Робота з батьками



Скачати 337.59 Kb.
Дата конвертації09.09.2017
Розмір337.59 Kb.
#38013

Робота з батьками

 

 

  Чільне місце у вихованні дитини завжди відводилося сім’ї, а тому співпраця з батьками мала кілька стратегічних напрямків: 



  1. Психолого-педагогічна просвіта батьків (на засіданнях батьківського всеобучу адміністрація школи, вчителі, шкільний психолог, представники правоохоронних органів, лікарі спрямовують батьків на необхідність створення оптимальних умов для збереження життя і здоров’я дітей, формування гуманних стосунків з дітьми , попередження насильства в сім'ї, організовуються зустрічі для батьків з представниками соціальних служб для молоді, лікарем-наркологом, представниками центру соціальної та духовної реабілітації “Отчий дом”,проводяться загальношкільні батьківські конференція в театрі ім.. Садовського з переглядом вистави , де піднімаються питання відношень , взаєморозуміння батьків та дітей, ранньої агресії серед дітей та підлітків; проводяться конференції для татусів , де піднімаються питання про те, як впливають відносини в сім’ї на фізичне та психічне здоров’я дитини.

  2. Організація діяльності батьківського комітету школи.

  3. Участь представників батьківської громади в діяльності ради школи, ради профілактики правопорушень, що сприяє підвищенню авторитету батьків серед учнів та педагогів школи;

  4. Індивідуальна робота з батьками учнів, які потребують посиленої педагогічної уваги через такі засоби впливу як рада профілактики правопорушень, педагогічний консиліум, індивідуальна бесіда з представниками адміністрації, індивідуальна бесіда та корекційна діяльність психолога. Проведення фестивалю сімейної творчості, де приймають участь талановиті батьки та діти.


Система виховної роботи школи складається на основі взаємодії школи, батьків і вчителів.

http://sch4.edu.vn.ua/uploads/posts/2011-10/1319650866_rob-z-bat-sxema.jpg
 
Пам'ятка з профілактики суїциду

         УВАГА, ЯКЩО У ДИТИНИ:

1.      Різко змінились звички, ставлення до їжі, сну.

2.     Гостра зміна по вед інки – агресивність, втечі, протест, скандальність, примхливість, участь у заходах з ризиком для життя.

3.     Дитина веде себе так, ніби-то у чомусь винна (самоосуд, безнадійність, роздратованість). Неприйняття похвали і нагороди.

4.     Спроби суїциду в історії сім’ї, або у власному минулому.

5.     Смерть, втрата або зрада близької людини.

6.     Різке зникнення активності і інтересу до розваг.

7.     Виникають напади голосної, швидкої, іноді безупинної мови, наповненої скаргами, звинуваченнями або закликами про допомогу.

8.     Різке поліпшення настрою після депресивного стану.

9.     Порізи на зап’ястках.

10.   Тремтіння, сухість губ та прискорене дихання.

11.   Тема смерті в розповідях, питаннях, іграх,  

      письмових  роботах.

12.    Вербальні погрози – прямі чи завуальовані (типу:

     „ви мене більше не побачите”, „мені тепер все одно”,

     „усе проти мене”, „з мене досить”...)

13.    Зненацька наведення порядку у власних речах,

      роздавання і дарування особистісно-цінних речей.

 

ВАШІ ДІЇ:



1.      Організувати спостереження за дитиною.

2.      Стимулювати дитину до особистісних контактів.

3.      Створити умови, в яких дитина відчує свою значущість.

4.      Зрозуміти її, прийняти як особистість, налагодити турботливі відносини.

5.      Бути уважним співрозмовником і ні в якому разі не сперечатися, вселяти надію.

6.      Терміново проінформувати адміністрацію, психологічну та медичну служби.

 Причини суїцидів серед підлітків:

1)  утрата коханої людини;

2)  стан перевтоми;

3)  приниження почуття власної гідності;

4)  образи почуття дружби та любові;

5)  руйнування захисних механізмів особистості внаслідок  

     вживання алкоголю, гіпогенних психотропних засобів і

     наркотиків;

6)  ототожнювання себе з людиною, яка скоїла самогубство

     (приятелів,  героїв книг, кінофільмів);

7)  різні форми страху, гніву та суму з різних приводів;

8)  реальну або уявну втрату  батьківської любові,

     нерозділене кохання, ревнощі;

9)  шкільні конфлікти.

 

Суїцидальні спроби  і наміри найчастіше виникають у підлітків у відповідь на:



-         систематичне словесне та фізичне  приниження;

-         ігнорування їхніх думок близькими;

-         при не заслугованному покаранні;

-         обмеження самостійності;

-         сексуальні проблеми, які притаманні даному віку, вагітність;

-         коли дитина відчуває себе «не потрібною».

 

Основні чинники причин суїцидальної поведінки  у практично здорових підлітків та юнаків:



а) дезадаптація, пов’язана з порушеннями соціалізації, коли   місце молодої людини в соціальній структурі не відповідає рівневі її домагань

б) конфлікти із сім’єю – частіше зумовлені неприйняттям системи цінностей старшого покоління

в) алкоголізація і наркотизація як підґрунтя для виникнення суїцидальної ситуації та передумов для швидкої її реалізації

 


Робота з батьками в школі

 

 



 

 

Останнім часом з тих чи інших  причин школа і сім'я перебувають у стадії перманентної конфронтації. Шкільні педагоги дають негативні характеристики сім'ї, звинувачуючи батьків у самоусуненні від виховання власних дітей, у брутальному, навіть жорстокому ставленні до них. Батьки, у свою чергу, зневажливо ставляться до вчителів, указуючи на їхній низький професійний рівень, невисокі моральні якості. У багатьох сім'ях не вважають за необхідне звертатися до педагогів з приводу проблем, які виникають  у вихованні  дітей. До педагогів батьки звертаються зазвичай тоді, коли вже  запізно.



Сім'я і школа — потенційні природні партнери у вихованні дітей — часто виявляються реальними супротивниками, а поміж ними в епіцентрі ворожих взаємин і агресивних висловів постає дитина, яка вимушена пристосовуватися, лицемірити, що  призводитьдо проявів аморальної поведінки.

 Попри все за певних  умов гострота проблеми взаємодії школи і сім'ї в сучасних умовах може бути знята. Для цього необхідно, аби суб'єкти  взаємодії вибудовували основи культури спілкування, такі необхідні для розв'язання проблем дитини. Останнім часом психолого-педагогічна наука робить спроби окреслити шляхи відмови від традиційних і запропонувати нові підходи в розв'язанні проблем взаємодії сім'ї та школи, виховання дітей та підлітків.

       Перше. Педагог має усвідомити: культура передбачає недоторканість родини й невтручання в сімейні взаємини. Втручатися в життя сім'ї можливо у виняткових випадках, коли нехтуються інтереси дитини, коли її здоров'я, життя, добробут перебувають у небезпеці з вини батьків або інших дорослих членів сім'ї.

        Друге. Школа — не рідний дім, а сім'я ніколи не замінить школи. Звідси випливає, що логіка шкільного та логіка сімейного виховання не тотожні. Розводячи виховні сфери школи і сім'ї, педагог має враховувати психологію дитинства й дорослішання дитини і, певним чином зближуючи ці дві сфери, у жодному разі не намагатися підмінити собою батьків і не інструментувати шкільне життя як життя родинне.

         Третє. Школа не є частиною ринкового простору, оскільки не надає послуг, не торгує крамом, не обслуговує батьків. Школа - інститут соціальний, її призначення — передавати як естафету духовні надбання людства й учити дитину жити у світі матеріальних продуктів культури. Школа вільна від батьківських вказівок і настанов в організації своєї професійної діяльності. Школа незалежна від батьків у будові життєдіяльності школярів.

Однак і шкільна, і сімейна сфери не існують ізольовано в житті дитини, яка, приходячи до школи, репрезентує світ своєї родини, умови життя, спектр соціальних взаємин, звички, манери поведінки, зрештою, рівень інтелекту.

Педагог як представник шкільної виховної сфери не має можливостей, аби кардинально (навіть за потреби) змінювати умови сімейного життя дитини, він не уповноважений втручатися в родинний уклад. У нього інший предмет професійної діяльності — дитина, яка приходить до школи  з сім'ї.

Школа завжди прагнула до взаємодії з сім'єю. Це знаходило своє відображення в корекції сімейного виховання, у педагогічній просвіті батьків, у безкінечному «листуванні» з батьками з приводу навчання і поведінки їхніх дітей, у викликах батьків до школи тощо. Контакт з батьками як взаємодія може бути встановлений лише за умови, що обидва суб'єкти усвідомлюють: тільки спільними зусиллями можна створити умови для розвитку та виховання дитини, допомогти їй у набутті необхідного соціального досвіду.

             Визначальна умова взаємодії цих двох суб'єктів  - батьків і педагога - вичерпне уявлення про зміст виховної діяльності один одного, можливості порозуміння щодо завдань і засобів виховного впливу заради благополуччя дитини, адекватністьвиховних дій до запланованого кінцевого результату.

Отже, педагог має знати, з якої сім'ї прийшла в школу кожна дитина, яка структура цієї сім'ї, у якому стані перебуває сучасна українська родина і які тенденції зумовлюють її розвиток. Це зробить взаємодію педагога та батьків учнів більш конкретною, осмисленою, результативною. Тому  пропонуємо вашій увазі  рекомендації щодо роботи з батьками.

 

Щоб наблизитися до кожного учня, психолог школи визначає такі напрями роботи:

 


•  пізнати кожну дитину;

•  знати, як вона мислить, відчуває, сприймає;

•  вивчити характер, волю, інтереси дитини;

•  вивчити особливості її організму;

•  максимально зблизити сім'ю та школу на основі

•  партнерства, співробітництва, взаємоспілкування, взаєморозуміння, взаємодопомоги.



 

Виховання дітей у сім'ї є першоосновою роз витку дитини як особистості. Духовний вплив батьківського дому на формування особистості створюється завдяки щирій материнській ласці, небагатослівній любові батька, домашньому теплу, піклуванню, затишку і захисту, родинній злагоді.

В. Сухомлинський вважав, що сім'я — «джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави».

 

 Основні завдання роботи з батьками в школі



 

 

     Налагодити тісний зв'язок школи з батьками



 

     Активізувати роботу батьківського сектора щодо роз'яснення законодавства України з питань освіти

 

     Добиватись впливу органів місцевого самоврядування на батьків, діти яких порушують Статут школи.



 

     Аналізувати стан навчальних досягнень учнів і виявити причини байдужого ставлення батьків до навчання і виховання власних дітей.

     Пропагувати педагогічні знання, що зумовлять підвищення педагогічної грамотності.

 

     Допомагати батькам в оволодінні системою умінь, необхідних для організації діяльності дитини вдома.



 

    Впровадження форм роботи з сім'єю, що сприяє гуманізації взаємовідносин “педагоги-батьки”. Батьки і вчителі повинні стати партнерами, активними співучасниками творчого процесу виховання учнів.

   Педагогічний колектив школи ставить своїм завданням дати батькам глибокі знання педагогіки та психології виховання, пропагувати кращий досвід виховання дітей у сім'ї. Без турбот про педагогічну культуру батьків неможливо розв'язати жодної проблеми, що стосується навчання й виховання. Педагогічна освіта батьків планується відповідно до вікових особливостей дітей, цілей і задач навчально-виховного процесу, конкретних проблем, що виникають у ході спільної діяльності вчителя й батьків. Класний керівник включає у план лекції з педагогіки, психології, права, етики, фізіології та гігієни; батьківські збори; тематичні консультації; педагогічні практикуми з розгляду й аналізу різних ситуацій виховання дитини в родині та школі; огляд популярної педагогічної літератури для батьків; обмін досвідом виховання дітей у родині; вечір запитань і відповідей; день відкритих дверей та інші форми.

 

 



Методи вивчення сім’ї в школі 

 

 



                               Спостереження.

                               Бесіда.

                               Тестування.

                               Анкетування.

                               Діагностика.

                               Ділові ігри.

                               Аналіз дитячих малюнків про сім'ю.

                               Аналіз дитячих творів про сім'ю.




 
 Забезпечення участі батьків у життєдіяльності класного колективу здійснюється класним керівником за допомогою включення їх у такі види взаємодії, як спільне планування виховної роботи у класі; колективні творчі справи; свята, вечори, концерти, КВК; відвідування театрів, виставок, бібліотек; прогулянки, походи, поїздки та подорожі; виставки творчих робіт, дні здоров'я; допомога в ремонтних роботах й естетичному оформленні класної кімнати; участь в обладнанні кабінету й виготовленні наочного приладдя; організація міні-гуртків і клубів.
   Педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу відбивається в таких пунктах плану виховної роботи: вибори батьківської ради, допомога у плануванні й організації її діяльності, робота із соціально неблагополучними родинами, установлення зв'язків із шефами, оточуючим соціумом, громадськістю.
   Індивідуальна робота з батьками дозволяє встановити безпосередній контакт із кожним членом родини учня, домогтись більшого взаєморозуміння в пошуку шляхів розвивального впливу на особистість дитини. Тому класний керівник включає у план роботи відвідування родин учнів, індивідуальні бесіди з батьками, спільне визначення перспектив і засобів розвитку учня, педагогічні консультації, індивідуальні доручення.
     Інформування батьків про хід і результати навчання, виховання й розвитку учнів здійснюється класним керівником за допомогою тематичних і підсумкових батьківських зборів, індивідуальних консультацій, перевірки щоденників учнів, складання карт розвитку дітей і таблиць результатів навчальної діяльності, ведення щоденників спостереження за процесом розвитку дитини чи зошитів досягнень учнів, написання батькам листів-характеристик, записок-повідомлень, вітальних листівок і листів подяки.
 Родинне виховання тільки тоді ефективне, коли батьки разом з учителями володіють сучасними педагогічними знаннями й уміннями, застосовують їх практично.

 

 



Корекція негативних проявів виховання в родинах окремих учнів

 

 



№ з/п

Заходи

Термін

1

Відвідування класним керівником кожної родини вдома

Упродовж року

2

Самоосвіта батьків

Упродовж року

3

Проведення психолого-педагогічних консультацій для батьків (індивідуальні та групові)

Упродовж року

4

Надання психолого-педагогічної допомоги батькам, які мають «важких» дітей

Упродовж року

5

Надання педагогічної допомоги батькам, які мають обдарованих дітей

Упродовж року

 

 

Залучення батьків до виховної роботи

У виховному процесі школи, крім педагогів, беруть участь батьки, працюючи в класних та загальношкільних батьківських комітетах, виконуючи рекомендації, прохання психолога та вчителів.

 

        Виконання батьками практичних рекомендацій,прохань                                                                                                



 

  Сприяє підвищенню культури батьків, озброєнню їх педагогічними знаннями і досвідом. Налагодження контактів, спілкування батьків з дітьми, класним керівником у процесі виконання педагогічних рекомендацій сприяє зближенню дітей з батьками.

Адресовані батькам рекомендації, прохання найчастіше стосуються таких аспектів шкільного життя

— проведення безпосередньої роботи з дітьми: індивідуальної (наставництво, шефство), групової (керівництво гуртком за інтересами);

надання організаційної допомоги вчителю: наприклад, сприяння в проведенні екскурсій (надання транспорту, забезпечення путівками), організація зустрічей з цікавими людьми, комплектування класної бібліотеки, клубу аматорів книги тощо;

участі у зміцненні матеріальної бази школи, вирішенні господарських питань (допомога в обладнанні кабінетів, виготовлення обладнання, приладів, ремонт школи тощо).



Форми роботи з батьками

 

1.     Індивідуальні:



        а)        відвідування сім'ї;

        б)        запрошення до школи;

        в)        індивідуальна педагогічна допомога;

        д)        листування з батьками;

        е)        дні відкритих дверей.

2.     Групові:

        а)        зібрання батьківського активу;

        б)        групові бесіди;

        в)        групові консультації;

        г)        батьківські консиліуми.

3.   Колективні:

        а)        загальношкільні збори;

        б)        класні батьківські збори;

        в)        збори-концерти;

        г)        конференції з обміну досвідом;

        д)        педагогічний всеобуч "Батьківська академія".

 

Традиційні методи і прийоми роботи з батьками:

а)       спостереження;

б)      бесіди;

в)       анкетування;

г)       учнівські твори-роздуми.

Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів

Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництвошколи і сім'ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Саме цьому підпорядковані програми школи молодих батьків та педагогічної культури молодої сім'ї, які спираються на систему перевірених досвідом багатьох поколінь найважливіших сімейних цінностей (здоров'я, любов та взаємоповага членів сім'ї, матеріальне благополуччя і духовність). Ці програми ґрунтуються на особистісно-орієнтовному підході, найбільш коректному та ефективному в роботі з сім'єю, який враховує конкретні життєві та індивідуальні особливості. Відповідно орієнтовані й програми з етно- та родинної педагогіки.

    Тісний взаємозв'язок школи та сім'ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи

Педагогічна освіта батьків

    Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім'ях, в яких виросли вони, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв'язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, одним із свідчень якого є Інтернет, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому школа має дбати про постійний розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи, найпоширенішими серед яких є:

  Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід.

   Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу з першого класу. Заняття проводять керівники школи.

   Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть участь в обговоренні проблем.

    Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання. Учасники визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання («Трудове виховання», «Найкоротший шлях до добра — через прекрасне» тощо), протягом року вивчають її. У виступах батьки підбивають підсумки теоретичних і практичних досліджень, діляться особистим досвідом.

  День відчинених дверей. Головна мета — показати роботу школи, привернути увагу батьків до проблем виховання. Вимагає серйозної підготовки: оформлення школи, організації програми свята (концерту, зустрічей у класах, відвідання виставок, спортивних змагань тощо).

Класні батьківські збори. Традиційна форма роботи. Один з варіантів — формування проблемної тематики («Чи можна спізнитися з вихованням у дитини доброти, чуйності?» тощо). Проведенню зборів допомагає заздалегідь складений питальник («Пригадайте, які життєві труднощі загартовували Ваш характер, зміцнювали волю», «Охарактеризуйте стан Вашої дитини (мовлення, вчинки, почуття, настрій, результати дій), коли вона зустрілася зі справжньою трудністю», «Чи часто Ви спостерігаєте за дитиною під час подолання нею труднощів?», «Які труднощі найчастіше вдається подолати дитині, а які їй не під силу?» та ін.).

Відвідування батьків вдома. Це сприяє налагодженню контактів із сім'єю, з'ясуванню її загальної та педагогічної культури, умов життя учня, консультуванню щодо єдиних вимог до дитини, обговоренню відхилень в її поведінці, вжиттю необхідних заходів щодо їх запобігання, залученню батьків до участі в роботі школи тощо. Відвідувати батьків учнів можна, маючи запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний прихід вчителя викликає ніяковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як усунути їх. Дуже важливо створити атмосферу довіри і доброзичливості.

Листування. Передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи учня в навчанні, старанність, уважність та відповідальність за доручення. Можна повідомити про певні його труднощі, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за хороше виховання дитини. Лист передають батькам через їх дитину, попередньо ознайомивши її із змістом. Найчастіше листування використовують, коли класний керівник не може зустрітися з батьками вдома або запросити їх до школи.

   Консультації батькам. Передбачають надання конкретних рекомендацій, порад з актуальних для батьків питань.

   Запрошення батьків до школи. Найчастіше це роблять для конфіденційної розмови про шкільні проблеми дитини (погана поведінка, неуспішність тощо). Під час бесіди важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу довіри. Педагог висловлює свої міркування, відповідає на запитання батьків, надає корисні поради. Необхідно пам'ятати, що надмірне звертання уваги на недоліки учня викликає в батьків неприязнь, насторогу, навіть якщо учитель має рацію.

Тематичні вечори запитань і відповідей. Сприяють глибокому пізнанню методики сімейного виховання. На них запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів, психологів, соціальних працівників, фахівців, які опікуються проблемами виховання молоді.

   Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою
. Передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної, науково-популярної літератури для батьків відповідно до проблем, які є в учнів певного класу, чи в окремої дитини.

   Для забезпечення форм і змісту співпраці школи і батьків використовують усні журнали; педагогічний десант (виступи педагогів на підприємствах). Ефективними є спільні тематичні заходи «дерево родоводу» — зустрічі поколінь; «у сімейному колі» (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); «родинний міст» — зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання; «народна світлиця» — звернення до народних традицій у сімейному вихованні; «день добрих справ» — спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей; «дискусійний клуб» — обговорення проблемних питань виховання; «аукціон ідей сімейного виховання», «батьківський ринг», «дні довіри», «сімейні дні в класі» тощо.




Залучення батьків до виховної роботи

У виховному процесі школи, крім педагогів, беруть участь батьки, працюючи в класних та загальношкільних батьківських комітетах, виконуючи рекомендації, прохання вчителів.



Батьківський комітет класу. Створюють з метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв'язку сім'я — школа, для поточного коригування управлінських рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім'ї у вихованні та навчанні дітей. Діє відповідно з положенням про батьківські комітети загальноосвітніх шкіл. До роботи в ньому залучають найактивніших батьків, авторитетних людей з високою громадянською свідомістю, які виявляють інтерес до справ класу, школи. Їх обирають на батьківських зборах класу. На засіданні батьківського комітету обирають голову, відповідальних за окремі види роботи. Батьківський комітет працює у тісному контакті з класними керівниками.

Загальношкільний батьківський комітет.
 Обирають на загальношкільних батьківських зборах із представників батьківських комітетів класів. Тоді ж обирають голову батьківського комітету школи, створюють комісії: навчальну, культурно-масової роботи, господарську, трудового виховання і професійної орієнтації, педагогічної пропаганди. Комітет пропонує рішення, які потім обов'язково розглядаються адміністрацією школи. До сфери його діяльності входять піклування про групи подовженого дня, санітарний стан школи, допомога в ремонті школи, організація літнього відпочинку дітей, їх харчування та ін.

У роботі з батьківськими комітетами вчителі, адміністрація школи повинні виявляти тактовність, доброзичливе, уважне ставлення до їх пропозицій, своєчасно реагувати на них, розуміти, що їх діяльність сприяє спілкуванню, зближенню педагогів з батьками і на цій основі успішному вирішенню багатьох складних питань виховання.

Виконання батьками практичних рекомендацій, прохань. Сприяє підвищенню культури батьків, озброєнню їх педагогічними знаннями і досвідом. Налагодження контактів, спілкування батьків з дітьми, класним керівником у процесі виконання педагогічних рекомендацій сприяє зближенню дітей з батьками.

Адресовані батькам рекомендації, прохання найчастіше стосуються таких аспектів шкільного життя:

— проведення безпосередньої роботи з дітьми: індивідуальної (наставництво, шефство), групової (керівництво гуртком за інтересами);

— надання організаційної допомоги вчителю: наприклад, сприяння в проведенні екскурсій (надання транспорту, забезпечення путівками), організація зустрічей з цікавими людьми, комплектування класної бібліотеки, клубу аматорів книги тощо;

— участі у зміцненні матеріальної бази школи, вирішенні господарських питань (допомога в обладнанні кабінетів, виготовлення обладнання, приладів, ремонт школи тощо).

В організації такої роботи з батьками важливо знайти їх можливості (чим вони можуть допомогти школі), коректно висловити свої пропозиції у письмовій формі (найкраще це робити на класних батьківських зборах).


Взаємодія з батьками

Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, учитель повинен враховувати важливість таких чинників:

1. Запрошення батьків до співробітництва. Часто вчитель вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти можливим запереченням з їх боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб зрозуміти їх почуття, виявивши стриманість, відкритість. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками — перший крок до співпраці з ними.

2. Дотримання позиції рівноправності. Об'єднання зусиль учителя та сім'ї школяра можливе за взаємного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити вчитель, оскільки до цього його зобов'язує професійний обов'язок.

3. Визнання важливості батьків у співпраці. Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.

4. Вияв любові, захопленості їх дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю.

5. Пошук нових форм співпраці. Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.

Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання педагогом психолого-педагогічних правил та вимог. До них належать:

— використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов'язку як учителів, так і батьків;

— довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні. Психологічно батьки готові підтримати потреби школи. Навіть ті батьки, які не мають педагогічної підготовки й освіти, з розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей;

— педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї. Класний керівник — особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім'я, учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини;

— життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч у її житті. Важливо, щоб це сприймалося як вияв закономірностей розвитку (нерівномірність, стрибкоподібний характер, причинно-наслідкова обумовленість, вибіркове ставлення дитини до виховних впливів), тоді складнощі, протиріччя, несподівані результати не викликатимуть розгубленості у педагога.  



Робота з батьками. Формування етичної   культури у сім'ї

         Багато століть,  існує  людство. У житті  людини мільйони раз в повторювалися деякі  звичайні, повсякденні  ситуації.  Із зміною умов життя зазнали змін  і норми моралі  та правила поведінки, багато з них відійшли, замість них народилися нові, що більше відповідають часові.

"Ніщо не обходиться нам так дешево  і не ціниться так дорого, як ввічливість", - ці  слова Сервантеса не  тільки не застарілі , а й набули нового, більш глибокого змісту в нашому суспільстві.   Ввічливість - це сума вчинків, що визначають внутрішню культуру людини. Виховання культури поведінки - нелегка справа.   Початок усіх початків у ній - виховання поважного, бережливого ставлення до людей, що нас оточують повсякденно. Адже перший крок у формуванні  нової  людини - це, насамперед, прищеплення елементарних законів співжиття залежить від батьків. Кожний дорослий приходить у життя з дитинства. Від того, чого навчили нас у дитинстві, залежить   те, що ми зможемо залишити у спадок своїм дітям, як виховаємо  їх.


  Самою природою закладений у дітей потяг до знань. Завдання дорослих - не проґавити цього Божого дару. З перших років життя, дитині  треба прищеплювати навички ввічливості  поведінки, вчити    доброти, вміння осмислювати, розрізняти "що погано,   що добре". Саме в дитинстві  виховується розум і  серце наших синів і  дочок.   

Психіка дитини податлива й пластична. Вона схильна до емоційного відліку, до наслідування. Саме в дитячі  роки в розумі і    серці  дитини закладаються моральні  почуття. Завдання дорослих у цей час - виховувати в дитині  співчутливість   делікатність щодо  інших людей, турботливість, тактовність   співчуття до ровесників і  дорослих.

Особливе  місце у вихованні  культурної  поведінки дитини належить школі. Адже за своїм характером школа схожа на трудовий колектив, це другий дім. Тому у школяр в мають бути вироблені   єдині  вимоги щодо дотримання правил поведінки.

Молодший шкільний вік   є періодом уходження в соціальну зрілість. На цьому етапі  активно формується світогляд, розвиваються емоційно - вольова, пізнавальна, потребніста сфера дитини, набувається досвід спілкування, закладаються основи відповідальної  поведінки молодших школярів у сучасних умовах   важливою соціально - психологічною проблемою, актуальність якої  визначається як потребами суспільства, так   необхідністю морально - етичного розвитку дитини.

Важливу роль у вихованні  моральних основ взаємодії   дитини  з іншими людства ми, формування    ставлення до навколишнього світу через його сприйняття відводиться сім'ї  як первинному осередку суспільних відносин, зокрема міжособистісних взаємин. У сім'ї  створюються умови для соціалізації   дитини, оволодіння духовною культурою, моральними цінностями нації. Рівень культури батьківсько-дитячих взаємин у сім'ї  визначає  якість психічного, емоційного та морального розвитку дитини, підготовки    до різнорівневих контактів поза сімейним мікросередовищем.
  Сучасна українська сім'я, пристосовуючись до економічних, соціальних,   культурних змін у країні, повною мірою не реалізує  своїх головних функцій, насамперед виховну. Для утілення  у позакласній виховній роботі  використовується комплекс різноманітних методів, форм, прийомів виховної  роботи, адаптованих до вікових особливостей дітей молодшого шкільного віку,   спрямованих на виховання у них культури взаємин з батьками. Найбільш ефективними  є заняття з проведення сюжетно - рольових  ігор, виконання завдань з самостійного складання казок,  інсценізації   батьківсько-дитячих діалогів, вирішення виховних ситуацій.
   Проблема етичної  культури сім'ї є   актуальною   і важливою для розвитку педагогічної  науки.

  Підвалини людської  особистості  закладаються у сім'ї  - це добре відома  істина, що не піддається жодному сумніву   на "теоретичному" рівні    аксіомою. Останнім часом батьки дітей, як  приходять до школи, самі    соціально не надто зрілими   серйозно потерпають від  інфантилізму. Необхідно відновити діалог між школою і  сім'єю, налагодити співпрацю з батьками, проінформувати батьків з питань забезпечення потреб дітей та формування у них  інтересів, передусім духовних. Лише разом з учителями батьки можуть прищепити своїм дітям  імунітет проти будь - якого бруду, аби бути спокійними за  їхню долю. Робота з батьками не повинна зводитися до "накачок"   "розгонів" на батьківських зборах. Меті  налагодження стосунків    спільної  виховної  роботи могли б слугувати різного роду акції: творчі  вечори, походи, заходи із спільної  праці.

Учитель здатен  індивідуально підібрати і  дати дитині  цікаве заняття, а батьки не повинні  вбачати в цьому якусь експлуатацію. Вони мають бути кровно зацікавлені  в тому, щоб їхня дитина була "при ділі".
  Кожні  батьки виховують свою дитину, як уміють: у вседозволеності  чи аскетизмі, за книжками чи на власний розсуд, за новітніми технологіями чи так, як самого виховували батьки. І   ось у батьків виріс школяр.


 Поради батькам:
1.    Виконувати поради вчителя.
2. Не робити шкільні  вправи замість дитини.
3.    Не вимагати повної  самостійності  та відповідальності.
4.    Поважати працю дитини.
5.    Контролювати виконання домашніх завдань.
6.   Давати можливість дитини відпочивати після школи.
7.   Не примушувати виконувати д\з.
8.   Допомогти дитині  раціонально розділити час виконання д\з.
9.   Дбати про фізичну безпеку дитини.
10. Виявляти любов до дитини.
11. Виявляти довіру та повагу до дитини.
12. Приділяти дитині  час.
13. Підтримувати дитину.
14. Залишати час для себе  і дбати про власне здоров'я.

  Сім'я – особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і   горе, роздуми  і сумніви.  І якщо учень не ділиться з батьками, варто задуматися над тим, чи справна  їхня "машина сімейного виховання".


  Сімейне спілкування. Від цих слів віє   теплотою і  справедливістю, турботою про дітей, доброзичливістю і  чуйністю. Психологи стверджують, що правильно організоване спілкування - запорука доброго настрою, душевного спокою. З  іншого боку, встановлено, що ніде люди не ранять один одного так боляче, як вдома, в сімейних конфліктах.
   В.О. Сухомлинський пише : "Без батьківської   мудрості  немає  виховуючої  сили сім'ї. Батьківська мудрість стає  духовним надбанням дітей, сімейні  стосунки, побудовані  на громадському обов'язку, відповідальності, мудрій любові і   вимогливій мудрості  батька та матері , самі  стають величезною виховуючою силою".
  Дорослі  виховують дітей своїми щоденними справами   вчинками. Все, що чують і  бачать діти (і   добре,  і зле) знаходить відгомін в  їхніх серцях.
  Дитина щаслива тільки тоді , коли вона вірить. Неслухняність, зухвальство, грубість - усе це виникає  в дитячій поведінці  саме ті  моменти, коли ламається віра в найдорожчих людей - батьків. 

 Література 


Я.М. Шуль "Етика на кожен день"
Е.В. Білик "Сучасна енциклопедія етикету"
 .Л. Сіданіч "Культура взаємин батьків і  дітей,  її  сутність та зміст"
А. . Кузьмінський "Педагогіка"
В.А. Омелененко "Початкова освіта" "Родинна педагогіка та робота з батьками"

Нетрадиційні форми роботи з батьківською громадськістю 


  1. Педагогічний десант (виступи педагогів з актуальних проблем виховання дітей на підприємствах, в організаціях, де працюють батьки; влаштування виставок, випуски спеціальних стіннівок та ін.). 
    2. Дерево родоводу (зустріч поколінь, роздуми над проблемами родинного виховання, звернення до народної педагогіки). 
    3. У родинному колі (анкетування батьків, індивідуальна допомога родині через консультації, практичний показ, зустрічі з лікарями, психологом, юристами). 
    4. Родинний міст (зустрічі з батьками та обговорення проблем вихован¬ня дітей). 
    5. Народна світлиця (звернення до народних традицій; формування особистості школяра через природу, спільну діяльність батьків, дітей, педагогів). 
    6. День добрих справ (спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей). 
    7. Вечір великої родини (участь беруть батьки, школярі, педагоги: організація відпочинку, ігри; вистави театру тощо). 
    8. Альбом-естафета «Як ми відпочиваємо» (досвід організації відпочинку в родині). 
    9. Дискусійний клуб (обговорення проблем виховання школярів). 
    10. Клуб послідовників родини Нікітіних. 
    11. Клуб «Родинні традиції»
    12. Родинна скарбничка (добірка матеріалів з досвіду родинного вихо-вання). 
    13. Аукціон ідей родинної педагогіки. 
    14. «Батьківський ринг». 
    15. Батьківська школа (організовується у формі клубу; передбачається проведення диспутів, банків ідей, випуски рукописних газет, інформаційних бюлетенів, бесіди, підбір літератури, надання практичної допомоги). 
    16. Азбука родинного виховання (обговорення проблем, труднощів виховання дітей в неповних сім'ях; виступи лікарів, юристів, психологів, надання індивідуальної допомоги). 
    17. Дні довіри (у визначені дні педагоги, лікар, психолог ведуть прийом батьків і консультують їх з проблем виховання). 
    18. Родинні свята в класі (започатковують їх педагоги, об'єднуючи для спільного проведення дні народження дітей, календарних, народних свят). 
    19. Дні відкритих дверей (запрошуються всі батьки, вони відвідують кла-си, де навчаються їхні діти, знайомляться з роботою педагогів, ведуть спостереження за працею дітей на уроках).


Скачати 337.59 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка