Романюк Світлана Володимирівна Учнівський проект як засіб формування навичок мислення високого рівня. Сонети Вільяма Шекспіра – перлини світової лірики



Скачати 295.91 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір295.91 Kb.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Відділ освіти Катеринопільської районної державної адміністрації

Єрківська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів

Катеринопільської районної ради


Романюк Світлана Володимирівна

Учнівський проект

як засіб формування

навичок мислення високого рівня.

Сонети Вільяма Шекспіра –

перлини світової лірики

( Інформаційно – дослідницький проект. 8 клас)

Романюк С.В.

Проектна технологія дає можливість педагогові, застосовуючи розмаїття інтерактивних вправ, не тільки навчати учнів, а й розвивати вільну, мислячу особистість.

Поданий в роботі проект «Сонети Вільяма Шекспіра – перлини світової літератури» розкриває особливості творчої манери Шекспіра-лірика, показує взаємозв’язок його поезії з іншими видами мистецтва.

Проект рекомендований вчителям світової літератури та учням 8-х класів.

З м і с т


1. Учнівський проект як засіб формування навичок мислення високого рівня…………………………………………………………………………………..4

2. Проектна робота «Сонети Вільяма Шекспіра – перлини світової тератури»…………………………………………………………………………….6

3. Додатки………………………………………………………………………….18

4. Бібліографія………………………………………………………………………30



Учнівський проект як засіб формування

навичок мислення високого рівня

Література як шкільний предмет усе більше стає носієм народної моралі, загальнолюдських і національних цінностей, засобами розвитку історичної пам'яті, формування творчої, критично мислячої особистості.

В рамках уроків із зарубіжної літератури, побудованих на засадах критичного мислення, вирішується завдання сучасного підходу до навчання та виховання учнів. Навчити дітей мислити критично - означає правильно поставити запитання, направити їх увагу в правильне русло, вчити самостійно робити висновки та знаходити рішення. Виникає необхідність у вихованні внутрішньої потреби передавати власне бачення світу, мати особисту позицію. Сучасні учні з цікавістю виконують ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. На уроках літератури відшукуються здібності у дітей, розвиваються  найменші прояви їхнього таланту.

Метою сучасного уроку стає вже не нагромадження знань, а пошукова діяльність, спрямована на формування умінь та навичок щодо орієнтації в інформаційному просторі. Нового звучання набуває не стільки констатація проблеми, скільки доцільність та шляхи її розв'язання. А відтак нового акценту заслуговує співпраця на уроці вчителя і учня, що будують свою навчальну - пізнавальну роботу навколо художнього твору, інформації про нього, його творця і т.д. Саме тому я працюю над вирішенням проблеми, як допомогти дитині осягнути перш за все саму себе, відчути радість від свого розуму, емоцій, своєї неповторності, а відтак розвивати відповідні відчуття, що дають спілкування зі словесними шедеврами. Вдається реалізувати такі завдання лишень на уроках співтворчості, побудованих на абсолютно паритетних умовах, де вчитель і учень як рівний з рівним намагаються осягнути у спільній праці вершини прекрасного, де головне місце в роботі надається учневі, що знаходиться під враженням від спілкування з текстом.

Усе більш широкого визнання й поширення набула проектна діяльність на уроках зарубіжної літератури, яка сприяє засвоєнню учнями знань, спонукає до творчості, самостійності, підвищення розумової активності.

Проектна технологія дає можливість учителеві застосувати розмаїття інтерактивних вправ і змінити роль авторитарного транслятора готових ідей на натхненника інтелектуального та творчого потенціалу учня.

Метод проекту формує в учнів навички критичного мислення, привчає їх переносити літературні типи в сьогоднішній день, критично оцінювати події та вчинки, уявляти себе на місці інших людей, розуміти нестандартність кожної особистості, її неповторність, самобутність.

Створення проекту – самостійна творчість школярів, яка спонукає їх до активної пошукової, дослідницької роботи, виховує самостійність учнів у пізнавальній діяльності, заохочує розвивати власну особистість, пристосовуючи її до вимог життя.

На учителя покладаються організаторські функції: як скерувати роботу, у яке русло направити думки, що необхідно для розуміння поставленої задачі.

Часто проектна діяльність передбачає колективну роботу: інформаційний обсяг проектів змушує учнів об'єднуватись у групи. Склад, чисельність і обов'язки члени групи визначають самі. Учитель виступає в ролі помічника, партнера, порадника, який допомагає розставити акценти, знайти оптимальний метод, накреслити шлях до поставленої мети.

Працюючи над створення того чи іншого проекту, намагаюся дати дітям такі завдання, які б здатні були виявити та розвинути хист, азарт кожного учня, враховую його вдачу, здібності, схильність до тих наукових знань, що йому найбільш цікаві. Тоді участь у проекті забезпечує високий рівень пізнавальної активності, до розумової діяльності залучаються емоції, нові знання здобуваються у суперечках, формуючи варіативне мислення. Отже, процес пізнання стає радісним, цікавим, тобто ефективним.

Паспорт проектної роботи

Керівник проекту: С.В.Романюк.

Співавтори: учні 8 класу.

Тип проекту: інформаційно-дослідницький.

Тривалість проекту: 1 урок, короткостроковий.

Обладнання: портрет В.Шекспіра, репродукції картин художників доби Відродження: Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Тиціана, Ботічеллі;

музичний супровід – А.Пугачова (сонет 90), тріо «Меридіан» ( сонет 102),

Д. Шостакович (сонет 66).
Тема. Сонети Вільяма Шекспіра – перлини світової лірики
В шекспірівських сонетах вистраждане кожне слово

Й.В.Гете
Мета : познайомити учнів з сонетами Шекспіра, показати майстерність автора в змалюванні поетичного образу людини та краси її почуттів, в оспівуванні кохання та дружби;

розвивати навички наукового дослідження, орієнтації в інформаційному просторі; виразного читання, аналізу поетичних творів, усного мовлення;

виховувати в учнів свідоме ставлення до свого майбутнього, ставлення до дружби та кохання як до великої цінності людського життя, естетичні смаки, любов та чутливість до поетичного слова.

Хід уроку

І. Організаційний момент. Роботу проводитимуть:



Літератори

Дослідники

Пошуковці

Читці


Мистецтвознавці

Перекладачі

Літературні

критики




ІІ. Мотивація навчальної діяльності та повідомлення теми і мети уроку.

Анотація проекту:

Доба Відродження була найбільшим прогресивним переворотом з усіх пережитих до того часу людством. Це був період, коли, за висловлюванням англійського філософа Томаса Гоббса, йшла «війна всіх проти всіх». І тому в цей час особисті почуття набувають особливого значення для людини. У суворій життєвій боротьбі надійною опорою нерідко ставали дружба, кохання, духовна близькість.

Сьогодні перед нами постане новий Шекспір, не автор трагедій, а закоханий поет, який в своїх сонетах живе: він кохає, сумує, ревнує, прощає.
ІІІ. Захист проекту.


  1. Мозковий штурм: складання сенкану «СОНЕТ»

( сенкан складається за схемою:

Тема (1 іменник) - Що це таке?

Опис (2 прикметники) - Яке воно?

Дія (3 дієслова) - Що воно робить?

Ставлення(речення з 4-х слів) - Як ви до цього ставитесь?
2.Проект літераторів «З історії сонета»

Лірика Шекспіра пов'язана з багатовіковою поетичною традицією. Сонет виник в Італії у XIII ст. Перший відомий його зразок зустрічається у Джакомо да Лентіно (1220-і pp.). Свою класичну форму сонет набирає у поетів «солодкого нового стилю». Звертається до нього Данте, який присвятив низку сонетів Беатріче. Завдяки родоначальнику нової європейської лірики Ф. Петрарці (317 сонетів про Лауру), сонет стає улюбленою формою поетів Відродження (Мікеланджело, Т. Тассо, Л. Камоенс, Лопе де Вега, П. Ронсар та ін.).

Надзвичайно популярним був сонет і в Англії. У 1591 р. побачила світ збірка сонетів Ф. Сідні «Астрофел і Стелла» (нап. в 1580-1584 pp.), яка утвердила сонетну форму в англійській ліриці. У 90-і pp. XVI ст. захоплення сонетом досягає свого апогею. Збірки сонетів видають С. Данієл («Делія», 1592), X. Констебль («Діана», бл. 1592), М. Дрейтон («Ідея», 1593), Т. Лодж («Філліда», 1593), Е. Спенсер (славнозвісні «Аморетті», 1595) та інші. Поети уславлювали земну любов, оспівуючи красу коханої, схилялись перед досконалістю людської природи. Притаманні цій поезії і медитативні ноти. Елегійна сумовитість нерідко поєднується в ній з громадянськими мотивами, любовні муки супроводяться філософським самозаглибленням.

Сонет має жорстку віршову форму, яка вимагає від поета особливої майстерності. У сонеті завжди 14 рядків. Пишеться він найчастіше п'ятистопним ямбом (рідко - шестистопним або чотиристопним; чотиристопним ямбом написаний, наприклад, 145-й сонет Шекспіра). Композиційно сонет поділяється на дві частини: перша (8 рядків) - це зав'язка, друга (6 рядків) - розв'язка. У свою чергу зав'язка складається з двох чотиривіршів (катренів), розв'язка - з двох тривіршів (терцетів). Англійські поети трансформували класичний італійський сонет, розбивши його на три чотиривірші і заключний двовірш (куплет). Іноді цю сонетну форму звуть шекспірівською, оскільки завдяки Шекспіру вона остаточно утвердилася в літературі, її система римування: аbаb cdcd efef gg (схема італійського сонету: аbаb аbаb cde cde). Шекспір, проте, не завжди дотримувався обов'язкової схеми. 126-й сонет, наприклад, складається з 12, а не 14 рядків. Сюжетною основою шекспірівських сонетів є оповідь про палку дружбу і пристрасну любов поета - ліричного героя збірки


3. Проект дослідників «Історія створення сонетів Шекспіра»

Згадка про існування «Сонетів» Шекспіра уперше зустрічається в огляді англійської літератури «Скарбниця розуму» (1598) Ф. Мереза: «Подібно до того, як гадали, що душа Евфорба жила у Піфагорі, так ніжний, дотепний дух Овідія живе в солодкозвучному і медоточивому Шекспірі, про що свідчать його «Венера і Адоніс», його «Лукреція», його ніжні сонети, відомі його особистим друзям». Уже наступного року після повідомлення Мереза два сонети були надруковані видавцем У. Джаггардом у томику віршів «Пристрасний пілігрим». Потім на протязі 10 років публікації не відновлюються. Видати «Сонети», очевидно, не дозволив сам автор або хтось інший, не зацікавлений в опублікуванні віршів.

Окремою книгою «Сонети» були видані лише в 1609 році. На титульному аркуші проставлено такі вихідні відомості видання: «Шекспірові сонети. Ніколи раніше не друковані. В Лондоні. Д. Елд для Т. Т... 1609».

Т. Т.- це видавець книги Томас Торп. Його прізвище згадується в акті реєстрації рукопису в реєстрі гільдії друкарів. Значно складніше розшифрувати текст присвяти, який був надрукований на шмуцтитулі видання: «Тому єдиному, кому завдячують своєю появою нижчеподані сонети, містеру W. Н. всілякого щастя і вічного життя, обіцяного йому нашим безсмертним поетом, бажає доброзичливець, який зважився видати їх у світ. Т. Т.». Присвята звучить вельми двозначно. Таємничим W. Н. може бути той, на честь кого створювалися «Сонети». Так само вірогідна й інша версія. Ініціали ховають лише особу, завдяки якій текст «Сонетів» став власністю Томаса Торпа.

На примірниках видання «Сонетів» (1609) зазначено прізвища двох книготорговців - Джона Райта й Вільяма Асплі. Книга, мабуть, була видрукувана великим тиражем, який довелося розподілити між двома продавцями. Історія цього видання повністю не відома. Безсумнівне лише те, що сам Шекспір участі в його укладанні не брав. Так, до книги було включено вірші іншого поета (можливо, Джорджа Чапмена), а також невелику поему «Скарги закоханої». Викликає сумнів розміщення віршів, між якими часто відсутня логічна послідовність. У сонетах 133-134, наприклад, поет скаржиться на зрадливість коханої, а в сонеті 135 звучить тема чекання любові.

За життя Шекспіра «Сонети» більше не видавались. Не ввійшли ліричні твори і в перше посмертне зібрання його творів, до якого було включено тільки п'єси. Нова публікація сонетів Шекспіра була здійснена лише 1640 р. Видавець Джон Бенсон включає, до збірника, озаглавленого «Поеми», разом із «Скаргами закоханої», «Пристрасним пілігримом», «Феніксом і голубкою» також «Сонети». Проте це видання явно недосконале. Джон Бенсон, не відчуваючи особливого пієтету до авторського тексту, переробляє деякі сонети: їхнім адресатом стає вже не друг, а кохана поета. Вісім віршів взагалі виключено із збірки. Порядок розміщення сонетів теж порушено. До речі, спроби перегрупувати вірші збірки робилися неодноразово, але, з огляду на спірність питання, у більшості сучасних видань сонетів збережено той порядок розміщення, який був у першодруку.

Цикл сонетів Шекспіра являє собою своєрідний ліричний щоденник, який створювався без заздалегідь продуманого плану. Деякі вірші написані «з нагоди», деякі відбивають якісь особисті переживання їх творця. Чимало сонетів породжено довгими роздумами автора про людську природу, про світ, що оточує людину. Проблеми, поставлені в сонетах, нерідко глибоко філософічні, що аж ніяк не суперечить універсальній природі цієї поетичної структури. Сонетна форма поетичного вираження надзвичайно драматична. Сама композиція сонета (тема - антитема - розв'язка) передбачає боротьбу протилежних почуттів і думок. У ньому дуже природно знаходять своє художнє втілення сповідь, інвектива, пейзажний малюнок, філософська композиція і т. ін.

У циклі три головні дійові особи: сам ліричний герой, його юний і прекрасний друг, кохана поета. Складність сюжетних колізій, що відбивають непрості стосунки протагоністів, так само як і проблемна багатоманітність збірки, вимагають створення бодай умовної схеми розміщення сонетів. Дослідники (серед них провідний радянський шекспірознавець О. Анікст) пропонують таку структуру розміщення тематичних груп, на які розпадаються «Сонети»:



А. Сонети, присвячені другові: 1-126.

1. Оспівування друга: 1-26.

2. Випробування дружби: 27-99.

а) гіркота розлуки: 27-32;

б) перше розчарування в другові: 33-42;

в) сум і побоювання: 43-55;

г) зростаюче відчуження і меланхолія: 55-76;

д) суперництво і ревнощі до інших поетів: 77-96;

є) «зима розлуки»: 97-99.

3. Торжество відновленої дружби: 100-126.



Б. Сонети, присвячені смуглявій коханій: 127-152.

В. Закінчення - радість і краса кохання: 153-154.

4. Проект пошуковців «Загадки Шекспіра»

  • Загадка перша. « Таємничі ініціали W.H

Як вже було сказано, сонети Шекспіра були вперше опубліковані в 1609 році. Видавець цієї книги Томас Торп в передмові звертається до якоїсь особи, позначеної ініціалами «W. H». Цілі моря чорнила були безрезультатно пролиті в спробах розшифрувати ці ініціали. Один із шекспірознавців справедливо відмітив, що кожен рік знаходиться хтось , хто вперше прочитавши шекспірівські сонети, пропонує нову теорію.

Під загадковими ініціалами бачили і HENRI WRIOTHESLEY – графа Саутхемптона, і WILLIAM HERBERT – графа Пемброка, і цілий ряд інших персон. Домовились, що ці ініціали ніби – то означають « to mr William himself» - « містеру Вільяму самому», вважаючи, що в своїх сонетах Шекспір пише про себе або про свого опоетизованого «двійника». Цю теорію цілком серйозно захищав відомий німецький шекспірознавець Барншторф в своїй книзі «Ключ до сонетів Шекспіра» (1866 рік). Ця загадка і до цього часу є задачею, яка складається з самих невідомих.



  • Загадка друга. «Хто ж він, той загадковий друг?»

Основним змістом сонетів є розповідь поета про своє глибоке почуття дружби до юнака довершеної краси і своє сповнене пристрасті кохання до «смуглявої леді» Дослідники, розглядаючи сонети як автобіографічні твори, здавна дошукуються тих реальних осіб, які були прототипами друга і коханої. Існують найрізноманітніші припущення. Образ «юного друга» найчастіше пов'язують з іменем покровителя Шекспіра лорда Саутгемптона.

5. Проект читців: читання сонетів 1 – 126 (за вибором учнів)

Звучить сонет 102 у виконанні тріо «Меридіан»



  • Загадка третя: « Хто, Ви, Смаглява Леді сонетів?»

Протягом XIX і XX ст. висловлювалися різні здогадки. Наприкінці XIX ст. особливо популярною була версія, нібито за образом «смуглявої леді» криється придворна дама Єлізавети Мері Фіттон. Уже в наш час, у 1973 p., англійський історик А. Роуз висунув нову гіпотезу, згідно з якою прототипом «смуглявої леді» була донька придворного музиканта італійця Б. Бассано Емілія, одружена з Вільямом Ланьє, батько якого також служив музикантом при дворі. Та, зрештою, рішення цієї загадки не може впливати на сприйняття шекспірівських сонетів. Вони є видатним явищем поетичної творчості і становлять невмирущу естетичну цінність, незалежно від того, хто були прототипи створених образів.

Поет кохає не ідеальну жінку, а земну, для нього вона найпрекрасніша з усіх жінок. Любовна пристрасть поета нездоланна, проте болісна. «Смуглява леді», легковажна і нещира, мучить поета своєю непостійністю і примхливістю. Поет усвідомлює, що вона не варта кохання, що це почуття робить його рабом негідної жінки, збіднює морально і може штовхнути на компроміс з брехнею і пороком. Але кохання цілком оволоділо ним, і кожна мить уваги коханої і взаємності наповнює його щастям. Так кохання породжує у поета стан внутрішньої дисгармонії, постійний розлад між розумом і почуттям. А до всього, кохана затьмарила дружбу поета. Вона звабила друга. Поет страждає від зради найдорожчих людей і все ж готовий відступитися від свого кохання заради щастя друга. Але щастя немає, поет бачить, що «смуглява леді» невірна і другові, і страждає за нього.

( Звучить сонет 90 у виконанні А.Пугачової)

6. Проект мистецтвознавців «Жіночі образи в творчості художників доби Відродження» (Додаток V)

Проект читців. Учні декламують сонет 130, російською, українською та англійською мовами, порівнюючи з дослівним перекладом (Додаток ІІІ)

Сонет 130 (дослівний переклад)

Очі моєї коханої зовсім не схожі з сонцем,

Корал більш червоніший, ніж її червоні губи.

Якщо сніг буває білим, чому її груди такі смагляві

Якщо волосся буває жорстким, як дріт,

чорний дріт росте на її голові

Я бачив троянди дамаські, червоні й білі.

Але нема таких троянд на її щоках,

І деякі духи приємніші.

Ніж дихання з рота моєї коханої

Мені подобається слухати її розмову, ще я добре знаю,

Що музика має приємніший звук.

Я впевнений, що ніколи не бачив ходи богинь;

Моя кохана, коли вона іде, ступає по землі

І, свідок небо, я думаю, моя любов виняткова.

Як дехто, вона вірила у фальшиві порівняння.



Висновок : ліричний герой Шекспіра вважає, що його кохана така ж рідкісна, як і будь – яка інша жінка, котрій наговорили брехливих компліментів – порівнянь. Шекспір обстоює право на індивідуальність: право жінки на свою жіночу індивідуальність і право чоловіка на цілковиту індивідуальність свого почуття

  • Загадка четверта: «Хто ж він – ліричний герой сонетів Шекспіра?»

І образ друга, і образ коханої жінки постають у сонетах в світлі поетового сприйняття і ставлення до них, тому на першому місці стоїть образ ліричного героя. В ньому відбивається складний і багатий світ людини Ренесансу. Ліричний герой здатний не тільки на сильні почуття дружби і кохання - йому властиві широкий, всеохоплюючий погляд на світ, активне, гостро зацікавлене ставлення до життя, сила думки. Поет замислюється над доступними людині засобами протидії руйнівній силі часу, утверджує перевагу духовного багатства над матеріальними благами, підносить значимість і невмирущу силу поезії, заглиблюється в естетичні проблеми і філософські питання, засуджує пороки і несправедливість сучасної йому дійсності. Наприклад, у сонеті 66-му поет з болем і з гнівом говорить про панування неправди і несправедливості в суспільстві.

7. Проект перекладачів «Шлях сонетів Шекспіра до українського читача»

Небагато перекладачів відважувалися на переклад Шекспірівських сонетів, але сміливці все ж таки знаходились. Російський читач познайомився з сонетами видатного англійського драматурга і поета й полюбив їх завдяки перекладам С.Я.Маршака. За ці переклади Маршак був удостоєний Сталінської премії. Ось його переклад 66 сонета:

Зову я смерть. Мне видеть невтерпеж

Достоинство, что просит подаянья,

Над простотой глумящуюся ложь,

Ничтожество в раскошном одеянье,

И совершенству ложный приговор,

И девственность, поруганную грубо,

И неуместной почести позор,

И мощь в плену у немощи беззубой,

И прямоту, что глупостью слывет,

И глупость в маске мудреца, пророка,

И вдохновения зажатый рот,

И праведность на службе у порока.

Все мерзостно, что вижу я вокруг...

Но как тебя покинуть, милый друг!

С.Маршак

С.Маршак зробив довільний переказ Шекспірівського сонета - витончений, на високому рівні майстерності. Перед нами постають дуже поетичні, естетичні рядки, які пестять наш слух. Але Шекспір постає надто виструнченим у його перекладі. Творче відтворення Самуїлом Маршаком сонетів Шекспіра є продовженням традицій російського поетичного перекладу, яку започаткував В. Жуковський, і про яку ще раніше Пушкін сказав: "Подстрочньй перевод никогда не может бьггь верен".


Стомившися, вже смерті я благаю,

Бо скрізь нікчемність в роскоші сама,

І в злиднях честь доходить до одчаю,

І чистій вірності шляхів нема,

І силу неміч забива в кайдани,

І честь дівоча втоптана у бруд,

І почесті не тим, хто гідний шани,

І досконалості ганебний суд,

І злу - добро поставлене в служниці,

І владою уярмлені митці,

І істину вважають за дурниці,

І гине хист в недоума руці;

Стомившись тим, спокою прагну я,

Та вмерти не дає любов моя.

Д.Паламарчук.

Дмитро Паламарчук бездоганно володіє віршем та мовою. Але не прагне подати поета 18-го століття, у якому цілком нормальними були деяка грубість вислову і нестриманість у мовних засобах, у елегантній "обгортці". Він використав усі стилістичні і версифікаційні можливості для відтворення болю, неспокою, благородного гніву.

Обидва перекладачі чітко дотримуються схеми римування оригіналу, тобто англійського сонета. Схвильованість поет виражає шляхом використання анафори -10 рядків оригіналу розпочинаються зі слова "Аnd». Стільки ж рядків розпочинаються з "І" в українському перекладі. У Маршака лише 8 рядків, що розпочинаються сполучником "И" . Шекспір використав прийом градації: у кожному рядку він перераховує неподобства, які бачить навкруги, підводячи читача до розуміння того обурення, яке шматує поетове серце. Шекспір перерахував 15 явищ (іменників), які викликають у нього огиду. В російському перекладі можна знайти 14 явищ, а в українському -13.

Загалом, обидва перекладачі дають переклади витонченіші, ніж оригінал. Кожен з перекладачів подає Шекспіра у власному прочитанні: Маршак - у творчому переспіві, а Паламарчук прагне до більш-менш точного відтворення оригіналу. Проте в поезії це зробити іще важче, ніж у прозі. Недаремно Жуковський сказав: «Перекладач у прозі - раб, перекладач у поезії - суперник».


8. Слово вчителю

Вчитель читає напам'ять сонет 66 в перекладі Дмитра Павличка.

(Звучить муз. Д.Шостаковича). (Додаток IV)
IV. Підсумок уроку.

Евристична бесіда:


  • Чи був правий Гете, говорячи, що в сонетах Шекспіра вистраждане кожне слово?

  • Яке значення мають сонети Шекспіра для розвитку світової поезії?

9. Проект літературних критиків «Значення сонетів В.Шекспіра»

Віршовий цикл «Сонетів» - це справжній ренесансний гімн дружбі, коханню і Людині. Сповнена глибокого психологізму і внутрішнього драматизму лірика Шекспіра стала новим етапом у розвитку англійської поезії. Важко переоцінити значення «Сонетів» для розвитку світового поетичного мистецтва.

Але загалом образна система Шекспіра спирається вже на інше начало, має джерелом своїм живу реальність. Метафори, порівняння, розгорнуті малюнки в сонетах передають реальні взаємини між людьми в суспільстві і дійсні явища природи. Таким чином, розповідь про почуття поета пов'язується і з світом природи, і з життям суспільства.:

Звернувшись до строгої форми сонета, Шекспір вийшов за межі традиційних тем і поетичних норм. Він наповнив свої сонети багатим змістом, глибокою думкою, хвилюючим людським почуттям; надав їм різноманітного звучання, високої поетичної довершеності. Всі ці особливості підносять сонети Шекспіра над тогочасною англійською лірикою і дають підставу розглядати їх як новий і вищий її етап, як «вінець англійської лірики доби Відродження».


V. Домашнє завдання.

Написати твір – роздум «Які думки навіяла на мене зустріч із сонетами Шекспіра?»




Додатки

Додаток І. Мета творчих проектів:

—формувати інтелектуальні, спеціальні та загальнокультурні знання, уміння учнів;

— розвивати логічне мислення, навички самостійного планування, самоосвіти, комунікабельності;

— стимулювати рішучість, ініціативність, навички співробітництва;

— використовувати якнайповнішу інформацію.
До чого зобов'язує проектна діяльність?

Завдяки проектуванню на уроках літератури учні вчаться:

— усвідомлювати мету;

— планувати свою роботу, передбачати можливі результати;

— використовувати джерела інформації (матеріали преси, літературні твори, дослідження літературознавців, мовознавців та ін.);

— самостійно шукати і накопичувати матеріал;

— аналізувати та зіставляти різноманітні факти;

— доводити власні погляди;

— приймати власні рішення;

— підтверджувати чи спростовувати ідею;

— активізовувати соціальні контакти (розподіляти доручення, працювати спільно);

— створювати матеріальні носії проектної діяльності (газета, сценарій, діафільм, журнал тощо).




Додаток ІІ. Типи проектів

1. Дослідницькі.

Для цих проектів важлива мета, структура, соціальний напрямок, актуальність. Вони дають змогу активізувати та розвивати розумові й мовленнєві здібності дітей, їхнє мислення, пам'ять, привчають до уважності, спостережливості, відповідальності, формують культ знань.



Вимоги до дослідницьких проектів:

— добре знати текст, уміти орієнтуватися в ньому;

— милуватися і насолоджуватися твором, розмірковувати і збагачуватися красою, мудрістю, натхненням;

— не проголошувати затертих істин, стандартів, не зубрити премудрий книжний аналіз, а дивуватися, запитувати, сперечатися, ділитися враженнями;

—не боятися цитувати на підтвердження сказаного;

— не забувати робити висновки, обов'язково висловлювати своє ставлення до героя, вчинку, події, предмета тощо;

— намагатися виділяти головне, не втомлюватислухачів зайвими деталями;

— розглядати твір із позицій загальнолюдського,вічного, постаратися збагнути цінність його для сучасників;

— не забувати, що кожне слово у художньому творі несе змістове навантаження;

— аналізуючи вчинок героя, уміти пояснити, чомувін так учинив;

—учитись чітко, грамотно і логічно висловлюватися;

—готуватися до відповіді завчасно: скласти, в разі потреби, план або схему відповіді;

—пам'ятати: твір — це айсберг, на поверхні лише його частина; отже, треба вміти заглиблюватись у суть.


2. Інформаційні:

—збір цікавих фактів із життя письменника, які допомагають учням краще зрозуміти його як особистість, осягнути ідейно-естетичний ідеал письменника, життєву позицію;

— пошук відомостей про різні варіанти твору;

— складання карти подорожей літературних героїв тощо.

Це проекти інтегрованого характеру. Учні отримують проблемні завдання залежно від пізнавальних інтересів і творчих здібностей (завдання для біографів, учнів-читців, учнів-літературознавців тощо).
3. Ігрові — це:

—обігрування різних сюжетних версій та ситуацій,у яких опиняються герої;

— ігрова імітація соціальних і ділових стосунків;

— літературно-театральні вистави;

— реклама книжки;

— імітація зйомки продовження оповідання чи повісті тощо.


4. Творчі — це створення і презентація:

— журналу мандрівки разом з улюбленим героєм;

— колективного колажу;

— відеофільму;

— фотопроекту;

— діафільму;

— збірок різної тематики;

—сценарію літературно!музичної композиції;

— ілюстративного матеріалу тощо.
5. Прикладні — це складання:

— хроніки життя класу;

— програми з літератури для внуків;

— проекту освіти 2060 року;

— словника власних назв;

— топонімічного словника;

— законів класу чи школи;

Додаток ІІІ. Сонет В.Шекспіра 130
Её глаза на звёзды не похожи,
Нельзя уста кораллами назвать,
Не белоснежна плеч открытых кожа,
И чёрной проволокой вьется прядь.

С дамасской розой, алой или белой,


Нельзя сравнить оттенок этих щек.
А тело пахнет так, как пахнет тело,
Не как фиалки нежный лепесток.

Ты не найдешь в ней совершенных линий,


Особенного света на челе.
Не знаю я, как шествуют богини,
Но милая ступает по земле.

И всё ж она уступит тем едва ли,


Кого в сравненьях пышных оболгали.

Перевод С.Маршака

***

Не солнце - блеск любимых мной очей,



С кораллом не сравнима алость губ,

Белее снег, чем цвет ее грудей,

И волос, словно проволока, груб.
Я видел цвет дамасских роз, но все ж

Нет этих роз у милой на щеках,

И жар ее дыханья вряд ли схож

С благоуханьем в царственных духах.


Лепечет мило госпожа моя,

Но музыка сильней волнует кровь,

Походки у богинь не видел я,

Ступает по земле моя любовь.

Но я клянусь - она прекрасней тех,

Кого цветистой лестью ввергли в грех.

Перевод А. Кузнецова
***
Її очей до сонця не рівняли,
Корал ніжнійший за її уста,
Не білосніжні пліч овали,
Мов з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,


Та на її обличчі не стрічав,
І дише так вона, як дишуть люди,
А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба


До музики, милішої мені,
Не знаю про ходу богинь із неба,
А кроки милої — цілком земні.

І все ж вона — найкраща поміж тими,


Що славлені похвалами пустими.
Переклад Д. Паламарчука


Додаток IV. В.Шекспір. 66 сонет  (оригінал)
Tired with all these, for restful death I cry, –

As to behold desert a beggar born,

And needy nothing trimm'd in jollity,

And purest faith unhappily forsworn,

And gilded honour shamefully misplac'd,

And maiden virtue rudely strumpeted,

And right perfection wrongfully disgrac'd,

And strength by limping sway disabled,

And art made tongue-tied by autority,

And folly (doctor-like) controlling skill,

And simple truth miscall'd simplicity,

And captive good attending captain ill:

Tired with all these, from these would I be gone,

Save that, to die, I leave my love alone.


Дослівний переклад

Втомлений всім, я кличу заспокійливу смерть,

Бачачи гідність, від народження приречену на злиденність,

І пусту нікчемність, що процвітає в радощах,

І найчистішу довіру (віру), яку зневажливо (непорядно)

 обманули,

І позолочені почесті, що їх ганебно надають,

І цнотливу доброчинність (дівочу честь), жорстоко зневажену,

І справжню досконалість, несправедливо ображену,

І силу, котру затирає негідна влада,

І мистецтво, приречене владою на мовчання,

І тупість, що з напучуваннями перевіряє знання,

І чесну правдивість, названу дурістю,

І уярмлене добро в рабстві у переможного зла.

Втомлений цим усім, я хотів би позбутися від усього,

Коли б, помираючи, я не мусив би робити самотнім того,

кого люблю (свою любов).

***


Я кличу смерть – дивитися набридло

На жебри і приниження чеснот,

На безтурботне і вельможне бидло,

На правоту, що їй затисли рот,


На честь фальшиву, на дівочу вроду

Поганьблену, на зраду в пишноті,

На правду, що підлоті навдогоду

В бруд обертає почуття святі,


І на мистецтво під п'ятою влади,

І на талант під наглядом шпика,

І на порядність, що безбожно краде,

І на добро, що в зла за служника!


Я від всього цього помер би нині,

Та як тебе лишити в самотині?

Переклад Д.Павличка
Додаток V. Жіночі образи в мистецтві Відродження

Сандро Боттічеллі - італійський живописець флорентійської школи. Справжнє ім'я — Алесандро ді Маріано ді Ванні Філіпепі . Він спочатку був справжнім виразником витонченої чуттєвості двору Лоренцо Медічі. Боттічеллі використовував як античну, так і християнську міфологію. Найзначніші його картини - "Народження Венери" і "Весна". На першій з цих картин художник зображує прекрасну богиню кохання, щойно народжену з піни морської, яка, підкоряючись віянню зефірів, пливе на черепашці до берега, де на неї чекає німфа. У богині ідеальне жіноче тіло, але обличчя підлітка, обличчя не пробуджене до життя, чисте, безгрішне, лагідне. Разом з тим, дивлячись на дівчину, відчуваєш передчуття трагедії. Цей же жіночий тип ми можемо зустріти і у "Весні", і в образах уславлених боттічелівських Мадонн. Він зображує прекрасних античних богинь не в чуттєвих особах земної краси, а в романтичних, одухотворених, піднесених образах. Боттічеллі дивовижно поєднав язичницьку чуттєвість і підвищену одухотвореність, скульптурну жіночність і ніжну крихкість, вишуканість лінійну точність та емоційність, мінливість. Він один з найпоетичніших художників в історії мистецтва.

С. Ботічеллі «Народження Вененри»



Леона́рдо да Ві́нчі — видатний італійський вчений, дослідник, винахідник і художник, архітектор, анатоміст і інженер, одна з найвизначніших постатей італійського Відродження.

З творів останнього двадцятиліття життя Леонардо найвідоміший — «Мона Ліза» («Джоконда»). Цей портрет привертав і привертає до себе увагу. Автор створив образ проникливого, гострого, пильного людського інтелекту: він належить усім часам, локальні прикмети часу у ньому розчинені й майже не відчуваються, так само, як у голубому «місячному» ландшафті, над яким панує Мона Ліза. Невловимий вираз обличчя Джоконди з її пильним поглядом, у якому є трохи посмішки, трохи іронії, трохи ще чогось. Його не можна відтворити, так як складається з багаточисельних світлотіньових нюансів. «Сфумато» — ніжний серпанок світлотіні, який так любив Леонардо, тут творить дива, надаючи нерухомому портрету внутрішнє життя, що безперервно протікає у часі.Слід відзначити, що невеликі картини на дошках Леонардо да Вінчі віддавав для завершення своїм учням. Тільки портрет Мони Лізи, дружини Франческо дель Джіакондо, його власноручний твір від початку і до кінця. Нікому з сучасників художника не вдавалося дати таку витончену закругленість, таке м´яке положення рук.

У жіночих голівках і портретах пензля Леонардо да Вінчі відчувається якийсь абсолютно своєрідний таємний вираз обличчя: розріз очей, оригінальна лінія брів, напівпосмішка, що блукає на зігнутих губах. Погляд, загадковий або прихований, відрізняє роботи цього художника від творів інших майстрів.

Леонардо да Вінчі «Мона Ліза»



Рафае́ль Са́нті — італійський живописець, графік, скульптор і архітектор епохи Відродження. Втілив у своїх творах гуманістичні ідеали високого Відродження.

«Мадонна в кріслі» — одна з найбільших за розміром робіт Рафаеля. Ескіз для неї Рафаель накидав на вибитому дні діжки (художник побачив молоду римлянку, що годувала дитину. Група так уразила його, що він, повернувшись до Ватикану, тут же написав з селянки Мадонну). Виразність цієї картини не піддається опису, усе в ній зведено в істинну гармонію; можливо, єдиним недоліком композиції можна назвати завелику фігуру немовляти.

Мабуть, «Мадонна в кріслі» - найбільш незвичайна з мадонн Рафаеля. Художник знайшов нове вирішення свого улюбленого образу, адже ні одна з мадонн не має такої життєвої повноти та земної чарівності. Героїня картини належить до зовсім іншого світу, ніж лагідні світловолосі мадонни флорентійського періоду, з їх просвітленою молитовною задумливістю і тихим замилуванням. Цей світ наділений безпосередніми та схвильованими почуттями, більш земною красою. На темному тлі зображена темноволоса красуня в святковому селянському вбранні з малюком на руках і маленький Іоанн Хреститель. Ніщо не нагадує в цій молодій прекрасній селянці, яка поривчасто і міцно пригортає до себе сина, Богоматір, яка вклоняється божественному немовляті – перед нами сповнена гордості, щастя та прихованої тривоги матір, та діти, схожі на маленьких титанів.
Картина сповнена відчуттям життєвої енергії, м’яку та нескладну гамму ранніх полотен замінює тепер насичена співзвучність блакитних і вохристо-жовтих, рожево-червоних та смарагдових тонів. Рафаель «Мадонна в кріслі»

Тіціан Вечелліо – італійський живописець епохи Високого та Пізнього Відродження у Венеції. Мав великий вплив на творчість митців різних країн і епох.

Тіціан створює багато жіночих образів . Це квітучі молоді венеціанки, образ яких художника цікавить виключно втіленням їх суто земної принади та краси. В порівняні з Рафаелем чи да Вінчі Тиціан менш ліричний та витончений, його жіночі образи більш «приземлені», однак по-своєму не менш привабливі. Спокійні, золотоволосі, повнотілі жінки Тиціана – то оголені, то в багатому вбранні — це сама природа, «вічна краса», не добра і не зла, не розумна і не тупа, у своїй відвертій чуттєвості абсолютно цнотлива. Природа, жінка, живопис, — не роздільні поняття для Тиціана.



Тиціан. Дівчина з фруктами

Тиціан. Віоланта ( Красуня Гатта)

Б і б л і о г р а ф і я.


1. Аникст А.А. Творчество Шекспира.- М.- Л.: Худож. литература, 1960

2. Ільїна Т. В. Історія мистецтв. Західноєвропейське мистецтво. - М., 1993

3. В.Шекспір. Твори в шести томах: Том 6. К.: Дніпро, 1986.

3. Нищета В. А. Технологія життєтворчих проектів на уроках української мови та літератури : [навч. посібник] / В. А. Нищета. – Х. : Основа, 2009

4. Пометун О.І. та ін.. сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Наук.-метод. посібн./ О.І.Пометун, Л.В.Пироженко. –К.: Видавництво А.С.К., 2004

5. Історія мистецтва зарубіжних країн. Середні століття. Відродження. Під ред. Ц. Г. Нессельштраус. - М., 1982

6. uk.wikipedia.org

7. osvita.ua/school

8. ukrlit.kiev.ua

9. www.nbuv.gov.ua

10.www.stihi-rus.ru

11.www.ocbima.com



12.www.refine.org.ua


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка