Розділ 1 загальні питання агропромислового виробництва взаємодія суспільства та природи у сфері виробництва продуктів харчування та сировини для промисловості



Скачати 10.94 Mb.
Сторінка13/57
Дата конвертації16.04.2016
Розмір10.94 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   57

Обробіток грунту під ярі культури. В сівозмінах вони розміщуються як після ранніх, так і пізніх попередників. Ця обставина сполучена з дещо різними завданнями, що ставляться до зяблевого обробітку грунту. В обох випадках він повинен забезпечити якісне кришіння, попереджувати утворення брил, створювати умови для максимального накопичення вологи в осінньо-зимовий період. Після ранніх попередників одним із основних завдань зяблевого обробітку грунту є покращення його фітосанітарного стану, передусім очищення від бур’янів. Як відомо, після культур, які рано збираються, застосовують два види зяблевого обробітку грунту – напівпаровий та поліпшений.

Численними дослідженнями встановлено, що в умовах недостатнього зволоження на рано піднятому зябі внаслідок сильного нагрівання грунту та високої аерації літні опади погано зберігаються. Перехід на поліпшений зяб, коли основному обробітку, що виконується восени, передує ряд мілких і поверхневих обробітків грунту, за даними багатьох науково-дослідних установ, збільшує на 10-15% коефіцієнт продуктивного використання опадів післязбирального та зимового періодів. Виконані в Інституті охорони грунтів УААН дослідження (1998) показали, що при поліпшеному зяблевому обробітку забур’яненість багаторічними бур’янами зменшується в порівнянні з напівпаровим на 27%, весняні запаси продуктивної вологи в метровому шарі грунту збільшуються на 15,4 мм (завдяки кращій водопроникненості); при цьому скорочуються й енерговитрати.

Система поліпшеного зяблевого обробітку грунту передбачає наступні операції: лущення грунту, поверхневий обробіток протягом літа та на початку осені, основний обробіток, пізньоосінній обробіток.

Лущення грунту залишається обов’язковим заходом, першою операцією в технологічному ланцюзі при вирощуванні рослин. Його виконують одночасно або одразу після збирання врожаю попередника дисковими або знаряддями плоскоріжучого типу на глибину, яка забезпечувала б досягнення основних завдань заходу – кришіння поверхневого шару грунту й підрізання бур’янів.

На схилових і дефляційно небезпечних рівнинних землях, де передбачено у подальшому застосовування безполичкових знарядь, використовувати дискові знаряддя для лущення стерні не варто, оскільки вони настільки розпорошують поверхневий шар грунту й подрібнюють рослинні рештки на поверхні, що він легко змивається під час зливових опадів. Тут краще застосовувати грунтообробні знаряддя, що не руйнують пожнивні та післязбиральні рослинні рештки, які здатні захищати поверхню грунти від руйнівної дії дощових крапель. Подальший обробіток спрямований на знищення бур’янів шляхом поверхневого та мілкого обробітків.

Вибір знаряддя та глибина їх проведення залежать від ступеня та характеру забур’яненості, умов зволоження та щільності грунту, рельєфу місцевості. На схилах потрібно уникати застосування дискових знарядь з мотивів, що згадувались вище.

Результати багаторічних експериментів, виконаних рядом науково-дослідних уста-

нов, свідчать про високу ефективність застосування в системі поліпшеного зяблевого обробітку грунту комплексу безполичкових грунтообробних знарядь, особливо на еродованих і ерозійно небезпечних землях. Технологія їх застосування полягає в наступному.

Лущення грунту виконують плоскоріжучими знаряддями на глибину 8-10 см. Подальший обробіток сполучений з характером забур’яненості. Якщо переважають однорічні бур’яни, застосовують голчасті борони, які в активному положенні батарей добре вичісують проростки бур’янів. Якщо ж поле засмічене переважно багаторічними бур’янами, при їх відростанні повторюють обробіток культиваторами з плоскоріжучими робочими органами. Систематичне підрізання розеток багаторічних бур’янів упродовж літа й на початку осені веде до їх виснаження та загибелі.

Основний обробіток грунту при цьому виконують у другій половині вересня – першій половині жовтня також безполичковими знаряддями. Добір типу ґрунтообробного знаряддя залежить від конкретних умов року, поля, механічного складу, стану зволоженості та ущільнення грунту, кількості та маси рослинних решток на поверхні. Так, чизельні плуги та інші знаряддя, що не підрізають, а розпушують грунт, застосовують на важких за механічним складом, ущільнених, позбавлених вологи грунтах, де відсутні багаторічні бур’яни. Оскільки плоскорізні розпушувачі менше руйнують поживні рештки, за умов, коли забезпечується задовільне кришіння грунту, їм слід надавати перевагу, особливо в полях, де після збирання врожаю попередника залишилось мало пожнивних і післязбиральних решток.

Перевага поліпшеного зяблевого обробітку грунту над напівпаровим полягає ще в тому, що перенесення основного обробітку з середини літа на осінь покращує якість кришіння грунту і на проведення цієї операції витрачається менше енергетичних зусиль (на 10-12%).

У відповідності до концепції розвитку агропромислового виробництва України в ХХІ столітті передбачається залишати в полі до 70% нетоварної частини врожаю. Основна мета такого заходу – поповнення грунту органікою. Але залишення у полі певної частини побічної продукції культурних рослин, їх подрібнення і рівномірний розподіл по площі має ще чимале грунтоохоронне та вологозаощаджуюче значення і в землеробстві відоме як мульчуючий обробіток грунту.



Обробіток грунту в сівозміні. В сівозміні краще всього поєднувати різні заходи і способи обробітку грунту – безполичковий, поличковий, мульчуючий тощо. При цьому поличковий доцільно застосовувати в полях, де вносять органічні добрива, мульчуючий – в полях з інтенсивним проявом ерозійних процесів і де пожнивні або післязбиральні рештки не забезпечують надійного захисту поверхні від змиву чи видування дрібнозему. В інших випадках можна застосувати безполичковий обробіток. Орієнтовна система обробітку грунту в короткоратаційній сівозміні Степу наведена в табл. 3.3.1.

Відомо, що для кожної культури чи їх груп встановлені певні глибини основного обробітку грунту. Результати наукових досліджень останніх років дають можливість внести певне коригування глибини основного обробітку грунту. Вона повинна бути диференційованою в сівозміні та поєднувати глибокий, звичайний, мілкий, поверхневий, нульовий. Їх співвідношення обумовлюється набором вирощуваних у сівозміні культур.

Завершальною операцією зяблевого обробітку грунту є щілювання схилових земель. Воно виконується пізно восени. Відстань між парою щілин, які нарізають у напрямку, наближеному до горизонталей місцевості, становить 4-8 м в залежності від крутості схилу, глибини основного обробітку та інших факторів. Чим менша глибина основного обробітку, тим менша відстань повинна бути між щілинами.

Передпосівний обробіток грунту під ранні ярі культури традиційно складається з

ранньовесняного боронування та культивації. Проте, як свідчать результати дослі-

джень, а також виробничий досвід, за певних умов можна обмежитись або лише боронуванням, або культивацією, якщо поверхня поля не потребує вирівнювання, а посівний шар грунту має будову, яка дозволяє якісно виконати сівбу.

На фоні безполичкового зяблевого обробітку грунту доцільно вилучити як ранньо- весняне боронування, так і першу передпосівну культивацію під пізні культури. Результати експериментів Миколаївського інституту АПВ свідчать, що при цьому довше зберігається протиерозійний фон (на час сівби кількість умовних стернинок на поверхні зростає на 57,4-95,5% в порівнянні з дворазовою культивацією); при цьому дещо краще зберігається волога та заощаджуються енерговитрати. Незважаючи на те, що кількість бур’янів на час сівби таких культур, як кукурудза та соняшник, у варіантах з мінімалізацією зростає, шкодочинність їх незначна, оскільки маса бур’янів на гектарі не перевищує 60-80 кг (у повітряно-сухому стані). Першу культивацію під пізні культури можна вилучити і на полях, де восени проводили поличковий обробіток, а навесні поверхня не потребує додаткового вирівнювання або розпушування.

Однак в роки з ранньою весною, а також в полях, де грунт за зиму ущільнився, першу культивацію проводити варто.



Мінімалізація обробітку грунту. Мінімальним вважається такий обробіток грунту, який забезпечує скорочення енерговитрат шляхом зменшення кількості та глибини обробітків, поєднання кількох технологічних операцій в одному робочому процесі, зменшення оброблюваної поверхні поля.

Ідеї мінімалізації обробітку грунту виконувались ще наприкінці минулого століття. Так, Менделєєв Д.І. попереджав, що дуже багато людей роблять помилку, гадаючи, що чим більше раз орати грунт, тим краще. Костичев П.А. в роботі „Обробіток і удобрення чорнозему”, опублікованій у 1892 році, відзначав, що, за його спостереженнями, в посушливі роки кращі результати дає мілка оранка на 9 см у порівнянні з більш глибокою на 22 см. В останньому випадку грунт сильніше пересихає і врожай формується невисокий. Агроном Овсінський І.Є. в своїй книзі „Новая система земледелия”, надрукованій у 1899 році, повідомляв, що багато років він землю не орав, а, обробляючи її поверхневим способом, отримував вищу, ніж сусіди, врожайність зернових культур. В 20-30-х роках ХХ сторіччя Тулайков М.М. також обгрунтував можливість широкого застосування мілкої оранки на 10-13 см в посушливих районах.



Таблиця 3.3.1

Орієнтовна система грунтоохоронного, волого- та енергозаощаджуючого обробітку грунту в короткоротаційній сівозміні зернового напрямку степової зони

Чергування

культур

у сівозміні


Обробіток грунту


Зяблевий (основний)

Передпосівний

Післяпосівний


1. Пар чистий (0,5)

Лущення стерні дисковими

лущильниками на 5-7 см

(на рівнині) та плоскорізними

культиваторами на 8-10 см

(на схилі). Повторні лущення по мірі появи сходів бур’янів (на рівнині); на схилі боронування

голчастими боронами при переважанні однорічних бур’янів або культивації плоскорізними знаряд-

дями при засміченості

багаторічниками на 10-12 см; у другій половині вересня –на початку жовтня оранка або безполичкове розпушування на глибину 28-30 см; на схилах щі-

лювання на 50-60 см через 4-6 м


Ранньовесняне бо-

ронування при потребі вирівнювання

поверхні; культивація на 10-12 см при

появі бур’янів; пошарові культивації

на глибину від 8-10 до 6-7 см по мірі появи сходів однорічних і відростання багаторічних

бур’янів






Горох (0,5)

Як під пар чистий, але з оранкою на глибину 20-22 см


Ранньовесняне

боронування в 1-2

напрямках,

культивація

паровим

культиватором



на 7-8 см


Прикочування

кільчасто-

шпоровими

котками, борону-

вання після

появи сходів та

при утворенні 4-5

листочків легки-

ми або середніми

боронами


2. Озима

пшениця



Після гороху: лущення грунту на 5-7 см, обробіток дисковими, плоскорізними або ін. знаряддями

на глибину 10-12 см; упродовж літа культивація паровим культиватором на глибину 5-7 см,

після появи бур’янів;

боронування зубовими

або голчастими боронами після опадів та появи проростків однорічних бур’янів


Передпосівна

культивація

на 5-6 см


Прикочування

при потребі;

післяпосівне

щілювання на

схилах на глиби-

ну 40-50 см

через 6-8 м


3. Кукурудза

на зерно



Лущення стерні плоскорізними

культиваторами на глибину 8-10 см; при появі сходів однорічних бур’янів боронування голчастими

боронами, а при відростанні багаторічних – плоскорізні культивації на 10-12 см; у другій половині

вересня – на початку жовтня – безполичкове розпушування на

28-30 см; пізньо-осіннє

щілювання на 50-60 см

через 4-6 м на схилах


Культивація

на 6-7 см




Прикочування

при потребі; до-

та післясходове

боронування лег-

кими або середні-

ми зубовими бо-

ронами; культива-

ція міжрядь:

перша – на 6-7 см

з прополюванням

в рядках, друга –

на 7-8 см

з окучуванням

рослин



4. Ярий

ячмінь



Щілювання грунту

на схилах на глибину 50-60 см через 4-6 м







Пряма сівба, обп-

рискування посіву

гербіцидами

при рівні забур’я-

неності, що пере-

вищує економіч-

ний поріг

шкодочинності


За сучасних умов значно зріс інтерес до мінімалізації обробітку грунту в усіх країнах світу, передусім у зв’язку з енергетичними проблемами.

В США мінімальний обробіток передбачається запровадити на 65% орних земель.

Що ж примусило вчених і виробничників переглянути основні принципи інтенсивного обробітку грунту? Перш за все, збільшення витрат не окуповувалось додатковим врожаєм. Інтенсивний обробіток грунту призвів до різкого посилення ерозійних процесів, зросли темпи мінералізації органічної речовини, в т.ч. й гумусу, погіршились агрофізичні й біологічні властивості грунту тощо.

У даний час намітились такі напрямки мінімалізації обробітку грунту:

−зменшення кількості механічних обробітків грунту;

−зменшення глибини обробітку;

−поєднання кількох операцій в одному агрегаті;

−повне вилучення механічного обробітку грунту ;

−зменшення оброблюваної поверхні поля;

−пряма сівба в необроблений грунт.

Мінімалізація обробітку грунту можлива за двох умов:

1) відповідність грунтових факторів вимогам культурних рослин;

2) технологічне вирішення питання.

Існують критерії придатності грунту до мінімалізації. Зокрема Рабочев І.С. та ін. встановили, що мінімалізації обробітку найкращим чином відповідають такі параметри грунту:

−щільність у рівноважному стані – 1,1-1,2;

−загальна шпаруватість – 50-55%;

−шпаруватість аерації при НВ – не < 15%;

−водопроникність – не < 1мм/хв;

−НВ – 30-33;

−вміст водотривких агрегатів – не < 40%.

Зони ефективності мінімального обробітку грунту в Україні:

І. Зона високої ефективності включає райони з чорноземними грунтами.

ІІ. Зона зниженої ефективності з сірими лісовими, темно-каштановими і каштановими грунтами.

ІІІ. Зона низької ефективності з дерново-підзолистими, світло-сірими, світлокаштановими грунтами.

Виходячи з грунтових умов, в Україні мінімальний обробіток грунту можна застосувати на 9,2 млн. га, в т.ч. в Степу – на 4,1 млн. га. Пряма сівба окремих культур може бути здійснена на площі, відповідно, 1,6 та 0,6 млн. га.


КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Охарактеризуйте завдання обробітку грунту за сучасних умов.

2. Перерахуйте основні операції, що здійснюються за допомогою обробітку грунту.

3. Що таке захід, спосіб і система обробітку грунту?

4. Які Ви знаєте системи обробітку грунту?

5. Як за допомогою обробітку можна впливати на фізичні властивості грунту?

6. Як обробіток грунту впливає на агрохімічні показники його родючості та пожи-

вний режим?

7. Як обробляється грунт у чистому пару?

8. Як обробляється грунт під озимі культури після ранніх непарових попередників?

9. Що Ви знаєте про обробіток грунту під озимі після пізніх попередників?

10. Що таке зяблевий обробіток грунту, і яким він буває?

11. Розкажіть про передпосівний обробіток грунту під ярі культури.

12. Як будується система обробітку грунту в сівозміні?

13. Для чого потрібна мінімалізація обробітку грунту? Її основні напрямки.

14. Які Ви знаєте критерії придатності грунтів до мінімалізації?


3.4. Система удобрення сільськогосподарських культур

• Система удобрення як одна з найважливіших ланок системи землеробства

• Роль основних макроелементів у живленні рослин

• Специфіка засвоєння рослинами елементів живлення з ґрунту та добрив

Методика визначення потреби рослин в елементах живлення

• Потреба рослин в елементах живлення впродовж вегетації

• Основні принципи складання системи удобрення культур у сівозміні

• Найпоширеніші види органічних і мінеральних добрив

• Зональна специфіка удобрення культур в сівозміні

Система удобрення є складовою частиною організаційно-господарських і агротехнічних заходів, спрямованих на раціональне та ефективне використання мінеральних або органічних добрив. Вона являє собою план використання добрив, який складають на ротацію сівозміни з урахуванням норм, доз і способів внесення добрив, засобів хімічної меліорації в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах для одержання запрограмованої врожайності при високій якості продукції, стабілізації родючості ґрунту з урахуванням потреби охорони довкілля.

Перед тим, як розглянути систему удобрення сільськогосподарських культур, розглянемо специфіку живлення рослин.

У живленні рослин, крім N, P і К, беруть участь 76 елементів періодичної системи Менделєєва Д.І., які об’єднуються у дві великі групи – макро- та мікроелементи.

Азот входить до складу амінокислот, хлорофілу, нуклеїнових кислот, фосфатидів, глюкозидів, алкалоїдів, ферментів, рістактивуючих та інших речовин.

Джерелом азоту для рослин є амонійні та нітратні його форми. Бобові культури можуть засвоювати азот з атмосфери за допомогою бульбочкових бактерій.

Прянишников Д.М. процес перетворення азоту в рослині зобразив такою схемою: NО3 → NO2 → NH3 → аспарагін → амінокислоти → білок.

Посилене азотне живлення сприяє розвитку асиміляційної поверхні та вегетативних органів рослин, підвищенню їх врожайності. Надмірне азотне живлення призводить до подовження вегетаційного періоду рослин, їх полягання, накопичення нітратів у сільськогосподарській продукції.

Фосфор входить до складу органічних (нуклеїнових кислот, фосфопротеїдів, фосфа- тидів, фітину, лецитолу, сахарофосфатів) і мінеральних сполук (солей фосфорної кислоти). Фосфор засвоюється переважно кореневою системою рослин у вигляді іонів фосфорної кислоти (H2PO4–, НРО4– 2 , РО4– 3). Рослини поглинають більше фосфору у першій половині росту, що дає їм змогу створити певний запас цього елемента.

Недостатнє фосфатне живлення обумовлює затримку росту й розвитку рослин, їх дозрівання, погіршення якості продукції і зменшення врожайності. Оптимальне фосфатне живлення збільшує врожайність і покращує якість продукції, підвищує стійкість рослин проти полягання і низьких температур.

Калій міститься в рослинах переважно в мінеральній формі – у вигляді іонів К. В такому вигляді він і поглинається рослинами. Найбільше калію споживають буряки, картопля, соняшник, гречка. Калій сприяє накопиченню цукрів, крохмалю, білків, він посилює посухо-, холодо- і морозостійкість, а також стійкість рослин проти шкідників, хвороб.

Найбільше засвоєння NPK та інших макро- і мікроелементів відбувається в період інтенсивного росту рослин.

Склад рослин дуже різноманітний і залежить не тільки від фази росту й розвитку, але й від умов вирощування (табл. 3.4.1).

Винос із ґрунту поживних речовин рослинами значною мірою залежить від їх вмісту в основній і побічній продукції.

Біологічний винос – це кількість поживних речовин, яка витрачається на утворення цієї біомаси врожаю.

Таблиця 3.4.1

Вміст елементів живлення в різних культурах, % на суху речовину

Культура

N

P2 O5

K2 O

СаО


Озима пшениця

(зерно)


2,0-2,5


0,85-1,00

0,5-0,8

0,07

Кукурудза (зерно)

1,8-2,0

0,57

0,37

0,03

Горох (зерно)

4,3

1,00

1,25

0,09

Льон (насіння)

4,0

1,35

1,00

0,26

Льон (соломка)

0,62

0,42

0,97

0,69

Господарський винос складається з кількості поживних речовин, яка вилучається з поля разом з основною і побічною продукцією після її вивезення з поля при збиранні. Він залежить від культури, рівня врожайності, умов вирощування, вмісту поживних речовин у продукції (табл. 3.4.2).

Таблиця 3.4.2

Винос N, P, K культурами, кг/т основної продукції з урахуванням відповідної

кількості побічної

Культура

N

P2 O5

K2 O

Озима пшениця

32

11

16

Озиме жито

29

12

21

Кукурудза

30

10

26

Горох

66

15

29

Соя

72

14

20

Гречка

30

15

30

Винос елементів живлення значною мірою залежить від коефіцієнта використання їх з ґрунту і добрив. Коефіцієнт використання певного елемента (Ке) живлення з ґрунту обчислюють за формулою

Ке =

де а – кількість елемента, винесеного врожаєм з ґрунту, в який добрива не вносили;

кг/га; b – вміст рухомої форми елемента в орному шарі, кг/га.

Величина Кe дуже мінлива і залежить не тільки від біологічних особливостей рослин, величини врожаю, ґрунту, але й від культури землеробства, застосування хімічної меліорації, зрошення, внесення інших добрив, забезпеченості вологою.

Коефіцієнт використання елемента живлення з добрив Kg обчислюють за формулою

Kg = (Bg Bк) ·

де Kg = (Bg Bк) · 100 / С,

де Bg – винос елемента з врожаєм при застосуванні добрив, кг/га; Вк – винос елемента з врожаєм у контролі, кг/га; С – кількість внесеного з добривами елемента, кг/га (табл. 3.4.3).

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   57


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка