Рослинництво



Сторінка1/15
Дата конвертації26.04.2016
Розмір2.93 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
РОЗДІЛ 1

РОСЛИННИЦТВО

УДК 633.34 : 631.5 (477.43)

агроЕКОЛОГічні УМОВи вирощування сої на насіння

в умовах Лісостепу західного


О. Бахмат, д. с.-г. н.

Подільський державний аграрно-технічний університет
Постановка проблеми. Соя (Glycine hispida (L.) – провідна високобілкова культура світового рослинництва – є однією з найпоширеніших зернобобових і олійних культур, відіграє вирішальну роль у сільському господарстві, технічній промисловості і медицині. Це цінна енергетична культура, яка набуває особливого значення для формування вітчизняного ринку високопротеїнових кормів, збалансованих за поживними речовинами та амінокислотами. У насінні сої міститься в середньому 36–45 % білка, 19–22 % жиру, 23–28 % вуглеводів, велика кількість вітамінів, ферментів, мінеральних та інших речовин. Тому підвищення поживної та енергетичної цінності кормів для сільськогосподарських тварин можливе лише через збільшення в них зернової маси сої. Значне місце у підвищенні її врожайності належить вивченню і створенню комплексних агроекологічних систем, технологічних заходів вирощування цієї культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Збільшення виробництва насіння сої в усіх зонах вирощування пов’язане як із розширенням площ посіву, так і, що дуже важливо, з підвищенням її урожайності [1 – 3]. Проте, як зазначає академік НААН А.О. Бабич, велике значення у підвищенні врожайності та поліпшенні якості насіння сої має підбір сорту [1; 2].

Правильний вибір сорту – одна з вирішальних умов одержання максимального урожаю. Водночас це один із найбільш доступних виробництву агрозаходів щодо зниження негативного впливу лімітуючих факторів зовнішнього середовища на рівень урожайності сої, який найбільшою мірою забезпечує пластичність культури до конкретних умов вирощування. Тому, зважаючи на зазначене, в умовах виробництва необхідно вирощувати два-три сорти, які різняться за тривалістю вегетаційного періоду, стійкістю до хвороб, шкідників і негативних чинників середовища (зниження температури, посухи тощо). Сорти сої відрізняються вузьким екологічним пристосуванням, тому технологія вирощування цієї культури повинна ґрунтуватися на кращих, найбільш адаптованих до конкретних ґрунтово-кліматичних умов зони високопродуктивних районованих і перспективних сортах української селекції.

Академік А.О. Бабич вказує на те, що для кожної ґрунтово-кліматичної зони існує група сортів, добре адаптованих до умов регіонів. Вони надійно дозрівають, забезпечують високу врожайність. Водночас автор вважає, що основні площі під культурою в Лісостепу й Степу слід зайняти середньо­ранніми та середньостиглими сорта­ми, які ефективно використовують увесь вегетаційний період.

Варто зазначити, що в сільськогосподарській літературі є багато даних щодо результатів досліджень різних способів сівби сої: широкорядного з різними міжряддями (30–70 см), пунктирно-стрічкового, стрічково-смугового, суцільного, квадратного та квадратно-гніздового. Суперечність їх зумовлена різноманітністю конкретних ґрунтово-кліматичних умов проведення дослідів, характером забур'яненості посівів і біологічними особливостями вирощуваних сортів. Отож, за твердженням А.О. Бабича [1], спосіб сівби, ширина міжрядь і густота рослин є основними заходами сортової технології сої. Крім того, за результатами багаторічних досліджень автор доходить висновку, що ширина міжрядь залежить від географічного положення (північ-південь), наявної техніки, бур'янів, регіону вирощування сої, рівня родючості поля, дати сівби, стану ґрунту і скоростиглості сорту. У північних і прилеглих до них регіонах сою ранньостиглих сортів вирощують за меншої ширини міжрядь і найвищий урожай одержують за звужених міжрядь або звичайного рядкового способу сівби. У південних соєсійних регіонах, де вирощують середньо- і пізньостиглі сорти, застосовують більшу ширину міжрядь, ніж у північних. Характерним для всіх соєсійних регіонів є той факт, що за пізньої сівби вузькі міжряддя забезпечують більшу продуктивність рослин, ніж широкі.

Отже, незважаючи на те, що до теперішнього часу проведено велику кількість досліджень способів сівби сої і встановлено певні тенденції та залежності щодо ширини міжрядь і розміщення рядків, чіткої відповіді щодо застосування способу сівби цієї зернобобової культури у Західному регіоні немає. Основною причиною є значне коливання погодно-кліматичних умов та наявність сучасних сортів, які орієнтовані на високі вимоги товаровиробників щодо місця в сівозміні, споживання елементів живлення, пестицидів, напряму використання, сучасної сільськогосподарської техніки, рівня урожайності та показників якості зерна.

Постановка завдання. Мета наших досліджень полягала у вивченні процесів росту й розвитку рослин, їх продуктивності залежно від екологічних умов і сорту, способу сівби, інокуляції насіння та внесення повнокомпонентного екологічно чистого органо-мінерального гранульованого добрива екогран.

Виклад основного матеріалу. Для досліду використовували такі сорти сої: Золотиста (контроль), Агат, Анжеліка та Артеміда. Вивчали звичайний рядковий, ширина міжрядь в якому складала 15 см, широкорядний з міжряддям 45 см та стрічковий (45+15+15 см) способи сівби. Стаціонарні польові досліди закладали на дослідному полі Подільського державного аграрно-технічного університету відповідно до загальноприйнятої методики за трифакторною схемою в чотириразовому повторенні. Посівна площа елементарної ділянки складала 45,0, облікова – 25,2 м2.

Система удобрення сої передбачала передпосівне та припосівне удобрення. Передпосівне удобрення під допосівну культивацію – внесення мінеральних добрив у дозі N45P30K30, а припосівне – органо-мінерального добрива екогран у дозі від 0,1до 0,4 т/га, до складу якого входить 70 % курячого посліду, по 6 % СаСО3, Р2О5 і К2О. Вміст мікроелементів на 1 кг: марганцю – 100–280 мг; цинку – 90–290 мг; міді – 30–40 мг; заліза – 270–700 мг; кобальту – 8–11 мг; з вмістом сухої органічної речовини – 55–65 %.

Дослідженнями передбачалося вивчення інокуляції насіння ризоторфіном і вермистимом. До складу ризоторфіну входять спеціально підготовлений торф та культура симбіотичних азотфіксуючих мікроорганізмів Bradyrhizobium japonicum № 2490 [4]. Норма застосування препарату – 200 г на гектарну норму насіння сої. Застосовували біопрепарат, змішуючи його з водою (2 % від маси насіння), наносили його на насіння, добре перемішували та підсушували. Обробку насіння ризоторфіном проводили в день посіву. Вермистим – це рідкий біостимулятор росту і розвитку рослин. Він містить у своєму складі всі компоненти вермикомпосту в розчиненому та активному стані: гумати, фульвокислоти, амінокислоти, вітаміни, природні фітогормони, макро- і мікроелементи та ґрунтові сапрофіти. Вермистим вносили на гектарну норму насіння сої в об’ємі 10 л, насіння добре перемішували і підсушували. Обробку проводили в переддень або в день сівби.

Допосівну обробку проводили одночасно з протруюванням насіння на звичайних протруювачах типу ПС-10: 8–10 л вермистиму на гектарну норму насіння за день до сівби або краще разом із ризоторфіном (200 г) у день сівби. За сумісної інокуляції насіння сої ризоторфіном і вермистимом біопрепарати доцільно використовувати по 0,5 від вагової та об’ємної норм роздільного застосування.

Висівали культуру за роками досліджень із 4 до 15 травня.

Передпосівна обробка насіння ризоторфіном і вермистимом є важливим резервом підвищення урожайності зерна сої. Результати попередніх досліджень показали, що цей агрозахід позитивно впливав на накопичення бульбочкових бактерій. Залежно від сорту сої в середньому з розрахунку на одну рослину їх кількість змінювалася від 28 до 40 штук. На інокуляцію насіння краще реагували рослини таких сортів, як Артеміда і Анжеліка. У середньому за шість років досліджень кількість бульбочок та їх сира маса відповідно до цих сортів складали 39–26 шт. і 0,84–0,59 г, тоді як на кореневій системі рослин сортів Агат і Золотиста – лише 26–19 шт. і 0,60–0,49 г.

Загалом за роки досліджень максимальна площа асиміляційної поверхні рослин за рядкового способу сівби була в період утворення бобів 92,1–74,6  тис. м2/га, що на 1,9–1,2 тис. м2/га більше порівняно з варіантами, де інокуляцію не проводили. Найвищу чисту продуктивність фотосинтезу (ЧПФ) мали такі сорти сої, як Артеміда і Анжеліка (3,48–3,18 г/м2) (табл. 1).

У період наливу зерна дослідних сортів спостерігали підвищення інтенсивності ЧПФ, що значною мірою вплинуло на формування урожайності і збільшення сирого протеїну в насінні сої. Крім того, вона зростала у варіантах досліджень у результаті інокуляції насіння перед сівбою. Найбільшу площу асиміляційної поверхні рослин сої, а також найвищу чисту продуктивність фотосинтезу мали сорти Артеміда й Анжеліка. Відповідно це істотно вплинуло на зростання урожайності і поліпшення якісних показників насіння сої.


Таблиця 1

Площа асиміляційної поверхні рослин, тис.м2/га, і чиста продуктивність фотосинтезу, г/м2, за добу залежно від інокуляції насіння та способу сівби сої (середнє за 2007–2012 рр.)



Сорт

Рядковий посів (15 см)

Широкорядний посів (45 см)

без обробки

з обробкою

без обробки

з обробкою

ПАП

ЧПФ

ПАП

ЧПФ

ПАП

ЧПФ

ПАП

ЧПФ

Золотиста (контроль)

70,2

2,48

72,1

2,61

44,5

2,6

45,4

2,69

Агат

73,4

2,8

74,6

2,92

45,3

3,12

46,8

3,19

Анжеліка

81,4

3,04

84,8

3,18

48,0

3,2

50,2

3,29

Артеміда

86,0

3,18

88,4

3,48

54,2

3,28

56,9

3,54

Дослідження показали, що сорти сої зі значною облистненістю і площею асиміляційної поверхні (Артеміда і Анжеліка) формували вищу врожайність насіння за сівби як широкорядним, так і рядковим способами (табл. 2).

Таблиця 2

Урожайність насіння сої залежно від способів сівби та інокуляції

насіння ризоторфіном і вермистимом

(середнє за 2007–2012 рр.), т/га



Сорт

Рядковий (15см)

Широкорядний (45см)

Стрічковий (45+15+15 см)

без обробки

з

обробкою


без обробки

з

обробкою


без обробки

з

обробкою


Золотиста (контроль)

1,67

1,76

1,93

2,09

1,87

2,01

Агат

2,24

2,38

2,29

2,34

2,25

2,28

Анжеліка

2,59

2,68

2,62

2,73

2,60

2,71

Артеміда

2,68

2,79

2,72

2,88

2,69

2,83

Як видно з даних табл. 2, урожайність насіння сої сорту Анжеліка зростала у варіантах інокуляції перед сівбою з 2,59 до 2,68 т/га і у варіанті зі широкорядним способом сівби – з 2,62 до 2,73 т/га та за стрічкового способу – від 2,60 до 2,71 т/га. Найвищі показники урожайності продемонстрував сорт Артеміда за широкорядної сівби та обробки насіння ризоторфіном і вермистимом, що склало 2,88 т/га, а найменші – сорт Золотиста у варіанті без обробки насіння за рядкового способу сівби – 1,67 т/га.

За результатами наших досліджень встановлено, що найвища урожайність серед сортів сої була у сорту Артеміда на всіх способах сівби, однак найкращі показники урожайності насіння спостерігали у варіанті широкорядного способу сівби. Порівнюючи показники урожайності серед досліджуваних сортів, можна дійти висновку, що внесення одночасно зі сівбою органо-мінерального добрива екогран підвищувало урожайність насіння з 1,54 т/га у сорту Золотиста до 3,25 т/га у сорту Артеміда (табл. 3).

Таблиця 3

Урожайність насіння сої за широкорядного способу сівби залежно від внесення органо-мінерального добрива екогран

(середнє за 2007–2012 рр.), т/га



Сорт

Контроль

(без добрив)



0,1

0,2

0,3

0,4

рядковий спосіб сівби (15 см)

Золотиста

1,51

1,54

1,69

1,89

1,71

Агат

2,18

2,23

2,45

2,61

2,54

Анжеліка

2,48

2,53

2,57

2,68

2,61

Артеміда

2,57

2,62

2,65

2,84

2,74

широкорядний спосіб сівби (45 см)

Золотиста

1,70

1,81

1,90

2,25

2,01

Агат

2,54

2,70

2,73

3,01

2,76

Анжеліка

2,56

2,69

2,70

2,95

2,74

Артеміда

2,71

2,78

2,82

3,25

3,02

стрічковий спосіб сівби (45+15+15 см)

Золотиста

1,65

1,75

1,81

2,19

1,87

Агат

2,49

2,48

2,55

2,82

2,71

Анжеліка

2,52

2,64

2,68

2,89

2,65

Артеміда

2,68

2,75

2,80

3,14

2,91

Найнижчі показники урожайності були у варіанті без добрив та за внесення екограну 0,1 т/га у всіх досліджуваних сортів, а найвищі показники спостерігалися у варіанті з внесенням екограну 0,3 т/га.



Висновки. Серед досліджуваних сортів сої найвищу урожайність насіння показав сорт Артеміда за широкорядного способу сівби і норми внесення органо-мінерального добрива екогран у дозі 0,3 т/га (3,25 т/га) та інокуляції насіння ризоторфіном і вермистимом (2,88 т/га).

Бібліографічний список

1. Бабич А. А. Влияние азотного питания на показатели величины и качества зерна сои в условиях Лесостепи Украины / А.А. Бабич, В.Ф. Петриченко, А.П. Ковальчук // Сучасні проблеми виробництва і використання кормового зерна і сої : Симпозіум ІІ : матеріали І Всеукр. (міжнар.) наук.-практ. конф. – Вінниця, 1993. – С. 22–24.

2. Бабич А. О. Кормові і білкові ресурси світу / А.О. Бабич. – К., 1995. – С. 181–192.

3. Бабич А. О. Формування урожайності сої залежно від підбору сортів і технологічних прийомів в умовах південно-західного степу України / А.О. Бабич, А.В. Дробітько, О. М. Дробітько // Виробництво, переробка і використання сої на кормові та харчові цілі : матеріали ІІІ Всеукр. конф. – Вінниця, 2000. – С. 9–10.


Бахмат О. Агроекологічні умови вирощування сої на насіння в умовах Лісостепу Західного

Наведено результати досліджень з вивчення продуктивності і якості насіння сої залежно від внесення органо-мінерального добрива екогран та інокуляції насіння за вирощування сої в умовах Лісостепу Західного.



Ключові слова: соя, сорт, інокуляція, вермистим, ризоторфін, екогран, урожайність.
Bakhmat O. Agroecological terms growing of soybeans for seed in conditions of Western Forest-steppe

The research results of studying soya-seeds productivity and quality according to bringing in the organomineral fertilizers „ecogran” seeds inoculation while cultivating it in the west Forest-Steppe of Ukraine are presented.



Key words: soy, sorts, inoculation, vermistim, rizotorphin, ecogran, crop capacity.

Бахмат О. Агроэкологические условия выращивания сои на семена в условиях Лесостепи Западной

Представлены результаты исследований по изучению продуктивности и качества семян сои в зависимости от внесения органо-минерального удобрения экогран и инокуляции семян при выращивании сои в Западной Лесостепи Украины.



Ключевые слова: соя, сорт, инокуляция, вермистим, ризоторфин, экогран, урожайность.

УДК 635.21:631.526.32:631.26



ФОРМУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ БУЛЬБ КАРТОПЛІ

ЗАЛЕЖНО ВІД СОРТОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ
В. Влох, д. с.-г. н., І. Дудар, к. с.-г. н., О. Литвин, к. с.-г. н., М. Бомба, к. с.-г. н.

Львівський національний аграрний університет

П. Лисак, агроном

СФГ «Сяйво» Радивилівського району Рівненської області
Постановка проблеми. Картопля – культура універсальна. Вона водночас є продуктом харчування, сировиною для переробної промисловості та високоякісним кормом для тварин. Найбільш ефективним і прибутковим чинником підвищення врожайності бульб картоплі є сорт як основний засіб виробництва. За рахунок впровадження нових сортів картоплі без будь-яких зайвих витрат можна отримати приріст врожаю 25-30 і більше відсотків. Тому вивчення сортів, які б відповідали агротехнічним прийомам вирощування, з метою одержання високих і стабільних врожаїв картоплі в умовах конкретного господарства є актуальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Одним з основних чинників підвищення врожайності бульб картоплі на сучасному етапі є інтенсифікація її виробництва, яка передбачає створення і впровадження у виробництво інтенсивних сортів. Багатьма експериментами [1 – 5] з'ясовано, що продуктивність є одним із основних показників сорту і зумовлюється складним комплексом біологічних, морфологічних та інших ознак.

Отже, у системі технологічних та організаційних заходів щодо підвищення і забезпечення стабільності врожаїв картоплі провідне місце належить сорту, через який реалізуються потенційні можливості ефективності її вирощування.



Постановка завдання. Завданням польових досліджень було виявити серед занесених до Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, сорт картоплі, що забезпечує найвищу, стабільну урожайність бульб в умовах конкретного господарства.

Виклад основного матеріалу. Дослідження проводили у 2010-2011 роках у селянсько-фермерському господарстві «Сяйво» Радивилівського району Рівнен-ської області на темно-сірих опідзолених ґрунтах. Метою досліджень було визначення врожайності бульб картоплі залежно від сорту. Дослідження проводили зі сортами Зов (контроль), Веста, Серпанок і Подолянка.

Сорт Зов. Ранній, універсального призначення. Бульби округлі, білі, м'якуш білий, квітки червоно-фіолетові. Стійкий проти раку, бактеріальних вірусних хвороб, стеблової нематоди. Занесений до Реєстру сортiв рослин, придатних для поширення в Україні, з 1989 року.

Сорт Веста. Ранній, столового призначення. Бульби округлі, білі, м'якуш білий, квітки білі. Стійкий проти звичайного біотипу раку, відносно стійкий проти вірусних хвороб, стеблової нематоди, парші звичайної. Занесений до Реєстру сортiв рослин, придатних для поширення в Україні, з 2003 року.

Сорт Серпанок. Ранній, столового призначення. Бульби овальні, рожеві, м'якуш кремовий, квітки червоно-фіолетові. Стійкий проти звичайного біотипу раку, відносно стійкий проти фітофторозу, кільцевої та мокрої гнилі, парші звичайної, невисока стійкість проти стеблової нематоди. Занесений до Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, з 2001 року.

Сорт Подолянка. Ранній, універсального призначення. Бульби округлі, білі, м'якуш світло-жовтий, квітки білі. Стійкий проти раку, стеблової нематоди, відносно стійкий проти фітофторозу, парші звичайної, вірусних і бактеріальних хвороб. Занесений до Реєстру сортiв рослин, придатних для поширення в Україні, з 2006 року.

Для одержання високого урожаю бульб картоплі з належними якісними показниками передусім потрібно знати вимоги рослин до умов середовища й технологію вирощування, яка складається з обробітку ґрунту, удобрення, садіння, догляду за рослинами та збирання.

Після збирання пшениці озимої проведено дворазове лущення стерні: перше – на глибину 6-8 см лущильником ЛДГ-10, а друге – на глибину 10-12 см з використанням лущильників ППЛ-5-25. Після появи сходів бур'янів проведено оранку плугом із передплужниками (ПЛН-5-35) на глибину 25 - 28 см.

Весняний обробіток полягав у закритті вологи за допомогою боронування і двох культивацій на глибину 12 - 15 см. Гребені нарізали з одночасним садінням. Для садіння використовували бульби масою 50-80 г.

Для підвищення родючості ґрунту й урожайності бульб картоплі після збирання зерна пшениці солому подрібнювали комбайном і рівномірно розстелили на поверхні ґрунту. Вносили азотні добрива з розрахунку N10 на 1 т соломи. За допомогою дискових борін солому, стерню і добрива перемішували з ґрунтом. За відсутності гною висівали на сидерат редьку олійну. Вносили мінеральні добрива з розрахунку N45P45K60 (фосфорно-калійні восени, азотні – навесні). Підготовка садивного матеріалу передбачала весняне сортування з видаленням уражених хворобами бульб і прогрівання на світлі впродовж трьох тижнів до утворення проростків завдовжки 5 мм. Догляд за рослинами картоплі полягав у боротьбі з бур’янами, шкідниками та хворобами.

Правильний підбір сорту є основним моментом для вирощування ранньої картоплі. Навіть ранньостиглі сорти різняться за швидкістю та інтенсивністю бульбоутворення і формування товарного врожаю.

У результаті проведених досліджень встановлено, що нові сорти картоплі забезпечили вищий врожай бульб порівняно з умовним стандартом (див. рис.). Сорт Подолянка за врожайності (28,0 т/га) достовірно перевищив стандарт – старорайонований сорт Зов на 5,0 т/га. Високу врожайність бульб забезпечили сорти Веста (25,0 т/га) і Серпанок (27,0 т/га).

Рис. Середня врожайність бульб сортів картоплі (середня 2010-2011 рр.).

Встановлено, що середня урожайність бульб ранньостиглих сортів картоплі в однакових ґрунтово-кліматичних умовах різнилася. Тому для кожного господарства потрібно дібрати для вирощування сорти, які проявляють велику пластичність і забезпечують щорічно високу урожайність бульб із високими показниками якості.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка