7).

Таблиця 3.4.7

Орієнтовна система удобрення в багатопільній сівозміні Лісостепу



поля

Культура

Органічні

добрива, т/га

Мінеральні добрива, кг/га

N

P2O5

K2O


1

Пар зайнятий




60

30

30

2

Озима пшениця

30

60

50

50

3

Цукрові буряки




160

175

180

4

Ярі зернові + конюшина




10

10

10

5

Конюшина







30

45

6

Озима пшениця




60

80

80

7

Цукрові буряки

40

140

165

160

8

Кукурудза на зерно

40

80

90

80

9

Горох







40

40

10


Озима пшениця




90

80

80

11

Кукурудза на силос

+ соняшник



50

100

60


80

60


80

60


На 1 га сівозмінної площі

14,5

75

81

83


1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   57


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка