Роль профорієнтаційної роботи у забезпеченні ринку праці прогресивними фахівцями



Скачати 128.62 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір128.62 Kb.
РОЛЬ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РИНКУ ПРАЦІ ПРОГРЕСИВНИМИ ФАХІВЦЯМИ
Ринок праці є сферою формування попиту і пропозиції на робочу силу. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на визначений термін. Ринок впливає на всі сфери економіки, регулюючи рух трудових ресурсів у народному господарстві.

В умовах сьогодення у вітчизняному суспільстві дедалі більше стає людей, які не працевлаштувались після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів. Вищі навчальні заклади готують фахівців, які не можуть сьогодні знайти собі роботу і переходять у ранг безробітних. Така ситуація призводить до неефективного витрачання як бюджетних, так і приватних коштів, які спрямовувалися на підготовку непотрібних фахівців, а з іншого боку - роботодавці недоотримують потрібних висококваліфікованих фахівців.

Сьогодні доводиться констатувати, що спеціалістів з вищою освітою дедалі більшає, а кваліфікованих кадрів бракує. Випускники шкіл, керуючись сучасними тенденціями та стереотипами, вступають до вищих навчальних закладів на так звані «престижні» спеціальності, а згодом не можуть знайти роботу за ними. При цьому в країні загострюється потреба у працівниках з інших напрямів. Тобто посилюється ситуація дисбалансу між попитом на освіту та її пропозицією - випускники вищих навчальних закладів не можуть працевлаштуватися, що збільшує рівень безробіття, або працюють не за спеціальністю. Відтак абітурієнти повинні відповідально ставитись до вибору майбутньої професії.

Вибір професії - один з головних життєвих виборів, здійснений людиною в юному віці, оскільки, обираючи професію, вона обирає і спосіб життя. Стадія вибору повинна завершитися оформленням реалістичного і досить чіткого уявлення про ту професійну спільноту, в яку зростаюча людина в майбутньому включить себе.

Кількість професій в наші дні вимірюється п'ятизначним числом, а їх світ являє собою рухливу картину. За даними дослідників, старшокласники можуть назвати в середньому лише 20-26 професій. Вивчення мотивів вибору професії школярами свідчить, що значну роль у цьому відіграють поради оточуючих (25 % потенційних абітурієнтів обирають професію під впливом друга, який здається більш самостійним, 17 % - за порадою батьків, 9 % - під впливом засобів масової інформації); ще 9 % керуються малозначними чинниками, наприклад, близькістю ВНЗ до будинку, і лише 40 % підлітків обирають професію, орієнтуючись на зміст діяльності. Однак важливо наголосити, що професійні наміри виявляються більш стійкими, а оволодіння діяльністю проходить швидше й ефективніше, якщо головною причиною вибору професії є орієнтація на зміст майбутньої діяльності.

В умовах незалежної України серед молоді вже склався певний поділ спеціальностей на «престижні», «непрестижні» та ті, які абітурієнти обирають під впливом батьків. Найчастіше до тих, що є престижними, відносять такі як юрист, економіст, журналіст, ІТ-спеціаліст, дизайнер тощо.

У свідомості українців залишається стереотип середини дев'яностих років минулого століття щодо професій «престижного» кола: робота там є легкою, але за неї платять добре. Проте це не відповідає дійсності. Очевидно, що високу плату за працю отримують тільки справжні професіонали. Роботодавець потребує спеціаліста, який професійно, відповідально виконуватиме свою роботу і працюватиме на результат; спеціаліста, який має потенціал і здатність навчатись. Охочих просто отримувати гроші багато, а успішних, досвідчених спеціалістів майже немає.

Тож, на жаль, сьогодні на вибір абітурієнтів зовнішні фактори впливають більшою мірою, ніж власні здібності, і тим більше, ніж потреби ринку праці. Часто така ситуація спостерігається тоді, коли молода людина не дуже добре знає свої суб'єктивно виражені здібності і їй доводиться опиратись на інші показники, а саме: на рівень заробітної плати, яку отримують люди певної професії, імідж установи та/або безпосередньо престижність професії, не кажучи вже про вплив батьків, вчителів та друзів. Саме тому в сучасних умовах дедалі більшого значення набуває популяризація дефіцитних професій, а також проведення профорієнтаційних робіт з потенційними абітурієнтами.

Вибір професії впливає на подальше життя, можливість самореалізації та задоволення, яке людина отримуватиме чи не отримуватиме від своєї роботи. А оскільки дорослі люди більшу частину свого активного життя проводять саме на роботі, то важливістю її визначення із самого початку не можна нехтувати.

До молодих спеціалістів у сучасних умовах ринку висуваються такі вимоги, серед яких: високий рівень теоретичної підготовки, сформований рівень соціальної зрілості, висока професійна ефективність у ситуаціях невизначеності, швидка адаптація до умов робочого середовища, що постійно змінюється, готовність до початку власної кар'єри в компанії з відносно низької посадової ланки.

Отже, з огляду на вищезазначене, слід підкреслити, що в умовах сьогодення освіта повинна бути якісною, працівник повинен постійно розвиватись та самовдосконалюватись, аби роботодавець був впевнений в його компетентності та професіоналізмі. Важливо, щоб початок професійного шляху випускника навчального закладу почався успішно, адже у наш час без досвіду роботи працевлаштування виявляється доволі проблематичним.

Поряд із цим слід зауважити, що, хоча освіту та професійну підготовку вважають визначальними чинниками у забезпеченні зайнятості молоді, однак на вітчизняному ринку праці проявляються й інші тенденції. З одного боку, молоді зазвичай притаманний вищий освітній рівень порівняно зі старшим поколінням (проте нині почастішали випадки, коли на ринку праці з'являються молоді люди, які не мають не лише професійної, а й закінченої середньої освіти), а з іншого - високий рівень освіти молоді не завжди є запорукою вдалого працевлаштування.

Сучасна вітчизняна вища школа має підготувати молоде покоління, яке б задовольняло виклики сьогодення відповідно до нових соціальних умов.

Аналізуючи ж потреби молодого покоління українців у подальшому навчанні, доводиться констатувати велику кількість випадкових рішень щодо вибору майбутнього фаху. Про це свідчить широка практика подання абітурієнтами одночасно кількох заяв на вступ до різних навчальних закладів і на кардинально різні спеціальності. Це свідчить про невизначеність вибору та розрахунок на те, що до якогось вищого навчального закладу просто пощастить вступити.

На жаль, реалії сьогодення доводять, що нині деяким студентам притаманне не прагнення знань, а бажання відповідати сучасним вимогам до «атрибутів» молодої людини, яка починає своє життя у «дорослому» суспільстві. У сімнадцять років не кожен може розібратися в самому собі -чого прагне, які знання хоче здобути? Значній частині молоді властивий певний інфантилізм, а також орієнтація не на здобуття конкретної спеціальності, робота за якою надалі має задовольнити матеріальні та духовні потреби особистості, а лише на формальне отримання диплома про вишу освіту.

Нині, через вище згадувані обставини, освіта набула формального характеру, сьогодні її здобувають переважно не заради знань, а задля отримання переваг на ринку праці, престижної посади чи високооплачуваної роботи. Адже без диплома державного зразка людину зазвичай не визнають професіоналом.

Таким чином, виходячи із сучасних реалій ситуації на вітчизняному ринку освітніх послуг, можна визначити бар'єри, що стоять на заваді здобуття якісної освіти.

В Україні вищих навчальних закладів кілька сотень. З цих позицій ми можемо змагатися з будь-якою країною Європи. Проте підготовлених цими вищими навчальними закладами висококласних спеціалістів державі бракує. Інформаційне суспільство невпинно продукує нові вимоги до кількості й якості робочої сили, однак це не завжди корелює з реальним станом освітянських справ. Тож, як результат, майбутні «фахівці» сучасних ВНЗ не завжди стають затребуваними на ринку праці.

У даному контексті важливо зазначити, що в умовах сьогодення на українському ринку праці є затребуваними представники технічних професій середньої та нижчої ланки і технічних спеціальностей взагалі, однак відповідний профіль навчання слабко популяризується і залишається недостатньо привабливим для молоді, оскільки не тільки потребує більш тривалого і складного навчання, а й не відповідає сучасним уявленням про престиж роботи й комфортні умови життя. Найбільша потреба вітчизняного ринку праці - кваліфіковані робітники з інструментом. Але ці професії є не дуже привабливими та популярними серед молоді через невисокий рівень заробітної плати, несвоєчасність її виплати, непрості умови праці, що стають причиною не тільки звільнення працівників, а й неможливості заповнення вакансій у майбутньому.

Відтак для розв'язання окреслених проблем потрібно на державному рівні розробити дієві заходи, які активізували б співпрацю потенційних роботодавців із навчальними закладами. Вочевидь, це сприятиме підготовці фахівців для різних видів трудової діяльності відповідно до потреб ринку і стримуватиме продукування чергового поповнення армії безробітних. Важливо, щоб суспільство змінило ставлення до моди на деякі професії -юристів, економістів, дипломатів, політологів, яких стає дедалі важче працевлаштувати. Виявляється, що не тільки молоді люди даремно витратили стільки часу й зусиль, бо опанована професія не має попиту на ринку праці, а й держава марно витрачала кошти на навчання таких спеціалістів. Постає потреба у зобов'язанні навчальних закладів забезпечувати випускникам перше робоче місце, але не декларативно, як це трапляється сьогодні, та встановлення на підприємствах квоти для молоді. Крім того, доцільним є повернення до практики зарахування років навчання випускникам вищих навчальних закладів як трудового стажу з відповідними записами у трудовій книжці, адже у зв'язку з пенсійною реформою вік виходу на заслужений відпочинок збільшено, що не сприяє омолодженню кадрів та призводить до зростання безробіття у молодіжному середовищі.

Отже, існуюча у системі української освіти ситуація викликає велике занепокоєння, оскільки якість підготовки фахівців не дає змоги виконати замовлення сучасного суспільства у забезпеченні ринку праці прогресивними фахівцями. Зазначені тенденції значно ускладнюють соціально-психологічну адаптацію молоді, зокрема до трудової діяльності. Тому гострої актуальності набуває питання правильної професійної орієнтації, яка виступає етапом психологічної та практичної підготовки особистості до трудової діяльності.

Професійна орієнтація - це система навчально-виховної роботи, спрямованої на засвоєння абітурієнтами знань про соціально-економічні та психофізіологічні умови правильного вибору професії, формування в них уміння аналізувати вимоги різних професій до психологічної структури особистості, а також свої професійно значущі якості, шляхи й засоби їх розвитку.

Завдання профорієнтації полягає в ознайомленні абітурієнтів із професіями та правилами їх вибору, вихованні спрямованості на самопізнання як основу професійного самовизначення; формування вміння зіставляти свої здібності з вимогами щодо набуття конкретної професії, складати на цій основі реальний план оволодіння професією, а також забезпечення розвитку професійно важливих якостей особистості.

Компонентами профорієнтаційної роботи є професійна інформація, професійна діагностика, професійна консультація, професійний відбір, професійна адаптація.

Профорієнтаційну роботу здійснюють шкільні учителі всіх навчальних предметів, класні керівники, інші педагогічні працівники, фахівці різних галузей виробництва. Важливу роль у професійній орієнтації школярів відіграють факультативні курси. Багато їх орієнтує старшокласників на конкретну професію і дає їм певний обсяг знань, умінь і навичок з цієї професії. Серед форм профорієнтаційної роботи найефективнішими є екскурсії, зустрічі з фахівцями, колишніми випускниками, вечори, диспути, конференції, класні години, заняття в гуртках.

Переймаючись питаннями якісної підготовки мотиваційно зорієнтованих фахівців, співробітниками Національного університету цивільного захисту України останніми роками здійснюється кропітка робота з потенційними першокурсниками у профорієнтаційному напрямі.

Так, здійснюючи профорієнтаційну роботу, зокрема за напрямами підготовки «Охорона праці» та «Екологія, охорона навколишнього природного середовища та збалансоване природокористування», співробітники кафедри охорони праці та техногенно-екологічної безпеки у співпраці із педагогами шкіл реалізують такі її компоненти як професійна інформація, професійна консультація.

Професійна інформація - це психолого-педагогічна система формування в особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає суб'єктивним і об'єктивним умовам вільного та свідомого професійного самовизначення особистості. Вона дає майбутнім абітурієнтам змогу ознайомитися з різними професіями, з пов'язаним із ними змістом трудової діяльності, з вимогами, які ці професії висувають до людини, а також з тим, де ними можна оволодіти. Завдяки цьому школярі намагаються аналізувати свої індивідуальні схильності, психофізіологічні можливості, вміння зіставити їх з вимогами обговорюваних професій, до яких вони (не) мають інтересу і нахили, щоб прийняти правильне рішення про свою придатність до професійної діяльності в обраній галузі праці.

Професійна консультація - надання особистості на основі її вивчення науково обґрунтованої допомоги щодо найоптимальніших для неї напрямів і засобів професійного самовизначення. Вона має на меті й навчання потенційних абітурієнтів прийомам самооцінки своїх якостей, з метою з'ясування їх відповідності вимогам професії. Мріючи про певну професію, школярі повинні водночас замислюватися, чи справді вони здатні до такої роботи. Для відповіді на це питання вони мають знати вимоги професії до людини, яка її обрала.

Для ефективного інформування старшокласників про професії, за якими здійснюється підготовка, співробітниками кафедри використовуються професіограми фахівців з охорони праці та екологічної безпеки, передбачаючи розкриття наступних питань: Як називається робота, у чому її суть (назва роботи, спеціальності, професії, посади, можливі робочі місця, опис істотних характеристик і видових особливостей праці)? Яка ефективність і мета роботи? Що є предметом праці? У який спосіб виконується робота? На основі чого вона здійснюється? Які критерії оцінки результатів праці? Яка кваліфікація потрібна для роботи? За допомогою яких засобів виконується робота? В яких умовах виконується робота? Яка організація праці? Яка інтенсивність праці? Які моменти небезпеки та відповідальності трапляються у процесі роботи? Яку вигоду дає робота працівникові (зарплата, премія, пільги, моральне задоволення, суспільне визнання)? Які вимоги й обмеження є характерними саме для цієї роботи?

Аналогічні консультації надаються співробітниками кафедри і батькам учнів (під час Днів відкритих дверей в НУЦЗУ та особистих зустрічей на кафедрі), щоб вони серйозніше підходили до обрання майбутньої професії дітьми, мотиваційно допомагаючи їм у цьому.

Роз'яснювальна робота серед молодих людей, які повинні усвідомлювати необхідність роботи над собою задля подолання певних недоліків, досягнення професійної майстерності є важливою і на етапі професійного відбору. Професійний відбір є системою роботи, спрямованою на надання допомоги абітурієнту у визначенні й виборі конкретної професії на основі виявлення й оцінки його загальних і спеціальних здібностей, здатностей, інтересів, потреб і об'єктивних умов професійної підготовки і працевлаштування. Здійснюють його саме навчальні заклади, висуваючи до вступників конкретні вимоги, або установи, які приймають випускників на роботу.

У даному напрямі співробітниками кафедри охорони праці та техногенно-екологічної безпеки Національного університету цивільного захисту України також ведеться змістовна робота, яка виявляється у досягненні домовленостей з об'єктами майбутньої професійної діяльності випускників як виробничого, так і управлінського характеру, з метою надання уявлень майбутнім фахівцям про реальні виміри та особливості обраної для професійної діяльності сфери.

На стадії оволодіння студентами обраною професією робота кафедри спрямовується також на професійну адаптацію - процес пристосування особистості до професійної діяльності, її умов; досягнення бажаної продуктивності праці й відповідності між професійними намірами, інтересами, якостями особистості та вимогами до діяльності. Ознаками професійної адаптації і, як результат діяльності кафедри у даному контексті, є збереження і розвиток здібностей і схильностей студентства до обраної професійної діяльності, узгодженість суспільної та особистої мотивації до праці, яка залежить від її змісту, впливу сім'ї та виробничого оточення.

Оскільки професійна адаптація відбувається разом із суспільною адаптацією особистості, можна вважати, що, реалізуючись в тому числі й у даному напрямі, діяльність кафедри сприяє соціалізації своїх студентів-вихованців.

З огляду на вищезазначене зауважимо, що соціальне замовлення в освіті є механізмом реалізації соціальної необхідності як форми відбиття загальних закономірних зв'язків, внутрішньо стійких, повторюваних, які забезпечують перетворення можливості в дійсність і регулюють спрямованість освітньої діяльності на рішення першочергових пріоритетних суспільних проблем. Необхідність у постановці тих або інших цілей діяльності у сфері освіти викликається головними причинами соціально-історичного процесу, характеризується достатньою визначеністю і є підготовленою всім ходом розвитку соціуму.

Соціальне замовлення в освіті - це практично усвідомлена, теоретично сформульована з урахуванням ідеологічної спрямованості офіційної державної політики об'єктивна необхідність у певних масштабах і якісних параметрах результатів освітньої діяльності. Просте декларування соціального замовлення не здатне викликати принципові зміни у практиці освіти. Усвідомлення нових вимог до освіти з боку соціальної реальності, яка змінюється, відбувається у процесі їх пошуку соціальними суб'єктами.

Соціальні перетворення останніх років призвели до руйнування усталених регулюючих та детермінуючих параметрів суспільного буття, і найбільш вразливою соціальною групою в умовах кризи виявилась молодь.

Тенденції сучасної соціальної дійсності відбиті, по-перше, у появі нового розподілу на ринку праці - на дипломованих і кваліфікованих працівників; традиційний же взаємозв'язок соціального статусу й рівня диплому нерідко розпадається. Працедавці надають перевагу кваліфікації, і цілком можна припустити, що залежність заробітної плати від диплому в майбутньому буде зменшуватися. Сучасні темпи розвитку виробництва й терміни підготовки кадрів настільки не відповідають один одному, що більшість випускників коледжів, університетів при найманні на роботу змушені проходити перепідготовку. Тобто вартість підготовки фахівця значно збільшується. Гнучкі технології і створені на їх базі виробництва розвиваються дуже швидко, тому процес перекваліфікації стає майже нескінченним. По-друге, якщо раніше виробнича сфера й економіка на невідповідність між результатами освіти й попитом на ринку праці реагували безробіттям, то тепер до неї додалася ще одна проблема - за величезної кількості непрацевлаштованих наявність нестачі кадрів необхідної кваліфікації (висококваліфікованих фахівців) і необхідності їхньої підготовки.

Зазначені тенденції значно ускладнюють соціально-психологічну адаптацію молоді, зокрема до трудової діяльності. Моральне ж задоволення, позитивну самооцінку, високу продуктивність праці, якість продукції зумовлює лише правильний вибір професії. Він є точкою, в якій сходяться інтереси особистості та суспільства, поєднання особистих і загальних інтересів.

Проте слід пам'ятати, що під час орієнтації абітурієнтів на конкретну професію можливі такі помилки як поділ професій на «престижні» й «непрестижні»; ототожнення навчального предмета із професією; перенесення ставлення до людини - представника професії на саму професію; вибір професії під чиїмсь впливом; застарілі уявлення про характер праці у сфері матеріального виробництва. Успішність же професійного самовизначення старшокласників залежить від сформованості їх ціннісної орієнтації, життєвих ідеалів у професійній сфері.

Тож правильно організована багатоступенева та різнокомпонентна професійна орієнтація потенційних абітурієнтів, будучи суттєвим етапом психологічної та практичної підготовки особистості до трудової діяльності, дозволить виконати замовлення сучасного суспільства у забезпеченні ринку праці прогресивними фахівцями.


Шароватова О.П., к.п.н., доцент кафедри охорони праці та техногенно-екологічної безпеки Національного університету цивільного захисту України

Васюков О.Є., д.хім.н., професор, завідувач кафедри охорони праці та техногенно-екологічної безпеки Національного університету цивільного захисту України



Бєлан С.В., к.т.н., доцент, доцент кафедри охорони праці та техногенно-екологічної безпеки Національного університету цивільного захисту України


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка