Роль герпесвірусів у патології нервової системи



Скачати 163.86 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір163.86 Kb.



УДК : 616.9:578.835.15


роль герпесвірусів у патології нервової системи

Маричев І.Л., Кононенко В.В.


Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України
В останні роки коло захворювань, пов’язаних із вірусами герпесу, суттєво розширилось. Віруси герпесу – одні з поширених вірусів, які викликають різні захворювання людини, серед яких ураження нервової системи (НС) займають значне місце. Поява останнім часом нових діагностичних методів підвищило увагу та цікавість дослідників до цієї патології [1, 2, 3, 4].

Найбільш частіші форми герпетичних нейроінфекцій це енцефаліти, менінгіти, але можливі різні синдроми уражень центральної та периферійної НС.

Згідно даним літератури герпетичну природу має більше 10.0% усіх енцефалітів, 0,6% – асептичних менінгітів і 20.0% – менінгоенцефалітів [5].

Гострі енцефаліти, викликані вірусом герпесу людини (ВГЛ), харак­те­ри­зуються важким перебігом, тяжкими наслідками і високою частотою летальних вихідів, не дивлячись на сучасну медикаментозну терапію. Частіше усього вони асоційовані із інфекцією вірусом простого герпесу 1 типу (ВПГ 1), у 4.0-6.0% випадків – із вірусом простого герпесу 2 типу (ВПГ 2) [6].

Патогенез герпетичної інфекції повязаний з проникненням його в регіональні лімфовузли, а потім шляхом гематогенного заносу у внутрішні органи і мозок. У центральну нервову систему (ЦНС) вірус може проникати також і по нервовим стовбурам - параневрально.

Результати багатьох досліджень свідчать про тісний звязок ВГЛ з різними фор­­мами нейроінфекцій [7,8]. Так, обстеження 269 хворих гострими ней­ро­ін­фек­ціями показало, що найбільш тяжкий клінічний перебіг і висока летальність спо­стерігались у 53 хворих з герпетичною природою захворювань [9].

Клінічна картина нейроінфекцій герпетичного генезу харак­те­ри­зу­єть­ся широким поліморфізмом. Так, при вивченні питання патогенезу і діагностики герпетичних енцефалітів з проявом психопатологічних синдромів ряд авторів звертають увагу на дані про можливу роль герпесвірусів (ГВ) в етіопатогенезі шизофренії [10,11,12].

Описаний випадок герпетичного енцефаліту у 65-річної жінки, який клінічно виражався у прогресуючій деменції і генералізованих судомах [13]. Обговорюються дані про оцінку фактору ризику при хворобі Альцгеймера (ХА) при наявності у пацієнтів алелі Е4 для аполіпопротеїну Е і наявності у головному мозку ДНК ВПГ 1 [14,15,16].

Описується рідкісний випадок синдрому Герстмгана, який розвинувся після гострого герпетичного енцефаліту. Автори звертають увагу на можливість інсультоподібного початку гострого герпетичного енцефаліту без попереднього фебрильного дебюту [17]. За допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) знайдені докази, які вказують на етіологічну роль реактивації ВПГ у походженні паралічу Белла [18, 19].

В поодиноких випадках при хворобі Мен’єра вдавалось визначати методом ПЛР ВПГ і вірус варіцелла-зостер (ВВЗ) [20], показано також зв’язок гер­пе­тич­ної інфекції у розвитку порушення мозкового кровообігу [21].

У дитячому віці також нерідко зустрічаються герпетичні енцефаліти, викликані ВПГ 1 і ВПГ 2 [22]. У новонароджених важкі ураження головного мозку ГВ етіології супроводжуються порушенням церебральної гемодинаміки

Важливу роль при нейроінфекціях в результаті ендогенної реактивації грає також і ВВЗ, який зберігається після первинної інфекції у гангліях спинного і головного мозку. При цьому уражуються окремі нерви – лицьові, трійчасті, носоглоткові. Спостерігаються менінгоенцефаліти, менінгіти, невралгії, гангліоневрити з ураженням міжхребцевих гангліїв із залученням у процес задніх, а інколи і передніх рогів спинного мозку [5,12,23,24,25,26].

Енцефаліт, викликаний вірусом герпесу 4 типу (вірус Епштейна-Барр (ВЕБ)), є рідкісним і відносно доброякісним захворюванням. Хворіють пе­ре­важ­но діти і особи молодого віку. У рідкісних випадках ВЕБ проходить гематоен­це­фа­­лічний бар’єр з ураженням ЦНС у вигляді серозних менінгітів, ме­нін­го­ен­це­фа­літів, полірадикулоневритів, можливий також розвиток центральних і пе­ри­фе­ричних паралічів [27,28,29,30,31]. При проведені аналізу 103 випадків СНІДу з неврологічною симптоматикою, встановлено що у 13.0% випадків по­лі­ра­ди­ку­ло­патії цитомегаловірусного (ЦМВ) генезу були початковими проявами СНІДу [32].

В останній час з’явились повідомлення про зв’язок ВГЛ 6 типу із виникненням енцефалітів у імунодефіцитних дорослих і дітей [33, 34]. До­слід­ження спинномозкової рідини (СМР) у 9 хворих з фокальним енцефалітом за допомогою ПЛР показало наявність послідовностей ДНК ГВ 6. При проведенні секвенування встановлено, що виявлений ВГЛ 6 належить до групи В штамів цього вірусу. Результат захворювання у цих хворих варіював від повного виліковування до смерті [35].

Останнім часом з’явились роботи, котрі вказують на роль герпесвірусів при виникненні розсіяного склерозу (РС) [36]. Проведеними дослідженнями встановлено, що у 75.0% пацієнтів з РС в тканинах ЦНС виявлені клітини активно інфіковані ГВ 6 [37]. Представлений також зв’язок між вірусними інфекціями і загостренням РС із розвитком вогнищ демієлінізації [38].

Проте, інші дослідники більш зважено відносяться до ролі герпесвірусів в етіології РС. В результаті оцінки епідеміологічних свідчень етіологічної ролі ВВЗ у розвитку РС автори відмічають, що на сьогодні немає чіткого доведення зв’язку РС із ВВЗ-інфекцією [39]. Пов’язується роль ГВ з епілептичними нападами [40].

В Україні ураження нервової системи ГВ почали вивчатись з 1991 року [41, 42]. Метою роботи являлось визначення ролі ГВ у формуванні патології нервової системи

Матеріали і методи.

Під нашим спостереженням було 250 хворих на герпесвірусні енцефаліти (ГЕ) з різним перебігом хвороби (гострим, хронічним, рецидивуючим).

Проводилось дослідження сироватки, плазми крові та СМР. З метою вста­новлення етіології захворювання визначались се­ро­ло­гіч­ні маркери герпесвірусів (специфічні антитіла класу IgG та IgM до ВПГ 1, ВПГ 2, ЦМВ та ВЕБ) методом ІФА із використанням комерційних тест-систем "Біосервіс" (Росія), "BioRad" (Франція), “Human“ (Німеччина). Молекулярно-біо­ло­гіч­ні дослідження (визначення ДНК герпесвірусів) проводились методом ПЛР із використанням наборів "Амплісенс" (Росія).

Компютерна томографія (КТ) головного мозку проводилась на апараті СРТ-1010; магнітнорезонансна томографія (МРТ) проводилась на апараті MAGNETOM Vision; оцінювались також знімки, зроблені на іншій апа­ратурі деяких медичних закладів України. Обстежено з використанням ней­ро­візуальних методик 250 хворих на герпетичні енцефаліти (ГЕ) з різним перебігом хвороби, більшість хворих обстежена в динаміці. Всього проаналізовано 112 КТ та 326 МРТ-знімків. 48 хворим проводились КТ та МРТ головного мозку одночасно.

Серед них знаходилось 45 хворих з різними формами ураження НС, у яких була підтверджена реплікативна стадія ВЕБ-інфекції. Під наглядом перебувало 47 хворих з етіологічно веріфікованим діагнозом ЦMВ-інфекції з ураженням нервової системи, головним чином ЦНС. Решта хворих мали переважно ГВ етіологію захворювання.

Результати дослідження та їх обговорення

При проведенні серологічних досліджень вірогідним критерієм встановлення етіологічної ролі одного з представників родини герпесвірусів (ВПГ ½, ЦМВ, ВEБ ) було визначення специфічних імуноглобулінів класу IgM в сироватці крові, двократне перевищення середньостатистичних показників рівня специфічних імуноглобулінів класу IgG, відповідно для ВПГ ½ - більше титру 1:1600, для ЦМВ – більше 1:800 чи 10 МО/мл, а для ВЕБ – визначення IgG антитіл до ранніх (ЕА) білків збудника. Позитивні знахідки ДНК збудників в ПЛР свідчили про активну стадію реплікації внаслідок активації персистентною інфекції чи первинного інфікування (табл. 1).

Таблиця 1.

Виявлення серологічних маркерів та ДНК герпесвірусів



Група хворих

Результати визначення серологічних маркерів та ДНК герпесвірусів

ВПГ 1/2

ЦМВ

ВЕБ

IgM

IgG

ПЛР

IgM

IgG

ПЛР

IgM

IgG

ПЛР

I

( n = 92)



3

90

61

0

2

0

0

1

0

II

( n = 47 )



0

2

0

2

45

47

0

3

0

III

( n = 45 )



1

3

0

0

1

0

6

41

45

У відповідності до результатів серологічних та молекулярно-біологічних досліджень було виділено три групи хворих на енцефаліти. Перша група – хворі у яких переважно визначався високий рівень специфічних ( IgG ) антитіл та ДНК ВПГ ½, друга група - хворі з серологічно та молекулярно-біологічно підтвердженим захворюванням цитомегаловірусного генезу та третя група – з лабораторно веріфікованим діагнозом ВЕБ-інфекція.

Багаточисельні та багаторічні (з 1989 року) спостереження за хворими з ураженням НС, переважно головного мозку, викликаних ГВ, дозволили нам запропонувати наступну класифікацію герпетичних (ВПГ, ЦМВ, ВЕБ) уражень нервової системи:

Доцільно виділяти наступні клінічні форми ГВ-інфекцій з ураженням нервової системи: 1/ маніфестна та безсимптомна; 2/ гостра та хронічна; 3/ локалізована та генералізована. Вірусологічно: реплікативна та ДНК-негативна.

КЛАСИФІКАЦІЯ НЕВРОЛОГІЧНИХ ФОРМ ВПГ-ІНФЕКЦІЇ

За перебігом: гостра (в т.ч. блискавична); підгостра; хронічна: рецидивна, прогресуюча.

За синдромом ураження ЦНС: менінгіт, енцефаліт (вогнищевий або пан­енцефаліт), енцефаломієліт, вентрикулоепендиматит, менінго(енце­фа­ло)міє­літ;

Синдроми: розсіяного енцефаломієліту, паркінсонізму, бокового аміо­тро­фіч­ного склерозу (БАС), психічних порушень, гіпоталамічний, судомний, стов­бу­ровий.

За синдромом ураження периферичної нервової системи:

полі(гангліо)неврит: краніальний, спінальний, краніоспінальний, радикуло(полі)гангліоневрит, полірадикулоневрит, полінейропатії (синдром Гійєна-Барре).



Поєднані ураження центральної і периферичної нервової системи:

менінго(енцефало)(мієло)полірадикулоневрит, в т.ч. синдром Ландрі.



Наслідки та резидуальні стани:

Синдроми: судомний, психоорганічний, інтелектуально-амнестичних роз­ла­дів, пірамідно-екстрапірамідних порушень (паркінсонізм, БАС), гі­пер­тен­зій­но-гідроцефальний, астеноневротичний. Синдром в’ялих (спастичних) парезів, арт­рогенні контрактури, депресивно-іпохондричний синдром. Арахноїдит. Апалічний синдром (стан).

Відзначимо деякі особливості клініки ГЕ: часте ураження кіркових відділів речовини мозку, переважно скроневих, лобових та тім’яних ділянок, що нерідко (40-50 % випадків) супроводжується різноманітними психопа­то­ло­гіч­ни­ми станами, порушеннями вищих інтегративних функцій, органічною нев­ро­ло­гіч­ною симптоматикою, невритами, геміпарезами, плегіями - і перебігом: ви­со­ка летальність, значна інвалідізація. Може розвиватись герпетичне ураження шкіри та слизових оболонок, очей (10 %); патологічні зміни в системі крові (лейкопенія, лімфоцитоз) більш притаманні хронічним формам ГВ-інфекції.

У всіх випадках, особливо підозрілих на ЦМВ-інфекцію, крім класичного обстеження (КТ, МРТ, в т.ч. в ангіорежимі, електроенцефалографія (ЕЕГ), офтальмоскопія) з метою своєчасної діагностики ЦМВ-енцефаліту слід уважно збирати анамнез (розвиток неврологічної симптоматики після “гострого респіраторного захворювання”, наявність навіть незначних явищ інтоксикації, періодичного субфебрилитету), оглядати хворого (лімфаденопатія, гепатоспленомегалія, бронхопневмонія). ЦМВ-інфекція з ураженням НС у дорослих може перебігати у вигляді генералізованої форми з ураженням головного, спинного мозку, периферичної нервової системи, а також печінки, селезінки, легень, серця, нирок, наднирників, шлунку та кишечнику, очей, системи кровотворення, лімфатичної системи, статевих органів.

Цікавим та рідким є випадок гострого демієлінізуючого енцефаломієліту спричиненого ВЕБ [43], а також інші ураження НС при ВЕБ етіології процесу [44,45].

Приклад ураження ЦНС ВЕБ: Хвора Х., 27 років, восени 2001 року перехворіла на гострий вірусний менінгоенцефаліт невизначеної етіології, була виписана в задовільному стані, однак на МРТ головного мозку від 16.10.01 була веріфікована лівобічна фронтальна конвекситальна арахноідальна кіста великих розмірів. Більше року до лікарів не зверталась. В зимку 2002 – 2003 року стан почав хвилеподібно погіршуватись: з’явився головний біль, блювота, слабкість загальна та в нижніх кінцівках. В лютому 2003 р. госпіталізована у райлікарню, де наростали явища набряку мозку, стан трансформувався у коматозний 3-го ступеню. З 03.04.03 р. переведена у обласну лікарню м. Львова. МРТ від 03.04.03: „Порушення співвідношення білої та сірої речовини півкуль головного мозку, незначне посилення білої речовини в Т2-зображеннях, більше по FLAIR, в лівій та фронтальній правих частках; звуження субарахноідальних просторів, незначний мас-ефект праворуч. Ідентичні ділянки зміненого сигналу в обох півкулях мозочку; при контрастуванні накопичення сигналу речовиною мозку не визначено. В СМР від 4.04.03 р. знайдені фрагменти ДНК ВЕБ та підвищений вміст інтратекальних специфічних антитіл до ВЕБ. Лікування з використанням цимевену довенно (21 день по 1,0 г на добу), роферону-А по 3 млн МО щоденно № 15, внутрішньовенного імуноглобуліну та інших патогенетично обґрунтованих препаратів призвела до повільної позитивної клінічної динаміки: 15.04.03 р. констатований апалічний синдром, а до 20.05.03 р. з’явився продуктивний вербальний контакт. Після довготривалого відновлювального лікування хвора була виписана і на сьогоднішній день перебуває вдома з залишковими явищами у вигляді глибокого геміпарезу, вища нервова діяльність повністю відновилась.

Цей випадок демонструє можливість рецидивуючого хвилеподібного перебігу енцефаліту, викликаного ВЕБ, а також одночасність різних за давниною, характером та глибиною структурних та морфологічних змін головного мозку при цій інфекції.

Проведені дослідження показали, що при підозрі на ГЕ необхідно про­во­ди­ти нейрорентгенологічне обстеження хворого. МРТ має переваги над КТ: при ос­танній зміни в речовині мозку реєструються лише з 2 тижня хвороби, в той час як на МРТ-знімках зміни можуть реєструватись з перших днів ГЕ. Від­сут­ність змін на КТ та МРТ не повинно виключати діагноз ГЕ, якщо для цього є клі­ніко-лабораторні та вірусологічні підстави. Можливі різноманітні варіанти змін головного мозку та його оболонок на МРТ та КТ при ГЕ: гострі зміни – вог­нища запального характеру, в т.ч. з геморагіями в них, набряк мозку, по­тов­щен­ня оболонок; зміни, які свідчать про наслідки енцефаліту – кістоутворення, гідроцефалія, поренцефалія, атрофія речовини мозку, кальцифікати.

Незначний мас-ефект зустрічається рідко. Зміни на МРТ та КТ при ГЕ потребують диференційної діагностики між запальним процесом з одного боку та з порушеннями мозкового кровообігу (за ішемічним та геморагічним типами, в т.ч. субарахноідальними крововиливами), об’ємними утвореннями (пухлинами), демієлінізуючими процесами (розсіяним енцефаломієлітом, РС, лейкоенцефалітом Шильдера), БАС, судинною енцефалопатією, спадкоємними і дегенеративними процесами (факоматозами), іншими інфекційними (токсоплазмозом) захворюваннями з другого боку.

Можливі ураження не тільки головного, але й спинного мозку у вигляді мієліту, кістоутворень спинного мозку, що підтверджується результатами нейровізуальних методик.

Найбільш типовими змінами на КТ при ГЕ є: на першому тижні явища набряку речовини мозку та мозкових оболонок, пізніше – формування енцефалітних вогнищ, можливо з геморагічним просмоктуванням . А при МРТ у хворих на ГЕ частіше виявляються гіперінтенсивні в Т2 зважених зображеннях чисельні вогнища. Патологічні вогнища при ГЕ локалізуються переважно в передніх відділах головного мозку – скроневих, лобових, тім’яних частках, часто симетрично. Але вогнища можуть розташовуватись в надгіпофізарній ділянці, мозолистому тілі, стовбурі, мозочку та в інших відділах головного та спинного мозку. Зміни на МРТ після ГЕ зникають дуже повільно та можуть залишатись на роки. Можливий феномен “підсипання”: при рецидивах ГЕ на тлі старих змін з’являються свіжі патологічні вогнища. Для ГЕ найбільш типовими змінами на МРТ є локалізація патологічних змін в передніх відділах головного мозку, в той час, як для ЦМВ-енцефаліту найбільш характерне розташування вогнищ в білій речовині головного мозку, паравентрикулярно [46]. Ці дані можуть використовуватись для диференційної діагностики ГЕ при обранні виду препарату і дози противірусних нуклеозидів.

На підставі багаторічних спостережень та вивчення уражень НС ГВ авторами розроблені методичні рекомендації [47, 48], в яких більш детально викладені особливості епідеміології, клінічних та лабораторних результатів, патоморфологічних особливостей, діагностичних підходів, імунологічних порушень, етіотропного та інтенсивного патогенетичного лікування уражень НС, спричинених ВПГ та ЦМВ. Спостерігались також ураження НС викликаних ВВЗ, ГВ6 та ГВ7 [46,49,50], як у дорослих так і у дітей старшого віку [51], а також черепних нервів [52].



Висновки

1. В етіології уражень нервової системи можуть приймати участь практично всі герпетичні віруси (1-7 типи).

2. Герпесвіруси можуть призводити до різноманітних гострих та хронічних уражень центральної та периферичної нервової системи. Запропонована клінічна класифікація герпесвірусних інфекцій ( ВГП , ЦМВ, ВЕБ ) з ураженням нервової системи.

3. Клінічна маніфестація герпесвірусних енцефалітів може відбуватись під маскою психічних захворювань, гострого порушення мозкового кровообігу, епілепсії, пухлини, гідроцефалії, та інших захворювань.



Література

  1. Деконенко Е.П., Лобов М.А., Идисова М.Р. Спектр нейроинфекций, связанных с вирусами герпеса // Вестн. практ. неврол. – 1999. – № 5. – с. 232-238.

  2. Зозуля І.С., Муравська Л.В. Ураження нервової системи герпетичної етіології // Укр.. мед. часопис. – 2001. – № 2. – с. 30-34.

  3. Кашуба Э.А., Дроздова Т.Г., Рычкова О.А. Влияние серопозитивности к ЦМВ на течение менингокковой инфекции у детей. // Юбилейная Всероссийская научно-практическая конференция (к 75-лтию НИ института детских инфекций) «Современные научные и практические проблемы инфекционной патологии у детей» 28-30 января 2003 г., - С.-Петербург, 2003. – с. 58.

  4. Whitley R., Kimberlin D., Roizman B. Herpes simplex viruses // Clin. Infec. Diseases. – 1998. – 26, № 3. – p. 541-553.

  5. Дракина С.А., Недзведь М.К., Коломиец А.Г. Поражение ЦНС при генерализированной герпетической инфекции. // Клин. Мед. – 1995. – № 6. – с. 28-29.

  6. Lipkin W. Jan. Europen consensus on viral encephalitis // Lancet. – 1997. – 349, № 9048. – p. 299-300.

  7. Dtsch. Arztebl. Herpes-simplex-Enzephalitis // 1995. – 92, № 31-32. – p. 1588.

  8. González Raúl, Corbacho Dolores, Gómara Susana. Encefalitis herpética: Valor diagnóstico de la reacción en cadena de la polimerasa en Iíquido cefalorraquídeo // Med. clin. – 1995. – 105, № 10. – p. 398-399.

  9. Деконенко Е.П., Куприянова Л.В., Рудометов Ю.П. Этиологическая структура и клинические особенности острых вирусных неэпидемиологических энцефалитов в средней полосе Росии // Неврол. Ж. – 1998. – № 1. – с. 18-23.

  10. Деконенко Е.П., Лебедев А.В. Герпетические энцефалиты, клинически проявляющиеся психопатологическими расстройствами // Вестн. практ. неврол. – 1996. – № 2. – с. 109-116.

  11. Деконенко Е.П. Заболевания нервной системы, вызываемые вирусом варицелла-зостер // Вестн. практ. неврол. – 1997. – № 3. – с. 50-55.

  12. Деконенко Е.П., Лебедев А.В. Герпетические энцефалиты с психическими расстройствами // Ж. неврол. и психиатр. – 1997. – 97, № 12. – с. 87-90.

  13. Zachhuber C., Leblhuber F., Jellinger K. Nekrotisierende Herpes-simplex-Enzephalitis als Ursache eines progredienten dementiellen Syndroms // DMW: Dtsch. Med. Wochenschr. – 1995. – 120, № 38. – р. 1278–1282.

  14. Itzhaki Ruth F., Lin Woan-Ru, Shang Dazhuang. Herpes simplex virus type 1 in brain and risk of Alzheimer’s disease // Lancet. – 1997. – 349, № 9047. – p. 241-244.

  15. Corder Elizabeth, Lannfelt Lars, Mulder Marvin. Apolipoprotein E and herpes simplex virus 1 in Alzheimer’s disease // Lancet. – 1998. – 352, № 9136. – p. 1312-1313.

  16. Lakhman David S. Herpes simplex virus and risk of Alzheimer’s disease // Lancet. – 1997. – 349, № 9058. – p. 1101-1102.

  17. Iichevsky S., Boev I., Kazakova Ts. Gerstmann’s syndrome follwing an acute herpes simplex encephalitis // Folia med. – 1998. – 40, № 2. – p. 52-55.

  18. Yanagihara Naoaki. Facial nerve paralysis and its viral nature // Asian. Med. J. – 1998. – 41, № 2. – p. 72-76.

  19. Correno M., Melon S., Oña M. Utilization de la doble PCR en un modelo experimental de infeccion del nerve facial por el VHS-1 // Acta otorrinolaringol. Esp. – 1999. – 50, № 7. – p. 512-512.

  20. Takahashi Kazuo, Aono Toshiya, Shichinohe Mitsuo. Herpesvirus DNA in peripheral blood mononuclear cells of some patients with Meniere's disease // Microbiol. and Immunol. – 2001. – 45, № 9. – p. 635–638.

  21. Віничук С.М., Муравська О.М., Бедрій І.І. Роль герпетичної інфекції у розвитку порушень мозкового кровообігу // Ж. практ. врача. – 1998. – № 3. – с. 40-42.

  22. Чучин М.Ю. Современная диагностика герпетического энцефалита у детей: Докл. на науч.-практической конференции, посвящённой 50-ю нейрохирургии Башкортостана, «Актуальн. вопр. нейрологии и нейрохирургии детского и подросткового возраста», [Уфа, 2000] // Здравоохр. Башкор-на. – 2000. – № 2 спецвыпуск. – с. 175-176.

  23. Malin J.-P. Zoster und Nervensystem // DMW: Dtsch. Med. Wochenschr. – 1996. – 121, № 19. – p. 635-638.

  24. Tukmachi Emad. The combined treatment of manual acupuncture electro-acu­pun­c­ture and low-level laser therapy in the management of Herpes Zoster com­plicated by right side facial palsy // J. Clin. Med. – 2001. – № 66. – p. 42-44.

  25. Ohtani Fumio, Furuta Yasushi, Horae Peter. Application to prediction of varicella-zoster virus reactivation in patients with acute peripheral facial palsy // J. Med. Virol. – 2000. – 62, № 1. – p. 37-41.

  26. Jacobs A., Bamborschke S., Szelies B. Varicella-Zoster-Virus-Myelitis sine herpete // DMW: Dtsch. Med. Wochenschr. – 1996. – 121, № 15. – p. 331–335.

  27. Hu E., Chan D.K.Y. Possible Epstein-Barr virus encephalitis in an elderty patient // Austral. And N. Z. J. Med. – 2000. – 30, № 2. – p. 282.

  28. Фарбер Н.А. Цитомегаловирусная инфекция в клинической медицине / Тез. архив. – 1989. – № 11. – с. 6-11.

  29. Гранитов В.М. Герпетическая инфекция // Изд-во НГМА, Москва, Новый Новгород. – 2001.

  30. Van den Pol Anthony, Mosarki Edward, Saederup Noah. Cytomegalovirus cell tropism, replication and gene transfer in brain // J. Neurosci. – 1999. – 19, № 24. – p. 10948-10965.

  31. Salamano Ronald, Gervar Elena, Pena Soledad. Encefalitis a cytomegalovirus en un paciente immunocompetente // Arg. Neuropsiquidt. – 2001. – 59, № 4. – p. 954-958.

  32. Anders Hans-Joachim, Goesel Frank-Detlef. Cytomegalovirus polyradiculopathy in patients with AIDS // Clin. Infec. Diseases. – 1998. – 27, № 2. – p. 345-357.

  33. Moschettini Donatella, Balestri Paolo, Valensin Pier Egisto. Acute encephalitis due to human herpesvirus 6 // Clin. Infec. Diseases. – 1996. – 23, № 2. – p. 397-398.

  34. Portolani Marinella, Pecorari Monica, Beretti Francesca. Case of fatal encephalitis by HHV-6 variant A // J. Med. Virol. – 2001. – 65, № 1. – p. 133-137.

  35. McCullers Jonathan A., Lakeman Fred D., Whitley Richard J. Human herpesvirus 6 in assotiated with focal encephalitis // Clin. Infec. Diseases. – 1995. – 21, № 3. – p. 571-576.

  36. Talbot P. Implication des virus dans la sclérose ea plaques // M/S. Med. sci. – 1995. – 11, № 6. – p. 837-843.

  37. Knox Konstance K., Brewer Joseph H., Carrigan Donald R. Human herpesvirus 6 and multiple sclerosis : Systemic Active Infection in patients with early disease // Clin. Infec. Diseases. – 2000. – 31, № 4. – p. 894-903.

  38. Losy Jacek. Zakażenia wirusowe w patogenezie stwardnienia rozsianego // Neurol. i neurochir. pol. – 2001. – Прил. № 4. – p. 139–146.

  39. Marrie R.A., Wolfson C. Multiple sclerosis and varicella zoster virus infection. A review // Epidemiol. and Infec. – 2001. – 127, № 2. – p. 315-325.

  40. Ярош О.О. Особливості діагностики та лікування герпетичного енцефаліту з епілептичним синдромом // Інфекційні хвороби. – 2002. - № 1. – С. 13-17.

  41. Випадки герпетичного енцефаліту на Україні // Тези допов. Українського респ. з’їзду мікробіологів, епідеміологів і паразитологів. – Харків, 1991. – Т. 1. – С. 204-204 / Кононенко В.В., Муравська Л.В., Новікова О.В., Захарцев О.Ю.

  42. Клинико-патогенетические и морфологические аспекты герпетического энцефалита // Доклады АН Украины, 1992. - № 3. – С. 135-141 / Барштейн Ю.А., Тринус Е.К., Кононенко В.В., Персидский Ю.В., Муравская Л.В.

  43. Кононенко В.В., Муравская Л.В., Сольская Т.В., Ковтушенко А.В. Острый демиелинизирующий энцефаломиелит при Эпштейна-Барр инфекции / Материалы YI Российского съезда врачей-инфекционистов (29-31 октября 2003 г., Санкт-Петербург). – СПб., ВМедА. - 2003. – С. 183.

  44. Кононенко В.В. Ураження нервової системи вірусом Епштейна-Барра // Лікарська справа – Врачебное дело. – 2001. – N 4 (1059). – С. 107-111.

  45. Кононенко В.В. Епштейна-Барра інфекція з ураженням нервової системи: клініка, діагностика, класифікація та лікування // Український нейрохірургічний журнал. – 2003. - № 1. – С. 105-110.

  46. Кононенко В.В., Робак О.П., Рогожин В.О., Главацький О.Я. Магнітнорезонансна та комп’ютерна томографія головного мозку при герпесвірусних енцефалітах // Інфекційні хвороби. – 2004. № 3. – С.

  47. Цитомегаловірусний енцефаліт у дорослих імунокомпетентних хворих (клініка, діагностика та інтенсивна терапія): Методичні рекомендації. – К., 2002. – 21 с. // Кононенко В.В., Чепкий Л.П., Ярош О.О., Барштейн Ю.А., Маричев І.Л., Гавриш Р.В.

  48. Герпетичний енцефаліт у дорослих (клініка, діагностика та інтенсивна терапія): Методичні рекомендації / Кононенко В.В., Руденко А.О., Чепкій Л.П. та співавт. - Київ, 2003. – 40 с.

  49. Кононенко В.В. Етіологічна діагностика та класифікація герпесвірусних уражень центральної нервової системи // Лікарська справа – Врачебное дело. – 2001. – N 5-6 (1060). – С. 24-30.

  50. Інтенсивна терапія нейрохірургічних хворих з герпесвірусним енцефалітом / Л.П.Чепкий, В.В.Кононенко, Р.В.Гавриш, О.Я.Главацький // Біль, знеболювання, інтенсивна терапія. – 2002. - № 2 (Д). – С. 28-31.

  51. Кононенко В.В. Герпесвірусні енцефаліти у дітей старшого віку // Дитячі інфекції. Українська міжвідомча збірка, N 28. – К.: Т-во “Знання” України, 2001.- С. 178-183.

  52. Больові синдроми в ділянці обличчя, голови, шиї, пов’язані з герпесвірусами / Федірко В.О., Васильєва І.Г., Кононенко В.В., Гавриш Р.В., Чопик Н.Г. // Анали Мечниківського інституту. - Харків, 2003. - № 4-5. – С. 60-66.

УДК : 616.9:578.835.15

Маричев И.Л., Кононенко В.В.

роль герпесвИрусОв В патологии нервНОЙ системы


В статье проанализированы данные, касающиеся новейших представлений роли герпесвирусов в патологии нервной системы. Дана краткая классификация неврологических форм герпесвирусной инфекции. Представлен алгоритм диагностических исследований.

УДК : 616.9:578.835.15



I.L.Marichev, Коnonenko V.V.

Herpes virus infection and pathology nervous system.

This article represents analysis of data concerning the latest knowledge about role herpes virus infection in pathology nervous system. Brief classification nervous forms herpes virus infection is provided. It is definited algorithm of diagnostic.



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка